Рішення № 137674833, 23.06.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/7460/26

Провадження № 2/643/5725/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого - судді Семенової Я.Ю.,

за участю секретаря судового засідання - Кашуби Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства «Житлокомсервіс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з утримання багатоквартирного будинку, споруд та прибудинкових територій, -

у с т а н о в и в :

Стислий зміст позовних вимог та доводів позивача

Позивач Комунальне підприємство «Житлокомсервіс» в особі представника Геворкян Г.Г., яка діє на підставі довіреності, звернувся до Салтівського районного суду міста Харкова з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яку в подальшому уточнив та просить стягнути солідарно з відповідачів на користь Комунального підприємства «Житлокомсервіс» заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що виникла за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.03.2007 по 31.03.2026 в сумі 41916,20 грн. Також просить стягнути з відповідачів на користь Комунального підприємства «Житлокомсервіс» сплачений судовий збір у сумі 3 328,00 грн, витрати на отримання відомостей з Порталу електронних сервісів міста Харкова в сумі 86,62 грн та витрати, пов`язані з відправкою позивачем позовної заяви у сумі 438,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням 4 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 26.07.2006 №69/06 було створено комунальне підприємство «Жилкомсервіс». Рішенням 23 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 26.01.2024 №522/24 комунальне підприємство «Жилкомсервіс» було перейменовано у комунальне підприємство «Житлокомсервіс». Посилався, що багатоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_2 , є комунальною власністю територіальної громади міста Харкова та перебуває у господарському віданні КП «Житлокомсервіс». Посилався, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 , та зареєстрована за вказаною адресою. Зазначив, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебувають на реєстраційному обліку та є споживачами за вказаною адресою. Посилався, що відповідно до ч. 2 ст. 633 ЦК України між Комунальним підприємством «Жилкомсервіс», як управителем житлових будинків комунальної власності територіальної громади м. Харкова та відповідачем, як споживачем послуг з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, був укладений публічний договір про надання житлово-комунальних послуг, шляхом його опублікування в офіційному виданні Харківської міської ради спецвипуску газети «Слобода» від 28.11.2006 №95/1 із змінами, внесеними в 2007 і 2009 роках. Зауважував, що публічний договір є чинним на момент звернення до суду з позовом, а співвласники багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 , перебувають у договірних відносинах з КП «Житлокомсервіс» і повинні здійснювати оплату наданих послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкових територій, відповідно до затвердженого органами місцевого самоврядування тарифу. Зазначив, що письмової відмови відповідачів від послуг підприємства не надходило, акти-претензії позивач також не отримував. Посилався, що Комунальне підприємство «Житлокомсервіс» належним чином виконує свої обов`язки та забезпечує надання відповідачам послуг з утримання багатоквартирного будинку, споруд та прибудинкових територій, водночас відповідачі за спожиті житлово-комунальні послуги належним чином не сплачують, внаслідок чого за адресою: АДРЕСА_1 , утворилася заборгованість з 01.03.2007 по 31.03.2026 у сумі 41 916,20 грн.

Аргументи учасників справи

Від відповідача ОСОБА_2 11 червня 2026 року через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якій відповідач просила відмовити КП «Житлокомсервіс» у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування обраної позиції зазначила, що вона не є власником квартири АДРЕСА_3 , однак дійсно перебуває на реєстраційному обліку за вказаною адресою. Водночас, зауважувала, що з 2012 року вона фактично не проживає за вказаною адресою, не веде там побут, не користується житлом та житлово-комунальними послугами. Посилалася, що з 2012 року вона фактично проживає з чоловіком та дітьми за адресою: АДРЕСА_4 . Зазначила, що у березні 2022 року вона з чоловіком та дітьми була вимушена залишити місце проживання та виїхати за межі України, у зв`язку з чим з вересня 2023 року проживає у Федеративній Республіці Німеччина.

Крім того, до відзиву відповідачем ОСОБА_2 додано клопотання про застосування строків позовної давності.

