Рішення № 137688362, 22.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.06.2026Справа № 910/2395/26За позовом Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Менської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТАІР"

про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 784800 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Секретар судового засідання Гарашко Т.В.

Представники сторін:

від прокуратури - Дущак Д.В.;

від позивача - не з`явився;

від відповідача - ЦарюкВ.В., Сітак О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву Корюківської окружної прокуратури (далі - прокуратура) в інтересах держави в особі Менської міської ради (далі - позивач) з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТАІР" (далі - відповідач) про визнання недійсними додаткової угоди № 1 від 17.07.2023 до Договору № 508- 07/2023 від 14.07.2023 та додаткової угоди № 2 від 10.08.2023 до Договору № 508- 07/2023 від 14.07.2023, укладених між Менською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРТАІР", а також стягнення 784800 грн грошових коштів.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що спірні додаткові угоди було укладено всупереч вимог ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/2395/26, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче засідання на 15.04.2026.

27.03.2026 від прокуратури надійшло клопотання про долучення доказів у справі.

09.04.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, де викладені заперечення на позов.

13.04.2026 від Менської міської ради надійшли письмові пояснення у справі, у яких представник позивача просив здійснювати розгляд справи без його участі, прийняття рішення по справі залишає на розсуд суду.

15.04.2026 від прокуратури надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 15.04.2026 відкладено підготовче судове засідання на 29.04.2026.

20.04.2026 відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив.

29.04.2026 прокуратурою подано клопотання про долучення доказів до справи.

У судовому засіданні 29.04.2026 було оголошено перерву до 13.05.2026.

Протокольною ухвалою від 13.05.2026 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 22.06.2026.

У судовому засіданні 22.06.2026 з розгляду справи по суті представник прокуратури підтримав вимоги позову, представник відповідача проти позовних вимог заперечував.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача та прокуратури, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Менською міською радою як замовником 22.06.2023 було опубліковано оголошення про проведення процедури закупівлі товарів: Квадрокоптер (Код ДК 021:2015 34710000-7 Вертольоти, літаки, космічні та інші літальні апарати з двигуном) очікуваною вартістю 1860000 грн. Ідентифікатор закупівлі UA-2023-06-22-014319-a.

Кінцевою датою подання тендерних пропозицій визначено - 03.07.2023.

Відповідно до тендерної документації єдиним критерієм оцінки є ціна (питома вага критерію - 100%).

Строк поставки товарів (надання послуг, виконання робіт) визначено до 07.07.2023.

До тендерної документації в подальшому 26.06.2023 та 28.06.2023 вносилися зміни у зв`язку з уточненням технічних характеристик товару.

Зокрема, рішенням уповноваженої особи 23.06.2023 затверджено протокол №77 про внесення змін до тендерної документації в частині технічної специфікації товару та тендерної пропозиції (додатки №2 та №3 до тендерної документації).

Також рішенням уповноваженої особи 28.06.2023 затверджено протокол №78 про внесення змін до тендерної документації в частині технічної специфікації товару. Строки поставки товару, згідно нової тендерної документації, визначено до 15.07.2023.

Протоколом уповноваженої особи замовника від 04.07.2023 переможцем визначено ТОВ «АРТАІР» з найменшою ціновою пропозицією 1308000 грн та оприлюднено повідомлення про намір укласти договір про закупівлю. Інші пропозиції у зв`язку з цим не розглядались.

Між Менською міською радою як замовник та ТОВ «АРТАІР» як виконавцем 14.07.2023 укладено Договір №508-07/2023 (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується у 2023 році поставити та передати у власність замовника такий товар: Квадрокоптер (ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник» - 34710000-7 Вертольоти, літаки, космічні та інші літальні апарати з двигуном), в кількості та за цінами, які вказані у специфікації -додаток №1 до Договору, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до специфікації, товаром даного договору є 12 квадрокоптерів DJI Mavic 3E (ENTERPRISE), країна виробник - Республіка Китай, ціна за одиницю 109000 грн без ПДВ, загальна вартість 1308000 грн без ПДВ.

