Ухвала суду № 137687751, 15.06.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про основну винагороду та витрати арбітражного керуючого

"15" червня 2026 р. Справа № 907/1022/24

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригузи П.Д., розглянувши справу,

за заявою кредитора: Головне управління ДПС у Закарпатській області, код ЄДРПОУ - 44106694, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 52

до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю Спец-Агро-Соя, ЄДРПОУ 35112844, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Другетів, 82

про банкрутство,

За участі секретаря судового засідання Повідайчик Т.В.,

представника кредитора ГУ ДПС у Закарпатській області - Буря О.О.,

ліквідатор - арбітражний керуючий Поліщук А.П.,

в с т а н о в и в:

Справа відкрита ухвалою суду від 23.01.2025 за заявою Головного управління ДПС у Закарпатській області про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Спец-Агро-Соя, уведено процедуру розпорядження майном, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Поліщука Андрія Павловича.

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 23.04.2025 Визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю Спец-Агро-Соя, ЄДРПОУ 35112844, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Поліщука Андрія Павловича.

Ухвалою суду від 16.03.2026 новий склад суду, приймаючи до провадження справу, зазначив, що у цій справі наявна не розглянута заява арбітражного керуючого ліквідатора про стягнення грошових коштів в якості субсидіарної відповідальності з колишнього директора та власника Банкрута - ОСОБА_1 (Республіка Молдова) за зобов`язаннями ТОВ Спец-Агро-Соя, ЄДРПОУ 35112844, в розмірі 3 435 756,69 грн.

Ухвалою суду від 24.09.2025 провадження у цій справі про покладення субсидіарної відповідальності зупинено до виконання судового доручення про повідомлення відповідача про розгляд судом цієї справи.

Ухвалою від 16.03.2026 судом поновлено провадження за заявою ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на керівника банкрута. Одночасно, судом залишено без руху заяву арбітражного керуючого Поліщука А.П. про стягнення грошових коштів по субсидіарній відповідальності з директора ТОВ Спец-Агро-Соя ОСОБА_1 , та встановлено арбітражному керуючому Поліщуку А.П. п`ять днів для усунення недоліків позовної заяви, що не відповідає вимогам процесуального законодавства щодо форми, змісту та додатків до неї.

Ухвалою від 04.05.2026 судом заяву про покладання субсидіарної відповідальності на Курлата Миколу повернуто ліквідаторові без розгляду через неусунення ним недоліків такої заяви.

В судовому засіданні 04.05.2026 судом заслухано учасників справи та розглянуто звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс банкрута, а також клопотанням ліквідатора про їх затвердження і припинення юридичної особи-боржника у зв`язку із банкрутством.

Окрім того, судом розглянуто звіт арбітражного керуючого про нарахування та виплату винагороди і відшкодування витрат ліквідаційної процедури.

В судовому засіданні 05.06.2026 судом оголошено перерву для подачі до суду заяви з вимогою про відшкодування сум винагороди та його витрат та про джерела такого відшкодування.

В судовому засіданні 08.06.2026 судом розглянута вимога арбітражного керуючого Поліщука А.П. про стягнення суми винагороди та витрат за час проведення процедури ліквідації у цій справі, заслухано і розглянуто заперечення кредитора ГУ ДПС щодо винагороди та витрат ліквідатора, а також ліквідаційний баланс банкрута.

І. ПОЗИЦІЯ ЛІКВІТАТОРА:

СПЛАТА НАРАХОВАНОЇ ВИНАГРОДИ ЗА УВЕСЬ ЧАС ПОВНОВАЖЕНЬ

Відповідно до заяв ліквідатор зазначає, що Постановою Господарського суду Закарпатської області від 23.04.2025 р. у справі № 907/1022/24 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Спец-Агро-Соя», банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру щодо Банкрута, призначено ліквідатором Банкрута арбітражного керуючого Поліщук А.П.

Відповідно до п. 1 статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Згідно з п. 2 цієї ж статті розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Нарахування основної грошової винагороди ліквідатору по справі за виконання повноважень ліквідатора у справі № 907/1022/24 з 23.04.2025 р. по 30.04.2026 р. (включно) в розмірі трьох мінімальних заробітних плат, згідно з розрахунком, загальна сума належної ліквідатору винагороди з 23.04.2025 р. по 30.04.2026 р. становить 278 164,00 грн. (двісті сімдесят вісім тисяч сто шістдесят чотири гри. 00 коп.)

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 16.06.2025 р. у справі № 907/1022/24, судом було затверджено Поточний Звіт № 1 від 03.06.2025. р. (№ 25/6-1КК від 03 червня 2025 р.) та затверджено суму основної грошової винагороди ліквідатора по справі арбітражного керуючого Поліщука А.П. за період з 23.04.2025 р. по 31.05.2025 р., яка становить 30 400,00 грн. (тридцять тисяч чотириста грн. 00 коп.)

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 19.08.2025р. у справі № 907/1022/24, затверджено Поточний Звіт № 2 від 02.07.2025. р. (№ 25/7-2КК від 02 липня 2025 р.) та Затверджено суму основної грошової винагороди ліквідатора по справі - арбітражного керуючого Поліщука А.П. за період з 01.06.2025 р. по 30.06.2025 р. включно, яка становить 24000,00грн. (двадцять чотири тисячі грн. 00 коп.).

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 19.08.2025 р. у справі № 907/1022/24, затверджено Звіт ліквідатора по справі від № 25/8-3 від 01 серпня 2025 р. та затверджено суму основної грошової винагороди ліквідатора по справі - арбітражного керуючого Поліщука А.П. за період з 01.06.2025 р. по 31.07.2025 р. включно, яка становить 48000,00 грн. (сорок вісім тисяч грн. 00 коп.)

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 02.09.2025р. у справі № 907/1022/24, затверджено Поточний Звіт ліквідатора від 01.09.2025 (№ 25/9-4 від 01.09.2025) та затверджено суму основної грошової винагороди ліквідатора по справі - арбітражного керуючого Поліщука А.П. за період з 01.08.2025 р. по 31.08.2025 р. включно, 24000,00 грн. (двадцять чотири тисячі грн. 00 коп.)

На виконання вимог ухвали Господарського суду Закарпатської обл. від 24.09.2025 р по справі та вимог Кодексу України з процедур банкрутства, для проведення та надання суду перекладу на Молдовську мову (румунську) з нотаріальним засвідченням його вірності Заяви про стягнення грошових коштів субсидіарної відповідальності з (вх. №02.3.1-02/7314/25 від 19.08.2025 року), ухвали Господарського суду Закарпатської області у справі №907/1022/24 від 19.07.2025 у 2х примірниках, та від 24.09.2025 у 2х примірниках та Прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів з додатками в 2х примірниках, ліквідатором понесені витрати, пов`язані з виконанням ним повноважень у справі на загальну суму 11000,00 грн. (одинадцять тисяч грн.00 коп.)