15 червня 2026 року від представника позивача КП «Житлокомсервіс» Геворкян Г.Г. надійшла відповідь на відзив, у якій остання посилалася на безпідставність аргументів відповідача, викладених у відзиві на позов. Зазначила, що хоч ОСОБА_2 не є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , однак перебуває на реєстраційному обліку за вказаною адресою, відтак несе солідарну майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають з користування жилим приміщенням. Зазначила, що оскільки ОСОБА_2 офіційно зареєстрована у спірній квартирі, діє публічна презумпція її права користування цим майном, що покладає на неї солідарний обов`язок з оплати послуг. Зауважила, що послуги з утримання будинку та прибудинкової території мають сплачуватися незалежно від проживання чи непроживання осіб у квартирі, оскільки конструкції будинку та прибудинкова територія обслуговуються безперервно для збереження майна в належному технічному стані. Зазначила, що відповідач ОСОБА_2 звернулася до КП «Житлокомсервіс» із заявою про непроживання лише 04.06.2026, тобто вже після виявлення боргу та підготовки позову до суду і відкриття провадження, хоча закон вимагає повідомляти виконавця заздалегідь або кожні 6 місяців. Зауважила, що до цього моменту жодних офіційних заяв від відповідача підприємство не отримувало. Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності зазначила, що на думку позивача, строк позовної давності не пропущений в силу прямої вказівки закону, а в частині ранніх нарахувань підлягає поновленню судом як пропущені з поважних причин. Зазначила, що долучена відповідачкою до матеріалів справи заява до КП «Житлокомсервіс» від 04.06.2026 з вимогою «провести перерахунок нарахувань» є прямим, письмовим та офіційним визнанням наявності між сторонами чинних житлово-комунальних правовідносин. Надання комунальних послуг є єдиним безперервним зобов`язанням. Вчинення відповідачкою вказаної дії за змістом ч. 1 ст. 264 ЦК України, на думку позивача, повністю перервало перебіг позовної давності та розпочало обчислення трирічного строку заново з 04.06.2026. Зауважила, що відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (введеного Законом України № 540-IX), на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 257 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Карантин в Україні безперервно діяв з 12.03.2020 по 01.07.2023. Таким чином, строки позовної давності за всіма вимогами, строк за якими не сплив станом на березень 2020 року, є продовженими на законних підставах і не можуть бути обмежені трьома роками. Зазначила, що пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (введеного в дію Законом України № 2120-IX від 15.03.2022) встановлено, що у період дії в Україні воєнного стану строки, визначені статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого стану (з 24.02.2022). Воєнний стан безперервно триває з 24.02.2022. Зазначила, що оскільки законодавче «заморожування» та рух строків остаточно відновилися лише 04.09.2025, усі вимоги позивача за період, починаючи з квітня 2017 року, перебувають в межах закону автоматично. Щодо вимог за попередні періоди (до 2020 року) наголошувала, що КП «Житлокомсервіс» є стратегічним комунальним підприємством Харківської міської ради, яке забезпечує життєдіяльність та збереження житлового фонду прифронтового міста. Місто Харків з 24.02.2022 перебуває під постійними обстрілами, що спричинило екстремальні умови праці та призвело до руйнації інфраструктури, гострий кадрового дефіциту правової служби підприємства та об`єктивної неможливості своєчасного формування тисяч судових позовів за попередні роки. З огляду на викладене, просила визнати причини пропуску строків позовної давності щодо нарахувань за попередні роки поважними, поновити їх та стягнути заборгованість за весь заявлений у позові період в повному обсязі.

15 червня 2026 року від відповідача ОСОБА_2 через підсистему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі, у яких відповідач просила долучити до матеріалів справи витяг з бази даних ДПС України щодо перетинання нею державного кордону України.

17 червня 2026 року від представника позивача КП «Житлокомсервіс» Геворкян Г.Г. надійшли додаткові пояснення у справі.

Рух справи

Салтівський районний суд міста Харкова ухвалою від 16 квітня 2026 року залишив без руху позовну заяву Комунального підприємства «Житлокомсервіс», установив позивачу строк для усунення недоліків - 5 днів з дня вручення даної ухвали про залишення заяви без руху.

