Рішення № 137679481, 23.06.2026, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

23.06.2026

ЄУН 337/785/26

Провадження № 2/337/1028/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Сидорової М.В.,

за участю секретаря Коваленко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

09.02.2026 ТОВ «Факторинг Партнерс» через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача на користь Товариства заборгованість за кредитним договором №23827917 від 26.06.2024 у розмірі 15900,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2500,00 грн, заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги у розмірі 13200,00 грн, заборгованості за нарахованими процентами згідно кредитного договору з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості у розмірі 200,00 грн, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору та витрати на правову допомогу.

Позовні вимоги мотивує тим, що 26.06.2024 між ТОВ «ЕКО ФІН» та ОСОБА_1 в електронній формі був укладений вищевказаний кредитний договір, за умовами якого ТОВ «ЕКО ФІН» надало відповідачу кредит у сумі 2500,00 грн, перерахувавши ці кошти на рахунок/картковий рахунок відповідача. Строк користування кредитними коштами становить 730 днів - з 26.06.2024 по 25.06.2026 (включно) та складається з дисконтного (пільгового) періоду (зі сплатою процентів у розмірі 0,01% в день від фактичного залишку кредиту) та поточного періоду (зі сплатою процентів у розмірі 1,0% в день від фактичного залишку кредиту). Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами на визначених договором умовах. Надалі, 13.01.2026 між ТОВ «ЕКО ФІН» та ТОВ «Факторинг Партнерс» був укладений договір №13-01/26, відповідно до умов якого останньому як новому кредитору передано право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, в тому числі й до відповідача за кредитним договором №23827917 від 26.06.2024.

Ухвалою суду від 16.02.2026 відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом і призначено відкрите судове засідання з викликом сторін.

17.02.2026 до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечив проти задоволення позовних вимог та зазначив, що позивачем не доведено факт видачі кредиту, зокремаперерахування грошових коштів відповідачу. Сума заборгованості за кредитним договором нарахована невірно, оскільки строк дії кредиту становить 30 календарних днів, однак позивач нараховує проценти за користування кредитними коштами поза межами строку кредитування, що не відповідає положенням законодавства. Відповідно до ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%. Сума нарахованих процентів є завищеною, непропорційно великою та такою, що порушує його права як споживача фінансових послуг. Заявлена позивачем сума витрат на правову допомогу у розмірі 9000,00 грн не відповідає критеріям реальності, з огляду на те, що даний спір є спором незначної складності.Розрахунку витрат на правову допомогу, доказів реальності понесених судових витрат (доказів оплати послуг адвоката) позивачем не надано. Просить узадоволенні позову відмовити, зменшити проценти за користування кредитними коштами, зменшити розмір судових витрат.

