Рішення № 137692830, 25.06.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2026 рокусправа № 380/6364/26Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (місце проживання ВПО:

АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: 08500, Київська область, м.Фастів, вул.Саєнка Андрія, 10, код ЄДРПОУ 22933548), в якому просить суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №134780012527 від 27.01.2026 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 27.01.1994 до 01.09.2004 медсестрою по догляду за хворими в Обласній психоневрологічній лікарні медико-психологічному центрі у подвійному розмірі відповідно до Закону України від 10.07.2003 №1110-IV «Про внесення зміни до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 60 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення»;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 01.01.1991 до 31.12.1992 на підставі Архівної довідки № 01-28/395 від 17.12.2025;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 з 19.01.2026 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» із застосуванням вікового цензу у 50 років.

Позовна заява мотивована тим, що 19.01.2026 позивачка звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв`язку з досягненням пенсійного віку 50 років, за наявності страхового стажу більше 20 років, у тому числі пільгового стажу за Списком №2 більше 10 років, та зарахування стажу в подвійному розмірі згідно зі ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період роботи з 01.03.2002 до моменту звернення. З урахуванням принципу екстериторіальності заяву розглянув відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, та прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії. Підставою для прийняття такого рішення слугувало недосягнення позивачкою пенсійного віку. Наголошує, що відповідач протиправно не зарахував до пільгового стажу за Списком №2 період роботи у Обласній психоневрологічній лікарні медико-психологічному центрі з з 27.01.1994 до 01.09.2004. Вважає, що акт індивідуальної дії прийнято відповідачем-1 без урахування рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, тому є протиправним та таким, що порушує її право на належний соціальний захист, у зв`язку з чим звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою від 17.04.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін та запропоновано відповідачам у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, надати (надіслати) суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало до суду відзив на позовну заяву, у якому просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що ОСОБА_1 19.01.2026 зверталася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії. Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію. Таким органом визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області. За результатами опрацювання заяви прийнято рішення про відмову у призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 27.01.2026 № 134780012527. Отже, дії зобов`язального характеру щодо вирішити питання щодо зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 27.01.1994 до 01.09.2004 року, періоди роботи з 01.01.1991 року до 31.12.1992 року, а також призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення пенсії, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області. Крім того, зазначив, що для підтвердження стажу роботи з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи та виписку із наказу про проведення атестації робочого місця. Відповідно до довідки № 6 від 03.02.2022 підтверджується, що ОСОБА_2 , 1976 року народження дійсно працювала в обласній психоневрологічній лікарні медико-психоневрологічному центрі з 01.06.2002 по 24.11.2014. Однак, з 09.03.2014 по 26.01.2017 перебувала у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років. Законом України «Про внесення змін до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що набрав чинності 15 серпня 2003 року, робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Відповідно до наданих до заяви документів про стаж (трудова книжка, ідентифікаційний номер, довідки про стаж) та даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування загальний страховий стаж складає 25 років 1 місяць 15 днів, в тому числі пільговий стаж за Списком № 2 становить 4 роки. До страхового стажу не зараховано: період роботи в колгоспі 1991-1992 за довідкою від 17.12.2025 №01- 28/395, оскільки в довідці заявницю не зазначено по батькові. Пільговий стаж заявниці за списком № 2 зараховано за індивідуальними відомостями про застраховану особу з 01.01.1999 по 31.12.2002. Враховуючи вищевикладене, гр. ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком № 2 та недосягненням пенсійного віку (55 років).

З огляду на все перераховане вище, відповідач 1 просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивачки.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області також подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що відповідь на звернення надавалася за екстериторіальним принципом відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Мін`юсті 16.03.2021 за № 359/35961. Після надання відмови - відповіді, електронна пенсійна справа, яка була отримана Управлінням для опрацювання, була передана засобами програмного забезпечення до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/ фактичного місця проживання особи, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України 19.01.2026. Пенсійний вік, визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон)(Список №2) становить 55 років. Вік Позивача 50 років. Необхідни Страховий стаж позивача становить 25 років 1 місяць 15 днів в тому числі пільговий стаж за Списком №2 становить 4 роки. За Результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано: періоди роботи в колгоспі 1991-1992 за довідкою від 17.12.2025 № 01-28/395, оскільки в довідці позивача не зазначено по батькові. Пільговий стаж Список №2 зараховано за індивідуальними відомостями про застраховану особу з 01.01.1999 по 31.12.2002. ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки Позивач не набула необхідного пільгового стажу та не досягла необхідного пенсійного віку. Враховуючи викладене, Головне управління не вбачає в своїх діях порушення діючого Пенсійного законодавства, і вважає, що зарахування періодів роботи позивача здійснено правомірно на підставі наявних у пенсійній справі документів.

