Рішення № 137693469, 02.06.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 209/6449/25

провадження № 2/208/1543/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді Гречаної В.Г.,

за участі секретаря судового засідання Грищенко О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Кам`янське в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №209/6449/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпровського районного суду міста Кам`янського надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову зазначено, що 26.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ» та ОСОБА_1 укладено Договір № 1417843896499.

Кредитним договором, встановлена сума кредиту (загальний розмір): 7500.00 гривень.

Тип кредиту кредит.

Строк кредиту 120 днів.

За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до умов кредитного договору у розмірі 1,036 % в день перші 20 днів, 1,48% в день з 21 дня по дату повернення.

Відповідач звернувся з заявкою на отримання кредиту 26.06.2024 о 15:11:36, а в 15:16:36 26.06.2024 ним був підписаний кредитний договір шляхом введення в особистому кабінеті ОТР паролю «F2J9W9. 26.06.2024 о 15:19:43 Відповідач отримав кошти на свій картковий рахунок НОМЕР_1 в АТ КБ "ПРИВАТБАНК".

Відповідач не виконувала умови кредитного договору, внаслідок чого станом на 20.08.2025 року утворилась заборгованість в розмірі 35 820,00 грн, яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 7 500,00 грн.; заборгованість за відсотками - 13 320,00 грн.; штраф - 15 000,00 грн

На даний час Відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання, що змусило ТОВ «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ» звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 22.09.2025 року, цивільну справу №209/6449/25 передано за підсудністю до Заводського районного суду міста Кам`янського.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2025 року по цивільній справі №209/6449/25 визначено головуючого суддю Гречану В.Г.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Згідно відповіді №1977451 від 05.11.2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 05.11.2025 року відкрито провадження у справі №209/6449/25 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до судового засідання.

Разом з позовними вимогами представник позивача просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, не заперечував щодо винесення заочного рішення.

Відповідач, ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про місце, день та час розгляду справи неодноразово повідомлялась шляхом направлення судових повісток на адресу реєстрації через «Укрпошту», що в розумінні п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, є належним повідомленням про розгляд справи, причини своєї неявки суду не повідомив. Правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалась.

Заяв та клопотань про проведення розгляду справи за його відсутності не подавав.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 174, ч. 8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, що дозволило суду вважати за необхідне визнати його неявку з неповажних причин, провести заочний розгляд справи, розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст.280,281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК

Розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті.

Судом встановлено, що 26.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Віва Капітал» та ОСОБА_1 укладений договір про надання грошових коштів у кредит продукту «Старт» №1419954035801.

Умови кредитування, з якими погодився відповідач, вказані безпосередньо в договорі №1419954035801 та передбачають: сума кредитного ліміту складає 7000 грн., строк кредитування 120 днів з 26.06.2024 по 21.10.2024, дисконтна процентна ставка становить 1,036% в день перші 20 днів, базова процентна ставка складає 1,48% в день з 21 дня по дату повернення.

Кредитний договір №1419954035801 підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора F2J9W9.

Із положень статті 11 Закону України від 3 вересня 2015 року №675-VIII «Про електронну комерцію» слідує, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону №675-VIII).

В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону №675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Таким чином, вищезазначений договір, укладений між відповідачем та позивачем у відповідності до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронним договором, та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Згідно п.2.23 Договору, кредит надається шляхом здійснення переказу коштів кредитодавця в сумі 7500 грн. на банківський рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 .

Отримання коштів відповідачем підтверджується повідомленням ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» від 06.08.2025 №7/13715 та довідкою про ідентифікацію ТОВ «Фінансова Компанія «Віва Капітал» про перерахування коштів на платіжну картку клієнта 26.06.2024 о 15:19 год. на суму 7500 грн., номер картки № НОМЕР_1 .

З розрахунку заборгованості за кредитним договором №1419954035801 вбачається, що загальна заборгованість за період з 26.06.2024 по 21.10.2024, нарахована позивачем, складає 35820,00 грн., з яких основний борг 7500 грн., проценти 13320,00 грн., штраф 15000 грн.

Щодо нарахування відсотків.

Згідно п. 1.4.1 Договору вбачається, що денна процентна ставка становить 1,036% від суми кредиту в день, застосовується протягом перших 20 днів користування кркдитом.

Згідно п.1.4.2 Договору, базова процентна ставка складає 1,48 % в день та застосовується після 20 дня користування кредитом, з 21 дня і по день повернення кредиту.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом вбачається, що відсотки за кредитом нараховані згідно умов договору в межах строку кредиту.

Проте, визначаючи розмір процентів позивачем не було враховано те, що 24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким, зокрема, було доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» новими частинами.

Так частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» №1734-VIII передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Вказана норма законодавства була введена в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 498-IX та набрала чинності 24 грудня 2023 року. Як встановлено в пункті 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, з 26.06.2024 року (дата укладання договору) позивач міг здійснювати нарахування процентів за процентною ставкою вказаною у договорі, після 20 серпня 2024 року позивач міг здійснювати нарахування процентів не перебільшуючи ставку в розмірі 1,00%.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір укладено 09 липня 2024 року, тобто після набрання вищезгаданим законом законної сили, у період часу, коли законом було дозволено застосовувати процентну ставку, яка не перевищує 1,5% в день. Кредитним договором передбачена процентна ставка 1,5% в день, яка застосовується у межах строку кредиту протягом 300 днів.

