Ухвала суду № 137694307, 19.06.2026, Яремчанський міський суд

Справа № 354/544/26

Провадження № 1-кп/354/123/26

У Х В А Л А

19 червня 2026 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинувачених ОСОБА_4 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16

захисників ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду у приміщенні Івано-Франківського апеляційного суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025090000000113 від 03.02.2025 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.4 ст.146, ч.2 ст.28, ч.1 ст.162, ч.2 ст.28, ч.1 ст.182, ч.4 ст.28, ч.4 ст.189 КК України, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.146, ч.2 ст.28, ч.1 ст.162, ч.2 ст.28, ч.1 ст.182, ч.4 ст.28, ч.4 ст.189 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.146, ч.2 ст.28, ч.1 ст.162, ч.2 ст.28, ч.1 ст.182, ч.4 ст.28, ч.4 ст.189, ч.4 ст.189, ч.5 ст.190 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.146, ч.2 ст.28, ч.1 ст.162, ч.2 ст.28, ч.1 ст.182, ч.4 ст.28, ч.4 ст.189, ч.4 ст.189, ч.5 ст.190 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.146, ч.2 ст.28, ч.1 ст.182, ч.4 ст.28, ч.4 ст.189, ч.4 ст.189 КК України, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189 КК України,-

в с т а н о в и в:

У провадженні Яремчанського міського суду Івано-Франківської області перебуває вказане кримінальне провадження.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 11.05.2026 обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави на строк до 10.07.2026.

18.06.2026 прокурор подав до суду клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави. В обґрунтування поданих клопотань зазначено, що підставою для продовження обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ними інкримінованих кримінальних правопорушень, а також наявність ризиків, передбачених ч.ч.1,3,5 ст.177 КПК України, які на даний час не зменшились та продовжують існувати, а тому підстави для зміни запобіжного заходу відсутні.

Так обвинувачений ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.4 ст.189, ч.4 ст.28, ч.3 ст.146, ч.2 ст.28, ч.1 ст.162, ч.2 ст.28, ч.1 ст.182 КК України, окремі з яких є особливо тяжкими, що підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, зокрема відомостями, які містяться у протоколах проведення негласних слідчих (розшукових) дій; заявами та допитами потерпілих ОСОБА_25 та ОСОБА_26 ; висновком судово-медичної експертизи; протоколами допиту свідків; протоколами впізнання свідків та потерпілих; протоколами обшуків; протоколами оглядів; іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.

Сторона обвинувачення вважає, що заявлені ризики, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зменшились та продовжують існувати, а саме:

1) ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_4 , усвідомлюючи наявність беззаперечних доказів його вини у вчиненні особливо тяжких злочинів, передбачених ч.4 ст.189, ч.1 ст.255 КК України, за які передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі терміном до 12 років з конфіскацією майна та невідворотності настання покарання, маючи тісні зв`язки в кримінальному середовищі та з суб`єктами підвищеного злочинного впливу, може за їх сприяння тривалий час переховуватися від суду, може переховуватися від суду з метою уникнення покарання, а також маючи діючий паспорт громадянина України для виїзду за кордон, може знайти шляхи для виїзду за кордон в умовах воєнного стану та покинути територію України;

2) ризик передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає у тому, що обвинувачений ОСОБА_4 може незаконно впливати на інших обвинувачених, потерпілих, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні, які не допитані у ході судового розгляду, з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

Зокрема обвинуваченому відоме місце проживання потерпілих ОСОБА_25 й ОСОБА_26 , кримінальні правопорушення щодо яких вчинено із застосуванням насильства та щодо яких він може здійснювати переслідування та шляхом завдання фізичної шкоди, погроз, умовлянь, підкупу чи іншими заходами впливати на їх показання, примусити їх до зміни чи відмови від показань й обвинувачення. Окрім цього, враховуючи, що існує взаємообумовленість інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_4 діянь із діями інших обвинувачених, існують достатні підстави вважати, що він може прямо чи опосередковано впливати на інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні для надання ними неправдивих показань, з метою уникнення можливої кримінальної відповідальності;

3) ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що перебуваючи на волі обвинувачений ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки він обвинувачується у вчиненні умисних корисливих злочинів, офіційно не працює, джерело його існування не відоме. Відсутність постійного джерела доходу та соціальних обов`язків свідчить про те, що злочинна діяльність є основним засобом існування обвинуваченого, крім того, перебуваючи на волі, він може вчинити злочини проти життя та здоров`я потерпілих у вказаному кримінальному провадженні з метою схиляння останніх до зміни раніше наданих свідчень.

Зазначені вище обставини, враховуючи репутацію обвинуваченого ОСОБА_4 , який створив та очолив злочинну організацію для вчинення умисних корисливих тяжких та особливо тяжких злочинів, тяжкість та специфіку вчинених ним кримінальних правопорушень, зокрема вимагання, які полягали у тривалому психологічному тиску та погрозах застосування фізичного насильства щодо потерпілого, свідчать про неможливість застосування щодо нього більш м`яких запобіжних заходів, оскільки будь-який захід, не пов`язаний з ізоляцією від суспільства, буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та надасть йому можливість впливу на потерпілих, зокрема з метоюпримусити їх до зміни показань на свою користь.

Обвинувачений ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28 ч.4 ст.189, ч.4 ст.28 ч.3 ст.146, ч.2 ст.28 ч.1 ст.162, ч.2 ст.28 ч.1 ст.182КК України, окремі з яких є особливо тяжкими, що підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, зокрема відомостями, які містяться у протоколах проведення негласних слідчих (розшукових) дій; заявами та допитами потерпілих ОСОБА_25 та ОСОБА_26 ; висновком судово-медичної експертизи; протоколами допиту свідків; протоколами впізнання свідків та потерпілих; протоколами обшуків; протоколами оглядів; іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.

Сторона обвинувачення вважає, що заявлені ризики, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зменшились та продовжують існувати, а саме:

1) ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_5 , який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, та щодо якого 28.07.2021 скеровано до суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні за ч.2 ст.15, п.12 ч.2 ст.115 КК України, рішення у якому не прийнято, на шлях виправлення не став та вчинив новий умисний злочин вимагання в складі злочинної організації, а тому, усвідомлюючи наявність беззаперечних доказів його вини у вчиненні особливо тяжких злочинів, передбачених ч.4 ст.189, ч.2 ст. 255 КК України, за які передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі терміном до 12 років з конфіскацією майна та невідворотності настання покарання, маючи тісні зв`язки в кримінальному середовищі та з суб`єктами підвищеного злочинного впливу, може за їх сприяння тривалий час переховуватися від суду, з метою уникнення покарання, а також маючи діючий паспорт громадянина України для виїзду за кордон, може знайти шляхи для виїзду за кордон в умовах воєнного стану та покинути територію України;

2) ризик передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає у тому, що обвинувачений ОСОБА_5 може незаконно впливати на інших обвинувачених, потерпілих, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні, які не допитані у ході судового розгляду, з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

Зокрема обвинуваченому відоме місце проживання потерпілих ОСОБА_25 й ОСОБА_26 , кримінальні правопорушення щодо яких вчинено із застосуванням насильства та щодо яких він може здійснювати переслідування та шляхом завдання фізичної шкоди, погроз, умовлянь, підкупу чи іншими заходами впливати на їх показання, примусити їх до зміни чи відмови від показань й обвинувачення. Також існує взаємообумовленість інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_5 діянь із діями інших обвинувачених, існують достатні підстави вважати, що він може прямо чи опосередковано впливати на інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні для надання ними неправдивих показань, з метою уникнення можливої кримінальної відповідальності;

3) ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що перебуваючи на волі обвинувачений ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки він обвинувачується у вчиненні умисних корисливих злочинів, офіційно не працює, джерело його існування не відоме. Відсутність постійного джерела доходу та соціальних обов`язків свідчить про те, що злочинна діяльність є основним засобом існування обвинуваченого, крім того, перебуваючи на волі, він може вчинити злочини проти життя та здоров`я потерпілих у вказаному кримінальному провадженні з метою схиляння останніх до зміни раніше наданих свідчень.

Зазначені вище обставини, враховуючи специфіку вчинених обвинуваченим ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, зокрема вимагання у складі злочинної організації, які полягали у тривалому психологічному тиску та погрозах застосування фізичного насильства щодо потерпілого, свідчать про неможливість застосування щодо нього більш м`яких запобіжних заходів, оскільки будь-який захід, не пов`язаний з ізоляцією від суспільства, буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та надасть йому можливість впливу на потерпілих, зокрема з метою примусити їх до зміни показань на свою користь.

Обвинувачений ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.4 ст.189, ч.4 ст.28, ч.3 ст.146, ч.2 ст.28, ч.1 ст.162, ч.2 ст.28, ч.1 ст.182 КК України, окремі з яких є особливо тяжкими, що підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, зокрема відомостями, які містяться у протоколах проведення негласних слідчих (розшукових) дій; заявами та допитами потерпілих ОСОБА_25 та ОСОБА_26 ; висновком судово-медичної експертизи; протоколами допиту свідків; протоколами впізнання свідків та потерпілих; протоколами обшуків; протоколами оглядів; іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.

Сторона обвинувачення вважає, що заявлені ризики, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зменшились та продовжують існувати, а саме:

1) ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_6 який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, на шлях виправлення не став та вчинив ряд умисних злочинів, в тому числі корисливий в складі злочинної організації, усвідомлюючи наявність беззаперечних доказів його вини у вчиненні особливо тяжких злочинів, передбачених ч.4 ст.189, ч.2 ст.255 КК України, за які передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі терміном до 12 років з конфіскацією майна та невідворотності настання покарання, маючи тісні зв`язки в кримінальному середовищі та з суб`єктами підвищеного злочинного впливу, може за їх сприяння тривалий час переховуватися від суду, з метою уникнення покарання, а також маючи діючий паспорт громадянина України для виїзду за кордон, може знайти шляхи для виїзду за кордон в умовах воєнного стану та покинути територію України;

2) ризик передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає у тому, що обвинувачений ОСОБА_6 може незаконно впливати на інших обвинувачених, потерпілих, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні, які не допитані у ході судового розгляду, з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

Зокрема обвинуваченому відоме місце проживання потерпілих ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , кримінальні правопорушення щодо яких вчинено із застосуванням насильства та щодо яких він може здійснювати переслідування та шляхом завдання фізичної шкоди, погроз, умовлянь, підкупу чи іншими заходами впливати на їх показання, примусити їх до зміни чи відмови від показань й обвинувачення. Також існує взаємообумовленість інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_6 діянь із діями інших обвинувачених, існують достатні підстави вважати, що він може прямо чи опосередковано впливати на інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні для надання ними неправдивих показань, з метою уникнення можливої кримінальної відповідальності;

3) ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що перебуваючи на волі обвинувачений ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки він обвинувачується у вчиненні умисних корисливих злочинів, офіційно не працює, джерело його існування не відоме. Відсутність постійного джерела доходу та соціальних обов`язків свідчить про те, що злочинна діяльність є основним засобом існування обвинуваченого, крім того, перебуваючи на волі, він може вчинити злочини проти життя та здоров`я потерпілих у вказаному кримінальному провадженні з метою схиляння останніх до зміни раніше наданих свідчень.

