Рішення № 137681354, 25.06.2026, Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/101/26

Провадження № 2/515/519/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Олійника К. І.,

за участю секретаря судового засідання Коренчук О. Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Татарбунари Одеської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січня 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі ТОВ «Бізпозика») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 29.11.2024 між ТОВ «Бізпозика» та ОСОБА_1 укладено договір № 512560-КС-003 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізпозика» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, надало позичальнику грошові кошти у розмірі 75000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 .

Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 , належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у останнього, станом на 07.01.2026 року, утворилась кредитна заборгованість у розмірі 216 225,00 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 75 000,00 грн, суми прострочених платежів по процентах 88 725,00 грн, суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ 37 500,00 грн, суми прострочених платежів за комісією 15 000,00 грн

Посилаючись на викладені обставини, ТОВ «Бізпозика» просило суд ухвалити рішення, яким стягнути із ОСОБА_1 на свою користь вказану кредитну заборгованість та понесені судові витрати.

Рух справи

27 січня 2026 року у порядку автоматизованого розподілу справ між суддями справу передано на розгляд судді Олійнику К. І.

03лютого 2026 року ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Сторонам роз`яснено їх процесуальні права, зокрема право подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також те, що за відсутності клопотань будь-якої зі сторін справа буде розглянута в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Роз`яснено, що відповідач має право надіслати відзив на позовну заяву, позивач - має право підготувати відповідь на відзиви, виклавши письмово свої міркування, аргументи та надати відповідні докази, та направити відповідачу та суду з підтвердженням такого направлення учасникам справи, а відповідач має право підготувати заперечення на відповідь на відзив, та направити позивачу й суду з підтвердженням такого направлення учасникам справи.

Роз`яснено учасникам справи, що подання заяв по суті справи (позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву) є їхнім правом.

Витребувати у АТ «Універсал Банк» (ЄДРПОУ:21133352, адреса: 040820, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19) наступну інформацію, а саме:

-письмовий доказ у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуски банківської картки № НОМЕР_1 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 );

- письмовий доказ у вигляді виписок про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 за період з 29.11.2024 року (дата видачі кредиту) по 16.05.2025 року (дата закінчення терміну кредитування).

Аргументи, доводи, клопотання учасників справи

Представник ОСОБА_2 , адвокат Бершавський О. В., надав до суду відзив на позовну заяву в якому просить позовну заяву задовольнити частково, а саме: стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 512560-КС-003 про надання кредиту від 29.11.2024 року у розмірі 75 000 грн та сплачений судовий збір, а в іншій частині позовних вимог відмовити.

Зокрема адвокат Бершавський О. В. звертає увагу на положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та відповідну практику Верховного Суду, зокрема й щодо застосування ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та стягнення комісії.

ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації, в особливий період та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_3 , де з 12.06.2024 року проходить службу. Представник відповідача вважає, що в період виконання умов кредитного договору від 29.11.2024 року та на теперішній час, на відповідача поширюються пільги, передбачені ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», тобто у нього відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом, а отже відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» нарахованих процентів, пені та/або будь-яких штрафних санкцій, в тому числі прострочених платежів по процентах у розмірі 88 725 грн та заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦК України у розмірі 37 500 грн.

До того ж як вбачається зі здійсненого позивачем розрахунку заборгованості, останнім нараховано відсотки відповідно до ст. 625 ЦК України у сумі 37 500 грн, які є безпідставними, так як на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Крім того представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Бершавський О. В. вважає що позовні вимоги про стягнення комісії також не підлягають до задоволення, з огляду на положення Закону України «Про споживче кредитування».

Представник позивача надав до суду відповідь на відзив в якому позовні вимоги підтримує в повному обсязі, посилаючись на те, що обов`язком позичальника є сплата процентів за кредитним договором відповідно до умов кредитного договору.

Кредитодавець жодним чином не обмежував час на ознайомлення позичальника з умовами кредитного договору та правилами кредитування. Позичальник добровільно погодився з умовами кредитного договору та погодився його виконувати. Протягом строку дії кредитного договору та/або після його закінчення позичальник не звернувся із заявою про розірвання кредитного договору та/або визнання кредитного договору недійсним в цілому або його окремих частин.

Позивач вважає безпідставним посилання представника відповідача на положення ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зважаючи на те, що вказана норма передбачає не нарахування штрафних санкцій, пені за невиконання зобов`язань та процентів за користування кредитом, а не їх списання.

Разом з цим, позивач вважає, що відповідачем не надано належних доказів перебування останнього у лавах ЗСУ.