Салтівський районний суд міста Харкова ухвалою від 21 квітня 2026 року продовжив Комунальному підприємству «Житлокомсервіс» процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви, надавши строк - 5 (п`ять) днів з дня вручення копії ухвали.

Салтівський районний суд міста Харкова ухвалою від 24 квітня 2026 року відкрив провадження у справі, ухвалив розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін, призначив судове засідання.

Участь у справі сторін та інших учасників справи

Представник позивача КП «Житлокомсервіс» у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, 25 травня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача Геворкян Г.Г. надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника КП «Житлокомсервіс».

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином та своєчасно, про причину неявки суду не повідомили.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, у відзиві на позов просила про розгляд справи за її відсутності.

За правилами п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судові повістки, які направлялися судом за зареєстрованим місцем проживання відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 повернулися до суду, як неотримані відповідачами із зазначенням у довідці про причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».

За правилами п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, беручи до уваги, що відповідачі належним чином та своєчасно повідомлялися про дату, час і місце розгляду справи, від представника позивача та відповідача ОСОБА_2 надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності вказаних учасників справи.

Ураховуючи, що в судове засідання не з`явилися всі учасники справи, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом установлено, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 перебувають на реєстраційному обліку за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходить своє підтвердження відомостями з Реєстру територіальної громади міста Харкова (а.с. 12, 26).

Крім того, згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №470739934 від 31.03.2026, об`єкт нерухомого майна квартира АДРЕСА_3 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , підстава виникнення: договір купівлі-продажу №3984, 12.12.2004, Кравченко С.В. приватний нотаріус ХМНО (а.с. 11).

Рішенням Харківської міської ради №69/06 від 26.07.2006 було створено Комунальне підприємство «Жилкомсервіс» (а.с. 19).

28 листопада 2006 року у спецвипуску газети «Слобода» було опубліковано Договір про надання житлово-комунальних послуг (а.с. 13).

Пунктом 1 Договору про надання житлово-комунальних послуг визначено, що предметом договору є забезпечення виконавцем надання послуг з у тримання будинків і споруд та прибудинкових територій в будинку, який знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова.

Згідно з п. 22 вказаного вище договору цей договір набирає чинності з 01 січня 2007 року строком на 3 роки і вважається продовженим на той самий термін, якщо за місяць до закінчення його строку однією зі сторін не буде письмово заявлено про розірвання договору.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.12.2006№ 1186 «Про визначення виконавців послуг в житловому фонді м. Харкова», Комунальне підприємство «Жилкомсервіс» визначено виконавцем послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків у житловому фонді комунальної власності територіальної громади міста Харкова (а.с. 14).

Згідно з рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради №893 від 20.12.2011 (зі змінами, внесеними виконавчим комітетом від 27.01.2012 №39) прийнято тарифи на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова (а.с. 15-16).

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради №283 від 10.05.2017 скориговано тарифи на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова (а.с. 17).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради №318 від 11.05.2018 скориговано тарифи на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова (а.с. 18).

Рішенням Харківської міської ради від 26.01.2024 №522/24 Комунальне підприємство «Жилкомсервіс» було перейменовано у Комунальне підприємство «Житлокомсервіс». Відповідні відомості внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується випискою від 07.05.2025 (а.с. 20-21).

Згідно з довідкою про нарахування та оплату житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 , о/р НОМЕР_1 , сформованої за період з 01.03.2007 по 31.03.2026, заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за вказаною адресою становить 41 916,20 грн (а.с. 6-10).

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

Правилами ст. 11 ЦК України закріплено підстави виникнення цивільних прав і обов`язків. Вказаною нормою цивільного законодавства України визначено, що окрім договорів і інших угод цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Як установлено судом, багатоквартирний будинок, розташований за адресою АДРЕСА_2 , є комунальною власністю територіальної громади міста Харкова та перебуває у господарському віданні КП «Житлокомсервіс».