Представник позивачки не погоджуючись із викладеними у відзивах на позовну заяву відповідача-1 та відповідача-2 запереченнями подак відповіді на відзиви, у яких виклав свої міркування та аргументи щодо наведених відповідачами запереченнями та мотиви їх відхилення. Акцентує на тому, що на час виникнення спірних правовідносин щодо призначення позивачці пенсії на пільгових умовах існувала колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих нормативно-правових актів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років. Така колізія порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950, у зв`язку з чим у спірних правовідносинах застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV, як найбільш сприятливі для особи. Покликаючись на правові позиції, сформовані Верховним Судом, стверджує, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи інших формальних документів (довідок, наказів). Відтак, відмовляючи позивачці у призначенні пільгової пенсії, відповідачі діяли необґрунтовано.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Суд встановив такі обставини.

Позивачка, ОСОБА_1 , 19.01.2026 звернулася до територіального органу пенсійного фонду, ГУ ПФ України у Львівській області, із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Автоматичним розподілом справ в електронній підсистемі було визначено, що розгляд заяви позивача здійснюється відділом пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

27.01.2026 за результатами розгляду заяви позивачки Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії №134750012527.

Так, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 27.01.2026 №134750012527 відмовлено позивачці у призначенні пенсії за віком з тих підстав, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності в колгоспі 1991-1992 за довідкою від 17.12.2025 № 01-28/395, оскільки в довідці позивачки не зазначено «по батькові». Пільговий стаж за Списком №2 зараховано за індивідуальними відомостями про застраховану особу з 01.01.1999 до 31.12.2002. Отже, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивачка не погоджується з таким рішенням суб`єкта владних повноважень, вважає його протиправним та таким, що порушує її право на соціальний захист, а тому звернулась до суду з цим позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу виснувати, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 46 Конституції України регламентовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV).

Статтею 8 Закону №1058-IV унормовано, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи, зокрема, громадянами України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

За змістом п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до п. «б» ст. 13 Закону № 1788-XII (у редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом України від 02.03.2015 №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений п. «б» ст. 13 Закону №1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Згідно з п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, ст. 13, ч.2 ст.14, п. «б» - «г» ст. 54 Закону № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом № 213-VІІІ.

Пунктом 3 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 передбачено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом №213-VІІІ для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Тобто Рішенням №1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону №1788-ХІІ, у зв`язку з чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (п.2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VІІІ.

З огляду на це, Закон №1788-ХІІ, з урахуванням Рішення № 1-р/2020, встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах, зокрема за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених у рішенні Конституційного Суду України).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин існувала колізія між нормами Закону №1788-ХІІ, з урахуванням Рішення № 1-р/2020, з одного боку, та Закону №1058-ІV з іншого, в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих нормативно-правових актів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий у 55 років.

Оскільки норми зазначених законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20 дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному.

Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (п. 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Тому застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.

За змістом ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Обставини цієї справи, склад її учасників, предмет спору та заявлені позовні вимоги вказують на те, що ця адміністративна справа є типовою справою, яка відповідає ознакам розглянутої справи №360/3611/20.

Отже, враховуючи положення ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у цій справі суд має керуватися тими правовими висновками, що наведені Великою Палатою Верховного Суду у постанові за результатами розгляду зразкової справи.

Оскільки ключовим для вирішення цієї справи є питання, норми якого саме закону слід застосовувати при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, і цьому питанню вже надано оцінку Верховним Судом під час розгляду справи №360/3611/20, суд вважає обґрунтованими доводи позивачки щодо застосування положень ст. 13 Закону № 1788-ХІІ під час призначення їй пенсії.

Зі змісту приписів ст. 13 Закону №1788-ХІІ, з урахуванням Рішення № 1-р/2020, вбачається, що необхідними умовами для призначення особі пенсії є досягнення пенсійного віку (50 років), наявність страхового (20 років) та пільгового (10 років) стажу.

