Рішення № 137687915, 24.06.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.06.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/853/25

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Кобецької С.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця",

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест-Текст",

про стягнення штрафних санкцій в сумі 1 665 375,61 грн, з них: 783 091,98 грн - штрафу та 882 283,63 грн - пені

за участю:

від позивача: Становова Юлія Володимирівна

від відповідача: Мінченко Ярослав Васильович

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця"звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест-Текст" про стягнення штрафних санкцій в сумі 1 665 375,61 грн, з них: 783 091,98 грн - штраф, 882 283,63 грн - пеня .

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № ЦЗВ-02-08223-01 від 21.12.2023.

Представник відповідача проти позову заперечив , мотивуючи тим , що зобов"язання виконав, товар поставив , проте позивач відмовився його прийняти . Одночасно просить зменшити розмір неустойки на 50 % від наданого ним контррозрахунку.

В судовому засіданні як представник позивача так і представник відповідача свої позиції викладені раніше підтримали в повному обсязі.

Одночасно, суд звертає увагу, на розумність строків розгляду справи судом, що є основним із принципів господарського судочинства, передбачений ст.2 ГПК України.Стаття 6 Конвенції про захистправ людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку; розумним вважається строк,що є обєктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши прокурора дослідивши та об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає в позов таким , що підлягає задоволенню.

Фактичні обставини вказують на те , що 21.12.2023 між акціонерним товариством Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» (далі АТ «Укрзалізниця», позивач/покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БЕСТ-ТЕКСТ» (далі ТОВ «БЕСТ-ТЕКСТ», відповідач/постачальник) за результатами проведення закупівлі відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі», з урахуванням Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (зі змінами), оголошення № UA-2023-10-02-002255-а укладено договір поставки № ЦЗВ-02-08223-01.

Відповідно до розділу 1 Договору постачальник взяв на себе зобов`язання поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити Товар: вироби домашнього текстилю (чохли на подушку (напірники)), кількість, асортимент, марка, рік виготовлення та виробник якого визначаються у Специфікаціях до цього Договору.

Відповідно до п. 4.1. Договору постачальник здійснює поставку Товару автомобільним або залізничним транспортом на умовах СРТ пункт призначення Київська обл., м. Фастів (або згідно рознарядки Покупця) відповідно до «ІНКОТЕРМС» у ред. 2020 р.

Згідно з п. 4.2. Договору поставка Товару проводиться партіями протягом строку дії Договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання Товару.

Строк поставки Товару протягом 60 (шестидесяти) календарних днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем.

Сторони домовились, що рознарядка покупця на товар направляється ним постачальнику в один з таких способів:

- на поштову адресу постачальника, зазначену в цьому Договорі (листом оголошеною цінністю та описом вкладення і повідомленням про вручення);

- вручається уповноваженому представнику постачальника під розпис;

- шляхом відправлення на електронну адресу постачальника (зазначену в цьому Договорі) скановані копії відповідної рознарядки в форматі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу.

Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару.

Згідно з п. 4.6. Договору датою поставки товару вважається дата підписання сторонами Акту прийому-передачі товару та/або видаткової накладної.

На виконання умов Договору, позивачем 17.01.2024 засобами поштового зв`язку (АТ «Укрпошта») направлено на поштову адресу відповідача рознарядку від 10.01.2024 № ЦЗВ-20/90 , якою надано дозвіл відповідачу відвантажити 60 030 чохлів на подушки на загальну суму 5 309 053,20 грн з ПДВ на адресу кінцевого вантажоодержувача виробничий підрозділ «Вагонна дільниця станції КиївПасажирський» АТ «Укрзалізниця» . Рознарядка отримана відповідачем 23.01.2024, що підтверджується відміткою поштового оператора АТ «Укрпошта» на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу за трек-номером 304911308036 .

Кінцевий строк поставки відповідачем товару згідно з рознарядкою позивача до 25.03.2024 включно.

01.03.2024 відповідач поставив партію товару у кількості 1 000 шт. на адресу ПКВЧ-1, що підтверджується актом приймання продукції (товарів) за кількістю від 01.03.2024.

Доказів поставки відповідачем частини партії товару в кількості 59 030 шт. на суму 5 220 613,20 грн суду не подано.