Відповідно до п. 5.11 Договору постачальник зобов`язується здійснити поставку Товару з дати укладення договору до 15 липня 2023 року включно, тобто протягом 1 доби. Відповідно до п. 3.1 Договору, ціна договору становить 1308000 грн без ПДВ.

Згідно з п. п. 4.3, 4.5 Договору джерело фінансування закупівлі: місцевий бюджет. Замовник проводить оплату товару при наявності відповідних бюджетних асигнувань шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 банківських днів з дня фактичного постачання товару на адресу, визначену замовником, а у разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за Договором здійснюється протягом 30 банківських днів з дати отримання замовником на свій рахунок відповідних бюджетних призначень.

Місце поставки товару зазначено у п. 5.1 Договору.

Постачальник повідомляє замовника про дату, обсяг та орієнтовний час поставки товару не пізніше ніж за 1 день до дати поставки (п. 5.3 Договору).

Відповідно до п. 7.3.1 Договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим Договором.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.07.2023 відповідач звернувся до позивача із листом №2 у якому запропонував за згодою сторін укласти додаткову угоду до Договору з метою продовження строку поставки товару до 10.08.2023 включно. Відповідач обґрунтував свою пропозицію тим, що проведення відкритих торгів було тривалим і за умовами Договору поставка мала бути здійснена до 15.07.2023, тоді як сам Договір було укладено лише 14.07.2023.

17.07.2023 між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, якою внесено зміни у п. 5.11 Договору та продовжено строк поставки товару до 10.08.2023.

01.08.2023 відповідач звернувся до позивача листом №15 про внесення змін до Договору в частині продовження строків поставки товару у зв`язку з тим, що через перегляд цін на моделі DJI Mavic 3E (ENTERPRISE), компанія-виробник товару SZ DJI TECHNOLOGY CO., LTD, у період з 01.08.2023 по 07.08.2023, тимчасово призупинила прийом замовлень та зняла товар з продажу, що підтверджується відповідним офіційним повідомленням дистриб`ютора, доданим до листа.

10.08.2023 сторони підписали Додаткову угоду №2 до Договору, якою продовжили строк поставки товару до 07.09.2023.

Відповідачем було долучено до справи копію листа №330/23/01 від 01.08.2023 від компанії дистриб`ютора ТОВ «Елко Україна», яка напряму закуповує товар з країни виробника, де було повідомлено про те, що певні позиції товару були тимчасово зняті з порталу замовлень у період з 01.08.2023 по 07.0.2023, що унеможливлює своєчасне відвантаження продукції дистриб`ютором у цей строк. Орієнтовний строк поставки товару до 06.09.2023.

У якості обґрунтування продовження строку поставки товару до 07.09.2023, що визначено Додатковою угодою № 2 від 10.08.2023 ТОВ «АРТАІР» надало відповідачу як замовнику Оголошення авторизованого дистриб`ютора DJI - iFlight Technology Co. Ltd від 01.08.2023. Цей документ містить такі конкретні та верифіковані відомості: (1) виробником SZ DJI TECHNOLOGY CO., LTD оголошено про скасування цінових стимулів для моделей Mavic 3 Enterprise та Mavic 3 Thermal; (2) у зв`язку з переглядом цін та обробкою замовлень, що перебувають у черзі, обидва SKU* (Stock Keeping Unit) - ідентифікатор товарної позиції, який використовується в торгівлі для відстеження статистики по реалізованих товарах /послугах) знімаються з порталу PRM у період з 1 по 7 серпня 2023 року; (3) прийом замовлень призупиняється. Документ чітко ідентифікує предмет Договору (Mavic 3 Enterprise), встановлює конкретний часовий проміжок та містить пояснення причин.

Також відповідачем було надано витяг з договору поставки №0102 від 01.02.2023 укладеного між відповідачем та ТОВ «Елко Україна», на підтвердження того, що товар закуповувався через офіційного дистриб`ютора з країни виробника.

06.09.2023 відповідач поставив позивачу 12 квадрокоптерів DJI Mavic 3E (ENTERPRISE) за накладною №38, тобто у строк, встановлений Додатковою угодою №2.

Позивач у свою чергу прийняв товар без претензій та зауважень, здійснив його повну оплату, що підтверджується платіжною інструкцією №1686 від 11.09.2023 (з відміткою про оплату 20.09.2023) на суму 1308000 грн.

