Ухвала суду № 137683080, 25.06.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 25.06.2026Справа № 554/9166/26 Провадження № 1-кс/554/8136/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.06.2026 року м. Полтава

Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Полтави ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

слідочого ОСОБА_4

підозрюваного ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Полтаві клопотання слідчого СВ ВП №1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 , в рамках досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026170420000605 від 02.06.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Пристанційне, Новосанжарського району, Полтавської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, на утриманні осіб не має, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

,

В С Т А Н О В И В:

Досудовим розслідуванням встановлено, що 15.05.2026, в період часу з 12:23 год. по 12:24 год., ОСОБА_5 , прибув до приміщення магазину «Аврора-884» ТОВ «Вигідна покупка», що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Грушевського 11, де у нього виник злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи таємно, умисно, повторно, в умовах воєнного стану (відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство» від 03.03.2022), з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, шляхом вільного доступу, з полиць торгового стелажу магазину, викрав зарядних пристроїв "PowerBank" 10000 mA/год. вартістю за одиницю товару 332,50 грн. (без ПДВ) в кількості 3 шт., флеш-карти USB TYPE-C T&G 64 Гб вартістю за одиницю товару 290,83 грн. (без ПДВ) в кількості 4 шт., а також карти пам`яті T&G 16 ГБ вартістю за одиницю товару 232,50 грн. (без ПДВ) в кількості 12 шт., які належали ТОВ «Вигідна покупка».

Після чого ОСОБА_5 з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив матеріальної шкоди ТОВ «Вигідна Покупка» на загальну суму 4950,82 грн. (без ПДВ).

Таким чином, своїми діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненими повторно, в умовах воєнного стану, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

ОСОБА_5 вручено письмове повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

В ході досудового розслідування встановленні наступні анкетні дані підозрюваного: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Пристанційне, Новосанжарського району, Полтавської області, українець, громадянин України, із середньою освітою, непрацюючий, неодружений, на утриманні осіб не має, фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 02.04.2025, Полтавським районним судом Полтавської області за ч. 1 ст. 309 КК України до штрафу у розмірі 17000 грн. (штраф не сплачено);

- 26.06.2025 обвинувальний акт за ч.2 ст.309 КК України скеровано до Полтавського районного суду Полтавської області, який на даний час перебуває на розгляді;

- 27.03.2026 обвинувальний акт за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України скеровано до Подільського районного суду м. Полтави, який на даний час перебуває на розгляді;

- 30.04.2026 обвинувальний акт за ч. 4 ст. 185 КК України скеровано до Шевченківського районного суду м. Полтава, який на даний час перебуває на розгляді;

- 28.05.2026 обвинувальний акт за ч. 1 ст. 309 КК України скеровано до Подільського районного суду м. Полтава, який на даний час перебуває на розгляді.

Відповідно до положень ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований, до раніше несудимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Так, підозрюваний обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.

Згідно з практикою ЄСПЛ вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони є достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ у справах «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14.03.1984 та «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994, в яких суд зазначив, що «факти, які причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Обґрунтованість повідомлення про підозру у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, а саме:

1)Відношенням від ТОВ «Вигідна Покупка»;

2)Акт інвентаризації №0335088426 від 15.05.2026;

3)Протоколом допиту представника юридичної особи ОСОБА_8 від 05.06.2026 року;

4)Протоколом огляду місця події та додатками до нього від 08.05.2026;

5)Протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 02.06.2026;

6)Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками свідку ОСОБА_9 від 02.06.2026;

7)Протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 22.05.2026;

8)Протоколом огляду відеозапису від 03.06.2026;

9)іншими доказами в їх сукупності та загальності.

Прокурор в судовому засіданні клопотання слідчого підтримала та просила його задовольнити з підстав наведених у ньому, звертала увагу суду що саме тримання під вартою зумовить належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Слідчий в судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити з підстав наведених у ньому.

Підозрюваний в судовому засіданні прохав відмовити у задоволенні клопотання слідчого та застосувати до нього запобіжний захід у виді особистого зобовязання з огляду на те, що він має намір відшкодувати збитки, завдані кримінальним правопорушенням..

Захисник підозрюваного вказала, що підтримує свого підзахисного та прохала застосувати до нього запобіжний захід не повязаний з триманням під вартою.

Заслухавши сторін, вивчивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного.

Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі „ Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У відповідності до ст. 5 п. „С" Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину за яке передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком до 8 років у зв`язку із чим розуміючи тяжкість покарання, у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, ОСОБА_5 може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання. При цьому, можливі посилання сторони захисту на відсутність на даний час спроб втечі підозрюваного будуть безпідставними, оскільки його належна процесуальна поведінка наразі обумовлена не його правосвідомістю, а відсутністю запобіжного заходу, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування підозрюваного у разі не обрання йому запобіжного заходу.