Зазначені вище обставини, враховуючи специфіку вчинених обвинуваченим ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, зокрема вимагання у складі злочинної організації, які полягали у тривалому психологічному тиску та погрозах застосування фізичного насильства щодо потерпілого, свідчать про неможливість застосування щодо нього більш м`яких запобіжних заходів, оскільки будь-який захід, не пов`язаний з ізоляцією від суспільства, буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та надасть йому можливість впливу на потерпілих, зокрема з метою примусити їх до зміни показань на свою користь.

Обвинувачений ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.4 ст.189, ч.4 ст.28, ч.3 ст.146, ч.2 ст.28, ч.1 ст.162, ч.2 ст.28, ч.1 ст.182 КК України, окремі з яких є особливо тяжкими, що підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, зокрема відомостями, які містяться у протоколах проведення негласних слідчих (розшукових) дій; заявами та допитами потерпілих ОСОБА_25 та ОСОБА_26 ; висновком судово-медичної експертизи; протоколами допиту свідків; протоколами впізнання свідків та потерпілих; протоколами обшуків; протоколами оглядів; іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.

Сторона обвинувачення вважає, що заявлені ризики, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зменшились та продовжують існувати, а саме:

1) ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_7 , який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, на шлях виправлення не став та вчинив ряд умисних злочинів, в тому числі корисливий в складі злочинної організації, усвідомлюючи наявність беззаперечних доказів його вини у вчиненні особливо тяжких злочинів, передбачених ч.4 ст.189, ч.2 ст.255 КК України, за які передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі терміном до 12 років з конфіскацією майна та невідворотності настання покарання, маючи тісні зв`язки в кримінальному середовищі та з суб`єктами підвищеного злочинного впливу, може за їх сприяння тривалий час переховуватися від суду, з метою уникнення покарання, а також маючи діючий паспорт громадянина України для виїзду за кордон, може знайти шляхи для виїзду за кордон в умовах воєнного стану та покинути територію України;

2)ризик передбачений п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України, який полягає у тому, що обвинувачений ОСОБА_7 може незаконно впливати на інших обвинувачених, потерпілих, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні, які не допитані у ході судового розгляду, з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

Зокрема обвинувачений ОСОБА_7 під час вчинення кримінального правопорушення відносно потерпілих ОСОБА_25 й ОСОБА_26 , яке вчинене за місцем їх проживання із застосуванням насильства, особисто заподіяв потерпілому ОСОБА_25 тілесні ушкодження, нанісши йому 2 удари сокирою, а відтак існує реальний ризик того, що перебуваючи на волі він може продовжити здійснювати переслідування потерпілих та шляхом завдання фізичної шкоди, погроз, умовлянь, підкупу чи іншими заходами впливати на їх показання, примусити їх до зміни чи відмови від показань й обвинувачення. Також існує взаємообумовленість інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_7 діянь із діями інших обвинувачених, існують достатні підстави вважати, що він може прямо чи опосередковано впливати на інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні для надання ними неправдивих показань, з метою уникнення можливої кримінальної відповідальності;

3) ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що перебуваючи на волі обвинувачений ОСОБА_7 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки він обвинувачується у вчиненні умисних корисливих злочинів, офіційно не працює, джерело його існування не відоме. Відсутність постійного джерела доходу та соціальних обов`язків свідчить про те, що злочинна діяльність є основним засобом існування обвинуваченого, крім того, перебуваючи на волі, він може вчинити злочини проти життя та здоров`я потерпілих у вказаному кримінальному провадженні з метою схиляння останніх до зміни раніше наданих свідчень.

Зазначені вище обставини, враховуючи специфіку вчинених обвинуваченим ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, зокрема вимагання у складі злочинної організації, які полягали у тривалому психологічному тиску та погрозах застосування фізичного насильства щодо потерпілого, свідчать про неможливість застосування щодо нього більш м`яких запобіжних заходів, оскільки будь-який захід, не пов`язаний з ізоляцією від суспільства, буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та надасть йому можливість впливу на потерпілих, зокрема з метою примусити їх до зміни показань на свою користь.

Обвинувачений ОСОБА_16 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, що підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, зокрема відомостями, які містяться у протоколах проведення негласних слідчих (розшукових) дій; заявою та допитами потерпілого ОСОБА_27 та свідків; протоколами впізнання свідків та потерпілого; протоколами огляду інформації отриманої з банківських установ; протоколами обшуків; протоколами оглядів; іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.

Сторона обвинувачення вважає, що заявлені ризики, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зменшились та продовжують існувати, а саме:

1) ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_16 , який вчинив умисний корисливий злочин в складі організованої групи, усвідомлюючи наявність беззаперечних доказів його вини у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років із конфіскацією майна та невідворотності настання покарання, може переховуватися від суду з метою уникнення покарання, а також маючи діючий паспорт громадянина України для виїзду за кордон, може знайти шляхи для виїзду за кордон в умовах воєнного стану та покинути територію України.

2) ризик передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає у тому, що обвинувачений ОСОБА_16 може незаконно впливати на інших обвинувачених, потерпілих, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні, які не допитані у ході судового розгляду, з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

Зокрема обвинувачений ОСОБА_16 безпосередньо знайомий із потерпілим ОСОБА_27 , вчинив злочин за місцем його проживання, а відтак може реалізувати свої погрози з метою змусити потерпілого змінити показання або забрати заяву, що унеможливить встановлення істини. Крім того, після затримання правоохоронними органами інших осіб причетних до скоєння даного злочину обвинувачений ОСОБА_16 продовжив телефонувати до потерпілого ОСОБА_27 на мобільний телефон та в ході розмов вимагав перераховувати грошові кошти вже йому особисто. Також існує взаємообумовленість інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_16 діянь із діями інших обвинувачених, існують достатні підстави вважати, що він може прямо чи опосередковано впливати на інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні для надання ними неправдивих показань, з метою уникнення можливої кримінальної відповідальності;

3) ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що перебуваючи на волі обвинувачений ОСОБА_16 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки він обвинувачується у вчиненні умисного корисливого злочину, офіційно не працює, джерело його існування не відоме, у зв`язку з чим існують достатні підстави вважати, що останній продовжить вчиняти корисливі злочини для отримання грошових коштів. Крім того, перебуваючи на волі, він може вчинити злочини проти життя та здоров`я потерпілих у вказаному кримінальному провадженні з метою схиляння останніх до зміни раніше наданих свідчень.

Зазначені вище обставини та, враховуючи специфіку вчиненого обвинуваченим ОСОБА_16 вимагання в складі організованої групи із тривалим психологічним тиском та погрозами застосування фізичного насильства щодо потерпілого свідчать про неможливість застосування щодо нього більш м`яких запобіжних заходів, оскільки будь-який захід, не пов`язаний з ізоляцією від суспільства, буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та надасть йому можливість помститися потерпілому за звернення до правоохоронних органів чи примусити його до зміни показань на свою користь.

Обвинувачений ОСОБА_9 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.4 ст.189, ч.4 ст.28, ч.3 ст.146, ч.2 ст.28, ч.1 ст.162, ч.2 ст.28, ч.1 ст.182 КК України, окремі з яких є особливо тяжкими, що підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, зокрема відомостями, які містяться у протоколах проведення негласних слідчих (розшукових) дій; заявами та допитами потерпілих ОСОБА_25 та ОСОБА_26 ; висновком судово-медичної експертизи; протоколами допиту свідків; протоколами впізнання свідків та потерпілих; протоколами обшуків; протоколами оглядів; іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.

Сторона обвинувачення вважає, що заявлені ризики, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зменшились та продовжують існувати, а саме:

1) ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_9 , який вчинив ряд умисних злочинів, в тому числі корисливий в складі злочинної організації, усвідомлюючи наявність беззаперечних доказів його вини у вчиненні особливо тяжких злочинів, передбачених ч.4 ст.189, ч.2 ст.255 КК України, за які передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі терміном до 12 років з конфіскацією майна та невідворотності настання покарання, може переховуватися від суду, з метою уникнення покарання, а також маючи діючий паспорт громадянина України для виїзду за кордон, може знайти шляхи для виїзду за кордон в умовах воєнного стану та покинути територію України;

2) ризик передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає у тому, що обвинувачений ОСОБА_9 може незаконно впливати на інших обвинувачених, потерпілих, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні, які не допитані у ході судового розгляду, з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

Зокрема обвинуваченому ОСОБА_9 відоме місце проживання потерпілих ОСОБА_25 й ОСОБА_26 , кримінальні правопорушення щодо яких вчинено із застосуванням насильства та щодо яких він може здійснювати переслідування та шляхом завдання фізичної шкоди, погроз, умовлянь, підкупу чи іншими заходами впливати на їх показання, примусити їх до зміни чи відмови від показань й обвинувачення. Також існує взаємообумовленість інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_9 діянь із діями інших обвинувачених, існують достатні підстави вважати, що він може прямо чи опосередковано впливати на інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні для надання ними неправдивих показань, з метою уникнення можливої кримінальної відповідальності;

3) ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що перебуваючи на волі обвинувачений ОСОБА_9 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки він вчинив умисний корисливий злочин з метою наживи, а тому може продовжити вчиняти корисливі злочини для отримання грошових коштів, крім того, перебуваючи на волі, він може вчинити злочини проти життя та здоров`я потерпілих у вказаному кримінальному провадженні з метою схиляння останніх до зміни раніше наданих свідчень.

Зазначені вище обставини, враховуючи специфіку вчинених обвинуваченим ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, зокрема вимагання у складі злочинної організації, які полягали у тривалому психологічному тиску та погрозах застосування фізичного насильства щодо потерпілого, свідчать про неможливість застосування щодо нього більш м`яких запобіжних заходів, оскільки будь-який захід, не пов`язаний з ізоляцією від суспільства, буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та надасть йому можливість впливу на потерпілих, зокрема з метою примусити їх до зміни показань на свою користь.

Обвинувачений ОСОБА_8 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.4 ст.189, ч.4 ст.28, ч.3 ст.146, ч.2 ст.28, ч.1 ст.162, ч.2 ст.28, ч.1 ст.182 КК України, окремі з яких є особливо тяжкими, що підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, зокрема відомостями, які містяться у протоколах проведення негласних слідчих (розшукових) дій; заявами та допитами потерпілих ОСОБА_25 та ОСОБА_26 ; висновком судово-медичної експертизи; протоколами допиту свідків; протоколами впізнання свідків та потерпілих; протоколами обшуків; протоколами оглядів; іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.

