Рішення № 137674068, 24.06.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/549/26

Провадження № 2/202/2453/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпра у складі:

головуючого судді Недобитюк Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Іващенко І.В.,

за відсутності сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Індустріального районного суду міста Дніпра цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «НІК.ЮЕЙ» про заборону використання знаку для товарів та послуг та зобов`язання вчинити дії щодо переделегування домену,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Індустріального районного суду міста Дніпра із позовною заявою до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «НІК.ЮЕЙ», в якій просив суд заборонити ОСОБА_2 використання торговельної марки «WO» та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «НІК.ЮЕЙ» переделегувати доменне ім`я wo.com.ua на користь позивача.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 28 січня 2026 року вказану позовну заяву було залишено без руху у зв`язку з недодержанням вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України. Судом було встановлено, що позивачем невірно визначено характер спірних правовідносин у частині вимоги про зобов`язання переделегування доменного імені, яка фактично спрямована на примусове відчуження та набуття майнових прав на нематеріальний актив, що має ринкову вартість, а відтак є вимогою майнового характеру. В порушення вимог закону позивачем не було зазначено ціни позову щодо цієї вимоги, не надано обґрунтованого розрахунку ринкової вартості домену та не доплачено судовий збір за другу самостійну вимогу майнового характеру, а також не вказано необхідних технічних реквізитів для виконання рішення суду про переделегування домену. Позивачу було надано десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення виявлених недоліків.

06 лютого 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла уточнена позовна заява разом із додатками на виконання вимог ухвали суду від 28 січня 2026 року. В уточненій позовній заяві позивачем було усунуто недоліки у повному обсязі, обґрунтовано визначено ціну позову щодо майнової вимоги у розмірі 70 000 (сімдесят тисяч) гривень на підставі наданого висновку про вартість майна ТОВ «Експерт-Альянс» від 05 лютого 2026 року, надано докази сплати судового збору у встановленому законом розмірі окремо за вимогу майнового та немайнового характеру, а також зазначено технічні реквізити, необхідні для здійснення переделегування спірного доменного імені.

Ухвалою судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 25 лютого 2026 року було відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання з викликом сторін.

Уточнені позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є власником Торговельної марки «WO», зареєстрованої за національним законодавством України в Класах 9 та 35 МКТП, що підтверджується Свідоцтвом на торговельну марку № НОМЕР_1 , виданим Державною організацією «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» 10 травня 2023 року. Заяву на реєстрацію торговельної марки було подано 15 березня 2021 року, відповідно правова охорона діє з дати подання заявки, а строк дії свідоцтва визначено до 15 березня 2031 року. Позивач зазначає, що він не надавав жодного дозволу чи згоди на використання ТМ «WO» відповідачам.

Разом з тим, 15 жовтня 2025 року позивачем випадково було виявлено факт неправомірного використання належної йому торговельної марки без його дозволу в доменному імені wo.com.ua в мережі Інтернет. З інформації публічного реєстру «WHOIS» стало відомо, що вказаний домен зареєстровано за третьою особою, а реєстратором домену є Товариство з обмеженою відповідальністю «НІК.ЮЕЙ».

З метою захисту своїх прав, 24 жовтня 2025 року позивач направив на адресу ТОВ «НІК.ЮЕЙ» скаргу щодо порушення прав інтелектуальної власності та зобов`язання припинити оренду доменного імені на користь третьої особи.

25 жовтня 2025 року на електронну адресу позивача надійшла відповідь від ТОВ «НІК.ЮЕЙ» про те, що скаргу перенаправлено реєстранту спірного домену, а реєстратор готовий здійснити дії щодо передачі домену іншому власнику лише на підставі відповідного судового рішення.

Оскільки інформація про реєстранта доменного імені в реєстрі «WHOIS» була закритою, представником позивача 04 листопада 2025 року було надіслано адвокатський запит до ТОВ «НІК.ЮЕЙ» з вимогою надати повну інформацію про особу реєстранта.

