Рішення № 137678532, 15.04.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/2163/25

Номер провадження2/205/978/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суду міста Дніпра у складі:

головуючого судді Курбанової Н. М.

за участю секретаря судового засідання Вольф В. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокат Маслюженко М. П., звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просили суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Санфорд Капітал» суму заборгованості за кредитним договором №22031000547487 від 15.11.2021 в розмірі 34 794,12 грн., що складається з: 24 621,50 грн. - залишок простроченого кредиту; 10 172,62 грн. - залишок прострочених комісій, а також судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн. та витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката в сумі 7200 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначили, що 15.11.2021 року між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №22031000547487, який складається з публічної частини договору, яким є Універсальний договір банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у АТ «Банк Кредит Дніпро» зі змінами та доповненнями, затверджений банком і розміщений на офіційному сайті www.creditdhepr.com.ua, та індивідуальної частини, якою є вказаний кредитний договір. Відповідно до умов вказаного Кредитного договору відповідач отримала кредит у сумі 27200,00 гривень на строк 24 місяці до 15.11.2023 зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,001% річних на строкову заборгованість та 56 % річних на прострочену заборгованість. Щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості погоджена сторонами у відсотках від суми Кредиту і її розмір встановлений в певних змінюваних ставках за різні періоди строку кредитування. Відповідно до умов кредитного договору кредит надається шляхом зарахування суми кредиту на поточний рахунок клієнта, що відкритий у АТ «Банк Кредит Дніпро». Одночасно з укладенням кредитного договору відповідач уклала із ПрАТ «Уаск Аска-Життя» договір добровільного страхування життя від 15.11.2021. Розмір страхового платежу за цим договором страхування становить 2 914,29 гривень. Після укладення кредитного договору банк свої зобов`язання виконав та зарахував на банківський поточний рахунок клієнта грошові кошти у сумі 27200,00 гривень, з яких сплатив на рахунок ПрАТ «Уаск Аска-Життя» страховий платіж від імені ОСОБА_2 у сумі 2 914,29 гривень. У подальшому ОСОБА_2 виконала свої зобов`язання з повернення суми кредиту та оплати нарахованих комісій лише частково, а саме за весь строк з моменту укладення кредитного договору і до моменту звернення з цим позовом, відповідач сплатила Банку лише 5 087,96 гривень. Останній платіж проведено 07.04.2022. Строк повернення всієї суми отриманого кредиту та сплати всіх нарахованих Банком платежів за кредитом мав остаточно спливати в погоджену сторонами кінцеву дату повернення кредиту, а саме 15.11.2023. У зв`язку з початком війни на підставі самостійного рішення Банку, як кредитора у кредитному зобов`язанні, з 01.03.2022 року були запроваджені «кредитні канікули», умови яких передбачали перенесення строку платежів за кредитом на погашення суми основного боргу (тіла кредиту) на майбутні періоди. Тривалість «кредитних канікул» визначалась Банком індивідуально для кожного Клієнта і відображена у виписках по рахунках відповідача. Зокрема протягом строку дії «кредитних канікул» Банк не здійснював винесення на прострочку належних до сплати сум, а також не нараховував проценти та комісію за користування кредитом. Однак, відповідач ні протягом строку «кредитних канікул», ні після його закінчення належним чином умови Кредитного договору не виконувала і не сплачувала всі узгоджені платежі на його погашення. У зв`язку з цим, банк прийняв рішення вимагати дострокового погашення всієї заборгованість за Кредитним договором, шляхом відправки текстового повідомлення на основний номер телефону відповідача. Отже, термін виконання зобов`язань відповідача з погашення всієї заборгованості за Кредитним договором настав достроково 27.09.2023. Після вказаної дати Банк не здійснював нарахування щомісячної комісії за обслуговування кредиту та не нараховував штрафні санкції. Станом на 27.09.2023 сформувалася заборгованість за Кредитним договором у сумі 34 794,12 грн., з яких: залишок простроченого кредиту - 24 621,50 грн.; залишок прострочених комісій - 10 172,62 грн. 11 квітня 2024 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Санфорд Капітал» укладено договір факторингу №11/04/24, за умовами якого АТ «Банк Кредит Дніпро» передав ТОВ «Санфорд Капітал» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, у тому числі й до ОСОБА_2 . Викладені обставини слугували підставою для звернення до суду із даним позовом.

