Рішення № 137680753, 24.06.2026, Козелецький районний суд Чернігівської області

Справа № 734/160/26

Провадження № 2/734/513/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24 червня 2026 року селище Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області в складі

головуючого судді Бузунко О.А.,

за участю секретаря судового засідання Шапки О. О.,

у присутності позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Гуц Н. М.,

представника третьої особи - Козелецька селищна рада Чернігівського району Чернігівської області /як орган опіки і піклування/ Пономаренко С. П.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Козелецька селищна рада Чернігівського району Чернігівської області /як орган опіки і піклування/, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Козелецька селищна рада Чернігівського району Чернігівської області, з позовом про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини.

Позивач вимоги мотивує тим, що він перебував у шлюбі з ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивача з відповідачем народилась донька ОСОБА_3 . Шлюб між позивачем та відповідачем розірвано. Фактично позивач сам виховує дитину з липня 2020 року. Мати відсутня в житті дитини. Жодного разу дитину ОСОБА_4 не відвідала, участі у вихованні, догляді, навчанні, розвитку не приймає, матеріально дитину не утримує, не купує їй речі та продукти харчування, не цікавиться її життям розвитком, здоров`ям. Мати дитини проживає за території російської федерації. Позивач просить позбавити відповідача батьківських прав стосовно малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з відповідача на користь позивача на утримання ОСОБА_5 аліменти у розмірі однієї чверті від усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову і до повноліття дитини.

ОСОБА_1 - позивач по справі, - будучи допитаний як свідок повідомив суду, що до 2020 року він проживав в м. Новосибірськ російської федерації. На території російської федерації в 2020 році у нього був розірваний шлюб із ОСОБА_2 . Після розірвання шлюбу він проживав окремо від ОСОБА_2 та доньки ОСОБА_6 . Коли він вперше взяв дитину на вихідні /після розірвання шлюбу/, вона не хотіла потім повертатися до мами і сказала, що хоче поїхати до бабусі, оскільки це далеко від мами. Після цього він почав шукати квитки для повернення в Україну. В тому ж 2020 році він прийняв рішення повернутися на територію України, де в нього проживає мама - в селі Данівка. Разом з ним до України повернулася дівчинка ОСОБА_7 . Це була воля дитини. При виїзді з території російської федерації компетентними органами спочатку було заборонено перетин кордону дитиною ОСОБА_8 , однак після того як вона на території пункту пропуску розплакалася та повідомила, що не бажає повертатися до мами, йому було дозволено перетнути кордону разом з донькою. Під час проживання в м. Новосибірськ фактичним вихованням дитини займався він. Мати участі практично не приймала, займалися виключно власним кар`єрним зростанням. При цьому мама не гідно себе поводила відносно доньки - дозволяла собі її бити. Дитина чудово адаптувалася в ОСОБА_9 , оскільки місто Новоросійськ є містом, яке має великий криміногенний контингент, там навіть дитину було страшно випускати на вулицю, а в селі вона мала можливість з друзями гуляти на вулиці. Спілкування з мамою було вкрай рідко, оскільки дитина в категоричній формі відмовлялася це робити. Мама дитині не телефонує, вже 2 роки з нею не спілкується. В 2024 році на 2 хвилини ОСОБА_2 набрала ОСОБА_4 , щоб привітати її з днем народження. Про стан здоров`я дитини мама не цікавиться, навчанням дитини так само не цікавиться. Один раз за весь цей час вона надіслала, приблизно 2023 році, речі дитині. В 2021 році вела мову про грошові перекази, однак гроші не пересилала. Наразі вони проживають в трьох в с. Данівка - він, ОСОБА_7 і його мама. Ставлення дитини до матері стало ще гірше, оскільки мати підтримує збройний конфлікт, який триває на території України. Мама дитині пише, але дитина не відповідає. На сьогодні дитина є громадянкою України. В 2015 році він вимушений був отримати громадянство російської федерації, оскільки в 2013 році народилася ОСОБА_7 , а він міг перебувати на території російської федерації не більше ніж 90 днів протягом року, тому змушений був оформити громадянство. Він періодично цікавиться у ОСОБА_6 чи хоче вона повернутися до мами, однак дитина категорично відмовляється. З 2020 року мама на територію України до доньки не приїжджала.

Представник позивача - адвокат Гуц Н.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити.

