Рішення № 137712046, 25.06.2026, Корецький районний суд Рівненської області

Cправа № 563/890/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.06.2026 року

Корецький районний суд Рівненської області

в складі:

головуючого судді Загородько Н.А.

секретар судового засідання Миколайчук М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Корець адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про адміністративного правопорушення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому просив скасувати постанову ЕНА № 7185992 від 13 травня 2026 року, а провадження у справі закрити.

Вказує, що він 13 травня 2026 року о 09 год. 07 хв. керував транспортним засобом марки "Ford Focus", державний номерний знак НОМЕР_1 , та рухався на а/д сполученням Київ-Чоп 502 км., де його було зупинено інспектором УПП в Львівській області Штибелем А.М., який склав щодо неього постанову за порушення п.9.8 ПДР України, за що передбачено адміністративну відповідальність за ч.2 ст.122 КУПАП з накладенням штрафу в розмірі 510 грн.

З даною постановою позивач категорично не погоджується та вважає її незаконною. Вважає, що зазначена постанова підлягає скасуванню, як така, що постановлена з грубим порушенням вимог чинного законодавства, його прав і свобод. Вказує, що факт руху його транспортного засобу без увімкненого світла ближніж фар не доведено належними доказами.

Представник відповідача подав до суду відзив на позов, згідно якого просив відмовити у задоволенні позову, оскільки інспектор правомірно притягнув до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який в порушення вимог п.9.8 ПДР України поза населеним пунктом рухався із вимкненими денних ходових вогнів або ближнього світла фар у разі відсутності першого. Тому ближнє світло фар є завнішнім освітлювальним приладом та у разі його неувімкнення, відповідно до вимог ПДР України настає відповідальність за ч.2 ст.122 КУпАП. Крім того, просив справу розглянути без участі їх представника.

Згідно поданої відповіді на відзив позивач ОСОБА_1 зазначив, що обов?язок увімкнути денні ходові вогні або ближнє світло фар виникає під час руху з моменту проїзду дорожнього знаку «Кінець населеного пункту». Отже, транзитний рух автомобіля по трасі без світла фар у світлу пору доби не є «порушенням попереджувальних сигналів при початку руху чи зміні його напрямку». Норми КУпАП не передбачають відповідальності за рух транспортного засобу без увімкненого ближнього світла фар у світлу пору доби за межами населеного пункту, в тому числі за статтею 122 КУпАП. Будь-які інші порушення ПДР, не охоплені статтями 121-128 КУпАП, утворюють склад правопорушення, передбаченого статтею 125 КУпАП (Інші порушення правил дорожного руху), яка тягне за собою виключно попередження. Наполягав на задоволенні його позову.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, до суду подав заяву, в якій просив справу розглянути без його участі, позов задоволити.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що в позові необхідно відмовити з таких підстав.

У відповідності до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 9 КпАП України, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КпАП України встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КпАП України закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Із змісту ч.1, ч.2 ст.77 КАС України видно, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до оскаржуваної постанови серії ЕНА № 7185992 від 13 травня 2026 року ОСОБА_1 на а/д сполученням Київ-Чоп 502 км. керував транспортним засобом марки "Ford Focus", державний номерний знак НОМЕР_1 , без ввімкненого ближнього світла фар поза населеним пунктом, чим порушив п.9.8 ПДР України, за що передбачено адміністративну відповідальність за ч.2 ст.122 КУПАП з накладенням штрафу в розмірі 510 грн.

Згідно п.9.8 ПДР України, передбачено, що на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу ближнє світло фар.

Таким чином, ближнє світло фар виступає у викладі законодавця заміною денних ходових вогнів в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу. Ближнє світло фар, тоді, коли воно використовується на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами, є за своєю суттю зовнішнім освітлювальним приладом. Ближнє світло фар також відноситься до зовнішніх освітлювальних приладів.

Тому, ближнє світло фар є зовнішнім освітлювальним приладом та у разі його не ввімкнення відповідно до вимог ПДР України настає відповідальність за ч.2 ст. 122 КУпАП.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.06.2018р. у справі №552/1713/16-а.

При цьому, слід розрізняти порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами (п.п.19.1-19.9 ПДР) та порушення правил користування попереджувальними сигналами (п.п.9.1-9.12) при початку руху чи зміні його напрямку.

Попереджувальні сигнали застосовуються для своєчасного інформування учасників дорожнього руху про намір виконати маневр (а), привертання уваги до транспортного засобу (б, в, г, ґ, д), виділення транспортного засобу в потоці (г, д) і попередження в небезпечних ситуаціях (б, в, г, ґ).

Таким чином, увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби поза межами населених пунктів відноситься до попереджувальних сигналів, метою якого є привертання уваги до транспортного засобу, виділення транспортного засобу в потоці і попередження в небезпечних ситуаціях.

Отже, на виконання цих вимог водій може розпочати рух автомобіля лише за наявності увімкненого ближнього світла фар у світлу пору доби, а тому порушення вимог п.9.8 ПДР, яке виявлено поза межами населеного пункту під час руху автомобіля підпадають під кваліфікацію за ч.2 ст.122 КУпАП.

Так, на спростування доводів позивача, відповідач надав суду матеріали відеозапису із нагрудної камери поліцейського, на якому зафіксовано рух транспортного засобу марки "Ford Focus", державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням позивача поза населеним пунктом без увімкнення ближнього світла фар або денних ходових вогнів.

Крім того, як у позовній заяві та на відеозаписі сам ОСОБА_1 не заперечує, що у нього не були ввімкнені фари в режимі ближнього світла. Факт роз`яснення прав ОСОБА_1 , передбачегних ст.268 КУпАп та ст.63 Конституції України також зафіксовано на відеозапису, наданому стороною відповідача.

Оскаржена постанова про адміністративне правопорушення складена працівником поліції з дотримання норм чинного законодавства, оскільки працівниками поліції здійснювалася відеофіксація у встановленому законом порядку з використанням портативних відео реєстраторів, а приєднаний до матеріалів справи відеозапис містить фіксацію події, яка підтверджує весь хід такої події під час зупинки транспортного засобу та розгляду справи інспектором.

Отже, фактичні обставини справи не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а в даному випадку відповідач, з дотриманням вимог 72 КАС України виконав обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, надав належні і допустимі докази наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, які досліджені судом та прийняті як належні докази по справі.

Суд враховує, що обставини вчинення правопорушення підтверджено складеною постановою у справі про адміністративне правопорушення. Зміст постанови відповідає вимогам ст.ст. 283, 284 КпАП України.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про порушення процедури розгляду справи або порушення прав позивача під час розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Суб`єкт владних повноважень в особі інспектора Управління патрульної поліції у Львівській області лейтенанта поліції Штибеля А.М. діяв в межах повноважень та у спосіб визначений законами та Конституцією України.

Інші доводи позивача не спростовують законності постанови, яка оскаржується, та правомірності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності з накладенням на нього стягнення у виді штрафу.

Суд, також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, п.29).

Також згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 6, 77, 139, 242-246, 286 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про адміністративного правопорушення - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач Департамент патрульної поліції Національної поліції України, ЄДРПОУ 40108646, зареєстроване місцезнаходження: 03048, м.Київ, вул.Федора Ернста, 3.

Суддя: Н.А. Загородько