Ухвала суду № 137682267, 22.06.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/17335/25

1-кс/357/1281/26

У Х В А Л А

22 червня 2026 року м. Біла Церква

Слідчий суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 42025112030000314, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.08.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 4, 5 ст. 191, ч.ч. 1, 2 ст. 209 КК України

про арешт тимчасово вилученого майна

сторони кримінального провадження: прокурор у кримінальному провадженні прокурор Таращанського відділу Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 , підозрювана ОСОБА_5 , захисник підозрюваної адвокат ОСОБА_6

У С Т А Н О В И В:

Звернувшись до слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, слідчий Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_3 за погодженням з прокурором Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 , просить накласти арешт на майно, що на праві приватної власності належить підозрюваній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОК1111: НОМЕР_1 , а саме на транспортний засіб марки «NISSAN ROGUE SPORT», 2020 року випуску, чорного кольору, номерний знак НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_4 , шляхом заборони його відчуження, розпорядження та користування ним, у тому числі заборони вчинення будь-яких нотаріальних, реєстраційних, виконавчих та інших дій щодо зазначеного майна, з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання та забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальними правопорушеннями. Визначити місцем зберігання зазначеного транспортного засобу майданчик за адресою: Київська область, м. Біла Церква, провулок Будівельників, 1.

Клопотання обгрунтовує тим, що слідчим відділом Білоцерківським РУП ГУ НП в Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні відомості про яке 27.08.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025112030000314 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209 КК України.

ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, вчинене в умовах воєнного стану, вчинене в особливо великих розмірах та у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого повторно, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, вчинене в умовах воєнного стану, вчинене у великих розмірах, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 191 КК України, у зв`язку з чим 17.06.2026 їй вручено відповідне письмове повідомлення про підозру.

17.06.2026 у період часу з 14 год. 24 хв. по 14 год. 57 хв. під час проведення огляду відкритої ділянки місцевості, розташованої між будинками № 4 та № 6 по вул. Героїв України в селищі Терезине Білоцерківського району Київської області, виявлено транспортний засіб марки «NISSAN ROGUE SPORT», 2020 року випуску, чорного кольору, номерний знак НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_4 , який відповідно до отриманих у ході досудового розслідування відомостей перебуває у власності підозрюваної ОСОБА_5 . Зазначений транспортний засіб тимчасово вилучено та поміщено на майданчик за адресою: Київська область, м. Біла Церква, провулок Будівельників, 1.

Необхідність накладення арешту на вказане майно зумовлена тим, що санкція ч. 5 ст. 191 КК України, яка інкримінується ОСОБА_5 , передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна. Отже, транспортний засіб, який належить підозрюваній на праві власності, може бути конфіскований у разі ухвалення обвинувального вироку та призначення судом відповідного покарання. За таких умов арешт майна є необхідним заходом забезпечення кримінального провадження, спрямованим на недопущення його відчуження, приховування, передачі іншим особам, перереєстрації, пошкодження, знищення або іншого розпорядження ним до вирішення питання про конфіскацію майна судом.

Крім того, у межах кримінального провадження встановлено розмір майнової шкоди, завданої Білоцерківській міській територіальній громаді в особі Білоцерківської міської ради, який становить 2 546 745 грн. У зв`язку з цим прокурором в інтересах Білоцерківської міської ради вживатимуться заходи щодо пред`явлення цивільного позову в порядку ст. 128 КПК України до ОСОБА_5 про стягнення завданої кримінальними правопорушеннями майнової шкоди. Тому арешт зазначеного транспортного засобу є також необхідним для забезпечення реального відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінальних правопорушень.

Позиції учасників провадження.

Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити.

Захисник підозрюваної адвокат ОСОБА_6 заперечив проти задоволення клопотання та просив у його задоволенні відмовити. Якщо суд дійде висновку про необхідність накладення арешту на майно, просив залишити за підозрюваною право користування вказаним автмобілем.

Підозрювана ОСОБА_5 підтримала позицію свого захисника.

Встановлені обставини, мотиви та оцінка слідчого судді.

Слідчий суддя, заслухавши учасників судового провадження, доходить висновку про таке.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом Білоцерківським РУП ГУ НП в Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні відомості про яке 27.08.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025112030000314 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у період часу з 12.06.2024 по 19.02.2025 ОСОБА_5 , будучи службовою особою, а саме начальником відділу публічних закупівель управління фінансового забезпечення та закупівель виконавчого комітету Білоцерківської міської ради, уповноваженою особою замовника у сфері публічних закупівель вступила у злочинну змову з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з метою заволодіння бюджетними коштами Білоцерківської міської територіальної громади під проведення закупівель монокулярів нічного бачення «PVS 14 з ЕОП Photonis з кріпленням».