Представник третьої особи - Козелецька селищна рада Чернігівського району Чернігівської області /як орган опіки і піклування/ ОСОБА_10 в судовому засіданні також позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити. ОСОБА_10 повідомила суду, що про ситуацію в родині вона обізнана. Дівчинка ОСОБА_7 дійсно не бажає спілкуватися з мамою.

Відповідачка ОСОБА_2 в судові засідання не з`являлася. Відповідно до повідомлення, розміщеного 25.02.2022 на офіційному веб-сайті Акціонерного товариства «Укрпошта», у зв`язку з агресією з боку російської федерації та введенням воєнного стану, АТ «Укрпошта» припинило поштове співробітництво з Поштою Росії та Білорусі. Таким чином, відповідачка про дату, час і місце розгляду цивільної справи повідомлявся шляхом оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Разом з тим, позивач сприяв суду у вжитті додаткових заходів для повідомлення відповідачки про час розгляду справи шляхом надсилання на її номер в застосунку WhatsApp відповідного повідомлення, на підтвердження чого в розпорядження суду передано скрін-шоти.

За таких обставин суд дійшов висновку про можливість проведення розгляду справи за відсутності відповідачки.

Свідок ОСОБА_11 повідомила, що вона є вчителькою початкових класів Данівського ліцею, ОСОБА_7 її колишня учениця. Дитина постійно доглянута, уроки вивчені, дівчинка старанна та легко вивчила українську мову. На батьківські збори постійно ходив лише тато, до ремонтних робіт, які проводилися в школі, залучався також тато, у всіх заходах приймав участь лише тато. Про маму вона нічого від ОСОБА_6 не чула і маму дівчинки не бачила жодного разу. З навчанням дівчинці допомагає бабуся. Дівчинка згадує завжди лише про бабусю, не про маму.

Свідок ОСОБА_12 повідомила, що вона є вчителем біології ОСОБА_13 ліцею і є сусідкою з ОСОБА_14 (її будинок знаходиться навпроти будинку сім`ї ОСОБА_15 ). ОСОБА_2 вона ніколи не бачила, про неї дитина згадує вкрай рідко. Дитину до школи відвозить або супроводжує лише батько - ОСОБА_16 , так само як і забирає зі школи. Дитина постійно говорить лише про батька. В школі вона бачить лише батька, який цікавиться навчанням дитини, приймає участь у заходах, які організовуються школою, відвідує батьківські збори і в цілому є частим гостем в школі. З 1-го класу вихованням дівчинки ОСОБА_6 займається лише батько. Зі слів ОСОБА_6 , мама інколи вітає її у Viber з церковними святами. ОСОБА_7 проживає разом з татом та бабусею. Про маму ОСОБА_7 говорить рідко, але повідомляла, що мама кричала і не цікавилися її життям. Дитина життєрадісна, завжди усміхнена і враження про те, що вона сумую за мамою, не складається.

В судовому засіданні також було заслухано думку ОСОБА_5 (у присутності психолога ОСОБА_17 ). Дівчинка повідомила, що вона наразі закінчила 6-й клас Данівського ліцею. З татом на територію України вона повернулася в 2020 році (обставини повернення не пам`ятає). Коли вона проживала з мамою, остання не піклувалася про неї, часто била, інколи навіть не годувала. Останній раз в телефонному режимі вона розмовляла з мамою приблизно 4 роки тому. Мама їй інколи пише у Viber, вона такі повідомлення читає, проте на них ніяк не реагує. Мама ніяким чином не приймає участь в її житті. В 2021 чи 2022 році вона почула розмову батька з мамою, з якою зрозуміла, що мама хоче її викупити у батька: пропонувала 1 чи 5 мільйонів, точно не пам`ятає. В судовому засіданні дівчинка дала для огляду свою переписку з мамою в мережі Viber, з якої вбачається надсилання мамою приблизно один раз на місяць смайликів чи картинок, які залишаються без відповіді. Нацик ОСОБА_7 висловила думку, що мама повинна бути позбавлена батьківських прав.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, показання свідків, думку дитини, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Під час судового розгляду цивільної справи встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 03 жовтня 2013 року матір`ю ОСОБА_5 є ОСОБА_2 , батьком - ОСОБА_1 (а.с. 10). ОСОБА_18 народилася на території російської федерації.

Відповідно до довідки № 7418-000029472 від 03 квітня 2024 року ОСОБА_3 зареєстрована громадянином України (а.с. 12).

