Рішення № 137688422, 24.06.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2026 р. Справа № 911/1160/26

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

розглянувши матеріали справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рост-Оіл", смт Коцюбинське, Бучанський район, Київська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геозем-Макарів", с. Бишів, Фастівський район, Київська область

про стягнення 304 502, 40 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ "Рост-Оіл" звернулось в Господарський суд Київської області із позовом до ТОВ "Геозем-Макарів" про стягнення 206 500, 00 грн основної заборгованості, 57 820, 00 грн штрафу, 28 952, 26 грн пені, 8 378, 74 грн інфляційних втрат, 2 851, 40 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем неналежним виконанням відповідачем свого обов`язку щодо повної оплати за поставлений йому товар відповідно до Договору № 21/03-1 від 21.03.2025 р. про поставку нафтопродуктів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.05.2026 р. відкрито провадження у справі № 911/1160/26 за позовом ТОВ "Рост-Оіл" до ТОВ "Геозем-Макарів" про стягнення 304 502, 40 грн і визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи), встановлено сторонам строки для подачі відповідних заяв по суті спору.

Відповідач про розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи) був повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву та інші заяви по суті спору не надав. Обов`язок по повідомленню відповідача про час та місце судового засідання судом виконано, так як усі процесуальні документи по справі направлені відповідачу за його адресою реєстрації місцезнаходження: 08072, вул. Київська, будинок 1/1, с. Бишів, Фастівський район, Київська область, та за всіма іншими адресами, що вказані у позовній заяві і містяться у матеріалах справи. Про зміну адреси місцезнаходження відповідач позивача і суд не повідомляв.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

21.03.2025 р. між позивачем (надалі Постачальник) та відповідачем (надалі Покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів № 21/03-1 (надалі Договір), згідно з умовами п. п. 1.1., 1.2. якого Постачальник зобов`язується передати в погоджені Сторонами строки, а Покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в Договорі, нафтопродукти (бензин автомобільний, дизельне паливо), іменовані далі за текстом - «Товар» (п. 1.1.).

1.2. Загальна кількість Товару по даному Договору кількість Товару по всім поставкам, здійсненим протягом дії Договору.

Підпунктом 2.2.2. п. 2.2. Договору визначено, що Покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату Товару, а також, якщо це передбачено відповідними умовами поставки витрати, пов`язані з перевезенням Товару.

Пунктами 3.1.-3.4. Договору визначено, що поставка Товару здійснюється окремими партіями за заявками Покупця , на підставі яких Постачальником виставляється рахунок-фактура на оплату кожної партії Товару. Номенклатура, кількість, ціна Товару в партії визначаються у видаткових накладних на поставку партії Товару (п. 3.1.).

3.2. Сторони домовились вважати датою поставки Товару дату видаткової накладної Постачальника.

3.3. При передачі Товару Покупцю Постачальник зобов`язаний видати товаро-транспортну накладну, на вимогу Покупця сертифікат відповідності та паспорт якості заводу-виробника.

3.4. Товар вважається переданий Постачальником і прийнятий Покупцем по якості відповідно до технічних умов та інших нормативно-технічних актів (паспорт, сертифікат заводу-виробника), по кількості відповідно до видаткових накладних та/або товаро-транспортних накладних на партію Товару у відповідності з вибраним базисом поставки партії Товару.

Відповідно до п. 4.1.-4.5. Договору ціна на Товар є договірною та визначається на кожну партію поставки Товару в рахунках-фактурах Постачальника, які є невід`ємною частиною цього Договору та включає в себе ПДВ (п. 4.1.).

4.2. Загальна ціна Договору складається із суми цін всіх партій Товару (зазначених в рахунках-фактурах Постачальника), поставленого протягом строку дії Договору.

4.3. Сторони домовились, що оплата Товару здійснюється Покупцем на умовах 100% попередньої оплати.