В оскаржуваному акті індивідуальної дії відповідач-2 констатує, що страховий стаж заявниці становить 25років 1місяць 15днів, у тому числі пільговий стаж за Списком №2 - 4роки.

Відтак, матеріалами справи підтверджується та відповідачами не заперечується, що на момент звернення позивачки із заявою про призначення пенсії вона досягла 50-річного віку, її страховий стаж становить понад 20 років.

Оскільки у спірній ситуації позивачкою дотримано всі умови, визначені п. «б» ст. 13 Закону №1788-XII (у редакції, чинній до внесення змін Законом №213-VIII), вона має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Строк призначення пенсії унормований ст. 45 Закону №1058-IV.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Оскільки позивачка звернулася із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах після досягнення 50-річного віку, пенсія підлягає призначенню з 19.01.2026.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з пп. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Оцінюючи рішення відповідача-2 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з підстав недосягнення пенсійного віку, суд дійшов висновку, що воно не відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, та порушує право позивачки на отримання пенсії за віком на пільгових умовах. Тому таке рішення суд визнає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зарахування до страхового стажу позивачки періоду роботи з 27.01.1994 до 01.09.2004 медсестрою по догляду за хворими в Обласній психоневрологічній лікарні медико-психологічному центрі у подвійному розмірі відповідно до Закону України від 10.07.2003 №1110-IV «Про внесення зміни до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 60 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», суд звертає увагу на таке.

За змістом приписів ч. 1, 2, 4 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону № 1058-ІV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з п. 2 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

З аналізу приписів ст. 13 Закону № 1788-XII, ст. 114 Закону № 1058-ІV суд висновує, що необхідними умовами для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є належність його професії, посади до пільгової, передбаченої Списком №2 (у даному випадку), та підтвердження шкідливих умов праці за результатами проведеної атестації робочого місця, а також наявність достатньої кількості пільгового стажу на таких роботах і досягнення відповідного віку, встановленого законом.

Статтею 62 Закону № 1788-XII визначено порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Статтею 48 Кодексу законів про працю України також передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (далі - порядок №637).

Згідно з п. 1 порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 порядку №637 регламентовано, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За приписами п. 20 порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

При цьому, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі - порядок №383), передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Пунктом 10 порядку №383 унормовано, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.

Системний аналіз наведених нормативних приписів дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Так, у разі якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Цей висновок кореспондується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №439/1148/17.

За змістом п. 1.1 інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - інструкція №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Згідно з абз. 1, 3 п. 2.14 інструкції №58 у графі 3 розділу «Відомості про роботу» як заголовок пишеться повне найменування підприємства. У графі 3 пишеться: «Прийнятий або призначений до відділення» із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у «Класифікаторі професій».

Відповідно до абз. 4, 5 п. 2.14 інструкції №58 якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Показники, зазначені у цих Списках обов`язково повинні бути підтверджені у карті оцінки умов праці робочого місця за результатами атестації і можуть записуватись у дужках.

Суд встановив, що згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_2 , позивачка в межах спірного періоду працювала:

-з 27.01.1994 була прийнята на роботу до Обласної клінічної психіатричної лікарні м.Донецька палатною санітаркою 2 відділення, згідно з наказом №15л від 31.01.1994;

-з 01.06.1997 переведена «санітарка палатна» переіменована на «молодшу медичну сестру по догляду за хворими», згідно з наказом №05/3 від 09.04.1997;

-з 31.05.2002 згідно з наказом №77л від 31.05.2002 року у зв`язку з реорганізацією обласної психіатричної лікарні звільнено по переведенню в обласну психоневрологічну лікарню медикопсихологічний центр;

- з 01.06.2002 прийнята по переведенню молодшою медсестрю по догляду за хворими першого відділення, згідно наказу №2л від 01.06.2002;

-з 01.02.2003 переведена молодшою медсестрою санітарного пропуску, згідно з наказом №11-к від 31.01.2003;

-з 01.09.2004 звільнена за власним бажанням згідно з наказом №115-к від 20.08.2004;

-з 02.12.2004 прийнята цукер.датчиком 2 розряду цукеркового цеху №2 по терміновому трудовому договору, згідно з наказом №16/к від 02.12.2004;