Листом від 10 листопада 2025 року ТОВ «НІК.ЮЕЙ» відмовило у наданні інформації, посилаючись на те, що відповідно до пункту 11.5 публічного договору компанії та положень Закону України «Про інформацію», дані замовника вважаються конфіденційною інформацією (персональними даними) і надаються виключно за рішенням суду.

У зв`язку з цим, ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра про забезпечення доказів від 05 січня 2026 року у справі № 202/12205/25 було задоволено клопотання позивача та витребувано у ТОВ «НІК.ЮЕЙ» повну інформацію про реєстранта доменного імені wo.com.ua.

На виконання вимог судової ухвали, ТОВ «НІК.ЮЕЙ» 07 січня 2026 року через систему «Електронний суд» надало офіційну відповідь, згідно з якою реєстрантом спірного доменного імені є ОСОБА_2 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач наголошує, що використання ОСОБА_2 належної позивачу торговельної марки безпосередньо у формі зареєстрованого знака в доменному імені «wo.com.ua» є прямим посяганням на виключні майнові права власника свідоцтва, що відповідно до статті 20 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» визнається порушенням. Посилаючись на статті Цивільного кодексу України, а також на практику Верховного Суду щодо застосування принципу найбільш справедливого та ефективного способу захисту прав інтелектуальної власності в мережі Інтернет, позивач вважає, що належним способом захисту у даній категорії справ є примусове переделегування доменного імені на його користь. Оскільки процедура обігу та зміни статусу доменних імен регулюється «Регламентом публічного домену. Версія 3.5», який відповідно до статті 7 ЦК України є усталеним звичаєм ділового обороту в цій сфері, і всі зміни до реєстру вносяться виключно реєстратором, позивач просить зобов`язати ТОВ «НІК.ЮЕЙ» вчинити дії щодо переделегування домену за наведеними технічними реквізитами та заборонити ОСОБА_2 подальше використання торговельної марки.

07 квітня 2026 року від відповідача ОСОБА_2 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому він позовні вимоги не визнає у повному обсязі та просить у задоволенні позову відмовити. Свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що спірне доменне ім`я wo.com.ua було зареєстроване ним 01 серпня 2005 року, тобто майже на 16 років раніше, ніж позивач подав заявку на реєстрацію своєї торговельної марки (15 березня 2021 року). На момент реєстрації домену жодних прав позивача на відповідний знак для товарів і послуг не існувало, а отже, він не міг порушити права, яких ще не було. Відповідач зазначає, що доменна зона .com.ua є відкритою та не вимагає обов`язкової наявності свідоцтва на торговельну марку для здійснення реєстрації. Крім того, позначення «WO» є надзвичайно коротким (двобуквеним), загальновживаним та не може монополізуватися однією особою, оскільки в Україні існує значна кількість торговельних марок із подібними елементами.

Також відповідач наголошує на своїй добросовісності, вказуючи, що доменне ім`я регулярно продовжувалося та утримувалося ним протягом майже 20 років для підготовки власного проєкту. На підтвердження відсутності наміру імітувати діяльність позивача, ОСОБА_2 долучив скріншоти свого сайту, тематика якого присвячена комп`ютерним ретро-іграм, що жодним чином не перетинається з діяльністю позивача (продаж техніки), а отже, виключає можливість введення споживачів в оману. Окремо відповідач звернув увагу суду на те, що позивач не вживав заходів досудового врегулювання спору, а одразу звернувся з майновою вимогою про примусове переделегування (відчуження) активу. У поданому відзиві ОСОБА_2 просив суд розглядати справу за його відсутності у зв`язку з перебуванням за межами України.