У відповідності до вимог Закону України "Про споживче кредитування", до 20 серпня 2024 року позивач міг здійснювати нарахування процентів не перебільшуючи ставку в розмірі 1,5%. Починаючи з 21 серпня 2024 року по 04 травня 2025 року (строк дії договору) міг здійснювати нарахування процентів, не перебільшуючи ставку в розмірі 1%.

Оцінюючи вимогу позивача у частині стягнення процентів, суд враховує положення частини 4 статті 263 ЦПК, відповідно до якої при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд неодноразово (наприклад, у постанові КЦС ВС від 11.09.2024 р.у справі № 204/7787/21) наголошував, що належне дослідження розрахунку заборгованості, наданого позивачем, є процесуальним обов`язком суду. У разі незгоди з наданим розрахунком або його нечіткості, суд не просто має право, а зобов`язаний самостійно перерахувати суму боргу, а не відмовляти у позові повністю.

При цьому незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови в позові у повному обсязі, оскільки суди ставили під сумнів розрахунок лише в частині періоду нарахування заборгованості. Суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду не має сумніву.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 88 постанови від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 зазначила: «визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок це процесуальний обов`язок суду».

Судом було здійснено перерахунок заборгованості по відсотках у період з 21 серпня 2024 року по 21.10.2024 року (строк дії договору), а відтак стягненню із відповідача підлягає наступний розмір процентів:

- за період з 21 серпня 2024 року по 21 жовтня 2024 року (62 дні) за ставкою 1 % становить 4 650,00 грн, відповідно розрахунку (7500/100х1% х 62).

Суд погоджується з розрахунком по процентам, зробленим ним до 20.08.2024 р, оскільки розмір нарахованих відсотків застосовано в розмірі, що не перевищував дозволений законом розмір. Розмір відсотків, згідно розрахунку заборгованості за період з 26.06.2024 р по 20.08.2024 р складає 6216,00 грн.

Відтак загальна сума заборгованості відповідача по відсотках за кредитом складає 10866,00 грн. (6216,00 +4650,00)

Щодо стягнення штрафу суд зазначає наступне.

Згідно п.6.4 Договору, у разі невиконання та/або неналежного виконання зобов`язань за цим Договором сума кредиту за яким не перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю неустойку у вигляді штрафу (а.с.14).

Законом України №2120-ІХ від 15.03.2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ Прикінцеві та перехідні положення ЦК України було доповнено пунктом 18, відповідно до якого визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 зазначив, що з аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Указамим Президента України строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №1417843896499 вбачається, що заявлений до стягнення штраф за неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором становить 15000 грн.

Водночас стягнення штрафних санкцій суперечить вимогам вищенаведеного законодавства, а тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом - ч. 1 ст. 527 ЦК України.

Якщо у зобов`язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 610, ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, сплатити неустойку, встановлені договором або законом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме, з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість за кредитним договором №1419954035801 від 26.06.2024 у розмірі 18366,00 грн., що складається з наступного: основний борг 7500,00 грн.; відсотки 10866,00 грн.

В частині позовних вимог про стягнення штрафу суд відмовляє.

Щодо стягнення витрат позивача на правову допомогу.

Згідно положень ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на відповідача.

У справі заявлено до відшкодування витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 10600,00 грн.

02 січня 2025 року позивачем укладено договір про надання правової допомоги №1.

Згідно Акту виконаних робіт до договору про надання правової допомоги, було надано наступні юридичні послуги:

- опрацювання кредитної справи боржника 0,5 год;

- надання усної консультації 0,5 год;

- опрацювання державних реєстрів з приводу 1 год;

- пошук контактів боржника 1 год;

- підготовка пропозицій дій відносно позивальника 0,5 год;

- підготовка та направлення претензії 1 год;

- здійснення телефонних дзвінків за відомими контактами 1 год;

- підготовка та подання позовних матеріалів 2 год.

Всього вартість наданої правової допомоги становить: 10600,00 грн.

Згідно статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При вирішенні питання розподілу судових витрат враховуються: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом встановлено, що спір, який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості письмових доказів на дослідження та збирання яких адвокат витратив би значний час.

За таких обставин, беручи до уваги предмет позову, задоволення позовних вимог, та суму заборгованості, присуджену до стягнення, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на відповідача, в розмірі в сумі 1365,01 грн, пропорційно задоволеним вимогам (51,27%).

Керуючись вимогами ст.ст. 10, 76, 141, 259, 260, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ», юридична адреса: Черкаська область, м.Шпола, вул.Таранця 20, код ЄДРПОУ 40860735, заборгованість за Договором №1419954035801 від 26.06.2024 у розмірі 18366 (вісімнадцять тисяч триста шістдесят шість) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ», юридична адреса: Черкаська область, м.Шпола, вул.Таранця 20, код ЄДРПОУ 40860735, витрати по оплаті судового збору, сплаченого за подання позовної заяви у розмірі 1365 (одна тисяча триста шістдесят п`ять) гривень 01 копійка та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем заочне рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідачем заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.

Сторони по справі:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ», юридична адреса реєстрації: Черкаська область, м.Шпола, вул.Таранця 20, код ЄДРПОУ 40860735;

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя В.Г. Гречана