Ухвала суду № 137682947, 24.06.2026, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/1699/2026

Справа № 537/2680/26

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.06.2026 Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі: головуючого судді Маханькова О.В., за участю секретаря Туль О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кременчука в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Медведєва Н.О. звернулась до суду із позовною заявою, відповідно до вимог якої просить суд ухвалити рішення, яким стягнути ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором № 14.02.2022-100004575 від 14.02.2022 у розмірі 5760 гривень та судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 2662 гривень 40 копійок та витрати пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі 136 гривень 98 копійок.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05.06.2026 цивільну справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження.

19.06.2026 відповідач направила клопотання, в якому зазначає, що повністю сплатила заборгованість за кредитним договором, просить закрити провадження у зв`язку з відсутністю предмету спору та не стягувати судовий збір та інші витрати.

19.06.2026 року на адресу суду надійшла заява представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" адвоката Медведєвої Н.О. про закриття провадження у справі. В обґрунтування заяви вказано, що відповідачем 18.06.2026 сплачено 5760,00 грн в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору № 14.02.2022-100004575, але витрати понесені на сплату судового збору не компенсовані. Враховуючи вищевикладене станом на 19.06.2026 позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову між позивачем - ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем в рамках виконання умов кредитного договору №14.02.2022-100004575, в зв`язку з чим, подальший розгляд справи є безпідставним і недоцільним, а тому відмовляється від позову. Також у заяві про закриття провадження представник позивача, покликаючись на ч.3 ст. 142 ЦПК України просить суд стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Частиною 3 статті 13 ЦПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Представник позивача скерував до суду заяву в якій повідомив, що станом на 19.06.2026 питання щодо погашення заборгованості за кредитним договором №14.02.2022-100004575 від 14.02.2022 з відповідачем врегульовано, позивач не має будь-яких фінансових і майнових претензій до відповідача в частині виконання умов кредитного договору, а отже відсутній предмет спору.

Предметом спору у цій справі, згідно заявлених позовних вимог, було стягнення заборгованості за кредитним договором №14.02.2022-100004575 від 14.02.2022 у розмірі 5760 грн.

Заявлені вимоги, відповідачка виконала добровільно, але вже після відкриття провадження у справі.

У постанові від 20.09.2021 року у справі №638/3792/20 Верховний Суд вказує на те, що "суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час перед явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань".

У Постанові Верховного Суду у справі №522/8782/16-ц від 23.12.2020 Суд виснував про те, що логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Подібного правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах: від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18 (провадження № 61-2018св19), від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц (провадження № 61-1807св20), від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20 (провадження № 61-9658св20), у справі № 335/8285/22 від 31 липня 2023 року, у справі № 752/11502/22 від 31.08.2023. Тобто судова практика з цього питання є сталою.

З матеріалів справи вбачається, що перешкоди для прийняття відмови позивача від позову відсутні.

Відповідно до частини 2 статті 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Дослідивши заяву та матеріали справи, суд вважає за необхідне прийняти відмову від позову та на підставі ст. 255 ЦПК України закрити провадження у справі, оскільки позивач, відповідно до положень ст. ст. 49, 255 ЦПК України відмовився від позову, підстави для неприйняття такої відмови судом не встановлені і відмова від позову не суперечить вимогам чинного законодавства і не порушує права сторін.

На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі за вищевказаним позовом, в зв`язку з відмовою позивача від позову.

Також, у поданій заяві представник позивача просив суд стягнути з відповідача сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі 136 гривень 98 копійок.

Відповідно до ч.3 ст.142 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача.

У разі відмови позивача від позову повернення судового п.5 ч.1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» не передбачено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.142, 206, 255, 256, 260 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Прийняти відмову представника позивача від позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Закрити провадження у цивільній справі №537/2680/26 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

Роз`яснити, що повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання. Днем підписання ухвали є день її постановлення.

Суддя Маханьков О.В.