Сторона обвинувачення вважає, що заявлені ризики, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зменшились та продовжують існувати, а саме:

1) ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_8 , усвідомлюючи наявність беззаперечних доказів його вини у вчиненні особливо тяжких злочинів, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 255 КК України, за які передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі терміном до 12 років з конфіскацією майна та невідворотності настання покарання, маючи тісні зв`язки в кримінальному середовищі та з суб`єктами підвищеного злочинного впливу, може за їх покровительства тривалий час переховуватися від суду, з метою уникнення покарання, а також маючи діючий паспорт громадянина України для виїзду за кордон, може знайти шляхи для виїзду за кордон в умовах воєнного стану та покинути територію України;

2) ризик передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає у тому, що обвинувачений ОСОБА_8 може незаконно впливати на інших обвинувачених, потерпілих, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні, які не допитані у ході судового розгляду, з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

Зокрема обвинувачений ОСОБА_8 під час вчинення кримінального правопорушення відносно потерпілих ОСОБА_25 й ОСОБА_26 , яке вчинене за місцем їх проживання із застосуванням насильства, особисто наносив потерпілому ОСОБА_25 удари руками, а відтак існує реальний ризик того, що перебуваючи на волі він може продовжити здійснювати переслідування потерпілих та шляхом завдання фізичної шкоди, погроз, умовлянь, підкупу чи іншими заходами впливати на їх показання, примусити їх до зміни чи відмови від показань й обвинувачення. Також існує взаємообумовленість інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_8 діянь із діями інших обвинувачених, існують достатні підстави вважати, що він може прямо чи опосередковано впливати на інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні для надання ними неправдивих показань, з метою уникнення можливої кримінальної відповідальності;

3) ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що перебуваючи на волі обвинувачений ОСОБА_8 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки він обвинувачується у вчиненні умисних корисливих злочинів, офіційно не працює, джерело його існування невідоме. Відсутність постійного джерела доходу та соціальних обов`язків свідчить про те, що злочинна діяльність є основним засобом існування обвинуваченого, крім того, перебуваючи на волі, він може вчинити злочини проти життя та здоров`я потерпілих у вказаному кримінальному провадженні з метою схиляння останніх до зміни раніше наданих свідчень.

Зазначені вище обставини, враховуючи специфіку вчинених обвинуваченим ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, зокрема вимагання у складі злочинної організації, які полягали у тривалому психологічному тиску та погрозах застосування фізичного насильства щодо потерпілого, свідчать про неможливість застосування щодо нього більш м`яких запобіжних заходів, оскільки будь-який захід, не пов`язаний з ізоляцією від суспільства, буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, надасть йому можливість помститися потерпілому за звернення до правоохоронних органів чи примусити його до зміни показань на свою користь.

Обвинувачений ОСОБА_11 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.189, ч.5 ст.190, ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.4 ст.189, ч.4 ст.28, ч.3 ст.146, ч.2 ст.28, ч.1 ст.162, ч.2 ст.28, ч.1 ст.182КК України, окремі з яких є особливо тяжкими, що підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, зокрема відомостями, які містяться у протоколах проведення негласних слідчих (розшукових) дій; заявами та допитами потерпілих ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 ОСОБА_27 та свідків; протоколами впізнання свідків та потерпілих; інформацією з Івано-Франківського ОБТІ щодо фіктивності довідки ОБТІ, яка стала підставою для реєстрації об`єкта нерухомості; матеріалів реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна (квартири); висновком лінгвістично (семантико-текстуальної) експертизи; висновком судово-медичної експертизи; протоколами огляду інформації отриманої з банківських установ; протоколами обшуків; протоколами оглядів; іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.

Сторона обвинувачення вважає, що заявлені ризики, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зменшились та продовжують існувати, а саме:

1) ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_11 , який вчинив ряд умисних злочинів, в тому числі корисливі в складі організованої групи та злочинної організації, усвідомлюючи наявність беззаперечних доказів його вини у вчиненні особливо тяжких злочинів, передбачених ч.4 ст.189, ч.2 ст.255 КК України, за які передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі терміном до 12 років з конфіскацією майна та невідворотності настання покарання, маючи тісні зв`язки в кримінальному середовищі та з суб`єктами підвищеного злочинного впливу, може за їх покровительства тривалий час переховуватися від суду, з метою уникнення покарання, а також маючи діючий паспорт громадянина України для виїзду за кордон, може знайти шляхи для виїзду за кордон в умовах воєнного стану та покинути територію України;

2) ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, який полягає у тому, що обвинувачений ОСОБА_11 може незаконно впливати на інших обвинувачених, потерпілих, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні, які не допитані у ході судового розгляду, з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

Зокрема обвинуваченому ОСОБА_11 відомі адреси проживання потерпілих та свідків, кримінальне правопорушення вчинено із застосуванням насильства за місцем проживання потерпілих ОСОБА_25 й ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , а тому він може здійснювати переслідування потерпілих ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_27 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 та шляхом завдання фізичної шкоди, погроз, умовлянь, підкупу чи іншими заходами впливати на їх показання, примусити їх до зміни чи відмови від показань й обвинувачення. Також існує взаємообумовленість інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_11 діянь із діями інших обвинувачених, існують достатні підстави вважати, що він може прямо чи опосередковано впливати на інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні для надання ними неправдивих показань, з метою уникнення можливої кримінальної відповідальності;

3) ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що перебуваючи на волі обвинувачений ОСОБА_11 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки він обвинувачується у вчиненні умисних корисливих злочинів, офіційно не працює, джерело його існування не відоме. Відсутність постійного джерела доходу та соціальних обов`язків свідчить про те, що злочинна діяльність є основним засобом існування обвинуваченого, крім того, перебуваючи на волі, він може вчинити злочини проти життя та здоров`я потерпілих у вказаному кримінальному провадженні з метою схиляння останніх до зміни раніше наданих свідчень.

Зазначені вище обставини, враховуючи специфіку вчинених обвинуваченим ОСОБА_11 кримінальних правопорушень, зокрема вимагань у складі організованої групи та злочинної організації, які полягали у тривалому психологічному тиску та погрозах застосування фізичного насильства щодо потерпілого, свідчать про неможливість застосування щодо нього більш м`яких запобіжних заходів, оскільки будь-який захід, не пов`язаний з ізоляцією від суспільства, буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, надасть йому можливість помститися потерпілому за звернення до правоохоронних органів чи примусити його до зміни показань на свою користь.

Обвинувачений ОСОБА_15 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, яке відповідно до вимог ст.12 КК України є особливо тяжким злочином, що підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, зокрема відомостями, які містяться у протоколах проведення негласних слідчих (розшукових) дій; заявами та допитами потерпілого ОСОБА_30 ; протоколами впізнання потерпілого; протоколами обшуків; протоколами оглядів; іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.

Сторона обвинувачення вважає, що заявлені ризики, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зменшились та продовжують існувати, а саме:

1) ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_15 , який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, маючи непогашену судимість, на шлях виправлення не став та вчинив новий умисний корисливий злочин в складі організованої групи, усвідомлюючи наявність беззаперечних доказів його вини у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років із конфіскацією майна та невідворотності настання покарання, маючи тісні зв`язки в кримінальному середовищі та з суб`єктами підвищеного злочинного впливу, може за їх покровительства тривалий час переховуватися від суду, з метою уникнення покарання, а також маючи діючий паспорт громадянина України для виїзду за кордон, може знайти шляхи для виїзду за кордон в умовах воєнного стану та покинути територію України;

2)ризик передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає у тому, що обвинувачений ОСОБА_15 може незаконно впливати на інших обвинувачених, потерпілих, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні, які не допитані у ході судового розгляду, з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

Зокрема обвинуваченому ОСОБА_15 відомо місце роботи та проживання потерпілого ОСОБА_30 , щодо якого він може здійснювати переслідування та шляхом завдання фізичної шкоди, погроз, умовлянь, підкупу чи іншими заходами впливати на його показання, примусити його до зміни чи відмови від показань й обвинувачення. Також існує взаємообумовленість інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_15 діянь із діями інших обвинувачених, існують достатні підстави вважати, що він може прямо чи опосередковано впливати на інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні для надання ними неправдивих показань, з метою уникнення можливої кримінальної відповідальності;

3) ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що перебуваючи на волі обвинувачений ОСОБА_15 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки він обвинувачується у вчиненні умисного корисливого злочину, офіційно не працює, джерело його існування не відоме. Відсутність постійного джерела доходу та соціальних обов`язків свідчить про те, що злочинна діяльність є основним засобом існування обвинуваченого, крім того, перебуваючи на волі, він може вчинити злочини проти життя та здоров`я потерпілих у вказаному кримінальному провадженні з метою схиляння останніх до зміни раніше наданих свідчень.

Зазначені вище обставини, враховуючи специфіку вчиненого обвинуваченим ОСОБА_15 вимагання в складі організованої групи із тривалим психологічним тиском та погрозами застосування фізичного насильства щодо потерпілого, свідчать про неможливість застосування щодо нього більш м`яких запобіжних заходів, оскільки будь-який захід, не пов`язаний з ізоляцією від суспільства, буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, надасть йому можливість помститися потерпілому за звернення до правоохоронних органів чи примусити його до зміни показань на свою користь.

Обвинувачений ОСОБА_10 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.189, ч.5 ст.190, ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.4 ст.189, ч.4 ст.28, ч.3 ст.146, ч.2 ст.28, ч.1 ст.162, ч.2 ст.28, ч.1 ст.182КК України, окремі з яких є особливо тяжкими, що підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, зокрема відомостями, які містяться у протоколах проведення негласних слідчих (розшукових) дій; заявами та допитами потерпілих ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 та свідків; протоколами впізнання свідків та потерпілих; інформацією з Івано-Франківського ОБТІ щодо фіктивності довідки ОБТІ, яка стала підставою для реєстрації об`єкта нерухомості; матеріалів реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна (квартири); висновком лінгвістично (семантико-текстуальної) експертизи; висновком судово-медичної експертизи; протоколами огляду інформації отриманої з банківських установ; протоколами обшуків; протоколами оглядів; іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.

Сторона обвинувачення вважає, що заявлені ризики, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зменшились та продовжують існувати, а саме:

1) ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_10 , який створив та очолив організовану групу для вчинення вимагань грошових коштів у громадян в особливо великих розмірах, вчинив ряд умисних злочинів, в тому числі корисливі в складі організованої групи та злочинної організації, усвідомлюючи наявність беззаперечних доказів його вини у вчиненні особливо тяжких злочинів, передбачених ч.4 ст.189, ч.5 ст.190, ч.2 ст.255 КК України, за які передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі терміном до 12 років з конфіскацією майна та невідворотності настання покарання, маючи тісні зв`язки в кримінальному середовищі та з суб`єктами підвищеного злочинного впливу, може за їх покровительства тривалий час переховуватися від суду, з метою уникнення покарання, а також маючи діючий паспорт громадянина України для виїзду за кордон, може знайти шляхи для виїзду за кордон в умовах воєнного стану та покинути територію України;

2) ризик передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає у тому, що обвинувачений ОСОБА_10 може незаконно впливати на інших обвинувачених, потерпілих, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні, які не допитані у ході судового розгляду, з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

Зокрема обвинуваченому ОСОБА_10 відомі адреси проживання потерпілих та свідків, кримінальне правопорушення вчинено із застосуванням насильства за місцем проживання потерпілих ОСОБА_25 й ОСОБА_26 , а тому він може здійснювати переслідування потерпілих ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_27 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 та шляхом завдання фізичної шкоди, погроз, умовлянь, підкупу чи іншими заходами впливати на їх показання, примусити їх до зміни чи відмови від показань й обвинувачення. Також існує взаємообумовленість інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_10 діянь із діями інших обвинувачених, існують достатні підстави вважати, що він може прямо чи опосередковано впливати на інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні для надання ними неправдивих показань, з метою уникнення можливої кримінальної відповідальності;

3) ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що перебуваючи на волі обвинувачений ОСОБА_10 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки він обвинувачується у вчиненні умисних корисливих злочинів, офіційно не працює, джерело його існування не відоме. Відсутність постійного джерела доходу та соціальних обов`язків свідчить про те, що злочинна діяльність є основним засобом існування обвинуваченого, крім того, перебуваючи на волі, він може вчинити злочини проти життя та здоров`я потерпілих у вказаному кримінальному провадженні з метою схиляння останніх до зміни раніше наданих свідчень.

