Ухвала суду № 137684943, 23.06.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/11601/26

Провадження № 1-кс/344/4632/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 , її захисника ОСОБА_5 , розглянувши в судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , в межах кримінального провадженя, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024090000000181 від 14.03.2023,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , в обґрунтування якого покликався на те, що відділом розслідувань особливо важливих злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024090000000181 від 14.03.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4, 5 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 29.07.1998 було створено ДЗ «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Косів» Міністерства охорони здоров`я України» (далі Санаторій).

Санаторій - є закладом охорони здоров`я, що забезпечує надання громадянам послуг лікувального, профілактичного та реабілітаційного характеру з використанням природних лікувальних ресурсів курортів (лікувальних грязей та озокериту, мінеральних та термальних вод, ропи лиманів та озер, природних комплексів із сприятливими для лікування умовами тощо) та із застосуванням фізіотерапевтичних методів, дієтотерапії, лікувальної фізкультури та інших методів санаторно-курортного лікування.

Майно та кошти Санаторію є державною власністю та належать йому на праві оперативного управління.

Джерелами формування майна Санаторію є: майно, передане йому Міністерством охорони здоров`я України; кошти державного бюджету України; кошти, а також інше майно, набуте Санаторієм внаслідок своєї діяльності.

Зазначено, що виконуючи свої службові обов`язки в службових осіб Санаторію виник умисел на заволодіння державними бюджетними коштами, які виділялись МОЗ України для виплати заробітної плати, що виразилось в наступних обставинах:

ОСОБА_6 , займаючи посаду головного бухгалтера Санаторію, знаючи вимоги Статуту, посадової інструкції, Закони України, накази МОЗ та інші нормативні акти, будучи посадовою особою, на яку покладено адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі функції, проаналізувавши ситуацію, що склалася у спеціалізованому закладі - Санаторію, а саме: «плинність» кадрів, постійну наявність вакантних посад не пізніше 01.01.2019, більш точний час органом досудового розслідування не встановлений, вирішила, використовуючи своє службове становище в корисних цілях, вчиняти заволодіння бюджетними коштами шляхом фіктивного працевлаштування осіб в Санаторій на вакантні посади у структурних підрозділах закладу з подальшим зверненням на свою користь та користь третіх осіб грошових коштів, які виділяються державою в особі МОЗ України на оплату їх праці (зарплату).

Усвідомлюючи неможливість самостійної реалізації злочинного умислу ОСОБА_6 , залучила до протиправної діяльності ОСОБА_7 , яка працювала на посаді інспектора з кадрів Санаторію та виконувала службові обов`язки щодо контролю та працевлаштування працівників до Санаторію, крім того розуміючи, що головний лікар Санаторію приймає рішення (накази) про прийняття і звільнення працівників, підписує (погоджує) всі основні документи господарського і фінансового характеру, бухгалтерського обліку, на початку березня 2019 року, довела головному лікарю ОСОБА_8 свій злочинний намір щодо фіктивного працевлаштування у заклад осіб з подальшим заволодінням виділених для оплати їх праці бюджетних коштів, чим фактично залучила її до участі у злочинній діяльності, на яку остання надала добровільну згоду.

Надалі ОСОБА_6 розуміючи, що виконання функцій ведення первинних бухгалтерських документів, які були підставою для нарахування заробітної плати (тарифікаційні списки, штатні розписи, зарплатні відомості, табелі обліку робочого часу) фіктивно працевлаштованих співробітників і в які вносились завідомо неправдиві відомості про їх виходи на роботу до Санаторію і виконання відповідних виробничих завдань, потребує великої кількості часу та сил, з метою реалізації злочинного умислу вона у вересні 2019 року залучила до участі у злочинній групі підпорядкованого їй працівника бухгалтера з розрахунку заробітної плати та касира Санаторію ОСОБА_4 , яка є її двоюрідною сестрою.

В подальшому, діючи за попередньою змовою групою осіб, з метою розширення повноважень групи осіб, директор ОСОБА_9 підписала наказ № 36-к від 31.03.2023, яким ОСОБА_6 переведено на посаду заступника директора Санаторію з економічних питань.

Усвідомлюючи, що виконання функцій затвердження та підпису первинних бухгалтерських документів, які були підставою для нарахування заробітної плати (тарифікаційні списки, штатні розписи, зарплатні відомості, табелі обліку робочого часу) фіктивно працевлаштованим особам, потребує довіреної особи, дії якої можна контролювати, з метою досягнення злочинного результату, у березні 2023 року залучила до участі у злочинній діяльності підпорядкованого їй працівника заступника бухгалтера ОСОБА_10 , яка є її близькою особою.

Вказується на те, що діючи за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_6 починаючи з 2019 року готувала, а ОСОБА_11 з 2023 року готували завідомо підроблені первинні документи (кошторис, розрахунки, які обґрунтовують показники видатків з бюджету, що включаються до кошторису, план асигнувань на рік, штатний розпис, тарифікаційний) де включали відомості про працевлаштування осіб, які фактично не працювали та не виконували професійні обов`язки за посадою.

У свою чергу головний лікар ОСОБА_9 , користуючись своїм службовим становищем, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, підписувала вказані документи, надавши їм статут офіційних, та передала їх до МОЗ України.

У подальшому, на підставі складених та виданих завідомо неправдивих тарифікаційних списків, що були затверджені ОСОБА_8 , продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , з відома та згоди директора Санаторію ОСОБА_8 , у період з січня 2019 по квітень 2024 року забезпечили складання і використання табелів обліку робочого часу, розрахунково-платіжних відомостей, особових рахунків працівників та інших бухгалтерських документів, до яких вносились завідомо неправдиві відомості про нібито відпрацьований робочий час і виконання трудових обов`язків фіктивно працевлаштованими особами, які фактично не виконували роботу за посадою.

Зазначені документи ОСОБА_4 надавалися на погодження головному бухгалтеру ОСОБА_11 , а вона передавала їх на затвердження директору ОСОБА_8 , яка, як керівник з правом першого підпису, надавала документам ознак офіційного шляхом внесення до них свого підпису та печатки Санаторію, як уповноважена особа. У подальшому, на підставі вказаних завідомо підроблених документів бухгалтером із заробітної плати ОСОБА_4 на відкриті у АТ «Райффайзен Банк» карткові банківські рахунки фіктивно працевлаштованих співробітників нараховувалась заробітна плата.

Пластикові платіжні картки фіктивно працевлаштованих при вищевикладених обставинах осіб передавалися як особисто їм, так і через ОСОБА_6 та ОСОБА_4 . За допомогою вказаних карток, використовуючи їх персональні чи змінені ідентифікаційні коди (ПІН-коди), зарплатні кошти фіктивно працевлаштованих осіб були у подальшому зняті в автоматичних банківських терміналах АТ «Райффайзен Банк», якими ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 та ОСОБА_11 розпоряджалися на власний розсуд.

Упродовж 2019-2024 років, протиправними діями щодо фіктивного працевлаштування осіб було завдано збитків, а саме з: 01.01.2019-31.08.2019 515 296,12 грн; за період 01.09.2019 31.12.2019 390 354,16 грн; за період 01.01.2020 - 31.08.2020 971 699,64 грн; за період 01.09.2020-31.01.2021 702 699,82 грн; за період 01.02.2021-31.12.2021 1 762 424,51 грн; за період 01.01.2022-30.09.2022 2 474 926,81 грн; за період 01.10.2022-31.12.2022 1 169 286,52 грн; за період 01.01.2023-31.12.2023 4 593 074,87 грн; за період 01.01.2024-30.04.2024 2 772 141,91грн, що загалом складає 15 351 550 грн.

Матеріалами клопотання зазначається, що 19 червня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 4, 5 ст. 191 КК України.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, покликаючись на викладені у ньому обставини, просив клопотання задовольнити. Зважаючи на характер вчиненого кримінального правопорушення, просить визначити як альтернативний запобіжний захід заставу у розмірі 901 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3 000 000 гривень, що відповідатиме майновому та сімейному стану підозрюваної, зможе достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваною, покладених на неї обов`язків та не буде завідомо непомірною для неї.

Підозрювана та її захисник у судовому засіданні заперечили клопотання, вказали, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є занадто суворим для ОСОБА_4 , зважаючи на наявність у неї важкого захворювання серця - гіпертрофічної кардіоміопатії. За час досудового розслідування ОСОБА_4 сприяла досудовому розслідуванню, добровільно надавала витребовувані документи та електронні носії (флешки, телефони). Жодних стосунків з фігурантами протягом останнього часу не мала.

Сторона захисту просить врахувати про наявність у ОСОБА_4 міцних соціальних зв`язків, її проживання з хворою матір`ю, 1951 року народження, яка потребує постійного догляду. Звертає увагу на позитивні характеристики з місця проживання та роботи, а також, що підозрювана до кримінальної відповідальності жодного разу не притягувалася, судимостей не має.

Також сторона захисту вказує на відсутність ризиків, що наведені у клопотанні. Відтак вважає, що застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло в нічний період доби буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на ОСОБА_4 обов`язків. Також, на думку сторони захисту достатнім запобіжним заходом для ОСОБА_4 є особиста порука керівника ДУ «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Косів» чи передача на поруки трудового колективу вказаної установи.

Заслухавши прокурора, підозрювану та її захисника, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Як слідує з матеріалів клопотання, відділом розслідувань особливо важливих злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024090000000181 від 14.03.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4, 5 ст. 191 КК України.

19 червня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 4, 5 ст. 191 КК України.

Підозрювана - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Великий Рожин, Косівського району, Івано-Франківської області, жительки АДРЕСА_1 , громадянка України, раніше не судима.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень ґрунтується на зібраних у ході досудового розслідування доказах, а саме: рапорті про виявлене кримінальне правопорушення УКР ГУНП в Івано-Франківській області, протоколах обшуків, протоколах тимчасових доступів до речей і документів, протоколах оглядів речей і документів, довідках спеціалістів, висновках експертів, показаннях свідків та інших матеріалах кримінального провадження у їх сукупності.

ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Прокурором наведено навність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам підозрюваної:

п. 1. переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Злочини, які інкримінуються ОСОБА_4 , передбачають можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду. ОСОБА_4 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення злочинів, може переховуватись від органів досудового розслідування та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, оскільки є особою жіночої статі та у зв`язку із службовою діяльністю має право виїзду за межі країни;

п. 3. незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні. Враховуючи той факт, що однією із підстав притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності будуть показання свідків, підозрюваних та інших учасників кримінального провадження, відповідно є підстави вважати, що вона може здійснювати тиск та вплив на останніх. Крім цього, ОСОБА_4 , з урахуванням відомих їй обставин кримінальних правопорушень та матеріалів кримінального провадження, зможе вступати у позапроцесуальні відносини із свідками, підозрюваними та іншими учасниками кримінального провадження та схиляти їх до зміни наданої слідству інформації, а також впливати на осіб причетність яких до вчинення кримінальних правопорушень на цей час перевіряється. Аналогічним чином ОСОБА_4 зможе впливати на ще невстановлених та недопитаних про обставини кримінальних правопорушень свідків, що створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких;

п. 4. перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. ОСОБА_4 може приховувати докази її злочинних дій, не з`являтись на виклики до слідчого, прокурора чи суду, тим самим затягуючи строки досудового розслідування чи судового розгляду. Окрім цього, остання може використати свої зв`язки, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для неї неправдиві показання, виготовити чи видати завідомо неправдиві документи, знищити чи спотворити відомості, що досліджуються в ході досудового розслідування;

п. 5. вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення, у яких підозрюється. ОСОБА_4 , перебуваючи під дією більш м`якого запобіжного заходу, може вчинити інші кримінальні правопорушення або продовжити налагоджений нею механізм заволодіння чужим майном, а також вчиняти дії щодо розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом.

Беручи до уваги вищевикладене, слідчий суддя враховує характер вчиненого правопорушення, що вчинено під час дії воєнного стану, враховуючи тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваній ОСОБА_4 , а також наявність наведених ризиків.

Виходячи із вищезазначеного, оцінюючи у сукупності обставини вчиненого кримінального правопорушення та матеріали кримінального провадження вважаю, що стороню обвинувачення належним чином не було доведено неможливість застосування до підозрюваної, зважаючи на дані про її особу, більш м`якого запобіжного заходу.

Лише тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання її винуватою не є безумовною підставою для обрання (продовження) найсуворішого запобіжного заходу. При цьому, вирішуючи питання щодо обрання підозрюваній ОСОБА_4 запобіжного заходу, слідчий суддя враховує мету застосування запобіжного заходу, а також обставини у відповідності до вимог ст. 178 КПК України.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, з урахуванням доводів, викладених стороною обвинувачення та стороною захисту, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність обставин, передбачених п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, однак не доведено того, що більш м`який запобіжний захід є недостатнім для запобігання ризикам, вказаним у клопотанні.

Згідно вимог ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п. п. 1 та 2 ч. 1 цієї статті, але не доведе обставини, передбачені п. 3 ч. 1 цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені ч. 5 цієї статті.

Відтак, оцінюючи ступінь порушення загальносуспільних прав та інтересів, з метою забезпечення належного проведення досудового розслідування, слідчий суддя приходить переконання про необхідність відмови у задоволенні клопотання про застосовування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та вважає за необхідне застосувати відносно неї запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 480,77 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 1 600 000 (один мільйон шістсот тисяч) гривень, у національній грошовій одиниці, з покладенням на неї, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК, обов`язків: повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з усіма свідками, підозрюваними та потерпілими у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Разом з тим, надаючи оцінку доводам сторони захисту про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, враховуючи клопотання за дорученням трудового колективу ДУ «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Косів» - гр. ОСОБА_12 , гр. ОСОБА_13 , гр. ОСОБА_14 , які виявили бажання взяти на поруки підозрювану, враховуючи позицію сторони обвинувачення, яка заперечує стосовно вказаного запобіжного захисту, слід зазначити наступне.

Так, статтею 180 КПК України передбачено, що особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу. Кількість поручителів визначає суд, який обирає запобіжний захід. Наявність одного поручителя може бути визнано достатньою лише в тому разі, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довіру.

Особиста порука, як і особисте зобов`язання, належить до тієї категорії запобіжних заходів, у ході яких використовується моральний (психічний) метод впливу на поведінку підозрюваного.

Довіра до поручителя перш за все полягає в усвідомленні суду того факту, що поручитель зможе сприяти досягненню мети запобіжних заходів та виконанню підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Особиста порука, як запобіжний захід, застосовується з метою забезпечення належної поведінки підозрюваного та його своєчасної участі в кримінальному провадженні. Вона обирається за наявності загальних підстав (ст. 177 КПК) і, крім того, особливих підстав. Особиста порука основана на довірі до поручителя з боку суду, яка, в свою чергу, ґрунтується на особливих моральних якостях поручителя, його авторитеті, зокрема, для підозрюваного, що робить можливим для поручителя забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та у разі потреби - доставку його до органу розслідування чи в суд на першу вимогу.

Таким чином, особиста порука належить до запобіжних заходів, які поєднані із психологічним впливом на поведінку підозрюваного, що ґрунтується на моральній відповідальності цієї особи перед тими особами, які за нього поручилися.

Слідчий суддя враховує, що у суду відсутня будь-яка інформація стосовно осіб, які звернулися з відповідними клопотаннями, яка б давала підстави вважати даних осіб такими, які заслуговують на особливу довіру. Також не надано доказів, з яких би слідчий суддя міг встановити, чи здатнні поручителі достатньо впливати на підозрювану, щоб забезпечити її належну процесуальну поведінку та реально забезпечити виконання нею покладених на неї обов`язків, враховуючи обставин інкримінованого кримінального правопорушення, тяжкості злочину та суворості покарання за його скоєння.

З огляду на вищезазначене, відсутні підстави для застосування до підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 131,132, 176-178, 182-184, 193, 194,197, 199, 202, 205, 309, 369-372, 395 КПК України,

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 відмовити.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 1 600 000 (один мільйон шістсот тисяч) гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самою підозрюваною так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код отримувача: 26289647, банк: ДКСУ України, м. Київ, МФО 820172, рахунок: UA158201720355259002000002265).

Підозрюваний, який не тримається під вартою, не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду.

Покласти на підозрювану ОСОБА_4 в межах строку досудового розслідування до 17.08.2026 року наступні обов`язки:

повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

утримуватися від спілкування з усіма свідками, підозрюваними та потерпілими у даному кримінальному провадженні;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваній, що у разі невиконання таких обов`язків щодо неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у даному кримінальному провадженні прокурора відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_3 .

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду, протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1

Повний текст ухвали складено 24.06.2026 року.