Згідно з довідкою, виданою за підписом старости Данівського старостинського округу ОСОБА_1 зареєстрований та проживає в будинку АДРЕСА_1 . З ним зареєстровані та проживають: мати - ОСОБА_19 , донька - ОСОБА_3 (проживає без реєстрації з липня 2020 року) - а.с. 14.

В матеріалах справи також міститься довідка-інформація за підписом старости Данівського старостинського округу, відповідно до якої ОСОБА_1 у липні 2020 року разом з донькою ОСОБА_8 переїхали з російської федерації на постійне місце проживання в батьківську хату за адресою: АДРЕСА_1 . В 2020 році ОСОБА_7 пішла до 1-го класу Данівської загальноосвітньої школи. ОСОБА_16 займається вихованням доньки один. Батько належним чином виконує батьківські обов`язки. Мати ОСОБА_6 участь у вихованні дитини не бере, матеріально не утримує, зі слів дитини мати телефонує рідко, але ОСОБА_7 спілкуватися з матір`ю не бажає (а.с. 15).

В характеристиці, виданій на ім`я ОСОБА_5 , за підписом директора Данівського ліцею Козелецької селищної ради Чернігівської області, вказано, що при неодноразових особистих розмовах з ОСОБА_8 було виявлено її негативне ставлення до матері (дитина або згадує тільки негативні моменти спільного проживання або взагалі уникає розмов про матір), з якою вона не проживає, а також до країни-агресорки. Мати не цікавиться результатами навчання дитини, її досягненнями та талантами, не бере участі у вихованні дитини, жодного разу за період навчання ОСОБА_6 не вийшла на зв`язок з навчальним закладом. Вихованням дитини займаються батько та бабуся (а.с. 16).

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 04 грудня 2025 року ОСОБА_1 , в ході перевірки комісія встановила, що сім`я складається з вдох чоловік, а саме: батько ОСОБА_1 , бабуся ОСОБА_19 . В сім`ї ОСОБА_1 створені належні умови для проживання, виховання, всебічного розвитку малолітньої дитини ОСОБА_5 (а.с. 17).

Рішенням Козелецької селищної ради від 16 грудня 2025 року № 3581-115/VІІІ затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини - ОСОБА_3 . У вказаному висновку, серед іншого, зазначено, що мати дитини ОСОБА_2 участі у вихованні дівчинки не бере, матеріально не утримує. Зі слів ОСОБА_6 , вона не бажає спілкуватися з матір`ю (а.с. 19).

Судом, з метою забезпечення всебічного та повного розгляду справи, було направлено запит до Державної прикордонної служби України для отримання інформації щодо перетину кордону ОСОБА_14 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 . Відповідно до інформації, отриманої за підписом виконуючого обов`язки начальника Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України за період з 1 січня 2020 року по 23 березня 2026 року міститься інформація про перетин Державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово купованої території України громадянином російської федерації ОСОБА_22 23 липня 2020 року. Відомості щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованого територію України громадянами України ОСОБА_14 , ОСОБА_20 та громадянкою російської федерації ОСОБА_21 в базі даних не виявлено (а.с. 141).

З огляду на те, що в підготовчому судовому засіданні представником Служби у справах дітей Козелецької селищної ради було проінформовано про наявність звернення матері дитини до омбудсмена з метою сприяння поверненню дитини на території російської федерації, судом було направлено запит до Секретаріату Верховної ради України з прав людини з проханням надати відповідні документи. На виконання ухвали суду від представника Уповноваженого Верховної ради України з прав людини надіслано копії заяв ОСОБА_2 , датованих 30 липня 2023 року та 11 серпня 2025 року, в яких вона просить омбудсмена сприяти у вирішенні питання повернення дитини ОСОБА_6 на територію російської федерації (а.с. 97-99, 105-106).

У статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (частини перша та друга статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини).

Стаття 9 Конвенція про права дитини зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частини друга та третя статті 51 Конституції України).

Відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 1 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» (далі - Закон № 2402-III) забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

Частиною першою статті 8 Закону № 2402-III передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону № 2402-III виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, повагу до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

За вимогами статті 141 Сімейного кодексу (далі - СК України) мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя (частини друга та третя статті 150 СК України).

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (частини перша, друга та четверта статті 155 СК України).

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею (частина друга статті 157 СК України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 ЦК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (частина перша статті 165 СК України).

