Ухвала суду № 137703926, 25.06.2026, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/18845/25

н/п 4-с/766/34/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Булах Є.М.,

секретар судового засідання Кошева А.П.,

справа№766/18845/25; провадження№4-с/766/34/26

за участю:

скаржника ОСОБА_1

інші учасники справи:

не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Херсоні цивільну справу за

скаргою: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на дії державного виконавця

особа дії якої оскаржуються - старший державний виконавець Корабельного відділу ДВС у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Демшина Ганна Юріївна (ЄДРПОУ 34906677, місцезнаходження: 65000, Одеська область, м. Одеса, вул.. Євгена Танцюри, буд. 42);

заінтересована особа у справі: ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 )

негайно після закінчення судового розгляду, постановив ухвалу про наступне та, -

встановив:

Виклад позиції скаржника.

19 грудня 2025 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду з вказаною вище скаргою на дії державного виконавця, у якій, з урахуванням заяви про усунення недоліків, якою вимоги скарги виклав у оновленій редакції, просив:

визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м. Одеса) Демшиної Ганни Юріївни щодо нездійснення перерахунку заборгованості за аліментами у виконавчому провадженні №79471674 відкритому за виконавчим листом №766/853/22 з урахуванням квитанції та виписки з рахунку, поданих боржником ОСОБА_1 на загальну суму 239 095, 20 грн.;

зобов`язати державного виконавця здійснити перерахунок заборгованості за аліментами у ВП №79471674, відкритому за виконавчим листом №766/853/22 з урахуванням суми грошових коштів зазначених у квитанціях, поданих боржником ОСОБА_1 , щодо перерахування коштів ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та з урахуванням перерахованих сум грошових коштів зазначених у виписці з розрахункового рахунку відкритого боржником ОСОБА_1 на користь доньки ОСОБА_3 , зменшивши загальну суму заборгованості на 239 095,20 грн.

Окремо поданою заявою просив поновити процесуальний строк для подання скарги до суду.

Вимоги скарги обґрунтовано тим, що рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 14.03.2025 року у цивільній справі №766/853/22 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 18.01.2022 року та до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

За вказаним рішенням Херсонським міським судом Херсонської області 01.09.2025 стягувачу видано виконавчий лист, який прийнято до виконання Корабельним відділом державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та 30.10.2025 відкрито виконавче провадження № 79471674.

Постановою старшого державного виконавця Корабельного ВДВС у м.Херсоні ПМУМЮ (м. Одеса) Демшиної Г.Ю. від 03.11.2025 накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, які належать Боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 1 062 394,97 грн.

07.11.2025 року державним виконавцем на вимогу скаржника надано розрахунок заборгованості по виконавчому провадженню №79471674, відповідно до якого сума заборгованості по аліментах складає 1 062 394,97 грн.

11.11.2025 ОСОБА_1 направив заяву на адресу Держвиконавця про проведення перерахунку заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню № 79471674 та просив зменшити заборгованість з урахуванням платежів проведених ним на рахунок стягувача на утримання дітей у період з 2022 року 2023 року.

Листом від 14.11.2025 року за №93268 державним виконавцем відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку заборгованості зі сплати аліментів.

З рішенням Державного виконавця скаржник не погоджується, вважає його необґрунтованим та таким, що порушує його права та підлягає скасуванню з огляду на наступне.

З 15.03.2022 року Стягувач разом зі спільними дітьми проживає на території Чеської республіки. Вона уникала можливості домовитися про добровільну сплату аліментів та з початку 2022 року жодного разу не відвідувала м.Херсон. Скаржник протягом 2022 року, добровільно, доступними йому засобами, намагався забезпечувати спільних дітей та перераховував Стягувачу на її картковий рахунок в АБ «»ПриватБанк» № НОМЕР_3 грошові кошти на утримання дітей. Всього здійснено 10 платежів на загальну суму 29 680,00 грн. (від 04.03.2022 на суму 4990грн., від 04.03.2022 на суму 100грн., від 15.05.2022 на суму 5990грн., від 08.07.2022 на суму 500грн., від 30.08.2022 на суму 3000грн., від 19.12.2022 на суму 1200грн., від 05.01.2023 на суму 1200грн., від 02.02.2023 на суму 2500грн., від 10.03.2023 на суму 4000грн., від 14.05.2023 на суму 6200грн.).