18 травня 2026 року через підсистему «Електронний суд» представником позивача адвокатом Єрдакієм Михайлом Валерійовичем було подано письмові пояснення на відзив. Позивач категорично не погоджується з доводами відповідача, зазначаючи, що факт реєстрації домену в 2005 році не позбавляє власника свідоцтва на торговельну марку наданих йому законом виключних майнових прав, зокрема, права забороняти іншим особам використання тотожного позначення в мережі Інтернет. Щодо тематики веб-ресурсу, представник позивача звернув увагу суду на те, що відповідач вводить суд в оману, на момент подання позову (січень 2026 року) сайт за адресою wo.com.ua був абсолютно порожнім, а інформація про «ретро-ігри» почала додаватися туди штучно у лютому-березні 2026 року, вже після відкриття провадження у цій справі, на підтвердження чого надано скріншоти.

Щодо тверджень відповідача про відсутність досудового врегулювання та його добросовісність, представник позивача надав суду копії листування сторін у месенджері «Viber». Згідно з наданими матеріалами, на пропозицію позивача добровільно припинити порушення прав, відповідач висунув вимогу сплатити йому 20 000 доларів США за переоформлення домену. При цьому, як зазначає позивач, відповідач обґрунтовував таку ціну саме цінністю бренду позивача, погрожуючи ризиками фішингу (інтернет-шахрайства), витоком брендового трафіку та підривом довіри клієнтів інтернет-магазину позивача, який розміщений за схожою адресою «wo.ua». На думку позивача, такі дії відповідача мають ознаки кіберсквотингу та свідчать про його недобросовісність. З урахуванням викладеного, позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач 2 Товариство з обмеженою відповідальністю «НІК.ЮЕЙ», будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, правом на подання відзиву на позовну заяву по суті спору не скористався, будь-яких заяв чи клопотань до суду не направляв.

У ході підготовчого провадження представник позивача Єрдакій М.В. у судових засіданнях позовні вимоги підтримував у повному обсязі, надавав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та письмових поясненнях, просив суд їх задовольнити, посилаючись на долучені до матеріалів справи докази. Представники відповідачів у підготовчі судові засідання не з`являлися.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 24 червня 2026 року підготовче провадження у справі було закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на той же день.

В судове засідання з розгляду справи по суті 24 червня 2026 року учасники справи не з`явилися.

Відповідач ОСОБА_2 у своєму відзиві просив суд розглядати справу без його участі. Представник позивача Єрдакій М.В. у судовому засіданні 27.04.2026 року заявив клопотання про розгляд справи по суті без його участі.

Представник відповідача ТОВ «НІК.ЮЕЙ» у судове засідання по суті не з`явився, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, повно, всебічно та об`єктивно оцінивши надані сторонами письмові докази у їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного висновку.

Вирішуючи спір по суті та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частин першої та третьої статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 418 ЦК України, право інтелектуальної власності це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 420 ЦК України визначено об`єкти права інтелектуальної власності, до яких, зокрема, належать торговельні марки (знаки для товарів і послуг).

Відповідно до статті 424 ЦК України, майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об`єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Згідно зі статтею 432 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 492 ЦК України, торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Відповідно до частин першої та другої статті 494 ЦК України, набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом. Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною першою статті 495 ЦК України, майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є: 1) право на використання торговельної марки; 2) виключне право дозволяти використання торговельної марки; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Частиною другою статті 495 ЦК України встановлено, що майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку володіє власник відповідного свідоцтва, володілець міжнародної реєстрації, особа, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором.

Поряд із загальними нормами цивільного законодавства, суспільні відносини щодо набуття, здійснення та захисту прав інтелектуальної власності на твори та інші об`єкти врегульовано спеціальним нормативно-правовим актом Законом України «Про авторське право і суміжні права» (далі Закон).

Відповідно до пунктів 5, 6 та 15 частини першої статті 1 Закону, веб-сайт це сукупність даних, електронної (цифрової) інформації, зокрема об`єктів авторського права та/або суміжних прав тощо, пов`язаних між собою і структурованих у межах адреси веб-сайту та/або облікового запису власника такого веб-сайту, доступ до яких здійснюється через адресу в мережі Інтернет. Веб-сторінка складова частина веб-сайту, розташована за спеціальною адресою в мережі Інтернет. Власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, та/або отримувач послуг хостингу.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону, авторське право становлять особисті немайнові права автора і майнові права суб`єктів авторського права.