У квітні 2026 року представник відповідача надав до суду заперечення (на відповідь на відзив)до якого додав додаткові докази перебування ОСОБА_1 у лавах ЗСУ.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження, у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

29.11.2024 між сторонами у електронній формі укладено договір №12560-КС-003 про надання кредиту (споживчий кредит) за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 75000,00 грн, строком на 24 тижнів (з 29.11.2024 по 16.05.2025 та зі сплатою стандартної процентної ставки за кредитом 0,7% в день і комісії за видачу кредиту у розмірі 15000,00 грн (пункти 2.1 -2.5. 2.12, 2.13 договору) (а.с.28 зворот).

Пунктом 3.4 кредитного договору передбачено, що до укладення цього договору між сторонами кредитодавцем було здійснено дистанційну ідентифікацію та верифікацію позичальника з метою надання фінансових послугта був використаний наступний спосіб ідентифікації та верифікаціїпозичальника(в тому числі, здійснений з метою укладення між сторонами раніше укладених договорів), з урахуванням вимог, визначених нормативноправовим актом Національного банкуУкраїни з питань здійснення установами фінансового моніторингу: - здійснення ідентифікаціїта верифікації особи позичальника в режимі відеотрансляції(відеоверифікація)

Згідно умов пункту 4.1 договору, кредитодавець зобов`язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з дня укладення Договору надати Позичальнику Кредит в сумі вказаній в п. 2.1. Договору, шляхом безготівкового переказу коштів (однією або декількома транзакціями) на реквізити електронного платіжного засобу, який зазначений розділі 12 Договору

Відповідно до розділу 12 кредитного договору його підписано відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора «UA-6098», в якому номером електронного платіжного засобу відповідача вказано 4441-11* НОМЕР_4 .

До укладення кредитного договору відповідач ознайомився і підписав електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора «UA-8789» Паспорт споживчого кредиту (а.с.49).

Візуальною формою послідовності дій клієнта ОСОБА_1 , (дані про якого містять: РНОКПП, номер мобільного телефону, електронну пошту) позивач підтвердив послідовність дій Товариства та клієнта в ІТС від початку входу позичальника шляхом використання мобільного телефону для ідентифікації в ІТС та входження в особистий кабінет, перевірки Товариством статусу клієнта, надання клієнтом необхідної інформації для формування Товариством належної пропозиції клієнту, відправлення клієнту на номер мобільного телефону смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором UA-8789 для підписання паспорту споживчого кредиту, ознайомлення та підписання клієнтом одноразовим ідентифікатором паспорта споживчого кредиту, направлення клієнту оферти, які містить істотні умови договору, направлення в смс-повідомленні на номер клієнта одноразового ідентифікатора UA- 6098, ознайомлення клієнта з офертою та підписання договору одноразовим ідентифікатора UA-6098 до відображення документів у особистому кабінеті, що включає розміщення в особистому кабінеті клієнта підписаного договору, Правила кредитування в цілодобовому онлайн доступу (а.с.24).

Згідно Анкети клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи https://my.tpozyka.com/) від 08.01.2026, анкета містить відомості про позичальника ОСОБА_1 , зокрема, адресу його реєстрації та проживання, РНОКПП НОМЕР_2 , дату народження, місце народження, паспортні дані та інформацію стосовно бажаного кредиту із зазначенням номера банківської картки для перерахування коштів: НОМЕР_1 (а.с.26).

Виконання зобов`язань позивач підтвердив листом ТОВ «ПрофітГід», відповідно до якого 29.11.2024 здійснено успішний переказ ТОВ «Бізнес Позика» грошових коштів в розмірі 75000,00 грн. на рахунок: НОМЕР_5 , емітентом якої є MONOBANK (UNIVERSAL BANK), згідно кредитного договору № 12560-КС-003 від 29.11.2024 (а.с.27).

Згідно відповіді АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 06.03.2026 № БТ/Е-6803 в банку на ім`я ОСОБА_1 емітовано карту № НОМЕР_1 (а.с.99).

Електронною випискою по рахунку за період з 29.11.2024 по 16.05.2025 підтверджується зарахування 29.11.2024 15:06:32 на рахунок відповідача грошових коштів в сумі 75000,00 грн (а.с.101).

Відповідно до положень статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, виписка по рахунку є первинним документом, який підтверджує здійснені по банківському рахунку операції, а відтак належним і допустимим доказом.

ТОВ «Бізнес Позика» своєчасно та в повному обсязі виконало зобов`язання за кредитним договором, перерахувавши відповідачу грошові кошти у розмірі 75000,00 грн.

Згідно розрахунку позивача та довідкою про стан заборгованості, станом на 08.01.2026 утворилась заборгованість у розмірі 216225,00 грн, яка складається із: 75000,00 грн - суми прострочених платежів по тілу кредиту, 88725,00 грн - прострочених платежів по процентам, 37500,00 грн - заборгованості по процентам річних згідно статті 625 ЦК України та 15000,00 грн. комісії (а.с.62-65,66).