У відповідності до п.4 статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства, витрати арбітражного керуючого, пов`язані з виконанням ним повноважень у справі, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Кодексом. Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений комітетом кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи).

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 04.11.2025 р. у справі № 907/1022/24, затверджено Поточний Звіт ліквідатора № 6 від 03.11.2025 р. (№ 25/11-6 від 03 листопада 2025 р.) та затверджено суму основної грошової винагороди ліквідатора по справі - арбітражного керуючого Поліщука А.П. за період з 01.09.2025 р. по 31.10.2025 р. включно, 48000,00грн. (сорок вісім тисяч грн. 00 коп.) та затверджено суму витрат ліквідатора - арбітражного керуючого Поліщука А.П., пов`язаних із виконанням повноважень ліквідатора у справі на загальну суму 11 000,00 грн (одинадцять тисяч грн. 00 коп.).

Постановою Західного апеляційного господарського суду по справі від 28.01.2026 р. залишена в силі ухвала Господарського суду Закарпатської області від 04.11.2025 р. у справі № 907/1022/24, в частині затвердження Поточного Звіту ліквідатора № 6 від 03.11.2025 р. (№ 25/11-6 від 03 листопада 2025 р.), затвердження суми основної грошової винагороди ліквідатора по справі - арбітражного керуючого Поліщука А.П. за період з 01.09.2025 по 30.09.2025 включно в сумі 24 000,00грн. (двадцять чотири тисячі гри. 00 коп.) та затверджено суму витрат ліквідатора - арбітражного керуючого Поліщука А.П., пов`язаних із виконанням повноважень ліквідатора у справі на загальну суму 11000,00 грн.

На теперішній час, не затвердженою судом є сума основної грошової винагороди ліквідатора по справі - арбітражного керуючого Поліщука А.П. за період з 01.11.2025 по 30.04.2026 включно, в розмірі 278 164,00 - 126 400,00 (затверджено судом та вступило в законну силу) = 151 764,00грн. (сто п`ятдесят одна тисяча сімсот шістдесят чотири грн. 00 коп.).

Ліквідатор покликається на практику ВС КГС, вказуючи, що пунктом 24 мотивувальної частини Постанови Верховного Суду по справі № 11/Б- 921/1448/2013 від 26.02.2020 року визначено, що «у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам (аналогічний висновок про застосування норм права зазначений у постанові Верховного Суду від 01.08.2018 по справі № 912/1783/16)».

В Постанові Верховного Суду по справі № 918/454/18 від 16 липня 2020 року саме щодо нарахування та стягнення з кредиторів грошової винагороди арбітражного керуючого зазначає наступне:

« 42. Згідно з частиною першою статті 30 КУзПБ арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.

42. Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновленім відкриття провадження у справі (абзац 6 частини другої статті 30 КУзПБ).

43. Згідно з абзацом 7 частини другої статті 30 КУзПБ у разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.

44. Частиною п`ятою статті 30 КУзПБ передбачено, що кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.

45. Таким чином, Кодексом визначено, що сплата грошової винагороди арбітражного керуючого в справі про банкрутство можлива за рахунок: 1) авансування коштів заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду; 2) коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності; 3) коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі; 4) коштів створеного комітетом кредиторів фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.

46. Водночас, колегія суддів відзначає, що згідно з абзацом 7 статті 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

47. Таким чином, надання послуг арбітражного керуючого відбувається виключно на платній основі. Законодавством не передбачено випадків здійснення своїх повноважень арбітражним керуючим безоплатно.»

Згідно висновків Верховного суду у справі № 902/626/20 (Постанова КГС у складі ВС від 14.12.2021 у справі № 902/626/20), надання послуг арбітражного керуючого, як суб`єкта незалежної професійної діяльності, повинно відбуватися на платній основі.

Кредитори як споживачі послуг арбітражного керуючого, які очікують на результат його діяльності, мають усвідомлювати, що арбітражний керуючий в свою чергу правомірно очікує на отримання передбаченої законом грошової винагороди у зв`язку із належним здійсненням ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією у конкретній справі, оплата грошової винагороди у випадку неможливості здійснення її оплати з інших джерел має покладатися на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника. При цьому, можливість покладення на кредиторів передбаченої законом грошової винагороди арбітражного керуючого у зв`язку із належним здійсненням ним повноважень керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, у разі якщо провадженім у справі про неплатоспроможність фізичної особи триває після закінчення авансованих заявником коштів, повинна стимулювати кредиторів боржника здійснювати належний контроль за діяльністю арбітражного керуючого, приймати активну участь у такому провадженні та ухилятися від зловживання своїми правами і нехтування обов`язками, що, зокрема, може мати наслідком недопущення безпідставного затягування розгляду справи. З огляду на викладене, відмінність боржників яка виражається у різному статусі юридичних та фізичних осіб і застосування до них різних процедур передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, жодним чином не може нівелювати право арбітражного керуючого на отримання передбаченої законом винагороди та на відшкодування його витрат.

У статті 12 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що арбітражний керуючий має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.

Арбітражний керуючий Поліщук А.П. зазначає, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (частина сьома статті 43 Конституції України).

Згідно правової позиції, викладеної, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011, діяльність ліквідатора банкрута спрямована на досягнення остаточної мети ліквідаційної процедури - найповнішого задоволенім вимог кредиторів шляхом пошуку та реалізації активів ліквідаційної маси.

«Поза межами ліквідаційної процедури кредитори боржника не можуть задовольнити свої вимоги в інший спосіб, окрім як через реалізацію майна боржника в ліквідаційній процедурі (частина чотирнадцята статті 39 КУзПБ). Тому основними отримувачами послуг арбітражного керуючого у цій процедурі є саме кредитори неплатоспроможного боржника.

Водночас, беручи участь у справі про банкрутство, кредитор не тільки має певні процесуальні права, зокрема на задоволення своїх грошових вимог за рахунок активів ліквідаційної маси, а й як учасник провадження (сторона) має обов`язки, пов`язані із здійсненням провадження у справі. Ухвалою суду на такого кредитора можуть покладатися відповідні судові витрати щодо оплати послуг перекладача, судового експерта, арбітражного керуючого тощо.

Отже, якщо процедура банкрутства триває після закінчення коштів, авансованих заявником відповідно до абзацу шостого частини другої статті 30 КУзПБ, або таке авансування не здійснювалося через інше правове регулювання на час ініціювання процедури банкрутства, фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого кредиторами не створено, а коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника або від продажу його майна, яке не перебуває в заставі, недостатньо для оплати послуг арбітражного керуючого та його витрат, подаючи на затвердження звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого за підсумками ліквідаційної процедури, ліквідатор не може бути позбавлений права звернутися до суду із заявою про стягнення з кредиторів банкрута коштів на оплату його грошової винагороди за період виконання повноважень та відшкодування його витрат у справі.