Також, під час судового розгляду у цивільній справі № 766/853/22 щодо стягнення аліментів, Стягувач надала виписку із власного карткового рахунку в якій зафіксовано отримання нею зазначених грошових переказів.

09.03.2023 ОСОБА_1 укладено договір №2023/І_С/268-001256 про відкриття карткового рахунку з випуском карти на ім`я старшої доньки ОСОБА_3 .. За цим договором АБ «Укргазбанк» випущено дві платіжні картки. За допомогою платіжної картки № НОМЕР_4 скаржник зараховував на рахунок грошові кошти у якості аліментів на утримання спільних зі Стягувачем дітей. За допомогою платіжної картки № НОМЕР_5 його старша донька ОСОБА_4 придбавала все необхідне для неї та молодших доньок ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у закладах торгівлі, надання послуг тощо міста Яблонець-над-Нисою, Чеська республіка (чеською JABLONEC NAD NISOU, JABLONEC N/N). Списання грошових коштів відбувалось за місцем мешкання Стягувача та їх спільних дітей у Чеській республіці. Відповідно до виписки з рахунку, наданого АБ «Укргазбанк», загальна сума перерахованих скаржником в період з 09.03.2023 по 05.11.2025 грошових коштів в інтересах дітей склала 209 415,20 грн.

Таким чином, скаржником здійснювалось часткова добровільна сплата аліментів на дітей на загальну суму 239 095,20грн., яка не врахована Держвиконавцем при розрахунку заборгованості по аліментах.

11.11.2025 скаржником на адресу Держвиконавця направлено заяву про проведення перерахунку заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню № 79471674 та зменшити заборгованість враховуючи вказані вище обставини. У листі від 14.11.2025 № 93268 Держвиконавець відмовив йому у перерахунку заборгованості зі сплати аліментів посилаючись на те, що надані ним платіжні доручення на користь Стягувача не містять посилання на аліменти у призначенні платежу. У частині сплати аліментів на розрахунковий рахунок дитини, Держвиконавець зазначив, що судовим рішенням установлено порядок виконання батьком обов`язку щодо утримання неповнолітніх дітей шляхом сплати аліментів на користь матері дітей.

Таким чином Держвиконавець відмовився провести перерахунок заборгованості по аліментах та врахувати добровільну сплату аліментів на дітей на загальну суму 239 095,20 грн.

Виклад позиції особи, дії якої оскаржуються.

30.03.2026 року Державний виконавець Корабельного відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Демшина Г.Ю. через систему «Електронний суд» подала відзив на скаргу, який просила врахувати про розгляді справи.

Зазначила, що вважає скаргу безпідставною, необґрунтованою, такою, що задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

У відповідності до розрахунку заборгованості по ВП №79471674 станом на 26.03.2026, заборгованість складає 1 059 980,71 грн. Розрахунок здійснений відповідно до наданої інформації від Державної податкової служби України. Відомостей щодо сплати вказаної заборгованості на користь стягувача у матеріалах виконавчого провадження відсутні.

Виконавчим документом чітко визначено сторін виконавчого провадження.

ОСОБА_1 зазначає, що перераховував кошти на рахунок доньки ОСОБА_3 , між тим такі дії не відповідають нормі Закону, оскільки аліменти на дитину стягуються на користь одного з батьків, з яким проживає дитина.

Виконавчим листом № 766/853/22 від 01.09.2025 постановлено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 18.01.2022 року та до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Отже, судовим рішенням установлено порядок виконання батьком обов`язку щодо утримання неповнолітніх дітей - шляхом сплати аліментів на користь матері дітей ОСОБА_2 .

Здійснені платежі на відкритий у банку рахунок на ім`я неповнолітньої доньки не можуть свідчити про виконання свого обов`язку, пов`язаного з утриманням дітей, як то установлено судовим рішенням.