23.02.2026 від представника позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» через систему «Електронний суд» (сформовано в системі 20.02.2026) до суду надійшла відповідь на відзив, в якому представник позивача зазначив, що відповідач ОСОБА_1 ознайомився з Правилами надання коштів та банківських металів у кредит, затвердженими рішенням єдиного учасника ТОВ «ЕКО ФІН» від 18.06.2024 №18-06/24, з Паспортом споживчого кредиту та іншими документами, визначеними законодавством, зареєструвався в інформаційно-комунікаційній системі ТОВ «ЕКО ФІН» шляхом заповнення відповідної реєстраційної форми на веб-сайті, обрав зручні для себе умови кредитування та уклав кредитний договір, погодившись на всі його умови. На підтвердження укладення кредитного договору, позивачем надані належні та достатні докази. Для видачі відповідачу кредиту в безготівковій формі, ТОВ «ЕКО ФІН» залучив надавача платіжних послуг ТОВ «ПрофітГід», що має відповідну ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку. На підтвердження видачі кредитних коштів надано квитанцію ТОВ «ПрофітГід» №41942-42813-93343, відповідно до якої 26.06.2024 відбувся переказ грошових коштів ОСОБА_1 у сумі 2500,00 грн згідно кредитного договору №23827917 від 26.06.2024 на номер картки НОМЕР_1 , яка емітована АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» та яку позичальник власноруч вказав при заповненні форм на сайті кредитодавця. Крім того, відповідачем двічі здійснювалась пролонгація дисконтного (пільгового) періоду строку кредитування за кредитним договором, що підтверджується додатковими договорами про пролонгацію №1/23827917 від 10.07.2024 та №2/23827917 від 30.07.2024, на виконання яких відповідачем здійснювались оплати нарахованих процентів за користування кредитом, що, в свою чергу, підтверджує факт укладення відповідачем вказаного кредитного договору та отримання кредитних коштів. Доводи відповідача щодо надмірно нарахованих процентів за користування кредитом вважає необґрунтованими. Процентна ставка передбачена умовами кредитного договору відповідає положенням ЗУ «Про споживче кредитування». Жодних мір відповідальності за неналежне виконання умов договору, в тому числі штрафів, пені, неустойки, до відповідача застосовано не було, а нарахування процентів здійснювалось протягом строку користування кредитом та в межах передбаченого договором строку кредитування за процентною ставкою, встановленою відповідно до вимог діючого законодавства. Також зазначив, що на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу надано належні та допустимі докази, зокрема, факт надання правничої допомоги, її обсяг та вартість підтверджуються витягом з Акту №26 про надання юридичної допомоги від 21.01.2026, який містить детальний опис виконаних робіт та наданих послуг та свідчить про виконання зобов`язань виконавцем. Крім того, витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено. Просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Разом із відповіддю на відзив представником позивача подано клопотання про витребування доказів, в якому просив поновити строк для подання клопотання та витребувати у АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» інформацію, зокрема, щодо належності ОСОБА_1 карткового рахунку НОМЕР_1 , відкритого у банку, та про надходження на цей картковий рахунок грошових коштів за період з 26.06.2024 по 01.07.2024 в сумі 2500,00 грн.

Ухвалою суду від 16.03.2026 клопотання представника позивача про поновлення строку та про витребування доказів задоволено. Витребувано у АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» інформацію, чи відкривалась ОСОБА_1 банківська картка НОМЕР_1 (віртуальна чи фізична картка) із зазначенням повного номеру цієї банківської картки; інформацію про операцію по карті НОМЕР_1 щодо зарахування 26.06.2024 на неї кредитних коштів у сумі 2 500,00 грн, які були перераховані ТОВ «ПрофітГід», тощо.

21.04.2026 від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» надійшла витребувана судом інформація.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. При цьому у позовній заяві представник позивача просив проводити розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач в судове засідання не прибув, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи вимоги ст.43, ч.1 ст.223 ЦПК України, відповідно до яких участь у судових засіданнях є правом учасників судового процесу; неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею; відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, а також те, що сторони в цій справі скористалися правом на подачу заяв по суті, з метою виконання завдань цивільного судочинства та своєчасного вирішення спору, економії процесуального часу, за відсутності будь-яких об`єктивних підстав для відкладення судового засідання, суд вважає можливим розглянути справу в цьому судовому засіданні у відсутність сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ст. 3, 6, 627 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ст. 638, 640 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Крім того, до відносин за кредитним договором застосовуються положення ЦК України, що регулюють договір позики.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч.2 ст.1050 ЦК України).

Крім того, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно п.1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем на даний час визначається Законом України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 (далі Закон №675).

Відповідно до ст. 3 цього Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 зазначеного Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч.1).

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (ч.3).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (ч.4).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (ч.5).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч.6).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч.7).

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору (ч.8).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12).

Ст.12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Суд встановив, що 26.06.2024 між ТОВ «ЕКО ФІН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит / кредитний договір №23827917, за умовами якого Товариство надало, а відповідач отримав в кредит 2500,00 грн (п.2.2. договору) із строком користування кредитними коштами 730 днів, який починається з 26.06.2024 та закінчується 25.06.2026 (включно) та складається з дисконтного (пільгового) періоду та поточного періоду (п.2.3. договору)

Відповідно до п. 2.4. договору, дисконтний (пільговий) період складає 14 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 09.07.2024 (рекомендована дата платежу).

Відповідно до п. 2.5. договору поточний період складає 716 днів, що настає з дня, наступного за днем завершення дисконтного (пільгового) періоду, і закінчується 25.06.2026 (дата остаточного погашення заборгованості).