-з 20.04.2005 звільнена за власним бажанням згідно з наказом №76л від 20.04.2005;

-з 25.04.2005 прийнята молодшою медсестрою поліклінніки, згідно з наказом №46-к від 22.04.2005;

-з 03.01.2007 переведена медреєстратором медичних листів, згідно з наказом №9-к від 03.01.2007;

-з 01.07.2007 дану посаду було перейменовано на реєстратор медичних лікарняних листів, згідно з наказом №133-к від 17.09.2007;

-з 24.11.2014 звільнена за власним бажанням згідно з наказом №24-л від 24.11.2014;

- з 25.11.2014 прийнята реєстратором медичним згідно з наказом №25-л від 25.11.2014.

Зазначені записи та відмітки у трудовій книжці позивачки виконано без виправлень, у чіткій послідовності, із завірянням підписами відповідальних осіб та печаткою роботодавця.

Відповідно до рішення Донецької обласної ради №3/24-610 від 10.01.2002 «Про реорганізацію обласної клінічної психіатричної лікарні» було вирішено реорганізувати обласну клінічну психіатричну лікарню шляхом виділення психоневрологічного відділення №3, психосоматичного відділення №13, дитячого відділення №16 і створення на їх базі обласної психоневрологічної лікарні медикопсихологічного центру з правами юридичної особи.

Відповідно до наказу Обласної психоневрологічної лікарні медикопсихологічний центр №8-к від 07.06.2002 «Про атестацію робочих місць» у зв`язку з реорганізацією обласної психіатричної лікарні м.Донецька та відкриттям на її території колишнього корпуса №9 обласної психоневрологічної лікарні медикопсихологічного центру вирішено атестацію робочих місць що була проведена психіатричною лікарнею в квітні 1999 року, вважати дійсною для працівників обласної психоневрологічної лікарні медико-психологічного центру м.Донецька до квітня 2004 року.

Відповідно до наказу обласної психоневрологічної лікарні медико-психологічного центру м.Донецька №16 від 09.04.2004 р було вирішено підтвердити право на пенсію за віком на пільгових умовах по списку №2 виробництв, професій, посад і показників затверджених постановою Кабінета Міністрів України №162 від 11.04.2004 працівникам професій вказаних в додатку №1.

Відповідно до додатку №1 перелік робіт, посад, професій, робочих місць і показників із шкідливими умовами праці, які належать до пільгових умов пенсійного забезпечення списку №2 є медична сестра палатна, медична сестра процедурна, медична сестра функціональної діагностики, медична сестра фізіотерапевтичного кабінету, медсестра прийомного відділення, молодша сестра по догляду за хворими, молодша сестра прийомного відділення, сестра господиня.

Відповідно до листа управління охорони здоров`я Донецької обласної державної адміністрації №01119-295 від 15.02.2005 підтверджується, що Обласна клінічна психоневрологічна лікарня медико-психологічний центр» розташована за адресою м.Донецьк, вул.Великоновосілківська,200 належить до психіатричних закладів, діяльність яких пов`язана з наданням психіатричної допомоги.

Відповідно до довідки №16 від 03.02.2022 підтверджується, що ОСОБА_2 , 1976 року народження дійсно працювала в обласній психоневрологічній лікарні медико-психоневрологічному центрі з 01.06.2002 до 24.11.2014.

З 09.03.2014 до 26.01.2017 перебувала у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років.

Крім того, в довідці зазначено, що згідно з класифікатором посад, молодша медсестра з догляду за хворими відноситься до молодшого медичного персоналу.

Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №16 від 03.02.2022, виданої Медичним психологічним центром, ОСОБА_2 працювала в обласній психоневрологічній лікарні медико-психологічному центрі , що передбачено Списком 2, розділом XXIV, підрозділом 24-б.

Суд зазначає, що виконувана позивачкою робота передбачена в Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, розділ XXIV «Установи охорони здоров`я і соціального забезпечення», 226000175б робітники, які безпосередньо обслуговують хворих, а) у туберкульозних інфекційних установах, відділеннях, кабінетах, 2260000а - молодший медичний персонал, 22600000-14467 - молодші медичні сестри по догляду за хворими, зайняті у рентгенівських відділеннях (кабінетах).