Між тим, у матеріалах виконавчого провадження відсутні будь-які відомості про домовленість батьків про те, що аліменти на утримання дітей будуть сплачуватися в інший спосіб, аніж визначено у виконавчому листі № 766/853/22 від 01.09.2025 року.

Стосовно надісланих ОСОБА_1 до відділу платіжних інструкцій АБ «УКРГАЗБАНК», зазначала, що ці платіжні документи посилання на аліменти у призначенні платежу не містять. У призначенні платежу платіжних інструкцій АБ «УКРГАЗБАНК» зазначено: «переказ коштів з карткового рахунку», що не дає можливості ідентифікувати грошові кошти як такі, що спрямовані на сплату аліментів.

Виконавча служба може зараховувати як добровільну сплату аліментів лише ті платежі, в яких чітко визначено призначення платежу як аліменти чи борг на утримання дітей. Також не відомо чи наявні або відсутні між сторонами даного виконавчого провадження інші боргові зобов`язання.

Від стягувача заяви про підтвердження отримання аліментів не надходило.

Тому з огляду на вищевикладене, підстави для проведення перерахунку заборгованості сплати аліментів по виконавчому провадженню № 79471674 відсутні, з огляду на що державний виконавець просила відмовити у задоволенні скарги.

Виклад позиції заінтересованої особи у запереченнях на скаргу.

30.03.2026 року від представника ОСОБА_2 адвоката Рева Світлани Леонідівни через підсистему «Електронний суд» надійшли заперечення на скаргу, у якій заінтересована особа заперечувала у поновленні процесуального строку на оскарження дій державного виконавця та просили відмовити скаржнику у задоволенні скарги, з огляду на наступне.

В зв`язку із виниклою заборгованістю зі сплати аліментів 03.11.2025 постановою старшого державного виконавця Демшиної Ганни Юріївни накладено арешт на грошові кошти/ електронні гроші, які належать Боржнику, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 1 062 394,97 гривня.

Не погоджуючись із нарахованою сумою заборгованості, Боржником подану заяву до виконавця про проведення перерахунку суми заборгованості з урахуванням сум, які були ним сплачені протягом розгляду справи судом. А саме 10 платежів на загальну суму 29 680,00 грн.

Вказані перекази коштів не були аліментними зобов`язаннями, про що свідчить «Призначення платежу», тому не може братись виконавцем в розрахунок зменшення суми заборгованості по аліментах.

Щодо сплати аліментів Боржником нібито на відкриту ним на підставі укладеного договору від 09.03.2023 р №2023/І_С/268-001256 про відкриття карткового рахунку з випуском карти на ім`я старшої доньки ОСОБА_3 в АБ «Укргазбанк» зазначає наступне.

Стягувачем у виконавчому провадженні є саме ОСОБА_2 , та всі правовідносини повинні відбуватись з нею чи з виконавчою службою, на виконанні якої знаходиться виконавчий лист.

Картки, наведені в скарзі скаржником, не наявні у дитини. Припускає, що Боржник самостійно відкрив карткові рахунки, перерахував гроші та зняв їх, маючи картки у себе в наявності, з метою уникнення сплати заборгованості по аліментах.

Практика Верховного Суду, на яку посилається боржник, не застосовується. ВС допускає зарахування платежів, якщо вони перераховані: на рахунок, відкритий на ім`я дитини або на рахунок стягувача. Однак Скаржник відкрив рахунок на своє ім`я, це не є рахунком дитини, та судовим рішенням передбачено сплату виключно на користь матері, дитина не має права розпоряджатися рахунком, на який Скаржником перераховуються грошові кошти. Платежі на рахунок, який боржник видає за рахунок дитини, фактично є його власним.

Укргазбанк не відкриває банківські картки неповнолітнім без законного представника, і договір має підписувати батько/мати як представник. Боржник не надав копію договору з підписом ОСОБА_7 або її матері ОСОБА_2 , тому картка та картковий рахунок не може вважатися таким, що належить доньці боржника.

