Рішення № 137682630, 24.06.2026, Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/219/26

Провадження № 2/379/380/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 рокум.Тараща

Таращанський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Шабрацького Г.О.,

за участю секретаря судового засідання Гопкало О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором ,

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «Коллект Центр» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги мотивує тим, що 14.03.2020 між ТОВ «Інфінанс» та відповідачем було укладено кредитний договір №0970945426, у порядку, визначеному ЗУ «Про електронну комерцію», шляхом підписання електронним підписом відповідача в якості аналога власноручного підпису позичальника. Відповідно до умов Договору позики кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20000 грн., в межах строку дії Договору - 36 календарних місяців з дня підписання Договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту, не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами. Строк та умови користування кожним траншем є окремим та визначається сторонами відповідно до умов Договору. Всі інші умови які визначають порядок і умови надання ТОВ «Інфінанс» грошових коштів у позику на умовах фінансового кредиту, права та обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання та належного виконання умов договору та електронного договору, а також регулюють відносини, що виникають між товариством і позичальником викладені у правилах, з якими ознайомився Позичальник до укладення Договору, та які є невід`ємною частиною Договору. Пропозиція (оферта) на отримання траншу згідно Заявки-анкети № 2628690346 від 18.07.2020 в рамках договору про надання позики №0970945426 від 14.03.2020 підписано позичальником електронним цифровим підписом (одноразовий ідентифікатор в якості особистого підпису), який було надіслано за допомогою СМС повідомлення на телефонний номер зазначений позичальником в особистому кабінеті на сайті кредитодавця.

18.10.2021 було укладено договір № 18-10/21 відповідно до якого ТОВ «Інфінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №0970945426 щодо відповідача.

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №0970945426 щодо відповідача. Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за цим договором.

Відповідач свої зобов`язання за договором не виконує належним чином. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №№0970945426 від 14.03.2020 станом на день формування позовної заяви становить 42189,89 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) 3999,99 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 38189,90 грн., яку і просить стягнути позивач, а також судові витрати у справі.

Ухвалою суду від 12.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі в судовому засіданні з викликом сторін.

19.03.2026 від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначив, що повністю заперечує позовні вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», оскільки не укладав договору позики в електронній формі.

Позивачем на підтвердження виникнення заборгованості за договором надано лише копію договору, копії угод факторингу та розрахунок суми боргу за договором.

Вказаний розрахунок не є зведеним документом, який погоджений з відповідачем і не підтверджений первинними обліковими бухгалтерськими документами. Зазначений розрахунок з зазначенням конкретних розмірів заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, па підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.

Позивачем не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що електронний підпис (або ідентифікатор) належить саме ОСОБА_1 . Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реєстрації мене - відповідача по справі в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, отримання мною логіну та паролю в системі, подання заявки на отримання кредиту, а також ознайомлення з усіма істотними умовами договору. До суду надано паперові копії електронних доказів, а оригінали цифрового файлу в форматі PDF, DOC(X), XML надано не було, тобто неможливо перевірити відповідність копії оригіналу.

У наданому позивачем договорі відсутні данні щодо відкритого (наявного) карткового рахунку на ім`я відповідача

Згідно інформації сервісу онлайн платежів IPay.ua 18.07.2020 року було перераховано кошти в сумі 4000 грн. на карту НОМЕР_1 номер транзакції в системі IPay.ua 61007923. При цьому слід зазначити, що ї посилань, що кошти було переведені саме ОСОБА_1 та відповідно договору від 14.03.2020 року зазначена інформація не містить

Йому не відомо, як і про існування договору позики так і договорів факторингу, а тому вважає, що ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» не набуло прав первісного кредитора, а.отже, не має права пред`являти вимоги про за стягнення заборгованості за кредитним договором № 0970945426 від 14 березня 2020 року.