Ухвалою судді від 24 березня 2025 року витребувано з Державної міграційної служби інформацію стосовно відповідача.

Ухвалою судді від 31 березня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

06 червня 2025 року представник відповідача адвокат Шелудько О. О., подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що банком встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Враховуючи наведене, оскільки Відповідачу було встановлено плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, умови договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за комісію є нікчемними. Таким чином, нарахування Позивачем Відповідачу заборгованості за обслуговування кредитної заборгованості за кредитним договором №22031000547487 від 15.11.2021 у сумі 10 172,62 грн. є безпідставним. У зв`язку із вищевикладеним, Відповідач вважає, що отримання кредитором комісійної винагороди в розмірі 10 172,62 грн. від суми кредиту є таким, що не відповідає принципу справедливості, добросовісності та розумності в розумінні Закону України «Про споживче кредитування», а відтак дана позовна вимога не підлягає задоволенню. Крім того, договір факторингу не містить інформації про кредитні договори, за якими передається право вимоги, не містять даних про особу-боржника, відомостей щодо суми заборгованості та інші необхідні відомості для такого виду договорів. Договір факторингу є рамковим, в його тексті не визначено, які саме права вимоги передаються/відступаються на користь нового кредитора. Не можна визнати належним доказом на підтвердження факту переходу права вимоги від Первісного кредитора до Позивача наданий «Витяг з Реєстру Боржників, що є додатком №1 до Договору факторингу № 11/04/24 від 11 квітня 2024 року». Фактично, наданий суду документ є лише довідкою/листом, на якому Позивач надрукував певну інформацію, яка, на його думку, відповідає інформації, наявній в реєстрі боржників, що є додатком до договору факторингу. Іншими словами, зазначений документ є лише суб`єктивним твердженням Позивача, яке підлягає доведенню на загальних підставах. У цьому витягу зазначені лише номер і дата кредитного договору, прізвище позичальника та сума боргу, але не вказано, станом на яку дату нараховано заборгованість, залишок заборгованості на початок та кінець кожного періоду, всі суми коштів, що сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості, напрямки та підстави їх нарахування та відсутні відомості про те, що матеріали кредитної справи (з даними про погашення кредиту та інше) передавались новому кредитору, як це передбачено ч. 1 ст. 517 ЦК України. В матеріалах справи відсутнє повідомлення про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором та будь-яке підтвердження про направлення Відповідачу такого повідомлення за договором факторингу №11/04/24 від 11.04.2024. Враховуючи вищевикладене, Позивачем не доведено належним чином факт відступлення права грошової вимоги відносно Відповідача за кредитним договором №22031000547487 від 15.11.2021 від первісного кредитора - АТ «Банк Кредит Дніпро» до позивача. На підставі викладеного просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Санфорд Капітал» у повному обсязі, а також стягнути з позивача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу.