Беручи до уваги принцип пропорційності задоволення вимог кредиторів, суд покладає витрати на оплату послуг ліквідатора та його витрати на кредиторів у справі про банкрутство пропорційно до розміру визнаних кредиторських вимог за наявності на те правових підстав.

Така практика покладення судом на кредиторів витрат на оплату послуг арбітражного керуючого (ліквідатора) у справах про банкрутство залишається єдиним можливим засобом дотримання принципу оплатності послуг арбітражного керуючого відповідно до приписів статті 43 Конституції України та статті 30 КУзПБ у випадках, якщо кредитори не утворюють за власною ініціативою фонду оплати послуг ліквідатора та відсутні кошти боржника від реалізації його активів, а провадження у справі про банкрутство має бути завершеним.»

Ліквідатор Поліщук А.П. зазначає, що відповідно до абз. 3 ч.6 ст.30 КузПБ звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, погашення боргів боржника подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою суду.

У зв`язку з закінченням ліквідаційної процедури у цій справі № 907/1022/24, ліквідатор подав ліквідаційний звіт та ліквідаційний баланс на затвердження господарського суду. Тому подаючи на затвердження звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого за підсумками ліквідаційної процедури, ліквідатор не може бути позбавлений права звернутися до суду із заявою про стягнення з кредиторів банкрута коштів на оплату його грошової винагороди за період виконання повноважень та відшкодування його витрат у справі.

Враховуючи те, що ліквідаційна процедура у справі про банкрутство ТОВ «Спец-Агро-Соя» закінчилась, а отже стягнення з кредитора на користь арбітражного керуючого його грошової винагороди та відшкодування йому витрат у зв`язку з відсутністю виявлених майнових активів боржника вважає своєчасним просить затвердити суму основної грошової винагороди ліквідатора по справі - арбітражного керуючого Поліщука А.П. за період з 01.11.2025 по 30.04.2026 включно, яка становить 151 764,00 (сто п`ятдесят одна тисяча сімсот шістдесят чотири грн.00 коп.) та стягнути з єдиного кредитора по справі - Головного управління ДПС у Закарпатській області (ЄДРПОУ 44106694, 88000, м. Ужгород, вул. Волошина, 52) на користь арбітражного керуючого Поліщука Андрія Павловича (свідоцтво арбітражного керуючого № 1890 від 21.12.2018 р., ІПН НОМЕР_1 , 03038, м. Київ, вул. М. Грінченка, буд. 4) суму основної грошової винагороди за виконання ним повноважень ліквідатора у справі № 907/1022/24 за весь період ліквідаційної процедури з 23.04.2025 по 30.04.2026, яка становить 278 164,00 грн. (двісті сімдесят вісім тисяч сто шістдесят чотири грн. 00 коп.) та суму витрат ліквідатора пов`язаних із виконанням повноважень ліквідатора у справі на загальну суму 11 000,00 грн (одинадцять тисяч грн. 00 коп.), всього стягнути з Головного управління ДПС у Закарпатській області суму 289 164,00 грн. (двісті вісімдесят дев`ять тисяч сто шістдесят чотири грн. 00 коп., а також - видати арбітражному керуючому Поліщуку Андрію Павловичу в паперовому вигляді судовий Наказ на примусове стягнення з Головного управління ДПС у Закарпатській області на користь арбітражного керуючого Поліщука Андрія Павловича стягнутих грошових сум.Наказ просить надіслати на поштову адресу реєстрації ОСОБА_2 - АДРЕСА_1 або на поштову адресу офісу арбітражного керуючого Поліщука Андрія Павловича - 03038, м. Київ, вул. М. Грінченка, буд. 4.

Кредитор у справі - ГУ ДПС у Закарпатській області, заперечує частково проти вимог ліквідатора про стягнення з єдиного кредитора суми основної винагороди та витрат ліквідатора за період з 23.04.2025 по 30.04.2026 року у розмірі 278 164,00 грн.

ІІ. ПОЗИЦІЯ КРЕДИТОРА: ЗАПЕРЕЧЕННЯ РОЗМІРУ ВИНАГОРОДИ

ГУ ДПС у Закарпатській області вважає, що така заява арбітражного керуючого Поліщука А.П. не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Кредитор звертає увагу суду на те, що відповідно до Постанови Верховного Суду від 02.06.2020 по справі № 911/2581/14, під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство (пункт 45.2 Постанови).

Під час здійснення процедури розпорядження майном боржника, процедури санації, ліквідації боржника арбітражний керуючий повинен наполегливо та добросовісно працювати упродовж зазначених процедур в межах банкрутства.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи питання щодо розміру оплати послуг арбітражного керуючого за конкретний період виконання ним повноважень, розпорядника майна боржника, керуючого санацією, ліквідатора боржника господарський суд має визначити, який саме період виконання арбітражним керуючим повноважень підлягає оплаті, яка саме сума підлягає до сплати на користь арбітражного керуючого, оскільки фактичне отримання арбітражним керуючим оплати послуг неможливе без затвердження ухвалою господарського суду розміру, періоду та порядку оплати послуг арбітражного керуючого.

Сам лише факт призначення арбітражного керуючого не свідчить про здійснення ним повноважень, визначених Кодексом України з процедур банкрутства, за здійснення яких встановлена грошова винагорода.

При визначенні розміру оплати послуг арбітражного керуючого під час здійснення ним процедур у справі про банкрутство, господарський суд має досліджувати не тільки період здійснення арбітражним керуючим процедури, а й дії, які вчинялись арбітражним керуючим в цей період та чи дійсно такі дії потребують на їх вчинення саме стільки часу, оскільки оплаті підлягає виключно фактично виконана робота (її обсяг), а не період часу, протягом якого тривала означена процедура, враховуючи те, що арбітражний керуючий є суб`єктом незалежної професійної діяльності.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від

15.05.2018 у справі № 29/5005/486/2012 та від 04.10.2018 у справі №922/132/13. Зазначений висновок базується, окрім іншого, на принципі судового нагляду у відносинах неплатоспроможності та банкрутства, який полягає у нагляді за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об`єктів конкурсної маси, а також інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів тощо. Суд у справі про банкрутство повинен сам приймати рішення стосовно виду та інтенсивності нагляду з урахуванням процедури провадження, особи боржника та арбітражного керуючого, а також інших обставин справи (постанова КГС ВС від 07.12.2021 у справі № 923/1222/16).