Зазначені вище обставини, враховуючи специфіку вчинених обвинуваченим ОСОБА_10 кримінальних правопорушень, зокрема вимагань у складі організованої групи та злочинної організації, які полягали у тривалому психологічному тиску та погрозах застосування фізичного насильства щодо потерпілого, свідчать про неможливість застосування щодо нього більш м`яких запобіжних заходів, оскільки будь-який захід, не пов`язаний з ізоляцією від суспільства, буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, надасть йому можливість впливу на потерпілих, зокрема примусити їх до зміни показань на свою користь.

Обвинувачений ОСОБА_12 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.189, ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.4 ст.189, ч.4 ст.28, ч.3 ст.146, ч.2 ст.28, ч.1 ст.162, ч.2 ст.28, ч.1 ст.182 КК України, окремі з яких є особливо тяжкими, що підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, зокрема відомостями, які містяться у протоколах проведення негласних слідчих (розшукових) дій; заявами та допитами потерпілих ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , ОСОБА_27 ; протоколами впізнання свідків та потерпілих; протоколами обшуків; протоколами оглядів; іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.

Сторона обвинувачення вважає, що заявлені ризики, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зменшились та продовжують існувати, а саме:

1) ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_12 , усвідомлюючи наявність беззаперечних доказів його вини у вчиненні особливо тяжких злочинів, передбачених ч.4 ст.189, ч.2 ст.255 КК України, за які передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі терміном до 12 років з конфіскацією майна та невідворотності настання покарання, маючи тісні зв`язки в кримінальному середовищі та з суб`єктами підвищеного злочинного впливу, може за їх покровительства тривалий час переховуватися від суду, з метою уникнення покарання, а також маючи діючий паспорт громадянина України для виїзду за кордон, може знайти шляхи для виїзду за кордон в умовах воєнного стану та покинути територію України;

2) ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, який полягає у тому, що обвинувачений ОСОБА_12 може незаконно впливати на інших обвинувачених, потерпілих, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні, які не допитані у ході судового розгляду, з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

Зокрема обвинуваченому ОСОБА_12 відомі адреси проживання потерпілих ОСОБА_25 , ОСОБА_26 та ОСОБА_27 , кримінальні правопорушення щодо яких вчинено із застосуванням насильства за місцем їх проживання та щодо яких він може здійснювати переслідування та шляхом завдання фізичної шкоди, погроз, умовлянь, підкупу чи іншими заходами впливати на їх показання, примусити їх до зміни чи відмови від показань чи обвинувачення. Також існує взаємообумовленість інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_12 діянь із діями інших обвинувачених, існують достатні підстави вважати, що він може прямо чи опосередковано впливати на інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні для надання ними неправдивих показань, з метою уникнення можливої кримінальної відповідальності;

3) ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що перебуваючи на волі обвинувачений ОСОБА_12 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки він раніше притягувався до кримінальної відповідальності, проте на шлях виправлення не став та вчинив нові умисні корисливі злочини, у зв`язку з чим існують достатні підстави вважати, що він продовжить вчиняти корисливі злочини для отримання грошових коштів. Крім того, перебуваючи на волі, може вчинити злочини проти життя та здоров`я потерпілих у вказаному кримінальному провадженні з метою схиляння останніх до зміни раніше наданих свідчень.

Зазначені вище обставини, враховуючи специфіку вчинених обвинуваченим ОСОБА_12 кримінальних правопорушень, зокрема вимагання, які полягали у тривалому психологічному тиску та погрозах застосування фізичного насильства щодо потерпілого, свідчать про неможливість застосування щодо нього більш м`яких запобіжних заходів, оскільки будь-який захід, не пов`язаний з ізоляцією від суспільства, буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, надасть йому можливість помститися потерпілому за звернення до правоохоронних органів чи примусити його до зміни показань на свою користь.

Обвинувачений ОСОБА_14 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, яке відповідно до вимог ст.12 КК України є особливо тяжким злочином, що підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, зокрема відомостями, які містяться у протоколах проведення негласних слідчих (розшукових) дій; заявами та допитами потерпілих ОСОБА_28 , ОСОБА_29 та свідків; протоколами впізнання свідків та потерпілих; протоколами огляду інформації отриманої з банківських установ; протоколами обшуків; протоколами оглядів; іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.

Сторона обвинувачення вважає, що заявлені ризики, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зменшились та продовжують існувати, а саме:

1) ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_14 , який будучи неодноразово судимий, на шлях виправлення не став та вчинив ряд умисних корисливих злочинів в складі організованої групи, усвідомлюючи наявність беззаперечних доказів його вини у вчиненні особливо тяжких злочинів, передбачених ч.4 ст.189 КК України, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років із конфіскацією майна та невідворотності настання покарання, може переховуватися від суду, з метою уникнення покарання, а також маючи діючий паспорт громадянина України для виїзду за кордон, може знайти шляхи для виїзду за кордон в умовах воєнного стану та покинути територію України;

2) ризик передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає у тому, що обвинувачений ОСОБА_14 може незаконно впливати на інших обвинувачених, потерпілих, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні, які не допитані у ході судового розгляду, з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

Зокрема обвинувачений ОСОБА_14 безпосередньо знайомий із потерпілими, вчинив злочин за місцем проживання потерпілого ОСОБА_29 , може здійснювати переслідування потерпілих ОСОБА_29 й ОСОБА_28 та шляхом завдання фізичної шкоди, погроз, умовлянь, підкупу чи іншими заходами впливати на їх показання, примусити їх до зміни чи відмови від показань й обвинувачення. Також існує взаємообумовленість інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_14 діянь із діями інших обвинувачених, існують достатні підстави вважати, що він може прямо чи опосередковано впливати на інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні для надання ними неправдивих показань, з метою уникнення можливої кримінальної відповідальності;

3) ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що перебуваючи на волі обвинувачений ОСОБА_14 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки він обвинувачується у вчиненні умисного корисливого злочину, офіційно не працює, джерело його існування не відоме. Відсутність постійного джерела доходу та соціальних обов`язків свідчить про те, що злочинна діяльність є основним засобом існування обвинуваченого, крім того, перебуваючи на волі, він може вчинити злочини проти життя та здоров`я потерпілих у вказаному кримінальному провадженні з метою схиляння останніх до зміни раніше наданих свідчень.

Зазначені вище обставини та, враховуючи специфіку вчинених обвинуваченим ОСОБА_14 кримінальних правопорушень, зокрема вимагань в складі організованої групи, які полягали у тривалому психологічному тиску та погрозах застосування фізичного насильства, свідчать про неможливість застосування щодо нього більш м`яких запобіжних заходів, оскільки будь-який захід, не пов`язаний з ізоляцією від суспільства, буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, надасть йому можливість помститися потерпілому за звернення до правоохоронних органів чи примусити його до зміни показань на свою користь.

Обвинувачений ОСОБА_13 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, яке відповідно до вимог ст.12 КК України є особливо тяжким злочином, що підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, зокрема відомостями, які містяться у протоколах проведення негласних слідчих (розшукових) дій; заявами та допитами потерпілих ОСОБА_28 , ОСОБА_29 та свідків; протоколами впізнання свідків та потерпілих; протоколами огляду інформації отриманої з банківських установ; протоколами обшуків; протоколами оглядів; іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.

Сторона обвинувачення вважає, що заявлені ризики, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зменшились та продовжують існувати, а саме:

1) ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_13 , який будучи неодноразово судимий, на шлях виправлення не став та вчинив ряд умисних корисливих злочинів в складі організованої групи, усвідомлюючи наявність беззаперечних доказів його вини у вчиненні особливо тяжких злочинів, передбачених ч.4 ст.189 КК України, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років із конфіскацією майна та невідворотності настання покарання, може переховуватися від суду з метою уникнення покарання, а також маючи діючий паспорт громадянина України для виїзду за кордон, може знайти шляхи для виїзду за кордон в умовах воєнного стану та покинути територію України;

2) ризик передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає у тому, що обвинувачений ОСОБА_13 може незаконно впливати на інших обвинувачених, потерпілих, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні, які не допитані у ході судового розгляду, з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

Зокрема обвинувачений ОСОБА_13 , якому відомі адреси проживання потерпілих та свідків, може здійснювати переслідування потерпілих ОСОБА_29 , ОСОБА_28 та шляхом завдання фізичної шкоди, погроз, умовлянь, підкупу чи іншими заходами впливати на їх показання, примусити їх до зміни чи відмови від показань й обвинувачення.

Також існує взаємообумовленість інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_13 діянь із діями інших обвинувачених, існують достатні підстави вважати, що він може прямо чи опосередковано впливати на інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні для надання ними неправдивих показань, з метою уникнення можливої кримінальної відповідальності;

3) ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що перебуваючи на волі обвинувачений ОСОБА_13 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки він обвинувачується у вчиненні умисного корисливого злочину, офіційно не працює, джерело його існування не відоме. Відсутність постійного джерела доходу та соціальних обов`язків свідчить про те, що злочинна діяльність є основним засобом існування обвинуваченого, крім того, перебуваючи на волі, він може вчинити злочини проти життя та здоров`я потерпілих у вказаному кримінальному провадженні з метою схиляння останніх до зміни раніше наданих свідчень.

Зазначені вище обставини та, враховуючи специфіку вчинених обвинуваченим ОСОБА_13 кримінальних правопорушень, зокрема вимагань в складі організованої групи, які полягали у тривалому психологічному тиску та погрозах застосування фізичного насильства, свідчать про неможливість застосування щодо нього більш м`яких запобіжних заходів, оскільки будь-який захід, не пов`язаний з ізоляцією від суспільства, буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, надасть йому можливість помститися потерпілому за звернення до правоохоронних органів чи примусити його до зміни показань на свою користь.

Посилаючись на положення ч.4 ст.183 КПК України, враховуючи те, що обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 інкримінується вчинення злочинів, які відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, вчинених із застосуванням насильства та погрозою застосування насильства в складі злочинної організації та організованої групи, сторона обвинувачення при обранні обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою просить не визначати заставу як альтернативний запобіжний захід.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення застави підтримав та просив їх задовольнити із наведених мотивів. У задоволенні клопотань сторони захисту про зміну обвинуваченим запобіжного заходу на більш м`який просив відмовити.

Захисник обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_17 у судовому засіданні щодо задоволення клопотання сторони обвинувачення заперечив та просив у його задоволенні відмовити. Підтримав подані клопотання та просив змінити його підзахисним запобіжний захід на домашній арешт цілодобово або у нічний період доби чи визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з наведених мотивів, посилаючись на те, що стороною захисту достеменно встановлено, що всі матеріали кримінального провадження є сфальсифікованими групою слідчих та прокурорів. До поданих клопотань не долучено копії матеріалів, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання, наведені у клопотаннях ризики нічим не доведені, і їх наявність спростовується долученими даними, які характеризують особу обвинувачених та підтверджують міцність їхніх соціальних зв`язків, відсутністю зафіксованих тілесних ушкоджень потерпілих та цивільних позовів у кримінальному провадженні. Сама по собі тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченим, не може бути єдиною та достатньою підставою для тримання особи під вартою протягом тривалого періоду часу. Звертає увагу на те, що на даний час апеляційним судом не завершено розгляд апеляційних скарг сторони захисту на ухвалу слідчого судді від 21.04.2026 на рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та його продовження, а також на ухвалу Яремчанського міського суду від 11.05.2026 про обрання обвинуваченим запобіжного заходу обвинуваченому у виді тримання під вартою. Зазначив, що адвокатом ОСОБА_31 13.06.2026 укладено договір оренди квартири за адресою АДРЕСА_1 , де обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 мають можливість проживати на час судового розгляду кримінального провадження, а також до суду подані листи-повідомлення ФОП ОСОБА_32 та ТОВ «Торговий центр «Ковчег», які зобов`язуються працевлаштувати обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та лист-гарантія ФОП ОСОБА_32 , який зобов`язується внести заставу за обвинуваченого ОСОБА_4 .

Обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримали позицію свого захисника та просили у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відмовити, задовольнити клопотання про зміну їм запобіжного заходу на більш м`який або ж визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави із урахуванням їх особи.

Захисник обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_18 у судовому засіданні просив у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу відмовити, з мотивів, наведених у письмових запереченнях на клопотання, посилаючись на те, що стороною обвинувачення не виконано вимоги ч.2 ст.177 КПК України, всупереч вимог п.3 ч.1 ст.184 КПК України не викладено обставини, які підтверджують наявність ризиків, зазначених у його клопотанні з посиланням на матеріали, що підтверджують ці обставини, допущено порушення вимог ст.276 КПК України відповідно до якої повідомлення про підозру здійснюється лише за наявності достатніх доказів для підозри. Зазначив, що внесення відомостей до ЄРДР відбулося на підставі рапорту від 31.01.2025 УСР ГУНП в Івано-Франківській області, а повідомлення про підозру здійснено на підставі протоколу про хід проведення негласних слідчих (розшукових) дій аудіо- відео контроль особи відносно ОСОБА_11 від 27.08.2025, які є недопустимими доказами. Підтримав подані клопотання та просив змінити його підзахисним запобіжний захід на з тримання під вартою на особисте зобов`язання, посилаючись на необхідність врахування практики ЄСПЛ викладеної у рішенні «Хаченко проти України» від 10.02.2011 та із урахуванням даних, які характеризують особу обвинувачених та свідчать про наявність у них стійких соціальних зв`язків.

Обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у судовому засіданні підтримали позицію своїх захисників та просили у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відмовити, задовольнити клопотання про зміну їм запобіжного заходу на більш м`який або ж визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави із урахуванням їх особи.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_16 адвокат ОСОБА_22 щодо задоволення клопотання сторони обвинувачення заперечив та просив у його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що всупереч вимог ст.184 КПК України до вказаного клопотання не долучено копії матеріалів, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання. Також зазначив про необгрунтованість підозри обвинуваченому та недоведеність зазначених у клопотанні ризиків. Просив обрати обвинуваченому запобіжний захід у виді домашнього арешту цілодобово, або визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Обвинувачений ОСОБА_16 підтримав думку та позицію свого захисника.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_21 у судовому засіданні щодо задоволення клопотання сторони обвинувачення заперечив та просив у його задоволенні відмовити. Вказав, що у кримінальному провадженні об`єднано епізоди по обвинувачених, які раніше навіть не були знайомі між собою. У клопотанні про продовження запобіжного заходу наведені ризики, аналогічні раніше заявленим, які є не необгрунтованими та нічим не доведені і їх наявність спростовується долученими даними, які характеризують особу обвинуваченого, який раніше не судимий, працює, одружений, та має на утриманні двох неповнолітніх дітей. Про існування нових ризиків стороною обвинувачення не вказано. Просив змінити обвинуваченому запобіжний захід на домашній арешт цілодобово, а у разі продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави.

Обвинувачений ОСОБА_9 у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника та просив у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу відмовити та змінити йому запобіжний захід на більш м`який, врахувати відомості про його особу.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_11 адвокат ОСОБА_20 у судовому засіданні щодо задоволення клопотання сторони обвинувачення заперечила та просила у його задоволенні відмовити у зв`язку із необґрунтованістю. Вказала, що наведені у клопотанні ризики нічим не доведені, і їх наявність спростовується долученими даними, які характеризують особу обвинуваченого, до клопотання не додано будь-яких додатків, не вказано про наявність будь-яких нових ризиків. Сама по собі тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому не може бути єдиною та достатньою підставою для тримання особи під вартою протягом тривалого періоду часу та автоматичного продовження запобіжного заходу з огляду на положення ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Обвинувачений ОСОБА_11 у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника та просив у задоволенні клопотання відмовити.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_15 адвокат ОСОБА_23 у судовому засіданні просив у задоволенні клопотання сторони обвинувачення відмовити, посилаючись на необгрунтованість заявлених ризиків, наявність яких спростовується даними, що характеризують особу обвинуваченого, який одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, працює на посаді заступника директора благодійного фонду, що свідчить про наявність у нього стійких соціальних зв`язків. Зазначив, що за відсутності належно доведених ризиків сама по собі тяжкість покарання, яка може бути призначена особі у разі визнання її винуватою у вчиненні кримінального правопорушення не є достатньою підставою для продовження тримання під вартою. Прокурором не доведено неможливість виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків у разі застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу. Просив застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді домашнього арешту цілодобово.

Обвинувачений ОСОБА_15 підтримав позицію свого захисника та просив у задоволенні клопотання відмовити.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_10 адвокат ОСОБА_19 у судовому засіданні щодо задоволення клопотання сторони обвинувачення заперечив та просив у його задоволенні відмовити. Подане клопотання про зміну запобіжного заходу підтримав та просив змінити обвинуваченому запобіжний захід на домашній арешт у визначений період доби. Вказав, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні вже завершено, і прокурором у судовому засіданні не було надано всіх достатніх доказів, які підтверджують обґрунтованість підозри ОСОБА_10 . Пред`явлена підозра є необґрунтованою і не зовсім конкретною. Окрім цього, за час перебування під вартою стан здоров`я обвинуваченого, який є особою з інвалідністю 3-ї групи, значно погіршився, він неодноразово звертався до медичної частини ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань №12», що підтверджується долученими довідками, а також був діагностований лікарем-кардіологом КНП «Івано-Франківський обласний кардіологічний центр Івано-Франківської обласної ради». Згідно з наданими висновками стан здоров`я ОСОБА_10 прогресуюче погіршується, а можливість надати йому необхідну медичну допомогу за обмежених можливостей медичної частини СІЗО відсутня. Також просив врахувати дані, які характеризують особу обвинуваченого, те, що він раніше не судимий і відсутні відомості про повідомлення йому про підозру у інших кримінальних провадженнях, має стійкі соціальні зв`язки-одружений, на утриманні перебуває малолітня дитина, ІНФОРМАЦІЯ_1 , позитивно характеризується за місцем проживання та утримання в СІЗО.

Обвинувачений ОСОБА_10 у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника та просив у задоволенні клопотання сторони обвинувачення відмовити та змінити йому запобіжний захід на домашній арешт.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_12 адвокат ОСОБА_24 у судовому засіданні щодо задоволення клопотання сторони обвинувачення заперечила та просила у його задоволенні відмовити, посилаючись на необгрунтованість підозри та недоведеність зазначених у клопотанні раніше заявлених ризиків, які не підтверджуються належними доказами та припинили своє існування, а також відсутність нових ризиків. Зазначила, що у ході досудового розслідування не зібрано чітких доказів прямої участі обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, а багатьох інших обвинувачених він не знає. Просила врахувати відомості про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, є особою з інвалідністю другої групи, працює, має на утриманні неповнолітню дитину, займається волонтерською діяльністю та має відповідні подяки від ЗСУ.

Обвинувачений ОСОБА_12 у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.

Захисник обвинувачених ОСОБА_14 , ОСОБА_13 адвокат ОСОБА_33 у судовому засіданні у задоволенні сторони обвинувачення про продовження її підзахисним запобіжного заходу у виді триманні під вартою просила відмовити. Вказала, що зазначені у клопотанні твердження щодо ризиків є надуманими, оскільки всі події, про які йде мова мали місце за півроку до затримання ОСОБА_13 , який не вчиняв жодних дій щодо потерпілого чи свідків, своєю фактичною поведінкою підтвердив, що не має наміру впливати на свідків, чи на потерпілого, як і повторно вчиняти правопорушення, жодного підтвердження того, що обвинувачений ОСОБА_13 застосував насильство до потерпілого чи погрожував таким насильством немає, що вказує на наявність підстав для застосування альтернативного запобіжного заход у виді застави. Сама по собі тяжкість кримінального правопорушення, обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених ст.177 КПК України без урахування їх у сукупності з іншими наявними обставинами, зокрема даними про особу обвинуваченого, наявності судимостей не може бути безумовною підставою для не визначення розміру застави. Вважає, що у даному провадженні має приймати участь військовий прокурор та зазначила, що військовою частиною НОМЕР_1 надано згоду на проходження ОСОБА_13 військової служби за контрактом у складі даної частини у зв`язку із чим просила скасувати йому запобіжний захід у виді тримання під вартою, та невідкладно направити його для проходження військової служби за контрактом у складі в/а А4267. Щодо обвинуваченого ОСОБА_14 не зазначено про наявність будь-яких нових ризиків, не враховані дані, які характеризують особу обвинуваченого, який має батьків, одружений та має на утриманні неповнолітню дитину та просила змінити йому запобіжний захід на домашній арешт чи визнати альтернативний запобіжний захід у виді застави.

Обвинувачений ОСОБА_13 підтримав доводи свого захисника та просили скасувати йому запобіжний захід та надати можливість продовжити військову службу.

Обвинувачений ОСОБА_14 підтримав доводи свого захисника та просив у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відмовити та змінити йому запобіжний захід на домашній арешт.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Частиною першою ст.131 КПК України визначено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Частиною першою ст.183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно п.п.4, 5 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років; до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до ч.ч.3,4,5 ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним,обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів,які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Суд також враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Так, у п.219 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року (заява № 42310/04) Суд зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу. Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов`язковою і неодмінною умовою (sinequanon) належності її продовжуваного тримання під вартою.

Європейський суд з прав людини підкреслює, що наявність підстав тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправданим за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи («Лабіта проти Італії» №26772/95).

У рішенні «Марченко проти України» ЄСПЛ вказав на те, при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

При оцінці ризиків, визначених ч.1 ст.177 КПК України варто зазначити, що у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» суд вказав, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність же покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

При цьому суд звертає увагу на те, що ризик впливу на потерпілих та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілих та свідків та дослідження їх судом.

При вирішенні клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує, те, що він раніше не судимий та обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.1 ст.255 КК України, які відповідно до ч.6 ст.12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.146 КК України, яке відповідно до ч.5 ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, а також кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.1 ст.182 КК України, які відповідно до ч.2 ст.12 КК України відносяться до категорії кримінальних проступків і на даний час суд не вбачає підстав для зміни раніше обраного запобіжного заходу та застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки відсутні будь-які дані про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і у судовому засіданні таких обставин не встановлено.

Так у ході розгляду клопотання прокурором доведено, що у даному кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, визначенні п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується чи вчинити інші кримінальні правопорушення.

Зокрема, ризиком того, що обвинувачений може переховуватись від суду є те, що він, обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено безальтернативне покарання виключно у виді позбавлення волі терміном до 12 років з конфіскацією майна, зокрема у створенні та очолюванні злочинної організації для вчинення умисних корисливих тяжких та особливо тяжких злочинів, а відтак, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень , обвинувачений може навмисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності та з метою унеможливлення проведення необхідних процесуальних дій.

