Рішення № 137687784, 19.06.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 7/47/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2026 Справа № 908/913/26

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Лєскіної Ірини Євгенівни, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без (повідомлення) виклику представників сторін справу № 908/913/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал МТЗ" (49074, м.Дніпро, вул. Сагайдачного, буд. 1А, к. код ЄДРПОУ 39643833)

до відповідача: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ВП 19355964)

про стягнення суми 114851,92грн,

Процесуальні дії у справі.

До Господарського суду Запорізької області 13.04.2026 надійшла позовна заява (вх. №1096/08-07/26 від 13.04.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал МТЗ" про стягнення з відповідача: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" суми 114851,92 грн, яка складається з: 77545,92 грн інфляційних втрат та 37306,00грн 3% річних.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 13.04.2026 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/913/26 та визначено до розгляду судді Лєскіній І.Є.

Ухвалою суду від 20.04.2026 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі №908/913/26, яке суд ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Установлено відповідачеві строк для надання суду відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Згідно з даними підсистеми Електронний суд ЄСІКС відповідач має зареєстрований електронний кабінет.

Ухвала суду від 20.04.2026 про відкриття провадження у справі № 908/913/26 була надіслана відповідачу до електронного кабінету, про що свідчить довідка про доставку електронного листа від 20.04.2026.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

У системі «Електронний суд» 01.05.2026 (зареєстровано в канцелярії суду вх.№ 9684/08-08/26 від 01.05.2026) відповідачем сформовано відзив на позовну заяву, в якому останній виклав свої заперечення щодо заявлених вимог та просить суд урахувати їх при розгляді справи по суті.

Позивачем у системі «Електронний суд» 04.05.2026 сформовано відповідь на відзив (зареєстровано в канцелярії суду вх.№ 9791/08-08/26 від 04.05.2026). Позивач підтримав позовні вимоги повністю та заперечив проти викладених у відзиві обставин.

Відповідачем у системі «Електроннй суд» 06.05.2026 сформовано заперечення на відповідь на відзив (зареєстровано в канцелярії суду вх.№ 10173/08-08/26 від 07.05.2026).

Згідно з ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 20.05.2026 сплинув тридцятиденний строк, наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, а тому суд вважає можливим розглянути вказану справу по суті.

Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд визнав надані документи достатніми для всебічного, повного та об`єктивного розгляду спору.

Ураховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує повне рішення без його проголошення - 19.06.2026.

Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилось.

Стислий виклад позицій учасників страви.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсал МТЗ" звернувся до суду про стягнення з відповідача: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" суми 114851,92 грн, яка складається з: 77545,92 грн інфляційних втрат та 37306,00грн 3% річних.

Звернення з даним позовом викликано неналежним виконанням Акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ ВП: 19355964, 71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133) зобов`язань зі сплати заборгованості визначеної рішенням суду за договором поставки товару № 53-121-01-21-10986 від 14 грудня 2021 року (надалі по тексту Договір).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки товару № 53-121-01-21-10986 від 14 грудня 2021 року.

Відповідач проти позову заперечив та зазначив, що зобов`язання за договором №53-121-01-21-10986 від 14.12.2021 в розмірі 1 687 900,50 грн (основний борг), заборгованість за яким стягнуто рішенням №908/3222/23 від 18.01.2024, є фактично виконаним 04.12.2025. Зобов`язання за рішенням №908/3222/23 від 18.01.2024 (стягнуто борг за п`ятьма договорами на суму 8 854 742, 60 грн) остаточно виконано 27.01.2026, коли кошти надійшли з рахунку боржника на відповідний рахунок органу ДВС. Оскільки моментом фактичного виконання зобов`язання за судовим рішенням №908/3222/23 від 18.01.2024 є саме момент надходження коштів з рахунку боржника на відповідний рахунок органу ДВС, зобов`язання боржником виконано 04.12.2025 в розмірі 4 816 050,61 грн та остаточно 27.01.2026 в розмірі 4 185 513,13 грн. Отже, з моменту зарахування коштів на депозитний рахунок органу ДВС боржник вважається таким, що належним чином виконав своє зобов`язання перед стягувачем.

