Рішення № 137699155, 21.05.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/2366/26

провадження № 2/753/6133/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року Дарницький районний суд міста Києва в складі

головуючої судді Шаповалової К.В.

за участі: секретаря судового засідання Давидюк В.О.

представника позивача Стороженко К.М.

представника відповідачів Осадька О.О.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Київ, вул. О. Кошиця, 5а у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів з орендної плати за користування земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В :

у лютому 2026 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшла позовна заява КМР до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів з орендної плати за користування земельною ділянкою.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що власником земельної ділянки площею 0,4124 га з кадастровим номером 8000000000:63:324:0083, місце розташування - АДРЕСА_1 є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 19.09.2023 № НВ-2100417672023, державна реєстрація земельної ділянки площею 0,4124 га з кадастровим номером 8000000000:63:324:0083, місце розташування - АДРЕСА_1 , вид цільового призначення: 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, проведена 19.09.2023 відділом № 2 Управлінням надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 25.04.2023. Згідно з інформаційними довідками від 01.12.2025 №№ 454391686, 454392119 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка забудована нежилою будівлею літера «XL VII» загальною площею 1035,4 кв.м., перебуває у спільній частковій власності, а саме: - 1/2 частка належить громадянину ОСОБА_1 на підставі договору дарування нежилої будівлі № 626 від 22.05.2015, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.05.2015, (номер відомостей про речове право 9760668); 1/2 частка будівлі належить громадянці ОСОБА_2 на підставі договору дарування нежилої будівлі № 626 від 22.05.2015, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.05.2015, (номер відомостей про речове право 9760566). Позивач зазначає, що якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна. Вимоги чинного законодавства поклали на відповідача обов`язок з вирішення питання землекористування земельною ділянкою, на якій розміщено нерухомий об`єкт, який було придбано на підставі правочину. Таким чином, із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна відповідач, як власник такого майна, став фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, тому саме із цієї дати у відповідача виник обов`язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов`язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розташовано майно. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Так, відповідно до Витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 01.12.2025 № НВ-9987941452025, вартість земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:63:324:0083 на 2025 рік становить 6 138 244,82 грн. Таким чином, нормативна грошова оцінка земельної ділянки визначалась відповідно до вимог законодавства, та: за 2024 рік становить 5 480 575,73 грн (6 138 244,82 /1,12); за 2023 рік становить 5 214 629,62 грн (5 480 575,73/1,051). Ставка орендної плати визначається за період 19.09.2023 - 31.12.2023 - відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2023 рік» від 08.12.2022 № 5828/5869; 01.01.2024 - 31.12.2024 - відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2024 рік» від 14.12.2023 № 7531/7572, 01.01.2025 - 31.12.2025 відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2025 рік» від 05.12.2024 № 426/10234 де визначені розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки). До земель з видом цільового призначення - 11.02 застосовується ставка орендної плати у період з 19.09.2023 по 31.12.2024 - 3%, з 01.01.2025 по 31.12.2025 - 4%. Відповідно до розрахунку Київської міської ради загальна сума відшкодування розраховується таким чином: 1. з 19.09.2023 по 31.12.2023 5 214 629,062*3%/365*104 днів = 44 574,37 грн; 2. з 01.01.2024 по 31.12.2024 5 480 575,73*3%/366*366 днів = 164 417,27 грн; 3. з 01.01.2025 по 31.12.2025 6 138 244,82*4%/365*365 днів = 245 529,79 грн; а разом: 44 574,37 + 164 417,27 + 245 529,79 = 454 521,43 грн. Отже, позивач просить суд стягнути з відповідачів безпідставно збережені ними кошти за період з 19.09.2023 по 31.12.2025 у сумі 454 521,43 грн, а саме - по 227 260, 72 грн з кожного.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 753/2366/26 між суддями від 05 лютого 2026 року матеріали позову передано в провадження судді Шаповаловій К.В.

Ухвалою суду від 27 лютого 2026 року було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання 07 квітня 2026 року на 14:30 год.

Підготовче засідання призначене на 07 квітня 2026 року було відкладено на 07 травня 2026 року за клопотанням представника відповідачів.

У підготовче засідання призначене на 07 травня 2026 року з`явилися представник позивача та представник відповідачів. Від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи відомості про доходи відповідачів, яке було задоволено судом. Окрім того, судом було вирішено питання щодо закриття підготовчого провадження у справі та початку розгляду справи по суті.

