Ухвала суду № 137680672, 25.06.2026, Славутський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 682/1727/26

Провадження № 2-з/682/8/2026

У Х В А Л А

25 червня 2026 року

Славутський міськрайонний суд

Хмельницької області у складі:

головуючої судді Мотонок Т.Я.,

за участю секретаря судових засідань Мелашенко О.В.

розглянувши в судовому засіданні в залі суду заяву про забезпечення позову по цивільній справі № 682/1727/26 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Жирновський Олексій Олександрович, до Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК», про визнання недійсним кредитного договору,

в с т а н о в и в :

24.06.2026 в провадження Славутського міськрайонного суду Хмельницької області надійшов позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Жирновський О.О., до Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК», про визнання недійсним кредитного договору.

24.06.2026 одночасно із позовною заявою до суду надійшла заява сторони позивача про забезпечення позову у даній справі, відповідно до якої сторона позивача просить суд: зобов`язати АТ «Акцент-Банк» вчинити певні дії: призупинити нарахування відсотків та штрафних санкцій за кредитним договором SAMABWFC10082155213 від 22.12.2025, укладеним на підставі заяви від 22.12.2025 про відкриття поточного рахунку № НОМЕР_1 у гривні та встановлення кредитного ліміту за карткою НОМЕР_2 , починаючи із 22.12.2025 до вирішення справи по суті; зобов`язати АТ «Акцент-Банк» вчинити певні дії: призупинити будь-які заходи щодо стягнення заборгованості, відсотків та штрафних санкцій за кредитним договором SAMABWFC10082155213 від 22.12.2025, укладеним на підставі заяви від 22.12.2025 про відкриття поточного рахунку № НОМЕР_1 у гривні та встановлення кредитного ліміту за карткою НОМЕР_2 , починаючи із 24.06.2026 до вирішення справи по суті.

В обґрунтування заяви вказано, що позивачем подано позовну заяву з проханням визнати недійсним кредитний договір SAMABWFC10082155213 від 22.12.2025, укладений на підставі заяви від 22.12.2025 про відкриття поточного рахунку № НОМЕР_1 у гривні та встановлення кредитного ліміту за карткою НОМЕР_2 від імені Позивача із Відповідачем. Упродовж травня-червня 2026 року представники Відповідача систематично телефонували Позивачу з вимогами погасити заборгованість, відсотки та штрафні санкції за оспорюваним договором, та з погрозами подальшого примусового стягнення через суд та органи ДВС. Зазначені обставини можуть ускладнити ефективний захист та поновлення порушених і оспорюваних прав та інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У відповідності до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи в межах заявленої заяви, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує, зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

У частині 1статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії (пункт 2 частини 1 статті 150 ЦПК України).

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17).

З Постанови Пленуму Верховною суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року за № 9 вбачається, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питання про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи взагалі стане не можливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухваленим тільки у відповідності до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Верховний Суд у постановах від 31.07.2024 року у справі №623/2015/21, від 29.07.2024 року у справі №761/80/23, від 15.07.2024 року у справі №361/5905/23 та інших виснував, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 року у справі №914/1570/20 зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.09.2020 року у справі №753/22860/17 дійшла висновку про те, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

З урахуванням вище викладеного суд приходить до переконання, що стороною позивача не доведено, що невжиття відповідних заходів може зробити неможливим належне виконання рішення суду про можливе задоволення позову про визнання недійсними кредитних договорів.

Крім того, відповідно до частини 10 статті 150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Статтею 204 ЦК України, передбачено, що правомірність правочину презюмується.

Закріплена зазначеною статтею 204 ЦК України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Відтак, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Таким чином, вжиті заходи забезпечення позову у виді заборони відповідачу вчиняти дії з виконання кредитного договору, визнання якого недійсним є предметом позову, мають ознаки часткового вирішення спору по суті, оскільки фактично зводяться до застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину ще до ухвалення та набрання законної сили рішенням суду про визнання правочину недійсним та повністю припиняють виконання сторонами договору своїх зобов`язань за цим договором ще до ухвалення судом рішення по суті спору, ставлячи при цьому під сумнів правомірність вчинення оспорюваного правочину та спонукаючи сторони до невиконання умов договору, що свідчить про недотримання положень частини10статті 150 ЦПК України.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2025 року у справі №916/4954/23.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 149, 150, 153, 258, 259, 260, 261, 353-355 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову по цивільній справі № 682/1727/26 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Жирновський Олексій Олександрович, до Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК», про визнання недійсним кредитного договору.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Мотонок Т. Я.