Ухвала суду № 137700513, 23.06.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/24429/26

Провадження № 1-кс/761/15186/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого у кримінальному провадженні № 220 260 000 000 003 96 від 23.04.2026 за ч. 7 ст. 111-1 КК України про накладення арешту на майно,

у с т а н о в и в :

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшло погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 клопотання слідчого Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_4 про накладення у кримінальному провадженні № 220 260 000 000 003 96 від 23.04.2026 арешту на нерухоме майно підозрюваної ОСОБА_5 .

На обґрунтування клопотання зазначено, що Головним слідчим управлінням СБ України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 220 260 000 000 003 96 від 23.04.2026 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що громадянка України ОСОБА_5 , не погоджуючись з політикою чинної влади в Україні та підтримуючи входження тимчасово окупованих територій України до складу Російської Федерації (далі - РФ), не пізніше 09.06.2022, з метою увійти в коло довіри представників окупаційної адміністрації для подальшого незаконного працевлаштування в лавах так званих правоохоронних органів РФ, перебуваючи у м. Херсон, прийняла рішення сприяти окупаційній адміністрації та виконувати їх злочинні накази.

З цією метою, ОСОБА_5 з початку березня 2022 року по 09.06.2022, будучи обізнаною. про факт ведення РФ агресивної війни проти України, невизнання вказаною державою поширення державного суверенітету України на тимчасово окупованій території України, у тому числі Херсонської області, з метою встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України, підтримки рішень та дій держави-агресора, збройних формувань, окупаційної адміністрації держави-агресора, співпраці з державою-агресором, збройними формуваннями та окупаційною адміністрацією, умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, які за результатом їх реалізації завдадуть шкоди суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності України, перебуваючи у м. Херсон, погодилась на пропозицію невстановлених осіб, які входили до складу «Главное управление Министерства внутренних дел Херсонской области», зайняти посаду у незаконному правоохоронному органі «Главное управление Министерства внутрених дел Херсонской области».

Так, 16.06.2022 ОСОБА_5 , перебуваючи на тимчасово окупованій території Херсонської області міської територіальної громади за адресою: м. Херсон, вул. Маяковського, буд. 10, добровільно зайняла посаду «временно исполняющего обязанности инспектора батальона патрульно-постовой службы Главного управления МВД Херсонской области», а у подальшому «Инспектор батальона ППС ГУ МВД» у незаконному правоохоронному органі «Главное управление Министерства внутрених дел Херсонской области».

За таких обставин, ОСОБА_5 , будучи громадянкою України, 16.06.2022 добровільно зайняла посаду «временно исполняющего обязанности инспектора батальона патрульно-постовой службы Главного управления МВД Херсонской области», а у подальшому «Инспектор батальона ППС ГУ МВД» у незаконному правоохоронному органі «Главное управление Министерства внутрених дел Херсонской области», створеному окупаційною адміністрацією РФ на тимчасово окупованій території Херсонської області.

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, про що їй повідомлено 30.01.2025.

Відповідно до клопотання підставою для накладення арешту на майно підозрюваної є забезпечення виконання передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК покарання у виді конфіскації майна.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, підозрювана ОСОБА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , має на праві власності нерухоме майно: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 13760215, тип об`єкта: будинок, житловий, технічний опис майна: земельна ділянка площею 522,0 кв.м., закріплена рішенням міськвиконкому від 16.09.1964 № 759, самочинно побудовано: літ. "В", "Д", номер запису: 15096 у книзі: 92, за адресою: АДРЕСА_1, частка власності: 1/1.

У зв`язку з цим, слідчий просив накласти на вказане майно арешт з метою забезпечення виконання вироку у майбутньому, розгляд клопотання здійснити без повідомлення власника майна.

У судове засідання слідчий не з`явився, надіслав заяву про розгляд клопотання за його відсутності.

На прохання ініціатора клопотання, з метою досягти дієвість заходу забезпечення кримінального провадження розгляд здійснювався без повідомлення власника майна.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, дійшов висновку про таке.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Зазначене положення Конституції покладене в основу однієї з засад кримінального провадження, сутність якої відображена у ст. 16 КПК України та передбачає, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження можливе лише на підставі вмотивованого судового рішення, без наявності якого допускається лише тимчасове вилучення майна.

Наведена засада гарантує, що позбавлення права власності, невід`ємними складовими якого є можливість безперешкодного володіння, користування та розпорядження об`єктом права власності, допускається виключно у випадках та у спосіб, які передбачені відповідними правовими нормами.

Підстави та порядок встановлення тимчасового обмеження прав особи щодо реалізації нею усієї сукупності або ж окремих складових права власності під час досудового розслідування визначені кримінальним процесуальним законодавством.

Статтею 131 КПК арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які у силу ч. 3 ст. 132 КПК застосовуються у разі доведення стороною обвинувачення трьох складових - обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення певного ступеню тяжкості; підтвердження того, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи; існування даних, що застосування ініційованого заходу забезпечить виконання поставленого завдання.

Досліджуючи існування на момент розгляду клопотання про накладення арешту зазначених складових, слідчий суддя відмічає, що наданими стороною обвинувачення матеріалами достатньою мірою підтверджується наявність у діях ОСОБА_5 ознак інкримінованого їй злочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому порядку позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, є доказом вчинення злочину.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

У силу ч. 2 ст. 170 КПК арешт майна допускається серед іншого з метою конфіскації майна як виду покарання.

Для реалізації встановленої законом мети відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК арешт накладається на майно підозрюваного, за наявності достатніх підстав вважати, що суд може призначити покарання у виді конфіскації майна.

У силу санкції ч. 7 ст. 111-1 КК, за якою ОСОБА_5 оголошено підозру, суд у разі визнання її винуватою у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, може застосувати покарання у виді конфіскації майна.

Крім того, ч. 10, 11 ст. 170 КПК визначено, що арешт накладається, зокрема, на нерухоме майно з метою заборони або обмеження користування та розпорядження ним у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що його незастосування призведе до втрати, зникнення, псування або передачі такого майна.

Отже, вказане майно, що належить підозрюваній, може підлягати конфіскації у разі застосування судом цього виду покарання, що свідчить про наявність підстав для задоволення клопотання слідчого.

Керуючись вимогами ст. 131, 132, 167, 168, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя

у х в а л и в :

Клопотання слідчого Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_4 задовольнити.

Накласти у кримінальному провадженні № 220 260 000 000 003 96 від 23.04.2026 арешт на майно підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , а саме:

-реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 13760215, тип об`єкта: будинок, житловий, технічний опис майна: земельна ділянка площею 522,0 кв.м., закріплена рішенням міськвиконкому від 16.09.1964 № 759, самочинно побудовано: літ. "В", "Д", номер запису: 15096 у книзі: 92, за адресою: АДРЕСА_1, частка власності: 1/1.

Заборонити відчуження та розпорядження вказаного майна.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду упродовж п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.

Відповідно до ст. 174 КПК України арешт може бути скасований за клопотанням власника або володільця майна, які не були присутніми при розгляді питання про арешт майна.

Слідчий суддя ОСОБА_1