Прокуратура вважає, що у матеріалах закупівлі, розміщених на офіційному порталі публічних закупівель «Prozorro», та у позивача зокрема, відсутні документи, які б підтверджували наявність підстав, визначених ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» для продовження строку дії Договору, а також об`єктивні обставини укладання вищезгаданих додаткових угод та зміни істотної умови Договору - строку поставки товару, визначеного умовами тендерної документації. Відповідач, беручи участь у закупівлі фактично погодився з тендерними вимогами, зокрема ним погоджено участь у закупівлі за вказаним вище предметом згідно з технічними та іншими вимогами позивача, а також підтверджено можливість виконати його вимоги на умовах та строках, зазначених у ціновій пропозиції на загальну суму 1308000,00 грн. Тобто, приймаючи участь у закупівлі та підписуючи Договір відповідач не міг не розуміти суті взятих на себе зобов`язань та необхідності виконання поставки товару до 15.07.2023.

Прокурор зазначає, що відповідач протягом терміну дії Договору не виконав взяті на себе зобов`язання та не надав документального підтвердження існування об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження. Внесення змін до Договору (зміна істотних умов) щодо продовження строку виконання зобов`язань можливе виключно у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження.

Прокуратура вважає, що відповідач підписуючи Договір та погоджуючись на його умови не ставив за мету поставити товар у строк визначений Договором, що свідчить про недобросовісний підхід постачальника під час участі у публічній закупівлі та укладенні Договору. У той же час, відповідач не скористався своїм правом відмовитись від укладення Договору маючи на меті подальше спонукання замовника до укладання незаконних додаткових угод, що порушують економічні інтереси держави.

Згідно з п. 8.1 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань по договору сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та додатково чинним законодавством України.

Відповідно до п. 8.3 Договору за порушення строку поставки товару або строку заміни неякісного (невідповідного) товару на якісний (відповідний) в гарантійний період постачальник на вимогу замовника сплачує пеню у розмірі 1% вартості товару, з якого допущено прострочення виконання зобов`язань, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

У зв`язку із чим, прокуратура просить суд визнати недійсними Додаткові угоди до Договору та стягнути з відповідача штрафні санкції за порушення строків поставки товару.

Щодо порушених інтересів держави та підстав їх представництва прокурором у суді, то прокуратура обґрунтовує наступним.

Відповідно до вимог ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування» місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, серед інших, поєднання місцевих і державних інтересів; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування. Вказані принципи місцевого самоврядування означають, що в Україні збігаються державні і місцеві інтереси.

Відповідно до ст. 142 Конституції України, ч. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Статтею 5 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) передбачено, що бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.

Частиною 5 ст. 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що видатки місцевого бюджету здійснюються із загального та спеціального фондів місцевого бюджету відповідно до Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 БК України бюджетна система України ґрунтується на таких принципах: ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Менська міська рада Корюківського району Чернігівської області є органом місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування», місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста -самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Статтею 28 Закону України «Про місцеве самоврядування», якою визначено повноваження сільських, селищних, міських рад в галузі бюджету, фінансів і цін передбачено здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету. Бюджетна система - це сукупність усіх бюджетів, які формуються і діють на території певної країни згідно з її бюджетним устроєм. Бюджетну систему України складають державний бюджет і місцеві бюджети. Бюджетним кодексом України визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 22 БК України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів (отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України, рішенні про місцевий бюджет) та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Порушення економічних (майнових) інтересів держави, пов`язаних із раціональним та ефективним використанням бюджетних коштів, бездіяльність позивача - Менської міської ради, полягає у наступному.

Так, Менська міська рада, як орган місцевого самоврядування, який у розумінні ст. 22 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів вищого рівня (за рахунок яких здійснювалася закупівля робіт за договором), що уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, зобов`язаний ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та у сфері публічних закупівель.