В свою чергу, 11 червня 2025 року представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що умовами Кредитного договору передбачена сплата щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості та встановлений її розмір. Пунктом 2.1. зазначеного Кредитного договору визначено, що супровідними послугами, що придбаваються у зв`язку із Договором є, зокрема, послуги з розрахунково-касового обслуговування, в тому числі ті, що надаються під час погашення заборгованості за Договором. Вартість таких послуг визначається згідно з Тарифами, опублікованими на Офіційному сайті Банку. На переконання Відповідача Банком включена в Кредитний договір несправедлива умова, щодо необхідності сплати Відповідачем (Позичальником) плати за обслуговування кредиту, яка нібито приховує дійсний розмір процентів. Проте дана позиція є помилковою. Економічний сенс діяльності Банку з надання коштів у кредит полягає в отримання прибутку, який буде адекватним до можливих ризиків, зокрема пов`язаних зі зміною економічної ситуації та можливого неповернення вказаних коштів недобросовісним позивальником. Таким чином, укладаючи кредитний договір з Відповідачем і надаючи йому строком на 2 роки грошові кошти в валюті гривня в сумі 27 200,00 грн. Банк на підставі принципів справедливості, добросовісності і розумності, на які посилається Відповідач, мав всі підстави розраховувати на отримання прибутку на високому рівні, оскільки ризики Банку є очевидно високими. Оскільки розмір процентів за користування кредитом, що встановлений Кредитним договором і нараховується на строкову заборгованість по ставці 0,001% річних є нікчемно малим і очевидно носить символічний характер, то є цілком зрозумілим, що за рахунок вказаних процентів Банк не отримує жодного істотного прибутку і операція з надання кредиту під такий відсоток не має економічного сенсу. В даному конкретному випадку, умови Кредитного договору, що погоджені сторонами, передбачали обов`язок Позичальника здійснювати оплату за розрахунково-касове обслуговування кредитної заборгованості Банком. І саме ці платежі мали сформувати економічний сенс цієї операції для Банку. В іншому ж випадку, якщо припустити відсутність таких платежів з боку Позичальника, виникає істотний негативний дисбаланс договірних інтересів саме в бік Банку, оскільки надання кредиту стає майже безоплатним. Згідно до Графіку щомісячних платежів за користування кредитом, за умови належного виконання Позичальником своїх обов`язків за договором, розмір процентів за весь час мав становити лише 0,30 грн. Відповідач, діючи розумно і добросовісно не міг не розуміти, що таке користування має бути платним і ця плата не може становити 0,30 грн. за два роки. Отже він надав свою згоду і зобов`язався здійснювати таку оплату в формі плати за розрахунково касове обслуговування кредитної заборгованості, а не у формі процентів за користування кредитом, і в цьому немає жодних порушень його прав або застосування банком нечесної ділової практики. З урахуванням зазначеного, позиція Відповідача щодо несправедливості зазначеної умови є хибною. Як свідчать матеріали справи, договір факторингу між первісним кредитором та позивачем укладений в належній формі, відповідає вимогам ст. 1077, 1078 ЦК України, містить додатки, серед яких «реєстр боржників», де вказано всі первісні договори кредитів, зокрема, і з відповідачем, та суми заборгованості за ними, відомостей про визнання вказаних договорів недійсними суду не надано. Позивачем надано суду повну копію договору факторингу, засвідчену копію акту прийому-передачі реєстру боржників з підписами та печатками відповідних посадових осіб сторін договору. Отже, позивач ТОВ «Санфорд Капітал» одержав від первісного кредитора право вимоги по заборгованості відповідача. Договором факторингу передбачено, що права вимоги, які Клієнт відступає Фактору за цим Договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості Боржників перед Клієнтом, та визначені в друкованому Реєстрі Боржників (додаток до договору). Цей додаток містить персональні дані сотень фізичних осіб, а саме реєстр містить 2060 боржників на загальну суму 90 479 110,09 грн. Водночас, аналізуючи Витяг з друкованого реєстру боржників №1, що є додатком до договору факторингу № 11/04/24 від 11 квітня 2024 року, слід зауважити, що він завірений печаткою і підписом обох сторін договору директором ТОВ «Санфорд Капітал» Романом Мариничем та заступником Голови Правління з управління проблемними та непрофільними активами АТ «Банк Кредит Дніпро» - Кривошеїна П.П., та в цілому відображає інформацію про відступлення права вимоги щодо конкретного боржника та номера відповідного договору. Враховуючи те, що Друкований реєстр боржників №1 містить інформацію (персональні дані) щодо великої кількості боржників, що є банківською таємницею, розкриття якої має здійснюватися у визначеному законом порядку, позивачем було надано Витяг з Друкованого реєстру боржників №1, що містить дані лише щодо Відповідача. Також наголосили, що факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання жодному з кредиторів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань. Крім того, у своєму відзиві відповідач визнає існування боргу та не спростовує його розміру (не надає власних розрахунків), а лише з надуманих ним самим підстав, зокрема, заперечує наявність прав вимоги у позивача. Таким чином, з врахуванням неспроможності останніх доводів, відповідач фактично визнає позов в частині нарахування сум залишку простроченого кредиту.

30 червня 2025 року представник відповідача подала до суду додаткові письмові пояснення у справі, в яких зазначила, що у кредитному договорі №22031000547487 від 15.11.2021 розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості встановлено без уточнення найменування конкретних послуг та систематичності запиту споживачем інформації щодо обслуговування кредитної заборгованості. В кредитному договорі укладеному між АТ «Банк Кредит Дніпро» та Відповідачем не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». У цій справі комісійна винагорода за обслуговування кредитної заборгованості відповідає загальним зобов`язанням кредитної установи та звичайній її діяльності, Відповідачеві встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватися безоплатно, а надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов`язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено. З наданих Позивачем доказів, у тому числі і розрахунку заборгованості, не вбачається надання Відповідачеві частіше одного разу на місяць інформації про поточний розмір заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої банку, надання виписок по рахунку тощо. З розрахунку не вбачається інших сум, включених до складу комісії, ніж за обслуговування кредиту. Відтак Позивачем не підтверджено належними доказами правомірності нарахування комісії у вказаному у позові розмірі. На підставі викладеного, просила суд частково відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Санфорд Капітал» та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу.