З урахуванням вищевикладеного вважає, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази укладання договору про позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

25.03.2026 до суду від представника ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» надійшла відповідь на відзив. В якій вказує, що 14.03.2020 між ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІНФІНАНС" та ОСОБА_1 (далі - позичальник та/або відповідач) укладено Договір № 0970945426.Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

Ідентифікація здійснювалася в ІТС, яка належить первісному кредитору і він гарантував дійсність вимоги при відступленні прав вимоги по даним кредитам. Будь-яких доказів того, що персональні дані Відповідача (паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи- платника податків, номер телефону, банківська картка) були використані для укладення Договору від його імені, Відповідачем не надані.

Факт ідентифікації також підтверджуються Інформацією щодо порядку (процедури), хронологія дій щодо укладення електронного договору. Зокрема, з даної інформації вбачається, що первісним кредитором проведено ідентифікацію та верифікацію за допомогою системи BankID НБУ.

Враховуючи вищенаведене правове регулювання та наявні в матеріалах справи докази вбачається, що між первісним кредитором та Відповідачем укладено електронний кредитний договорір, адже без отримання відповідачем листа на адресу електронної пошти та смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між Кредитором та відповідачем не був би укладений. Оскільки даний договір укладено на сайті позикодавця та відповідач підписав його одноразовим ідентифікатором, отриманим у SMS- повідомленні, тому без отримання SMS-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства договір між відповідачем та товариством не був би укладений.Додатково наголошують суду, що договір було підписано сторонами, екземпляр договору надано Відповідачу. Підстав для сумніву у змісті договору Відповідачем не наведено. Відповідач не обґрунтував свої сумніви у дійсності даного договору, отже, долучена копія договору є належним та достатнім доказом.

Звертають особливу увагу суду, що Відповідач частково сплачував заборгованість, що свідчить про визнання ним кредитних правовідносин, факту отримання кредитних коштів та погодження з умовами кредитування.

На виконання умов укладеного договору № 0970945426 позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 4000,00 грн. В матеріалах справи наявний лист ТОВ «ФІНЕКСПРЕС» про успішне перерахування 18.07.2020 року на картковий рахунок № НОМЕР_2 кредитних коштів у розмірі 4000,00 грн.При цьому, перерахування коштів здійснювалось на картковий рахунок Відповідача, зазначений ним особисто у реєстраційній анкеті клієнта.

Щодо надання виписок з рахунку позичальника з відображенням всіх операцій по такому рахунку, то позивач об`єктивно позбавлений можливості їх надати, оскільки не є банком в розумінні Закону України "Про банки і банківську діяльність", а є фінансовою установою і діє відповідно до Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії".

Звертають особливу увагу суду, що Відповідач частково сплачував заборгованість, що свідчить про визнання ним кредитних правовідносин, факту отримання кредитних коштів та погодження з умовами кредитування.Твердження Відповідача про те, що він не отримував кредитних коштів, тощо не заслуговують на увагу. Вбачається, що Відповідач, отримавши кредитні кошти та уклавши кредитний договір в електронній формі, намагається уникнути обов`язку з повернення грошових коштів, отриманих у кредит.

Відповідач вказує лише на недоведеність факту перерахування їй кредитних грошових коштів, але будь-яких доказів цьому не надає. При цьому Позивач зазначає, що відповідач має вільний доступ до своїх рахунків у банківських установах і мав безперешкодну можливість надати суду докази про те, що кредитні грошові кошти на його банківську картку, вказану в договорі чи іншу картку, якою він користується, не надходили. Зокрема, вона мав можливість здійснити запит до банку про наявність у нього карткового рахунку, вказаного в заяві на отримання кредиту, та отримати виписку по вказаному рахунку за період кредитування. Таким чином відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження своїх заперечень

Звертає особливу увагу суду, що в матеріалах справи відсутні будь- які докази на підтвердження належного виконання умов договору та контр- розрахунок заборгованості, здійснений Відповідачем. Таким чином, відсутні підстави для сумніву у правильності здійснених Кредитором розрахунків.