ГУ ДПС зазначає, що заяву ліквідатора по справі Поліщука А.П. від 18.08.2025 про стягнення грошових коштів по субсидіарній відповідальності ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 04.05.2026 року повернуто позивачу через невиконання вимог ухвали Господарського суду Закарпатської області від 16.03.2026 року (якою встановлено, що така заява не відповідає вимогам процесуального законодавства щодо форми, змісту та додатків до неї.

Кредитор вказує, що за період з 31.10.2025 року по 30.04.2026 року жодної дії ліквідатором не здійснено з розшуку майна боржника. Про дані обставини свідчать подані поточні звіти ліквідатора Поліщук А.П.

Кредитор ГУ ДПС у Закарпатській області покликається на приписи ст. 127 ГПК України, яка встановлює вимоги до процесуальних витрат, які пов`язані із залученням (викликом) свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, проведенням експертиз. Так, розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

За час ліквідаційної процедури кредитору ГУ ДПС у Закарпатській області не здійснювалося погашення кредиторських вимог.

Ураховуючи вищевикладене, керуючись ст. 30 КУзПБ, 127 ГПК України кредитор ГУ ДПС у Закарпатській області просить зменшити витрати пов`язані з оплатою праці спеціаліста ліквідатора Поліщука А.П. та відмовити Поліщуку А.П. у задоволенні заяви від 05.05.2026 року про стягнення з єдиного кредитора суми основної винагороди та витрат ліквідатора за період з 23.04.2025 по 30.04.2026 у розмірі 278 164,00 грн. у повному обсязі.

Узагальнення доводів і заперечень кредитора та ліквідатора.

В судовому засіданні 08.06.2026 учасниками справи підтримано свої позиції з підстав, викладених у письмових заявах. Судом з`ясовано позицію представника кредитора, який погодився з висновком ліквідатора, що робота не може здійснюватися безоплатно, а ліквідатором деякий мінімальний об`єм роботи був виконаний, зокрема було підготовлено Звіт ліквідатора та подано ліквідаційний баланс, який надає можливість досягнути бажаного для кредитора результату закриття провадження у справі та списання податкового боргу з ліквідованого судом банкрута.

ІІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА СУДОВОГО РІШЕННЯ

Заслухавши учасників справи, зокрема доводи заявника арбітражного керуючого ліквідатора Поліщука А.П., заперечення представника Кредитора ГУ ДПС у Закарпатській області Бурі О.О., суд зазначає таке.

3.1. Предметом розгляду у справі є заява ліквідатора Поліщука А.П. про затвердження судом його звіту про нарахування та виплату винагороди ліквідатора і відшкодування витрат, понесених ним за час виконання обов`язків ліквідатора у цій справі, а також про стягнення таких сум з кредитора ГУ ДПС у Закарпатській області.

3.2. Предметом спору у справі при розгляді заяви про стягнення з кредитора ГУ ДПС винагороди та витрат процедури ліквідації банкрута, які складаються з сум основної винагороди та витрат арбітражного керуючого при здійсненні повноважень ліквідатора ТОВ «Спец Агро Соя», є джерела виплати винагороди ліквідатора, які на час розгляду цієї заяви не є визначеними у цій справі через відсутність майна у ліквідаційній масі, а також предметом спору є розмір винагороди, яку Кредитор просить зменшити або ж не стягувати (не сплачувати) арбітражному керуючому через виконання ним незначного об`єму робити як ліквідатора в період після подачі ним заяви до господарського суду про субсидіарну відповідальність керівника боржника до часу складання та розгляду судом звіту і ліквідаційного балансу банкрута. Це стосується періоду часу з 18.08.2025, дня подачі заяви про стягнення грошових коштів по субсидіарній відповідальності, до 04.05.2026 дня постановлення ухвали Господарського суду Закарпатської області про повернення цієї заяви без розгляду через невідповідність заяви вимогам процесуального законодавства. Кредитор доводить, що за період з 31.10.2025 по 30.04.2026 ліквідатором не здійснено дій, що були би співмірними для виплати йому винагороди, розмір якої визначено законом (КУзПБ). Такі твердження Кредитора, на його думку, підтверджуються поданими поточними звітами ліквідатора Поліщука А.П.

3.3. Судом з`ясовано, що між Кредитором і ліквідатором Поліщуком А.П. із нарахованих ліквідатором сум основної винагороди 278 164,00 грн. та суми витрат ліквідатора пов`язаних із виконанням повноважень ліквідатора у справі на загальну суму 11 000,00 грн., як неспівмірними виконаній роботі, є основна винагорода ліквідатора Поліщука А.П. за період з 01.11.2025 по 30.04.2026 включно, яка становить 151 764,00грн.

Інші суми основної винагороди та витрат є схваленими комітетом кредиторів відповідно до приписів абз. 2 ч. 6 ст. 30 КУзПБ у розмірі 126 400,00грн. основної винагороди та суми витрат ліквідатора у розмірі 11000,00грн. не оспорюється.

3.4. Кредитор заперечуючи розмір винагороди, визнає, що ліквідатором Поліщуком А.П. правильно здійснено розрахунок суми, оскільки він для цього використав норму ст. 30 КУзПБ, якою встановлено стандартну посадову ставку (оклад) в сумі трьох мінімальних розмірів заробітної плати за кожен місяць виконання повноважень.

3.5. Кредитор вважає, що у разі, коли ліквідатором не виявлено майна для покриття витрат ліквідаційної процедури, зокрема й на сплату винагороди ліквідатору, то стягнення з кредитора коштів на винагороду ліквідатора має здійснюватися за принципом пропорційності вимог кредиторів, який вироблено і впроваджено судовою практикою і правовими позиціями Верховного суду, але має здійснюватися на підставі Закону.

3.5.1. Такою нормою Закону Кредитор вважає статтю 127 ГПК України, як норму матеріального права, що встановлює права і обов`язки учасників справи стосовно витрат, пов`язаних, зокрема, із залученням (викликом) спеціалістів.

Так, цією нормою ст. 127 ГПК України встановлено загальне правило, що «спеціаліст отримує винагороду за виконану роботу, пов`язану із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків. У випадках, коли сума витрат на оплату послуг спеціаліста повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми на користь спеціаліста зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом.

Розмір витрат на залучення спеціаліста встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною спеціаліста має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг спеціаліста, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.»

