Рішення № 137678536, 08.06.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/15285/25

Номер провадження2/205/1092/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року Новокодацький районний суду міста Дніпра у складі:

головуючого судді Курбанової Н. М.

за участю секретаря судового засідання Коваленко Т. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

09 жовтня 2025 року позивач ТОВ «ФК «Едіт Фінанс» звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просили стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 32 327,63 грн., а також судовий збір у сумі 3 028 грн. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 9 200 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначили, що 06 вересня 2018 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Мета кредиту для особистих потреб. Ліміт кредитної лінії у розмірі 200 000 грн. Процентна ставка 39,99% річних. Тип процентної ставки фіксований. Обов`язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн. АТ «Альфа банк» прийняв пропозицію відповідача на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Тобто, відповідач погодився на приєднання до публічної пропозиції, підтвердив акцептування публічної пропозиції на укладення зазначеного договору і приєднання до умов договору, погодився з усіма умовами обраної програми кредитування в редакції, що діяла на час його підписання. Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором позивач виконав своєчасно і в повному обсязі, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти, а відповідач, в свою чергу, не виконав умов кредитного договору щодо повернення кредитних коштів внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 23 лютого 2021 року становить 32 327,63 грн. 22 лютого 2021 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ТОВ «ФК «Форт» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором відповідача. В подальшому 23 лютого 2021 року між ТОВ «ФК «Форт» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу, за умовами якого права вимоги за кредитним договором перейшли до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс». Таким чином, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором від 06 вересня 2018 року, укладеним між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем. Згідно з розрахунком заборгованості за відповідачем станом на 23.02.2021 обліковується заборгованість в розмірі 32 327,63 грн., яку позивач просить суд стягнути на свою користь з відповідача.

Ухвалою судді від 20 листопада 2025 року прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