Окрім цього, перебуваючи на волі, обвинувачений, може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, які на даний час не допитані судом та вживати заходів спрямованих на зміну учасниками кримінального провадження своїх показів, оскільки кримінальні правопорушення ним вчинено із застосуванням насильства, а також йому відоме місце проживання потерпілих ОСОБА_26 та ОСОБА_25 , а тому справжній інтерес суспільства полягає у забезпеченні законності та запобігання порушенню прав осіб, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права обвинуваченого на свободу, а отже продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Також суд вважає, що продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_4 в разі застосування іншого менш суворого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, зможе продовжити свою злочинну діяльність чи вчинити інші кримінальні правопорушення. Наявність вказаного ризику підтверджується відсутністю у обвинуваченого зареєстрованого шлюбу, місця офіційної роботи та джерела доходів.

При цьому суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_4 має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, займається волонтерською діяльністю та має подяки і нагороди від підрозділів ЗСУ, позитивно характеризується як прихожанин УПЦ, а командування військової частини НОМЕР_2 30.01.2026 надало згоду на проходження ним військової служби у вказаній частині.

При вирішенні клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує, те, що будучи обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, п.12 ч.2 ст.115 КК України, обвинувальний акт щодо якого скеровано до суду 28.07.2021, він на шлях виправлення не став та вчинив нові умисні злочини у складі злочинної організації.

Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.2 ст.255 КК України, які відповідно до ч.6 ст.12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.146 КК України, яке відповідно до ч.5 ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, а також кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.1 ст.182 КК України, які відповідно до ч.2 ст.12 КК України відносяться до категорії кримінальних проступків і на даний час суд не вбачає підстав для зміни раніше обраного запобіжного заходу та застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки відсутні будь-які дані про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і у судовому засіданні таких обставин не встановлено.

Так у ході розгляду клопотання прокурором доведено, що у даному кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, визначенні п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується чи вчинити інші кримінальні правопорушення.

Зокрема, ризиком того, що обвинувачений може переховуватись від суду є те, що він обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено безальтернативне покарання виключно у виді позбавлення волі терміном до 12 років з конфіскацією майна, зокрема вимаганні у складі злочинної організації, а відтак, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, обвинувачений може навмисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності та з метою унеможливлення проведення необхідних процесуальних дій.

Окрім цього, перебуваючи на волі, обвинувачений, може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, які на даний час не допитані судом та вживати заходів спрямованих на зміну учасниками кримінального провадження своїх показів, оскільки кримінальні правопорушення ним вчинено із застосуванням насильства, а також йому відоме місце проживання потерпілих ОСОБА_26 та ОСОБА_25 , а тому справжній інтерес суспільства полягає у забезпеченні законності та запобігання порушенню прав осіб, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права обвинуваченого на свободу, а отже продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Також суд вважає, що продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_5 в разі застосування іншого менш суворого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, зможе продовжити свою злочинну діяльність чи вчинити інші кримінальні правопорушення. Наявність вказаного ризику підтверджується як тим, що обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності, так і відсутністю у нього місця офіційної роботи та зареєстрованого джерела доходів.

При цьому суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_5 одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей та повнолітню доньку, яка навчається у ВНЗ на денній формі навчання, позитивно характеризується за місцем проживання, займається волонтерською діяльністю та має подяки.

При вирішенні клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує, те, що в силу ст.89 КК України він раніше не судимий та обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.2 ст.255 КК України, які відповідно до ч.6 ст.12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.146 КК України, яке відповідно до ч.5 ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, а також кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.1 ст.182 КК України, які відповідно до ч.2 ст.12 КК України відносяться до категорії кримінальних проступків і на даний час суд не вбачає підстав для зміни раніше обраного запобіжного заходу та застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки відсутні будь-які дані про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і у судовому засіданні таких обставин не встановлено.

Так у ході розгляду клопотання прокурором доведено, що у даному кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, визначенні п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується чи вчинити інші кримінальні правопорушення.

Зокрема, ризиком того, що обвинувачений може переховуватись від суду є те, що він, обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено безальтернативне покарання виключно у виді позбавлення волі терміном до 12 років з конфіскацією майна, зокрема у вимаганні у складі злочинної організації, а відтак, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, обвинувачений може навмисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності та з метою унеможливлення проведення необхідних процесуальних дій.

Окрім цього, перебуваючи на волі, обвинувачений, може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, які на даний час не допитані судом та вживати заходів спрямованих на зміну учасниками кримінального провадження своїх показів, оскільки кримінальні правопорушення ним вчинено із застосуванням насильства, а також йорму відоме місце проживання потерпілих ОСОБА_26 та ОСОБА_25 , а тому справжній інтерес суспільства полягає у забезпеченні законності та запобігання порушенню прав осіб, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права обвинуваченого на свободу, а отже продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Також суд вважає, що продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_6 в разі застосування іншого менш суворого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, зможе продовжити свою злочинну діяльність чи вчинити інші кримінальні правопорушення. Наявність вказаного ризику підтверджується відсутністю у нього зареєстрованого шлюбу, місця офіційної роботи та джерела доходів, що, в свою чергу, свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв`язків за місцем його реєстрації та проживання.

При цьому суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_6 неодружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

При вирішенні клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує, те, що він раніше судимий, проте на шлях виправлення не став та обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.2 ст.255 КК України, які відповідно до ч.6 ст.12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.146 КК України, яке відповідно до ч.5 ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, а також кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.1 ст.182 КК України, які відповідно до ч.2 ст.12 КК України відносяться до категорії кримінальних проступків і на даний час суд не вбачає підстав для зміни раніше обраного запобіжного заходу та застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки відсутні будь-які дані про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і у судовому засіданні таких обставин не встановлено.

Так у ході розгляду клопотання прокурором доведено, що у даному кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, визначенні п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується чи вчинити інші кримінальні правопорушення.

Зокрема, ризиком того, що обвинувачений може переховуватись від суду є те, що він, обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено безальтернативне покарання виключно у виді позбавлення волі терміном до 12 років з конфіскацією майна, зокрема у вимаганні у складі злочинної організації, а відтак, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, обвинувачений може навмисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності та з метою унеможливлення проведення необхідних процесуальних дій.

Окрім цього, перебуваючи на волі, обвинувачений, може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, які на даний час не допитані судом та вживати заходів спрямованих на зміну учасниками кримінального провадження своїх показів, оскільки кримінальні правопорушення ним вчинено із застосуванням насильства, а також йому відоме місце проживання потерпілих ОСОБА_26 та ОСОБА_25 , а тому справжній інтерес суспільства полягає у забезпеченні законності та запобігання порушенню прав осіб, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права обвинуваченого на свободу, а отже продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Також суд вважає, що продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_7 в разі застосування іншого менш суворого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, зможе продовжити свою злочинну діяльність чи вчинити інші кримінальні правопорушення. Наявність вказаного ризику підтверджується як тим, що обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних корисливих злочинів, так і відсутністю у нього місця офіційної роботи та зареєстрованого джерела доходів.

При цьому суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_7 одружений, має на утриманні одну неповнолітню дитину та здійснює постійний догляд за своєю матір`ю, яка є особою з інвалідністю 2-ї групи, є професійним спортсменом та має грамоти і дипломи за зайняття призових місць у змаганнях з боксу, займається волонтерською діяльністю та має подяки від підрозділів ЗСУ, по місцю проживання характеризується позитивно.

При вирішенні клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_16 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує, те, що він раніше не судимий та обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, яке відповідно до ч.6 ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна і на даний час суд не вбачає підстав для зміни раніше обраного запобіжного заходу та застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки відсутні будь-які дані про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і у судовому засіданні таких обставин не встановлено.

Так у ході розгляду клопотання прокурором доведено, що у даному кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, визначенні п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується чи вчинити інші кримінальні правопорушення.

Зокрема, ризиком того, що обвинувачений може переховуватись від суду є те, що він, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, який вчинено у складі організованої групи за який передбачено безальтернативне покарання виключно у виді позбавлення волі терміном до 12 років з конфіскацією майна, а відтак, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, обвинувачений може навмисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності та з метою унеможливлення проведення необхідних процесуальних дій.

Окрім цього, перебуваючи на волі, обвинувачений, може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, які на даний час не допитані судом та вживати заходів спрямованих на зміну учасниками кримінального провадження своїх показів, а тому справжній інтерес суспільства полягає у забезпеченні законності та запобігання порушенню прав осіб, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права обвинуваченого на свободу, а отже продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Також суд вважає, що продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_16 в разі застосування іншого менш суворого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, зможе продовжити свою злочинну діяльність чи вчинити інші кримінальні правопорушення. Наявність вказаного ризику підтверджується відсутністю у нього місця офіційної роботи та зареєстрованого джерела доходів.

При цьому суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_16 , одружений, неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб на утриманні немає.

При вирішенні клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує, те, що він раніше не судимий та обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.2 ст.255 КК України, які відповідно до ч.6 ст.12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.146 КК України, яке відповідно до ч.5 ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, а також кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.1 ст.182 КК України, які відповідно до ч.2 ст.12 КК України відносяться до категорії кримінальних проступків і на даний час суд не вбачає підстав для зміни раніше обраного запобіжного заходу та застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки відсутні будь-які дані про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і у судовому засіданні таких обставин не встановлено.

Так у ході розгляду клопотання прокурором доведено, що у даному кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, визначенні п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується чи вчинити інші кримінальні правопорушення.

Зокрема, ризиком того, що обвинувачений може переховуватись від суду є те, що він, обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено безальтернативне покарання виключно у виді позбавлення волі терміном до 12 років з конфіскацією майна, зокрема у вимаганні у складі злочинної організації, а відтак, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, обвинувачений може навмисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності та з метою унеможливлення проведення необхідних процесуальних дій.

Окрім цього, перебуваючи на волі, обвинувачений, може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, які на даний час не допитані судом та вживати заходів спрямованих на зміну учасниками кримінального провадження своїх показів, оскільки кримінальні правопорушення ним вчинено із застосуванням насильства, а також йому відоме місце проживання потерпілих ОСОБА_26 та ОСОБА_25 , а тому справжній інтерес суспільства полягає у забезпеченні законності та запобігання порушенню прав осіб, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права обвинуваченого на свободу, а отже продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Також суд вважає, що продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_9 в разі застосування іншого менш суворого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, зможе продовжити свою злочинну діяльність чи вчинити інші кримінальні правопорушення.

При цьому суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_9 працевлаштований, одружений та має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

При вирішенні клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує, те, що він в силу ст.89 КК України раніше судимий та обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.2 ст.255 КК України, які відповідно до ч.6 ст.12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.146 КК України, яке відповідно до ч.5 ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, а також кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.1 ст.182 КК України, які відповідно до ч.2 ст.12 КК України відносяться до категорії кримінальних проступків і на даний час суд не вбачає підстав для зміни раніше обраного запобіжного заходу та застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки відсутні будь-які дані про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і у судовому засіданні таких обставин не встановлено.

Так у ході розгляду клопотання прокурором доведено, що у даному кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, визначені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується чи вчинити інші кримінальні правопорушення.

Зокрема, ризиком того, що обвинувачений може переховуватись від суду є те, що він, обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено безальтернативне покарання виключно у виді позбавлення волі терміном до 12 років з конфіскацією майна, зокрема у вимаганні у складі злочинної організації, а відтак, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, обвинувачений може навмисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності та з метою унеможливлення проведення необхідних процесуальних дій.