3.5.2. Заперечуючи проти такої позиції Кредитора, ліквідатор Поліщук А.П. вважає, що розмір основної винагороди арбітражного керуючого у справах про банкрутство є визначеним нормами КУзПБ імперативно, за виконання повноважень ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

3.5.6. Ліквідатор Поліщук А.П. наполягає на тому, що ним належно виконувалися повноваження ліквідатора, надавався висновок про можливість складання звіту і ліквідаційного балансу банкрута для закриття цієї справи, але через НАПОЛЕГЛИВУ вимогу Кредитора розгляд справи продовжено для вирішення питання про субсидіарну відповідальність керівника боржника, місце перебування якого за даними матеріалів справи за межами України. Для виконання волі Кредитора ліквідатором була подана до господарського суду позовна заява стосовно субсидіарної відповідальності. Для цього ухвалою суду від 24.09.2025 провадження по заяві щодо покладення відповідальності в межах справи № 907/1022/24 зупинено. Зобов`язано ліквідатора до 24.10.2025 надати суду переклад на Молдовську мову матеріалів, після чого суд звернувся через Міністерство юстиції України з судовим дорученням до Міністерства юстиції Республіки Молдова про вручення документів відповідачеві.

До суду 13.03.2026 Міністерством Юстиції України повернуто до справи (вх. №02.3.1-02/2347/26) документи господарського суду з листом Міністерства Юстиції Молдови доручення Господарського суду Закарпатської області матеріали через некоректне оформлення заявником ідентифікаційних даних відповідача ОСОБА_3 .

В подальшому ухвалою суду від 04.05.2026 заяву про покладання субсидіарної відповідальності повернуто ліквідатору без розгляду.

3.5.7. Ліквідатор визнає, що в цей період Поліщуком А.П. здійснювалися мінімально достатні дії у справі про банкрутство, які визначені нормами КУзПБ як-то: надання поточної звітності кредиторам у справі про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого; подавав комітету кредиторів звіт про свою діяльність, інформацію про фінансовий стан і майно боржника під час проведення ліквідаційної процедури; подавав статистичну звітність, оперативну звітність та інформацію в порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства тощо.

4. Вирішуючи питання щодо джерела виплати та можливості стягнення винагороди ліквідатора з кредитора у справі - ГУ ДПС у Закарпатській області, суд звертається до приписів ст. 30 КУзПБ.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 30 КУзПБ право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень.

Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень ліквідатора здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відкриття провадження у справі.

У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі, або коштів фонду, створеного кредиторами для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (у разі його створення).

У цій справі кошти, що були авансовані кредитором ГУ ДПС у Закарпатській області до відкриття справи, були сплачені арбітражному керуючому Поліщуку А.П. за виконання обов`язків розпорядника майна у цій справі, такі кошти закінчилися.

Як встановлено судом і сторонами на ці факти звертається увага сторін, у ліквідаційній масі (на ліквідаційному рахунку) банкрута коштів немає, джерела оплати винагороди (як заробітної плати) ліквідатора відсутні, фонду для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого не утворено.

4.1. Норми права, що регулюють правовідносини з оплати праці арбітражного керуючого.

Розглядаючи спір суд зосередив увагу сторін на тому, що питання про примусове стягнення з кредиторів винагороди арбітражного керуючого у разі, коли кредиторами не створено фонду для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого розглядається в судовому засіданні відповідно до правил Глави 8 ГПК України - Судові витрати.

Перш за усе, статтею 13 КУзПБ визначено норму-принцип щодо незалежності арбітражного керуючого, яка забезпечується, зокрема особливим порядком його призначення, притягнення до відповідальності та припинення його повноважень та гарантуванням виплати винагороди арбітражному керуючому та відшкодування витрат арбітражного керуючого в порядку і розмірах, визначених цим Кодексом.

Загальними нормами КУЗПБ визначено, що арбітражний керуючий призначається для виконання обов`язків у певну процедуру за судовим рішенням господарського суду (ухвалою, постановою), його діяльність контролюється господарським судом, отже і гарантії того, що арбітражному керуючому буде сплачена винагорода та будуть відшкодовані його витрати в порядку і розмірах, визначених цим Кодексом, покладається на господарський суд.

Частиною 5 ст.34 КУзПБ встановлено імперативне правило, що Боржник подає заяву до господарського суду за наявності майна, достатнього для покриття витрат, пов`язаних з провадженням у справі, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Статтею 64 КУзПБ регулюються питання виключно використання коштів ліквідаційної маси на задоволення вимог кредиторів у порядку.

Статтею 30 КУзПБ визначено питання винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.

Так, згідно ст. 30 КУзПБ "арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.

Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.

Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого санацією встановлюється зборами кредиторів під час схвалення плану санації і не може бути меншим за чотири розміри мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п`ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реалізацією становить три розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень.

Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відкриття провадження у справі.

У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі, або коштів фонду, створеного кредиторами для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (у разі його створення).

Кредитори можуть створювати фонд для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи) та затверджуються ухвалою господарського суду."

Аналіз норми ст. 30 КУзПБ судом для визначення об`єму прав арбітражного керуючого на винагороду та чи є вони абсолютними.

1. За змістом і правилами ст. 30 КУзПБ арбітражний керуючий має право на основну винагороду у сумі не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання своїх повноважень, зокрема - ліквідатора.

2. Основна винагорода має бути сплачена арбітражному керуючому в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень задля задоволення його права вимоги основної грошової винагороди.

3. Джерелом сплати основної винагороди арбітражного керуючого є кошти, що авансовані заявником (кредитором) на депозитний рахунок господарського суду.

4. Якщо у триваючих процедурах закінчилися авансовані заявником кошти, то основна винагорода арбітражного керуючого, зокрема у ліквідаційній процедурі, має сплачуватися за рахунок таких джерел:

- коштів, одержаних у ліквідаційній процедурі від продажу майна банкрута, що вільне від обтяжень (не перебуває в заставі);

- коштів фонду, створеного кредиторами для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (у разі його створення).

5. Кредитори можуть створювати фонд для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.

6. Господарський суд за заявою кредитора має право зменшити розмір грошової винагороди арбітражного керуючого, у разі, якщо середньомісячна заробітна плата керівника боржника є надмірно високою порівняно з мінімальним розміром заробітної плати.

5. ОЦІНКА СУДОМ ОБСТАВИН ТА ПРАВА, ВИСНОВКИ СУДУ

Перед судом в контексті розгляду цієї справи (спору) постали декілька юридичних питань, на які суд має надати відповідь, та в залежності від такої відповіді вирішити спір. Такими питаннями суд визначає зокрема:

1. Чи є розмір винагороди арбітражного керуючого абсолютним і незмінним.

2. Чи має право кредитор у справі про банкрутство заперечити проти вимоги арбітражного керуючого, якого судом призначено у справу для виконання обов`язків ліквідатора, про нарахування ліквідатору визначеної Законом (КУзПБ) основної винагороди за кожний місяць виконання ним (арбітражним керуючим) повноважень ліквідатора в сумі трьох розмірів мінімальної заробітної плати.

