Рішення № 137687361, 22.06.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 червня 2026 року Справа № 903/451/26

Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М., за участю секретаря судового засідання Губиш І.О., розглянувши справу

за позовом: Акціонерного товариства НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю СМО Україна

про стягнення 86 913, 60 грн.

Представники сторін:

від позивача: Гукайло Віталій Валерійович (поза межами приміщення суду);

від відповідача: Дячук Рустам Олександрович;

Встановив: Акціонерне товариство НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВ звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю СМО Україна про стягнення 86 913,60 грн. штрафних санкцій .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем договору поставки №2501751 від 23.07.2025 в частині дотримання строків поставки товару.

Ухвалою суду від 13.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

22.05.2026 через відділ документального забезпечення та контролю суду від Товариства з обмеженою відповідальністю СМО Україна надійшов відзив на позовну заяву за вх. №01-87/2943/26 у якому відповідач просить суд відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі, у разі часткового задоволення позову зменшити розмір штрафних санкцій на 70%, здійснювати розгляд справи№903/451/26 у судовому засіданні з повідомленням (викликом сторін) відповідно до ч. 7 ст. 252 ГПК України.

25.05.2026 через відділ документального забезпечення та контролю суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву за вх. №01-87/2956/26.

25.05.2026 через відділ документального забезпечення та контролю суду від представника відповідача надійшла заява за вх. №01-87/2968/26/26, у якій просить суд відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі, у разі часткового задоволення позову зменшити розмір штрафних санкцій на 70%, задоволити клопотання відповідача про перехід з розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справи №903/451/26 до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, з метою надання усних пояснень та дослідження додаткових доказів.

Ухвалою суду від 02.06.2026 задоволено клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 22.06.2026, запропоновано сторонам надати суду додаткові письмові пояснення по суті пред`явлених позовних вимог та заперечень, докази в їх обґрунтування з посиланням на попередньо подані документи (позовна заява, відзив, відповідь на відзив, пояснення тощо).

Присутній в судовому засіданні представник позивача з посиланнями на обставини, викладені у позовній заяві, відповіді на відзив, а також на докази, долучені до справи, пред`явлені до відповідача позовні вимоги підтримав просить суд позов задоволити.

Присутні в засіданні суду представник відповідача посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, запереченнях на відповідь на відзив щодо позову заперечив, просить суд в задоволені позову відмовити, а уразі часткового задоволення позову зменшити розмір штрафних санкції.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив:

23.07.2025 року між Акціонерного товариства НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВ (далі за текстом - Покупець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю СМО Україна (надалі - Постачальник/відповідач) в електронному сервісі «Вчасно» укладено Договір поставки № 2501751 (далі - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцеві товар (повне найменування, а також марка, вид, сорт, номенклатура, асортимент, кількісні та якісні характеристики, код за УКТ ЗЕД за Державним класифікатором продукції і послуг), ціна та інше якого вказується у специфікації (додатку) до цього Договору (далі - Товар), що є його невід`ємною частиною, а Покупець зобов`язується прийняти вказаний Товар та оплатити його вартість у порядку і за умовами, передбаченими цим Договором

Між Постачальником та Покупцем в електронному сервісі «Вчасно» була укладена Специфікація (додаток) № 1/2501752 від 23.07.2025 р. до Договору № 2501751 від 23.07.2025 р., згідно до умов якої Постачальник повинен був здійснити поставку Товару по 2-м позиціям:

1. Осьовий компенсатор фланцевий DN 600 у кількості 1 штуки, за ціною 149 100,00 грн. без ПДВ.

2. Осьовий компенсатор фланцевий DN 1000 у кількості 1 штуки, за ціною 232 100,00 грн. без ПДВ

Всього на загальну суму: 457 440,00 грн. з ПДВ

Відповідно до п. 14.3. Договору № 2501751 передбачено укладання договору, специфікації, додаткових угод, додатків, змін, доповнень, що є невід`ємною частиною до цього Договору, актів про надання послуг та інших документів до Договору або на виконання цього Договору, обмін листами, повідомленнями, іншими документами між Сторонами здійснюється:

- оформленням таких документів в електронному виді з використанням кваліфікованого електронного підпису і кваліфікованої електронної печатки, що є відбитком підпису і відбитком печатки Сторони;

- оформленням таких документів у виді електронного документа з накладанням як кваліфікованих електронних підписів та кваліфікованих електрон-них печаток Сторін, так і на паперовому носії;

- шляхом оформлення таких документів на паперовому носії, підписаних і скріплених печаткою кожної Сторони.