Крім того, виконувана позивачкою робота передбачена в Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36, розділ XXIV «Охорона здоров`я та соціальна допомога», підрозділ 24а, працівники, які безпосередньо обслуговують хворих, у туберкульозних та інфекційних закладах, відділеннях, кабінетах, молодші спеціалісти з медичною освітою, підрозділ 24-к, У рентгенівських відділеннях (кабінетах), молодші медичні сестри з догляду за хворими.

Суд звертає увагу, що відповідно до розділу XXIV Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право па пенсію за віком на пільгових умовах затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, які безпосередньо обслуговують хворих: у туберкульозних та інфекційних закладах, відділеннях, кабінетах - молодші спеціалісти з медичною освітою, молодші медичні сестри, молодші медичні сестри з догляду за хворими, сестри-господині.

Згідно з Національним класифікатором професій ДК 003:2010 (на зміну ДК 003:2005), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 №327, окремі професійні назви робіт у КП записано з використанням дужок. У дужках, відповідно до прийнятої структури КП, може визначатися, зокрема, споріднена (однотипна) професійна назва роботи, яка може застосовуватися окремо в межах даної класифікаційної групи, наприклад, в тому числі, молодша медична сестра (санітарка, санітарка-прибиральниця, санітарка-буфетниця та ін.).

За кодом КП 2230.2 визначено професійна назва роботи медичні сестри та акушери.

За кодом КП 5132 передбачено найменування посади «Молодша медична сестра (молодший медичний брат)», які є тотожними найменування «Санітарка, санітарка-прибиральниця, санітарка-буфетниця, санітар, санітар-прибиральник, санітар-буфетник та ін.».

Також суд зазначає, що у довідці №16 від 03.02.2022 є покликання на наказ на атестацію №16 від 09.04.2004 «Про затвердження даних атестації робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад працівників, яким підтверджено право на пільги і компенсації, зокрема пільгове пенсійне забезпечення».

Крім того, як вбачається з довідки №16 від 03.02.2022 «…згідно класифікатора посад посада молодшої медсестри з догляду за хворими відноситься до молодшого медичного персоналу».

Ці довідки лише додаткового підтверджують, що позивачка у спірні періоди працювала на роботах, передбачених Списком №2.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що посада «молодша медсестра з догляду за хворими (санітарка)» відносяться до посад за Списком №2, що дає право на отримання пільгової пенсії.

Таким чином, покликання відповідачів на неможливість зарахування до пільгового стажу періоди роботи з 27.01.1994 до 01.09.2004, суд вважає безпідставними. Зазначені обставини не є підставою для безумовної відмови у зарахуванні цих періодів до пільгового стажу.

Крім того, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а, згідно з якою непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Суд також враховує постанову Верховного Суду від 11.05.2022 у справі №120/1089/19-а в якій Верховний Суд дійшов висновку про те, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших документах, за внесення яких вона не була відповідальна. Відсутність посилання чи неточність записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займала особа у той чи інший період роботи, за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу. Зазначене дає право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист, зокрема щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах.

Таким чином, зважаючи на наведене нормативне регулювання, а також з урахуванням підтвердження спірних періодів записами трудової книжки, суд дійшов висновку про безпідставність не зарахування до пільгового стажу періодів роботи позивачки молодшою медсестрою з догляду за хворими в Обласній психоневрологічній лікарні медико-психологічному центрі з 27.01.1994 до 01.09.2004.

Щодо позовних вимог про зарахування періоду роботи з 27.01.1994 до 01.09.2004 у закладі з надання психіатричної допомоги в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», то суд зазначає таке.

Пільги щодо обчислення стажу роботи в деяких медичних закладах передбачені статтею 60 Закону № 1788-ХІІ, згідно якої робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Статтею 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 року №1489-III встановлено, що заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров`я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов`язана з наданням психіатричної допомоги.

Психіатрична допомога - це комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров`я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медичну та психологічну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин.

Відповідно до частини 1 статті 27 зазначеного Закону, професійні права, обов`язки лікаря-психіатра, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, у тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади, при наданні психіатричної допомоги встановлюються Основами законодавства України про охорону здоров`я, цим Законом та іншими законами. Лікар-психіатр, інші працівники, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади, мають право на пільги, встановлені законодавством України для осіб, зайнятих на важких роботах та з шкідливими і небезпечними умовами праці.