3. Чи є арбітражний керуючий спеціалістом у розумінні норм Господарського процесуального кодексу (ст. 127), стосовно якого кредитор може заявити про неспівмірний розмір винагороди ліквідатора, через здійснення ним нескладних робіт та їх невеликим обсягом та часом, витраченим на виконання таких робіт.

5. Чи може господарський суд у разі недотримання вимог щодо співмірності судових витрат сторони на оплату послуг спеціаліста (винагороди арбітражного керуючого), які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням сторони зменшити розмір винагороди арбітражного керуючого.

Відповідаючи на це питання суд звертається до норм КУзПБ, яким визначено, що арбітражний керуючий з моменту призначення його керуючим санацією або ліквідатором до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства-боржника (ч. 2 ст. 10 КУзПБ).

Словосполучення «прирівнюється до службової особи підприємства», що застосовується законодавцем у наведеній ч. 2 ст. 10 КУзПБ надає суду можливість застосувати до вирішення проблемних питань винагороди арбітражного керуючого (ліквідатора) із застосування аналогії закону, можливість застосування якої передбачено ч. 1, 10 ст. 11 ГПК України, якою встановлено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

У своєму висновку суд виходить з того, що нормами ст. 30 КУзПБ встановлено імперативно: сплата винагороди за роботу ліквідатора; розмір винагороди має бути не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати; періодичність оплати - за кожний місяць виконання повноважень; право господарського суду за заявою кредитора зменшити розмір грошової винагороди, за умови, що середньомісячна заробітна плата керівника боржника є надмірно високою порівняно з мінімальним розміром заробітної плати.

КУзПБ передбачає також інші розміри гарантованої оплати винагороди арбітражному керуючому при виконанні різних обов`язків у справах про банкрутство (неплатоспроможність), як є меншими ніж три мінімальні заробітні плати за місяць, зокрема: за виконання повноважень керуючого реструктуризацією - п`ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за виконання повноважень керуючого реалізацією - три розміри прожиткового мінімуму.

За приписами ч. 8, 9 ст. 33-2 КУзПБ передбачається право господарського суду за заявою боржника, залучених кредиторів або з власної ініціативи, зменшити розмір винагороди адміністратора, про що зазначається в ухвалі про призначення адміністратора. Така винагорода може бути зменшена зважаючи на прогнозовану тривалість процедури, прогнозовані трудозатрати адміністратора на виконання його повноважень, обсяг повноважень, що покладаються на адміністратора згідно з планом превентивної реструктуризації, складності справи, фінансового стану боржника тощо.

Однак, норми КУзПБ не передбачають і не регулюють мінімальних розмірів винагороди арбітражного керуючого, зокрема ліквідатора, у разі виникнення таких обставин як «простій», що в науковій літературі та судовій практиці називають як «вимушені процесуальні паузи», коли ліквідатор виконав достатню повноту дій для складання звіту і ліквідаційного балансу та звернення до суду із заявою про закриття справи, але ліквідатор не може такий звіт і заяву подати, оскільки в провадженні суду є позови цього ліквідатора, зокрема про покладення субсидіарної чи солідарної відповідальності на винних осіб, або невирішені майнові спори за позовом ліквідатора, або наявність виконавчого провадження щодо стягнення коштів на користь банкрута тощо. В такий період часу ліквідатор знаходиться в режимі «процесуального очікування», час якого є невизначеним. В таких умовах об`єктивно робота такої службової особи як ліквідатор полягає у виконанні поточних звітів, які мають формальний характер. В той же час, за кожен місяць виконання повноважень ліквідатора арбітражний керуючий має отримувати винагороду, визначену законом. Інтереси кредиторів в таких ситуаціях зазнають шкоди, оскільки саме кредитори мають сплачувати таку винагороду.

Вважається, що кредитори (комітет кредиторів), так само і господарський суд, не можуть оцінювати належність роботи арбітражного керуючого за формулою «не вчинено процесуальних дій у конкретному місяці винагорода не нараховується», отже суду належить знайти критерій, що за буквою закону у подібних відносинах визначає принцип оплати роботи в таких ситуаціях, які по суті своїх обставин є простоєм.

Такі і подібні фактичні ситуації, де суб`єктами винагороди є службові особи працівники юридичних осіб, регулюються норами Кодексу законів про працю України та Законом України «Про оплату праці».

Відповідно до норм Закону України «Про оплату праці» встановлюють, що винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу, є заробітною платою. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства (ст. 1).

Основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Статтею 3 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що мірилом розміру оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці є мінімальна заробітна плата, що встановлена законом. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

В свою чергу норма ст. 34 КЗпП України визначає, що простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Порядок оплати часу простою регулюється ст. 113 КЗпП України, зокрема: час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Про початок простою працівник повинен попередити роботодавця.

Час простою з вини працівника не оплачується.

При розгляді цієї справи, кредитор не заявляв про наявність простою з вини ліквідатора Поліщука А.П. як неналежного виконання або взагалі невиконання ним без поважних причин будь-яких процесуальних дій, зловживання правами, повноваженнями тощо. Навпаки, кредитор визнав, що робота з період з дня призначення до 31.10.2025 щодо сплати основної винагороди та витрат є схваленими комітетом кредиторів у розмірі 126 400,00грн. основної винагороди та суми витрат ліквідатора у розмірі 11000,00грн., а тому ці суми належить сплатити ліквідатору.

Суд висновує, що розмір винагороди арбітражного керуючого при виконанні ним повноважень ліквідатора у справі про банкрутство юридичної особи за час так званої «вимушеної процесуальної паузи», може бути зменшено господарським судом за заявою кредитора (комітету кредиторів), але таке зменшення не може бути нижче від двох третин встановленої арбітражному керуючому винагороди як окладу.

Зважаючи, що встановлений арбітражному керуючому Поліщуку А.П. оклад визначений судом, виходячи із суми трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень, то суд зменшує такий розмір винагороди арбітражного керуючого Поліщука А.П. до двох розмірів мінімальної заробітної плати за кожен місяць за період часу з 01.11.2025 по 30.04.2026 включно, всього за 5 (п`ять) місяців.

Розрахунок суми основної винагороди ліквідатора Поліщука А.П., виконаний судом:

2 місці 2025 року х 8000,00грн. х 2 = 24 000,00грн.

4 місяці 2026 року х 8647,00грн. х 2 = 69 176,00грн.

Всього розмір винагороди 93 176,00грн.

Зважаючи, що ліквідатором Поліщуком А.П. заявлено вимоги про стягнення з кредитора ГУ ДПС у Закарпатській області винагороди в загальній сумі 278 164,00, з яких: 151 764,00грн. основна винагорода за період часу з 01.11.2025 по 30.04.2026 включно, суд доходить до висновку про задоволення таких вимог частково, стягнувши на користь ліквідатора 93 176,00грн. за період часу з 01.11.2025 по 30.04.2026 року.

