Ухвала суду № 137687679, 25.06.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

25 червня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/752/26

Господарський суд Житомирської області у складі судді Машевської О.П., перевіривши матеріали позовної заяви Коростенської окружної прокуратури до 1. Коростенської міської ради, 2. Фізичної особи-підприємця Каленського Олександра Степановича про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації прав та зобов`язання повернути земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

23.06.2026 надійшла позовна заява Коростенської окружної прокуратури до Коростенської міської ради та Фізичної особи-підприємця Каленського Олександра Степановича з позовними вимогами:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 1810700000:02:001:1020 від 21.01.2021, укладений між Коростенською міською радою та фізичною особою-підприємцем Каленським Олександром Степановичем;

- скасувати державну реєстрацію права власності Каленського Олександра Степановича на земельну ділянку з кадастровим номером 1810700000:02:001:1020 (номер відомостей про речове право: 40215275);

- зобов`язати фізичну особу-підприємця Каленського Олександра Степановича повернути у власність Коростенської міської територіальної громади в особі Коростенської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 1810700000:02:001:1020.

Однією із підстав застосування процесуального механізму залишення позовної заяви без руху згідно з ч.1 ст. 174 Кодексу є невідповідність останньої вимогам статей 162, 164 та 172 цього Кодексу.

Конституційний Суд України у рішенні від 03.12.2025 року №6-р(II)/2025 (щодо представництва прокурором інтересів держави в суді) зважає на те, що визначити законами України вичерпний перелік інтересів держави, які потребують захисту прокурорів у межах функції прокуратури, установленої п.3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України, практично неможливо. Інакше виник би ризик того, що окремі інтереси держави, які об`єктивно потребують утручання прокурора, залишаться незахищеними через відсутність їх у такому переліку. Водночас Закон покладає на прокурора обов`язок під час звернення до суду в таких інтересах самостійно визначати та обґрунтовувати підстави для представництва (абз. 2 ч. 3, абз. 1 ч. 4 ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру"). Умовою такого представництва визначено порушення або загрозу порушення інтересів держави, що зумовлює обов`язок прокурора також указувати в позовній заяві, у чому саме вони полягають. Крім того, Закон передбачає, що прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді лише після підтвердження судом підстав для цього (абз. 2 ч. 4 ст. 23). Тобто контроль за тим, чи діє прокурор в інтересах держави, що порушені, звертаючись до суду з відповідним позовом, покладено на суд.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.03.2026 у справі №922/5241/21 виклала правові висновки щодо статусу прокурора як позивача у спорі про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна комунальної форми власності, де орган місцевого самоврядування визначено відповідачем за позовом, і зокрема:

"Статус прокурора у справі

10.47. Прокурор у цій справі намагався оспорити набуття Відповідачкою 3 Об`єкта приватизації, добросовісність набуття цього майна Відповідачем 4 та витребувати його від Відповідача 4.

10.48. У зв`язку з цим потребує відповіді питання, чиї інтереси у цій справі захищає прокурор і від порушення з боку якого суб`єкта: він захищає інтереси територіальної громади як власника майна, яке незаконно вибуло з власності громади, чи держави в цілому як суб`єкта, який має права (законні інтереси) стосовно цього майна, яким Рада незаконно розпорядилась.

Від цього залежить те, якими вимогами захищається відповідне право чи інтерес, до кого мають бути звернені ці вимоги, а також момент початку перебігу позовної давності за відповідними вимогами.

10.50. У практиці Верховного Суду сформований підхід, за якого «представництво в суді законних інтересів держави» згідно зі статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» охоплює представництво таких суспільних інтересів, до яких належать інтереси як держави в цілому, так і інтереси територіальної громади.

Ці інтереси не завжди збігаються.

Певні дії, рішення, правочини, в тому числі стосовно майна територіальної громади можуть не зачіпати інтересів інших, аніж самої територіальної громади. Відповідно й порушення при вчиненні цих дій, ухваленні рішень, вчиненні правочинів не стосуються інтересів держави в цілому.

10.51. Звертаючись до суду з позовом, прокурор має визначити, на захист яких саме інтересів він звертається.

10.52. У цій справі прокурор у позовній заяві відзначає, що «з урахуванням того, що Харківська міська рада представляє інтереси міської громади, однак у даному випадку вона є відповідачем у справі і саме вона вчинила дії, які негативно впливають на інтереси громади, так як і Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, прокурор самостійно подає вказаний позов» (т.1, а. с. 9).

10.53. Велика Палата Верховного Суду у зв`язку з цим звертає увагу на те, що орган місцевого самоврядування не є відповідачем сам по собі. Це орган, який здійснює представництво інтересів територіальної громади (або держави у випадках реалізації делегованих повноважень, визначених законом). Так само і позов, який подано до органу державної влади, є позовом до держави в особі цього органу.

10.54. Тому якщо прокурор звертається з позовом, який має на меті оспорити передання органом місцевого самоврядування майна у приватну власність особи, то залежно від того, на захист якого інтересу подано позов (держави в цілому як власника чи територіальної громади як власника), має бути визначено позивача і коло відповідачів.

