Ухвала суду № 137694300, 23.06.2026, Яремчанський міський суд

Справа № 354/877/26

Провадження № 2-з/354/14/26

У Х В А Л А

23 червня 2026 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі головуючої судді Ваврійчук Т.Л., за участю секретаря судового засідання Старунчак Н.М., розглянувши заяву представника позивача адвоката Калинюка Романа Степановича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, скасування державної реєстрації речового права на нерухоме майно, визнання права власності на земельну ділянку та поділ нерухомого майна,-

в с т а н о в и в:

22.06.2026 до Яремчанського міського суду Івано-Франківської області надійшов позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Калинюк Р.С. до ОСОБА_2 у якому позивач просить: визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину, серія та номер: 173, видане 23.03.2026 Яремчанською державною нотаріальною конторою; скасувати державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, а саме на земельну ділянку площею 0,24 га, кадастровий номер 2611091501:10:011:0100 за ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) здійснену на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 173, виданий 23.03.2026, видавник: Яремчанська державна нотаріальна контора; визнати за позивачем право власності на 1/2 частки земельної ділянки, кадастровий номер 2611091501:10:011:0100; здійснити поділ земельної ділянки, кадастровий номер 2611091501:10:011:0100, відповідно до часток співвласників майна; здійснити поділ будинковолодіння розташованого за адресою АДРЕСА_1 , відповідно до часток співвласників майна.

Одночасно із поданням позовної заяви, представник позивача адвокат Калинюк Р.С. подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову у виді накладення арешту на належну ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , земельну ділянку площею 0,24 га, кадастровий номер 2611091501:10:011:0100 та заборони державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам, та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, іншим суб`єктам державної реєстрації, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Державного земельного кадастру, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, здійснювати державну реєстрацію змін, здійснювати та (або) проводити реєстраційні дії щодо земельної ділянки кадастровий номер 2611091501:10:011:0100. В обґрунтування даної заяви зазначено, що ОСОБА_1 є власником 1/2 частки будинковолодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право на спадщину №782, виданого 29.07.2002 року та рішення Яремчанського міського суду від 10.10.2002 у справі №2-257. Співвласником вказаного об`єкту нерухомого майна є відповідач ОСОБА_2 . Будинок АДРЕСА_1 знаходиться на земельній ділянці, кадастровий номер 2611091501:10:011:0100. Власником даної земельної ділянки була бабуся позивача ОСОБА_3 відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ІФ № 033717 від 10.04.1997 року), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . На момент смерті позивач постійно проживав з померлою, здійснив її поховання після смерті, вступив в управління та володіння спадковим майном. На даний час, позивачу стало відомо, що 23.03.2026 року відповідач зареєстрував за собою право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 2611091501:10:011:0100 на підставі свідоцтва про право на спадщину №173, виданого 23.03.2026 року Яремчанською державною нотаріальною конторою. Відповідачем вже неодноразово вживалися дії, щодо реєстрації права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 2611091501:10:011:0100. Так, рішенням Яремчанського районного суду Івано-Франківської області від 06.04.2011 за позовом ОСОБА_1 було скасовано п.4.33 рішення Микуличинської сільської ради від 24.03.2008 року та визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1694 га, кадастровий № 2611091501:10:011:0058, розташовану в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, виданий 06.06.2008 року ОСОБА_2 та скасовано його реєстрацію. Позивач вважає реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 2611091501:10:011:0100 за відповідачем незаконною та такою, що порушує його права, а документи, що стали підставою реєстрації такими, що викликають обґрунтований сумнів у їх законності. Метою вжиття заходів забезпечення позову є можливість запобігання продовженню дій, які можуть перешкодити вирішенню спору чи ефективному захисту прав позивача. З огляду на викладене та враховуючи предмет спору обґрунтованими є вимоги щодо вжиття заходів забезпечення позову у даній справі, тому що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони відчуження належного відповідачу майна може призвести до неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову. Такий спосіб забезпечення позову цілком відповідатиме суті заявлених вимог, не буде надмірним обмеженням прав відповідача, оскільки не матиме наслідком позбавлення права користування відповідачем зазначеним в клопотанні майном.