Разом з частиною винагороди та витрат, що визнана кредитором і належить до сплати в сумі 126 400,00грн. основної винагороди та суми витрат ліквідатора у розмірі 11000,00грн. загальна сума, яку належить стягнути на користь ліквідатора становить 230 576,00 гривень.

В іншій частині відмовити.

Висновок суду щодо правової природи та призначення винагороди ліквідатора у справі, при відсутності майна ліквідаційної маси.

Як встановлено судом, у цій справі в ліквідаційні масі коштів немає.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 61 КУзПБ, кошти, що надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на ліквідаційний рахунок боржника. Такі кошти мають використовуватися у першу чергу на оплату витрат, пов`язаних з проведенням ліквідаційної процедури, та сплати основної і додаткової винагороди арбітражного керуючого.

Отже, суд висновує, що питання виплати винагороди арбітражному керуючому у разі, якщо в ліквідаційній масі немає коштів, кредитори не створюють фонду для фінансування винагороди ліквідатора, а процедура провадження у справі про банкрутство триває, то питання винагороди арбітражного керуючого мають вирішуватися за нормами Господарського процесуального кодексу України, оскільки ці питання не регулюються нормами КУзПБ.

КУзПБ не містить норми матеріального права яка би встановлювала особисті цивільні обов`язки кредиторів, які прямо передбачали би юридичний обов`язок кредитора сплачувати арбітражному керуючому-ліквідатору винагороду за виконання обов`язків у разі відсутності коштів у ліквідаційній.

Юридичним обов`язком кредитора є лише авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень. Тобто, обов`язком кредитора є забезпечення витрат на відкриття справи та процедур, які обмежуються трьома місяцями.

Однак за приписами КУзПБ, якщо авансовані кошти закінчилися, то така винагорода арбітражному керуючому має сплачуватися щомісяця за рахунок інших джерел. Якщо встановлених нормами КУзПБ таких джерел сплати немає, то суд має застосувати інші норми законодавства, які регулюють відносини матеріального забезпечення процесуальних процесів (процедур) віднайшовши в ГПК України такі норми права, які мають універсальний характер, а також регулюють подібні відносини.

Оскільки винагорода арбітражного керуючого, так само як і частина такої винагороди, що авансується кредитором, відносяться до судових витрат, які пов`язані з провадженням у справі, то слід застосовувати норми Господарського процесуального кодексу.

Обгрунтовуючи такі висновки у цій справі, суд враховує правові позиції, що висловлені Верховним Судом у Постанові палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.08.2023 у справі № 920/162/23, де Суд вказав, що загальні норми ГПК України застосовуються при розгляді справ про банкрутство настільки, наскільки це узгоджується із логікою законодавчого регулювання відносин банкрутства (неплатоспроможності), зокрема ті норми ГПК України, що мають універсальний характер, тобто застосовні до вирішення однакових, переважно суто процедурних, питань руху справи у позовному провадженні, так само і у процедурі банкрутства (неплатоспроможності) за умови, що інше не встановлено КУзПБ.

У цій справі суд враховує правові позиції Великої Палати та Палати КГС з розгляду справи про банкрутство щодо того, що арбітражний керуючий має працювати за плату, право на яку у нього виникає щомісяця, а кредитори мають здійснювати йому таку оплату пропорційно своїх вимог.

Керуючись наведеними висновками, суд у цій справі не виходячи з лона таких правових позицій, своїми висновками розвиває правову основу таких висновків.

Так, відсутність в КУзПБ взагалі норми про стягнення з кредиторів судових витрат для щомісячної оплати винагороди ліквідатору (якщо немає коштів, а кредитори не фінансують процес), компенсується нормою ст. 125 ГПК України, яка передбачає право суду зобов`язати сторони (кредиторів) внести на депозитний рахунок суду попередньо визначену суму судових витрат, пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією, про що постановляє ухвалу (забезпечення судових витрат). Ця норма ГПК, при її застосуванні в процедурах банкрутства знімає проблему роботи ліквідатора без заробітної плати.

Також, універсальними нормами ГПК для застосування їх при провадженні у справах про банкрутство, на переконання суду, є норми про залучення спеціаліста, попередню оплату (авансування) витрат, подальше фінансування витрат, у разі коли авансовані попередньо кошти закінчилися тощо. Такі норми відсутні в КУзПБ, а тому, для розв`язання наявних проблемних питань забезпечення процесуальної діяльності судом мають застосовуватися субсидіарно норми КУзПБ та норми ГПК України, як це прямо перебачено ч. 1 ст. 2 КУзПб та ч. 1 ст. 3 ГПК України. З метою забезпечення дотримання принципу верховенства права належить застосовувати аналогії закону згідно ч. 10 ст. 11 ГПК України.

Отже, суд має застосувати загальні норми КУзПБ при розгляді справи про банкрутство настільки, наскільки це узгоджується із правовою доктриною банкрутства та законодавчим регулюванням послідовності і порядку вчинення судом і учасниками справи про банкрутство процесуальних дій при закінченні авансованих коштів для виплати винагороди арбітражного керуючого, та відсутності клопотання кредиторів (комітету кредиторів) при відсутності майна або коли майно не виявлено, про застосування приписів ст. 65 КУзПБ щодо затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу і ліквідацію банкрута (ч. 1 ст. 65), або ж про припинення юридичної особи банкрута (ч. 2 - 3 ст. 65).

Згідно ст. 123 ГПК України (Види судових витрат) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, якими є витрати, зокрема: пов`язані із залученням спеціалістів, експертів тощо.

Згідно ст. 1, 10, 11, 17 КУзПБ, арбітражний керуючий - кваліфікований спеціаліст (фізична особа), який пройшов відповідну підготовку, отримав свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого, внесений до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, є суб`єктом незалежної професійної діяльності.

Згідно приписів ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Таким чином, арбітражний керуючий у розумінні ст. 123, 127 ГПК України є спеціалістом, який в обов`язковому порядку призначається судом для здійснення відповідної процедури, зокрема процедури ліквідації банкрута, що є його професійною діяльністю.

На підставі наведених норм КУзПБ суд висновує, що такому спеціалісту, як арбітражний керуючий, у разі відсутності джерела сплати винагороди у ліквідаційній масі, винагорода має сплачуватися відповідно до правил, визначених ст. 123, 127 ГПК України.

Так, відповідно до ст. 127 ГПК України спеціаліст (арбітражний керуючий) отримує винагороду за виконану роботу, пов`язану із виконанням обов`язків ліквідатора у справі про банкрутство.

У випадках, коли сума витрат на оплату послуг спеціаліста (ліквідатора) повністю не була сплачена учасниками справи попередньо (авансованих платежів, що закінчилися) або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми на користь спеціаліста зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом.

