Рішення № 137687619, 16.06.2026, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.06.2026р. Справа № 905/212/26

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі судового засідання Руденко Е.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА АГРОТІС» (код ЄДРПОУ 30228170; адреса: 85334, Донецька обл., Покровський район, сел. Удачне, вул. Залізнична, буд. 53)

до відповідача: Держави Російська Федерація в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації (адреса: 125993, Російська Федерація, м. Москва, вул. Велика Дмитрівка, буд. 15а, МСП-3)

про стягнення 1.558.170.924,86 грн. майнової шкоди, -

учасники справи не з?явились, -

СУТЬ СПОРУ ТА ХІД СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА АГРОТІС» звернулось до Господарського суду Донецької області через підсистему «Електронний суд» з позовною заявою від 31.03.2026 про стягнення з Держави Російська Федерація в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації 1.558.170.924,86 грн. майнової шкоди, завданої військовою агресією Російської Федерації проти України, з них: 1.207.521.924,86 грн. реальних матеріальних збитків, 350.649.000,00 грн. упущеної вигоди (вх № 1441/26 від 01.04.2026).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що внаслідок військової агресії проти України було втрачено належне йому на праві власності майна, а також завдано збитків внаслідок неможливості здійснювати діяльність на території Донецької області. Позивач звернувся до суб`єкта оціночної діяльності - Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЖИНІРИНГОВИЙ ЦЕНТР «ЕКСКОН», яким у відповідності до Методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, затвердженої наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України 18 жовтня 2022 року № 3904/1223, був складений Звіт про оцінку реальних збитків та упущеної вигоди ТОВ «АГРОФІРМА «АГРОТІС» (код ЄДРПОУ 30228170) від втрати майна що розташоване на тимчасово окупованій території Донецької області, у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації від 15 грудня 2025 року.

На підтвердження вимог надано суду наступні документи: правовстановлюючі (статутні) документи підприємства та його представника, свідоцтва про право власності, технічні паспорти, інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, витяги з державного реєстру правочинів, інвентарні картки обліку основних засобів, листи Головного сервісного центру МВС, управління Держпродспоживслужби в Донецькій області, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, свідоцтва про реєстрацію машин, інформацію з Єдиного державного реєстру тварин, договори купівлі-продажу, акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, видаткові та податкові накладні, інвентарні картки обліку основних засобів, інвентаризаційну відомість втраченого майна, акт опису характеристик втраченого майна, сільськогосподарську звітність (звіти про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду за формою № 29-сг), фінансову звітність за 2019-2021 роки, накази Головнокомандуючого Збройних Сил України за період з 13.03.2022 по 03.01.2026, накази підприємства про оголошення простою, про внесення змін в діяльність підприємства в період воєнного стану, про врегулювання трудових відносин, листування (повідомлення правоохоронних та контролюючих органів про втрату доступу до виробничих потужностей, матеріальних ресурсів та основних фондів, заяви про злочин та інше), талон-повідомлення єдиного обліку, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 10.09.2022, роздруківка публікації вебресурсу "Фонд стратегічної культури" від 02.08.2024, Звіт про оцінку реальних збитків та упущеної вигоди від втрати майна що розташоване на тимчасово окупованій території Донецької області, у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації від 15.12.2025, листи Міністерства юстиції України, роздруківку повідомлення від 25.02.2022 з офіційного сайта АТ "Укрпошта", акт огляду інформації, розміщеної на вебсайті від 02.02.2026, договір на проведення незалежної оцінки № 03/07-01 від 03.07.2025, акт приймання-передачі робіт з незалежної оцінки від 10.12.2025, платіжні інструкції.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2026 позовним матеріалам присвоєно єдиний унікальний номер справи 905/212/26 та передано на розгляд судді Величко Н.В.

Частина перша статті 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачає, що пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Предметом позову у даній справі є відшкодування шкоди, завданої збройною агресією Російської Федерації проти України. Місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна.

Вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН.

У зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією, що, у свою чергу, з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства Російської Федерації в Україні, у зв`язку із припиненням його роботи на території України. До таких висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і Російською Федерацією, на основі аналізу наведених вище норм права та фактичних обставин, дійшов Верховний Суд у постановах від 14.04.2022 у справі №308/9708/19, від 18.05.2022 у справі №760/17232/20, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2022 у справі №635/6172/17.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №990/80/22, Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.