Окрім цього, перебуваючи на волі, обвинувачений, може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, які на даний час не допитані судом та вживати заходів спрямованих на зміну учасниками кримінального провадження своїх показів, оскільки кримінальні правопорушення ним вчинено із застосуванням насильства, а також йому відоме місце проживання потерпілих ОСОБА_26 та ОСОБА_25 , а тому справжній інтерес суспільства полягає у забезпеченні законності та запобігання порушенню прав осіб, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права обвинуваченого на свободу, а отже продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Також суд вважає, що продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_8 в разі застосування іншого менш суворого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, зможе продовжити свою злочинну діяльність чи вчинити інші кримінальні правопорушення. Наявність вказаного ризику підтверджується відсутністю у нього зареєстрованого шлюбу, місця офіційної роботи та джерела доходів, що в свою чергу свідчить про відсутність міцних соціальних зв`язків за місцем його реєстрації та проживання.

При цьому суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_8 має вищу освіту, неодружений, має на утриманні одну неповнолітню дитину, має відстрочку від військової служби у зв`язку зі здійсненням догляду за батьком-особою з інвалідністю другої групи, його мати є особою з інвалідністю третьої групи, займається волонтерською діяльністю та має подяки від підрозділів ЗСУ, а також займається спортом та має нагороди за зайняття призових місць у турнірах з боксу.

При вирішенні клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_11 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує, те, що він в силу ст.89 КК України раніше судимий та обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.5 ст.190, ч.2 ст.255 КК України, які відповідно до ч.6 ст.12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.146 КК України,яке відповідно до ч.5 ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, а також кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.1 ст.182 КК України, які відповідно до ч.2 ст.12 КК України відносяться до категорії кримінальних проступків і на даний час суд не вбачає підстав для зміни раніше обраного запобіжного заходу та застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки відсутні будь-які дані про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і у судовому засіданні таких обставин не встановлено.

Так у ході розгляду клопотання прокурором доведено, що у даному кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, визначенні п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується чи вчинити інші кримінальні правопорушення.

Зокрема, ризиком того, що обвинувачений може переховуватись від суду є те, що він, обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено безальтернативне покарання виключно у виді позбавлення волі терміном до 12 років з конфіскацією майна, зокрема у вчиненні умисних корисливих злочинів у складі організованої групи та злочинної організації, а відтак, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, обвинувачений може навмисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності та з метою унеможливлення проведення необхідних процесуальних дій.

Окрім цього, перебуваючи на волі, обвинувачений, може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, які на даний час не допитані судом та вживати заходів спрямованих на зміну учасниками кримінального провадження своїх показів, оскільки кримінальні правопорушення ним вчинено із застосуванням насильства, а також йому відоме місце проживання потерпілих ОСОБА_26 , ОСОБА_25 , ОСОБА_27 , а тому справжній інтерес суспільства полягає у забезпеченні законності та запобігання порушенню прав осіб, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права обвинуваченого на свободу, а отже продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Також суд вважає, що продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_11 в разі застосування іншого менш суворого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, зможе продовжити свою злочинну діяльність чи вчинити інші корисливі кримінальні правопорушення, у тому числі злочини проти життя та здоров`я потерпілих з метою схиляння останніх до зміни своїх показань. Наявність вказаного ризику підтверджується відсутністю у нього зареєстрованого місця офіційної роботи та джерела доходів.

При цьому суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_11 одружений, має на утриманні одну неповнолітню дитину, посередньо характеризується за місцем ув`язнення у ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)».

При вирішенні клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_15 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує, те, що він будучи раніше судимий за вчинення умисних злочинів проти життя та здоров`я особи на шлях виправлення не став та обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, яке відповідно до ч.6 ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна і на даний час суд не вбачає підстав для зміни раніше обраного запобіжного заходу та застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки відсутні будь-які дані про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і у судовому засіданні таких обставин не встановлено.

Так у ході розгляду клопотання прокурором доведено, що у даному кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, визначенні п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується чи вчинити інші кримінальні правопорушення.

Зокрема, ризиком того, що обвинувачений може переховуватись від суду є те, що він, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, який вчинено у складі організованої групи за який передбачено безальтернативне покарання виключно у виді позбавлення волі терміном до 12 років з конфіскацією майна, а відтак, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, обвинувачений може навмисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності та з метою унеможливлення проведення необхідних процесуальних дій.

Окрім цього, перебуваючи на волі, обвинувачений, якому відоме місце проживання та роботи потерпілого ОСОБА_30 , може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, які на даний час не допитані судом та вживати заходів спрямованих на зміну учасниками кримінального провадження своїх показів, а тому справжній інтерес суспільства полягає у забезпеченні законності та запобігання порушенню прав осіб, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права обвинуваченого на свободу, а отже продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Також суд вважає, що продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_15 в разі застосування іншого менш суворого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, зможе продовжити свою злочинну діяльність чи вчинити інші кримінальні правопорушення. Наявність вказаного ризику підтверджується як тим, що обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, так і відсутністю у нього місця офіційної роботи та зареєстрованого джерела доходів.

При цьому суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_15 одружений, має на утриманні одну неповнолітню дитину, обіймає посаду заступника директора благодійного фонду.

При вирішенні клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує, те, що він в силу ст.89 КК України раніше судимий та обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.5 ст.190, ч.2 ст.255 КК України, які відповідно до ч.6 ст.12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.146 КК України, яке відповідно до ч.5 ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, а також кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.1 ст.182 КК України, які відповідно до ч.2 ст.12 КК України відносяться до категорії кримінальних проступків і на даний час суд не вбачає підстав для зміни раніше обраного запобіжного заходу та застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки відсутні будь-які дані про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і у судовому засіданні таких обставин не встановлено.

Так у ході розгляду клопотання прокурором доведено, що у даному кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, визначенні п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується чи вчинити інші кримінальні правопорушення.

Зокрема, ризиком того, що обвинувачений може переховуватись від суду є те, що він, обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено безальтернативне покарання виключно у виді позбавлення волі терміном до 12 років з конфіскацією майна, зокрема у створенні та очолюванні організованої групи для вимагань у громадян грошових коштів в особливо великих розмірах, а також вчиненні умисних корисливих злочинів у складі організованої групи та злочинної організації, а відтак, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, обвинувачений може навмисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності та з метою унеможливлення проведення необхідних процесуальних дій.

Окрім цього, перебуваючи на волі, обвинувачений, може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, які на даний час не допитані судом та вживати заходів спрямованих на зміну учасниками кримінального провадження своїх показів, оскільки кримінальні правопорушення ним вчинено із застосуванням насильства, а також йому відоме місце проживання потерпілих та свідків, а тому справжній інтерес суспільства полягає у забезпеченні законності та запобігання порушенню прав осіб, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права обвинуваченого на свободу, а отже продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Також суд вважає, що продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_10 в разі застосування іншого менш суворого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, зможе продовжити свою злочинну діяльність чи вчинити інші кримінальні правопорушення, у тому числі злочини проти життя та здоров`я потерпілих з метою схиляння останніх до зміни своїх показань. Наявність вказаного ризику підтверджується відсутністю у нього зареєстрованого місця офіційної роботи та джерела доходів.

При цьому суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_10 має постійне місце реєстрації та проживання, одружений, має на утриманні одну неповнолітню дитину, з лютого 2022 року по серпень 2025 року працював на посаді фахівця з логістики у компанії на території Словаччини та позитивно характеризується за місцем роботи, а також відомості про те, що обвинувачений страждає на серцево-судинні захворювання та захворювання суглобів, за час перебування в установі ув`язнення регулярно звертається за допомогою до персоналу медичної частини з приводу наявних захворювань та перебуває під динамічним спостереженням, а стан його здоров`я прогресуюче погіршується.

При вирішенні клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_12 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує, те, що він в силу ст.89 КК України раніше судимий та обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.2 ст.255 КК України, які відповідно до ч.6 ст.12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.146 КК України, яке відповідно до ч.5 ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, а також кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.1 ст.182 КК України, які відповідно до ч.2 ст.12 КК України відносяться до категорії кримінальних проступків і на даний час суд не вбачає підстав для зміни раніше обраного запобіжного заходу та застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки відсутні будь-які дані про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і у судовому засіданні таких обставин не встановлено.

Так у ході розгляду клопотання прокурором доведено, що у даному кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, визначенні п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується чи вчинити інші кримінальні правопорушення.

Зокрема, ризиком того, що обвинувачений може переховуватись від суду є те, що він обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено безальтернативне покарання виключно у виді позбавлення волі терміном до 12 років з конфіскацією майна, зокрема у вимаганні у складі злочинної організації, а відтак, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, обвинувачений може навмисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності та з метою унеможливлення проведення необхідних процесуальних дій.

Окрім цього, перебуваючи на волі, обвинувачений, може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, які на даний час не допитані судом та вживати заходів спрямованих на зміну учасниками кримінального провадження своїх показів, оскільки кримінальні правопорушення ним вчинено із застосуванням насильства, а також йому відоме місце проживання потерпілих ОСОБА_25 , ОСОБА_26 та ОСОБА_27 , а тому справжній інтерес суспільства полягає у забезпеченні законності та запобігання порушенню прав осіб, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права обвинуваченого на свободу, а отже продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Також суд вважає, що продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_12 в разі застосування іншого менш суворого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, зможе продовжити свою злочинну діяльність чи вчинити інші кримінальні правопорушення.

При цьому суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_12 має місце роботи, розлучений, має на утриманні одну неповнолітню дитину.

При вирішенні клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_14 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує, те, що він будучи раніше неодноразово судимий, на шлях виправлення не став та обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч.4 ст.189 КК України, яке відповідно до ч.6 ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна і на даний час суд не вбачає підстав для зміни раніше обраного запобіжного заходу та застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки відсутні будь-які дані про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і у судовому засіданні таких обставин не встановлено.

Так у ході розгляду клопотання прокурором доведено, що у даному кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, визначенні п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується чи вчинити інші кримінальні правопорушення.

Зокрема, ризиком того, що обвинувачений може переховуватись від суду є те, що він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, який вчинено у складі організованої групи та за який передбачено безальтернативне покарання виключно у виді позбавлення волі терміном до 12 років з конфіскацією майна, а відтак, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, обвинувачений може навмисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності та з метою унеможливлення проведення необхідних процесуальних дій.

Окрім цього, перебуваючи на волі, обвинувачений, який безпосередньо знайомий із потерпілими та вчинив кримінальне правопорушення за місцем проживання потерпілого ОСОБА_29 , може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, які на даний час не допитані судом та вживати заходів спрямованих на зміну учасниками кримінального провадження своїх показів, а тому справжній інтерес суспільства полягає у забезпеченні законності та запобігання порушенню прав осіб, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права обвинуваченого на свободу, а отже продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Також суд вважає, що продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_14 в разі застосування іншого менш суворого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, зможе продовжити свою злочинну діяльність чи вчинити інші кримінальні правопорушення. Наявність вказаного ризику підтверджується як тим, що обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, так і відсутністю у нього місця офіційної роботи та зареєстрованого джерела доходів.

При цьому суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_14 одружений, має на утриманні одну неповнолітню дитину.