16.04.2026 ухвалою суду було частково задоволено клопотання представника позивача та витребувано у Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» інформацію, чи видавалась ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) картка № НОМЕР_2 (віртуальна чи фізична) та надати повний номер банківської картки № НОМЕР_2 ;

докази зарахування на картку № НОМЕР_2 кредитних коштів у сумі 4 000,00 грн., які 18.07.2020 року були на неї перераховані, а саме витребувати виписки по рахунку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за номером картки № НОМЕР_2 за період із 18.07.2020 по 25.07.2020 р.

05.05.2026 до суду надійшла витребувана інформацію від АТ « Акцент Банк»

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві вказав про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 до суду не з`явився про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, так як розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи.

Суд, вивчивши матеріали даної цивільної справи, вважає, що позов обґрунтований і підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного:

Судом встановлено, що 14.03.2020 року між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір позики, у тому числі на умовах фінансового кредиту №0970945426 в електронній формі, підписаний одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов договору кредит (транш) надається позичальнику на підставі заповненої та особисто підписаної заявки-анкети, яка є невід`ємною частиною даного договору. Згідно умов договору позики (п.1.2) кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20000 грн., в межах строку дії договору - 36 календарних місяців з дня підписання з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту, не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами. Згідно п.1.6 в рамках дії договору сторони погодили наступні умови: діючий ліміт кредиту - 20000 грн., максимальний строк користування кредиту - 30 календарних днів, максимальна відсоткова ставка, нараховується за один календарний день на суму фактичного залишку заборгованості - 1,75%. Згідно пропозиції надання траншу кредиту та акцепту оферти від 18.07.2020 на отримання траншу кредиту згідно заявки-анкети №2628690346 від 18.07.2020 в рамках договору надання позики №0638368859 позичальнику надано кредит в розмірі 4000 грн., строк користування кредитом - 30 днів, строк дії договору - 3 роки, відсоткова ставка - 1,75 % за один день користування кредитом, реальна річна процентна ставка становить 638,75%. Строк та умови користування кожним траншем є окремим та визначається сторонами відповідно до умов Договору підписано електронним підписом 1q7g6g (а.с. 12-21).

Укладаючи вищевказаний кредитний договір відповідач та ТОВ «Інфінанс» вчинили дії, визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідачка підписала кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Також до матеріалів справи надано заповнену та особисто підписану відповідачем Заявку-анкету на кредит, яка є невід`ємною частиною даного договору, згідно якої сторони погодили суму кредиту у розмірі 4000 грн. та термін кредиту - 30днів. (а.с.19).

Видача ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 4000 грн. підтверджується долученою до справи довідкою ТОВ "Інфінанс" та квитанцією про перерахування коштів через платіжну систему Ligpay на банківську картку № НОМЕР_2 , дата та час платежу 18.07.2020 о 17:55 (а.с.46).

Згідно інформації АТ «Акцент Банк» вбачається, що картка № НОМЕР_4 емітована на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ). Згідно виписки по рахунку вбачається, що 18.07.2020 на рахунок відповідача було зараховано 4000 грн. (а.с. 1-28 Т.2)

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором № 0970945426, у нього виникла заборгованість перед ТОВ «Інфінанс», яка згідно розрахунку заборгованості становить 38189,90 грн., з яких 3999,99 грн. - заборгованість по основній сумі кредиту, 29750 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с.48-60).

18.10.2021 між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт капітал» було укладено договір № 18-10/21 відповідно до якого ТОВ «Інфінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0970945426 до відповідача у розмірі 33749,99 грн., що підтверджено також підписаним сторонами та скріпленим їх печатками Актом прийому - передачі Реєстру боржників, реєстром боржників до договору факторингу №18-10/21. На виконання умов Договору факторингу №18-10/21 від 18.10.2021 ТОВ «Вердикт Капітал» сплатило ТОВ «Інфінанс» грошові кошти у розмірі 210709,52 грн. згідно платіжного доручення №0291900000 від 20.10.2021 (а.с.61-79).