Частинами першою та третьою статті 9 Закону встановлено, що авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Твір вважається створеним з моменту первинного надання йому будь-якої об`єктивної форми. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація авторського права чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону, суб`єкт авторського права має право використовувати твір будь-яким способом (способами), а також виключне право дозволяти або забороняти використання твору іншими особами. Способами використання твору є, зокрема, інтерактивне надання доступу публіці та інші способи доведення до загального відома публіки, а також відтворення і розповсюдження.

Статтею 53 Закону визначено, що підставами для захисту особистих немайнових та/або майнових авторських прав є будь-яке порушення, невизнання або оспорювання таких прав, а також створення загрози порушення таких прав. Порушенням майнових авторських прав є використання об`єкта авторського права без дозволу суб`єкта таких прав, у тому числі незаконне використання об`єктів авторського права із застосуванням мережі Інтернет.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 55 Закону, суб`єкти авторського права мають право звертатися за захистом до суду з вимогою про припинення та/або заборону вчиняти дії, що порушують авторське право та/або суміжні права чи створюють загрозу їх порушення.

Оцінюючи наданий позивачем доказ, а саме витяг з публічної бази даних «WHOIS» щодо доменного імені wo.com.ua, суд приходить до висновку про його належність, допустимість, достовірність та достатність у розумінні статей 77-80 ЦПК України. Вказаний доказ є належним, оскільки містить інформацію щодо предмета доказування статусу спірного домену та особи його реєстратора. Доказ є допустимим та достовірним, оскільки одержаний з відкритого офіційного джерела, а його достатність полягає в тому, що він у сукупності з відповіддю ТОВ «НІК.ЮЕЙ», наданою на виконання ухвали суду про забезпечення доказів, дає змогу суду встановити факт функціонування доменного імені, визначити Відповідача 2 як офіційного реєстратора та ідентифікувати Відповідача 1 як реєстранта (власника) цього домену.

У постанові Верховного Суду від 30 липня 2019 року у справі № 910/677/18 зазначено, що належним доказом встановлення власника веб-сайту є інформація про реєстранта відповідного доменного імені, отримана з відповідних баз даних чи довідок компетентних центрів. Зокрема, у пункті 16 вказаної постанови Суд підтвердив, що власником веб-сайту презюмується саме реєстрант доменного імені, а роздруківки та довідки щодо реєстрації домену є належними доказами для ідентифікації особи, яка несе відповідальність за використання відповідного інтернет-ресурсу.

У постанові Верховного Суду від 03 грудня 2020 року у справі № 760/21147/17 (провадження № 61-13421св19) вказано, що належність веб-сайту та встановлення особи його власника (реєстранта доменного імені) належним чином підтверджується відповіддю (інформацією) компанії-реєстратора доменних імен. Суд касаційної інстанції погодився з тим, що відомості від компанії-реєстратора є ключовим доказом для визначення належного суб`єкта відповідальності у правовідносинах, що виникають у мережі Інтернет.

У постанові Верховного Суду від 04 листопада 2020 року у справі № 757/108/19 (провадження № 61-18365св19) додатково наголошено, що факт належності веб-сайту певній особі підтверджується довідками з відомостями про власника веб-сайту, сформованими на підставі даних про реєстрацію доменного імені. Згідно з висновками Верховного Суду, відомості про реєстрацію доменного імені є достатніми для ідентифікації реєстранта як особи, що здійснює фактичний контроль над доменом, і виступають базовим доказом у спорах щодо неправомірного використання об`єктів права інтелектуальної власності чи інформації в мережі Інтернет.

У постанові Верховного Суду від 29 липня 2020 року у справі № 760/20696/15-ц (провадження № 61-12498св18) при вирішенні питання про недійсність свідоцтв на знаки для товарів і послуг через схожість до ступеня сплутування в межах 03 класу МКТП, Суд вказав на необхідність детального дослідження відомостей про реєстрацію та використання відповідних позначень у цивільному обороті, підтвердивши, що письмові висновки судових експертиз та соціологічних досліджень щодо сприйняття споживачами словесних елементів є визначальними для встановлення можливості введення в оману.