13 січня 2026 року представник відповідача адвокат Зачепіло З. Я., подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що відповідач не визнає позовні вимоги ТОВ «ФК «Еліт Фінанс». Позивачем не було надано суду первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», які підтверджують суму заборгованості 32 327,63 грн. за кредитним договором, та взагалі факт видачі кредитних коштів ОСОБА_1 . Додатки до договору факторингу (акт прийому-передачі реєстру боржників та витяг з реєстру боржників, в яких зазначено прізвище, ім`я та по батькові боржника, номер договору, дата його укладання та сума боргу) без банківської виписки з особового рахунку позичальника жодним чином не підтверджує яку суму коштів отримав відповідач за укладеним договором, яка частина тіла кредиту та відсотків за його користування була сплачена ним, та яка частина сплачена не була стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування. належним, допустимим та достовірним доказом проведення безготівкового розрахунку є відповідний платіжний документ, передбачений положеннями Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року за № 22, заповнений відповідно до вимог цього нормативного документу (Додаток 3). Додатком 3 до Інструкції № 22 передбачена наявність на платіжному доручення заповнених банком відміток «одержано банком», «проведено банком» (із зазначенням відповідних дат). Із наданої позивачем виписки з рахунку, як доказу на підтвердження наявності заборгованості відповідача, неможливо встановити наявну суму боргу, його складові, період за який він утворився, що унеможливлює проведення об`єктивного розгляду справи та задоволення вимог Банку. Така виписка оформлена з порушенням вимог документообігу, не засвідчена належним чином та не відповідає вимогам, які пред`являються до офіційного документу, а тому не може слугувати доказом у справі. З огляду на те, що така виписка оформлена з грубим порушенням вимог документообігу, не засвідчена належним чином та не відповідає вимогам, які пред`являються до офіційного документу, тому не може слугувати доказом у справі. Доданий розрахунок заборгованості є документом, що складений самим кредитором, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на стягненні якої наполягає позивач. Розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей що дозволили б суду перевірити чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Крім того, наданий розрахунок містить лише відомості щодо загального розміру несплаченого кредиту та відсотків, без зазначення детального розрахунку, який включав би суми погашеного позичальником кредиту та відсотків по кожному платіжному періоду тощо. Виписки по рахункам або касовий документ можуть бути належними доказами заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором, в разі якщо останні відповідають вимогам первинних документів. Розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належними доказами існування боргу. Наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за договором є неналежним та недостатнім доказом для задоволення позовних вимог, оскільки сам розрахунок, умови кредитування тощо, є внутрішніми документами установи та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалися кредитні кошти, на який строк, правильність нарахування відсотків позивачем. Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов`язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі. Відтак, надані позивачем розрахунок заборгованості та витяг з реєстру боржників до договору факторингу не можуть вважатися належними доказами на підтвердження наявності заборгованості. До того ж, із наданої позивачем виписки по рахунку, вбачається, що банком стягувалась комісія за розрахунково-касове обслуговування, стягнення якої суперечить вимогам Закону. Вважають, що стягнення коштів АТ «Альфа-Банк» за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно є незаконним. Умова договору щодо сплати комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості, в розмірі більшому ніж встановлені банком проценти, в твердій грошовій сумі щомісячно, незалежно від здійснених виплат, є несправедливою та такою, що всупереч принципу добросовісності вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Так, підписуючи Угоду відповідач своїм підписом погодила комісію за обслуговування кредитної заборгованості, проте банк не роз`яснив за які конкретні дії з відповідача буде взята комісія за обслуговування кредитної заборгованості. Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованого встановлено без уточнення найменування конкретних послуг та систематичності запиту споживачем інформації щодо обслуговування кредитної заборгованості. Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку послуг з обслуговування кредитної заборгованості, їх погодження зі споживачем при укладенні кредитного договору. Вказані умови договору не містять розмежування платних та безоплатних послуг, як і не містять найменування цих послуг, а значить передбачають виключно платні послуги стосовно обслуговування кредиту в тому числі, слід розуміти, і послуги на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць повідомляти йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надання виписки з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашень заборгованості, зокрема інформації про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншої інформації, що суперечить вимогам частин першої та другої статті 11 ЗУ «Про споживче кредитування», за яким надання таких послуг передбачено безоплатно. З урахуванням положень ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» можна дійти висновку, що умови договору про встановлення комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними, а тому стягнені кошти мали би бути перераховані в погашення тіла та відсотків. Наданих доказів в їх сукупності недостатньо для підтвердження обставини отримання відповідачем від АТ «Альфа Банк» кредитних коштів у тих розмірах, про які заявляє позивач. Оскільки ця обставина не доведена, не доведені підстави для виникнення у відповідача будь-яких зобов`язань повернути такі кошти та сплатити відсотки за користування ними. Відступлення права грошової вимоги за кредитним договором відбулось 23.02.2021 року. Проте, в період з 02 квітня 2020 року по 29 січня 2024 року включно строки загальної і спеціальної позовної давності двічі продовжувалися. Відповідно до пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (в редакції Закону № 2120-ІХ від 15.03.2022 р., набрав чинності 17.03.2022 р.) - у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії». В такій редакції пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України діяв до 29 січня 2024 року включно. Враховуючи викладене, строк на звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права в межах продовжених строків загальної і спеціальної позовної давності у позивача закінчився 29 січня 2024 року. Позивачем не доведено, що саме йому було неможливо звернутися до суду з позовною заявою у встановлений законом строк позовної давності. Як вбачається із сайту Судова влада України представник позивача неодноразово брав участь у судових процесах у подібних правовідносинах, а саме стягнення заборгованості за кредитним договором, предмет спору у цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, тому для підготовки правової позиції у справі та написання позовної заяви представником не витрачено багато часу. Враховуючи категорію та складність даної справи, яка відноситься до малозначних справ та є типовою для кредитора, не потребує вивчення значного обсягу доказів та правових позицій судів щодо такої категорії справ, матеріали позовної заяви не містять жодних посилань на докази, що підтверджували б вчинення адвокатом будь-яких правничих дій, крім подачі самої позовної заяви через систему «Електронний суд», що не потребувало значного часу. Таким чином, з огляду на вище викладене, вважають, що сума коштів у розмірі 9 200 гривень за надання правової допомоги, є завищеною, неспівмірною зі складністю справи, та підлягає зменшенню. На підставі викладеного, просили суд застосувати наслідки спливу позовної давності, відмовити у задоволені позовних вимог ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», судові витрати відповідно до п.2. ч.2 ст. 141 ЦПК України покласти на позивача.

