Рішення № 137682564, 24.06.2026, Макарівський районний суд Київської області

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Димитрія Ростовського, 35, селище Макарів, Бучанський район, Київська область, 08001,

тел. (063)069-85-65, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2026 р. Справа № 370/3676/25

Провадження № 2/370/1299/25

Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Білоцької Л.В., розглянувши у приміщенні суду у с-щі Макарів Київської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» (далі позивач, ТОВ «Новий Колектор») звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі відповідач, позичальник, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову позивач вказав, що 15.04.2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (надалі Товариство, Первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0675-0672 (надалі Договір), відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 5 000 грн, строком на 99 календарних днів, зі сплатою процентів 2,5% за кожен день користування кредитом.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти на умовах визначених кредитним договором.

У порушення вимог ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач не виконав свої зобов`язання, в результаті чого утворилася заборгованість за кредитним договором, яка становить 15 000,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 5 000,00 грн; заборгованість за відсотками 10 000,00 грн.

26.12.2024 р. між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ТОВ «Новий Колектор» укладено Договір факторингу № УКФ-261224-2, відповідно до умов якого та реєстру боржників до договору, ТОВ «Новий Колектор» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 0675-0672 від 15.04.2021 р.

Тому позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Кредитним договором № 0675-0672 від 15.04.2021 р. в загальному розмірі15 000,00 грн, а також судові витрати.

Ухвалою суду від 24.11.2025 р. позовну заяву ТОВ «Новий Колектор» прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву відповідно до ст. 178 ЦПК України.

Також вказаною ухвалою витребувано докази у справі, а саме у АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (ЄДРПОУ: 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд., 1д) інформацію: 1) чи емітувалась (видавалась) банківська картка № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ); 2) інформацію про рух коштів по банківському рахунку № НОМЕР_1 за 15.04.2021 р.

Витребувані докази отримано судом 27.01.2026 р. та приєднані до матеріалів справи.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі відповідач отримав 27.12.2025 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням № R067063153734.

13.01.2026 р., у строк встановлений судом, від відповідача надійшов відзив на позов, який прийнятий судом та приєднаний до матеріалів справи. У відзиві відповідач позовні вимоги в частині тіла кредиту в сумі 5 000,00 грн визнав та не заперечив щодо їх стягнення. При цьому, щодо нарахованих відсотків вказав, що вони не підлягають стягненню з нього, оскільки вони є неспіврозмірними невиконаному зобов`язанню, нарахована сума у відсотків у розмірі 10 000,00 грн не відповідає вимогам чинного законодавства про захист прав споживачів, а також, що він як військовослужбовець звільняється від їх нарахування. Витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн вважає завищеними та не співмірними зі складністю справи. Також посилався на п. 13 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», що він має статус учасника бойових дій, а отже на нього не можуть бути покладені судові витрати. Крім того, позивачем не надано доказу отримання ним повідомлення про відступлення права вимог.

20.01.2026 р. від позивача надійшла відповідь на відзив, яка прийнята судом та приєднана до матеріалів справи.

У відповіді на відзив, позивач заперечив викладені відповідачем у відзиві обставини та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Здебільшого посилався на ті ж обставини, що і у позовній заяві. Крім того, зазначив, що відповідач не надав доказів, які б давали підстави для звільнення його як військовослужбовця від нарахування відсотків саме на час дії строку кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

15.04.2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0675-0672, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 5 000 грн, строком на 99 календарних днів, зі сплатою процентів 2,5% за кожен день користування кредитом. (а.с. 15-16).

Відповідно до п. 2.2 Договору кредит надається Позичальнику шляхом перерахування грошової суми Позичальнику.

Грошові кошти перераховані відповідачу на картку № НОМЕР_3 , що слідує з інформації наданої АТ КБ "ПРИВАТБАНК" на ухвалу суду.

Також відповідачем підписаний паспорт споживчого кредиту (а.с. 22 зворот - 23).

Укладаючи Кредитний договір відповідач та ТОВ «Укр Кредит Фінанс» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором А710.

З огляду на це, договір про відкреття кредитної лінії підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс - повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем не був би укладений.

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» умови Кредитного договору виконало в повному обсязі, що підтверджується довідкою про переказ коштів (а.с. 13), а також витребуваними у справі доказами (а.с. 102-103).

Відповідач зі свого боку не виконав умов Кредитного договору, внаслідок чого сума заборгованості станом на 26.12.2024 р. становить: 15 000,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 5 000,00 грн; заборгованість за процентами 10 000,00 грн (а.с. 45-59).