Згідно з матеріалами справи, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 , та значиться зареєстрованою за адресою вказаного об`єкту житлової нерухомості. Крім того, за вказаною адресою на реєстраційному обліку перебувають відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Правилами ст. 633 ЦК України визначено зміст публічного договору та закріплено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Виходячи з наведеної норми цивільного законодавства України, перелік послуг, по яких може бути укладено публічний договір, не є вичерпним.

Крім того, публічний договір передбачає обов`язковість однакових умов для всіх споживачів крім пільговиків, що не може бути розцінено як порушення закону. Навпаки, це відповідає положенням ст. 21 Конституції України, яка гарантує рівність прав громадян.

Між КП «Жилкомсервіс», як управителем житлових будинків комунальної власності територіальної громади м. Харкова та відповідачами, як споживачами послуг з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, був укладений публічний договір про надання житлово-комунальних послуг шляхом його опублікування в офіційному виданні Харківської міської ради - спецвипуску газети «Слобода» від 28.11.2006 №95/1 із змінами, внесеними в 2007 і 2009 роках (надалі - «Публічний договір»).

Згідно з п. 22 Публічного договору про надання житлово-комунальних послуг договір укладається строком на 3 роки і вважається продовженим на той самий строк, якщо за місяць до закінчення дії його терміну однієї зі сторін не буде письмово заявлено про розірвання договору.

Відтак, Публічний договір є чинним на момент звернення до суду з даною позовною заявою, а співвласники багатоквартирного будинку АДРЕСА_5 перебувають у договірних відносинах з КП «Житлокомсервіс» і повинні здійснювати оплату наданих послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкових територій, відповідно до затвердженого органами місцевого самоврядування тарифу.

Відповідно до вимог ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує.

Правилами ч. 2 ст. 382 ЦК України закріплено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Як це визначено положеннями ч. 2 ст. 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Згідно з п. 1, 10 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», співвласники зобов`язані забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Положеннями ч. 2 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

За час дії спірних правовідносин діяли Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV, з подальшими змінами, та Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VIII з подальшими змінами.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Вимогами ст. 15 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VIII визначено порядок укладення договорів про надання послуг управління багатоквартирним будинком. Так, договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (зміни до нього) від імені всіх співвласників багатоквартирного будинку укладається з визначеним відповідно до законодавства управителем співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками.

За змістом ч. 3 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Положеннями п. 2 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VIII закріплено, що до повноважень органів місцевого самоврядування належать встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону.

Відповідно до положень ч. 1, 2, 3 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV, плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV, та п. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VIII, споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву кореспондує визначений положеннями п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV, п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VIII обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Як це визначено вимогами ст. 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV, управитель зобов`язаний, зокрема, забезпечувати експлуатацію будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд та об`єктів благоустрою, розташованих на прибудинкових територіях, згідно з умовами укладених договорів, стандартами, нормативами, нормами і правилами; вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово-комунальних послуг від споживачів.

Обов`язок щодо оплати власниками квартир та споживачами житлово-комунальних послуг, крім наведених вище положень законодавства, закріплений також у ст. 162 ЖК України, який був чинний на момент спірних правовідносин.

Відповідно до Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирних будинках», рішення зборів співвласників оформляється протоколом, який підписується усіма співвласниками (їх представниками), які взяли участь у зборах, кожен з яких ставить підпис під відповідним варіантом голосування («за», «проти», «утримався»), за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики (ч. 7 ст. 10 Закону).

Як зазначає позивач у пред`явленому позові, протокол про обрання управителя співвласниками будинку за адресою АДРЕСА_2 , до КП «Житлокомсервіс» не надходив, отже підстави для укладення типового договору про надання послуг управління багатоквартирним будинком за формою, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 №712, - відсутні.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VIII, споживач не звільняється від оплати житлово- комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

З наведеного вище вбачається, що відповідачі є споживачами житлових послуг, що надаються позивачем.

