Ухвала суду № 137677384, 24.06.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/9307/26

Провадження № 2-з/522/379/26

УХВАЛА

24 червня 2026 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Федчишена Т. Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИЛА:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватного нотаріуса Одеського нотаріального округу Мирончук Валерії Валеріївни, про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій, визнання права власності в порядку спадкування за законом.

19.06.2026 ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить заборонити ОСОБА_2 відчуження квартири АДРЕСА_1 , квартири АДРЕСА_2 , квартири АДРЕСА_3 та квартири АДРЕСА_4 .

В обґрунтування заяви зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилась спадщина та 21.06.2024 він звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом. Також до нотаріуса звернулась ОСОБА_2 , яка була дружиною його батька, та його брат ОСОБА_4 .

У період шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 набули права власності: на квартиру АДРЕСА_1 , на квартиру АДРЕСА_2 , на квартиру АДРЕСА_3 та на квартиру АДРЕСА_4 , у зв`язку з чим вважає, що він після смерті батька має право на отримання спадщини на частку вказаного майна.

Зазначає, що ОСОБА_2 приховувала дійсну інформацію про спадкове майно та стверджувала про відсутність у спадкодавця майна, вводила позивача в оману та чинила йому перепони щодо надання оригіналів правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності спадкодавця на спадкове майно та реєстрацію цього права.

У зв`язку з ненаданням оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно постановою приватного нотаріуса Мирончук В. В. від 01.04.2026 йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частку спадкового майна.

Указує, що ОСОБА_2 на даний час проводить перереєстрацію нерухомості, має оригінали правовстановлюючих документів, у зв`язку з чим вона має можливість у будь-який час без перешкод відчужити вказане майно, яке знаходиться у неї у володінні та користуванні.

Вважає, що підстави для застосування зустрічного забезпечення відсутні, оскільки право ОСОБА_2 при забороні відчуження майна не буде порушено та вона не буде нести будь-яких витрат при володінні та користуванні, оскільки буде обмежена лише у праві на розпорядження майном.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та матеріали позовної заяви в межах вирішення зазначеної заяви, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Умовою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заходи забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішення.

У постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 759/13257/19 (провадження № 61-18169св19) зазначено, що «вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Однак заявник у заяві не обґрунтовує необхідність застосування заходів забезпечення позову у відповідності до положень ч. 2 ст. 149 ЦПК України та не посилається на те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Саме по собі посилання на наявність потенційної можливості відчуження ОСОБА_2 спірних квартир, без обґрунтування та надання доказів вчинення відповідачем дій, які б свідчили про її намір відчужити спірне майно, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Подана заява про забезпечення позову не містить доказів про існування обставин, які унеможливлять виконання можливого рішення суду про задоволення позову або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття вказаного у заяві виду забезпечення позову.

Ненадання належних та допустимих доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а лише посилання на це в заяві, не єдостатньою підставою для задоволення відповідної заяви про забезпечення позову.

Зазначена правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 755/9322/20.

З урахуванням викладеного, правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову на підставі поданої заяви про забезпечення позову відсутні, а тому у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст. 149, 150, 153 ЦПК України, -

УХВАЛИЛА:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Тетяна ФЕДЧИШЕНА