Також встановлено, що ОСОБА_1 з 12 червня 2024 року перебуває у лавах ЗСУ (а.с. 119).

Мотивувальна частина

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

За загальним правилом (частина 1 статті 12 ЦПК України), суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких, відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вивчивши доводи позовної заяви, доводи відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

У відповідності до статті 6 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно положень статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина перша, друга статті 640 ЦК України).

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Положеннями частини другої статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису усіма сторонами електронної правової угоди; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до правових висновків, викладених у Постанові Верховного Суду від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідач, підписавши кредитний договір, не лише погодив його умови, але й скористався кредитом.

Надані позивачем докази свідчать, що позичальник ознайомлений з умовами кредитування і прийняв їх.

За встановлених обставин, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Бізпозика`у частині стягнення з ОСОБА_1 75000,00 грн заборгованості за тілом кредиту підлягають до задоволення.

Щодо процентів за користування кредитом

За умовами договору №12560-КС-003 від 29.11.2024про надання кредиту (споживчий кредит) ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 75 000,00 грн строком на 24 тижнів (по 16 травня 2025 року) зі сплатою стандартної процентної ставки за кредитом 0,7% в день.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що проценти за користування кредитом у розмірі 88 725,00 грн нараховані у межах строку кредитування.

Разом з цим, згідно п.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Аналіз п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» свідчить про те, що пільги мають: - військовослужбовці, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову; - військовослужбовці під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18), від 04 вересня 2024 року у справі № 426/4264/19 (провадження № 61-7310св24) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

На підтвердження обставин поширення на відповідача положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» останнім надано військовий квиток та довідку командира військової частини, де відповідач проходить службу з 12 червня 2024 року.

Отже, відповідач відноситься до категорії осіб, які мають пільги, встановлені частиною 15 статті 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки встановлено що останній є військовослужбовцем призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період з 12 червня 2024 року.

На час укладення договору №12560-КС-003 від 29 листопада 2024 року про надання кредиту (споживчий кредит),в період виконання його умов, а також станом на день розгляду справи - ОСОБА_1 відповідач має статус військовослужбовця Збройних Сил України та на нього поширювались пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», тобто до нього не могла застосовуватись відповідальність у виді штрафних санкцій та пені за невиконання зобов`язань за користування кредитом, а також був відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом.

За вказаних обставин, суд вважає, що нарахування відсотків за договором позики №12560-КС-003 від 29 листопада 2024 року є неправомірним, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення комісії

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У постанові Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі за № 343/557/15-ц зроблено висновок: «Так, за змістом частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній станом на 08 травня 2007 року) до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави висновувати про те, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Згідно зі ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Частиною третьою вищезазначеної статті передбачено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Згідно із ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже, враховуючи принципи справедливості та добросовісності, на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16 послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.»

Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованість за комісійними винагородами за договором № 12560-КС-003 від 29.11.2024 року.

Щодо процентів нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до зазначеного вище розрахунку заборгованості, кредитор проводить нарахування заборгованості за процентами річними на підставі ст. 625 ЦК України після 24 лютого 2022 року, а тому, згідно із п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідач звільняється від їх сплати.

Таким чином, суд, враховуючи положення п. 18 розділу Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача нарахованих процентів відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі 37500,00 грн не підлягають до задоволення.

Висновки за результатами розгляду справи

Враховуючи, що боржник, отримавши кошти у кредит, не виконував належним чином взяті за кредитним договором зобов`язання, що призвело до утворення заборгованості, та приймаючи до уваги те, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, боржник має нести цивільно-правову відповідальність за не виконання чи неналежне виконання зобов`язання.

Проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності на предмет їх належності, достовірності, достатності та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, надавши оцінку нормам матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача кредитної заборгованості підлягають частковому задоволенню з підстав, наведених вище по тексту рішення, й з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 75 000,00 грн.

Щодо судових витрат

Виходячи із положень статей 133, 141 ЦПК України суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини перша статті 141 ЦПК України).

Враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Бізнес позика» (34,68%), то із ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню 923,32 грн судового збору за подання позовної заяви до суду.

Керуючись статтями 526, 634, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 5, 10, 12, 13, 76-81, 259, 263-265, 268, 280-282, 352, 354 ЦПК України суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором № 12560-КС-003 від 29.11.2024 року у розмірі 75 000,00 (сімдесят п`ять тисяч) грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір у розмірі 923,32 грн (дев`ятсот двадцять три грн 32 коп).

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», код ЄДРПОУ: 41084239, місцезнаходження:01133, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, місто Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя К. І. Олійник