Органом ДВС 14.01.2026 перераховано кошти в розмірі 4 816 050,61 грн та 02.02.2026 в розмірі 4 185 513,13 грн на рахунок позивача (платіжні інструкції №493, №1765).

Позивач стверджує, що відповідач має сплатити 3% річних в розмірі 37 306,00 грн та інфляційні втрати в розмірі 77 545,92 грн, які нараховані за період з 15.04.2025 по 01.01.2026 на суму боргу 1 687 900,50 грн, та за період з 15.01.2026 по 01.02.2026 на суму боргу 784 873,74 грн. Однак, відповідач вважає вказані вимоги необґрунтованими. Нарахування інфляційних втрат та 3% річних на грошове зобов`язання в розмірі 1 687 900,50 грн за вказаний позивачем період, та на грошове зобов`язання в розмірі 784 873,74 грн безпідставне.

04.12.2025 здійснено оплату в розмірі 4 816 050,61 грн. За розрахунками відповідача за період 15.04.2025 - 03.12.2025, при врахуванні індексів інфляції за період квітень 2025 року - листопад 2025 року, при сукупному індексі інфляції 104,061%, сума збитків від інфляції, нарахованих на суму боргу в розмірі 1 687 900,50 грн складає 68 538,96 грн. За період 15.04.2025 - 03.12.2025, при кількості днів прострочення 233, сума 3% річних складає 32 324,45 грн. Як зазначено вище, залишок суми боргу за рішенням №908/3222/23 в розмірі 4 185 513,13 грн сплачено 27.01.2026. Між тим, позивачем не обґрунтовано в позовній заяві та не доведено наявність несплаченого боргу в розмірі 784 873,74 грн за спірним договором за період з 15.01.2026 по 01.02.2026. У зв`язку з чим нарахування 3% річних та інфляційних втрат на цю суму боргу безпідставне.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.06.2025 по справі №908/917/25 стягнуто з АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії «ВП ЗАЕС» на користь ТОВ «Універсал МТЗ» 3 % річних в розмірі 124 580,89 грн, інфляційні витрати в розмірі 401 333,90 грн, витрати зі сплати судового збору в розмірі 7 888,72 грн.

Відповідач вважає, що стягнення 3% річних в розмірі 124 580,89 грн та інфляційних втрат в розмірі 401 333,90 грн на підставі рішення суду № 908/917/25 у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем умов договору, а стягнення з відповідача додатково нарахованої суми 3% річних та інфляційних втрат у повному обсязі, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення зобов`язання.

Також, відповідач посилається на те, що з моменту окупації Запорізька АЕС працювала в екстремальних умовах, майже весь час на мінімально допустимих потужностях, а з 11.09.2022 повністю зупинена. Втрата Відповідачем значної частини виробничих потужностей внаслідок окупації Запорізької АЕС, виконання відповідачем в умовах воєнного стану спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільного інтересу і необхідність в таких умовах підтримувати безпеку АЕС (Рівненської, Хмельницької, Південноукраїнської) є надзвичайними обставинами, які істотно ускладнили своєчасне виконання відповідачем зобов`язань за спірним договором.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідач наголошує, що моментом фактичного виконання зобов`язання за судовим рішенням по справі № 908/3222/23 є саме момент надходження коштів з рахунку боржника на рахунок ДВС.

З такою позицією позивач не погоджується з огляду на таке. В матеріалах справи перебуває дві платіжні інструкції надані Сторонами по справі, а саме:

- Платіжна інструкція № 493 від 14 січня 2026 року на суму 4 816 050, 61 грн;

- Платіжною інструкцією № 1765 від 02 лютого 2026 року на суму 4 185 513, 13 грн.

На рахунок Позивача грошові кошти надійшли 14 січня 2026 року і 02 лютого 2026 року відповідно чим було виконано зобов`язання за рішенням суду по справі №908/3222/23.