26.12.2024 р. між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ТОВ «Новий Колектор» укладено Договір факторингу № УКФ-261224-2, відповідно до умов якого та реєстру боржників до договору, ТОВ «Новий Колектор» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 0675-0672 від 15.04.2021 р. (а.с. 25-29, 39-44).

Вирішуючи даний спір, суд керується також наступним.

У відповідності до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Ч. 3 ст. 207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно ЗУ «Про електронну комерцію», на правовідносини стосовно кредитного договору № 0675-0672 від 15.04.2021 р. поширюється дія цього закону.

Ч. 3 ст. 11 до ЗУ «Про електронну комерцію» визначає, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 до ЗУ «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За загальним правилом ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ст. 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК Країни, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 514 ЦК України - до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Щодо посилання відповідача у відзиві на те, що позивачем не надано доказу отримання ним повідомлення про відступлення права вимог за договором факторингу, суд зауважує наступне.

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі №278/1679/13-ц, в якій ВС зауважив, що неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності наданих сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми тіла кредиту 5 000,00 грн є обґрунтовані, підтверджені належними доказами, а також визнаються відповідачем, а тому підлягають задоволенню.

Щодо безпідставності нарахування позивачем процентів за користування кредитними коштами в зв`язку з тим, що відповідач відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їй сімей», є військовослужбовцем, має учасника бойових дій, а тому звільняється від нарахування відсотків за користування кредитними коштами, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, а також їх дружинам (чоловікам) штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18), від 04 вересня 2024 року у справі № 426/4264/19 (провадження № 61-7310св24) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

На підтвердження обставин поширення на відповідача положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» останнім не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність у нього статусу особи, що користується правами та пільгами, визначеними вказаним Законом, а саме на час дії строку кредитного договору.

З військового квитка серії НОМЕР_4 від 14.05.2025 р. слідує, що станом на період укладення та строку дії кредитного договору відповідач не був мобілізований.

З розрахунку заборгованості слідує, що проценти за користування кредитом відповідачу нараховувалися у період з 15.04.2021 по 06.07.2021, тобто до 24.02.2022 р.

Отже, підстави для застосування до спірних правовідносин пільг та гарантій, передбачених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у суду відсутні.

Тож, позовні вимоги про стягнення з відповідача відсотків у сумі 10 000,00 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат слід вказати наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, позивачем при подачі позову сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (а.с. 9), тому він підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо посилання відповідача на п. 13 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», що він має статус учасника бойових дій, а отже на нього не можуть бути покладені судові витрати, суд такі твердження не приймає, оскільки вказана норма стосується учасників бойових дій, - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Дана категорія справи до таких підстав не відноситься.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.

Згідно із частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин другої, третьої статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

При цьому, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

Так, на підтвердження понесених витрат на надання правової (правничої) допомоги позивачем подано: договір № 07/24-НК про надання правничої допомоги від 02.07.2024 р. (а.с. 24), додаткову угоду №4 від 14.08.2024 р. (а.с. 30), додаткову угоду №17 від 03.04.2025 р.(а.с. 31), додаткову угоду №19 від 16.04.2025 р. (а.с. 32), звіт про виконану роботу від 18.11.2025 р. (а.с. 33), платіжна інструкція на підтвердження оплати правничої допомоги у сумі 6000,00 грн (а.с. 38).

Сума наданих адвокатом послуг складає 6 000,00 грн, які повністю підтверджені наданими належними доказами.

У даній справі, було встановлено фіксований розмір гонорару. В цьому випадку фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, не обчислюється. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Водночас, зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, не є обов`язковими для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

Тож сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. І з урахуванням конкретних обставин суд може обмежити розмір, зважаючи на розумну необхідність судових витрат у справі.

Враховуючи заперечення відповідача, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, суд дійшов висновку про надмірність заявленої суми компенсації витрат, тому суд вважає, що витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у сумі 3000,00 грн.

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 5, 76-81, 83, 95, 141, 247, 265, 354-355 ЦПК України суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» заборгованість за кредитним договором № 0675-0672 від 15.04.2021 р. в загальному розмірі 15 000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» судовий збір в розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося з дати складання повного його тексту.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 24.06.2026 р.

Реквізити сторін:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор»: 01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд. 13, офіс 601, код ЄДРПОУ 43170298.

ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Л.В. Білоцька