Так ОСОБА_5 , реалізуючи спільний умисел, організувала та провела закупівлю № UA-2024-06-12-001683-a, забезпечила формування тендерної документації та очікуваної вартості в інтересах заздалегідь визначеного учасника ТОВ «СУЧАСНІ РОЗУМНІ РІШЕННЯ», код ЄДРПОУ 43759265, його допуск, визначення переможцем, укладення договору № 73/ТО від 04.07.2024 на суму 19 895 085 грн та подальше перерахування бюджетних кошті в за завищеною вартістю, унаслідок чого Білоцерківській міській територіальній громаді в особі Білоцерківської міської ради завдано матеріальної шкоди у розмірі 1 677 795 грн.

Крім цього, ОСОБА_5 , діючи повторно за попередньою змовою з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , організувала аналогічну закупівлю № UA- 2025-01-24-013863-а, забезпечила створення умов для перемоги того ж суб`єкта господарювання ТОВ «СУЧАСНІ РОЗУМНІ РІШЕННЯ» укладення договору № 6/ТО від 17.02.2025 на суму 9 490 000 грн та перерахування коштів згідно з платіжною інструкцією № 245 від 19.02.2025, унаслідок чого повторно забезпечила заволодіння бюджетними коштами у сумі 868 950 грн, у зв`язку із чим Білоцерківській міській територіальній громаді в особі Білоцерківської міської ради завдано матеріальної шкоди у вказаному розмірі.

За таких обставин, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, вчинене в умовах воєнного стану, вчинене в особливо великих розмірах та у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого повторно, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, вчинене в умовах воєнного стану, вчинене у великих розмірах, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 191 КК України, у зв`язку з чим 17.06.2026 їй вручено відповідне письмове повідомлення про підозру.

17.06.2026 слідчим Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області у період часу з 14 год. 24 хв. по 14 год. 57 хв. проведено огляду відкритої ділянки місцевості, розташованої між будинками № 4 та № 6 по вул. Героїв України в селищі Терезине Білоцерківського району Київської області, під час якого виявлено транспортний засіб марки «NISSAN ROGUE SPORT», 2020 року випуску, чорного кольору, номерний знак НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_4 , який відповідно до отриманих у ході досудового розслідування відомостей перебуває у власності підозрюваної ОСОБА_5 . Зазначений транспортний засіб тимчасово вилучено та поміщено на майданчик за адресою: Київська область, м. Біла Церква, провулок Будівельників, 1.

У відповідності до п. 1, 3 ч. 2 ст. 167 КПК України, тимчасово вилученим майном може бути майно, що підшукане, виготовлене, пристосоване чи використане як засіб чи знаряддя кримінального правопорушення та (або) зберегло на собі його сліди, або ж набуте в результаті вчинення кримінального правопорушення, або є предметом кримінального правопорушення.

За загальним правилом статус тимчасового вилученого майно набуває з моменту фактичного позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких воно перебуває, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися ним до вирішення питання про арешт майна або його повернення (ч. 1 ст. 167 КПК України).

У відповідності до вимог до ч. 2 ст. 168 КПК, тимчасове вилучення майна, може здійснюватись під час обшуку, огляду.

За викладеного, вилучені під час огляду місцевості транспортний засіб набув статусу тимчасово вилученого майна.

Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Отже, чинний КПК зобов`язує слідчого, прокурора після огляду одразу звернутися до суду з клопотанням про накладення арешту, що забезпечує власника чи іншого володільця майна, набутого законно та добросовісно, додатковими гарантіями перевірки правомірності володіння органами досудового розслідування майном, яке наділене ознаками речових доказів у порядку статті 172 КПК.

Слідчим суддею встановлено, що на наступний день після вилучення майна, а саме - 18.06.2026, тобто у строк, визначений ч. 5 ст. 171 КПК України, слідчий Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області звернувся до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: конфіскації майна як виду покарання; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 8 ст. 170 КПК України вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна; наявність обгрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з доводами, викладеними у клопотанні та документами наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість підозри ОСОБА_5 щодо вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень підтверджується сукупністю зібраних доказів, зазначених у клопотанні слідчого. Таким чином, слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_5 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 4, 5 ст. 191 КК України.

У кримінальному провадженні встановлені матеріальні збитки на загальну суму 2 546 754,00 грн.

За вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КПК України передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Відповідно до ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Враховуючи, що ненакладення арешту на майно призведе до його приховання, зникнення, відчуження, що унеможливить застосування можливої конфіскації майна як виду покарання, тому під час досудового розслідування виникла потреба у накладенні арешту на майно, що належить на праві власності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), а саме на транспортний засіб - автомобіль марки «NISSAN ROGUE SPORT 1997», 2020 року випуску, чорного кольору, номерний знак НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_3 , двигун № НОМЕР_4 , з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Слідчий суддя вважає, що тільки у випадку накладення арешту на вказане майно може бути виконане завдання щодо забезпечення конфіскації майна як покарання.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. (ч.1 ст. 173 КПК України).

Отже, слідчий суддя, вивчивши матеріали клопотання, вважає, що на цьому етапі кримінального провадження стороною обвинувачення доведено існування обгрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, доведено що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться в клопотанні слідчого та при його застосуванні може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням. Також стороною обвинувачення доведено необхідність арешту майна та наявність реального ризику його відчуження на користь третіх осіб, зміни, спотворення, знищення рухомого майна.