Вищевикладене свідчить про те, що ОСОБА_5 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину після повідомлення йому про підозру іншого процесуального статусу підозрюваний, може планувати втечу з метою уникнення кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування.

При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, як зазначено у § 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000.

Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду», важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за вчинений злочин. Тобто, чим більш сувора санкція передбачена за злочин, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо підозрюваного.

Таким чином ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років і сторона обвинувачення вважає, що стосовно підозрюваного ОСОБА_5 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, оскільки, без застосування вказаного запобіжного заходу, підозрюваний може:

*переховуватися від органів досудового розслідування та суду;

*незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні;

*можливість знищити, або сховати будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

*продовжити свою злочинну діяльність.

*перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

Як ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першої статті 177 КПК України, варто розцінювати наступні обставини:

1. Можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Перебуваючи на волі підозрюваний ОСОБА_5 , усвідомлюючи тяжкість вчиненого ним злочину, за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, зможе ухилятися від слідства та суду, що унеможливить своєчасне виконання процесуальних рішень та призначення йому покарання за скоєне кримінальне правопорушення.

Крім того ОСОБА_5 проживає за адресою АДРЕСА_1 , що дає підстави вважати, що ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування.

2. Можливість незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.

Обстановка вчинення інкримінованого діяння характеризує ОСОБА_5 , як особу, яка має підвищений рівень суспільної небезпечності, здатну незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні. Зміна показань свідка на користь підозрюваного унеможливить якісне проведення досудового розслідування та позбавить можливості притягти винну особу до кримінальної відповідальності.

3. Можливість знищити, або сховати будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Перебуваючи на волі, підозрюваний може вжити заходів щодо приховування наркотичних засобів, мобільних телефонів, банківських карток, чорнових записів та інших предметів і документів, що мають доказове значення у кримінальному провадженні. Крім того, в ході слідства необхідно провести відповідні слідчі дії та перевірити підозрюваного на причетність до вчинення інших злочинів.

Дані щодо офіційного працевлаштування підозрюваного відсутні.

4. Перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином Підозрюваний може узгоджувати позиції з іншими особами, використовувати засоби конспірації, змінювати місце проживання, номери телефонів та іншим чином перешкоджати встановленню об`єктивної істини.

5. Вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження злочинної діяльності ОСОБА_5 неодноразово вчиняв майнові злочини, а також злочини пов`язані з обігом наркотичних речовин, за якими матеріали кримінальних проваджень направлені до суду та перебувають на розгляді, зокрема вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 02.04.2025 за вчинення кримінального проступку передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України визначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. (на сьогоднішній день штраф не сплачено), проте продовжуючи свою протиправну діяльність ОСОБА_5 повторно вчинив злочин пов`язаний з обігом наркотичних речовин за результатом чого 26.06.2025 обвинувальний акт за ч.2 ст.309 КК України скеровано до Полтавського районного суду Полтавської області, який на даний час перебуває на розгляді, не зупинившись на цьому та продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_5 вчинив майновий злочин та за результатами досудового розслідування 27.03.2026 року обвинувальний акт за кваліфікацією ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України скеровано до Подільського районного суду м. Полтави, який на даний час перебуває на розгляді, не зупинившись на цьому ОСОБА_5 продовжив вчиняти майнові злочини за результатом яких 30.04.2026 обвинувальний акт за ч. 4 ст. 185 КК України скеровано до Шевченківського районного суду м. Полтава, який на даний час перебуває на розгляді. Так з урахуванням характеру інкримінованого злочину, способу його вчинення та можливого систематичного характеру, існує ризик продовження протиправної діяльності у сфері майнових злочинів, а інші більш м`які запобіжні заходи не здатні усунути ризики, передбачені ст. 177 КПК України з наступних причин:

особисте зобов`язання - занадто м`який запобіжний захід, який не можна застосувати враховуючи особу підозрюваного, наявні ризики, та тяжкість вчиненого;

особиста порука не можливо застосувати, оскільки жодна особа, яка би заслуговувала на відповідну довіру, не звернулась до органу досудового розслідування з метою поручитись за підозрюваного та такого прохання від нього самого не надходило;

домашній арешт - не можливо застосувати у зв`язку з тим, що ОСОБА_5 підлягає постійному візуальному контролю з метою запобігання вищевказаним ризикам. Тому даний запобіжний захід може значно ускладнити проведення слідчих дій з підозрюваним та призвести до затягування досудового розслідування.