Як посилається позивач у позовній заяві, відповідачі із заявами про відмову від послуг КП «Жилкомсервіс», після перейменування останнього - КП «Житлокомсервіс», не зверталися, будь-яких запитів, заяв та претензій перед КП «Жилкомсервіс» та КП «Житлокомсервіс» не ініціювали. У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_2 також на такі обставини не посилається. Більш того, до відзиву відповідачем додано заяву, датовану 04.06.2026, адресовану КП «Житлокомсервіс», у якій ОСОБА_2 повідомляє останнє, що з 2012 року вона фактично за адресою: АДРЕСА_1 , не проживає, проживала за іншою адресою: АДРЕСА_4 , а з 2022 року проживає у ФРН. У зв`язку з чим просила КП «Житлокомсервіс» провести перерахунок нарахувань за житлово-комунальні послуги з урахуванням фактичного непроживання, припинити подальше нарахування на її ім`я за послуги, якими вона фактично не користується. Відтак, оскільки до 04.06.2026 відповідачами жодних заяв до позивача не подавалося, відповідачі були зобов`язані оплачувати надані КП «Житлокомсервіс» послуги.

Доводи відповідача ОСОБА_2 , що з 2012 року вона фактично не проживала за адресою: АДРЕСА_1 , а відтак не користувалася наданими позивачем послугами, не звільняють її від обов`язку оплати комунальних послуг, оскільки згідно з інформацією з Реєстру територіальної громади м. Харкова ОСОБА_2 перебуває на реєстраційному обліку за адресою: АДРЕСА_1 , і в матеріалах справи відсутні відомості, що вона повідомляла позивача до 04.06.2026 про свою відсутність за вказаною адресою.

У постанові Верховного Суду від 02 вересня 2019 року в справі № 335/479/17 (провадження № 61-22435св18) зазначено: «позивач виконував свій обов`язок по наданню послуг відповідачі ними користувалися, а тому зобов`язані своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги. Суду не було надано доказів що спростовують надання вказаних послуг. Відмови від надання послуг, або нарікання на якість послуг від відповідачів до позивача не надходило. Проживання в іншому місці не звільняє відповідачів від сплати отриманих комунальних послуг, оскільки матеріалами справи підтверджено їх реєстрацію у зазначеній вище квартирі, а посилання ОСОБА_2 на те, що він є неналежним відповідачем спростовуються матеріалами справи, оскільки він зареєстрований у вказаній квартирі, а отже є користувачем наданих послуг».

Також у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року в справі № 757/37752/18-ц (провадження № 61-11650св19) встановлено, що «звернення позивача із заявою у червні 2016 року, в якій він вказував, що його матір ОСОБА_2 у квартирі не проживає, не може бути підставою для перерахунку заборгованості, яка виникла за минулий час, оскільки таке зменшення розміру плати за послуги може враховуватись лише з часу звернення. Докази про те, що позивач або члени його сім`ї звертались із відповідними заявами до відповідача про зменшення розміру оплати до червня 2016 року, у матеріалах справи відсутні».

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Матеріалами справи знаходить своє підтвердження факт надання КП «Житлокомсервіс» відповідачам зазначених вище послуг, відповідачі їх одержували та не відмовлялись від їх отримання у встановленому законом порядку, а відтак, в останніх виник обов`язок сплатити за ці послуги.

З досліджених у судовому засіданні письмових доказів убачається, що відповідачі належним чином не виконували обов`язок щодо повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг, у зв`язку з чим у них виникла заборгованість.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, як це закріплено вимогами ч. 1 ст. 611 ЦК України.

Як убачається з матеріалів справи, заборгованість, обрахована позивачем у наданому суду розрахунку, відповідачами не сплачена. Вказані обставини не оспорювалися відповідачем ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву.

Разом з тим, відповідачем ОСОБА_2 подано заяву про застосування позовної давності до заявлених позивачем вимог.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, як це закріплено положеннями ст. 257 ЦК України.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність, зокрема ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, як це унормовано вимогами ч. 1 ст. 261 ЦК України.