Таке втручання у право власності власника майна здатне забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. При цьому існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються та метою, яку прагнуть досягти. Іншими словами на власника майна не буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Відповідно ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, втручання у власність (користування) юридичних осіб це вимушений захід, який держава застосовує тимчасово для досягнення певного результату. Втручання держави у володіння майном є виправданим, якщо воно здійснюється для задоволення суспільного інтересу, у визначенні якого суд надає державам право користуватися значною свободою розсуду з огляду на те, що національні органи влади краще знають потреби власного суспільства і перебувають у кращому становищі, ніж міжнародний суддя для оцінки того, що становить суспільний інтерес. Правомірним є арешт за умови одночасного існування критерії в правомірності цього втручання (зокрема, законності, суспільного інтересу та справедливого балансу).

Згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.

Отже, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання слідчий суддя вважає за необхідне накласти арешт на автомобіль із позбавленням права відчуження та розпорядження ним, оскільки потреби у його подальшому утриманні органом досудового розслідування не вбачає та зазначає, що продовження позбавлення власника майна права користування ним є не виправданим втручанням у його право власності та підлягає поновленню. При цьому слідчий суддя керується приписами ч.1 ст. 100 КПК України про те, що речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути як найшвидше повернутий володільцю.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна не надано та слідчим суддею не встановлено.

Натомість, незастосування арешту майна може привести до настання наслідків, які можуть перешкодити досягненню мети кримінального провадження, зокрема до приховування майна шляхом неодноразового відчуження на користь третіх осіб. Слідчий суддя вважає, що тільки у випадку накладення арешту на вказане майно може бути виконане завдання щодо забезпечення конфіскації майна як покарання.

Оскільки в матеріалах клопотання міститься достатньо підстав вважати тимчасово вилучене під час обшуку автомобіль є речовими доказами в кримінальному провадженні, обмеження права власності на це майно є розумним, пропорційним і співмірним завданням кримінального провадження та переслідує легітимну мету, а також не призведе до надмірного тягаря для їх власника. На цьому початковому етапі кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси благодійної організації з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання та не порушує справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

Застосування заходу забезпечення у вигляді арешту у вказаний спосіб відповідає завданням кримінального провадження.

Аналіз положень Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженим Постановою КМУ від 19.11.2012 № 1104 «Про реалізацію окремих положень Кримінального процесуального кодексу України» дозволяє зробити висновок про те, що на орган досудового розслідування покладено обов`язок належного зберігання речових доказів у кримінальному провадженні та йому надано право вирішувати питання передачі речового доказу на відповідальне зберігання заінтересованим особам або особам уповноваженим на виконання вимог закону щодо збереження речового доказу. Крім того, орган досудового розслідування, передаючи речовий доказ на відповідальне зберігання, може перевірити можливість належного збереження такого доказу та попередити відповідну особу, який здійснюється передача, про обов`язок збереження речового доказу до ухвалення кінцевого рішення у провадженні.

Не підлягає задоволенню клопотання слідчого в частині накладення арешту на майно з метою забезпечення відшкодування шкоди, з огляду на відсутність у матеріалах кримінального провадження цивільного позову про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, із зазначенням розміру позовних вимог саме до підозрюваної ОСОБА_5 , враховуючи, що у кримінальному провадженні підозру пред`явлено трьом особам. Вказана обставина підтверджує відсутність потреби у такому заході забезпечення кримінального провадження як арешт майна з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов). Крім того, слідчим до клопотання не додано відомостей про вартість автомобіля з метою перевірки слідчим суддею співмірності вартості майна, яке належить арештувати, розміру шкоди, зазначеної у цивільному позові.

Таким чином, клопотання прокурора клопотання слід задовольнити частково.

З урахуванням наведеного та керуючись статтями 98, 100,167, 170-173, 175, 309, 392, 532 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

Задовольнити частково клопотання старшого слідчого СВ Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 42025112030000314, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.08.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 4, 5 ст. 191, ч.1 ч. 1, 2 ст. 209 КК України про арешт тимчасово вилученого майна.

Накласти арешт на вилучений 17.06.2026 під час огляду місцевості, що знаходиться біля будинків № 4 та № 6 по вул. Героїв України в с-щі Терезине Білоцерківського району Київської області, автомобіль марки «NISSAN ROGUE SPORT 1997», 2020 року випуску, чорного кольору, номерний знак НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_3 , двигун № НОМЕР_4 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 30.12.2025 на праві власності належить підозрюваній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом позбавлення права на відчуження та розпорядження ним, в тому числі заборони вчинення будь-яких нотаріальних, реєстраційних, виконавчих та інших дій щодо цього майна.

У задоволенні іншої частини клопотання відмовити.

Роз`яснити слідчому, прокурору, зміст ч. 3 ст. 173 КПК України про те, що відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали оголошено 25.06.2026 о 08-35 год.

Слідчий суддя ОСОБА_9