Однак, за твердженнями прокурора, Менська міська рада, продовжуючи строк дії Договору та укладаючи оскаржувані додаткові угоди сама сприяла порушенню інтересів держави, що свідчить про нездійснення нею належно своїх обов`язків, визначених на законодавчому рівні. Наведене вказує про порушення економічних (майнових) інтересів держави у бюджетній сфері та у сфері публічних закупівель, внаслідок порушення вимог Закону з боку ТОВ «АРТАІР» та бездіяльності уповноваженого (компетентного) органу Менської міської ради, до функцій якої належить захист інтересів у цій сфері та на замовлення якої мали бути поставлені товар.

З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави 25.08.2025 окружною прокуратурою на адресу Менської міської ради скеровано лист з повідомленням про наявність порушень і надано можливість самостійно вжити заходи правового характеру, направлені на захист інтересів Менської територіальної громади.

Згідно листа Менської міської ради від 10.09.2025 встановлено, що жодних заходів міською радою не вжито. Більше того, вказано про те, що на думку органу місцевого самоврядування, ТОВ «АРТАІР» добросовісно виконало умови договору, заздалегідь попередивши про неможливість своєчасного їх виконання з обґрунтуванням обставин, що викликали таку неможливість.

Крім того, станом на дату звернення з позовом до суду Менська міська рада жодних заходів не вживала. Таким чином, фактично ще з 14.07.2023 Менській міській раді було достовірно відомо про порушення умов Договору. Разом з тим, позивач належних заходів щодо захисту економічних інтересів, інтересів територіальної громади зокрема, невжиття заходів щодо притягнення до відповідальності ТОВ «АРТАІР» у вигляді накладення штрафу, у тому числі з звернення до суду з позовною заявою про стягнення коштів за Договором не вживались.

Про підготовку даного позову Менську міську раду було повідомлено прокуратурою відповідно до п. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», що підтверджується повідомленням від 04.03.2026 вих№51-72-760ВИХ-26.

Менська міська рада у своїх поясненнях зазначила, що 21.06.2023 до Менської міської ради надійшов лист від ІНФОРМАЦІЯ_1 про надання допомоги в закупівлі обладнання, майна та інвентарю, в тому числі квадрокоптерів DJI Mavic 3E (ENTERPRISE) в кількості 12 штук. Закупівля квадрокоптерів здійснювалася в рамках Програми підвищення обороноздатності та безпеки населених пунктів Менської міської територіальної громади в умовах воєнного стану на 2023 рік.

У зв`язку із вказаним, з метою надання допомоги 22.06.2023 Менською міською радою опубліковано оголошення про проведення процедури закупівлі товарів: квадрокоптер, очікуваною вартістю 1860000 грн. Згідно проекту договору, доданого до тендерної документації дата поставки товару - 15.07.2023. 23.06.2023 та 27.06.2023 надійшли звернення від потенційних учасників щодо роз`яснення технічних умов та технічної специфікації, разом з тим, 26.06.2023 та 28.06.2023 до тендерної документації вносилися зміни у зв`язку з уточненням технічних характеристик товару, в зв`язку з чим термін подання тендерних пропозицій продовжено до 03.07.2023. Переможця тендеру визначено 04.07.2023, до 10.07.2023 тривав період на оскарження результатів тендеру.

У зв`язку із чим, фактичне укладення Договору відбулося тільки 14.07.2023, тоді як за умовами Договору поставка мала відбутися наступного дня - 15.07.2023.

Відповідач заперечує проти тверджень прокуратури, наголошує, що він не порушував наведеного положення Закону України «Про публічні закупівлі», а продовження строків поставки товару відбулось у чіткій відповідності з положеннями наведеного Закону та умов Договору. Умови Договору прямо передбачають можливість його сторін внести зміни і доповнення до нього. Наказом Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області від 11.07.2023 № 39-З було розпочато та здійснено моніторинг вищезазначеної процедури закупівлі. За результатами аналізу питань порушень не встановлено.

Відповідач також зазначає, що довготривалий період закупівлі мав плив на виконання Договору, а також для закупівлі даного виду товару використовуються непрямі закупівлі через дилерів, які в подальшому продають такий товар компаніям, які працюють в їх регіоні, в якому дилер має працювати, і в подальшому такі компанії постачають товар, зокрема, в Україну, що на ринку України є загальновідомим фактом.