05 лютого 2026 року позивач подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначили, що надані Позивачем виписки по рахунку є доказами видачі кредиту та доказами наявності заборгованості Відповідача у розумінні вимог законодавства. заборгованість Відповідача підтверджується у сукупності умовами кредитного договору, виписками по рахунку та розрахунком заборгованості, який зроблено на підставі даних документів. Враховуючи роз`яснення Великої Палати Верховного Суду посилання Відповідачки на нікчемність такої умови кредитного договору, як комісія за розрахунково-касове обслуговування є помилковим та таким, що суперечить вимогам статті 8 ЗУ «Про споживче кредитування». Строк позовної давності, враховуючи роз`яснення Верховного Суду та вимоги пункту 12 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року N 540-ІХ є продовженим на час дії карантину (карантин було запроваджено 12.03.2020 року, а завершено - 30.06.2023 року). Більше того, на період воєнного стану у відповідності до п. 19 "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Вказане свідчить, що Позивачем жодним чином не пропущений строк позовної давності. Окрім цього, звертали увагу суду, що поданням заяви про застосування наслідків спливу позовної давності, Відповідач черговий раз підтверджує факт порушеного права Позивача та, як наслідок, позовні вимоги (позовна давність може бути застосована виключно за наявності порушеного права). На підставі викладеного, просили суд задовольнити заявлені позовні вимоги ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» у повному обсязі.

Позивач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, однак в матеріалах справи наявна заява представника відповідача Євдотьєва А. О. про розгляд справи бех участі представника позивача, в якій також зазначено, що позивач заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити. (а.с. 68)

Відповідач та її представник в судове засідання не з`явились за невідомими суду причинами, про дату час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином, про що є підтвердження в матеріалах справи. Позиція відповідача щодо суті позовних вимог викладена у відзиві на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі письмові докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 06 вересня 2018 року ОСОБА_1 підписано оферту на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, відповідно до умов якої відповідач запропонувала АТ «Альфа-Банк» відкрити їй поточний рахунок з електронним платіжним засобом у гривні та випустити міжнародну платіжну картку MC DEBIT WORLD з встановленим лімітом кредитної лінії у сумі 200 000 грн. з встановленням відсоткової ставки за користування кредитною лінією у розмірі 39,99% річних. Мета кредиту для особистих потреб. (а.с. 6 зворот)

06 вересня 2018 року банком було акцептовано пропозицію клієнта (оферту), шляхом підписання представником АТ «Альфа-Банк» акцепту публічної пропозиції на укладання договору про банківське фізичних осіб у АТ «Альфа-Банк». (а.с. 7 зворот)

Також 06 вересня 2018 року відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту. (а.с. 6)

22 лютого 2021 року між АТ«Альфа-Банк» та ТОВ «ФК Форт» укладено договір факторингу № 1, відповідно до умов якого клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги до боржників за договорами, перелік яких наведено у Додатку №1-1 до Договору. (а.с. 10-15)

Право вимоги вважається відступленим фактору з моменту підписання цього договору. В день підписання цього договору сторони підписують акт приймання-передачі реєстру боржників за формою, встановленою в Додатку №2 до цього договору. (п. 2.3 Договору)

Фактор зобов`язаний передати в розпорядження клієнту грошові кошти і сплатити клієнтові ціну прав вимоги в розмірі 14 235 001 грн. (п. 4.2 Договору)

На підтвердження виконання умов договору факторингу №1 від 22.02.2021 надано акт приймання передачі реєстру боржників від 22.02.2021, який містить підписи та печатки сторін договору, а також копію платіжного доручення №35 від 23.02.2021, відповідно до якого ТОВ «ФК Форт» сплатило на рахунок АТ «Альфабанк» грошові кошти у сумі 14 235 001 грн. (а.с. 15 зворот-16)

Як вбачається з витягу з реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, який є Додатком до договору факторингу № 1 від 22 лютого 2021 року ТОВ «ФК Форт» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором № CCNG-631007672 від 06 вересня 2018 року у сумі 32 327,63 грн. (а.с. 24)

23 лютого 2021 року між ТОВ «ФК Форт» та ТОВ «ФК «Еліт-Фінанс» укладено договір факторингу № 01-23-02/21, відповідно до умов якого клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги до боржників за договорами, перелік яких наведено у Додатку №1-1 до Договору. (а.с. 16 зворот-20)