Проценти за користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду нараховуються за дисконтною (пільговою) процентною ставкою в розмірі 3,65 відсотків річних (денна процентна ставка 0,01%) від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду (п.2.6 договору).

Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за базовою (стандартною) процентною ставкою в розмірі - 365 відсотків річних (денна процентна ставка - 1%) від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду. Застосування базової (стандартної) процентної ставки не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати процентів у бік погіршення для Клієнта, оскільки надання Кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах базової (стандартної) процентної ставки (п.2.7 договору).

Відповідно до п.2.8 договору, позичальнику рекомендується (не обов`язково) повернути суму кредиту та сплатити нараховані проценти в рекомендовану дату платежу 09.07.2024 (день завершення дисконтного (пільгового) періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 25.06.2026 (останнього дня строку кредитування).

Пунктом 3.1.2.1 договору визначено, що кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний, зокрема через Веб-сайт Товариства.

Пунктом 3.3. договору визначений порядок та умови пролонгації (продовження) дисконтного (пільгового) періоду користування кредитом та/або строку кредитування.

Відповідно до п. 5.6 договору, підписанням цього договору позичальник, підтверджує, що у відповідності до статті 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» та нормативно-правових актів Національного банку України до моменту укладання цього Договору йому надано повну та вичерпну інформацію та документи, що забезпечує правильне розуміння суті наданої фінансової послуги

Додатком № 1 до кредитного є графік розрахунків (платежів) за цим кредитним договором.

Зазначений Кредитний договір, укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа. Договір разом з додатком №1 та паспорт споживчого кредиту підписаний відповідачем ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором: NWE1M2Y1.

Відповідно до квитанції ТОВ «ПрофітГід» № 41942-42813- 93343 від 26.06.2024, о 20:51:21 ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , відповідно до кредитного договору № 23827917 від 26.06.2024 на платіжну картку № НОМЕР_3 (UNIVERSAL BANK) здійснено перерахування грошових коштів у розмірі 2500,00 грн.

Згідно з наданою інформацією та випискою АТ «Універсал Банк», на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку НОМЕР_4 , на яку 26.06.2024 було зараховано кошти у розмірі 2500 грн.

10.07.2024 ТОВ «ЕКО ФІН» та відповідач ОСОБА_1 уклали додатковий договір про пролонгацію № 1 /23827917 до договору про споживчий кредит/кредитний договір від 26.06.2024 № 23827917, відповідно до умов якого сторони погодили пролонгувати дисконтний (пільговий) період користування кредитними коштами до 24.07.2024. Таким чином дисконтний період складає 28 днів та завершується 24.07.2024, поточний період складає 701 деньі закінчується 25.06.2026.

30.07.2024 ТОВ «ЕКО ФІН» та відповідач ОСОБА_1 уклали додатковий договір про пролонгацію №2 /23827917 до договору про споживчий кредит/кредитний договір від 26.06.2024 № 23827917, відповідно до умов якого сторони погодили пролонгувати дисконтний (пільговий) період користування кредитними коштами до 13.08.2024. Таким чином дисконтний період складає 49 днів та завершується 13.08.2024, поточний період складає 681 деньі закінчується 25.06.2026.

Згідно з випискою за кредитним договором № 23827917 від 26.06.2024, виготовленою ТОВ «ЕКО ФІН» станом на 13.01.2026, ОСОБА_1 в рахунок погашення процентів сплачено 975,00 грн, а саме: 10.07.2024 - 375,00 грн, 30.07.2024 500,00 грн, 30.08.2024 100,00 грн. Заборгованість за договором становить 15700 грн., з яких 2500 грн - заборгованість за тілом кредиту, 13200 грн - заборгованість за процентами.

13.01.2026 між ТОВ «ЕКО ФІН» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 13-01/26, відповідно до якого ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 23827917.