Відповідач зауважує, що зміна строку (продовження) виконання зобов`язання відповідає інтересам держави більше, ніж формальне розірвання Договору чи нарахування штрафних санкцій постачальнику, який об`єктивно не мав змоги виконати умови Договору через незалежні від нього обставини, які сам замовник визнав поважними та підтвердженими належним чином та добровільно погодився на збільшення таких строків виконання зобов`язання. Крім того, зміна строку поставки товару шляхом його незначного продовження не призвела до будь-яких негативних наслідків як для держави, так і для позивача, зокрема до збільшення вартості товару, яка була визначена у Договорі. При цьому прокурором не надано доказів того, яким чином продовження строку поставки товару порушило законні інтереси держави та/або позивача.

В силу положень статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину (п.п.2.1, 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України одними зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Згідно з п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Відповідно до п. 14.2 Договору всі зміни і доповнення до цього Договору чинні, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані Сторонами. Укладені додаткові угоди та додатки до цього Договору є невід`ємною частиною даного Договору.

Згідно з п. 15.1 Договору внесення змін у цей Договір допускається тільки за взаємною згодою Сторін, а так само у випадках, що передбачені п. 19 «Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178. У разі відсутності відповідної згоди заінтересована сторона має право звернутися до суду. Внесення змін у цей Договір здійснюється шляхом укладення відповідної додаткової угоди. Сторона Договору, яка вважає за необхідне внести зміни у цей Договір чи розірвати його, повинна надіслати відповідну пропозицію другій стороні. Сторона Договору, яка одержала пропозицію про внесення змін у цей Договір або розірвання його, у двадцятиденний строк повідомляє другу Сторону про своє рішення. Пропозиція щодо внесення змін до Договору має містити обгрунтування необхідності внесення таких змін Договору і виражати намір Сторони, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Обмін інформацією щодо внесення змін до Договору здійснюється у письмовій формі шляхом взаємного листування. Відповідь Сторони, якій адресована пропозиція щодо змін до Договору, про її прийняття повинна бути повною і безумовною. В той же час Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із Сторін у разі істотного порушення Договору другою Стороною та в інших випадках, встановлених Договором або законом.

Пунктом 15.2 Договору визначено, що істотні зміни договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, п.п. 15.2.4. продовження строку дії договору та/або строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в Договорі.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31.08.2022 у справі №910/15264/21 норми законодавства про закупівлі передбачають умови та можливість внесення змін до договору про закупівлю, зокрема й стосовно строку виконання зобов`язань лише, якщо сторони це прямо вказали в умовах договору або уклали додаткову угоду про це за взаємною згодою сторін вже після виникнення таких обставин.

Судом в сукупності досліджено всі надані сторонами докази, а також взято до уваги пояснення, що стосуються предмету спору та дійшов висновку про відсутність підстав задовольняти вимоги позову прокурора, враховуючи наступне.

Суд бере до уваги, що закупівля товару мала не комерційну мету, а слугувала допомогою на отриманий позивачем запит від 21.06.2023 «про надання допомоги» прикордонної служби України, яка приймає участь у обороні України, копія якого позивачем долучено до справи.

Позивачем майже одразу 22.06.2023 було оголошено про процедуру закупівлі необхідного товару для надання допомоги військовим, з очікуваною вартістю - 1860000 грн. При цьому, 26.06.2023 та 28.06.2023 вносилися зміни у зв`язку з уточненням технічних характеристик товару, в зв`язку з чим термін подання тендерних пропозицій продовжено до 03.07.2023.

Як вже було вказано вище, переможця тендеру із заявленою сумою 1308000 грн визначено 04.07.2023 (до 10.07.2023 тривав період на оскарження результатів тендеру) і лише 14.07.2023 позивач та відповідач уклали Договір. Строк поставки товару згідно п. 5.11 Договору - до 15.07.2023 включно, тобто фактично наступного дня після підписання Договору.

Таким чином, між визначенням переможця аукціону та підписанням Договору минуло 10 календарних днів, а після підписання Договору залишилась лише 1 (одна) доба до кінцевого строку поставки товару.

При цьому відповідач запропонував нижчу ціну за товар, ніж розраховував позивач, що є економічно вигідним для державного бюджету.

