Рішення № 137703631, 24.06.2026, Кременецький районний суд Тернопільської області

Справа №601/894/26

Провадження № 2/601/640/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2026 року

Кременецький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Шульгач Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Радчук І.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Кременець цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 29.03.2024 року ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Згідно вказаної Анкети-заяви відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит (встановивши кредитний ліміт) у розмірі відповідно до умов Договору. Водночас, відповідач ОСОБА_1 не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв`язку із чим станом на 02.04.2026 у нього виникла заборгованість у розмірі 101082,09 грн, яка складається із: 71360,53 грн заборгованість за кредитом; 29171,56 грн заборгованість по відсоткам, 550 грн пеня. Посилаючись на наведене, позивач просить задовольнити позов.

15.04.2026 ухвалою судді відкрито провадження по справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

03.06.2026 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

13.05.2026 представник відповідача адвокат Сідоров В.М. подав відзив на позовну заяву згідно якого зазначив, що позивачем не доведено виникнення у відповідача обов`язку дострокового повернення кредитних коштів, оскільки АТ «Акцент-Банк» не надано належних та допустимих доказів дотримання передбаченого законом порядку пред`явлення вимоги про дострокове виконання зобов`язання. Так, до позовної заяви не долучені докази вчинення Банком дій передбачених частиною четвертою статті 16 Закону №1734-VIII , спрямованих на повідомлення споживача ОСОБА_1 у письмові формі з вимогою усунути порушення кредитного зобов`язання із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Крім того, із долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості слідує, що банком нарахована пеня в розмірі 550 грн., в стягненні якої слід відмовити, оскільки штрафні санкції нараховані Банком у період дії в Україні воєнного стану. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

У судове засідання представник позивача не з`явився, подавши суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити, не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Сідоров В.М. в судове засідання не з`явилися, однак від представника надійшла заява про розгляд справи у їх відсутності.

Дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 29.03.2024 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського (поточного) рахунку.

Відповідач 29.03.2024 підписав Заяву щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком на підставі якої відкрито поточний рахунок, встановлено на нього відповідний кредитний ліміт та видано платіжну картку, як засіб доступу до рахунку.

Зокрема, у заяві передбачені умови кредитування:

Вид кредиту кредитний ліміт на поточний рахунок.

Пільговий період користування кредитним лімітом становить до 62 днів за ставкою 0,000001%. У разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,4% на місяць.

Строк кредитування (строк дії кредитного договору) 240 місяців.

Порядок погашення - щомісяця, до останнього дня поточного місяця включно, в розмірі не менше 4% від заборгованості та не менше нарахованих відсотків за користування кредитом, та не менше 100 грн й не більше повного розміру заборгованості за Договором про споживчий кредит.

29.03.2024 ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг від АТ «Акцент-Банк» підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку. У заяві зазначено, що відповідач згідний з тим, що ця заява разом з Умовами та правилами, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.

До вказаної анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг в АТ «А-Банк» позивачем надано Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк», витяг з Тарифів по картці «Зелена», які не містять підпису відповідача, а також паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка Зелена», який підписано електронним підписом відповідача.

Умовами пунктів 3, 4 Паспорту споживчого кредиту передбачено, що тип кредиту поновлювальна кредитна лінія (ліміт) з пільговим періодом використання; сума/ліміт кредитування до 200 000 грн; строк кредитування 240 місяців.

Пільгова процента ставка 0,000001 % на місяць. Базова процента ставка: 40,8% річних. Тип процентної ставки фіксована (може бути змінена за згодою кредитодавця та споживача шляхом укладання додаткової угоди до договору про споживчий кредит); реальна річна процентна ставка, відсотків річних 49,34%.

Як вбачається з довідки за картами ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано картки № НОМЕР_2 , строком дії до грудня місяця 2031 року та № НОМЕР_3 , строком дії до грудня місяця 2031 року.

Відповідно до довідки за лімітами ОСОБА_1 за кредитним договором від 29.03.2024 за період з 29.03.2024 по 04.04.2026 встановлено такі кредитні ліміти: 23.01.2025 збільшено кредитний ліміт 40000 грн; 29.01.2025 збільшено кредитний ліміт 76000 грн., 13.04.2025 зменшено кредитний ліміт 72270 грн., 16.04.2025 збільшено кредитний ліміт 74800 грн, 06.07.2025 зменшено кредитний ліміт 73790 грн, 17.07.2025 зменшено кредитний ліміт 71790 грн, 18.08.2025 зменшено кредитний ліміт 66790 грн, 19.08.2025 зменшено кредитний ліміт 65694 грн, 19.08.2025 збільшено кредитний ліміт 71400 грн.

З виписки по картці за період з 29.03.2024 02.04.2026 вбачається, що відповідач користувався відкритим йому рахунком та регулярно використовував кошти для зняття готівки, оплати товарів і послуг, а також користувався кредитними коштами у межах суми кредитного ліміту.

Відповідного до долученого банком до позовної заяви розрахунку, заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором від 29.03.2024 укладеного між АТ «А-БАНК» та відповідачем станом на 02.04.2026 становить 101082,09 грн, яка складається із: 71360,53 грн заборгованість за кредитом; 29171,56 грн заборгованість по відсоткам, 550 грн пеня.

З врахування встановлених обставин, суд вважає, що до виниклих між сторонами правовідносин слід застосувати наступні норми матеріального права.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулює Закон України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII, який також встановлює права споживачів, визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII).

Споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункт 23 частини першої зазначеної статті, який був чинний до 10 червня 2017 року).