Згідно з актом прийому-передачі Реєстру боржників та Реєстру боржників від 13.01.2026 за договором про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 13-01/26 від 13.01.2026, заборгованість ОСОБА_1 за договором № 23827917 від 26.06.2024 становить 15700 грн, з яких 2500 грн - заборгованість за тілом кредиту, 13200 грн - заборгованість за процентами.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 23827917 від 26.06.2024 станом на 27.01.2026, який наданий позивачем, заборгованість ОСОБА_1 за договором № 23827917 від 26.06.2024 становить 15900 грн, з яких 2500 грн - заборгованість за тілом кредиту, 13400 грн - заборгованість за процентами.

22.01.2026 ТОВ «Факторинг Парнерс» направило відповідачу ОСОБА_2 вимогу про дострокове погашення заборгованості за вих. № 15864967, відповідно до якої вимагало достроково повернути кредит в повному обсязі, а саме: повернути суму кредиту (основну суму боргу) - 2500,00 грн та оплатити заборгованість за процентами за користування кредитом (заборгованість за платою за користування кредитом) - 13400,0 грн.

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв`язку, проаналізувавши вищевикладені вимоги діючого законодавства, суд вважає позов ТОВ «Факторинг Парнерс» таким, що підлягає задоволенню.

В даному випадку суд виходить з того, що сторони є вільними в укладанні договору та визначенні його умов. Кредитний договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов такого виду договорів, що підтверджується їх підписами у відповідному письмовому документі.

При цьому, кредитний договір, укладений в інформаційно-телекомунікаційній системі шляхом обміну електронними повідомленнями, з підписанням електронним цифровим підписом, електронним підписом з одноразовим ідентифікатором або іншим аналогом власноручного підпису, відповідно до ст.207 ЦК України, ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним, тобто недійсним в силу закону, та відповідно до ст.215 ЦК України визнання його таким судом не вимагається.

В цій справі суд вважає встановленим та доведеним, що ТОВ «ЕКО ФІН», як первісний кредитор, та відповідач ОСОБА_1 , як позичальник, діючи вільно, на власний розсуд, уклали 26.06.2024 кредитний договір № 23827917, відповідно до умов якого відповідач отримав в кредит грошові кошти в сумі 2500,00 грн шляхом їх перерахування на його платіжну банківську картку, зобов`язавшись повернути їх та сплатити проценти за користування ними в порядку та строки, визначені договором.

Вказаний кредитний договір оформлений письмовим документом в електронній формі і підписаний сторонами в передбачений чинним законодавством спосіб, зокрема, позичальником/відповідачем - електронним цифровим підписом з одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з положеннями ст.207, 1055 ЦК України, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Правомірність укладеного кредитного договору як правочину сторонами не оспорювалась, тому він є чинним і обов`язковим для виконання.

Судом також встановлено, що первісний кредитор ТОВ «ЕКО ФІН» виконав свої зобов`язання за кредитним договором, а саме перерахував 26.06.2024 відповідачу на платіжну картку № НОМЕР_1 в АТ «Універсал Банк» кредитні кошти в сумі 2500,00 грн.

Вказані обставини достовірно підтверджуються наданими суду письмовими доказами, зокрема, договором про споживчий кредит/кредитний договір № 23827917 від 26.06.2024, який містить інформацію про картку позичальника, квитанцією № 41942-42813-93343 від 26.06.2024 про переказ кредитних коштів, інформацією та випискою про рух коштів АТ «Універсал Банк» по картці, яка була емітована відповідачу, а також додатковими договорами про пролонгацію №1/23827917 від 10.07.2024 та №2/23827917 від 30.07.2024, на виконання яких відповідачем здійснювались оплати нарахованих процентів за користування кредитом.

Суд вважає вказані докази належними, допустимими та такими, що підтверджують як факт укладання кредитного договору, так і факт перерахування позичальнику на визначену ним платіжну банківську картку кредитних коштів.

Водночас, відповідачем не надано і не представлено суду належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить, або доказів на підтвердження надходження 26.06.2024 на його платіжну картку НОМЕР_4 , емітовану в АТ «Універсал Банк», коштів від іншого кредитора або від інших осіб, а не від ТОВ «ЕКО ФІН».

Тобто відповідач не був позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких.

Таким чином, суд вважає доведеною обставину отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеними договорами.

Водночас, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення ОСОБА_1 отриманих кредитних коштів та сплату процентів за користування кредитом відповідно до умов, визначених у кредитному договорі.