Наказом Міністерства охорони здоров`я від 28.10.2002 №385 визначено, що закладами охорони здоров`я є: 1. Лікувально-профілактичні заклади. 1.1. Лікарняні заклади 1.1.1. Багатопрофільні: Заклад з надання психіатричної допомоги; 1.1.4. Особливого типу: Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги.

Отже, психіатрична лікарня є закладом охорони здоров`я, діяльність якого пов`язана з наданням психіатричної допомоги. Тому робота у такому закладі зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Відтак, відмова відповідача зарахувати до стажу позивачки у подвійному розмірі періоди її роботи з 27.01.1994 до 01.09.2004 в психіатричному закладі охорони здоров`я не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України та є протиправною.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 27.04.2023 в справі №160/14078/22, від 08.06.2022 в справі №689/1593/16-а, від 08.06.2022 в справі №510/1593/16-а, від 20.04.2022 в справі № 214/3705/17, від 22.12.2021 у справі №688/2916/17, від 27.02.2020 у справі №462/1713/17, від 23.01.2019 у справі №485/103/17 та від 04.12.2019 у справі №689/872/17, які були враховані судом при вирішенні спірних правовідносин.

У постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20 Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законом №1058 та Законом №1788 вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон №1788 був прийнятий раніше за Закон №1058.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення», то він мав би виключити із Закону України «Про пенсійне забезпечення» усі інші положення, чого зроблено не було.

Висновку щодо застосування ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» для обчислення пенсії за віком прийшов Верховний суд у постановах від 27.04.2023 у справі № 160/14078/22, від 20.04.2022 у справі № 214/3705/17, від 04.12.2019 у справі №689/872/17, від 27.02.2020 у справі №462/1713/17.

Зокрема, Верховний суд у постанові від 27.04.2023 у справі №160/14078/22 (провадження № К/990/11823/23), дійшов висновку:

«…28. Відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

29. Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено і не заперечується відповідачем, що протягом спірного періоду позивачка працювала у інфекційних закладах охорони здоров`я.

30. За правилами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період роботи у інфекційному закладі охорони здоров`я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.

31. Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 689/872/17 та від 20 квітня 2022 року у справі № 214/3705/17, у яких Суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими зобов`язано відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01 січня 2010 року, тобто після дати набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

32. Ураховуючи встановлені обставини справи, Суд приходить до висновку про наявність порушення прав позивачки з боку відповідачів щодо відмови у зарахуванні періоду роботи з 20 вересня 2010 року по 15 жовтеня 2021 року в інфекційних закладах у подвійному розмірі.

33. Зважаючи на те, що позивачка у період з 20 вересня 2010 року по 15 жовтня 2021 року працювала у інфекційних закладах охорони здоров`я, суд першої інстанції дійшов правильного висновку визнавши протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо незарахування ОСОБА_1 у подвійному розмірі згідно статті 60 Закону «Про пенсійне забезпечення» зазначеного періоду…».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5статті 242 КАС України).

Суд установив, що відповідачем-2 зараховано страховий стаж за період роботи з 01.01.1999 до 31.12.2002 у подвійному розмірі, а з 31.01.1994 до 01.01.1991 - в одинарному, що підтверджується відомостями розрахунку стажу Форми ПС-право.

У позовній заяві позивачка просить зарахувати до страхового стажу у подвійному розмірі період роботи з 27.01.1994 до 01.09.2004.

Суд звертає увагу, що обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Частиною 2 ст. 9 КАС України регламентовано, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У постанові Верховного Суду від 13.04.2023 у справі №757/30991/18-а сформульовано правовий висновок, відповідно до якого вихід за межі позовних вимог можливий за таких умов: лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; повний захист прав позивача неможливий у спосіб, про який він просить; повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

З метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 27.01.1994 до 01.09.2004 медсестрою по догляду за хворими в Обласній психоневрологічній лікарні медико-психологічному центрі у подвійному розмірі відповідно до Закону України від 10.07.2003 №1110-IV «Про внесення зміни до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 60 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення».

Щодо позовної вимоги про зарахування до страхового стажу позивачки періоду роботи в колгоспі з 01.01.1991 до 31.12.1992 на підставі Архівної довідки № 01-28/395 від 17.12.2025, то суд зазначає таке.