За правилами ч. 5 ст. 216 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

У постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року, прийнятій у справі №6-14цс14, від 29 жовтня 2014 року, прийнятій у справі №6-169цс14, від 30 вересня 2015 року, прийнятій у справі №6-154цс15, зроблено висновок про те, що за договором, що визначає щомісячні платежі перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а також початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд зазначає, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст. 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду було пропущено з поважних причин (п.п. 6.43, 6.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019, прийнятій по справі №911/3681/17).

Як зазначив Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях від 20.09.2011 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії», та від 22.10.1996 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Суд зазначає, що правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права. У випадку відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв`язку з необґрунтованістю самої вимоги.

Як зазначалося судом вище, суд вважає доведеними вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що виникла за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.03.2007 по 31.03.2026 в сумі 41 916,20 грн.

Вирішуючи питання про застосування строків позовної давності до пред`явлених позивачем вимог, суд зважає на таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України №530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Зазначений Закон України від 30.03.2020 №540-IX набрав чинності 02.04.2020.

У постановах Верховного Суду від 7 вересня 2022 року, прийнятій у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22) та від 20 квітня 2023 року, прийнятій у справі №728/1765/21 (провадження № 61-6640св21) зазначено, що «у пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року №540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2.

Отже, у спірних правовідносинах позовна давність щодо вимог про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, надані з 01 квітня 2017 року по 30 червня 2023 року, в силу п. 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України не спливла та продовжувалася на строк дії карантину.

Крім того, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», на території України введено воєнний стан з 05 години 30 хвилини 24.02.2022 строком на 30 днів. Воєнний стан в Україні ще не скасований.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема пунктом 19 такого змісту: «у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Зазначений Закон України від 15.03.2022 №2120-IX набрав чинності 17.03.2022.

Отже, у спірних правовідносинах позовна давність щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, надані з 01 липня 2023 року по 04 вересня 2025 року в силу п. 12, 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України не спливла та продовжувалася на строк дії воєнного стану та до 03 вересня 2025 року включно.

У свою чергу, Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» №4434-ІХ від 14.05.2025, який набрав законної сили 04.09.2025, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено. Відтак, з позовну давність відновлено з 04.09.2025.

Отже, у спірних правовідносинах позовна давність щодо вимог про стягнення заборгованості послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, надані з квітня 2017 року по 03 вересня 2025 року, в силу п. 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України не спливла та продовжувалася на строк дії воєнного стану.

З 04.09.2025 позовна давність була відновлена та, ураховуючи, що позов КП «Жилкомсервіс» був пред`явлений 13.04.2026, то на момент пред`явлення позову після відновлення позовної давності сплинуло лише 7 місяців 10 днів, а відтак, позовна давність до вимог КП «Житлокомсервіс» не застосовується у період з 01.04.2017 по 31.03.2026.

За частиною п`ятою статті 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

У пункті 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19 зазначено, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладений обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин.

При цьому питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини (пункт 23.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 706/1272/14-ц (провадження № 14-456цс18), пункт 119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19).

У відповіді на відзив представник позивача щодо позовних вимог за період до 2020 року наголошувала, що КП «Житлокомсервіс» є стратегічним комунальним підприємством Харківської міської ради, яке забезпечує життєдіяльність та збереження житлового фонду прифронтового міста. Місто Харків з 24.02.2022 перебуває під постійними обстрілами, що спричинило екстремальні умови праці та призвело до руйнації інфраструктури, гострий кадрового дефіциту правової служби підприємства та об`єктивної неможливості своєчасного формування тисяч судових позовів за попередні роки, відтак просила визнати поважними причини пропуску пропущення позовної давності.

Разом з цим, суд зважає, що позивач звернувся з позовом 13.04.2026, у якому просив стягнути з відповідачів заборгованість, що утворилася за період з 2007 року, водночас воєнний стан на території України введено з 05 години 30 хвилини 24.02.2022. Відтак, суд доходить висновку для відмови у задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідачів заборгованості за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 01.03.2007 по 30.03.2017 включно.

При обчислені строку позовної давності судом були враховані положення статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до яких, плата за комунальні послуги (послуги з теплопостачання) нараховується щомісячно, а отже перебіг позовної давності починається після несплати (часткової оплати) чергового платежу.