4.4. Покупець здійснює оплату Товару на підставі виставленого Постачальником рахунку-фактури шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

4.5. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Згідно з п. 9.1. Договору цей Договір набирає чинності з дати його підписання та скріплення печатками уповноваженими представниками Сторін, та діє один рік з дати його підписання, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання обов`язків з оплати за поставлений Товар та оплати нарахованих процентів за користування товарним кредитом, що виникли протягом дії Договору. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє винну Сторону від відповідальності за його невиконання.

Пунктом 9.2. Договору передбачено, що строк дії Договору автоматично може бути пролонгованим на наступний період в один рік, на тих самих умовах, якщо жодна з Сторін не повідомить іншу Сторону за тридцять днів до закінчення кожного однорічного періоду дії цього Договору про намір припинити його дію.

На виконання умов договору позивачем було передано у власність (продано) відповідачу товар на загальну суму 1 579 710, 00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 803 від 25.03.2025 р. на суму 147 200, 00 грн, видатковою накладною № 1094 від 23.04.2025 р. на суму 119 210, 00 грн, видатковою накладною № 1268 від 12.05.2025 р. на суму 140 800, 00 грн, видатковою накладною № 1493 від 03.06.2025 р. на суму 140 800, 00 грн, видатковою накладною № 1633 від 20.06.2025 р. на суму 158 400, 00 грн, видатковою накладною № 1844 від 09.07.2025 р. на суму 163 200, 00 грн, видатковою накладною № 2001 від 24.07.2025 р. на суму 169 600, 00 грн, видатковою накладною № 2192 від 15.08.2025 р. на суму 150 000, 00 грн, видатковою накладною № 2396 від 04.09.2025 р. на суму 144 000, 00 грн, видатковою накладною № 2763 від 29.09.2025 р. на суму 98 000, 00 грн, видатковою накладною № 3009 від 14.10.2025 р. на суму 148 500, 00 грн, відповідними товарно-транспортними накладними, наявними в матеріалах справи.

За період дії договору та на його виконання відповідачем було лише частково виконано свій обов`язок по оплаті за поставлений йому товар і його основна заборгованість за договором поставки нафтопродуктів № 21/03-1 від 21.03.2025 р. складає 206 500, 00 грн, що підтверджується фільтрованою випискою АТ КБ «ПриватБанк» по особовому рахунку ( НОМЕР_1 ТОВ «Рост-Оіл») за період з 25.03.2025-16.04.2026 р., підписаним між сторонами актом звірки взаємних розрахунків між Товариство з обмеженою відповідальністю «Рост-Оіл» і ТОВ «Геозем-Макарів» за договором № 21/03-1 від 23.03.2025 р. станом на 31.03.2026 р., наявними в матеріалах справи.

Як було зазначено вище, позивач у своїй позовній заяві, серед іншого, просить суд стягнути з відповідача 206 500, 00 грн основної заборгованості за договором поставки нафтопродуктів № 21/03-1 від 21.03.2025 р.

З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Регулювання відносин, що виникають у зв`язку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України (за умови якщо правовідносини виникли на час чинності даного нормативно-правового акту), Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з положень ст. 712 цього ж кодексу за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Згідно з ст. 655 цього ж кодексу за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач свій обов`язок щодо оплати за поставлений йому товар у повному обсязі не виконав і його основна заборгованість перед позивачем складає 206 500, 00 грн, що підтверджується договором поставки нафтопродуктів № 21/03-1 від 21.03.2025 р., відповідними видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, фільтрованою випискою АТ КБ «ПриватБанк» по особовому рахунку ( НОМЕР_1 ТОВ «Рост-Оіл») за період з 25.03.2025-16.04.2026 р., підписаним між сторонами актом звірки взаємних розрахунків між Товариство з обмеженою відповідальністю «Рост-Оіл» і ТОВ «Геозем-Макарів» за договором № 21/03-1 від 23.03.2025 р. станом на 31.03.2026 р., іншими документами, наявними у матеріалах справи.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 цього ж кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18.

