Рішення № 137688285, 25.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.06.2026Справа № 910/3507/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Веско інвест"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіс Україна"

про стягнення 263528,16 грн.

Суддя: Людмила ШКУРДОВА.

Представники сторін: без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Веско інвест" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіс Україна" про стягнення 263528,16 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання складських логістичних послуг № 040225-01 від 04.02.2025 р. в частині оплати отриманих послуг за лютий-березень 2025 р., у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 189618,93 грн. основного боргу, 11065,85 грн. інфляційних втрат, 5570,68 грн. 3% річних та 57272,70 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2026 р. відкрито провадження у справі № 910/3507/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що:

- оскільки дія договору закінчилася, то будь-які послуги, надані після 17.03.2025 р., не можуть вважатися наданими в рамках цього договору, відтак відсутні підстави для нарахування вартості послуг за повний березень 2025 р.;

- позивачем не долучено жодного повідомлення на підтвердження здійснення відповідачем замовлення конкретних операцій у лютому та березні 2025 р., актів звірки руху товару та його залишків за звітні місяці, будь-яких товарно-супровідних документів), які б підтверджували факт приймання/відвантаження конкретних партій вантажу, розшифровок до актів здачі-приймання з деталізацією наданих послуг, їх обсягів в одиницях виміру та застосованих тарифних ставок;

- позивач не надав жодних доказів реальності надання послуг, окрім підписаних ним в односторонньому порядку актів;

- у випадку задоволення позовних вимог відповідач просить суд зменшити розмір пені з огляду на її явну невідповідність наслідкам порушення зобов`язання.

Заперечуючи проти доводів відповідача, позивач зазначає, що:

- продовження виконання позивачем своїх зобов`язань зі зберігання товару відповідача після закінчення дії договору було пов`язано виключно з неналежним виконанням замовником своїх зобов`язань щодо своєчасного вивезення вантажу зі складу виконавця до закінчення дії договору;

- відповідач, підписавши без будь-яких зауважень чи заперечень акти повернення-передачі товару та акти здачі-прийняття робіт, засвідчив свою волю щодо умов та строків надання послуг, а також погодився з їх розміром;

- доводи відповідача щодо необґрунтованості нарахування штрафних санкцій є безпідставними, оскільки умовами укладеного договору передбачено більш тривалий строк нарахування штрафних санкцій;

- відповідачем не доведено обставини, які мають істотне значення, а саме те, що нарахована згідно з умовами договору та нормами чинного законодавства пеня є тягарем для відповідача та джерелом невиправданих додаткових прибутків позивача.

Щодо заявленого у відповіді на відзив на позовну заяву клопотання позивача про долучення доказів, то суд, розглянувши дане клопотання, з метою всебічного і об`єктивного розгляду справи, зважаючи на принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними до суду своїх доказів, дійшов висновку про його задоволення, у зв`язку з чим долучає до матеріалів справи подані позивачем докази.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

04.02.2025 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Веско інвест" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тіс Україна" (замовник) укладено договір про надання складських логістичних послуг № 040225-01, за умовами п. 2.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов`язується зберігати вантаж, переданий йому замовником, та повернути вантаж у схоронності замовнику, а також надавати послуги, замовлені згідно повідомлення, а замовник зобов`язується оплачувати надані виконавцем послуги, відповідно до погоджених тарифів (додаток № 1).

Згідно з п. 3.1, пп.пп. 3.5.1-3.5.2 п. 3.5, договору виконавець надає замовнику послуги, зазначені у п. 2.1 цього договору, на території складу. Вантаж замовника протягом часу здійснення послуг зберігається на складі з дотриманням виконавцем умов зберігання, які відповідають діючим в Україні нормативним документам на вантаж. Увесь вантаж замовника, що розвантажений з ТЗ та знаходиться у складському приміщенні виконавця, підлягає підрахунку та сплаті за його складське обслуговування відповідно до тарифів, вказаних у додатку № 1.

Відповідно до п. 6.1 договору приймання-передача наданих за цим договором послуг здійснюється сторонами шляхом підписання ними акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) та акту звірки руху товару та його залишків за звітний місяць у 2-х оригінальних примірниках - по одному для кожної сторони.