Ухвалою суду від 30 червня 2025 року постановлено провести судові засідання у справі в режимі відеоконференції.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності. (а.с. 208-209)

Відповідач в судове засідання не з`явилась, однак її представник адвокат Шелудько О. О. подала до суду заяву про розгляд справи без участі сторони відповідача за наявними в матеріалах справи документами. (а.с. 224-225)

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступних висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 15 листопада 2021 року відповідач ОСОБА_2 звернулась до АТ «Банк Кредит Дніпро» з метою отримання кредиту, у зв`язку з чим підписала заяву_згоду №1088980 про приєднання до універсального договору банківського обслуговування клієнтів-фізичних осіб АТ «Банк Кредит Дніпро». (а.с. 73-74)

Того ж дня, тобто 15.11.2021 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №22031000547487, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит в сумі 27200,00 грн строком на 24 місяці з оплатою процентів в розмірі - 0,001% річних за строкову заборгованість та в розмірі 56% річних - за прострочену заборгованість; щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості: з 15.11.2021 по 14.06.2022 - 3% від суми кредиту, з 15.06.2022 по 14.12.2022 - 2,5% від суми кредиту, з 15.12.2022 по 14.06.2023 1,5% від суми кредиту, з 15.06.2023 по 15.11.2023 - 0,925% від суми кредиту. (а.с. 80-81, 83-84)

Відповідно до п. 2.1 Договору супровідними послугами, що придбаваються у зв`язку із Договором є:

-послуги з розрахунково-касового обслуговування, в тому числі ті, що надаються під час погашення заборгованості за договором. Вартість таких послуг визначається згідно з тарифами, опублікованими на офіційному сайті банку;

- послуги страхування, що надаються клієнту на підставі окремого договору, що укладається між страховиком та клієнтом. Розмір плати за ці послуги визначається окремим договором та для інформації наведений у паспорті споживчого кредиту, що є додатком до цього кредитного договору. Клієнт доручає банку в дату надання кредиту здійснити договірне списання коштів з рахунку клієнта в сумі страхового платежу, а саме 2 914,29 грн. на користь страховика ПрАТ «УАСК Аска-Життя».

Відповідачем також підписано паспорт споживчого кредиту який містить умови, аналогічні викладеним у самому Договорі, а також погоджено графік платежів ануїтентними платежами. (а.с. 71-72, 82)

Одночасно з укладенням кредитного договору відповідач уклала із ПрАТ «Українська Акціонерна Старахова Компанія Аска-Життя» договір добровільного страхування життя за програмою «Страхування життя позичальника кредиту НВ» №NS-22031000547487 від 15.11.2021 року. Розмір страхового платежу за цим договором страхування становить 2 914,29 гривень. (а.с. 75-76)

Тобто, сторонами погоджено всі істотні умови кредитування, зокрема, розмір кредиту, строк користування кредитними коштами та розмір процентів за користування кредитом.

Фактичне отримання відповідачем ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 27 200 грн. підтверджується випискою по особовому рахунку ОСОБА_2 у АТ «Банк Кредит Дніпро» за період з 15.11.2021 по 10.04.2024. (а.с. 46-52)

Отже, АТ «Банк Кредит Дніпро» належним чином виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надавши позичальнику кредитні кошти в порядку передбаченому умовами Договору.

З 01 березня 2022 року банком запроваджено «кредитні канікули», на період дії яких банк зменшив щомісячний платіж, не вимагав сплати основної суми кредиту, а лише відсотків та комісій та не застосовував штрафних санкцій. (а.с. 15-18)

11 квітня 2024 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Санфорд Капітал» укладено договір факторингу № 11/04/24, відповідно до умов якого фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості) відповідно до реєстру боржників згідно з додатком 1. Внаслідок передачі (відступлення) права вимоги за цим договором фактор заміняє клієнта у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості, та набуває права грошових вимог клієнта за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за кредитними договорами (п. 1.1-1.2 Договору). (а.с. 36-43)

Згідно з п. 6.2.2 Договору факторингу права вимоги переходять до фактора з моменту набрання чинності даним договором та підписання акту приймання-передачі прав вимоги, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. Перехід права вимоги відбувається шляхом підписання сторонами та скріплення печатками (за наявності) сторін акту приймання-передачі права вимоги у відповідності до Додатку №3 до даного договору в день підписання договору та набрання ним чинності.

