Ухвала суду № 137695584, 25.06.2026, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/4646/26

Провадження №2/639/2251/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року

Новобаварський районний суд міста Харкова у складі головуючого судді Рубіжного С.О., розглянувши зустрічну позовну заяву відповідача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» про визнання кредитного зобов`язання спільним та поділ боргових зобов`язань у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», Холодногірсько-Новобаварський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

До Новобаварського районного суду міста Харкова звернулась позивач ОСОБА_2 з позовом до відповідача ОСОБА_1 , про визнання права на 1/2 частку в праві спільної власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 75.4 кв.м., житловою площею 43,5 кв.м. в порядку поділу майна подружжя.

Вказана позовна заява містить відомості про те, що документ сформовано в системі «Електронний суд».

Ухвалою Новобаварського районного суду міста Харкова від 02 червня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі. Призначено підготовче судове засідання на 10.08.2026 року о 12:00 год.

20 червня 2026 року до суду представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Пакіною А.В. подано зустрічну позовну заява про про визнання кредитного зобов`язання спільним та поділ боргових зобов`язань. В зустрічному позові просить:

-визнати боргові зобов`язання за Кредитним договором № б/н від «22» травня 2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ КЮ «Приват банк» спільним сумісним боргом подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

-здійснити поділ боргових зобов`язань, визнавши за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обов`язок щодо сплати заборгованості за Кредитним договором № б/н від «22» травня 2007 року перед ПАТ КБ «Приват банк» в рівних частинах по 1/2 частці за кожним від загальної суми залишку заборгованості.

-зобов`язати ПАТ комерційний банк «Приват банк» внести зміни до кредитного договору №б/н від 22.05.2007 року, розділивши кредитний рахунок на двох сопозичальників.

Вказана позовна заява містить відомості про те, що документ сформовано в системі «Електронний суд».

Суд, дослідивши матеріали справи прийшов до наступного висновку.

Згідно ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За своєю суттю зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом.

За приписами ч. 2 ст. 193 ЦПК України умовами прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом є:

1) взаємопов`язаність зустрічного позову з первісним, що виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин;

2) доцільність сумісного розгляду основного і зустрічного позовів, оскільки це дозволяє більш повно і об`єктивно дослідити обставини справи, встановити фактичні взаємовідносини сторін, виключити ухвалення взаємосуперечливих чи взаємовиключних судових рішень.

Як вбачається із ст. 193 ЦПК України, прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним не є обов`язком суду, що розглядає справу, а навпаки відноситься до його дискреційних повноважень, при цьому сам суд першої інстанції визначає взаємопов`язаність позовів (зокрема, виникнення із одних правовідносин, випадок коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову, тощо), а, крім цього, додатково повинен визначитися із доцільністю такого спільного розгляду.

Так, суд при вирішенні питання щодо прийняття до розгляду зустрічного позову повинен виходити з того, що наявність підстав, передбачених законом як умови прийняття зустрічного позову, свідчать про наявність певного зв`язку між первісною і зустрічною вимогами. Відсутність такого зв`язку не виправдала б можливість спільного розгляду цих вимог в одному процесі.

Недоцільно розглядати первісний і зустрічний позови, якщо це затягне розгляд справи, істотно розширить предмет доказування, призведе до необхідності залучення нових учасників процесу.

Право спільної сумісної власності подружжя визначено главою 8 розділу І СК України, якою зокрема визначено набуття, розпорядження та поділ майна подружжя та відповідальність..

Судом встановлено, що у первісному позові позивач ОСОБА_2 просить визнати за нею право власності на частку квартири, яка була придбана в період шлюбу. Зазначає, що Спірне майно було придбано за кредитні кошти надані ПАТ КБ Приватбанк на придбання житла, поручителем за кредитом виступила вона. Відповідач не виконував у добровільному порядку свої кредитні зобов`язання та заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 25.10.2017 року у справі № 639/1943/17 позовні вимоги ПАТ КБ Приватбанк задоволено, кредитну заборгованість стягнуто солідарно з позивача та відповідача у розмірі 535 473, 28 грн основного боргу та судовий збір у розмірі 4 016,05 грн.

На виконанні у Холодногірсько - Новобаварському відділі державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває зведене виконавче провадження № 77880322 від 22.04.2025, боржник - ОСОБА_2 , в рамках якого перебуває виконавче провадження: - № 56116460 від 05.04.2018 року, стягувач - ПАТ КБ Приват банк в якому вона сплатила частину боргу у розмірі 202 059,29 грн..