У виписці банку, яку надає Скаржник, всі картки прив`язані до одного рахунку, а отже: власником рахунку є одна особа - ОСОБА_1 , усі перекази між картками його власні внутрішні перекази, «перекази аліментів собі на рахунок» не є аліментами на виконання рішення суду, виконанням яких займається державна виконавча служба, що відомо Боржнику, тому і перекази коштів на виконання рішення суду про стягнення аліментів повинно виконуватись відповідно до чинного законодавства на депозитний рахунок виконавчої служби або за погодженням зі Стягувачем та повідомленням про це виконавця - на розрахунковий рахунок Стягувача.

Скаржник не довів, що передав карту, ПІН-код або доступи до рахунку дитині, а отже, він контролює картку, має повний доступ до рахунку, що також доводить те, що він сам здійснював всі транзакції з метою уникнення фактичної сплати за зобов`язаннями.

Боржник регулярно приїздив в Чехію для побачень з дітьми, тому твердження про те, що дитина «користувалась карткою» не має доказів: довіреності, підтвердження фактичного володіння, чеку з підписом чи ідентифікацією.

Боржник посилається на договір від 09.03.2023, який нібито укладено для відкриття рахунку «на ім`я дитини». Проте неповнолітня особа не має цивільної дієздатності для укладення договору банківського рахунку (ст. 32, 34 ЦК України). Банки України (включно з АБ «Укргазбанк») випускають дитячі картки як додаткові платіжні картки до рахунку дорослого клієнта, що прямо вказано у правилах банку. Отже: власником рахунку є боржник, переказ коштів на цей рахунок є переказом боржника самому собі, такі платежі не є аліментами.

Враховуючи викладене, сторона заінтересованої особи вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Позиція скаржника у запереченнях на відзив Державного виконавця Демшиної Ганни Юріївни та заперечення представника заінтересованої особи ОСОБА_8 .

13.04.2026 року ОСОБА_1 через канцелярію суду подав відповідь на відзив Державного виконавця Демшиної Ганни Юріївни та заперечення представника заінтересованої особи ОСОБА_8 .

Зазначив, що у зв`язку із конфліктом між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , остання уникала спроб домовитись про спосіб утримання спільних дітей. Після ухвалення рішення про стягнення аліментів, ОСОБА_2 не зверталася до скаржника, щодо способу отримання аліментів.

Визнаючи свій обов`язок щодо утримання дітей, ОСОБА_1 протягом 2022-2023 року добровільно, доступними йому засобами намагався забезпечувати спільних дітей та перераховував ОСОБА_2 на відомий скаржнику картковий рахунок в АБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 грошові кошти на утримання дітей. Всього здійснено 10 платежів на загальну суму 29 680,00 грн.

Грошові кошти перераховувались заінтересованій особі виключно з метою утримання спільних дітей, будь-яких інших майнових або боргових зобов`язань між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не існувало та не існує.

Представник ОСОБА_2 під час розгляду справи про стягнення аліментів не заперечувала отримання заінтересованою особою грошових коштів на утримання дітей на загальну суму 29 680,00 грн. та надала до суду виписку з карткового рахунку із зазначенням отриманих коштів.

Процесуальні дії суду.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 23.12.2025 року скаргу залишено без руху, скаржнику надано 5-ти денний строк на усунення недоліків зазначених в ухвалі суду.

12.03.2026 року від скаржника через канцелярію суду надійшла заява на усунення недоліків скарги, якою скаржник подав скаргу у оновленій редакції, яку відповідно до Журналу реєстрації вхідної кореспонденції передано судді Булах Є.М. 16.03.2026 року.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 20.03.2026 року скаргу прийнято до провадження. Судове засідання призначено на 01.04.2026 року.

30.03.2026 року Державний виконавець Корабельного відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Демшина Г.Ю. через систему «Електронний суд» подала відзив на скаргу.

30.03.2026 року Державний виконавець Корабельного відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Демшина Г.Ю. через систему «Електронний суд» подала заяву про розгляд справи без її участі.