Відповідно до п. 7.1, 7.2 Договору фактор здійснює фінансування клієнта шляхом купівлі у нього права грошової вимоги. В якості ціни за придбання (відступлення) прав вимоги, фактор передає в розпорядження клієнта грошові кошти в розмірі, що станом на дату підписання сторонами цього договору складає 5 400 004,00 грн. Фактор здійснює оплату клієнту шляхом перерахування суми в день підписання договору та акту приймання-передачі прав вимог на банківські реквізити клієнта.

На підтвердження виконання умов вказаного договору факторингу позивачем надано копії актів приймання-передачі реєстру боржників та приймання-передачі прав вимоги від 11.04.2024, завірених підписами та печатками сторін договору факторингу, а також копію платіжної інструкції №18 від 11.04.2024, відповідно до якої ТОВ «Санфорд Капітал» сплатило на користь АТ «Банк Кредит Дніпро» грошові кошти у сумі 5 400 004,00. (а.с. 14,44,45)

Згідно витягу з реєстру боржників за договором факторингу №11/04/24 від 11.04.2024 та переліку прав грошових вимог, переданих відповідно до договору факторингу №11/04/24 від 11.04.2024 до ТОВ «Санфорд Капітал» перейшло право вимоги, в тому числі і до ОСОБА_2 за кредитним договором №22031000547487 від 15.11.2021 у загальному розмірі 34 794,58 грн. (а.с. 53, 67-70)

Відповідач ОСОБА_2 взятих на себе зобов`язань по поверненню кредиту та сплаті відсотків не виконала у строки, передбачені кредитним договором, кредит та проценти за його користування не сплатила у повному обсязі, порушивши умови кредитного договору та взяті на себе зобов`язання.

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним АТ «Банк Кредит Дніпро» загальний розмір заборгованості відповідача ОСОБА_2 за договором №22031000547487 від 15.11.2021 станом на дату відступлення права вимоги, тобто станом на 10.04.2024, становить 34794,57 грн., з яких: 24621,5 грн. заборгованість за кредитом (тіло кредиту), 0,45 грн заборгованість за відсотками, 10 172,62 грн. заборгованість по комісіям. (а.с. 58-61)

Після відступлення прав вимоги за договором №22031000547487 від 15.11.2021, позивач ТОВ «Санфорд Капітал» жодних нарахувань не здійснював.

Згідно листа ГУ ДМС у Дніпропетровській області від 28.03.2025 в єдиному державному демографічному реєстрі міститься інформація щодо зміни прізвища ОСОБА_2 на ОСОБА_3 (а.с. 107-108)

Так, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки, умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 отримала грошові кошти у порядку та на умовах, що визначені укладеним кредитним договором, однак взятих на себе зобов`язань за кредитним договором не виконала, отриману суму кредиту не повернула та не сплатила відсотки за користування кредитними коштами, внаслідок чого виникла заборгованість.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19, якщо у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування. При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до умов Кредитного договору №22031000547487 від 15 листопада 2021 року, укладеного між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_2 , щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості погоджена сторонами у відсотках від суми кредиту та її розмір встановлений в певних змінюваних ставках за різні періоди строку кредитування.

Однак, у цьому договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту, позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення кредитного договору, отже положення договору про встановлення щомісячної комісії з розрахунково касового обслуговування є нікчемним відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічних висновків у справі з подібними правовідносинами дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі №204/224/21.

У пунктах 74, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі №916/3156/17 сформульовано висновки про те, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона, за загальним правилом, може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину.

Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги і заперечення й вирішити спір по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, пункт 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, пунктах 33.4.-33.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.07.2022 у справі №496/3134/19.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, про відсутність підстав стягувати з відповідача, нараховану банком заборгованість по комісії за обслуговування кредитної заборгованості на суму 10 172,62 грн., оскільки положення кредитного договору про сплату позичальником комісій є нікчемним.

Доказів належного виконання кредитного зобов`язання ОСОБА_1 на користь первісного кредитора АТ «Банк Кредит Дніпро» матеріали справи не містять.