Натомість позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості в сумі 27 888,04 грн, яка утворилася за період з 01.04.2017 по 31.03.2026, - підлягають задоволенню.

З огляду на наведене вище, всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності та достатності, дають об`єктивні підстави вважати, що позов КП «Житлокомсервіс» підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат

Згідно з платіжною інструкцією №7672 від 08.04.2026 при пред`явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 3 328,00 гривень.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача на 66,53% (27 888,04 (сума задоволених позовних вимог) х 100% : 41 916,20 (загальний розмір позовних вимог) = 66,53%), з відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 2 214,12 гривень (3328,00 : 100 х 66,53 = 2 214,12), по 738,04 грн з кожного.

Крім того, у пред`явленому позові КП «Житлокомсервіс» просить суд стягнути з відповідачів витрати на отримання відомостей з Порталу електронних сервісів міста Харкова у сумі 86,62 грн.

Згідно з протоколом погодження договірної ціни Додатку 1 до Договору №Н25017 від 24.11.2025, КП «Міський інформаційний центр» та КО «Житлокомсервіс», ураховуючи погодження Департаменту реєстрації Харківської міської ради та погодження Департаменту цифрової трансформації Харківської міської ради, дійшли згоди про вартість послуг з віддаленого доступу до вебсайту Портал електронних сервісів міста Харкова за Договором №Н25017 від 24.11.2025, та погодили, що вартість послуги Підприємства за цим договором становитиме 89,62 гривень за одну транзакцію (разове інформування запиту).

Матеріалами справи знаходить своє підтвердження обставина отримання позивачем відповіді на запит у вигляді сформованої представником Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №470739934 від 31.03.2026, а саме, стосовно квартири АДРЕСА_3 , а відтак, наявні підстави для стягнення з відповідачів на користь позивача витрат, пов`язаних з отриманням позивачем інформації з Порталу електронних сервісів міста Харкова.

З огляду на те, що у пред`явленому позові позивач просить стягнути з відповідачів такі витрати, пов`язані з розглядом справи в сумі 86,62 грн, суд стягує їх з відповідачів у заявленому КП «Житлокомсервіс» розмірі.

Правилами ч. 2 ст. 141 ЦПК України унормовано, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача на 66,53%, з відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог на користь позивача підлягають стягненню витрати, пов`язані з розглядом справи в сумі 57,63 гривень (86,62 : 100 х 66,53 = 57,63), по 19,21 грн з кожного.

У задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідачів витрат, пов`язаних з відправкою позивачем позовної заяви з додатками у розмірі 438,00 грн, суд відмовляє, позаяк доказів на підтвердження понесення КП «Житлокомсервіс» таких витрат суду не надано.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 268 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов Комунального підприємства «Житлокомсервіс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з утримання багатоквартирного будинку, споруд та прибудинкових територій - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Житлокомсервіс» заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що виникла за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01 квітня 2017 року по 31 серпня 2021 року в сумі 27 888 (двадцять сім тисяч вісімсот вісімдесят вісім) гривень 04 копійки.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Житлокомсервіс» судовий збір у сумі 2 214 (дві тисячі двісті чотирнадцять) гривень 12 копійок, стягнувши по 738 гривень 04 копійки з кожного.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Житлокомсервіс» витрати, пов`язані з розглядом справи в сумі 57 (п`ятдесят сім) гривень 63 копійки, стягнувши по 19 гривень 21 копійки з кожного.

У стягненні з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Житлокомсервіс» витрат, пов`язаних з відправкою позивачем позовної заяви з додатками у розмірі 438,00 грн, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач Комунальне підприємство «Житлокомсервіс», місцезнаходження: 61052, м.Харків, вул. Конторська, буд. 35, код ЄДРПОУ: 34467793, р/р НОМЕР_2 в АТ КБ «ПриватБанк»;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , зареєстроване у встановленому законом місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 ;

відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , зареєстроване у встановленому законом місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 ;

відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 , зареєстроване у встановленому законом місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 23 червня 2026 року.

Суддя : Я.Ю. Семенова