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу від 18.10.2021, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором в сумі 33749,99грн., з яких 3999,99 грн. - заборгованість по основній сумі кредиту, 29750 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с.81-86).

10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», відповідно до договору відступлення № 10-01/2023 права вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і за договором № 0970945426 щодо відповідача, що підтверджено і Актом прийому-передачі Реєстру боржників від 10.01.2023 (а.с.86-96).

Відповідно до Реєстру боржників від 10.01.2023 до Договору факторингу, ТОВ «Коллект центр» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором в сумі 65179,91 грн. (а.с.113-116).

Згідно наданого ТОВ «Вердикт Капітал» розрахунку заборгованості за Договором кредиту № 0970945426, заборгованість відповідача ОСОБА_1 становить65179,91 грн., з яких:3999,99 грн. - заборгованість по основній сумі кредиту, 29750 грн. - сума заборгованості за відсотками на дату відступлення прав вимоги, 31429,22 грн. - нараховані відсотки згідно кредитного договору (а.с.6).

Разом з тим, товариство просить стягнути заборгованість у розмірі 42189,89 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 3999,99 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 38189,90 грн.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договір та інші правочини.

В частині 1 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»(в редакції чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Згідно з ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» ч.3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Як регламентовано в ч.6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

У відповідності до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Зобов`язання згідно із ст.526 ЦК України має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК встановлює принцип обов`язковості виконання договору.

Крім того, ч.2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно правового висновку Великої Палатою Верховного Суду №202/4494/16-ц від 31.10.2018 право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обумовлену в договорі неустойку за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. При цьому суд зазначив, що кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання, відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.

У постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію, згідно якої надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондується жодному праву кредитодавця. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд робить висновок, що між первісним кредитором ТОВ «Інфінанс», правонаступником якого є позивач, та відповідачем виникли правовідносини у зв`язку з укладенням 14.03.2020 Договору про споживчий кредит №0970945426, відповідно до ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію», що повністю підтверджується матеріалами справи. Згідно вказаного договору відповідачу було надано кредит у розмірі 4000 грн. у безготівковій формі шляхом їх перерахування на платіжну картку належну відповідачу, що підтверджено матеріалами справи. Фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку у повному обсязі не повернуті, тому суд дійшов висновку про наявність заборгованості відповідача за основним тілом кредиту у розмірі 4000 грн.

Що стосується стягнення заборгованості за відсотками, то суд зазначає наступне. Згідно п.1.2. Договору кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20000 грн., в межах строку дії договору - 36 календарних місяців з дня підписання з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту, але не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами у додатку №1 та №2 - при наданні першого траншу кредиту, та додатку №3 та №4 - при наданні другого та наступних траншів кредиту. Строк користування кожним траншем є окремим та визначається відповідно до умов договору. З матеріалів справи встановлено, що відповідачу в рамках договору 14.03.2020 було надано один транш кредиту на наступних умовах: розмір кредиту - 4000 грн., строк користування кредитом (траншем) - 30 днів, відсоткова ставка в день - 1,75%, при цьому строк дії договору позики в рамках якого надаються транші визначено 3 роки. Суд зазначає, що надання позичальнику інших траншів кредиту, окрім одного у сумі 4000 грн. матеріали справи не містять, відтак, суд вважає, що нарахування відсотків поза межами строку користування кредитом-траншем (30 днів) здійснено не правомірно та не підтверджено детальними належними розрахунками.

Суд зауважує, що відповідач є споживачем кредитних послуг наданих ТОВ «Інфінанс» (первісного кредитора), то на дані правовідносини поширюється дія Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про захист прав споживачів». Згідно частини 1 та 2 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Крім цього, положення кредитного договору повинні бути сформульовані таким чином, щоб вони були зрозумілі усім споживачам, оскільки, якщо такі положення будуть незрозумілі пересічним громадянам без відповідної юридичної чи економічної освіти, то такі положення будуть спрямовані на введення споживача в оману. Схожі висновки викладені у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.08.2022 у справі №156/268/21. Відтак, зазначення в кредитному договорі двох різних строків кредитування призвело до неясності таких умов договору для позичальника, що дає підстави вважати, що нарахування позивачем відсотків поза межами 30 днів (строк користування кредитом (траншем), погоджений сторонами) є неправомірним.