При цьому, Верховний Суд виходив з того, що країна-агресор діяла поза межами свого суверенного права на самооборону, навпаки, віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, тому безумовно Російська Федерація надалі не користується в такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Такі висновки наведено в постановах Верховного Суду від 08 та 22 червня 2022 року у справах №490/9551/19 та №311/498/20.

Таких самих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18.05.2022 року у справі №428/11673/19 та у справі №760/17232/20-ц, зазначивши додаткові аргументи непоширення судового імунітету Російської Федерації у спірних правовідносинах, а саме: підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції; судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним з міжнародно-правовими зобов`язаннями України у сфері боротьби з тероризмом; судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення нею державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.

З огляду на те, що внаслідок повномасштабної збройної агресії порушено суверенітет України, отримання згоди Російської Федерації бути відповідачем у справі є недоречним. Зупинення провадження у справі призведе до безпідставного зволікання з розглядом справи, що не сприятиме якнайкращому захисту інтересів позивача. Дана правова позиція суду відображена у постановах Верховного Суду у справах №796/165/18 від 25.01.2019, №308/9708/19 від 14.04.2022 та № 760/17232/20-ц від 18.05.2022.

Ухвалою суду від 07.04.2026 відкрито провадження у справі 905/212/26, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, встановлено сторонам строк для подачі суду заяв по суті та документів, вирішені інші процедурні питання.

Детальний хід підготовчого провадження викладений у відповідних ухвалах суду, що наявні в матеріалах справи.

Згідно ухвали суду від 26.05.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 16.06.2026, визнано явку представників сторін не обов`язковою.

Про хід справи сторони повідомлені у встановленому порядку, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: позивач - шляхом доставки процесуальних рішень суду у його зареєстрований електронний кабінет в системі Електронний суд; враховуючи розірвання дипломатичних відносин України з Російською Федерацією, що унеможливлює надсилання судом процесуальних рішень на адресу відповідача в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, для відповідача на сторінці Господарського суду Донецької області офіційного веб-порталу Судова влада України розміщено відповідні оголошення, роздруківки яких долучені до справи, з дня опублікування оголошення відповідач вважається повідомленим про розгляд справи відповідно до ч.4 ст. 122 ГПК України.

Також, на вимогу суду, позивачем направлено відповідачу на адресу посольства Російської Федерації в Республіці Молдова нотаріальний переклад ухвали господарського суду у справі № 905/212/26 від 07.04.2026 на російську мову, відповідні докази надані до матеріалів справи.

Всі процесуальні акти суду у цій справі оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень офіційного веб-порталу Судова влада України в мережі Інтернет, відомості якого є відкритими для безоплатного цілодобового доступу відповідно до Закону України Про доступ до судових рішень.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 905/212/26 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Станом на 16.06.2026 відповідач відзив на позовну заяву не подав, про причини та/або намір вчинити відповідні дії суд не повідомив.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Оскільки відповідачем не подано відзив на позовну заяву у встановлений судом строк та не зазначено й не обґрунтовано поважних причин пропуску цього строку, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 16.06.2026 сторони участі не приймали, від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника за наявними матеріалами, на задоволенні позовних вимог наполягає. (вх.№№ 01-41/4301/26, 01-41/4306/26 від 16.06.2026).

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ, ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Агротіс» (позивач) є юридичною особою, резидент України, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань 30228170, основним видом діяльності є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код КВЕД 01.11).

Як стверджує позивач та підтверджується наявної інформацією на вебресурсі Державного підприємства «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» за позивачем рахується ряд зареєстрованих потужностей, відповідно до Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», а саме:

1) з реєстраційним номером r-UA-05-09-1107 за адресою: Донецька область, Покровський район, с. Костянтинівка, Шевченко, 104-А молочно-товарна ферма відділення «Костянтинівське» за видами діяльності: первинне виробництво, зберігання, транспортування та реалізація;

2) з реєстраційним номером r-UA-05-09-1109 за адресою: Донецька область, Волноваський район, с. Богоявленка, Горького, 43-А молочно-товарно ферма відділення «Богоявленське» за видами діяльності: первинне виробництво, зберігання, транспортування та реалізація;

3) з реєстраційним номером r-UA-05-09-1108 за адресою: Донецька область, Волноваський район, с. Павлівка, Набережна, 61 молочно-товарна ферма відділення «Павлівське» за видами діяльності: первинне виробництво, зберігання, транспортування та реалізація;

4) з реєстраційним номером r-UA-05-09-587 за адресою: Донецька область, Покровський район, с. Павлівка, вул. Центральна, 84 за видами діяльності: первинне виробництво;

5) з реєстраційним номером r-UA-05-09-958 за адресою: Донецька область, Волноваський район, с. Богоявленка, Горького, 86 за видами діяльності: первинне виробництво, зберігання та реалізація;

6) з реєстраційним номером r-UA-05-13-263 за адресою: Донецька область, Маріупольський район, с-ще Микільське, Суворова, 58 за видами діяльності: зберігання, первинне виробництво та реалізація;

7) з реєстраційним номером r-UA-05-09-959 за адресою: Донецька область, Покровський район, с. Антонівка, Гагаріна, 101-А за видами діяльності: первинне виробництво, зберігання та реалізація.