У разі застосування до підозрюваного ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу неможливо запобігти вищевказаним ризикам, оскільки всі вони передбачають перебування на волі, що дає можливість вчинити дії вказані у наведених ризиках, тим самим негативно вплинути на повне, об`єктивне та всебічне встановлення істини у кримінальному провадженні.

Єдиним запобіжним заходом, який здатен забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та унеможливить реалізацію викладених вище ризиків є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, в умовах воєнного стану на території України, такий підхід національних судів щодо застосування запобіжного заходу, може породити позитивні прецеденти, для належного покарання осіб, які вчинили злочини, що поміж іншого, не допустить негативного впливу на обороноздатність держави в умовах воєнного стану та підриву авторитету Держави.

Проаналізувавши матеріали даного кримінального провадження, слідство приходить до висновку про доцільність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 так як наявні ризики, які було встановлено слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу, не зменшились, продовжують існувати та виправдовують його подальше утримання під вартою, матеріали кримінального провадження містять вагомі докази про вчинення останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років, з метою попередження можливому переховуванню.

У разі застосування до підозрюваного ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу неможливо запобігти вищевказаним ризикам, оскільки всі вони передбачають перебування на волі, що дає можливість вчинити дії вказані у наведених ризиках, тим самим негативно вплинути на повне, об`єктивне та всебічне встановлення істини у кримінальному провадженні.

Єдиним запобіжним заходом, який здатен забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та унеможливить реалізацію викладених вище ризиків є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, в умовах воєнного стану на території України, такий підхід національних судів щодо застосування запобіжного заходу, може породити позитивні прецеденти, для належного покарання осіб, які вчинили злочини, що поміж іншого, не допустить негативного впливу на обороноздатність держави в умовах воєнного стану та підриву авторитету Держави.

Проаналізувавши матеріали даного кримінального провадження, слідство приходить до висновку про доцільність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_11 так як наявні ризики, які було встановлено слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу, не зменшились, продовжують існувати та виправдовують його подальше утримання під вартою, матеріали кримінального провадження містять вагомі докази про вчинення останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років, з метою попередження можливому переховуванню.

У разі застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, не можливо запобігти вищевказаним ризикам, оскільки всі вони передбачають перебування на волі, що дає підозрюваному можливість негативно вплинути на повне та всебічне встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні.

У відповідності до ч.1 ст.197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, враховуючи позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання сховатися, те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (п. 4 ст. 182 КПК України).

У зв`язку з викладеним, слідчий суддя приходить до висновку про можливість у даному випадку визначити підозрюваному розмір застави, з урахування матеріального стану підозрюваної особи, віку та стану його здоров`я, раніше не судимого в сумі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний або заставодавець мають право у будь - який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов`язки:

-прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою;

-не відлучатися із населеного пункту в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання;

-утримуватися від спілкування з підозрюваними, свідками у кримінальному провадженні;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади власний паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Керуючись ст. 181,183, 193,196 КПК України, слідчий суддя,-

ухвалила:

Клопотання задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Пристанційне, Новосанжарського району, Полтавської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, на утриманні осіб не має, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 52 днів, а саме з 25.06.2026 року з 11 год. 00 хв. до 15.08.2026 року до 11 год. 00 хв. з визначенням застави у розмірі 66 560 грн.

Зобов`язати слідчого, який вніс клопотання про тримання під вартою, повідомити родичам заарештованого про його задоволення.

Призначити заставу в розмірі 66 560 гривень, після внесення якої підозрюваний ОСОБА_5 звільняється з-під варти під заставу.

Застава може бути внесена у будь-який момент протягом дії ухвали як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Полтавській області (розрахунковий рахунок UA398201720355289002000015950 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, ЗКПО 26304855, отримувач ТУ ДСАУ в Полтавській області, призначення платежу застава.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний вище депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій службовій особі Полтавського слідчого ізолятора Управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_5 з-під варти та повідомити письмово прокурора, що звернувся з клопотанням та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний ОСОБА_5 зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави, та вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

В разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 обов`язки: прибувати за кожним викликом до слідчого, прокурора, суду; не відлучатись з місця проживання, без дозволу слідчого, прокурора та суду. повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками та підозрюваними по кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Уповноважена службова особа у разі внесення застави при звільненні ОСОБА_5 зобов`язана роз`ясняти його обов`язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов`язків.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі невиконання ним покладених обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та до нього може бути застосований запобіжній захід у виді тримання під вартою.

Термін дії обов`язків, покладених судом на ОСОБА_5 у разі внесення застави визначити по 15.08.2026 року.

Підозрюваного ОСОБА_5 взяти під варту в залі суду.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1