В цьому випадку право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статі 1050 ЦК України.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12).

Згідно з пунктом 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У пункті 6.20. цієї постанови також зазначається, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Разом з тим, за умовами укладеного між сторонами Договору, позивач відповідно до ст. 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування (30 днів), тобто до 18.08.2020, а після закінчення строку кредитування, у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати відсотки у розмірі, визначеному умовами договору, та у разі прострочення позичальником грошового зобов`язання позикодавець має право на стягнення грошових коштів відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Однак, у цій справі, таких позовних вимог не заявлено, а тому суд вважає, що підстави для задоволення позову в частині нарахування та стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками поза межами строку кредитування (30 днів) з 18.07.2020 по 18.08.2020 в розмірі 36089,90 грн. (38189,90 грн.-2100 грн.) - відсутні.

Вказівка у договорі на строк його дії 3 роки не є тотожним строку кредитування, адже такий визначений 30-ти денним терміном, відповідно і нарахування відсотків за користування кредиту здійснюється у погоджений сторонами строк користування кредитними коштами (строк кредитування), а не у строк дії договору.

Отже, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за відсотками поза межами строку кредитування, тобто після 18.08.2020 у розмірі 36089,90 грн. є необґрунтованими.

Крім того згідно розрахунку заборгованості, вбачається, що відповідач 19.08.2020 сплатив суму 2310.01 грн.

Отже, при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватися виходячи з чітко обумовлених між контрагентами кредитного договору умов, якими визначено ціну кредиту і строк кредитування саме у сумі 3789,98 рн. (1689,98 грн. - тіло кредиту, (з врахування суми сплаченої відповідачем 2310,01 грн.)2100 грн. - відсотки за кредитом) нараховані за 30 днів користування кредитом за процентною ставкою 1,75%. Отже, суд позовні вимоги задовольняє частково, у розмірі 3989,98 грн., з яких: 1689,98 грн. - тіло кредиту, 2100грн. - відсотки за кредитом.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1, п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави(ч.1). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).

Частиною 4 ст.137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16000 грн. На підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу надано: заявку на надання юридичної допомоги № 2436 від 01.12.2025 укладену між позивачем та АО «Лігал Ассістанс», прайс-лист АО «Лігал Ассістанс», договір про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024, витяг з акту № 17 про надання юридичної допомоги від 31.12.2025.

З урахуванням вищевикладеного, обсягу наданої правової допомоги, розрахунку цієї правової допомоги, зважаючи на характер даної категорії справи, загальний обсяг наданих правничих послуг за відповідний період, компенсації підлягають кошти в сумі 3000 грн., що відповідатиме об`єктивному та співмірному обсягу наданої правової допомоги стороні позивача. Із врахуванням часткового задоволення позову, розмір витрат на професійну правничу допомогу, яку слід стягнути з відповідача, становить 269,40 гривень (із розрахунку 3 000*8,98:100).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, згідно зі ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача в рахунок часткового відшкодування документально підтверджених витрат по сплаті судового збору 239,08 грн. пропорційно частині задоволених вимог (8,98 %).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.207,526,527,530,611,612,1048,1050,1054 ЦК України, ст.ст.4,12,77-82,141,259,263-265,273,274-279,352,354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3 офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за Договором № 0970945426 від 14.03.2020 у розмірі 3789,98 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3 офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926) судовий збір в розмірі 239,08 грн. та витрати, понесені на правничу допомогу у розмірі 269,40 грн.

Рішення набирає сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд.3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926.

Відповідач ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Повний текст рішення суду виготовлено 24.06.2026.

Суддя:Г. О. Шабрацький