Право вимоги вважається відступленим фактору з моменту підписання цього договору. В день підписання цього договору сторони підписують акт приймання-передачі реєстру боржників за формою, встановленою в Додатку №2 до цього договору. (п. 2.3 Договору)

Фактор зобов`язаний передати в розпорядження клієнту грошові кошти і сплатити клієнтові ціну прав вимоги в розмірі 14 235 001 грн. (п. 4.2 Договору)

На підтвердження виконання умов договору факторингу №01-23-02/21 від 23.02.2021 надано акт приймання передачі реєстру боржників від 23.02.2021, який містить підписи та печатки сторін договору, а також копію платіжного доручення №129 від 23.02.2021, відповідно до якого ТОВ «ФК «Еліт-Фінанс» сплатило на рахунок ТОВ «ФК Форт» грошові кошти у сумі 13 235 001 грн. (а.с. 21 зворот-22 зворот)

Як вбачається з витягу з реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, який є Додатком до договору факторингу № 01-23-02/21 від 23 лютого 2021 року ТОВ «ФК «Еліт-Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором № CCNG-631007672 від 06 вересня 2018 року у сумі 32 327,63 грн. (а.с. 23)

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною другою ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, і таке виконання є належним. Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

У частині 2 ст .517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Надана позивачем копія оферти на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, підписана відповідачем ОСОБА_1 06 вересня 2018 року, не свідчить про укладення між нею та АТ «Альфа-Банк» кредитного договору №631007672 від 06 вересня 2018 року, заборгованість за яким просить стягнути позивач.

Будь-які належні та допустимі докази укладення між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» кредитного договору № 631007672 від 06 вересня 2018 року в матеріалах справи відсутні.

Надана на підтвердження наявності заборгованості виписка по рахунку № НОМЕР_1 за кредитною карткою «World Debit Mastercard» за період з 06.09.2018 по 22.02.2021 за договором № 631007672, де взагалі не вказана загальна сума заборгованості, не підтверджує вищезазначеного, оскільки у вказаній виписці по рахунку зазначений рахунок, який не відповідає рахунку, вказаному у оферті від 06 вересня 2018 року і жодного доказу того, що рахунок, вказаний у виписці, належить саме відповідачу, не зазначено ні у позовній заяві, ні у доданих до позовної заяви доказах.

Крім того, у виписці по рахунку та оферті зазначено різні назви (вид/тип) платіжних карт, а саме MC DEBIT WORLD у оферті та World Debit Mastercard у виписці.

Надана позивачем виписка не містить суми загальної заборгованості, а містить лише суму витрат 46164,95 грн., суму надходжень 46164,95 грн., загальну суму платіжного періоду 4 568,79 грн., нараховані штрафи за прострочку платежу 800 грн. Остання операція зарахування грошових коштів у сумі 27 353,54 грн. «Згортання активу у зв`язку з продажем згідно дог Факторингу 1 «ФК Форт» від 22.02.2021».

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до п.62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц.

Однак, надана позивачем виписка по рахунку, не підписана уповноваженим представником, а отже не є належним та допустимим доказом на підтвердження видачі кредиту та підстав стягнення заборгованості.

Неможливо залишити поза увагою і той факт, що згідно наданих суду матеріалів, позивачем сплачено не в повному обсязі суму фінансування на користь ТОВ «ФК Форт» за договором факторингу від 23.02.2021, оскільки в наданій квитанції про сплату зазначено суму на 1 мільйон гривень менше, аніж визначено у договорі факторингу, що свідчить про невиконання умов вказаного договору.

Крім того, згідно наданих суду витягів з реєстру прав вимоги до договорів факторингу, за якими відбулось відступлення прав вимоги, зазначено номер кредитного договору CCNG-631007672, який не міститься ані в наданій виписці по рахунку, ані в оферті, та доказів на укладення якого матеріали справи також не містять.

Відтак, жодних належних доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позові, матеріали справи не містять.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, у справі № 755/18920/18, провадження № 61-17205ск19.

У зв`язку з вищевикладеним, суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Еліт-Фінанс» у зв`язку з чим відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.

Крім того, відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Таким чином, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати по сплаті судового збору та витрати позивача на правову допомогу слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», ЄДРПОУ 40340222, адреса: 03035, м. Київ, вул. Солом`янська, б. 2.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Курбанова Н. М.