З позовних вимог зустрічного позову ОСОБА_1 вбачається, що він просить суд Зазначає, що 22 травня 2007 року (під час перебування у шлюбі) між ним та ПАТ КБ «Приват банк» було укладено Кредитний договір, відповідно до якого я отримав кредит у розмірі 59531,45 доларів США 45 центів на придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Того ж дня, було укладено Договір іпотеки б\н , предмет іпотеки спірна квартира. Зазначене іпотечне майно (квартира) було придбане в період шлюбу, та є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, що визнається обома сторонами спору.

ОСОБА_2 надала свою письмову нотаріально посвідчену згоду на укладення цих договорів. Усі отримані за кредитним договором кошти були використані виключно в інтересах сім`ї для купівлі вищевказаної квартири, яка зараз є предметом поділу за первісним позовом. Відповідно до ч.3 ст. 61 Сімейного кодексу України, зобов`язання, що виникають з правочину, вчиненого одним із подружжя в інтересах сім`ї, є спільним.

Із аналізу первісного позову вбачається, що спір, виник між сторонами щодо поділу майна і регулюються Сімейним Кодексом України, із зустрічного позову вбачається, що спір виник із кредитних правовідносин та ставиться питання щодо переведення відповідальності на другого із подружжя. При цьому слід зазначити що право покладання відповідальності на подружжя за договором, який укладений одним із подружжя, належить виключно кредитору.

В зустрічному позові представник відповідача посилається на правову позицією у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 638/18231/15-ц, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільний обов`язок щодо повернення грошових коштів є спільним для подружжя.

Однак у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду визначила, що:

«правовий режим спільної сумісної власності подружжя, винятки з якого прямо встановлені законом, передбачає нероздільність зобов`язань подружжя, що за своїм змістом свідчить саме про солідарний характер таких зобов`язань, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність подружжя за зобов`язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї.

Отже, усуваючи наведений законодавчий недолік, Велика Палата Верховного Суду погоджується з відповідним висновком Верховного Суду України, викладеним у постановах від 27 квітня 2016 року у справі № 537/6639/13-ц (провадження № 6-486цс16) та від 14 вересня 2016 року у справі № 334/5907/14-ц (провадження № 6-539цс16), про солідарний характер відповідальності подружжя за зобов`язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї, якщо інше не передбачене такими правочинами.

Відповідно до статті 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Таким чином, переведення частини боргу з одного з подружжя на іншого не може відбуватися автоматично і без згоди кредитора на підставі тільки договору чи рішення суду про поділ майна подружжя.

Отже, при вирішенні спору про порядок виконання колишнім подружжям зобов`язань, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї, якщо питання про поділ цих зобов`язань не було зі згоди кредитора вирішене при поділі спільного майна цього подружжя, суди повинні керуватися тим, що подружжя має відповідати за такими зобов`язаннями солідарно усім своїм майном.

Якщо один із колишнього подружжя в повному обсязі виконав зобов`язання, то він у порядку частини першої статті 544 ЦК України має право на зворотну вимогу (регрес) до іншого з подружжя у відповідній частині.»

Суд зазначає, що позовні заяви можуть бути розглянуті окремо незалежно одна від іншої, оскільки дані позови не є взаємопов`язані і задоволення зустрічного позову жодним чином не впливає на задоволення первісного позову. При цьому спільний розгляд таких позовних вимог є недоцільним, адже розгляд позову про внесення змін до кредитного договору не впливає на розгляду справи про поділ майна подружжя.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, не є взаємопов`язані, спільний їх розгляд в одному провадженні є недоцільним, прийняття зустрічного позову не сприятиме процесуальній економії часу та швидкому розгляду справи, виконанню завдання цивільного судочинства та є недоцільним.

Також слід зазначити, що змінено суб`єктний склад, сторона відповідача ПАТ КБ «Приват банк» має право подати зустрічний позов.

Фактично в зустрічному позові ставиться питання про внесення змін до кредитного договору, та втручання в права кредитора щодо визначення боржника у кридитних зобовязаннях.

При цьому згідно матеріалів справи сторони є солідарними боржниками за кредитним договором укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк»

На підставі зазначеного, зустрічна позовна заява підлягає поверненню заявнику.

Суд також наголошує, що повернення зустрічного позову в межах цієї справи не є перешкодою у доступі до правосуддя, адже учасник справи не позбавляється можливості подання такого позову як окремого на загальних підставах.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 185, 188, 193, 194 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Зустрічну позовну заяву відповідача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» про визнання кредитного зобов`язання спільним та поділ боргових зобов`язань повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 25.06.2026.

Суддя С.О. Рубіжний