В рамках виконання наказу господарського суду Запорізької області по справі № 908/3222/23 отримувачем є стягувач, а від так під поняттям належного виконання зобов`язання потрібно розуміти виключно момент отримання коштів даною особою. Більш того, наданою Відповідачем платіжною інструкцією засвідчується виключно факт списання коштів в рамках зведеного виконавчого провадження, а не перерахування коштів Позивачеві на виконання рішення по справі № 908/3222/23.

Що стосується тверджень відносно достатності компенсації отриманих Позивачем за рішенням по справі № 908/917/25, то необхідно відзначити що ч.2 ст. 625 ЦК України такими термінами не оперує та не встановлює обмежень для нарахування інфляційних втрат та 3%річних окрім як припинення основного зобов`язання виконаного боржником належним чином.

Позивач просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив, в яких він підтримав висловлену раніше позицію.

Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують.

Між ТОВ «Універсал МТЗ», (Постачальник) та ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька атомна електрична станція», (Покупець) 14.12.2021 укладено Договір поставки товару № 53-121-01-21-10986 (далі за текстом - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар, перелік якого наведено в цьому пункті Договору, на загальну суму 2 013 760,20 грн. з ПДВ. (п. 1.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 2 від 06.09.2022).

Строк поставки товару: грудень 2021 року - грудень 2022 року. (п. 1.2 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 06.04.2022).

За змістом п. 12.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 2 від 06.09.2022 цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє протягом 24 місяців.

Сторонами доказів розірвання, припинення чи визнання недійним Договору суду не надано.

В пункті 3.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 2 від 06.09.2022 сторонами погоджено, що вартість товару за Договором складає 1 678 133,50 грн., крім того ПДВ 20 %: 335 626,70 грн., загальна вартість разом: 2 013 760,20 грн.

Умовами п. 4.1 Договору визначено, що поставка товару здійснюється на умовах EXW м. Дніпро (п. 1.1 Договору п/п 1-19 24-25) EXW м. Запоріжжя (п. 1.1 Договору п/п 20-23), EXW м. Київ (п. 1.1 Договору п/п 26) відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010. Вантажоодержувач: ЗВ ВП Складське господарство ДП НАЕК «Енергоатом» м. Енергодар, вул. Промислова 122 (склад).

Постачальник зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкових накладних чинним законодавством з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронні довірчі послуги». Електронна адрес Покупця для листування в рамках адміністрування ПДВ: ІНФОРМАЦІЯ_1. (п. 4.4 Договору)

В пункті 3.2 Договору встановлено, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки товару, визначеного в п. 1.1 Договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН). (п. 3.3 Договору)

Матеріали справи свідчать, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, а саме здійснив поставку відповідачу обумовленого Договором товару на загальну суму 2 013 760,20 грн, що підтверджується видатковими накладними: № 6 від 10.02.2022 на суму 87 240,00 грн, № 9 від 23.02.2022 на суму 189 566,10 грн, № 10 від 23.05.2022 на суму 166 209,60 грн, № 13 від 23.05.2022 на суму 289 015,50 грн, № 15 від 03.08.2022 на суму 382 252,50 грн, № 16 від 03.08.2022 на суму 899 476,50 грн.

Зазначені вище видаткові накладні підписані уповноваженими особами Постачальника і Покупця, підписи представників сторін скріплені печатками Товариств.

Відповідач факт отримання від позивача товару за вище вказаними видатковими накладними по Договору на загальну суму 2 013 760,20 грн не заперечив.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт поставки позивачем відповідачу товару згідно умов Договору № 53-121-01-21-10986 від 14.12.2021 на суму 2 013 760,20 грн є доведеним.

Відповідачем оплата отриманого товару за Договором здійснена частково в розмірі 325 859,70 грн. Решту суми вартості товару, поставленого за Договором, відповідач станом на час вирішення спору судом не сплатив.

Враховуючи наявну у відповідача заборгованість ТОВ «Універсал МТЗ» звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості за Договором.