Під час здійснення діяльності позивачем використовувалося належне йому на праві власності майно, у тому числі: 126 одиниць нерухомого майна згідно переліку, що розташовано у м. Мар"їнка, м. Красногорівка, с. Антонівка, с. Богоявленка, с. Георгіївка, с. Катеринівка, с. Павлівка, с. Степне, с. Березове, с. Костянтинівка Мар"їнського району Донецькій області та у с. Тополине, с. Шевченко, смт. Нікольське (колишнє смт.Володарське) Нікольського (раніше Володарського) району Донецької області; 224 одиниці транспортних засобів та машин згідно переліку (автомобілі легкові, вантажні, вантажопасажирські, автобуси, автокрани, причіпи, автоцистерни, комбайни, трактори, екскаватори, навантажувачі); 70 одиниць обладнання згідно переліку; 5 номенклатурних одиниць незавершеного виробництва з вирощування сільськогосподарської продукції, паливно-мастильні матеріали в кількості 124 номенклатурні одиниці, сировина та матеріали в кількості 11 номенклатурних одиниць; матеріали сільськогосподарського призначення в кількості 33 номенклатурні одиниці, продукція сільськогосподарського виробництва в кількості 52 номенклатурні одиниці, а також довгострокові біологічні активи тваринництва в кількості 410 голів (213090 кг живої ваги); поточні біологічні активи тваринництва в кількості 499 голів (157734 кг живої ваги), інформація про що підтверджується Інвентаризаційною відомістю втраченого майна ТОВ «АГРОФІРМА «АГРОТІС», розташованого на тимчасово окупованій території Донецької області, від 23 жовтня 2025 року.

На обліку у позивача також перебували тварини, відомості про які внесені до Єдиного державного реєстру тварин, про що свідчить Інформація з Єдиного державного реєстру тварин станом на 18.05.2023, у тому числі:

1) на відділенні Позивача «ПАВЛІВСЬКЕ» (реєстраційний номер господарства 14027763) за адресою: 85672, Донецька область, Волноваський район, с. Павлівка, Набережна, 61 усього 916 тварин, з яких: ? корів 410 одиниць; ? телиць 473 одиниць; ? бугаїв, бугайців 33 одиниці;

2) на відділенні Позивача «БОГОЯВЛЕНСЬКЕ» (реєстраційний номер господарства 14028044) за адресою: 85643, Донецька область, Волноваський район, с. Богоявленка, Горького, 43А усього 129 тварин, з яких: ? корів 11 одиниць; ? телиць 39 одиниць; ? бугаїв, бугайців 79 одиниць;

3) на відділенні Позивача «КОСТЯНТИНІВСЬКЕ» (реєстраційний номер господарства 14028040) за адресою: 85653, Донецька область, Покровський район, с. Костянтинівка, Шевченка, 104-А усього 514 тварин, з яких: ? корів 195 одиниць; ? телиць 294 одиниць; ? бугаїв, бугайців 25 одиниць.

Позивач зазначає що первинна документація була знищена внаслідок військової агресії, однак останнім здійснено заходи щодо отримання від контрагентів документів на підтвердження здійснення господарських операцій з придбання товару в період з березня 2020 року по лютий 2022 року, які надані до суду з позовною заявою.

Відомості щодо фінансово-господарської діяльності, зокрема про доходи, витрати, активи, зобов`язання та рух грошових коштів тощо у 2019 2021 роках були відображені Позивачем у фінансовій звітності за 2019, 2020 та 2021 роки.

