Ухвала суду № 137704519, 24.06.2026, Борзнянський районний суд Чернігівської області

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 3-50-01

Справа №730/931/26

Провадження № 1-кп/730/62/2026

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2026 р. м. Борзна

Борзнянський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Борзні у порядку, передбаченому статями 314, 315, 316 КПК України, обвинувальний акт, а також клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026270000000043 від 18.02.2026 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Ніжині Чернігівської області, громадянина України, з середньо-технічною освітою, не одруженого, працюючого у ФОП « ОСОБА_7 » водієм, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівській області від 08.12.2025 року за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки, з іспитовим строком 2 роки,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 194; ч. 1 ст. 289; ч. 1 ст. 115 КК України,

ВСТАНОВИВ:

17 червня 2026 до Борзнянського районного суду Чернігівської області з Чернігівської обласної прокуратури надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026270000000043 від 18.02.2026 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 115; ч. 2 ст. 194; ч. 1 ст. 289 КК України.

18 червня 2026 року ухвалою Борзнянського районного суду Чернігівської області у вказаному провадженні призначено підготовче судове засідання.

У підготовчому судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 315 KПК, під час підготовчого провадження суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. Під час розгляду таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II КПК України.

Копію даного клопотання з доданими документами обвинувачений отримав 23 червня 2026 року, що ним не заперечувалося у судовому засіданні.

Як зазначено у клопотанні, а також прокурором в судовому засіданні, досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_4 , 18.02.2026, близько 00 год. 30 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, в будинку за адресою: АДРЕСА_2 , з метою умисного протиправного заподіяння смерті ОСОБА_8 здійснив два постріли з невстановленої вогнепальної зброї у ділянку грудної клітки та голови потерпілого. Внаслідок здійснених пострілів ОСОБА_8 спричинено тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості мають ознаки ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, за цією ознакою кваліфікуються як тілесні ушкодження тяжкого ступеня тяжкості та перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з фактом настання смерті 18.02.2026.

У подальшому ОСОБА_4 , приблизно о 01 год. 00 хв. 18.02.2026, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, достовірно знаючи, що вказаний транспортний засіб не належить йому на праві власності, перемістив тіло ОСОБА_8 до зазначеного автомобіля, сів за кермо, запустив двигун та поїхав від вказаного господарства, за адресою: Чернігівська область, Ніжинський район, с. Комарівка, вул. Захисників України, буд. 35, у напрямку с. Берестовець, Ніжинського району, Чернігівської області. Рухаючись автомобільною дорогою між селами Комарівка та Берестовець Ніжинського району Чернігівської області, ОСОБА_4 спрямував автомобіль у сніговий насип, де залишив його біля перехрестя з автодорогою на село Іллінці Ніжинського району Чернігівської області, за географічними координатами: 51.249670906419446 північної широти та 32.17167557193995 східної довготи.

Після цього, у період часу з 01 год. 00 хв. до 04 год. 00 хв. 18.02.2026 ОСОБА_4 використав заздалегідь підготовлені ємності з горючою сумішшю та сірники, розлив горючу суміш у салоні автомобіля та підпалив її, внаслідок чого виникла пожежа. У результаті підпалу пошкоджено автомобіль марки «ZAZ» моделі «FORZA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , чим потерпілій ОСОБА_6 заподіяно майнову шкоду на суму 93 109 гривень 60 копійок.

Прокурор вважає, що наявні та продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування від суду, обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні низки кримінальних правопорушень, серед яких особливо тяжкий та тяжкі злочини. За їх вчинення, за сукупністю, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років. З огляду на тяжкість інкримінованих діянь, невідворотність покарання та усвідомлення можливості призначення реального тривалого строку позбавлення волі, існує обґрунтований ризик того, що обвинувачений може переховуватись з метою уникнення кримінальної відповідальності. Обвинувачений не має стійких соціальних зв`язків, притягувався до кримінальної відповідальності за незаконне поводження з вогнепальною зброєю. Крім того, вказаний ризик підтверджується поведінкою обвинуваченого після вчинення інкримінованого злочину. Так, з метою його приховування та уникнення затримання за ч. 1 ст. 115 КК України, обвинувачений на автомобілі потерпілої вивіз тіло ОСОБА_8 за межі с. Комарівка Ніжинського району Чернігівської області, де намагався його підпалити, що свідчить про вжиття заходів для уникнення викриття та відповідальності. З урахуванням наведеного, сукупність зазначених обставин дає достатні підстави вважати, що ризик переховування обвинуваченого від суду є реальним, обґрунтованим та таким, що продовжує існувати;

- ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконний вплив на потерпілу та свідків, є обґрунтованим та підтверджується конкретними обставинами кримінального провадження. Зокрема, обвинуваченому ОСОБА_4 достеменно відомі анкетні дані та місце проживання потерпілої, а також свідків. Більше того, встановлено, що окремі свідки були безпосередніми очевидцями подій після вчинення кримінального правопорушення та, зокрема, допомагали обвинуваченому переміщувати тіло потерпілого до автомобіля. При цьому обвинувачений звертався до них із проханням не повідомляти про зазначені обставини жодним особам, що свідчить про його намагання вплинути на їхню поведінку та приховати обставини вчиненого. За таких умов, у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, існує реальна можливість продовження незаконного впливу на свідків та потерпілу, шляхом умовлянь, залякування, шантажу або підкупу з метою спонукання їх до відмови від надання показань, ухилення від участі у судових засіданнях або надання завідомо неправдивих показань. З огляду на те, що свідки на даний час судом не допитані, існує обґрунтований ризик зміни ними показань під впливом обвинуваченого, що може унеможливити встановлення об`єктивних обставин кримінального правопорушення;

- ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, обґрунтовується тим, що у разі застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, він матиме реальну можливість перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Зокрема, обвинувачений може вживати заходів, спрямованих на створення штучних доказів своєї непричетності до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, а також спонукати осіб, які не були очевидцями подій, до надання показань на підтвердження завідомо неправдивих версій подій. Така поведінка узгоджується з раніше встановленими обставинами щодо намагання обвинуваченого приховати сліди злочину та впливати на інших осіб, що свідчить про наявність у нього реальної здатності та наміру перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні;

- ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України вчинення інших кримінальних правопорушень чи продовження вчинення аналогічних кримінальних правопорушень, обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого та тяжких злочинів, що безпосередньо посягає на суспільні відносини, що забезпечують охорону життя та здоров`я особи, проти власності та експлуатації транспорту, у період іспитового строку, що вказує на небажання обвинуваченого ставати на шлях виправлення та у подальшому останній може вчинити інші кримінальні правопорушення.

Тримання ОСОБА_4 під вартою є єдиним, виключним і достатнім запобіжним заходом, який зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого на час судового розгляду кримінального провадження. Застосування більш м`якого, ніж тримання під вартою, запобіжного заходу не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, запобіганню спробам переховуватися від органу досудового розслідування, суду, впливати на свідків та потерпілу, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиненню інших злочинів, тобто запобіганню ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, ОСОБА_4 є судимим, а його попереднє засудження не призвело до зміни моделі поведінки. Це підтверджує стійкість злочинних нахилів та підвищену ймовірність рецидиву у разі перебування на волі.

Тому, враховуючи зазначені ризики, інший (більш м`який) запобіжний захід застосувати не можливо, оскільки враховуючи репутацію обвинуваченого, відсутність законних джерел для існування запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання не забезпечить виконання покладених на нього обов`язків, також в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які відомості про осіб, які заслуговують на довіру, тому запобіжний захід у вигляді особистої поруки обрати неможливо. Домашній арешт також не забезпечить належне виконання ОСОБА_4 покладених процесуальних обов`язків, оскільки за наявності наведених вище ризиків його перебування на волі створюватиме реальну можливість для переховування від органів досудового розслідування та суду, а також для вчинення нових умисних протиправних дій. У цих умовах домашній арешт не може вважатися достатнім та ефективним засобом запобігання зазначеним ризикам.

Обвинувачений та захисник не заперечували проти задоволення клопотання прокурора, одночасно просили призначити обвинувальний акт до судового розгляду.

Потерпіла підтримала прокурора.

Вирішуючи клопотання прокурора щодо подовження обвинуваченому строку дії

запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд дійшов таких висновків.

Зокрема, згідно ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Заходами забезпечення кримінального провадження є: 9) запобіжні заходи (ч. 2 ст. 131 КПК України).

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

З положень ч. 3 та ч. 5 ст. 132 КПК України слідує, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Судом встановлені такі обставини.

ОСОБА_4 18.02.2026 о 23 год. 25 хв. затримано на підставі ст. 208 КПК України та 19.02.2026 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

ОСОБА_4 26.02.2026 повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 289, ч. 2 ст. 194 України.

ОСОБА_4 03.06.2026 вручено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 289, ч. 2 ст. 194 України.

Ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20.02.2026 стосовно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

Ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17.04.2026 стосовно ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

Ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 08.06.2026 стосовно ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, до вирішення питання судом про обрання, зміну чи скасування запобіжного заходу під час проведення підготовчого судового засідання, що не може перевищувати 06.08.2026 включно.

17.06.2026 обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 скеровано до Борзнянського районного суду для розгляду.