З наданих сторонам пояснень та доказів вбачається, що для закупівлі даного виду товару використовуються непрямі закупівлі через дилерів, які в подальшому продають такий товар компаніям, які працюють в їх регіоні, в якому дилер має працювати, і в подальшому такі компанії постачають товар, зокрема, в Україну.

Суд приймає до уваги наданий відповідачем витяг з договору поставки №0102 від 01.02.2023, укладеного між відповідачем та його контрагентом (ТОВ Елко Україна»), та лист ТОВ «Елко Україна» від 01.08.2023 №330/23/01, який підтверджує наявність договірних відносин між відповідачем та дистриб`ютором товару, а також обставини, які не залежали від відповідача та вплинули на строки поставки товару за Договором, укладеним із позивачем.

У матеріалах справи також наявний висновок про результати моніторингу процедури закупівлі № UA-2023-06-22-014319-a від 26.07.2023 в якому за результатами аналізу питань: визначення предмета закупівлі, наявності закупівлі у річному плані, оприлюднення обґрунтування технічних та якісних характеристик предмета закупівлі, розміру витрат, очікуваної вартості предмета закупівлі, повноти відображення інформації у річному плані закупівель відповідно до вимог законодавства у сфері закупівель, розгляду тендерних пропозицій, своєчасності укладення договору про закупівлю та правомірності внесення змін до нього, відповідності умов договору умовам тендерної пропозиції переможця , своєчасності надання інформації та документів у випадках, передбачених Законом - порушень не встановлено.

Суд приймає до уваги також ті факти, що:

- строк поставки було продовжено лише на півтора місяці;

- Договір укладено для виконання запиту про допомогу, чітких строків надання такої допомоги ніхто позивачу не встановлював;

- умовами Договору передбачено можливість продовжувати строки поставки;

- позивач здійснив післяоплату отриманого товару, що було погоджено умовами тендерної документації закупівлі, що вказує на той факт, що першочергово відповідач за власні кошти здійснював закупку товару та не користувався коштами держави;

- відповідач забезпечив виконання позивачем запиту про допомогу по нижчій ціні, чим було попередньо закладено ціну позивачем;

- товар має специфічні особливості та виробляється в Китаї, що є загальновідомою інформацією, а отже, відповідач фізично не може бути виробником такого типу товару і відповідно замовляє його через офіційних дистриб`юторів;

- зміна строку поставки товару шляхом його незначного продовження не призвела до будь-яких негативних наслідків як для держави, так і для позивача, зокрема до збільшення вартості товару, яка була визначена у Договорі.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У частині третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

До того ж, Верховний Суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Дослідивши в сукупності усі наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що надані відповідачем докази є вірогідними та такими, що підтверджують обставини, що зумовили продовження строків поставки за Договором шляхом укладення з позивачем спірних додаткових угод.

Суд вважає, що спірні додаткові угоди №1 від 17.07.2023 та №2 від 10.08.2023 укладені з дотриманням умов Договору та ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а також їх укладення жодним чином не порушило інтереси держави.

Натомість, прокурор не довів, що спірні Додаткові угоди порушили права держави чи завдали економічних збитків.

У зв`язку із чим, суд не вбачає підстав для визнання додаткових угод №1 від 17.07.2023 та №2 від 10.08.2023 до Договору недійсними, відповідно похідна вимога про стягнення штрафних санкцій в сумі 784800 грн задоволенню не підлягають.

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

У рішенні від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. На них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків. Дії або рішення суб`єкта владних повноважень вважаються такими, що суперечать принципу верховенства права, не тільки у тих випадках, коли такими діями порушуються суб`єктивні права і процесуальні гарантії, прямо передбачені чинним законодавством, але й у тих випадках, коли такі дії не задовольняють правомірних очікувань осіб, стосовно яких вони вчиняються (ухвалюються). Правомірне очікування виникає в особи в тому випадку, коли внаслідок правового регулювання зі сторони суб`єкта владних повноважень в особи наявне розумне сподівання, що стосовно неї суб`єкт владних повноважень буде діяти саме так, а не інакше.

Отже, принцип «належного урядування» покладає обов`язок на орган діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати у вигляді сплати судового збору покладаються на прокуратуру.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 25.06.2026.

Суддя Р.Б. Сташків