Позивач повідомив податковий орган Заявою за вих. №15-78-15 від 26 вересня 2022 року та за вих. №15-97-15 від 20 жовтня 2022 року про відсутність можливості виконання податкових зобов`язань у порядку, визначеному у пункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України. За результатами розгляду вказаних заяв та Скарги за вих. №15-109-15 від 21 листопада 2022 року Державною податковою службою України було прийняте Рішення №47/05-99-04-16 від 09 жовтня 2023 року щодо неможливості своєчасного виконання платником податків Позивачем свого податкового обов`язку з наступних підстав: втрата (знищення чи зіпсування) первинних документів, неможливість використати чи вивезти документи, комп`ютерне та інше обладнання внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації; об`єкти оподаткування знаходяться на тимчасово окупованій території збройними формуваннями Російської Федерації.

Як зазначає позивач та підтверджується наданими доказами, внаслідок повномасштабного військового вторгнення РФ на територію України, 28 лютого 2022 року керівником позивача у зв`язку із призупиненням роботи товариства, що виникло у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, Наказом №30/1 був оголошений простій всім працівникам товариства з 01 березня 2022 року до можливості відновити роботу із звільненням від обов`язку бути присутніми на робочих місцях. 29 квітня 2022 року Наказом №55-к «Про внесення змін в діяльність підприємства в період воєнного стану» з 01 травня 2022 року призупинена робота відділень «Олександрівське», «Елеватор «Нікольський», а також відповідно до Наказу №56-К «Про врегулювання трудових відносин» призупинена дія трудових договорів з працівниками, які забезпечували діяльність вказаних підрозділів. Вже з 01 липня 2022 року відповідно до Наказу №33 «Про врегулювання трудових відносин» керівником Позивача призупинена дія трудових договорів з працівниками інших структурних відділень Позивача. Виробничі активи підприємства знаходяться на території проведення воєнних (бойових) дій та на територіях, які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) та фактичну втрату контролю над діяльністю структурних підрозділів, про що позивач повідомив Донецьку обласну державну адміністрацію, Службу безпеки України, Офіс Генерального прокурора, Національної поліції України та Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Службою безпеки України Листом за вих.№78/2/13-5780нт від 20 липня 2022 року повідомлено про розгляд заяви Позивача про вчинене кримінальне правопорушення щодо втрати можливості здійснення Позивачем контролю над діяльністю структурних підрозділів підприємства, що знаходяться на території Волноваського району Донецької області у ході повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України, а також про долучення відомостей, викладених у зверненні Позивача, слідчим відділом 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях до матеріалів кримінального провадження №12022052630000462 від 07 червня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України (прим. на дату внесення відомостей порушення законів та звичаїв війни).

Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 20 липня 2022 року (номер кримінального провадження 12022052630000462 від 07 червня 2022 року) підтверджено, що у зв`язку із бойовими діями за фактичним місцем знаходження товариства: Донецька область, Волноваський район, Вугледарська МТГ ВЦА, с. Павлівка, вул. Центральна, 84, втрачена можливість здійснення діяльності та фактично втрачено контроль з боку адміністрації та законних органів управління (ЄО 3407 Селидово від 07.06.2022). Також втрачено контроль за діяльністю частини структурних підрозділів ТОВ «АГРОФІРМА «АГРОТІС» на території Волноваського району Донецької області».

10 вересня 2022 року Слідчим відділом 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 22022050000004568 були внесені відомості про кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 438 Кримінального кодексу України.

Позивач також звертався із запитами-листами до керівників громад, де знаходяться його виробничі потужності, які підтверджували факт перебування майна, земельних ділянок під тимчасовою окупацією.

Для визначення розміру реальних збитків, завданих внаслідок втрати належного позивачу на праві власності майна, а також упущеної вигоди внаслідок неможливості здійснювати діяльність на території Донецької області позивач звернувся до суб`єкта оціночної діяльності - Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЖИНІРИНГОВИЙ ЦЕНТР «ЕКСКОН», яким був складений Звіт про оцінку реальних збитків та упущеної вигоди ТОВ «АГРОФІРМА «АГРОТІС» (код ЄДРПОУ 30228170) від втрати майна що розташоване на тимчасово окупованій території Донецької області, у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації від 15 грудня 2025 року (том 18 арк.справи 71-148, продовження звіту - том 19 арк.справи 2-214, том 20 арк.справи 2-114, том 21 арк.справи 2-146).