Разом з тим, в провадженні Господарського суду м. Києва перебувала справа № 910/9483/24 за позовом ТОВ «БЕСТ-ТЕКСТ» до АТ «Укрзалізниця» про зобов`язання прийняти Товар в кількості 48 030 шт. на суму 4 247 773,20 грн, а рішенням Господарського суду м. Києва від 28.01.2025 у справі № 910/9483/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2025, яке набрало законної сили , в задоволенні позову ТОВ «БЕСТ-ТЕКСТ» до АТ «Укрзалізниця» відмовлено повністю, та встановлено, що факт поставки відповідачем частини партії Товару в кількості 48 030 шт. на суму 4 247 773,20 грн - не доведено .

Предметом судового розгляду є позовна вимога про стянення 783 091,98 грн - штрафу та 882 283,63 грн - пені за порушення зобовязання поставки товару визначеного Договором поставки № ЦЗВ-02-08223-01 від 21.12.2023.

Частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України ( чинного на момент існування спірних правовідносин ) господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, визначені контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, за яким одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму .

За приписами частин 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписи ч. 7 ст. ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов. Наведе корелюється з вимогами ст. 629 ЦК України.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із статтею 230 ГК України ( чинного на момент виникнення правовідносчин ) штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 231 ГК України визначено, що законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: -за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);-за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Підпунктом 9.3.1. пункту 9.3 Договору передбачено, що при порушенні строків постачання постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15 (п`ятнадцять) % від вартості непоставленого в строк Товару на умовах, передбачених п. 4.2. цього Договору, а за прострочення понад 15 (п`ятнадцять) календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) % від вартості непоставленого в строк Товару, яка нараховується за кожен день прострочення. При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх

зобов`язань допоставити Товар, якщо про інше його не попередив письмово покупець.

Ціна позову (сума штрафних санкцій) складає 1 665 375,61 грн, при цьому сума штрафу: 783 091,98 грн , а сума пені 882 283,63 грн. Судом визнається нарахування позивачем , як штрафу так і пені правомірним і таким , що відповідає вимогам закону , як щодо строку нарахування так і розміру непоставленого товару , а заперечення відповідача з цього приводу не заслуговують на увагу.

Поряд з цим, у заяві вх. № 10764/26від 08.06.2026 представник відповідача просить зменшити розмір штрафних санкцій на 50 % згідно контррозрахунку відповідача .

Правила частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України надають право суду зменшити розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Крім цього, категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в ст. 551 ЦК України є оціночними і мають конкретизуватися у кожному конкретному випадку, з урахуванням того, що правила наведених статтей направленні на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником. Подібний за змістом правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 04.07.2021 у справі №916/878/20.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законні вичерпного переліку обставин, як підстав для зменшення судом розміру неустойки (ч.3 ст. 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Такий же за змістом правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 26.08.2021 у справі № 911/378/17.

Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання ), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципу права (правовий висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22).

Разом з тим, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України щодо права на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Судом враховано:-що розмір нарахованої позивачем неустойки є достатньо великим з огляду на складний фінансовий стан відповідача ; - що позивачем доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій саме відповідача, не надано.

З урахуванням викладеного у сукупності , суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), враховуючи дискреційність наданих йому повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, задля запобігання настання негативних наслідків для обох сторін - вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим, адекватним та співмірним та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права, висновок щодо зменшення розміру пені на 50 відсотків.Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

У пунктах 1-3 частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Суд надавши оцінку, як зібраним у справі доказам вцілому так і кожному зокрема приходить до висновку про часкове задоволення задоволення позову, а огляду на викладене та враховуючи збереження балансу інтересів сторін, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 50% та стягнути з відповідача 441141,82 грн та 783091,98 грн штрафу.

У відповідності до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, суд зазначає, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки, судові витрати позивача, пов`язані з розглядом справи, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

За наведеного, суд вважає за правомірне судовий збір в розмірі 19984,51 грн відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 73, 74, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ-ТЕКСТ» вул. Галицька, 38/1, с.Залуква, Івано-Франківський р-н, 77160, ЄДРПОУ 45015085 на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» вул. Єжи Гедройця, 5, м.Київ, 03150, ЄДРПОУ 40075815 -1 224 233,80 грн штрафних санкцій, з яких: 783 091,98 грн- штрафу та 441 141,82 грн- пені за неналежне виконання зобов`язань за договором поставки від 21.12.2023 № ЦЗВ-02-08223-01.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ-ТЕКСТ» вул. Галицька, 38/1, с.Залуква, Івано-Франківський р-н, 77160, ЄДРПОУ 45015085 на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» вул. Єжи Гедройця, 5, м.Київ, 03150, ЄДРПОУ 40075815

витрати по сплаті судового збору у сумі 19 984,51 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 24.06.2026.

Суддя С.М.Кобецька