При вирішенні клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_13 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує, те, що він будучи раніше неодноразово судимий, на шлях виправлення не став та обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, яке відповідно до ч.6 ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна і на даний час суд не вбачає підстав для зміни раніше обраного запобіжного заходу та застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки відсутні будь-які дані про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і у судовому засіданні таких обставин не встановлено.

Так у ході розгляду клопотання прокурором доведено, що у даному кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, визначенні п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується чи вчинити інші кримінальні правопорушення.

Зокрема, ризиком того, що обвинувачений може переховуватись від суду є те, що він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, який вчинено у складі організованої групи та за який передбачено безальтернативне покарання виключно у виді позбавлення волі терміном до 12 років з конфіскацією майна, а відтак, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, обвинувачений може навмисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності та з метою унеможливлення проведення необхідних процесуальних дій.

Окрім цього, перебуваючи на волі, обвинувачений, якому відомі адреси проживання потерпілих та свідків, може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, які на даний час не допитані судом та вживати заходів спрямованих на зміну учасниками кримінального провадження своїх показів, а тому справжній інтерес суспільства полягає у забезпеченні законності та запобігання порушенню прав осіб, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права обвинуваченого на свободу, а отже продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Також суд вважає, що продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_13 в разі застосування іншого менш суворого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, зможе продовжити свою злочинну діяльність чи вчинити інші кримінальні правопорушення. Наявність вказаного ризику підтверджується як тим, що обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, так і відсутністю у нього місця офіційної роботи та зареєстрованого джерела доходів.

При цьому суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_13 одружений та має на утриманні трьох неповнолітніх дітей.

Із урахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку, що у ході розгляду клопотань про продовження обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 запобіжного заходу у виді тримання під вартою стороною обвинувачення доведено, що ризики, які були підставою для обрання обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою на даний час не зменшились та продовжують існувати, що з урахуванням викладених обставин, тяжкості інкримінованих кримінальних правопорушень та особи обвинувачених дає підстави для висновку про те, що обставини, на які посилається прокурор у клопотаннях, підтверджують, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну поведінку обвинувачених та запобігти вищевикладеним ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України, оскільки є чіткі ознаки того, що перебуваючи на волі обвинувачені можуть ухилитися від суду, чинити незаконний вплив на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні та вчинити інші кримінальні правопорушення, зокрема злочини проти життя та здоров`я потерпілих, з метою схиляння останніх до зміни своїх показань.

За таких обставин суд вважає, що клопотання прокурора слід задовольнити та продовжити обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до шістдесяти днів.

Вказаний запобіжний захід відповідає особі обвинувачених, є співмірним задля запобігання настанню ризиків та виправдовує тримання особи під вартою, оскільки справжній інтерес суспільства полягає у забезпеченні законності та запобігання порушенню прав осіб, незважаючи на існування презумпції невинуватості та переважує інтереси забезпечення права обвинувачених на свободу.

Доводи сторони захисту про необгрунтованість підозри, міцність соціальних зв`язків та характеризуючі дані обвинувачених не можуть бути підставою для відмови в задоволенні клопотання про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою з огляду на конкретні обставини справи, оскільки зазначені аргументи не спростовують встановлених судом вищенаведених ризиків та не є достатніми для гарантування належної процесуальної поведінки обвинувачених.

У зв`язку з цим суд вважає, що клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та домашній арешт, а також скасування запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_13 до задоволення не підлягає, оскільки жоден із більш м`яких запобіжних заходів на даному етапі судового розгляду не буде здатним забезпечити дієвість даного кримінального провадження та запобігти вищевикладеним ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України.

При цьому суд враховує те, що відповідно до п.4 постанови Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 «Питання проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані: підозрювані або обвинувачені особи, які під час досудового розслідування або судового розгляду тримаються під вартою, крім тих, що підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, а також злочинів, передбачених статтями 115, 146-147, 152-156, 186, 187, 189, 255, 255-1, 257, 258-262, 305-321, 330, 335-337, 401-414, 426, 433, 436, 437-442 Кримінального кодексу України.

Також суд звертає увагу на те, що безпосереднє дослідження доказів у кримінальному провадженні здійснюється у ході судового розгляду, а їх оцінка надається судом при постановленні вироку у нарадчій кімнаті.

Відповідно до п.п.1,4 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування та щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України.

Враховуючи конкретні обставини вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, які вчинені обвинуваченими ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 із застосуванням насильства та погрозою застосування насильства у складі злочинної організації, обвинуваченими ОСОБА_11 , ОСОБА_10 із застосуванням насильства та погрозою застосування насильства у складі організованої групи та злочинної організації, обвинуваченими ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 із погрозою застосування насильства та їх наслідки, суд вважає за можливе при продовженні їм запобіжного заходу у виді тримання під вартою не визначати розмір застави.

Відповідно до ст.7 КПК України кримінальне провадження здійснюється на засадах верховенства права, законності, рівності перед законом і судом, доступу до правосуддя, гласності і відкритості судового провадження.

Згідно із ч.ч.1,4 ст.28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою, неповнолітньої особи або щодо кримінального правопорушення, вчиненого стосовно малолітньої або неповнолітньої особи, має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.

Частиною другою ст.314 КПК України визначено, що підготовче судове засідання відбувається за участю обвинуваченого (крім випадків, коли здійснювалося спеціальне досудове розслідування), прокурора, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду.

Кримінальний процесуальний кодекс України прямо не регулює процедуру зміни місця проведення судового засідання (проведення виїзного засідання) у випадку технічної чи фізичної неможливості розмістити учасників у будівлі суду, що свідчить про наявність відповідної прогалини у законодавстві.

Водночас ст.ст. 336, 357 КПК України визначено можливість участі учасників кримінального провадження у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, а також проведення огляду речових доказів, які не можна доставити в судове засідання, за їх місцезнаходженням, якщо це необхідно для досягнення завдань судочинства.

Відповідно до ч.6 ст.9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу, тобто можливим є застосування аналогії у кримінальному провадженні.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 у справі № 629/847/15-к (провадження № 13-70кс19) прийшла до висновку про можливість усунення процесуальної прогалини шляхом застосування аналогії норм кримінального процесуального закону.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 08.06.2022 у справі № 2-591/11, суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні.

Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Велика Палата Верховного Суду неодноразово застосовувала аналогію у процесуальному праві, зокрема у постановах від 26.06.2019 у справі № 905/1956/15 (провадження № 12-62гс19, пункт 6.27), від 16.06.2020 у справі №922/4519/14 (провадження № 12-34гс20, пункт 6.19), від 13.01.2021 у справі №0306/7567/12 (провадження № 13-73кс19, пункт 28), від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц (провадження №14-122цс20, пункт 105). Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.

Івано-Франківський апеляційний суд у листі №05-16152/2026, який надійшов до суду 28.05.2026, повідомив про можливість надати для проведення судового засідання у вказаному кримінальному провадженні два зали судових засідань, які обладнані загородженнями зі спеціального захисного скла, для розгляду проваджень, де особи утримуються під вартою, 05.06.2026, 12.06.2026, 19.06.2026 та 26.06.2026.

Враховуючи те, що у наявному розпорядженні Яремчанського міського суду Івано-Франківської області відсутні зали судових засідань належної площі, які здатні одночасно та безпечно розмістити всіх учасників вказаного кримінального провадження, зокрема 13 обвинувачених, які утримуються під вартою, з дотриманням санітарних норм, вимог безпеки та належних умов для роботи, а фізична неможливість перебування всіх учасників у залі засідань створює перешкоди для реалізації ними своїх процесуальних прав та загрожує порушенням засад гласності, відкритості та розумних строків судового розгляду, з метою забезпечення оперативності судового провадження, дотримання розумних строків, а також реалізації права всіх учасників судового провадження на особисту участь, суд вважає за можливе застосувати аналогію кримінального процесуального законодавства, а саме ст.357 КПК України та провести у даному кримінальному провадженні виїзне підготовче судове засідання 26.06.2026 о 10 год 30 хв. у приміщенні Івано-Франківського апеляційного суду (76018, вул. Грюнвальдська, 11 м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область).

Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 194, 291, 314, 315-317, 369, 371, 372, 392, 395 КПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання захисників обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у виді тримання під вартою -задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 00 год. 00 хв. 18 серпня 2026 року без визначення застави.

У задоволенні клопотання захисників обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Клопотання прокурора про продовженння запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 у виді тримання під вартою -задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 00 год. 00 хв. 18 серпня 2026 року без визначення застави.

У задоволенні клопотання захисників обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 у виді тримання під вартою -задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 00 год. 00 хв. 18 серпня 2026 року без визначення застави.

У задоволенні клопотання захисників обвинуваченого ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 у виді тримання під вартою -задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 00 год. 00 хв. 18 серпня 2026 року без визначення застави.

У задоволенні клопотання захисників обвинуваченого ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 у виді тримання під вартою -задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 00 год. 00 хв. 18 серпня 2026 року без визначення застави.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_16 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Клопотання прокурора про продовженння запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_16 у виді тримання під вартою -задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 00 год. 00 хв. 18 серпня 2026 року без визначення застави.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_9 у виді тримання під вартою -задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 00 год. 00 хв. 18 серпня 2026 року без визначення застави.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_11 у виді тримання під вартою -задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 00 год. 00 хв. 18 серпня 2026 року без визначення застави.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_15 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_15 у виді тримання під вартою -задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 00 год. 00 хв. 18 серпня 2026 року без визначення застави.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_10 у виді тримання під вартою -задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 00 год. 00 хв. 18 серпня 2026 року без визначення застави.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_12 у виді тримання під вартою -задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 00 год. 00 хв. 18 серпня 2026 року без визначення застави.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_14 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_14 у виді тримання під вартою -задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 00 год. 00 хв. 18 серпня 2026 року без визначення застави.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_13 про скасування запобіжного заходу - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_13 у виді тримання під вартою -задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 00 год. 00 хв. 18 серпня 2026 року без визначення застави.

Тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 здійснювати в ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)».

Копію ухвали для виконання направити начальнику ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» та вручити обвинуваченим і прокурору негайно після її оголошення. Інші учасники мають право отримати її копію в суді.

Підготовче судове засідання у вказаному кримінальному провадженні відкласти на 10 год. 30 хв. 26 червня 2026 року та провести виїзне судове засідання у приміщенні Івано-Франківського апеляційного суду (76018, вул. Грюнвальдська, 11 м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область).

Командиру роти конвойної служби ГУНП в Івано-Франківській області забезпечити своєчасну доставку обвинуваченихОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 у приміщення зали суду Івано-Франківського апеляційного суду з Державної установи "Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)" та їх охорону.

Керівнику (особі, яка виконує його обов`язки) Державної установи "Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)" забезпечити своєчасну передачу роті конвойної служби ГУНП в Івано-Франківській області обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 для їх участі у судовому засіданні.

Керівнику (особі, яка виконує його обов`язки) Територіального управління ССО України у Івано-Франківській області, у межах своєї компетенції, вжити заходів для забезпечення охорони та супроводу головуючої судді з Яремчанського міського суду Івано-Франківської області до Івано-Франківського апеляційного суду для участі у вказаному судовому засіданні та забезпечення підтримання громадського порядку та безпеки учасників судового процесу у Івано-Франківському апеляційному суді під час судового засідання.

Ухвала суду в частині продовження тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, протягом п`яти днів з днявручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали складений 24 червня 2026 року.

Головуючий суддя: ОСОБА_34