У процесі розгляду справи, відповідачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували належне виконання ним свого обов`язку по оплаті за поставлений та прийнятий ним товар згідно з договором поставки нафтопродуктів № 21/03-1 від 21.03.2025 р.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача основної заборгованості у розмірі 206 500, 00 грн за договором поставки нафтопродуктів № 21/03-1 від 21.03.2025 р. є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача 57 820, 00 грн штрафу у розмірі 28% від простроченої суми заборгованості за прострочення відповідачем виконання обов`язку щодо своєчасної оплати за поставлений йому товар більше ніж на 10 календарних днів.

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 цього ж кодексу передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що у випадку прострочення оплати поставленого Товару Покупець зобов`язується на вимогу Постачальника сплатити йому штраф у розмірі: 1,5% від суми неоплаченого Товару при простроченні оплати від одного до трьох календарних днів; 10% від суми неоплаченого Товару при простроченні оплати від трьох до десяти календарних днів; 28% від суми неоплаченого Товару при простроченні оплати від десяти календарних днів.

Розрахунок 28% штрафу від простроченої суми заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 28% штрафу від простроченої суми заборгованості за прострочення відповідачем виконання обов`язку щодо своєчасної оплати за поставлений йому товар більше ніж на 10 календарних днів у розмірі 57 820, 00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача 8 378, 74 грн інфляційних втрат за періоди прострочення відповідачем виконання обов`язку по оплаті за поставлений товар з листопада 2025 р. по квітень 2026 р., та 2 851, 40 грн 3% річних за періоди прострочення відповідачем виконання обов`язку по оплаті за поставлений товар з 04.11.2025 р. по 21.04.2026 р., у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційних втрат та 3% річних від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є невірним.

Правильний розрахунок інфляційних втрат та 3% річних від суми основної заборгованості за договором наступний:

Сума боргу

Основна сума заборгованості за договором:Сума боргуз 04/11/2025 до 21/04/2026206 500,00 грн.Залишок боргу206 500,00 грн.Інфляційні витрати:

Останній період (04/11/2025 - 21/04/2026)Індекс інфляціїлистопад 2025100,40грудень 2025100,20січень 2026100,70лютий 2026101,00березень 2026101,70квітень 2026101,40Розрахунок здійснюється за формулою

ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )

ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,

......

ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Останній період

IIc (100,40 : 100) (100,20 : 100) (100,70 : 100) (101,00 : 100) (101,70 : 100) (101,40 : 100) = 1.05514267

Інфляційне збільшення:

206 500,00 x 1.05514267 - 206 500,00 = 11 386,96 грн.

3% річних

Розрахунок здійснюється за формулою:

Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де

С - сума заборгованості,

Д - кількість днів прострочення.

Період прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСумаз 04/11/2025 до 21/04/2026 206 500,00 x 3 % x 169 : 365 : 1001692 868,37 грн.Всього штрафних санкцій: 2 868,37 грн.

Отже, загальний розмір інфляційних втрат та 3% річних від суми основної заборгованості за договором поставки нафтопродуктів № 21/03-1 від 21.03.2025 р. у вищевказані періоди становить 11 386, 96 грн інфляційних втрат та 2 868, 37 грн 3% річних.

Оскільки, розмір інфляційних втрат та 3% річних від суми основної заборгованості, на які претендує позивач, є меншим ніж сума, на яку він має право, то суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 8 378, 74 грн інфляційних втрат та 2 851, 40 грн 3% річних від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди.

Крім того, як було зазначено вище, позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути із відповідача пеню, передбачену п. 5.4. договору поставки нафтопродуктів № 21/03-1 від 21.03.2025 р., за періоди прострочення відповідачем виконання у повному обсязі свого обов`язку по оплаті за поставлений товар з 04.11.2025 р. по 29.01.2026 р., з 30.01.2026 р. по 21.04.2026 р., всього на загальну суму 28 952, 26 грн.

З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 цього ж кодексу передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.4. Договору у випадку порушення строків поставки Товару Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від непоставленого Товару за кожен день прострочення.

Як було зазначено вище, позивач просить на підставі п. 5.4. Договору стягнути із відповідача 28 952, 26 грн пені за прострочення відповідачем виконання у повному обсязі свого обов`язку по оплаті за поставлений товар, що в свою чергу не відповідає положенням пункту 5.4. Договору.