30.03.2026 року адвокат Рева С.Л., яка діє в інтересах ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» подала заперечення на скаргу.

У зв`язку із перебуванням Головуючого судді на лікарняному, розгляд справи не відбувся. Судове засідання призначено на 23.04.2026 року.

13.04.2026 року ОСОБА_1 через канцелярію суду подав відповідь на відзив Державного виконавця Демшиної Ганни Юріївни та заперечення представника заінтересованої особи ОСОБА_8 .

У зв`язку із зайнятістю Головуючого судді у судовому засіданні з розгляду іншої кримінальної справи, розгляд справи не відбувся. Судове засідання призначено на 01.06.2026 року.

У судовому засіданні скаржник надав пояснення аналогічні тим, що викладені у скарзі, вимоги скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Додатково пояснив, що у період часу з 2022 року по 2023 рік був працевлаштованою особою, мав постійний заробіток, однак до керівника установи чи бухгалтерії із заявою про відрахування із заробітної плати аліментів на утримання неповнолітніх дітей не звертався та такі відрахування у розмірі визначеному законом роботодавцем не здійснювалися. При перерахування грошових коштів у добровільному порядку на користь стягувача у вказаний період здійснював виключно на утримання дітей та вважав що виконує аліментні зобов`язання. Про існування справи відносно нього про стягнення аліментів був обізнаний, однак справа тривалий час не розглядалась через окупацію м. Херсон, у зв`язку із цим і виникла така заборгованість.

Зазначав, що він відкрив банківський рахунок на ім`я старшої доньки ОСОБА_9 з метою перерахування на цей рахунок грошових коштів в рахунок сплати аліментів, з стягувачем таке питання не погоджував та до відома державного виконавця не доводив.

Вказуючи на те, що між ним та стягувачем ніяких зобов`язальних правовідносин не існує, просив вважати грошові кошти, що перераховані ним на ім`я стягувача та його старшої доньки ОСОБА_9 , таким, що перераховані в рахунок виконання аліментних зобов`язань, у зв`язку із чим вимоги скарги задовольнити та зобов`язати державного виконавця здійснити перерахунок заборгованості по аліментах.

Державний виконавець Корабельного відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Демшина Г.Ю. у судове засідання не з`явилася, раніше подала заяву про розгляд справи без її участі.

Заінтересована особа та її представник у судове засідання не з`явилися, раніше подали заяву про розгляд справи без їх участі.

Заслухавши скаржника, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані учасниками справи докази та повідомлені ними обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для ухвалення рішення у справі, як це передбачено ЦПК України та після закінчення судового розгляду суд перейшов на стадію постановлення ухвали для чого оголошено перерву у судовому засіданні до 05.06.2026 року о 14-00 год.

У зв`язку із перебуванням Головуючого у справі у судовому засіданні з розгляду іншої справи, проголошення ухвали не відбулося. Судове засідання призначено на 25.06.2026 року.

Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду із скаргою на дії державного виконавця, суд виходить з наступного.

Звертаючись до суду зі скаргою на дії державного виконавця скаржник клопотав про поновлення строку звернення до суду з означеною скаргою. В обґрунтування підстав поважності пропуску строку звернення до суду, з урахуванням повідомлених у скарзі обставин та у клопотанні про поновлення строку, зазначив наступне.

11.11.2025 року ОСОБА_1 звернувся до державного виконавця із заявою про проведення перерахунку заборгованості зі сплати аліментів у ВП №79471674.

Листом від 14.11.2025 року державний виконавець йому відмовив у вчиненні таких виконавчих дій, як здійснення перерахунку заборгованості по аліментах.

Відповідь на свою заяву ОСОБА_1 отримав 18.11.2025 року та 23.11.2025 року звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області із скаргою на дії ДВС у межах 10-ти денного строку визначеного законом, однак ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 03.12.2025 року скаргу повернуто на підставі ч. 6 статті 185 ЦПК України та роз`яснено право повторного звернення до суду.

Означену ухвалу 17.12.2025 року отримано скаржником.