Умовами п.п. 7.2, 7.4 визначено, що підставою для розрахунків за цим договором є копія рахунку-фактури виконавця на оплату послуг, яка надсилається замовнику електронною поштою не пізніше 3-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом. Оригінали рахунку-фактури та актів приймання-передачі вантажу надсилаються поштою або кур`єрською доставкою не пізніше 23-го числа цього ж місяця. Оплата за календарний місяць здійснюється протягом 5 банківських днів з дати виставлення рахунку.

Пунктом 7.8 договору унормовано, що у випадку, якщо термін дії договору закінчився або договір втратив чинність з будь-яких причин та замовник не забирає свій вантаж зі складу виконавця протягом 10 календарних днів з моменту закінчення дії договору, виконавець має право на свій розсуд або (і) збільшити тариф у 10 разів за зберігання та обробку вантажу замовника (у такому випадку дія договору вважається продовженою ще на 2 місяці), або (і) утилізувати товар замовника із обов`язковим відшкодуванням замовником документально підтверджених витрат виконавця на утилізацію; замовник цим виражає свою згоду із рішенням виконавця і заздалегідь погоджується з ним.

За змістом п. 11.1 договору останній вступає в дію з моменту його підписання сторонами та діє до 17.03.2025 р. включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взаємних зобов`язань по цьому договору.

04.02.2025 р. та 01.03.2025 р. сторонам підписано акти приймання-передачі товару, за умовами яких замовник передав, а виконавець прийняв товар на склад для надання послуг за договором № 040225-01 від 04.02.2025 р.

28.02.2025 р. сторони без жодних зауважень та заперечень підписали акт № 280209/1 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 134893,52 грн., 31.03.2025 р. - акт № 310309/1 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 54725,41 грн.

Також 28.02.2025 р. та 31.03.2025 р. сторони підписали акти повернення-передачі товару, переданого на склад ТОВ "Веско інвест".

Згідно з п. 7.10 договору сторони погодили використання електронного підпису в порядку і на умовах, передбачених законодавством України про електронні документи та електронний документообіг, в тому числі при складанні і підписанні цього договору, додаткових угод, додатків, первинних документів (рахунків на оплату, актів виконаних робіт, актів звірки) та інших документів до цього договору. Для обміну вищевказаними документами сторони погодили використання наступного сервісу: Вчасно, МеДок.

14.03.2025 р. позивач направив відповідачу рахунок-фактуру № 280209/1 від 28.02.2025 р. на суму 134893,52 грн. за послуги зі складської логістики за лютий 2025 р., 30.04.2025 р. - рахунок-фактуру № 310309/1 від 31.03.2025 р. на суму 54725,41 грн. за послуги зі складської логістики за березень 2025 р.

Однак, всупереч взятих на себе зобов`язань за договором № 040225-01 від 04.02.2025 р., відповідач у встановлені п. 7.4 договору строки оплату за отримані від позивача послуги не здійснив, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 189618,93 грн.

Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за договором про надання складських логістичних послуг № 040225-01 від 04.02.2025 р. в частині оплати отриманих послуг за лютий-березень 2025 р., позивач і звернувся до суду з даним позовом.

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов`язання за договором про надання складських логістичних послуг № 040225-01 від 04.02.2025 р. в частині оплати отриманих послуг на підставі підписаних без жодних зауважень чи заперечень актів № 280209/1 від 28.02.2025 р. та № 310309/1 від 31.03.2025 р.

Отримавши 14.03.2025 р. та 30.04.2025 р. рахунки-фактури № 280209/1 від 28.02.2025 р. та № 310309/1 від 31.03.2025 р., відповідач, в порушення п. 7.4 договору, плату за отримані від позивача послуги на загальну суму 189618,93 грн. не здійснив.

Відповідач, всупереч вимогам ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, доводів позивача не спростував, жодних доказів на доведення відсутності заборгованості або факту оплати послуг на суму 189618,93 грн. за договором № 040225-01 від 04.02.2025 р. суду не надав.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 189618,93 грн. основного боргу за надані послуги на підставі актів № 280209/1 від 28.02.2025 р. та № 310309/1 від 31.03.2025 р. є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, не спростованою відповідачем та такою, що підлягає задоволенню судом.