За результатом проведеного дослідження оцінювачем зроблено висновок, що розмір реальних (прямих) збитків ТОВ «АГРОФІРМА «АГРОТІС» (Код ЄДРПОУ 30228170) від втрати майна становить 1.207.521.924 (один мільярд двісті сім мільйонів п`ятсот двадцять одна тисяча дев`ятсот двадцять чотири) гривні 86 коп. з урахуванням податку на додану вартість, у тому числі:

- від втрати нерухомого майна в кількості 306 інвентарних одиниць, що розташоване на тимчасово окупованій території Донецької області, у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, станом на 24 лютого 2022р., становить 870782121 гривень без урахування ПДВ,

- від втрати обладнання в кількості 70 інвентарних одиниць, що розташоване на тимчасово окупованій території Донецької області, у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, станом на 24 лютого 2022р., становить 25463351 гривень без урахування ПДВ,

- від втрати незавершеного виробництва з вирощування сільськогосподарської продукції в кількості 5 номенклатурних одиниць, що розташоване на тимчасово окупованій території Донецької області, у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, станом на 24 лютого 2022р., становить 91571922 гривень 53 коп. без урахування ПДВ,

- від втрати паливно-мастильних матеріалів в кількості 124 номенклатурні одиниці, що розташоване на тимчасово окупованій території Донецької області, у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, станом на 24 лютого 2022р., становить 8463709 гривень 23 коп. без урахування ПДВ,

- від втрати довгострокових біологічних активів тваринництва (великої рогатої худоби) в кількості 410 голів (213090 кг живої ваги), що розташоване на тимчасово окупованій території Донецької області, у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, станом на 24 лютого 2022р., становить 6953250 гривень без урахування ПДВ,

- від втрати поточних біологічних активів тваринництва (великої рогатої худоби) в кількості 499 голів (157734 кг живої ваги), що розташоване на тимчасово окупованій території Донецької області, у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, станом на 24 лютого 2022р., становить 6049428 гривень без урахування ПДВ,

- від втрати сировини та матеріалів в кількості 11 номенклатурних одиниць, що розташоване на тимчасово окупованій території Донецької області, у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, станом на 24 лютого 2022р., становить 2087324 гривень 46 коп. без урахування ПДВ,

- від втрати матеріалів сільськогосподарського призначення в кількості 33 номенклатурні одиниці, що розташоване на тимчасово окупованій території Донецької області, у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, станом на 24 лютого 2022р., становить 46197876 гривень 96 коп. без урахування ПДВ,

- від втрати продукції сільськогосподарського виробництва в кількості 52 номенклатурні одиниці, що розташоване на тимчасово окупованій території Донецької області, у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, станом на 24 лютого 2022р., становить 93176883 гривень 68 коп. без урахування ПДВ,

- від втрати КТЗ та спецтехніки в кількості 224 інвентарні одиниці, що розташовані в Донецькій області, у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, розраховані як ринкова вартість КТЗ та спецтехніки до заподіяння шкоди, станом на 24 лютого 2022р., становить 56776058 гривень без урахування ПДВ.

Також, згідно цього висновку розмір упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, пов`язаних з втратою майна, розташованого на тимчасово окупованій території Донецької області, станом на 24 лютого 2022 р. становить 350.649.000 (триста п`ятдесят мільйонів шістсот сорок дев`ять тисяч) гривень з урахуванням податку на додану вартість.

Вважаючи свої права порушеними внаслідок збройної агресії держави - Російської Федерації проти України та незаконної окупації та анексії території Донецької області у ході збройної агресії проти України, що призвело до втрати позивачем доступу до свого майна, можливості вільно користуватися та розпоряджатися своїм майном, після втрати контролю над таким майном є неможливим встановити його нинішній стан та актуальний статус, що прирівнюється до позбавлення власності (де-факто експропріації) і тому таке майно вважається втраченим як у разі припинення права власності на майно чи його знищення, ТОВ «Агрофірма «Агротіс» звернулося до суду з цим позовом та просить стягнути на свою користь з Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації спричинених збитків у загальній сумі 1.558.170.924,86 грн.

Вирішуючи даний спір, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини 1 статті 3, статті 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

За змістом частин 1, 3 статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з частинами першою, другою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частинами першою, другою статті 1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану недоговірну (деліктну) шкоду, визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:

(1) неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;

(2) наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;

(3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;

(4) вина заподіювача шкоди, як суб`єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Суди, розглядаючи спори про стягнення шкоди, мають встановлювати наявність усіх елементів складу правопорушення у їх сукупності. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність у вигляді відшкодування шкоди не настає.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша, третя статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК) наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини належними та допустимими доказами.

При поданні позову про відшкодування заподіяної майнової шкоди на позивача покладається обов`язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

Як відомо, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався і триває дотепер.