У чинній до 10 червня 2017 року редакції частини десятої статті 11 Закону №1023-XII було закріплено, якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII «Про споживче кредитування» (далі - Закон № 1734-VIII), який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон № 1023-XII застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону № 1734-VIII (стаття 11 Закону № 1023-XII у редакції, чинній з 10 червня 2017 року).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1734-VIII, споживач - фізична особа, яка уклала або має намір укласти договір про споживчий кредит; споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно із частиною четвертою статті 16 Закону № 1734-VIII, у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19) виснувала, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону № 1023-XII (у редакції, чинній до 10 червня 2017 року), не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а в суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову в частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду конкретизувала свій правовий висновок, висловлений у постанові від 27 березня 2019 року у справі №521/21255/13 (провадження № 14-600цс18), вказавши, що суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема, частини десятої статті 11 Закону № 1023-XII (у редакції, чинній до 10 червня 2017 року), в якій був установлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

У справі №638/13683/15-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що порушення позивачем визначеного кредитними договорами порядку направлення юридично значимих повідомлень, факт отримання яких адресатами суди не встановили, не може мати наслідком покладення на відповідачів тягаря дострокового погашення заборгованості за кредитними договорами.

З паспорту споживчого кредиту за програмою кредитна картка видно, що мета отриманого відповідачем кредиту - на споживчі цілі.

Звертаючись до суду з позовом АТ «А-Банк» посилалося на те, що через неналежне виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором споживчого кредиту від 29.03.2024 року утворилась заборгованість в розмірі 101082,09 грн, яка складається із: 71360,53 грн заборгованість за кредитом; 29171,56 грн заборгованість по відсоткам, 550 грн пеня.

У даній справі регулювання правовідносин АТ «А-Банк» зі споживачем ОСОБА_1 щодо кредитування для споживчих потреб відбувалося з урахуванням приписів Закону № 1734-VIII.

З матеріалів справи вбачається, що АТ «Акцент банк» просить достроково стягнути з ОСОБА_1 всю суму кредиту.

Як слідує з паспорту споживчого кредиту, сторонами погоджено строк кредитування - 240 місяців (20 років), який ще не сплинув.

Судом встановлено, що АТ «Акцент Банк» не надав доказів на підтвердження факту надіслання відповідачу та отримання ним вимоги про сплату простроченої кредитної заборгованості, у разі невиконання якої банк мав намір реалізувати своє право на дострокове повернення кредиту у судовому порядку.

Вказане свідчить про порушення позивачем передбаченого законодавством обов`язкового досудового порядку врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

Встановлені судом обставини справи свідчать про те, що відповідач не отримував досудову вимогу банку, та відповідно останній не мав об`єктивної можливості виконати передбачений частиною четвертою статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» обов`язок щодо повернення простроченої суми заборгованості за договором про споживчий кредит протягом 30 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Таким чином, оскільки позивачем не доведено виникнення у відповідача обов`язку дострокового повернення кредитних коштів, оскільки останнім не надано належних та допустимих доказів дотримання передбаченого законом порядку пред`явлення вимоги про дострокове виконання зобов`язання, зокрема відсутні докази направлення відповідачу письмового повідомлення з вимогою усунути порушення та повернути кредит у визначений строк, а тому у задоволенні позовних вимог в частині стягнення тіла кредиту слід відмовити.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 29171,56 грн, то вони нараховані Банком в межах строку дії Кредитного договору відповідно до його умов, що підтверджується випискою по картці та розрахунком заборгованості за договором № б/н від 29.03.2024, укладеного між АТ «Акцент-Банк» та клієнтом ОСОБА_1 .

Оскільки відповідачем не спростовано правильність нарахування відсотків за користування кредитом, не подано контррозрахунку, то в силу приписів статей 530, 629, 1048, 1054 ЦК України та з урахуванням принципів диспозитивності і змагальності, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача 550 грн. пені, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 18 Договору позики передбачено, що у разі невиконання позичальником умов цього Договору (неповернення у встановлені умовами Договору строки суми Позики), у випадку коли Сума Позики, зазначена в п. 2 Договору, не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, за користування коштами Позики понад встановлений Договором строк Позикодавець має право нараховувати пеню в розмірі, визначеному п. 2 Договору за кожен день такого понадстрокового користування, з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства. У разі невиконання Позичальником умов цього Договору (неповернення у встановлені умовами Договору строки суми Позики), у випадку коли Сума Позики, зазначена в п. 2 Договору, перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, за користування коштами Позики понад встановлений Договором строк нараховуються проценти за понадстрокове користування Позикою (її частиною) за ставкою, визначеною п. 2 Договору за кожен день такого понадстрокового користування, з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства.

Разом з тим, відповідно до п. 18. Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (не виконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Приймаючи до уваги те, що штраф нарахований відповідачу у період дії в Україні воєнного стану, у зв`язку з чим позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача 550 грн заборгованості по пені до задоволення не підлягають.

Отже, суд дійшов висновку про те, що позов слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором за нарахованими відсотками 29171,56 гривень за період часу, яка утворилась станом на 02.04.2026.

Крім того, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 768,35 грн. (29171,56*2662,40:101082,09).

На підставі наведеного вище, статей 207, 525, 526, 530, 629, 638, 1048, 1050, 1054, 1055 ЦК України, статей 13, 16Закону України «Про споживче кредитування» та керуючись статтями 12, 13, 80, 81, 89, 141, 211, 247, 258, 259, 263-265, 272, 263, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 29.03.2024 року у розмірі 29171 гривню 56 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Акцент-Банк» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768 гривень 35 копійок.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-банк», ЄДРПОУ 14360080, місцезнаходження: м.Дніпро вул.Батумська,11, 49074;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Головуючий: