Рішення № 137684544, 03.04.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/19189/25

Номер провадження2/205/1524/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі Позивач, Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі Відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що на підставі заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг № б/н від 13.02.2024 року Банком було встановлено Відповідачу кредитний ліміт на платіжну картку. Відповідно до умов укладеного договору Відповідач отримала право користуватися кредитними коштами та зобов`язалася своєчасно повертати отриманий кредит, сплачувати проценти за користування кредитними коштами, а також виконувати інші зобов`язання, передбачені умовами договору, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами Банку.

Позивач зазначає, що Відповідач належним чином свої договірні зобов`язання не виконувала, у зв`язку із чим станом на 16.12.2025 року утворилася заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 47 752 грн. 91 коп., з яких: 34 233 грн. 35 коп. заборгованість за кредитом, 13 069 грн. 56 коп. заборгованість за процентами за користування кредитом та 450 грн. 00 коп. заборгованість за пенею.

У зв`язку з невиконанням Відповідачем взятих на себе зобов`язань Позивач звернувся до суду та просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 13.02.2024 року у загальному розмірі 47 752 грн. 91 коп., а також понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подала.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду не надходило.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача подав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності. У такій заяві представник Акціонерного товариства «Акцент банк» зазначає про повне підтримання своїх позовних вимог, просить здійснити розгляд справи за його відсутності, позов задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечують.

Від відповідача будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, ніяких письмових заяв чи клопотань до суду не надходило.

У відповідності до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, яка належним чином була повідомлена і від якої не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені нею причини визнанні неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті та враховуючи, що належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання відповідач в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила та не подала відзив, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, то суд у відповідності до норм ст. 280 ЦПК України ухвалив здійснювати заочний розгляд справи.

Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів сторін, суд ухвалює заочне рішення з огляду на наступне.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 13.02.2024 року між Акціонерним товариством «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, паспорта споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка «Вигода», а також отримання платіжної картки та персонального ідентифікаційного номера для авторизації.

Зі змісту анкети-заяви вбачається, що відповідач погодилася з тим, що така заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами Банку становлять між сторонами договір про надання банківських послуг, та підтвердила факт ознайомлення з їх змістом і погодження з визначеними ними умовами кредитування.

На підставі укладеного договору позивач відкрив відповідачу картковий рахунок та встановив кредитний ліміт, чим виконав взяті на себе договірні зобов`язання.

Водночас, як зазначає позивач, відповідач належним чином умови кредитного договору не виконувала, у встановлені договором строки кредитні кошти не повернула та проценти за користування кредитом у повному обсязі не сплатила.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку станом на 16.12.2025 року за відповідачем обліковується заборгованість за кредитним договором № б/н від 13.02.2024 року у загальному розмірі 47 752 грн. 91 коп., з яких: 34 233 грн. 35 коп. заборгованість за кредитом; 13 069 грн. 56 коп. заборгованість за процентами за користування кредитом; 450 грн. 00 коп. заборгованість за пенею.

Оскільки відповідач у добровільному порядку свої договірні зобов`язання не виконала, заборгованість не погасила, між сторонами виник спір, який підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити кошти, а кредитор має право вимагати виконання такого обов`язку.

Згідно зі статтями 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений договором строк.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у стандартних формах і який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованих умов у цілому.

Судом встановлено, що 13.02.2024 року між Акціонерним товариством «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, паспорта споживчого кредиту та отримання платіжної картки.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач була ознайомлена з умовами кредитування, розміром кредитного ліміту, процентною ставкою, порядком повернення кредиту та іншими істотними умовами договору.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів недійсності кредитного договору або оспорення факту його укладення матеріали справи не містять.

Судом також встановлено, що позивач виконав свої договірні зобов`язання та надав відповідачу можливість користуватися кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту.

Суд вважає, позивачем доведено факт отримання відповідачем коштів за наявним в матеріалах справи правочином. Так, матеріалами справи підтверджено факт виконання банком, як первісним кредитором, своїх зобов`язань за кредитним договором перед позивальником, зокрема надання відповідачеві на умовах строковості, платності та повернення кредитних грошових коштів, що підтверджується випискою по рахунку позичальника, який є первинним документом, який за своєю формою відповідає вимогам, що встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». У зв`язку із чим, суд сприймає таку виписку як належний, достатній та допустимий доказ надання кредитних коштів банком відповідачеві.

Застосовуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, суд доходить висновку, що відповідач зобов`язаний повернути позивачу фактично отриману суму кредитних коштів.

У зв`язку із тим, що отримання у кредит грошових коштів Відповідачем, підтверджено належними доказами по справі, і у такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов`язання повернути такі кошти частинами, у розмірах та у строки, зазначеними у кредитному договорі, то позов в цій частині ґрунтується на законі та підлягає задоволенню, у зв`язку із чим суд стягує із відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту.

Таким чином, суд доходить висновку, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, в межах яких відповідач набула право користування кредитними коштами та взяла на себе обов`язок повернути отримані кошти і сплачувати проценти за користування ними на умовах, визначених договором.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядку, встановлених договором.

Як убачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на 16.12.2025 року непогашена заборгованість відповідача за тілом кредиту становить 34 233 грн. 35 коп.

Відповідач доказів повернення зазначених коштів суду не надала.

Застосовуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача фактично отриманих та неповернутих кредитних коштів.

Також згідно частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що умовами кредитного договору було передбачено обов`язок відповідача сплачувати проценти за користування кредитними коштами.

Підписавши анкету-заяву та паспорт споживчого кредиту, відповідач підтвердила ознайомлення з умовами кредитування, у тому числі щодо процентної ставки, загальної вартості кредиту та порядку сплати процентів, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про споживче кредитування».

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що станом на 16.12.2025 року заборгованість відповідача за процентами за користування кредитом становить 13 069 грн. 56 коп.

Відповідач зазначений розрахунок не спростувала та доказів сплати нарахованих процентів суду не надала.

За таких обставин суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 13 069 грн. 56 коп.

Вирішуючи питання щодо позовних вимог в частині стягнення пені, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Пунктом 10.2 Договору № б/н від 13.02.2024 року, передбачена пеня/штраф за несвоєчасне погашення кредиту та/або відсотків. Штраф списується в день списання відсотків.

Проте, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК Українита доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок, щодо аналізу п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від12.06.2024 у справі№ 910/10901/23, який, відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

Згідно правового висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23(провадження№ 61-8279св23), дія п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що хоч умовами Кредитного договору сторони і обумовили нарахування та сплату позичальником пені/штрафу за несвоєчасне погашення кредиту та/або відсотків, проте п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позичальники, у період воєнного стану, звільняються від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання), в тому числі, і в кредитних зобов`язаннях.

У зв`язку із викладеним, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 450 грн. 00 коп., слід відмовити.

Відтак, позов підлягає задоволенню частковому задоволенню, у зв`язку з чим з відповідача слід стягнути на користь банку за Договором № б/н від 13.02.2024 року, станом на 16.12.2025 року, заборгованість у загальному розмірі 47 302 грн. 91 коп., де заборгованість за кредитом 34 233 грн. 35 коп. та заборгованість за відсотками 13 069 грн. 56 коп. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 450 грн. 00 коп. необхідно відмовити, оскільки такі вимоги не ґрунтуються на законі.

Суд також зауважує, що відповідач, будучи належним чином повідомлена про розгляд даної цивільної справи по суті, в судове засідання не з`явилася заперечень на позов та доказів на їх обґрунтування суду не надала, що дає суду право при заочному розгляді справи обмежитись доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджується, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені та документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що судом задоволено позовні вимоги на суму 47 302 грн. 91 коп. із заявлених 47 752 грн. 91 коп., з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 399 грн. 58 коп. (47 302 грн. 91 коп. ? 2 422 грн. 40 коп.) / 47 752 грн. 91 коп.).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 204, 509, 526, 530, 549, 610, 629, 634, 638, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства «Акцент банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент банк» (місце знаходження: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, код ЄДРПОУ 14360080) заборгованість за Договором № б/н від 13.02.2024 року, станом на 16.12.2025 року, у загальному розмірі 47 302 грн. 91 коп., де заборгованість за кредитом 34 233 грн. 35 коп. та заборгованість за відсотками 13 069 грн. 56 коп.

3. У задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 450 грн. 00 коп. відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 )на користь Акціонерного товариства «Акцент банк» (місце знаходження: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, код ЄДРПОУ 14360080) понесені та документально підтверджені судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 2 399 грн. 58 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Мовчан Д.В.