Нормою ст. 125 ГПК України щодо забезпечення та попередньої оплати судових витрат встановлено, що суд може зобов`язати учасника справи, який заявив клопотання про залучення спеціаліста попередньо (авансом) оплатити витрати, пов`язані з відповідною процесуальною дією. Якщо клопотання заявили декілька учасників справи, необхідну грошову суму авансом в рівних частках сплачують відповідні учасники справи, а у випадках, коли відповідна процесуальна дія здійснюється з ініціативи суду, - сторони в рівних частках.

На відміну від передбаченого нормами ГПК України принципу поділу між учасниками справи витрат на оплату спеціаліста у рівних частках, практика розгляду справ про банкрутство виробила інший принцип, що грунтується на нормах КУзПБ, зокрема Постановами Верховного Суду Суду від 01.08.2018 по справі № 912/1783/16, по справі № 11/Б- 921/1448/2013 від 26.02.2020 та інших, визначено, що «у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів боржника, то така оплата повинна здійснюватися за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам у реєстрі вимог кредиторів, що є справедливим розподілом витрат між кредиторами.

Таким чином, нормами ст. 125, 127 ГПК України встановлено порядок, який забезпечує оплату винагороди (основної винагороди) спеціаліста-арбітражного керуючого шляхом її сплати стороною (кредитором) за принципом пропорційності грошових вимог кредиторів у справі, який як більш справедливий у процедурах банкрутства для кредиторів, закріплений судовою практикою і правовими позиціями Верховного Суду.

Окрім того, цими нормами ГПК України передбачається право сторони у справі, у тому числі у справі про банкрутство, заявити про зменшення витрат на оплату роботи спеціаліста, яким беззаперечно є арбітражний керуючий, що виконує спеціальні повноваження у справі про банкрутство як ліквідатор.

Висновки суду щодо розміру винагороди ліквідатора як спеціаліста у справі та можливості зменшення судових витрат сторони - кредитора.

1. Розмір винагороди арбітражного керуючого при виконання повноважень ліквідатора не є абсолютним і може бути зміненим ухвалою господарського суду за клопотанням кредитора (комітету кредиторів) в залежності від стану провадження і об`єму виконуваної ліквідатором роботи, так званої «вимушеної процесуальної паузи», але таке зменшення не може бути нижче від двох третин встановленої арбітражному керуючому винагороди як окладу.

2. Кредитор у справі про банкрутство не може заперечувати щодо щомісячного нарахування арбітражним керуючим, призначеним судом у справу для виконання обов`язків, грошових сум основної винагороди за кожний місяць виконання ним повноважень ліквідатора в сумі трьох розмірів мінімальної заробітної плати, якщо такий розмір винагороди визначений судовим рішенням, яким ліквідатора призначено у справу.

3. Відповідно до ст. 10 КУзПБ визначено вимоги до арбітражного керуючого, як спеціаліста. Таким спеціалістом може бути громадянин України, який має вищу юридичну або економічну освіту другого (магістерського) рівня, загальний стаж роботи за фахом не менше трьох років або не менше одного року після отримання відповідної вищої освіти на керівних посадах, пройшов навчання та стажування протягом шести місяців у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства, володіє державною мовою та склав кваліфікаційний іспит.

4. Статтею 71 ГПК України визначено ознаки, що характеризують спеціаліста, як учасника господарського процесу, яка на переконання суду є застосовною за аналогією закону до тих відносин, які неповно врегульовані нормами КУзПБ. Так, Спеціалістом є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками, необхідними під час вчинення процесуальних дій, пов`язаних із застосуванням таких знань та навичок. Спеціаліст має право на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов`язаних з викликом до суду.

У випадках, коли сума витрат на оплату послуг спеціаліста повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми на користь спеціаліста відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом. Розмір витрат на оплату робіт залученого спеціаліста має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами (ч.3, 4, 5 ст. 127 ГПК України).

Арбітражний керуючий є спеціалістом у розумінні норм Господарського процесуального кодексу (ст. 127), стосовно якого кредитор може заявити про неспівмірний розмір винагороди при виконанні повноважень ліквідатора, через здійснення ним нескладних робіт та їх невеликим обсягом та часом, витраченим на виконання таких робіт.

За наведених обставин і правових підстав, визначених судом, заявлені вимоги ліквідатора Поліщука А.П. щодо звіту про нарахування винагороди та витрат задовольняються повністю. Стосовно стягнення винагороди та витрат частково, про що суд зазначає у резолютивній частині цього судового рішення.

Керуючись нормами Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 125, 127, 232, 234, 235 ГПК України, господарський суд, -

п о с т а н о в и в:

1. Заяву арбітражного керуючого Поліщука Андрія Павловича про затвердження звіту про нарахування винагороди та витрат за час виконання повноважень ліквідатора у справі - задовольнити повністю.

2. Затвердити суму основної грошової винагороди ліквідатора - арбітражного керуючого Поліщука А.П. за період з 01.11.2025 по 30.04.2026 включно в сумі 151 764,00 (сто п`ятдесят одна тисяча сімсот шістдесят чотири грн.00 коп.)

3. Заяву арбітражного керуючого ліквідатора Поліщука Андрія Павловича про стягнення з кредитора Головного управління ДПС у Закарпатській області сум основної винагороди та витрат за час виконання повноважень ліквідатора у справі задовольнити частково.

4. Стягнути з кредитора Головного управління ДПС у Закарпатській області (ЄДРПОУ 44106694, 88000, м. Ужгород, вул. Волошина, 52) на користь арбітражного керуючого Поліщука Андрія Павловича (свідоцтво арбітражного керуючого № 1890 від 21.12.2018 р., ІПН НОМЕР_1 , 03038, м. Київ, вул. М. Грінченка, буд. 4) суму основної грошової винагороди за виконання ним повноважень ліквідатора у справі № 907/1022/24 за весь період ліквідаційної процедури з 23.04.2025 по 30.04.2026 в сумі 230 576,00 грн. (двісті тридцять тисяч п`ятсот сімдесят шість гривень 00 копійок) та стягнути суму витрат ліквідатора пов`язаних із виконанням повноважень ліквідатора у справі в сумі 11 000,00 грн (одинадцять тисяч грн. 00 коп.).

Наказ видати після завершення строку на апеляційне оскарження цього судового рішення.

5. Копію ухвали надіслати ГУ ДПС у Закарпатській області, арбітражному керуючому Поліщуку А.П.

Ухвала набирає законної сили в порядку ч. 4 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 235 ГПК України з моменту її підписання суддею, та може бути оскаржена у відповідності до ст. 254, 255 ГПК України до Західного апеляційного господарського суду.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 25.06.2026 року.

Суддя П.Д. Пригуза