Рішення № 137709311, 25.06.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/4867/26

Категорія 38

2/295/3372/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2026 року м. Житомир

Суддя Богунського районного суду м. Житомира Лєдньов Д.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду з позовом, у якому зазначило, що 19.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» як первісним кредитором та ОСОБА_1 як позичальником, укладено договір кредиту в електронному вигляді, з визначеним учасниками такого правочину строком користування грошовими коштами, передбаченої до сплати відсоткової ставки.

В подальшому, 27.03.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» вчинено договір факторингу, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

На підставі договору факторингу, складеного реєстру боржників № 16 від 24.09.2025, позивач зауважує, що набув право вимоги до відповідача в сумі 15 360,00 грн., з яких: 6160,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 2900,00 грн. заборгованість за відсотками, 4800,00 грн. заборгованість за відсотками за понадстрокове користування кредитом, 1500,00 грн. заборгованість за комісією.

Посилаючись на вимоги 526, 530, 599 ЦК України, які визначають обов`язковість виконання зобов`язань, умови їх припинення, а також положення ст. 512 ЦК України заміна кредитора іншою особою у зв`язку з відступленням права вимоги, позивач просить стягнути на його користь вказану суму заборгованості за договором кредиту, відшкодувати судові витрати.

Ухвалою суду від 30.04.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.02.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір кредиту, згідно з умовами якого останній як позичальник отримав грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн. шляхом переведення їх на картковий рахунок № НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 2.2.1 - п. 2.2.4 договору, сторони погодили порядок і графік повернення кредиту та сплати відсотків, а саме: сума кредиту 10 000,00 грн., строк договору 30 днів, процентна ставка 0,500 % (фіксована), комісія за надання кредиту 15,00 % від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 1500,00 грн.

Дата надання кредиту 19.02.2025, дата повернення кредиту 20.03.2025, денна процентна ставка 1,000 %; процентна ставка за понадстрокове користування 4,00 %; пеня 4,00 %, орієнтовна реальна річна процентна ставка 2617,16 %; орієнтовна загальна вартість кредиту 13 000,00 грн.

У пункті 7.1. договору вказано, що позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та строку виплати кредиту, установлених договором, на підставі поданого до кредитодавця звернення із зазначеною датою в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Продовження строку кредитування здійснюється шляхом укладення додаткової угоди, що підписується застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Ініціювання позичальником продовження строку кредитування відбувається без змін умов попередньо укладеного договору в бік погіршення для позичальника, якщо інше не визначено додатковою угодою.

Між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 27.03.2025 укладено договір факторингу, згідно з умов якого клієнт (ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») зобов`язався відступити фактору (ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів») права вимоги, строк виконання зобов`язань за якої настав до третіх осіб - боржників, а фактор зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату.

24.09.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено додаткову угоду до договору факторингу.

Згідно з п. 1.2 договору перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається в момент підписання сторонами реєстру боржників, що формується як додаток № 2 до договору.

Договір № 73185876 (боржник ОСОБА_1 ) включено до реєстру боржників № 16 від 24.09.2025, сторонами складено акт прийому-передачі відповідного реєстру.

Станом на день переходу права вимоги, заборгованість позичальника, згідно витягу з реєстру боржників, визначена на рівні 15 360,00 грн., з яких: 6160,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 2900,00 грн. заборгованість за відсотками, 4800,00 грн. заборгованість за відсотками за понадстрокове користування кредитом, 1500,00 грн. заборгованість за комісією.

За нормою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами статті 11 Закону № 675-VIIIелектронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону.

Стаття 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору - пункт 6 частини 1 статті 3 Закону № 675-VIII.

Обставини укладення договору та погодження його умов підтверджуються дослідженими судом письмовими доказами з даними про застосування електронного одноразового ідентифікатора (44450), довідкою ТОВ «ФК«Фінкспрес» від 16.01.2026 з відомостями про зарахування коштів у сумі 10 000,00 грн. на банківську картку № НОМЕР_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За положеннями ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного Кодексу.

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов`язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Вирішуючи питання обґрунтованості заявлених вимог, суд вважає необхідним звернути увагу на таке.

Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 року по справі № 234/3840/15-ц зробив висновок, що кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі.

У своїй постанові від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Як судом встановлено, що укладеним договором кредиту сторони погодили строк кредитування, який становить 30 днів.

Позичальник отримав грошові кошти в сумі 10 000,00 грн. з відсотковою ставкою на 0,500 % в день.

В умовах договору, а саме: у пункті 7.1. договору вказано, що позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та строку виплати кредиту, установлених договором, на підставі поданого до кредитодавця звернення із зазначеною датою в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Продовження строку кредитування здійснюється шляхом укладення додаткової угоди, що підписується застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Ініціювання позичальником продовження строку кредитування відбувається без змін умов попередньо укладеного договору в бік погіршення для позичальника, якщо інше не визначено додатковою угодою.

Регулюючись вищезазначеними нормами законодавства, суд враховує, що належним чином підтверджуючих доказів щодо пролонгації кредитних зобов`язань позивачем не надано, а тому, суд, у розрізі арифметичного розрахунку нарахованих відсотків відповідно до договору стягує 1500,00 грн. (10 000 грн. * 0,500 % % на день * 30 днів = 1500,00 грн.).

Крім того, з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, слідує, що відповідачем 18.03.2025 було здійснено часткову оплату заборгованості, зокрема відсотків у сумі 1400,00 грн.

Таким чином, сума, яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача за відсотками становить 100,00 грн.

До того ж, у позовній заяві заявлено вимогу про стягнення з відповідача відсотків за понадстрокове користування кредитом у розмірі 4800,00 грн.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Указом Президента України № 64/2022 в Україні запроваджено воєнний стан з 24.02.2022 року. На час ухвалення рішення відповідний стан є продовженим.

Оскільки заявлена вимога позивача про стягнення відсотків за понадстрокове користування відсотками фактично узгоджується з вимогами ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд вважає за необхідне в цій частині відмовити.

З огляду на вказані обставини, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову у визначеному згідно висновків суду обсязі та стягує на користь позивача заборгованість за договором кредиту в сумі 7760,00 грн., з яких: 6160,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 100,00 грн. заборгованість за відсотками; 1500,00 грн. заборгованість за комісією.

За положеннями ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 141, 258-279 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, адреса місцезнаходження: 07400, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, заборгованість за договором кредиту від 19.02.2025 в сумі 7760,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 1345,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Д.М.Лєдньов