10.57. Якщо ж прокурор захищає суто інтереси територіальної громади, то вона в особі відповідного органу місцевого самоврядування є позивачем за таким позовом, навіть якщо за твердженням прокурора, саме внаслідок незаконних дій (рішення, правочину) цього органу порушено інтереси громади.

10.59. Сторона оспорюваного правочину (тобто суб`єкт, для якого правочин створив правові наслідки), за яким відбулось відчуження майна, не може вимагати повернення собі майна від іншої сторони правочину, якщо цей правочин не визнано недійсним. А так само не може без визнання цього правочину недійсним витребовувати майно у інших набувачів.

10.60. У цій справі прокурор хоча й стверджує про те, що звертається з позовом як самостійний позивач, однак обґрунтовує позов необхідністю захисту інтересів територіальної громади міста Харкова. Про інтерес держави, який би виходив за межі інтересів територіальної громади, у позові не йдеться. А свою роль як позивача прокурор обґрунтовує необхідністю визначити Харківську міську раду як відповідача, оскільки вона, на його думку, «вчинила дії, які негативно впливають на інтереси громади», іншими словами, порушила ці інтереси.

10.61. На помилковість такого визначення суб`єктного складу справи Велика Палата Верховного Суду звернула увагу вище.

Отже, оскільки прокурор у цій справі захищає інтереси територіальної громади міста Харкова, а про недотримання вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» у скарзі не йдеться, Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що прокурор представляє територіальну громаду міста Харкова в особі Харківської міської ради як колишнього власника Об`єкта приватизації і сторону Договору купівлі-продажу".

Господарський суд доповнює, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції потрібно базуватися на тому, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати касаційного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати касаційного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів касаційного суду.

У разі, якщо правові висновки мають однаковий пріоритет (тобто не переважають один над одним залежно від того, сформульовані вони колегією суддів, судовою палатою, об`єднаною палатою чи Великою Палатою Верховного Суду), Велика Палата Верховного Суду наголошує, що суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду (див. постанову від 04.10.2023 у справі № 906/1026/22).

За доводами позову земельна ділянка з кадастровим номером 1810700000:02:001:1020, яка знаходиться в межах міста Коростеня, незаконно вибула з комунальної власності, що завдало істотної шкоди Коростенській міській територіальній громаді. У спірних відносинах прокурор набуває статусу позивача, оскільки Коростенська міська рада, як сторона оспорюваного договору, у господарському процесі не може бути одночасно в статусі позивача та відповідача. Відповідну правову позицію, доводить Прокурор, виклала ВПВС у постанові від 28.09.2022 у справі №483/448/20 здійснюючи тлумачення ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Однак з огляду на ієрархію висновків Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 04.03.2026 у справі №922/5241/21 висновки щодо статусу прокурора у подібних правовідносинах мають вищий пріоритет над висновками, викладеними у постанові від 28.09.2022 у справі №483/448/20.

Господарський суд також враховує, що Велика Палала Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (див. постанову від 21.11. 2025 у справі № 920/19/24).

Тобто визначений частиною четвертою статті 23 Закону № 1697-VII обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору, і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.

Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює (див. постанову від 21.11. 2025 у справі № 920/19/24).

Мета цього позову прокурора спрямована на захист інтересів територіальної громади міста Коростеня в особі Коростенської міської ради як колишнього власника спірної земельної ділянки і сторони оспорюваного договору купівлі-продажу.

Тобто підставою реалізації прокурором представницьких функцій за цим позовом мала б стати усвідомлена пасивна поведінка Коростенської міської ради щодо захисту інтересів територіальної громади щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, тоді як така зобов`язана ефективно реагувати на порушення вимог законодавства, що впливають на інтереси територіальної громади.

Водночас Господарський суд також враховує, що у п.8.10. постанови від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що помилкове визначення прокурором статусу ради як відповідача при належному обґрунтуванні ним правових підстав представництва інтересів місцевої ради та дотримання процедури звернення до ради як органу уповноваженого представляти інтереси територіальної громади, про намір звернутися до суду в інтересах цієї територіальної громади, не може мати наслідком залишення позову без розгляду.

У п. 81 постанови від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 Велика Палата Верховного Суду наголошує, що невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із частиною четвертою статті 53 ГПК України має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті.

Оскільки до позовної заяви додано листування прокурора з Коростенською міською радою по суті оспорюваного договору купівлі-продажу земельної ділянки, Господарський суд застосовує ч.1 ст. 174 Кодексу.

Керуючись ст.ст. 162, 164, 172, 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Коростенської окружної прокуратури залишити без руху.

2. Коростенській окружній прокуратурі протягом 10 (десяти) днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.03.2026 у справі №922/5241/21.

3. Роз`яснити Коростенській окружній прокуратурі , що в разі не усунення недоліків у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається згідно з ч.4 ст.174 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набрала законної сили 25.06.2026 та оскарженню не підлягає.

Суддя Машевська О.П.

1- у справу

2- Коростенській окруж. прок (через Ел. суд)