Оскільки, при укладенні договору поставки нафтопродуктів № 21/03-1 від 21.03.2025 р. позивач та відповідач не досягли згоди щодо встановлення у договорі неустойки, а саме пені від суми несвоєчасно виконаного відповідачем грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, а саме оплати за поставлений товар, то безпідставним є нарахування позивачем пені за прострочення відповідачем виконання у повному обсязі свого обов`язку по оплаті за поставлений товар з 04.11.2025 р. по 29.01.2026 р., з 30.01.2026 р. по 21.04.2026 р., а тому позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 28 952, 26 грн пені від суми основної заборгованості за договором поставки нафтопродуктів № 21/03-1 від 21.03.2025 р., є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім цього, позивач просить покласти на відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

2. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

3. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 124 цього ж кодексу разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

2. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

3. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

4. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Статтею 126 цього ж кодексу передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

2. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

6. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частинами 1-8 ст. 129 цього ж кодексу передбачено, що судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

2. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

3. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

4. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

5. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

6. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

7. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

8. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається із матеріалів справи, у процесі розгляду справи відповідачем у відповідності до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України не було подано суду відповідного клопотання із належним обґрунтуванням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10 000, 00 грн підтверджуються договором № 06-06/2025-5 про надання правової допомоги від 06.06.2025 р., укладеним між ТОВ «Рост-Оіл» та Адвокатом Косенко Тетяною Вікторівною, додатком № 2 до договору № 06-06/2025-5 про надання правової допомоги від 06.06.2025 р., актом приймання-передачі наданих послуг від 15.06.2026 р. на суму 10 000, 00 грн, наявними у матеріалах справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони (постанова об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що понесені позивачем судові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10 000, 00 грн відповідають критеріям реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру та з урахуванням відсутності клопотання відповідача про зменшення розміру таких витрат, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Окрім цього, суд вважає за потрібне зазначити наступне.

Відповідно до п. 2) ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з п.п. 1) п. 2. ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" розмір ставки судового збору із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарського суду, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 цього ж закону судовий збір при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 цього ж закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі:

1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

2) повернення заяви або скарги;

3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі;

4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням);

5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

2. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

3. У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

4. У разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.

5. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

До вказаної позовної заяви додано платіжну інструкцію № 2100 від 20.04.2026 р. про сплату судового збору на суму 4 567, 54 грн.

За таких обставин, понесені ТОВ «Рост-Оіл» судові витрати у зв`язку із зверненням в Господарський суд Київської області із позовом до ТОВ «Геозем-Макарів» про стягнення 304 502, 40 грн та внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, підлягають поверненню позивачу у розмірі 913, 51 грн з вищевказаних підстав.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геозем-Макарів" (08072, вул. Київська, будинок 1/1, с. Бишів, Фастівський район, Київська область; ідентифікаційний код 39859852) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рост-Оіл" (08298, вул. Пономарьова, будинок 7-3/2, смт Коцюбинське, Бучанський район, Київська область; ідентифікаційний код 44789206) 206 500 (двісті шість тисяч п`ятсот) грн 00 (нуль) коп. основної заборгованості, 57 820 (п`ятдесят сім тисяч вісімсот двадцять) грн 00 (нуль) коп. штрафу, 8 378 (вісім тисяч триста сімдесят вісім) грн 74 (сімдесят чотири) коп.. інфляційних втрат, 2 851 (дві тисячі вісімсот п`ятдесят одна) грн 40 (сорок) коп. 3% річних та судові витрати 3 306 (три тисячі триста шість) грн 60 (шістдесят) коп. судового збору, 9 000 (дев`ять тисяч) грн 00 (нуль) коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

3. Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Рост-Оіл" (08298, вул. Пономарьова, будинок 7-3/2, смт Коцюбинське, Бучанський район, Київська область; ідентифікаційний код 44789206) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 913 (дев`ятсот тринадцять) грн 51 (п`ятдесят одна) коп., перерахований (сплачений) за платіжною інструкцією № 2100 від 20.04.2026 р.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя В.М.Бацуца