У судовому засіданні позивачем були підтримані позовні вимоги, представник відповідача зазначив, що відповідачі визнають позовні вимоги у повному обсязі, про що було долучено відповідні згоди відповідачів на надання дозволу адвокату визнати позовні вимоги у цивільній справі № 753/2366/26, та просять суд розстрочити виконання рішення у термін на один рік, оскільки їх річні доходи не дають можливості відразу сплати суму позову, яка становить 454520 грн, тобто по 227260 грн з кожного відповідача. Представник позивача зазначила, що позивач заперечує щодо розстрочки виконання рішення терміном на один, згоден лише на термін півроку.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, всебічно, повно, об`єктивно та безсторонньо оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що власником земельної ділянки площею 0,4124 га з кадастровим номером 8000000000:63:324:0083, місце розташування - АДРЕСА_1 є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 19.09.2023 № НВ-2100417672023, державна реєстрація земельної ділянки площею 0,4124 га з кадастровим номером 8000000000:63:324:0083, місце розташування - АДРЕСА_1 , вид цільового призначення: 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, проведена 19.09.2023 відділом № 2 Управлінням надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 25.04.2023.

Згідно з інформаційними довідками від 01.12.2025 №№ 454391686, 454392119 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка забудована нежилою будівлею літера «XL VII» загальною площею 1035,4 кв.м., перебуває у спільній частковій власності, а саме: - 1/2 частка належить громадянину ОСОБА_1 на підставі договору дарування нежилої будівлі № 626 від 22.05.2015, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.05.2015, (номер відомостей про речове право 9760668); 1/2 частка будівлі належить громадянці ОСОБА_2 на підставі договору дарування нежилої будівлі № 626 від 22.05.2015, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.05.2015, (номер відомостей про речове право 9760566).

Звертаючись до суду з даним позовом позивач, обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що відповідачі будучи власниками згаданих будівель, які знаходяться на земельній ділянці комунальної власності, не уклали договір оренди із безпосереднім власником земельних ділянок,а тому позивач просить суд стягнути із відповідачів кошти у розмірі у сумі 454 521,43 грн, а саме - по 227 260, 72 грн з кожного, як безпідставно збережені кошти у вигляді несплаченої орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою.

Відповідно до статті 177 та пункту 1 частини 1 статті 181 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.

Згідно з вимогами статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час придбання відповідачем нерухомого майна) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Частиною 3 статті 7 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній з 01.01.2010) передбачено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Відтак за загальним правилом, закріпленим у статті 120 Земельного кодексу України і частині 3 статті 7 Закону України «Про оренду землі», особа, яка набула право власності на будівлю чи споруду, набуває такі ж самі права на земельну ділянку, на яких вона належала попередньому власнику (землекористувачу) на час відчуження будівлі або споруди.

Водночас у статті 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній з 01.01.2014 до 01.01.2016) обов`язковій державній реєстрації підлягають, зокрема, право постійного користування та право оренди земельної ділянки.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути лише майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18).

Відповідно до ч. 1 ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оренду землі» об`єктом оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальної або державної власності.

Частиною 5 статті 6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України (наведену правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2020 року у справі № 913/169/18).

Для цілей сплати орендної плати чи повернення безпідставно збережених грошових коштів фактичним землекористувачем без оформлення орендного договору належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди; довідка з Державного земельного кадастру; витяг із Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98-103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 905/1680/20 відступила від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 922/2843/19, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки визначалась відповідно до вимог законодавства, та: за 2024 рік становить 5 480 575,73 грн (6 138 244,82 /1,12); за 2023 рік становить 5 214 629,62 грн (5 480 575,73/1,051). Ставка орендної плати визначається за період 19.09.2023 - 31.12.2023 - відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2023 рік» від 08.12.2022 № 5828/5869; 01.01.2024 - 31.12.2024 - відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2024 рік» від 14.12.2023 № 7531/7572, 01.01.2025 - 31.12.2025 відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2025 рік» від 05.12.2024 № 426/10234 де визначені розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки). До земель з видом цільового призначення - 11.02 застосовується ставка орендної плати у період з 19.09.2023 по 31.12.2024 - 3%, з 01.01.2025 по 31.12.2025 - 4%. Відповідно до розрахунку Київської міської ради загальна сума відшкодування розраховується таким чином: 1. з 19.09.2023 по 31.12.2023 5 214 629,062*3%/365*104 днів = 44 574,37 грн; 2. з 01.01.2024 по 31.12.2024 5 480 575,73*3%/366*366 днів = 164 417,27 грн; 3. з 01.01.2025 по 31.12.2025 6 138 244,82*4%/365*365 днів = 245 529,79 грн; а разом: 44 574,37 + 164 417,27 + 245 529,79 = 454 521,43 грн.