14.04.2022 Верховною Радою України прийнято постанову про схвалення Заяви Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні», в якій Верховна Рада України визнає дії, вчинені Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії Російської Федерації проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, геноцидом Українського народу.

22.05.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України №2265-IX «Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну».

Так, згідно зі ст. 2 Закону України «Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну» Російська Федерація є державою-терористом, однією з цілей політичного режиму якої є геноцид Українського народу, фізичне знищення, масові вбивства громадян України, вчинення міжнародних злочинів проти цивільного населення, використання заборонених методів війни, руйнування цивільних об`єктів та об`єктів критичної інфраструктури, штучне створення гуманітарної катастрофи в Україні або окремих її регіонах.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія Російської Федерації засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16 березня 2022 року у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов`язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.

Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою засуджено військову агресію Росії проти України, вимагається від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджено всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагається дотримання міжнародного гуманітарного права включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

Преамбулою Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Як встановлено судом, за позивачем зареєстровано ряд потужностей, які знаходяться на територіях Донецької області, які є тимчасово окупованими або на яких ведуться активні бойові дії.

Так, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376 (в редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 26 травня 2026р. № 987), м. Костянтинівка з 21.06.2023 є територією активних бойових дій, с. Богоявленка (Волноваський район) з 26.10.2024 є тимчасово окупованою територією, с. Павлівка (Волноваський район) з 13.03.2022 є тимчасово окупованою територією, с-ще Микільське (Маріупольський район) з 05.03.2022 є тимчасово окупованою територією, с. Антонівка (Покровський район) з 17.01.2025 є тимчасово окупованою територією.

Ведення активних бойових дій на зазначених територіях та тимчасова окупація, а також завдання внаслідок таких дій руйнування майна та численних жертв серед населення широко висвітлювалось засобами масової інформації, у тому числі міжнародними, та є загальновідомим фактом.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 210/4458/15-ц, від 30 січня 2020 року у справі 287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 серпня 2017 року у справі № 761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.

Протиправність діянь відповідача як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України в розумінні ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні.

Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах. Близький за змістом висновок викладений Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 648/2035/17, постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 686/10520/15-ц.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Відтак, в результаті збройної агресії РФ проти України ТОВ «Агрофірма «Агротіс» перестало володіти, користуватись і розпоряджатись на власний розсуд належним йому майном, яке перебувало за адресами місцезнаходження виробничих ділянок у Покровському, Волноваському та Маріупольському районах Донецькій області, на територіях яких Товариством здійснювалася господарська діяльність. Ведення активних бойових дій та захоплення частини територій, потягло за собою руйнування, пошкодження та знищення майна в значних масштабах.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 326 затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі Порядок), який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, починаючи з 19 лютого 2014 року.

Згідно з п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 326 Міністерствам, іншим центральним та місцевим органам виконавчої влади постановлено розробити і затвердити у шестимісячний строк методики, передбачені Порядком, затвердженим цією постановою.

Згідно з пп. 18 п. 2 Порядку визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.

Основні показники, які оцінюються (зокрема): вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності; вартість втрачених фінансових активів підприємств недержавної форми власності; упущена вигода підприємств недержавної форми власності.

Відповідно до п. 5 Загальних засад (додаток до Постанови Кабінету міністрів України від 20.03.2022 № 326) оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.

Незалежна оцінка збитків проводиться суб`єктами оціночної діяльності суб`єктами господарювання, визнаними такими Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», із дотриманням національних стандартів оцінки майна та Міжнародних стандартів оцінки майна з урахуванням особливостей, що визначені цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.

Відповідно до підпунктів 18 і 19 пункту 2 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 326 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2022 року № 951), Міністерством економіки України та Фондом державного майна України спільним наказом від 18.10.2022 № 3904/1223, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.12.2022 за №1522/38858, затверджено Методику визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності (далі Методика).

Згідно з п. 7 розділу І «Основні положення» Методики оцінка збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи (експертного дослідження).

Однак аналіз змісту положень чинного законодавства свідчить про відсутність в них закріплених норм, що детально регламентують методику розрахунку критерії визначення (обчислення) збитків у вигляді упущеної вигоди.

Відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди має свою специфіку, обумовлену низкою факторів, що зумовлено, зокрема особливістю правової природи категорії збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки момент вчинення правопорушення упущена вигода є лише можливою (майбутньою), а не наявною майновою втратою, а її розмір допустимо встановити лише приблизно, із деякими припущеннями, адже досить складним є визначення розміру тих втрат, які ще не сталися (не наступили фізично), позаяк невідомо, які чинники могли б мати вплив на прибуток.

