Ухвала суду № 137693721, 24.06.2026, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/652/23

Провадження № 1-кп/185/992/26

У Х В А Л А

24 червня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

судді - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12021000000001429 від 17 листопада 2021 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України,

за участю:

прокурора - ОСОБА_10

обвинуваченого - ОСОБА_7 ,

захисників обвинувачених - ОСОБА_11 ,

ОСОБА_12 ,

В С Т А Н О В И В:

Прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , зазначивши, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до дванадцяти років, ніде не працює. Під загрозою застосування суворого покарання у вигляді позбавлення волі у випадку визнання його винуватим ОСОБА_7 може переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків, експертів, інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачений є раніше судимою особою.

На даний час вищезазначені ризики, на думку прокурора, продовжують існувати, тому з метою їх запобігання, досягнення дієвості даного кримінального провадження необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою.

Обвинувачений та його захисник заперечували проти клопотання прокурора, прохали застосувати цілодобовий домашній арешт.

З`ясувавши думку сторін, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

У ст. 178 КПК України передбачений перелік обставин, що враховуються судом при вирішенні питання про запобіжний захід, серед яких вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

Так, строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного щодо обвинуваченого ОСОБА_7 спливає, а наступне судове засідання призначено на більш пізню дату, з врахуванням зайнятості учасників провадження та можливості їх явки до суду.

Як встановлено, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено максимальне покарання до дванадцяти років позбавлення волі, ніде не працює, отже має слабкі соціальні зв`язки.

Так, згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України - при оцінці існування ризику кримінального провадження, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, слід враховувати, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання винним в інкримінованому злочині.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування».

Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому свідчить про наявність ризику залишення ним свого місця проживання (у випадку застосування щодо нього більш м`якого запобіжного заходу) з метою переховування від суду.

Ризик переховування від суду об`єктивно збільшується з урахуванням ведення в Україні воєнного стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Що стосується ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, то суд вважає, що даний ризик також існує, бо ОСОБА_7 вчинив незакінчений замах на вчинення кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК 12.11.2021 року, за яке був засуджений, саме цього дня він і був затриманий, а відповідно до довідки з Департаменту інформаційних технологій Національної поліції України за даним фактом йому було повідомлено про підозру 07.12.2021 та 13.12.2021 був застосований до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Водночас, суд враховує ризик можливого впливу на свідків, адже судовий розгляд даного кримінального провадження станом на 24 червня 2026 року не закінчено, а свідки не допитані, в той же час анкетні дані та адреси проживання обвинуваченому відомі.

Таким чином наявні ряд ризиків.

З іншої сторони, суд бере до уваги, що дане провадження на розгляд Петропавлівського районного суду надійшло 28 квітня 2023 року.

21 липня 2025 року дане кримінальне провадження надійшло до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області

Обвинувачений перебуває під вартою з жовтня 2022 року. Йому визначалась застава в мінімально передбаченому законом розмірі, однак ні він, ні інші особи за нього заставу не внесли. Обвинувачений пояснив, що в нього таких коштів немає, як і в його родичів. Має зареєстроване місце проживання та до його затримання працював шахтарем.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від поваги до особистої свободи, визначеної Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей, тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також що за будь-яких обставин суд зобов`язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.

Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Вирішуючи клопотання прокурора в контексті часу перебування обвинуваченого під вартою суд зазначає, що загальний строк перебування обвинуваченого під вартою в установі попереднього ув`язнення складає більше 3 років 8 місяців. Суд приходить до висновку, що хоча встановлені ризики, передбачені п ст.177 КПК України, продовжують існувати, однак інтенсивність таких ризиків істотно зменшилася внаслідок тривалого перебування обвинуваченого під вартою, відсутності даних про спроби перешкоджання кримінальному провадженню та тривалості судового розгляду. За таких обставин зазначені ризики можуть бути нівельовані шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу із покладенням передбачених законом процесуальних обов`язків.

Для порівняння суд бере поведінку інших обвинувачених в даному провадженні, які виконують покладені на них обов`язки та з`являються до суду. Також застосовані до них запобіжні заходи, які не пов`язані з триманням під вартою, в повній мірі попереджують аналогічні наявні ризики.

Ураховуючи тривалість судового розгляду, стадію кримінального провадження та зменшення актуальності наявних ризиків, подальше тримання обвинуваченого під вартою не відповідатиме принципу пропорційності між суспільним інтересом та правом особи на свободу, а тому застосування більш м`якого запобіжного заходу є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Крім того, обраний стосовно обвинуваченого запобіжний захід, з урахуванням його тривалості та обставин розгляду кримінального провадження виходить за межі розумного строку.

Всі обставини, досліджені в ході судового засідання, у сукупності дають достатні підстави про зміну запобіжного заходу обвинуваченому з тримання під вартою на домашній арешт із покладенням обов`язків на обвинуваченого, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 194,, 314-315, 372 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В клопотанні прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовити.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника про зміну запобіжного заходу на домашній арешт задовольнити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , - запобіжний захід у виді тримання під вартою на домашній арешт строком на два місяці, а саме: до 24 серпня 2026 року, включно.

Заборонити обвинуваченому ОСОБА_7 залишати житло за адресою місця проживання: АДРЕСА_1 , в період часу з 14.00 годин до 12.00 години щоденно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 наступні обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:

- негайно прибувати за кожною вимогою суду;

- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- утриматись від спілкування з іншими обвинуваченими та свідками по кримінальному провадженню.

Негайно звільнити з-під варти обвинуваченого ОСОБА_7 та зобов`язати його прибути до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_7 , що працівники Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань.

Ухвалу в частині запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Головуючий: суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3