У спорах про стягнення грошових коштів за користування земельною ділянкою до моменту оформлення особою права користування такою земельною ділянкою власник має право на отримання безпідставно збережених грошових коштів у порядку статті 1212 ЦК України. Тобто в такому разі суд виходить з того, що фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе грошові кошти, які мав заплатити за користування нею, отже, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц і від 20.09.2018 у справі № 925/230/17).

Згідно з вимогами статті 82 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення коштів є обгрунтованими та доведеними належними та достатніми доказами, та зважаючи на те, що позовні вимоги були визнані відповідачами у повному обсязі, вони підлягають задоволенню, а саме - стягненню із відповідачів 454 521,43 грн, а саме - по 227 260, 72 грн з кожного, як безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельними ділянками, які перебувають у комунальній власності.

Щодо заяви представника відповідачів про розстрочку виконання рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим цивільним судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 435 ЦПК України, ця стаття не вимагає. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Рішенням Суду у справі Глоба проти України № 15729/07 від 05.07.2012 року суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.

Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися цивільними судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2019 року у справі № 796/43/2018.

Водночас обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.06.2021 року у справі № 9901/598/19, який згідно положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд застосовує до спірних правовідносин.

Судом задоволено позовні вимоги в загальному розмірі 454521,43 грн, тобто по 227260,72 грн з кожного з відповідачів.

Відповідно до довідки про доходи відповідача ОСОБА_1 його середній дохід протягом 2025 року становив 44755,58 грн (без урахування податків та зборів).

Відповідно до податкової декларації відповідача ОСОБА_2 , як ФОП її середній дохід за 2025 рік становив 72619,26 грн (без урахування податків та зборів).

Отже, враховуючи викладене, зважаючи на суму коштів, яка підлягає стягненню із кожного з відповідачів, дотримуючись балансу інтересів обох сторін в умовах дії воєнного стану в Україні, зважаючи на майновий стан відповідачів, зважаючи на те, що відповідачі визнали позовні вимоги, суд доходить висновку про можливість розстрочення виконання рішення суду, на строк 12 місяців шляхом сплати щомісячних платежів у розмірі 18 938,40 грн кожним із відповідачів протягом дванадцяти місяців не пізніше 25 числа кожного місяця на поточний рахунок позивача.

На підставі положень статті 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи вищенаведене, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2727,13 грн, а інша половина сплаченого судового збору повертається позивачу.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 181, 319, 322, 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст. 79-1, 80, 120-125, 206 Земельного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 6-13, 77, 81, 82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

позовні вимоги Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів з орендної плати за користування земельною ділянкою- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Київської міської ради безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,4124 га, кадастровий номер 8000000000:63:324:0083 на АДРЕСА_1 за період з 19.09.2023 по 31.12.2025 пропорційно до частки майна в розмірі 227 260, 72 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Київської міської ради безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,4124 га, кадастровий номер 8000000000:63:324:0083 на АДРЕСА_1 за період з 19.09.2023 по 31.12.2025 пропорційно до частки майна в розмірі 227 260, 72 грн.

Розстрочити ОСОБА_1 виконання рішення суду терміном на 12 місяців шляхом сплати щомісячного платежу у розмірі 18 938,40 грн не пізніше 25 числа кожного місяця на поточний рахунок Київської міської ради.

Розстрочити ОСОБА_2 виконання рішення суду терміном на 12 місяців шляхом сплати щомісячного платежу у розмірі 18 938,40 грн не пізніше 25 числа кожного місяця на поточний рахунок Київської міської ради.

Вказані виплати проводити щомісячно після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Київської міської радивитрати зі сплати судового збору у розмірі 2727,13 грн, а саме по 1363,57 грн з кожного.

Повернути Київській міській раді половину сплаченого судового збору у розмірі 2727,13 грн., який сплачений 15 січня 2026 згідно платіжної інструкції № 27 за реквізитами: отримувач ГУК у м. Києві/Дарниц.р-н/22030101; рахунок UA728999980313101206000026003, код 37993783; призначення платежу 101 0110150,2800,22030101, Судовий збір, за позовом Київської міської ради, Дарницький районний суд м. Києва.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Київська міська рада, ЄДРПОУ 22883141, адреса: м. Київ, вул. Хрещатик, 36.

Відповідач 1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач 1: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя Шаповалова К.В.