Частиною першої статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Відповідно до положень статей 1077,1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012).

Так, позивачем ТОВ «Санфорд Капітал» надано суду належні та допустимі докази відступлення права вимоги за договором факторингу, зокрема належно оформлені та підписані договір факторингу, акти прийому-передачі реєстру боржників та прав вимоги, витяг з реєстру прав вимоги, який містить дані за кредитним договором, перелік прав вимоги, переданих за актом прийому-передачі, а також докази на підтвердження оплати за договором факторингу.

Тобто, до ТОВ «Санфорд Капітал», як до нового кредитора, перейшло право вимоги за кредитним договором, що підтверджено належними та допустимими доказами, отже відповідач ОСОБА_1 несе відповідальність за неналежне виконання зобов`язання за кредитним договором перед новим кредитором ТОВ «Санфорд Капітал».

Згідно наданих позивачем ТОВ «Санфорд Капітал» розрахунків заборгованості, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на дату відступлення права вимоги становила 34 794,12 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 24621,50 грн., заборгованість по комісіям 10 172,62 грн.

Після відступлення права вимоги, ТОВ «Санфорд Капітал», як новий кредитор, жодних нарахувань не здійснював.

Зазначений вище розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором у розмірі 24 621,50 грн. суд вважає доведеним та таким що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Так, згідно з положеннями ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1-4 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За правилами п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, судом встановлено, що позивачем ТОВ «Санфорд Капітал» були понесені витрати на професійну правничу допомогу, згідно договору про надання правничої допомоги №1/04 від 01 квітня 2024 року, укладеного між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Альянс ДЛС». (а.с. 19-26,28)

Зокрема, АО «Альянс ДЛС» в особі керуючого партнера адвоката Маслюженка М. П. надано обсяг правової допомоги позивачу у виді проведення юридичного та фінансового аналізу боржника та складання і подання до суду позовної заяви на загальну суму 7 200 грн., згідно акту приймання-передачі послуг з правничої допомоги №4 від 16.12.2024, яку ТОВ «Санфорд Капітал» має сплатити на користь АО «Альянс ДЛС». (а.с. 54)

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Така правова позиція також підтверджена усталеною практикою Верховного Суду.

Таким чином, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу на суму 7 200 грн., є документально підтвердженими, вони співмірні зі складністю цієї справи, наданим адвокатським бюро обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а тому зазначені судові витрати також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином, у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, враховуючи положення ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог, а саме: 5 094,72 грн. витрати на правову допомогу та 1 714,09 грн. судовий збір.

Крім того, відповідачем ОСОБА_1 були понесені витрати на професійну правничу допомогу, згідно договору про надання правової допомоги від 19 травня 2025 року, укладеного між відповідачем та адвокатом Шелудько О. О. (а.с. 181-183)

Зокрема, адвокатом Шелудько О. О. надано обсяг правової допомоги відповідачу у виді складання відзиву на позовну заяву та додаткових пояснень на загальну суму 10 000 грн., згідно актів здачі-прийняття наданих послуг від 05.06.2025 та від 26.06.2025, яку ОСОБА_1 має сплатити на користь адвокатом Шелудько О. О. (а.с. 177,179)

Таким чином, у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, враховуючи положення ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог, а саме: 2924 грн. витрати на правову допомогу.

В той же час, відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат

За таких обставин, враховуючи положення ч. 10 ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2 170,72 грн. витрати на правову допомогу, 1714,09 грн. судовий збір.

Керуючись ст.ст. 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» заборгованість за кредитним договором №22031000547487 від 15.11.2021 року в розмірі 24 621 (двадцять чотири тисячі шістсот двадцять одну) гривню 50 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» витрати по сплаті судового збору в сумі 1714 (одна тисяча сімсот чотирнадцять) гривень 09 копійок та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 2 170 (дві тисячі сто сімдесят) гривень 72 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал», ЄДРПОУ 43575686, адреса: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, б. 21, прим. 68,69.

Представник позивача: адвокат Маслюженко Микола Павлович, адреса: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, б. 21, оф. 411, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №3332 від 28.04.2017.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Представник відповідача: адвокат Шелудько Оксана Олексіївна, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: м. Запоріжжя, б-р. Шевченка, б. 20, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ЗП №002971 від 21.06.2022

Суддя Курбанова Н. М.