Так, з виписки первісного кредитора вбачається, що відповідач здійснювавплатежі: 10.07.2024 у розмірі 375,00 грн, 30.07.2024 400,00 грн та 100 грн, 30.08.2024 100,00 грн, усього на суму 975,00 грн, які були зараховані на погашення процентів за користування кредитом. Після цього жодних платежів, зокрема, на сплату процентів за користування кредитом відповідач не здійснював, чим порушив умови укладеного кредитного договору, що призвело до виникнення заборгованостіі кредитор має право вимагати дострокового повернення кредиту та сплати усіх процентів.

При цьому суд враховує, що відбулась заміна кредитора, до позивача перейшли права ТОВ «ЕКО ФІН», і позивач має право вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за кредитним договором. Вказані обставини підтверджуються наданими суду належними та допустимим доказами - належним чином засвідченим копією договору факторингу про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 13-01/26 від 13.01.2026 з додатками. Жодних обставин, які б вказували на недійсність вказаного договору, відповідачем не наведено та судом не встановлено.

Щодо розміру заборгованості за кредитним договором.

В межах цієї справи позивач вимагає стягнення з відповідача заборгованості за вищевказаним кредитним договором в загальному розмірі 15900,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 2500,00 грн, заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 13200,00 грн, заборгованості за нарахованими процентами згідно кредитного договору з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості - 200,00 грн.

Позивачем надано належні докази на підтвердження наявності заборгованості за тілом кредиту, водночас факт неповернення кредиту відповідачем не спростований, будь-яких доказів погашення суми кредиту відповідач не надав. Таким чином суд прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в сумі 2500,00 грн.

Щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами суд виходить з наступного.

Як зазначалося вище, відповідно до п. 2.3 кредитного договору, сторонами договору визначено загальний строк кредитування 730 днів (з 26.06.2024 по 25.06.2026 (включно)).

Наведене свідчить, що нарахування процентів за користування кредитними коштами відбувалось у межах строку кредитування, з умовами якого позичальник був ознайомлений та з якими погодився.

Отже, доводи відповідача, що строк дії кредиту становить 30 календарних днів, а проценти за користування кредитними коштами нараховані поза межами строку кредитування, є безпідставними.

Також судом встановлено, що за умовами кредитного договору відповідач зобов`язався здійснювати сплату процентів за користування кредитними коштами: протягом дисконтного (пільгового) періоду у розмірі 0,01% в день від фактичного залишку кредиту (п.2.6 договору); протягом поточного періоду у розмірі 1,0% в день від фактичного залишку кредиту (п.2.7. договору).

Суд надаючи оцінку встановленому в договорі розміру процентної ставки виходить із наступного.

Відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023, ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою наступного змісту: «максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%».

Враховуючи, що кредитний договір № 23827917 укладено 26.06.2024, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», до спірних правовідносин підлягає застосуванню ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

В даному випадку умови договору про споживчий кредит № 23827917 від 26.06.2024 в частині визначення розміру процентної ставки не порушують вимоги ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Окремо в цій частині суд звертає увагу, що законодавець із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» у такий спосіб визначив критерій за яким розмір процентної ставки, який перевищує 1% є несправедливим і порушує права споживача.

За таких обставин суд вважає безпідставними та необґрунтованими доводи відповідача про те, що розмір процентів за користування кредитом є явно завищеним по відношенню до суми наданого відповідачу кредиту (2500 грн), і не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Також судом враховується, що згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Так, згідно приписами ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Визначаючи співвідношення між загальною та спеціальною нормою, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що спеціальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у певних випадках, визначених такою нормою, а загальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у всіх випадках, крім тих, на які поширюється гіпотеза спеціальної норми. Тому загальна та спеціальна норми не суперечать одна одній, а встановлюють системне законодавче регулювання (такий висновок викладено в пункті 9.56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі № 910/18214/19).

Отже, спеціальна норма не суперечить загальній нормі та не скасовує її, а лише встановлює певні винятки із загальної норми. Тому спеціальна норма застосовується лише до тих відносин, щодо яких вона встановлює спеціальне правило (відмінне від загального). У решті, тобто у відносинах, які не охоплені спеціальною нормою, підлягає застосуванню загальна норма.

