Рішення № 137682537, 23.06.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/24369/25

Провадження № 2/369/8478/26

РІШЕННЯ

Іменем України

23.06.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі: судді Янченка А.В., за участі секретаря судового засідання Лисяк К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та ОСОБА_2 про зняття арешту з майна,

встановив:

17.12.2025 року позивач звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та ОСОБА_2 про зняття арешту з частки будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві приватної власності відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.12.1974 року, реєстраційний номер № 3940 та договору дарування 03.02.1989 р., реєстраційний номер № 858.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що у провадженні Державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції, перебувало виконавче провадження, порушене 06.05.2000 року на виконання виконавчого листа № 2-719 вiд 14.03.2000 року Ленінградського районного суду м. Києва про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 88900,00 грн.

Таке виконавче провадження, у зв`язку з ліквідацією Державної виконавчої служби Києво-Святошинського району управління юстиції (код ЄДРПОУ 26129748) було передано до Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 34903037).

У межах зазначеного виконавчого провадження державним виконавцем було накладено арешт на належнеОСОБА_3 майно, а саме на 1/2 частки будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане майно належало ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.12.1974 року, посвідченого державним нотаріусом Стратілат П.І. державної нотаріальної контори в м. Боярка, реєстраційний номер № 3940, договору дарування 03.02.1989 р., посвідченого державним нотаріусом Сподін І.Л.. реєстраційний номер № 858 Першої київської обласної державної нотаріальної контори.

Відповідно до свідоцтва про смерть НОМЕР_1 13.11.2024 року серiя НОМЕР_2 , видане Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис 18769, боржник у виконавчому провадженні ОСОБА_3 помер.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є сином ОСОБА_3 спадкоємцем його майназвернувся до приватного нотаріусу Гончар Тетяни Миколаївни iз заявою про прийняття спадщини. Відповідно до довідки від 07.07.2025 року № 120/01-16 приватного нотаріуса Гончар Тетяни Миколаївни, ОСОБА_1 є сином і спадкоємцем ОСОБА_3 , який прийняв спадщину відповідно до закону на майно, яке належало ОСОБА_3 .

Нотаріус повідомила ОСОБА_1 про наявність арешту на спадкове майно, що унеможливлює належне оформлення спадкових прав. Станом на теперішній час будь-які майнові претензії з боку стягувача у зазначеному вище виконавчому провадженні до позивача відсутні. Позивач не має жодної заборгованості перед ОСОБА_2 . Таким чином, наявність протягом тривалого часу арешту на майно боржника за відсутності відкритого виконавчого провадження та будь-яких майнових претензій з боку стягувача є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

02.01.2026 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області було відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження. Проведення підготовчого засідання призначено на 21.04.2026 о 10:00 год. в приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області за адресою: м. Київ, вул. Тараса Бульби-Боровця, 1.

02.01.2026 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області клопотання позивача про витребування доказів задоволено. Судом витребувано: у Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (адреса: 08132, Київська область, Бучанський район, м. Вишневе, вул. Лесі Українки, буд. 86) матеріали виконавчого провадження Державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції від 06.05.2000 року про виконання виконавчого листа № 2-719 від 14.03.2000 року Леніградського районного суду м. Києва; у Першої Київської обласної державної нотаріальної контори (08140, Київська область, Бучанський район, с. Білогородка, вул. Володимирська, буд. 33) матеріали справи щодо арешту 1/2 частини будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (зареєстровано 09.07.2004 року 16:12:53), за номером 59228.

На адресу Києво-Святошинського районного суду Київської області витребувані, згідно ухвали суду від 02.01.2026 року, документи і матеріали не надійшли. Відповідачі у судове засідання не з`явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені. Відзиви на позов до суду не подали.

21.04.2026 року, ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 23 червня 2026 року на 09 год. 30 хв.

24.06.2026 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про проведення судового засідання без участі її та позивача, позовні вимоги представник позивача підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що всі сторони по справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, зважаючи на наявність клопотання сторони позивача про розгляд справи за їх відсутності, а також враховуючи відсутність клопотань відповідача про відкладення судового розгляду, суд приходить до висновку про можливість здійснення судового розгляду за відсутності сторін по справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно договору дарування від 03.02.1989 р., посвідченого державним нотаріусом Сподіним І.Л.. реєстраційний номер № 858 Першої київської обласної державної нотаріальної контори, ОСОБА_4 було подаровано, в рівних долях, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 11/20 частки будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_4 на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 березня 1973 року та довідки, виданої виконкомом Петропавлівсько-Борщагівської сільської Ради народних депутатів Києво-Святошинського району Київської області 25.01.89 року під № 296 та зареєстрованого по господарській книзі виконкому під № 1298.

Згідно із свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.12.1974 року, посвідченого державним нотаріусом Стратілат П.І. Києво-Святошинської державної нотаріальної контори в м. Боярка, реєстраційний номер № 3940, спадкоємцями після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 прийняли спадкове майно, а саме 9/20 частки будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

Таким чиномОСОБА_3 належало на праві приватної власності частки будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки від 07.07.2025 року № 120/01-16 приватного нотаріуса Гончар Тетяни Миколаївни, ОСОБА_1 є сином і спадкоємцем ОСОБА_3 , який прийняв спадщину відповідно до закону на майно, яке належало ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 помер у віці 63 роки, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 13.11.2024 року.

ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Гончар Тетяни Миколаївни iз заявою про прийняття спадщини після смерті його батька ОСОБА_3 на все спадкове майно, що залишилося після його смерті. На підставі зазначеної заяви нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Гончар Тетяни Миколаївни зареєстровано спадкову справу, що підтверджується довідкою від 07.07.2025 року № 120/01-16.

Згідно з Витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, 09.07.2004 року за № 59228, на підставі ухвали б\н Ленінградського районного суду м. Києва, Першою Київською обласною державною нотаріальною конторою (08140, Київська обл., Києва-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Володимирська, б. 33, (904598) 7-73-00) накладено обтяження на будинок, частину будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що належало ОСОБА_3 на підставі власності.

Постановами Державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції від 06 травня 2000 року відкрито виконавче провадження на підставі листа Ленінградського відділу ВДВС про примусове виконання виконавчого листа 2-719 на рішення Ленінградського районного суду м. Києва від 14.03.2000 року у справі № 2-719 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 88900,00 грн.

Згідно акту опису і арешту майна, 20.07.2000 року, державним виконавцем Карабкіною Т.М. відділу Державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції в рамках виконавчого провадження, був накладений арешт на частину будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що належало ОСОБА_3 на підставі власності.

Згідно положень статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Право приватної власності є непорушним.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Зазначені принципи сформулювало і в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Спорронг і Лоннрот проти Швеції» (23 вересня 1982 р.), відповідно до якого суд повинен визначити, чи було дотримано справедливий баланс між вимогами інтересів суспільства і вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід ємним принципом Конвенції в цілому і також відображено у структурі ст. 1 Першого протоколу. Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до положень частин першої та другої ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власниками права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку встановлених законом.

У відповідності до вимог ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 4 ст. 334 ЦК України передбачено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Статтями 316-320, 321, 328 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава - не втручається у здійснення власником права власності.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 15.05.2013 року в справі №6-26цс13, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

Пунктом 9 постанови №5 від 03 червня 2016р. Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», роз`яснено, що із заявою про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно або грошові кошти) може звернутись лише особа, щодо якої такі заходи забезпечення позову вжито, тобто сторона у справі чи третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи виключно за зверненням особи, поданим відповідно до вимог цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 4 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи за участю тих самих осіб або особи, щодо якої встановлено відповідні обставини, якщо інше не передбачено законом.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, які хоча прямо й не передбачені законом, однак за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори, інші правочини та юридичні факти.

Відповідно до ст.ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, а суд, здійснюючи правосуддя, забезпечує їх захист у спосіб, визначений законом.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що арешт майна у виконавчому провадженні є виключно тимчасовим заходом забезпечення виконання судового рішення та не може існувати без наявності чинного виконавчого провадження або неврегульованих майнових вимог стягувача. Право власності, гарантоване ст. 41 Конституції України, ст.ст. 317, 319, 321, 328, 391 ЦК України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає можливість особи вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном без необґрунтованого втручання держави.

Судом встановлено, що виконавче провадження було порушене Державною виконавчою службою Києво-Святошинського районного управління юстиції ще у 2000 році. Матеріали виконавчого провадження не були надані Відповідачем 1 на виконання ухвали суду. Будь-яких доказів наявності невиконаних майнових вимог або відкритого виконавчого провадження суду не надано.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.03.2020 року у справі № 817/928/17 (провадження № К/9901/20268/18) зазначено, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчого документа є завершальною стадією виконавчого провадження, після якої жодні виконавчі дії не здійснюються.

Крім того, у постановах Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі № 2-356/12, від 03.11.2021 року у справі № 161/14034/20, від 22.12.2021 року у справі № 645/6694/15-ц, від 26.01.2022 року у справі № 127/1541/14-ц, від 18.01.2023 року у справі № 127/1547/14-ц, від 09.01.2023 року у справі № 2-3600/09 та від 28.08.2024 року у справі № 947/36027/21 викладено правовий висновок про те, що тривале існування не скасованого арешту на майно за відсутності виконавчого провадження та майнових претензій стягувача є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Досліджені судом докази у своїй сукупності підтверджують, що частка будинку належала ОСОБА_3 , на праві приватної власності, а після його смерті позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець за законом, у встановленому законом порядку прийняв спадщину, звернувшись до нотаріальної контори із відповідною заявою. Водночас оформлення спадкових прав стало неможливим у зв`язку з наявністю арешту, накладеного у межах виконавчого провадження за виконавчим листом 2-719 на рішення Ленінградського районного суду м. Києва від 14.03.2000 року у справі № 2-719.

Оскільки на час розгляду справи будь-які відомості про наявність невиконаних майнових вимог до спадкодавця відсутні, виконавче провадження завершене, а арешт фактично перешкоджає позивачу реалізувати право на оформлення та розпорядження спадковим майном, суд дійшов висновку, що подальше перебування майна під арештом є безпідставним, порушує право позивача на мирне володіння майном та створює необґрунтовані перешкоди у здійсненні права власності.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги про зняття арешту з майна обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 258-260, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та ОСОБА_2 про зняття арешту з майна задовольнити.

Зняти арешт з будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , накладений Першою Київською обласною державною нотаріальною конторою (08140, Київська обл., Києва-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Володимирська, б. 33, 904598) 7-73-00) на підставі ухвали б\н Ленінградського районного суду м. Києва, номер обтяження: 59228, дата та час державної реєстрації: 09.07.2004 року 16:12:53.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано .

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач 1: Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Код ЄДРПОУ 34903037, Адреса: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Лесі Українки, будинок 86

Відповідач 2: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повне рішення складено: 24.06.2026 року.

Суддя А.В. Янченко