Оскільки, при первинному зверненні до суду заявником не пропущено строк на оскарження, визначений у частині п`ятій статті 74 ЗУ «Про виконавче справдження», просив суд поновити такий строк при повторному звернені після усунення обставин, що стали підставою для повернення скарги.

Статтею 449 ЦПК України визначено строки звернення до суду зі скаргою. Так, скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (стаття 120 ЦПК України).

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 123 ЦПК України).

Дослідивши обставини справи при розгляді питання про поновлення строку, суд зазначає, що пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Рішенням Європейського Суду з прав людини по справі «Іліан проти Туреччини» встановлено, що правило встановлення обмежень до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звернути увагу на обставини справи.

За приписами статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Наведені норми пов`язують можливість відновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюється за заявою сторони, заявник повинен обґрунтувати поважність причин його пропуску.

Оцінюючи обставини, що перешкоджали реалізації процесуального права на звернення до суду, на які скаржник посилається як на поважні, суд дійшов висновку про поважність причин пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду із скаргою на дій державного виконавця, у зв`язку з чим поновлює пропущений скаржником строк на звернення до суду зі скаргою.

Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання дій державного виконавця неправомірними, судом встановлено.

30.10.2025 року Старшим державним виконавцем Корабельного відділу ДВС у місті Херсоні Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Демшиною Г.Ю. відкрито виконавче провадження ВП 79471674 з примусового виконання виконавчого листа №766/853/22, виданого 01.09.2025 року Херсонським міським судом Херсонської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 18.01.2022 року та до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів у ВП 79471674 станом на 26.03.2026 року становить 1 059 980,71 грн.

03.11.2025 року Державним виконавецем Корабельного відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Демшиною Г.Ю. винесено постанову у ВП №79471674 про арешт коштів ОСОБА_1 на підставі виконавчого листа №766/853/22 виданого 01.09.2025 року Херсонським міським судом Херсонської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 18.01.2022 року та до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

14.11.2025 року Начальником Корабельного відділу Державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) направлено лист ОСОБА_1 , відповідно до якого підстави для перерахунку заборгованості сплати аліментів по виконавчому провадженню №79471674 відсутні.

Зазначено, що виконавчим документом чітко визначено сторін виконавчого провадження. Судовим рішенням установлено порядок виконання батьком обов`язку щодо утримання неповнолітніх дітей шляхом сплати аліментів на користь матері дітей ОСОБА_2 . Здійснені ОСОБА_1 платежі на відкритий у банку рахунок на ім`я неповнолітньої доньки не можуть свідчити про виконання свого обов`язку, пов`язаного з утриманням дітей, як визначено судовим наказом. Крім того, у матеріалах виконавчого провадження відсутні будь-які відомості про домовленість батьків про те, що аліменти на утримання дітей будуть сплачуватися в інший спосіб, аніж визначено у виконавчому листі №766/853/22 від 01.09.2025 року. Щодо надісланих ОСОБА_1 платіжних інструкцій АБ «Укргазбанк», ці доручення посилання на аліменти не містять. У призначенні платежу платіжних інструкцій АБ «Укргазбанк» зазначено: «Переказ коштів з карткового рахунку», що не дає можливості ідентифікувати грошові кошти як такі, що спрямовані на сплату аліментів.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

За пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII (далі Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 2 ст. 2 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавче провадження здійснюється, зокрема, з дотриманням принципів верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; справедливості, неупередженості та об`єктивності.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін.

Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Глоба проти України» № 15729/07 від 05.07.2012, пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно зі статтею 71 Закону №1404-VIII порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі, зокрема, надходження виконавчого документа на виконання від стягувача. Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Пунктом 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за №489/20802, визначено, що виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. Спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Згідно зі статтею 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою-підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості. Розмір заборгованості за аліментами обчисляється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Відповідно законодавець визначив обов`язок виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами та водночас імперативно передбачив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) виконавцем розміром заборгованості за аліментами, спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Згідно з висновком Верховного Суду у постанові від 14.07.2021 року у справі №753/14154/19 за відсутності відомостей про призначення платежу «аліменти» у документах у підтвердження здійснення платежів, підстави для здійснення перерахунку заборгованості відсутні.