За таких обставин до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме положення Закону України «Про споживче кредитування», ч. 5 ст. 8 якого надає кредитодавцю право на встановлення денної процентної ставки у розмірі, що не перевищує 1%.

Умови договору про споживчий кредит № 23827917 від 26.06.2024 відповідають вимогам ч.5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Також суд виходить з презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України), а також презумпції обов`язковості виконання договору (ст. 629 ЦК України). Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Крім того, суд звертає увагу на те, що на відміну від неустойки, розмір якої може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обстави, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 ЦК України) розмір процентів не може бути зменшений судом за будь-яких обставин, адже розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Оскільки кредитний договір є чинний, цим договором не визначено ні порядку ні підстав зменшення заборгованості за процентами, відтак суд позбавлений можливості зменшити ОСОБА_1 розмір правомірно нарахованих процентів за користування кредитними коштами.

Перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок у частині нарахування процентів за користування кредитом, суд приходить до висновку про доведеність позовних вимог ТОВ «Факторинг Фінанс» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за нарахованими процентами у загальному розмірі 13400,00 грн.

Розрахунок заборгованості за кредитним договором, проведений як первісним кредитором до відступлення права вимоги, так і новим кредитором після відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку, відповідачем не спростований. З розрахунку заборгованості вбачається, що він є повним, чітким, узгоджується з умовами договору про надання кредиту, нарахування процентів здійснювалось в межах строку кредитного договору. Розмір та порядок нарахування процентів також погоджений сторонами вищевказаного кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим.

Також суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано власного розрахунку заборгованості на спростування розрахунку позивача.

Таким чином, враховуючи, що фактично отримані грошові кошти відповідачем неповернуті, проценти за користування ними не сплачені, що останнім не спростовано, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в загальному розмірі 15900,00 грн., задовольнивши позов повністю.

Згідно з ст.141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн.

Крім того, відповідно до ст.137,141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу.

Так, в межах цієї справи позивач ТОВ «Факторинг Партнерс» отримував правову допомогу від адвокатського об`єднання «Лігал Ассістанс», що підтверджується Договором про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024, заявкою на надання юридичної допомоги №38 від 14.01.2026, витягом з Акту №26 про надання юридичної допомоги від 21.01.2026, які суд вважає належними та допустимими доказами.

Разом з тим, вказані докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у визначеному позивачем розмірі - 9000,00 грн, що відповідно до витягу з акту №26 від 2101.2026 складається з вартості послуги за надання усної консультації з вивчення документів (2 години) - 3000,00 грн, складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду (2 години) - 6000,00 грн.

Згідно з ч.1-6 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При цьому, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

За висновком, викладеним у п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, § 268).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату гонорару адвокату, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Оцінивши обставини справи, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації спірних правовідносин - стягнення кредитної заборгованості, усталеність законодавства та судової справи в цій категорії справ, обсяг фактично наданих адвокатом послуг: усна консультація, складання позовної заяви, яка здебільшого містить цитування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, є типовою та шаблонною, витраченим на це часом: загалом 4 години з урахуванням того, що правова допомога надається за відповідним договором щодо невизначеного кола боржників, виходячи з критеріїв реальності адвокатських послуг, розумності їх розміру, принципів верховенства права, справедливості та пропорційності, суд вважає заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу 9 000,00 грн завищеним, неспівмірним зі складністю справи та обсягом виконаних наданих послуг, а також ціною позову. В даному випадку позивач не довів, що визначений ним розмір правової допомоги повною мірою відповідає принципам розумності та співмірності.

З урахуванням вищевикладеного, суд не знаходить підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в заявленому розмірі і вважає, що цей розмір необхідно зменшити до 3500,00 грн, стягнувши цю суму з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 137, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХ В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Парнерс» задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд.6, офіс 521, заборгованості за кредитним договором №23827917 від 26.06.2024 в загальному розмірі 15900,00 грн, в рахунок повернення судових витрат по сплаті судового збору 2662,40 грн, понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн, усього 22 062 (двадцять дві тисячі шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.В. Сидорова