З метою оптимізації документообігу між Сторонами, підвищення рівня збереження та захисту переданих документів та інформації, що міститься в них, Сторони дійшли згоди про впровадження та організацію електронного документообігу за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем обміну документами в електронному виді - системи електронного документообігу «Вчасно» https://vchasno.ua з використанням кваліфікованих електронних підписів уповноважених осіб Сторін, що створені з використанням удосконалених електронних підписів на кваліфікованому сертифікаті (УЕП) та печатки (за бажанням), які базуються на кваліфікованих сертифікатах відкритих ключів.

Враховуючи правові норми ч.ч. 1 та 2 ст. 207, ч.ч.1 та 2 ст. 639 ЦК України, норми законодавства України щодо електронних документів, електронного документообігу, електронні довірчі послуги, електронної комерції, зокрема, норму ч. 1 ст. 9 Закону України від 03.09.2015 року № 675-VIII «Про електронну комерцію» із змінами, яка дозволяє сторонам електронного правочину користуватися послугами постачальників послуг проміжного характеру в інформаційній сфері, та на підставі 14.3. Договору № 2501751 між Сторонами за допомогою інформаційно-комунікаційної системи - сервісу електронного документообігу «Вчасно», відповідно до Правил користування сервісом електронного документообігу «Вчасно», які визначають порядок користування цим сервісом і є обов`язковими для всіх учасників електронного документообігу, вчинено електронний правочин:

- Договір поставки № 2501751 від 23.07.2025 р., що підтверджується Протоколом підписання, сформованого в сервісі електронного документообігу «Вчасно».

- Специфікація (Додаток) № 1/2501752 від 23.07.2025 р. до Договору № 2501751 від 23.07.2025, що підтверджується Протоколом підписання, сформованого в сервісі електронного документообігу «Вчасно».

Відповідно до умов Специфікації № 1/2501752 від 23.07.2025 сторони погодили, що Товар буде поставлений на адресу АТ НЗФ у термін: до 20 робочих днів з моменту отримання передоплати.

Згідно до пункту 2 Специфікації № 1/2501752 від 23.07.2025 визначені умови оплати та порядок розрахунків: Покупець здійснює авансовий платіж у розмірі 50 % на банківський рахунок Постачальника за умови виконання п.4.8, пп.4.8.2 цього Договору. Решту 50% оплату поставленого Постачальником Товару протягом 14 календарних днів з дати поставки Товару, за умови відсутності зауважень Покупця до якості та кількості Товару, що підтверджено актом прийому-передачі, підписаного Сторонами, та надання повного пакета документів згідно з п.3.5 цього Договору.

30 липня 2025 року ТОВ «СМО УКРАЇНА» на адресу Акціонерного товариства НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВ наданий рахунок на оплату №331 від 30 липня 2025 на суму 457 440,00 грн. з ПДВ.

07.08.2025 АТ НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВ здійснена передоплата у розмірі 50 % на рахунок ТОВ «СМО УКРАЇНА» на суму 228 720,00 грн. з ПДВ, що підтверджується платіжною інструкцією № 283484 від 07.08.2025 року.

Поставку товару за Специфікацією №1/2501752 від 23.07.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю СМО Україна зобов`язано було здійснити на адресу Акціонерного товариства НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВ у термін - 04.09.2025 року.

Додатково, Акціонерне товариство НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВ на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю СМО Україна був направлений лист №2025.08.08/7-4043 - заявка на поставку Товару (направлена електронною поштою - 08.08.2025 та Укрпоштою - 12.08.2025), якою було повідомлено про здійснення поставки Товару до 20 робочих днів з моменту отримання передоплати.

Водночас, Товариство з обмеженою відповідальністю СМО Україна виконало поставку товару 22.09.2025 (осьовий компенсатор фланцевий DN 600 у кількості 1 штуки та осьовий компенсатор фланцевий DN 1000 у кількості 1 штуки) у повному обсязі, що підтверджується видатковою накладною № 307 від 16 вересня 2025 на суму 457 440,00 грн. з ПДВ.

Відтак, позивач доводить, що Товариство з обмеженою відповідальністю СМО Україна порушило терміни поставки товару за № 1/2501752 від 23.07.2025 на адресу Акціонерного товариства НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВ, у зв`язку з чим прострочення поставки товару склало - 18 календарних днів (період прострочення - з 05.09.2025 по 22.09.2025).

Відповідно до пункту 13.1. Договору передбачено, що усі розбіжності та суперечки за цим Договором будуть, за можливості, вирішуватися шляхом переговорів між Сторонами у досудовому порядку.

З метою досудового врегулювання спору щодо неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором було направлено 03.10.2025 позивачем на адресу Товариство з обмеженою відповідальністю СМО Україна направило претензію №2025.10.03/ 11 - 7578 про сплату штрафних санкцій у розмірі 86 913,60 грн. за порушення строків поставки згідно договору № 2501751 від 23.07.2025.

Акціонерне товариство НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВ отримало відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю СМО Україна від 03 листопада 2025 Вих.№ 0311/25-1 на претензію № 2025.10.03/11- 7578.

Товариство з обмеженою відповідальністю СМО Україна відповіді зазначило, що визнають, що фактична поставка Товару (осьовий компенсатор фланцевий DN 600 та DN 1000 ) відбулася 22.09.2025 р., що свідчить про порушення терміну поставки на 18 календарних днів (період з 05.09.2025 по 22.09.2025).

ТОВ «СМО УКРАЇНА» у відповіді зазначило, що прострочення виникло не внаслідок недбалості чи умисних дій Відповідача, а через об`єктивні фактори, що знаходились поза сферою безпосереднього контролю Відповідача.

Товар, що є предметом поставки (осьові компенсатори), є вузькоспеціалізованим обладнанням, яке виготовляється на замовлення іноземним виробником (заводом-виробником у Турецькій Республіці). Як Вам, імовірно, відомо, в Турецькій Республіці серпень традиційно є місяцем масових щорічних відпусток. Завод-виробник, що виготовляв замовлені Вами компенсатори, у серпні 2025 року повністю зупиняв свої виробничі лінії для планового технічного обслуговування та у зв`язку із колективною відпусткою персоналу.

Порушення термінів відбулося з об`єктивних причин, пов`язаних із графіком роботи іноземного виробника (що, хоч і не є форс-мажором у класичному розумінні, але є непереборною обставиною для ТОВ «СМО УКРАЇНА» як посередника).

Сума нарахованих санкцій (86 913,60 грн. ) є значною.

У зв`язку із зазначеним ТОВ «СМО УКРАЇНА» просило Акціонерне товариство НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВ визнати викладені обставини (планова щорічна зупинка заводу-виробника) такими, що пом`якшують відповідальність ТОВ «СМО УКРАЇНА» за прострочення поставки і як жест доброї волі та з метою збереження довгострокових та взаємовигідних партнерських відносин, розглянути можливість не застосовувати (скасувати) штрафні санкції, нараховані у претензії № 2025.10.03/11-7578.

Отже, Акціонерне товариство НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВ звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю СМО Україна та просить суд стягнути суму штрафних санкцій у розмірі 86 913,60 грн., з яких: 41 169,60 грн. - пеня у розмірі 0,5 % від вартості товару за кожен день такого прострочення та 45 744,00 грн. - штраф у розмірі 10 % від вартості не поставленого в строк товару за прострочення більше 10 календарних днів.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини купівлі-продажу врегульовані Главою 54 ЦК України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Між сторонами виникли цивільні права та обов`язки на підставі договору поставки від 23.07.2025 №2501751. Договір предметом судового розгляду не був, недійсним в судовому порядку не визнавався.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Відповідно до статей 1 і 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Відповідно до умов п. 10.4.2 Договору № 2501751 передбачено, що у разі порушення строку поставки Товару згідно з цим Договором, Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,5 % від вартості Товару за кожен день такого прострочення. Розрахунок виконується з наступного дня від кінцевої дати поставки і до дня фактичної дати поставки Товару (включаючи день поставки Товару). У разі продовження такого прострочення більше 10 календарних днів, Постачальник додатково сплачує Покупцю штраф у розмірі 10 % від вартості не поставленого в строк Товару.