При цьому, суд відхиляє твердження відповідача про те, що позивачем не надано жодного повідомлення на підтвердження здійснення відповідачем замовлення конкретних операцій у лютому та березні 2025 р., актів звірки руху товару та його залишків за звітні місяці, будь-яких товарно-супровідних документів), які б підтверджували факт приймання/відвантаження конкретних партій вантажу, розшифровок до актів здачі-приймання з деталізацією наданих послуг, їх обсягів в одиницях виміру та застосованих тарифних ставок, з огляду на їх безпідставність, оскільки зазначені доводи спростовуються наявними в матеріалах справи копіями підписаних обома сторонами без жодних зауважень та заперечень актами здачі-прийняття робіт № 280209/1 від 28.02.2025 р. на суму 134893,52 грн., № 310309/1 від 31.03.2025 р. на суму 54 725,41 грн., актами приймання-передачі товару від 04.02.2025 р. та 01.03.2025 р., актами повернення-передачі товару від 28.02.2025 р. та 31.03.2025 р.

Також суд відхиляє заперечення відповідача про те, що оскільки дія договору закінчилася, то будь-які послуги, надані після 17.03.2025 р., не можуть вважатися наданими в рамках цього договору, через їх необґрунтованість, оскільки умовами п. 4.3.4 договору встановлено, що відповідач зобов`язаний у випадку закінчення/припинення дії договору з будь-яких підстав вивезти зі складу виконавця залишки вантажу, включаючи бракований вантаж ( у разі його наявності на складі), у повному обсязі до дати закінчення/припинення цього договору, чого, як свідчать матеріали справи, відповідачем до 17.03.2025 р. зроблено не було, а відтак продовження виконання позивачем своїх зобов`язань зі зберігання товару відповідача після закінчення дії договору було правомірним.

Поряд з цим, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 11065,85 грн. інфляційних втрат, 5570,68 грн. 3% річних та 57272,70 грн. пені.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Згідно з п. 8.6 договору у випадку несвоєчасної оплати послуг замовник сплачує на користь виконавця неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати з дати виникнення відповідної заборгованості, при цьому нарахування пені здійснюється протягом всього часу існування грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами ст.ст. 79, 86 Господарського кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що вказані розрахунки є невірними, оскільки позивачем неправильно визначено період прострочення грошового зобов`язання, зокрема його початок.

З урахуванням вимог п. 7.4 договору, прострочення відповідача за актом № 280209/1 від 28.02.2025 р. настало 22.03.2025 р., за актом № 310309/1 від 31.03.2025 р. - 08.05.2025 р.

За перерахунком суду, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню пеня у сумі 57111,66 грн., 3% річних у сумі 5555,09 грн.; інфляційні втрати підлягають стягненню у заявленій позивачем сумі.

Щодо клопотання відповідача про зменшення заявленої позивачем до стягнення пені.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи, які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи не підтверджено, а відповідачем не доведено наявності виняткових обставин для зменшення заявленої позивачем до стягнення пені.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Веско інвест".

Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, виходячи з розміру судового збору, який мав сплатити позивач.

Щодо заявлених позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 18962,00 грн., суд зазначає таке.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу до матеріалів справи надано: договір про надання правничої (правової) допомоги № ВІ-376/27-02/26 від 27.02.2026 р., додаткову угоду № 1 від 27.02.2026 р. до договору про надання правничої (правової) допомоги № ВІ-376/27-02/26 від 27.02.2026 р., платіжну інструкцію № 14000 від 02.03.2026 р. на суму 18962,00 грн.

Як встановлено судом, 27.02.2026 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Веско інвест" та Адвокатським об`єднанням «СОЛ» укладено договір про надання правничої (правової) допомоги № ВІ-376/27-02/26, за умовами п. 1.1 якого клієнт за власним вибором доручає, а об`єднання зобов`язується всіма незабороненими законом способами надавати необхідну клієнту правничу (правову) допомогу.

Згідно з п. 4.3 договору розмір, обчислення та строки сплати винагороди (гонорару) визначається за взаємною згодою сторін та оформлюється додатковими угодами до цього договору.