В оцінці обставин справи суд керується тим, що на перше місце ставляться якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, що потрібні для ухвалення рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є винятковим заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Верховний Суд у постановах від 31 березня 2021 року в справі № 562/1686/18, від 14 січня 2026 року в справі № 521/23899/23 наголосив, що під час вирішення спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та їх сукупності.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. Під час визначення основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року в справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року в справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

У справі від 30 червня 2020 року (заява № 70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція).

Верховний Суд неодноразово зазначав, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку (див. постанови від 17 грудня 2025 року в справі № 754/4221/23, від 08 жовтня 2025 року в справі № 754/15518/23).

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, а тому слід застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини (див. постанови Верховного Суду від 10 грудня 2025 року в справі № 931/621/24, від 10 вересня 2025 року в справі № 639/2319/24).

Необґрунтоване (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23).

Верховний Суд у постановах 03 вересня 2025 року в справі № 372/699/24, від 14 жовтня 2025 року в справі № 685/509/24 вказав, що, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках за доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав.

Тобто позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінки. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, які визначені у статті 166 СК України.

Матеріали справи мають достатньо доказів того, що в цьому випадку маються виняткові випадки, які б давали суду право позбавити батьківських прав ОСОБА_2 .

Під час розгляду справи встановлено свідоме ухилення матері дитини - ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків, навмисного нехтування ними, з огляду на що є необхідним застосування крайнього заходу втручання в права дитини на зростання в сім`ї та підтримання зв`язків з матір`ю, неможливість застосування альтернативних, менш суворих заходів, відповідність такого заходу якнайкращим інтересам дитини та його виправданість. Мати дитини не проявляє бажання спілкуватися з донькою, обмежуючись при цьому шляхом надсилання один раз на місяць смайликів чи картинок. При цьому, в судовому засіданні не встановлено, що батько чинить перешкоди в спілкуванні ОСОБА_6 з мамою, натоміть ОСОБА_7 в судовому засіданні повідомила, що не має бажання спілкуватися з мамою через її жорстокість. Поведінка відповідачки загалом не свідчить про її бажання як матері брати участь у вихованні та спілкуванні з дочкою, її спроможність та волевиявлення виконувати свої природні батьківські обов`язки.

Як встановлено з даних, наданих Державною прикордонною службою України, ОСОБА_2 з 2020 року не перетинала кордон з Україною, що також підтверджує і показання свідків про те, що ОСОБА_2 вони взагалі не бачили, і відсутність прагнення мати приїхати до дитини (навіть до повномасштабного вторгнення країни-агресорки на територію України).

Судом встановлено, що відповідачка тривалий час (протягом 6 років) не виконує свої батьківські обов`язки стосовно малолітньої доньки - ОСОБА_3 , не виявляє належного піклування про її фізичний, духовний та моральний розвиток, не підтримує з нею особистих стосунків і така поведінка є результатом її власного волевиявлення.

Проживання дитини на час розгляду справи разом із батьком, який займається вихованням і розвитком дитини, саме по собі не свідчить про те, що матір доньки не бажає брати участь в утриманні і вихованні дитини, однак береться судом до уваги разом з тією обставиною, що дитина виявила бажання проживати разом з батьком через поведінку матері, яка її била.

Звернення ОСОБА_2 до Уповноваженого Верховної ради України з прав людини в 2023 та 2025 роках не спростовує факт її ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків.

Враховуючи наведене, з метою захисту інтересів дитини та забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову і позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Частиною 3 ст. 166 СК України передбачено, що при задоволенні позову про позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину, тому в цій частині позовні вимоги також підлягають до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 258, 259, 265, 273, 354, 368 ЦПК України, ст. 164, 166 СК України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Козелецька селищна рада Чернігівського району Чернігівської області /як орган опіки і піклування/, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно малолітньої доньки - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на користь ОСОБА_1 , на утримання доньки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі ј від усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13 січня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Роз`яснити ОСОБА_2 , що відповідно до ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом. Поновлення батьківських прав також неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.

Відомості про учасників провадження:

ОСОБА_1 / АДРЕСА_1 /.

ОСОБА_2 /зареєстрованого місця поживання в Україні не має, останнє відоме місце проживання:

АДРЕСА_2 /.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складений 25 червня 2026 року.

Суддя Олена БУЗУНКО