Підготовче судове засідання відбувається згідно з правилами, передбаченими КПК України, для судового розгляду (ч. 2 ст. 314 КПК України). У ході судового розгляду кримінального провадження вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України, якою, зокрема, врегульовано порядок застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 4 ст. 199 КПК). Суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що (1) обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, (2) обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою (ч.ч. 3, 5 ст. 199 КПК).

Розглядаючи клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу, суд має перевірити, чи продовжують існувати ризики, які були заявлені прокурором, їх обґрунтованість, та чи є інші більш м`які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

При цьому, суд враховує наступне.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні (п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України (ч. 2 ст. 177 КПК України).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Сторона обвинувачення у клопотанні посилалась на наявність чотирьох ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд погоджується з доводами, наведеними у клопотаннях прокурора, про продовження існування ризику переховування від суду.

Вказаний ризик суд оцінює з огляду на обставини кримінального провадження та обставини, що стосуються безпосередньо обвинуваченого.

Ризик переховування обумовлюється можливістю притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для обвинуваченого наслідками і суворістю передбаченого покарання, оскільки злочин, у якому обвинувачується ОСОБА_4 передбачає покарання у виді позбавлення волі до 15 років.

Таким чином, фактичні дані кримінального провадження та особисті обставини щодо обвинуваченого ОСОБА_4 в сукупності, дають підстави суду дійти висновку про наявність ризику переховування від суду.

Також, суд погоджується з доводами прокурора щодо наявного ризику незаконного впливу обвинуваченого на свідків.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків суд враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). При цьому, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто, допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Також, суд погоджується з доводами прокурора щодо наявного ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, вчиненого протягом невеликого проміжку часу після засудження.

Крім того, його попереднє засудження не призвело до зміни моделі поведінки. Це підтверджує стійкість злочинних нахилів та підвищену ймовірність рецидиву у разі перебування на волі.

Оцінюючи можливість застосування щодо обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів (такими є: особисте зобов`язання; особиста порука; застава), які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, суд бере до уваги наведені вище характеристики кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 та вагомість встановлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.

При цьому, суд не вирішував ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не оцінював докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначив, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно неї запобіжного заходу.

Термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу суд враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Характер та фактичні обставини інкримінованого обвинуваченому злочину свідчать про підвищену суспільну небезпеку діяння у вчиненні якого останній обвинувачується. Разом з тим, на теперішній час ще не вирішено питання про призначення у справі судового розгляду. Отже, продовжуючи такий вид запобіжного заходу, як тримання під вартою, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених статтею 177 КПК України, із ступеня тяжкості інкримінованого злочину, а також приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких слідчим суддею було обрано обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на теперішній час не відпали і під загрозою можливого застосування покарання, останній може переховуватись від суду, впливати на свідків, вчините інше кримінальне правопорушення. Будь-яких нових обставин, які мають значення при вирішенні питання щодо запобіжного заходу обвинуваченому та які не існували і не розглядались на час обрання та продовження запобіжного заходу обвинуваченому у виді тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Таким чином, виходячи з положень статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також частини першої статті 197 КПК України, згідно яких строк застосування запобіжних заходів, в тому числі, і тримання під вартою або продовження тримання під вартою не може перевищувати шістдесят днів, обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, та спрямований на уникнення ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а тому суд приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому.

За приписами ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; щодо злочину, який спричинив загибель людини; щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у виді застави, проте був порушений нею (ч.ч. 3, 4 ст. 183 КПК України).

Прокурор просить застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення застави, обґрунтовуючи це тим, що злочин вчинено із застосуванням насильства та спричинив загибель людини.

Враховуючи викладене, з огляду на підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України (тяжкість скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, його вік, стан здоров`я, репутацію, ставлення до вчиненого діяння, майновий та сімейний стан, існуючі ризики), суд приходить до переконання, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, а тому стосовно слід обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.

На підставі викладеного, керуючись статтями 134, 314, 315, 316, 369, 372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу ОСОБА_4 задовольнити.

Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 21.08.2026 року включно, без визначення застави.

Призначити судовий розгляд кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026270000000043 від 18.02.2026 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 194; ч. 1 ст. 289; ч. 1 ст. 115 КК України, у відкритому судовому засіданні, яке відбудеться 14 липня 2026 року о 12 год. 00 хв.

Кримінальне провадження розглядати у відкритому судовому засіданні суддею одноособово.

В судове засідання викликати учасників кримінального провадження.

Забезпечити доставку обвинуваченого до суду з ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор».

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятиденний строк з дня проголошення ухвали.

Суддя ОСОБА_1