Рішенням Господарського суду Запорізької області по справі № 908/3222/23 від 18 січня 2024 року встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за Договором-4, а саме здійснив поставку відповідачу обумовленого Договором товару на загальну суму 2 013 760,20 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними: № 6 від 10.02.2022 на суму 87 240,00 грн., № 9 від 23.02.2022 на суму 189 566,10 грн., № 10 від 23.05.2022 на суму 166 209,60 грн., № 13 від 23.05.2022 на суму 289 015,50 грн., № 15 від 03.08.2022 на суму 382 252,50 грн., № 16 від 03.08.2022 на суму 899 476,50 грн.

Зазначена вище видаткові накладні підписані уповноваженими особами Постачальника і Покупця, підписи представників сторін скріплені печатками Товариств.

Відповідач факт отримання від позивача товару за вище вказаними видатковими накладними по Договору-4 на загальну суму 2 013 760,20 грн не заперечив.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт поставки позивачем відповідачу товару згідно умов Договору № 53-121-01-21-10986 від 14.12.2021 на суму 2 013 760,20 грн. є доведеним.

Відповідачем оплата отриманого товару за Договором-4 здійснена частково в розмірі 325 859,70 грн.

Решту суми вартості товару, поставлено за Договором-4, відповідач станом на час вирішення спору судом не сплатив. Таким чином, загальна заборгованість відповідача перед позивачем за Договором № 53-121-01-21-10986 від 14.12.2021 становить 1 687 900,50 грн.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22 квітня 2025 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду Запорізької області від 18 січня 2024 року у справі № 908/3222/23 залишено без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області залишено без змін.

Платіжною інструкцією № 493 від 14 січня 2026 року, в рамках виконання рішення господарського суду Запорізької області по справі № 908/3222/23, Шевченківським відділом державної виконавчої служби у м. Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал МТЗ» перераховано 4 816 050, 61 грн.

Платіжною інструкцією № 1765 від 02 лютого 2026 року, в рамках виконання рішення господарського суду Запорізької області по справі № 908/3222/23, Шевченківським відділом державної виконавчої служби у м. Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал МТЗ» перераховано 4 185 513, 13 грн.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, зобов`язання Відповідача з виконання рішення господарського суду Запорізької області по справі № 908/3222/23 в сумі 4 816 050, 61 грн припинено 14 січня 2026 року, а зобов`язання Відповідача з виконання рішення господарського суду Запорізької області по справі № 908/3222/23 в сумі 4 185 513, 13 грн припинено 02 лютого 2026 року його повним виконанням.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 13 червня 2025 року по справі № 908/917/25 стягнуто з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал МТЗ» 3% річних в розмірі 124 580,89 грн, втрати від інфляції в розмірі 401 333,90 грн, судовий збір в розмірі 7 888,72 грн за період прострочення з 15 жовтня 2022 року по 01 квітня 2025 року.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, позивач скористався своїм правом на заявлення вимог по стягненню з відповідача 3% річних та інфляційних витрат за період з 15 квітня 2025 року по 01 січня 2026 року на суму боргу в розмірі 1 687 900, 50 грн. та за період з 15 січня 2026 року по 01 лютого 2026 року на суму боргу в розмірі 784 873, 74 грн.

Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення. Висновки суду.

Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України, підставами виникнення зобов`язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 цієї ж норми ЦК України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 530 ЦК України встановлює, якщо в зобов`язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату). Якщо строк (період) виконання боржником зобов`язання не встановлений або зазначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в любий час. Боржник повинен оплатити такий борг в семиденний строк з дня пред`явлення вимоги, якщо зобов`язання негайного виконання не витікає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом установлено, що на виконання умов Договору, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 2 0137 60,20 грн, відповідач товар оплатив частково на суму 335 626,70 грн.

Заборгованість за Договором поставки № 53-121-01-21-10986 від 14.12.2021 в розмірі 1 687 900 грн стягнута з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал МТЗ" рішенням Господарського суду Запорізької області у справі № 908/3222/23, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.04.2025.