Проаналізувавши подану заяву про забезпечення позову та її мотиви, дослідивши долучені докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ч.ч.3,6,7 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Згідно п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладення арешту на майно та(або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Таким чином, за змістом ст.150 ЦПК України забезпечення позову- це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об`єктом прав, що став предметом спору.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову (постанови Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При оцінці зазначеної співмірності, слід ураховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів їхній меті. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Стаття 321 ЦК України встановлює принцип непорушності права власності. Відповідно до цієї норми право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та заяви про забезпечення позову предметом спору у даній справі є вимоги про скасування свідоцтва про право на спадщину та визнання за позивачем права власності і поділ між сторонами земельної ділянки із кадастровим номером 2611091501:10:011:0100, на якій розташоване належне їм на праві спільної часткової власності будинковолодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Із долучених до позовної заяви Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо відповіді з ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області вбачається, що відомості про реєстрацію права власності сторін на спільне будинколодіння внесені до Державного реєстру речових прав 04.11.2013, а право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 2611091501:10:011:0100 площею 0,24 га зареєстроване за відповідачем 23.03.2026 на підставі свідоцтва про право власності на спадщину №173 від 23.03.2026.

Таким чином, судом встановлено, що між сторонами дійсно виник спір щодо права вланості на земельну ділянку, на якій розташований належний позивачу на праві спільної часткової власності об`єкт нерухомості.

Із наведених у заяві про забезпечення позову фактів та обґрунтувань вбачається, що предмет позову у даній справі є взаємопов`язаним зі способом забезпечення позову, а невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки відповідач не позбавлений можливості у будь-який час розпорядитися належною йому земельною ділянкою.

Із урахуванням викладеного, зважаючи на те, що метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є ефективний захист та поновлення, а також уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача за захистом яких він звернувся до суду, суд приходить до висновку, що з метою створення гарантій для належного виконання судового рішення, а також недопущення виникнення умов, за яких рішення суду буде неможливо виконати чи таке виконання буде ускладнене, заява про забезпечення позову підлягає до задоволення, та вважає за необхідне забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку із кадастровим номером 2611091501:10:011:0100 площею 0,24 в частині заборони на розпорядження та відчуження вказаного майна із забороною державним реєстраторам, а також нотаріусам, та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, іншим суб`єктам державної реєстрації, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Державного земельного кадастру, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, здійснювати державну реєстрацію змін, здійснювати та (або) проводити реєстраційні дії щодо земельної ділянки кадастровий номер 2611091501:10:011:0100 до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Суд вважає, що застосування зазначених заходів забезпечення позову є пропорційним, достатнім та необхідним для забезпечення дотримання прав та охоронюваних законом інтересів позивача у даній справі та не становитиме надмірного втручання у право власності відповідача, оскільки останній не позбавлений права користуватися спірною земельною ділянкою. При цьому суд також враховує те, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позовних вимог з якими позивач звернувся до суду не досліджується, оскільки дане питання є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Водночас, оскільки забезпечення позову є тимчасовим заходом, суд вважає, що забезпечення позову істотно не порушує інтереси відповідача, тому є співмірним та обгрунтованим для застосування у даній справі.

Крім того, суд не вбачає підстав вимагати від позивача забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Обставини, за яких суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення у відповідності до положень ч.3 ст.154 ЦПК України, відсутні.

На підставі наведеного, керуючись статтями 151-153, 258-261, п.4 ч.1 ст.353, ст.354 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Заяву представника позивача адвоката Калинюка Романа Степановича про забезпечення позовузадовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову у цивільній справі №354/877/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, скасування державної реєстрації речового права на нерухоме майно, визнання права власності на земельну ділянку та поділ нерухомого майна шляхом накладення арешту на належнуОСОБА_2 РНОКПП: НОМЕР_1 земельну ділянку із кадастровим номером 2611091501:10:011:0100 площею 0,24 в частині заборони на розпорядження та відчуження вказаного майна із забороною державним реєстраторам, а також нотаріусам, та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, іншим суб`єктам державної реєстрації, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Державного земельного кадастру, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, здійснювати державну реєстрацію змін, здійснювати та (або) проводити реєстраційні дії щодо земельної ділянки кадастровий номер 2611091501:10:011:0100 до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Копію ухвали негайно після її постановлення надіслати для виконання до Надвірнянського відділу державної виконавчої служби Надвірнянського району Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (78403, вул. Грушевського, 18 м. Надвірна Надвірнянський район Івано-Франківська область).

Копію ухвали надіслати для відома сторонам у справі.

Ухвала підлягає до негайного виконання в порядку встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя: Тетяна ВАВРІЙЧУК