Згідно з архівною довідкою «Трудовий архів» Шишацької селищної ради Полтавської області №01-28/395 від 17.12.2025 повідомлено, що в книзі обліку праці та розрахунків з членами колгоспу «Перше травня», с.Ковалівка Шишацького району Полтавської області є відомості про кількість відпрацьованих людиною днів, де значиться ОСОБА_3 у 1991році відпрацювала 60 днів за рік, у 1992 році відпрацювала 161 дні за рік. Підстава: Фонд 47, опис 1-ос, справа 732, аркуш 40, справа 737, аркуш 24.

У вказаній архівній довідці особу зазначено як « ОСОБА_4 (дівоче прізвище) ОСОБА_5 », тобто по батькові позивачку не вказано. Водночас таке не зазначення по батькові саме по собі не свідчить про те, що довідка стосується іншої особи, оскільки зі змісту довідки у сукупності з іншими наданими документами можливо ідентифікувати особу позивачки.

Крім того, матеріали справи містять документи, які підтверджують зміну прізвища позивачки. Отже, не зазначення у довідці по батькові є формальною особливістю оформлення архівного документа та не спростовує факту належності цієї довідки позивачу.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що архівна довідка №01-28/395 від 17.12.2025 стосується саме ОСОБА_6 , а відсутність по батькові у ній не може бути самостійною підставою для незарахування відповідного періоду роботи до страхового стажу позивача.

Стосовно вимоги зобов`язального характеру, адресованої відповідачу-1, суд ураховує таке.

Згідно з ч. 1 ст. 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1) (далі - порядок №22-1).

Відповідно до п. 1.1 розділу І порядку №22-1 заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Зі змісту п. 4.2 розділу IV порядку №22-1 вбачається, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3. розділу IV порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Суд установив, що у межах спірних правовідносин заява позивачки про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ у Київській області та за результатом її розгляду прийнято спірне рішення.

Тому дії зобов`язального характеру щодо призначення пенсії повинен вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що прийняв рішення - ГУ ПФУ у Київській області.

Наведена правова позиція корелюється з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.05.2024 у справі №460/38580/22, від 24.05.2024 у справі №460/17257/23, від 18.09.2024 у справі №240/6201/23.

ГУ ПФУ у Львівській області не розглядало заяву позивачки, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні підстави для покладання на нього обов`язку щодо призначення пенсії.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги в частині покладення на ГУ ПФУ у Львівській області зобов`язання зарахувати до страхового стажу періоди роботи та призначити позивачці пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст.13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», із застосуванням показника вікового цензу у 50 років, задоволенню не підлягають.

Належним способом захисту порушеного права позивача з урахуванням наявності дискреційних повноважень у пенсійного органу щодо призначення пенсії є зобов`язання пенсійного органу повторно розглянути заяву позивачки від 19.01.2026 про призначення пенсії позивачу за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувати до страхового стажу період роботи в колгоспі за 1991-1992роки на підставі архівної довідки «Трудовий архів» Шишацької селищної ради Полтавської області №01-28/395 від 17.12.2025, та вирішити питання про призначення пенсії позивачці, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про правомірність його діянь (дій чи бездіяльності).

Відповідач-2 як суб`єкт владних повноважень жодними належними та допустимими доказами не довів правомірність своєї поведінки, пов`язаної з прийняттям рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Доводи відповідачів, викладені у відзивах, спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду. Тому такі міркування суд не враховує.

За змістом ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Згідно із частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2662,40грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Київській області, яким прийнято протиправне рішення, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання ВПО: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: 08500, Київська область, м.Фастів, вул.Саєнка Андрія, 10, код ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №134780012527 від 27.01.2026 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 27.01.1994 до 01.09.2004 медсестрою по догляду за хворими в Обласній психоневрологічній лікарні медико-психологічному центрі у подвійному розмірі відповідно до Закону України від 10.07.2003 №1110-IV «Про внесення зміни до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 60 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи в колгоспі за 1991-1992роки на підставі архівної довідки «Трудовий архів» Шишацької селищної ради Полтавської області №01-28/395 від 17.12.2025

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.01.2026 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду.

У задоволенні позову в іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: 08500, Київська область, м.Фастів, вул.Саєнка Андрія, 10, код ЄДРПОУ 22933548) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання ВПО: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят два) грн. 40коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 25.06.2026.

Суддя Лунь З.І.