В силу приписів частини 4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Доводам сторін, в тому числі запереченням відповідача, наведеним у відзиві в даній справі, що збігаються з доводами, наведеними відповідачем у справі № 908/3222/23, судом надано оцінку при ухваленні рішення по справі № 908/3222/23, факт невиконання відповідачем зобов`язань з оплати за поставлений товар є доведеним.

Відповідно до ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином є безпідставними доводи відповідача щодо достатності компенсації отриманої позивачем за рішенням суду у справі № 908/917/25.

Якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано або виконано з простроченням, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та відсотків річних аж до повного виконання боржником грошового зобов`язання.

Наведеним вище спростовуються доводи відповідача про те, що оскільки грошове зобов`язання припинено, то і нарахування інфляційних втрат та 3% річних є безпідставним.

На підставі викладеного, в цілому, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат правомірними. Разом з тим, перевіривши надані позивачем розрахунки, суд встановив, що позивач неправильно визначив період нарахування 3% річних.

Так, позивачем здійснено нарахування на суму заборгованості 1687900,00 грн 3 % річних в розмірі 36209,00 грн за період прострочення з 15.04.2025 по 01.01.2026 та донарахування на суму заборгованості 784873,00 грн 3% річних в розмірі 1097,00грн за період з 15.01.2026 по 01.02.2026.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача або видачі суми платіжної операції отримувачу в готівковій формі.

Згідно з пунктом 73 частини першої статті 1 Закону України «Про платіжні послуги», примусове списання (стягнення) - платіжна операція з рахунку платника, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановленого законом виконавчого документа у випадках, передбачених законодавством, або на підставі рішення суду, що набрало законної сили, чи рішення керівника органу стягнення (його заступника або уповноваженої особи) у випадках, передбачених Податковим кодексом України.

З положень ч. 2 ст. 1071 Цивільного кодексу України слідує, що грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Примусове списання коштів з рахунків платників ініціюють стягувачі на підставі виконавчих документів, установлених законами України.

Таким чином державний/приватний виконавець діє саме в інтересах стягувача задля виконання судового рішення, яке постановлено на користь останнього, тобто, стягувач фактично наділяє виконавця своїм правом на одержання належних йому грошових коштів, а виконавець на цей період стає «отримувачем» таких коштів (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 910/3600/22).

З огляду на викладене та оскільки примусове списання грошових коштів в рамках зведеного виконавчого провадження № 74403832 (до якого було приєднане виконавче провадження № 78495928 з примусового виконання рішення у справі № 908/3222/23 (наказу № 908/3222/23 виданого 12.06.2025)) було здійснено 04.12.2025 за платіжною інструкцією №7567, зобов`язання за договором, залишок заборгованості за яким стягнуто рішенням суду від 18.01.2024 у справі № 908/3222/23, є фактично виконаним 04.12.2025, коли кошти надійшли з рахунку боржника на відповідний рахунок органу ДВС.

На підставі викладеного, суд встановив, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 32324,44 грн 3% річних, нарахованих за період прострочення з 15.04.2025 по 04.12.2025. В іншій частині вимог про стягнення 3% річних судом відмовляється у зв`язку з необґрунтованістю.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що розрахунок здійснений позивачем неправильно, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат, нарахованих за період прострочення з квітня 2025 по грудень 2025 включно, задовольняються судом частково за період квітня 2025 по листопад 2025 в розмірі 68538,94грн.

Відповідно до статей 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вірогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд, ураховуючи встановлені фактичні обставини справи, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідивши обставини справи, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, дійшов висновку про задоволення позову повністю.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України"" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року).

З огляду на викладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судові витрати.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 2316,29 грн судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 11, 13, 14, 86, 129, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал МТЗ" (49074, м.Дніпро, вул. Сагайдачного, буд. 1А, к. код ЄДРПОУ 39643833) 68538 (шістдесят вісім тисяч п`ятсот тридцять вісім) гривень 94 копійки інфляційних втрат, 32324 (тридцять дві тисячі триста двадцять чотири) гривні 44 копійки 3% річних, 2316 (дві тисячі триста шістнадцять) гривень 29 копійок судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 24.06.2026.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя І.Є. Лєскіна