27.02.2026 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Веско інвест" та Адвокатським об`єднанням «СОЛ» укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання правничої (правової) допомоги № ВІ-376/27-02/26 від 27.02.2026 р., за умовами якої клієнт доручає, а об`єднання бере на себе зобов`язання надавати клієнту правничу (правову) допомогу:

- здійснення правового аналізу матеріалів, наданих клієнтом, щодо можливості стягнення у судовому порядку на користь клієнта з ТОВ «Тіс Україна» грошових коштів (боргу) за договором про надання складських логістичних послуг № 040225-01 від 04.02.2025 р., формування правової позиції захисту інтересів клієнта, збір доказів;

- складання, підписання та подання до Господарського суду міста Києва позовної заяви про стягнення на користь клієнта з ТОВ «Тіс Україна» грошових коштів (боргу) за договором про надання складських логістичних послуг № 040225-01 від 04.02.2025 р.;

- представляти клієнта у Господарському суді міста Києва під час розгляду судом справи за позовом клієнта до ТОВ «Тіс Україна» про стягнення грошових коштів (боргу) за договором про надання складських логістичних послуг № 040225-01 від 04.02.2025 р., для чого вчиняти всі необхідні дії та користуватись усіма правами і наданими повноваженнями, передбаченими п.п.2.8-2.11 цього договору.

Відповідно п. 1.5 додаткової угоди обов`язки об`єднання вважаються виконаними у повному обсязі з дня завершення розгляду позову, поданого в інтересах клієнта.

За умовами п.п. 1.6, 1.7 додаткової угоди розмір винагороди (гонорару) об`єднання становить 18962,00 грн. та підлягає сплаті клієнтом протягом 5 банківських днів з дня підписання цієї додаткової угоди.

На підставі платіжної інструкції № 14000 від 02.03.2026 р. клієнт сплатив об`єднанню гонорар у сумі 18962,00 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Заперечуючи проти стягнення витрат на правову допомогу, відповідач зазначає, що дана справа є типовим спором про стягнення заборгованості за договором надання послуг, не потребує значного обсягу правового аналізу чи формування складної правової позиції, у зв`язку з чим заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу необхідно зменшити на підставі ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, будь-яких доказів або підтверджених документально обґрунтувань чи розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність чи ненадання позивачу передбачених договором послуг адвоката, відповідач до справи не надав, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що останнім не доведено у відповідності до ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України неспівмірності витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "Веско інвест" на оплату правничої допомоги адвоката, встановлених у фіксованому розмірі.

Суд зазначає, що правова допомога, яка обумовлена сторонами у договорі про надання правничої (правової) допомоги № ВІ-376/27-02/26 від 27.02.2026 р. та додатковій угоді № 1 від 27.02.2026 р., реально надана позивачу і підтверджується матеріалами справи.

Разом з тим, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст.ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У даному випадку суд зазначає, що виокремлення юридичних послуг у вигляді здійснення правового аналізу матеріалів, наданих клієнтом, щодо можливості стягнення у судовому порядку на користь клієнта з ТОВ «Тіс Україна» грошових коштів (боргу) за договором про надання складських логістичних послуг № 040225-01 від 04.02.2025 р., формування правової позиції захисту інтересів клієнта, збору доказів, як самостійного виду адвокатських послуг, є необґрунтованим та охоплюється діями адвоката з підготовки та подання позовної заяви, а тому є неспівмірним із фактично наданим обсягом юридичної допомоги та має бути виключено із загальної вартості наданих позивачу послуг правничої допомоги.

Дослідивши подані позивачем докази на підтвердження вимог про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 18962,00 грн., враховуючи, що справа № 910/3507/26 є малозначною (ціна позову 263528,16 грн.) та типовою для даної категорії справ, приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, рівень складності, характеру спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, враховуючи обсяг поданих позивачем доказів на підтвердження своїх вимог, суд, керуючись ч.ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку щодо зменшення заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу до 10000,00 грн. (з урахуванням розподілу витрат на оплату професійної правничої допомоги пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) від попередньо заявленої суми 18962,00 грн., яка є неспівмірною зі складністю справи, обсягом матеріалів у справі, обсягом виконаних адвокатом робіт.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіс Україна" (03115, м. Київ, вул. Феодори Пушиної, буд. 32, код 37779566) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Веско інвест" (08290, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Гостомель, вул. Свято-Покровська, буд. 141-П, код 35142088) 189618 (сто вісімдесят дев`ять тисяч шістсот вісімнадцять) грн. 93 коп. основного боргу, 5555 (п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят п`ять) грн. 09 коп. 3% річних, 11065 (одинадцять тисяч шістдесят п`ять) грн. 85 коп. інфляційних втрат, 57111 (п`ятдесят сім тисяч сто одинадцять) грн. 66 коп. пені, 3160 (три тисячі сто шістдесят) грн. 22 коп. витрат зі сплати судового збору, 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до Північного апеляційного господарського суду

Суддя Людмила ШКУРДОВА