Тож у з`ясуванні критеріїв, яким слід керуватися при визначені (обрахунку) розміру збитків у вигляді упущеної вигоди, суд зважає на сутність правової природи категорії упущена вигода, принципи на яких ґрунтується виконання зобов`язання з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, а також функції, які повинно виконувати відшкодування збитків та завдання - компенсацію дійсних негативних наслідків порушення його прав. Іншими словами відновлення майнового стану кредитора за рахунок боржника має здійснюватися із розрахунку еквівалентності, співмірності між собою відшкодування та збитків.

Відтак, при визначенні розміру збитків у вигляді упущеної вигоди слід керуватися такими критеріями її розрахунку (обчислення) як: 1) звичайні обставини (умови цивільного/господарського обороту); 2) розумні витрати; 3) компенсаційність відшкодування збитків.

Відмова у стягненні упущеної вигоди з огляду не доведення позивачем чіткого розміру заподіяних йому збитків не узгоджується із наведеним принципами та засадами цивільного законодавства, які є керівними ідеями, з яких мають виходити у своїй діяльності усі без винятку учасники цивільних (господарських) відносин та призводить до втрати захисної і відновлювальної функції відшкодування збитків.

Відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди як форма цивільно-правової відповідальності застосовується з метою захисту порушених (невизнаних) цивільних прав й інтересів, та полягає у відшкодуванні правопорушником вартості майнових вигод, які потерпіла особа могла б мати, якби її суб`єктивне право не було порушеним (невизнаним).

Тому справедливе відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди за наявності доведеності протиправної поведінки заподіювача збитків та причинного зв`язку між збитками та протиправною поведінкою є одним із ефективних засобів захисту порушених прав позивача.

Отже, суд зазначає, що упущена вигода як правова категорія за своєю суттю є не отриманим доходом (майновими втратами), який з урахуванням розумних витрат на його отримання міг реально отримати позивач за звичайних обставин, якби його право не було порушено, а відповідач додержувався правил здійснення господарської діяльності.

Неодержаний дохід (упущена вигода) це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на позивача обов`язок довести реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання (постанова Верховного Суду від 31.10.2023 у справі №910/3317/21).

Таким чином, розрахунок упущеної вигоди має бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Як встановлено судом, на підтвердження розміру збитків від втрати майна, а також упущеної вигоди, позивачем надано суду Звіт про оцінку реальних збитків та упущеної вигоди ТОВ «АГРОФІРМА «АГРОТІС» (код ЄДРПОУ 30228170) від втрати майна що розташоване на тимчасово окупованій території Донецької області, у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, який виконаний суб`єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Інжиніринговий центр «ЕКСКОН» (сертифікат № 117/2023 суб`єкта оціночної діяльності, виданий ФДМУ 23.02.2023, є додатком до вказаного Звіту про оцінку.

Оцінювачем є директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжиніринговий центр «ЕКСКОН» Максімов В.В. (свідоцтво ФДМУ про включення інформації про оцінювача до Державного реєстру оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності № 10603 від 06.09.2013; кваліфікаційні свідоцтва оцінювача, видані ФДМУ на ім`я Максимова Вадима Володимировича, є додатком до вказаного Звіту про оцінку.

У розділі VI «Ідентифікація об`єкта оцінки» містяться детальні відомості стосовно втраченого майна. Оцінювачем зазначено, що відповідно до даних наданих для проведення оцінки встановлено, що у зв?язку із збройною агресією Російської Федерації, ТОВ «АГРОФІРМА «АГРОТІС» (Код ЄДРПОУ 30228170) було втрачено: нерухоме майно в кількості 306 інвентарних одиниць; обладнання в кількості інвентарних одиниць; незавершене виробництво з вирощування сільськогосподарської продукції кількості 5 номенклатурних одиниць; паливно-мастильні матеріали в кількості 124 номенклатур одиниці; довгострокові біологічні активи тваринництва в кількості 410 голів (213 090 кг живої ваги поточні біологічні активи тваринництва в кількості 499 голів (157 734 кг живої ваги); сировина та матеріали в кількості 11 номенклатурних одиниць; матеріали сільськогосподарського призначення в кількості 33 номенклатурні одиниці; продукція сільськогосподарського виробництва в кількості 52 номенклатурні одиниці; КТЗ та спецтехніка в кількості 224 інвентарні одиниці, розташоване на тимчасово окупованій території Донецької області, перелік яких наведено в таблиці.