В той же час, у постанові від 26.05.2021 року у справі №569/11466/20 Верховний Суд вказав, що норми права не містять заборони для державного виконавця під час визначення розміру заборгованості по аліментам враховувати суми, які сплачені боржником без призначення платежу. А встановленню підлягає наявність або відсутність інших правовідносин між подружжям, які могли б бути підставою для зарахування спірних сум, не в рахунок погашення заборгованості по аліментам, а в рахунок погашення інших зобов`язань.

У постанові Верховного Суду від 01.06.2022 року у справі №759/4666/20 (провадження №61-19514св21) зазначено, що суди встановили, що боржник не надав доказів, що оспорювані квитанції доводили саме таке призначення платежів як аліменти, враховуючи те, що він визнавав понесення додаткових витрат на дитину. За таких обставин Верховний Суд дійшов переконання, що суди зробили обґрунтований висновок про правомірність дій державного виконавця та невстановлення підстав для задоволення скарги в оскарженій частині.

За обставинами цієї справи, заявник зазначає, що перекази аліментів здійснював у добровільному порядку у період з 2022 року по 2023 рік на банківський рахунок ОСОБА_2 , а у подальшому на банківський рахунок відкритий ним же на ім`я його доньки ОСОБА_10 , та призначення платежу «сплата аліментів» не вказувалося.

Згідно ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Встановлено, що у всіх платежах, здійснених ОСОБА_1 відомості про призначення платежів відсутні, отримувачем коштів в деяких із них зазначена ОСОБА_2 . Державний виконавець правомірно вважав, що оскільки обов`язок зі сплати аліментів судовим рішення у справі №766/853/22 покладено саме на ОСОБА_1 як батька неповнолітніх дітей на користь ОСОБА_2 як мати, то і виконувати такий обов`язок має боржник у спосіб визначений за рішенням суду. На підтвердження зазначених у скарзі доводів боржником не надано належних та допустимих доказів зокрема того, що між стягувачем та боржником укладено домовленості про зміну способу та порядку сплати аліментів. Останнім також не надано доказів на підтвердження відсутності між боржником та стягувачем будь-яких зобов`язальних правовідносин або домовленостей, на виконання яких ОСОБА_1 перераховував останній грошові кошти. Суд також враховує, що за обставинами цієї справи ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому, з урахуванням положень СК України, мав передбачені законом підстави направляти грошові кошти від свого імені на рахунок дитини(16 років), для задоволення її особистих потреб, а не для погашення аліментних зобов`язань відносно всіх дітей, крім того, доказів, що ці грошові кошти витрачались на утримання інших дітей скаржником суду не надано.

За встановлених в ході судового розгляду обставин, суд вважає, що доводи ОСОБА_1 на неправомірність дій державного виконавця при здійсненні розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні 79471674 не знайшли свого підтвердження, не можуть однозначно свідчити про сплату ним аліментів у вказаному розмірі та за вказаний період на виконання рішення суду про стягнення аліментів, а в силу ч. 6 ст. 82 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, вважає за можливе роз`яснити, що зазначені скаржником грошові кошти можуть бути зараховані в рахунок погашення аліментних зобов`язань у виконавчому провадженні у тому числі за заявою стягувача, поданої до державної виконавчої служби у передбаченому Законом порядку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Враховуючи вищенаведене, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 259-261, 353, 447-453 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання про поновлення строку звернення до суду зі скаргою задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) строк на звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця.

У задоволенні скарги ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на дії державного виконавця, особа, дії якої оскаржуються: старший державний виконавець Корабельного відділу ДВС у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Демшина Ганна Юріївна (ЄДРПОУ 34906677, місцезнаходження: 65000, Одеська область, м. Одеса, вул.. Євгена Танцюри, буд. 42); заінтересована особа(стягувач): ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Херсонського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складено 25.06.2026 року.

Суддя Є.М. Булах