Ухвала суду № 137678604, 22.06.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/6606/26

Номер провадження 1-в/205/232/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

за участю секретаря - ОСОБА_2

розглянувши у виїзному судовому засіданні в приміщені Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№ 89)» клопотання засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання на підставі ст. 81 КК України

за участю сторін:

прокурора - ОСОБА_4

засудженого ОСОБА_3

представника УВП ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ:

20 травня 2026 року засуджений ОСОБА_3 звернувся до Новокодацького районного суду міста Дніпра з клопотанням про умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання на підставі ст. 81 КК України.

Прокурор у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, посилаючись на те, що сукупність даних про особу засудженого не свідчить про досягнення ним такого ступеня виправлення, який є необхідною умовою для застосування положень ст. 81 КК України.

Представник Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)» при вирішенні клопотання поклався на розсуд суду.

Засуджений клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали особової справи засудженого, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

За змістом зазначеної норми закону та роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким», при вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення суд повинен перевірити не лише факт відбуття засудженим визначеної законом частини покарання, а й встановити, чи свідчить його поведінка протягом усього періоду відбування покарання про досягнення такого ступеня виправлення, за якого подальше відбування покарання не є необхідним для досягнення його мети.

Умовно-дострокове звільнення є правом суду, а не його обов`язком, а тому навіть за наявності формальних підстав для його застосування суд повинен переконатися, що засуджений дійсно довів своє виправлення сумлінною поведінкою та ставленням до праці.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 відбуває покарання за вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30.04.2024 року за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 71 КК України у виді 5 років 7 місяців позбавлення волі. Початок строку покарання визначено з 11.07.2023 року, кінець строку 28.11.2027 року.

З характеристики на засудженого ОСОБА_3 вбачається, що останній сім разів притягувався до кримінальної відповідальності, при цьому до нього неодноразово застосовувалися інститути звільнення від відбування покарання з випробуванням та умовно-дострокового звільнення, однак належних висновків для себе він не зробив та знову вчинив умисний корисливий злочин.

За час відбування покарання порушень режиму не допускав, до дисциплінарної відповідальності не притягувався, має два заохочення за зразкову поведінку та активну участь у суспільно корисній праці.

Разом з тим, згідно з характеристикою, засуджений не працевлаштований в установі виконання покарань, не виявляє намірів щодо підвищення освітнього рівня. Адміністрацією установи зазначено, що він не робить належних висновків зі своїх минулих помилок, повторює їх, не завжди здатний передбачати наслідки власних дій, а також має завищену самооцінку.

Крім того, засуджений вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав. Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінений як середній, а ризик небезпеки для суспільства як високий. Результати реалізації індивідуальної програми соціально-виховної роботи визначені як невиконані через відсутність належної мотивації засудженого до виконання передбачених заходів, при цьому встановлено потребу у подальшій корекційній роботі з ним.

Оцінюючи наведені обставини у їх взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що позитивні зміни у поведінці засудженого дійсно мають місце, однак вони не є достатніми та переконливими для висновку про те, що ОСОБА_3 сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення у розумінні ч. 2 ст. 81 КК України. Наявність заохочень, відсутність дисциплінарних стягнень та дотримання вимог режиму не спростовують встановлених судом обставин щодо стійкої криміногенної налаштованості засудженого у минулому, неефективності раніше застосованих до нього пільгових інститутів кримінального права, а також існування ризику повторного вчинення кримінального правопорушення.

За таких обставин суд не знаходить достатніх підстав для висновку про досягнення мети покарання раніше визначеного вироком строку, а тому вважає, що застосування до ОСОБА_3 умовно-дострокового звільнення на цей час є передчасним.

У зв`язку з викладеним клопотання засудженого про умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 81 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_3 про умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання на підставі ст. 81 КК України - відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_6