Перелік втраченого нерухомого майна, обладнання, незавершеного виробництва з вирощування сільськогосподарської продукції, паливно-мастильних матеріалів, довгострокових біологічних активів тваринництва, поточних біологічних активів тваринництва, сировини та матеріалів, матеріалів сільськогосподарського призначення, продукції сільськогосподарського виробництва, КТЗ та Спецтехніки, та правовстановлюючої документації на оцінюване майно, надані у таблицях. 6.1.1.-6.1.10 Звіту, та міститься в додатках до Звітів оцінювача. Розмір реальних збитків розрахований відповідно до п. 3 розділу ІІІ Методики №3904/1223 по кожній зі складових.

При виконанні Звіту також враховано інформацію, яка міститься в Інвентаризаційній відомості втраченого майна, Акту опису характеристик втраченого майна, Фінансовій звітності, інформації з Єдиного державного реєстру тварин, технічних паспортах на втрачене майно, що було надано підприємством оцінювачу.

З дослідницької частини Звіту вбачається, що оцінювач визначав розмір упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, який розрахований відповідно до пункту 5 Методики, а саме визначив строк компаундування, обчислив річний розмір грошових потоків з обгрунтуванням складових ставки компаундування з визначенням майбутньої вартості грошових потоків на кінець строку компаундування. Звіт оцінювача містить докази, які вказують на те, що дохід міг би бути отриманий останнім у заявленому розмірі у випадку здійснення ним господарської діяльності за вищевказаний період. В результаті розмір упущеної вигоди становить 350.649.000,00 грн без врахування ПДВ.

Суд зазначає, що Звіт був виконаний з використанням вимог Методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, затверджена наказом Міністерства економіки України та ФДМУ 18.10.2022 № 3904/1223, що є обов`язковим.

Системний аналіз змісту норм процесуального законодавства свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 ГПК України.

Заперечення відповідача проти результатів оцінки збитків позивача в матеріалах справи відсутні. З огляду на зазначене суд приймає поданий позивачем висновок про оцінку як належний доказ.

Сукупністю наданих до матеріалів справи доказів підтверджено, що саме внаслідок збройної агресії Російської Федерації позивач ТОВ «Агрофірма «Агротіс» втратив належне на праві власності майно та активи, а також був вимушений з незалежних від нього причин припинити свою господарську діяльність.

Позивач довів, а відповідач не спростував у встановленому порядку повний склад цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків.

Суд дійшов висновку про доведеність позивачем заявлених до стягнення з відповідача збитків внаслідок винних та протиправних дій відповідача у розмірі 1.558.170.924,86 грн, з яких: 1.207.521.924,86 грн реальні матеріальні збитки, понесені від втрати позивачем майна та активів, що знаходяться на тимчасово окупованій території та території активних бойових дій, 350.649.000,00 грн розмір упущеної вигоди, понесеної позивачем через неможливість здійснення господарської діяльності.

Оскільки відповідачем належними доказами не спростовано доводів позивача, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі з покладенням судових витрат за розгляд цієї справи на відповідача.

Позивач звільнений від сплати судового збору в силу приписів п. 22 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» за позовом до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Відповідно до частини 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

У 2026 році ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви з майновими вимогами становить 1,5% ціни позову, але не менше 3328,00 грн (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та не більше 1.164.800,00 грн (350 розмірів прожиткового мінімуму).

Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Враховуючи, що позовна заява подана в електронній формі (сформована в системі "Електронний суд"), підлягає стягненню з відповідача до Державного бюджету України судовий збір у сумі 931.840,00 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 74, 76, 86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з держави Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації (адреса: 125993, Російська Федерація, м. Москва, вул. Велика Дмитрівка, буд. 15 а, к. 1, МСП-3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «АГРОТІС» (код ЄДРПОУ 30228170, адреса: 85334, Донецька обл., с. Удачне, вул. Залізнична, буд. 53) збитки від втрати майна та упущеної вигоди у сумі 1.558.170.924,86 грн. (один мільярд п`ятсот п`ятдесят вісім мільйонів сто сімдесят тисяч дев`ятсот двадцять чотири гривні 86 коп.)

Стягнути з держави Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації (125993, Російська Федерація, м. Москва, вул. Велика Дмитрівка, буд. 15а) до Державного бюджету України 931.840,00 грн (дев`ятсот тридцять одна тисяча вісімсот сорок гривень) судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 25.06.2026.

Суддя Н.В. Величко