Враховуючи вище зазначене, приймаючи до уваги, що право стягнення пені обумовлене умовами договору, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені в загальній сумі 41 169,60 грн.

Судом встановлено, що штраф в розмірі 45 744,00 грн. визначений у відповідності до фактичних обставин справи, положень чинного законодавства та укладеного між сторонами договору, а відтак підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Водночас, відповідачем відповідно до положень законодавчих актів України реалізоване відповідне право та шляхом подання відзиву на позовну заяву за вх. №01-87/2943/26 від 22.05.2026 про зменшення розміру нарахованих до стягнення сум пені та штрафу посилаючись при цьому, зокрема та поруч з іншим, на те, що штрафні санкції, на думку сторони, є надмірно великими порівняно зі збитками кредитора.

У постанові від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 18.06.2019 у справі №914/891/16 викладено правовий висновок Верховного Суду, відповідно до якого згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За положенням частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.01.2022р. у справі №910/488/21.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019р. у справі №917/791/18, від 22.10.2019р. у справі №904/5830/18, від 13.01.2020р. у справі №902/855/18, від 04.02.2020р. у справі №918/116/19, від 29.09.2020р. у справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24.12.2020р. у справі №914/1888/19, від 26.01.2021р. у справі №916/880/20, від 26.01.2021р. у справі №916/880/20.

При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки до її розумного розміру (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.03.2021р. у справі №902/538/18).

Нормами законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки, на що Верховний Суд неодноразово вказував.

Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2014 р. №7-рп/2013 у справі №1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Вказаний правовий висновок Конституційного Суду України знаходить своє відображення і в практиці Верховного Суду. Зокрема, в постанові від 16.03.2021р. у справі №922/266/20 Верховний Суд зазначає, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

У постанові від 24.02.2021р. у справі №924/633/20 Верховний Суд зазначає, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призвести до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020р. у справі №902/417/18).

Враховуючи положення діючого законодавства, з огляду на всі фактичні обставини справи, враховуючи важливість збереження господарської діяльності відповідача, приймаючи до уваги відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору поставки №2501751 від 23.07.2025, відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання, період прострочення який є незначним, введення воєнного стану на території України, суд на підставі ст. 551 ЦК України вважає за можливе зменшити розмір заявлених до стягнення сум пені та штрафу на 50% та стягнути їх з Товариства з обмеженою відповідальністю "СМО Україна" на користь позивача, в розмірі 50 відсотків від заявленої суми, зокрема, 20 584,80 грн. - пені, 22 872,00 грн. штрафу

Відтак, в частині стягнення пені в розмірі 20 584,80 грн. та 22 872,00 грн. штрафу в задоволенні позову суд відмовляє у зв`язку із зменшенням судом розміру пені та штрафу.

Суд також враховує позицію Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013, з мотивувальної частини рішення якої вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Доводи відповідача, які викладенні у відзиві на позовну заяву не взято до уваги суду, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Згідно ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також, згідно з нормами статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Правилами статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, у разі, коли суд зменшує розмір неустойки, витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Частиною 9 статті 129 ГПК України визначено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на викладене, а також те, що спір до суду було доведено з вини відповідача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково, з покладенням судового збору на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 14, 73, 74, 75, 76-80, 126, 129, 219, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СМО Україна (юридична адреса: 43008, Волинська область, Луцький р-н, місто Луцьк, вул. Підгаєцька, будинок 13А, код ЄДРПОУ 40924167) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» (53200, м. Нікополь, Дніпропетровська область, вул. Електрометалургів, 310, Код ЄДРПОУ 00186520 рахунок IBAN НОМЕР_1 в АТ «А-БАНК», МФО 307770, ЄДРПОУ банка 14360080) суму штрафних санкцій у розмірі 43 456,80 грн., з яких: 20 584,80 грн. - пені, 22 872,00 грн. штрафу та 2 662,40 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повний текст рішення

складено 25.06.2026.

Суддя В. М. Дем`як