У постанові Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі № 826/1765/18 (провадження № К/9901/915/19) колегія суддів звернула увагу на обов`язковість дослідження послідовності дій адміністраторів бази даних відповідних реєстрів дворівневого принципу та зазначила, що належне внесення відомостей до електронних баз даних забезпечує легітимність реалізації особами своїх прав, а безпідставне вилучення або приховування такої інформації з набору відкритих даних є протиправним.

У постанові Верховного Суду від 09 квітня 2020 року у справі № 742/3715/17 (провадження № 61-9702св19) сформульовано висновок, що відповідно до положень статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» за відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, а дані публічного Інтернет-сервісу WHOIS та довідки Центру компетенції адресного простору українського сегмента мережі Інтернет є належними джерелами відомостей для встановлення належного відповідача.

Окрім цього, відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у своєму відзиві на позовну заяву стверджує, що доменне ім`я wo.com.ua було зареєстроване ним 01 серпня 2005 року. Позивач у своїх заявах по суті справи та наданих суду поясненнях вказану обставину не спростовує та не заперечує факту і дати створення спірного домену.

Зважаючи на те, що зазначена обставина фактично визнається обома учасниками справи, і у суду відсутні обґрунтовані сумніви щодо її достовірності суд у відповідності до вимог частини першої статті 82 ЦПК України визнає встановленим факт первинної реєстрації доменного імені wo.com.ua 01 серпня 2005 року.

Відповідно до статті 418 ЦК України право інтелектуальної власності є непорушним, і ніхто не може бути його позбавлений чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом. Статтею 495 цього ж Кодексу визначено, що майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є виключне право дозволяти її використання та перешкоджати її неправомірному використанню іншими особами.

Механізми набуття, реалізації та захисту цих прав конкретизовано в Законі України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». Згідно з абзацами четвертим та п`ятнадцятим статті 1 вказаного Закону, торговельна марка це позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб, тоді як доменне ім`я це ім`я, що використовується для адресації комп`ютерів і ресурсів в Інтернеті.

Абзацом четвертим пункту 4 статті 16 Закону встановлено, що використанням торговельної марки визнається, серед іншого, застосування її в мережі Інтернет.

Пунктом 5 статті 16 зазначеного Закону передбачено, що свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди зареєстровану торговельну марку або схожі з нею позначення.

Проте, відповідно до абзаців першого та другого пункту 6 статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», виключне право власника свідоцтва забороняти іншим особам використовувати без його згоди зареєстровану торговельну марку не поширюється на здійснення будь-якого права, що виникло до дати подання заявки або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки.

Наведена правова норма має значення для юридичної оцінки цього спору. Матеріалами справи підтверджується, що реєстрація спірного доменного імені на користь відповідача відбулася раніше, ніж дата подання позивачем заявки на реєстрацію торговельної марки. На момент реєстрації відповідачем доменного імені позивач ще не був носієм майнових прав інтелектуальної власності на тотожне чи схоже позначення, оскільки таких прав юридично не існувало. Таким чином, право відповідача на адміністрування та використання доменного імені виникло правомірно.

Сам по собі факт пізнішої реєстрації позивачем торговельної марки не наділяє його правом зворотної дії вимагати скасування або заборони використання раніше зареєстрованого доменного імені. Застосування чинної норми пункту 6 статті 16 спеціального Закону прямо унеможливлює ситуацію, за якої правомірно набуте благо (право на використання домену) ставало б порушенням виключно через односторонні дії іншої особи з реєстрації торгової марки в майбутньому. Оскільки використання відповідачем доменного імені є безпосереднім здійсненням права, що виникло до дати подання заявки на торговельну марку, у діях відповідача відсутній склад цивільного правопорушення у сфері інтелектуальної власності. Крім того, суд звертає увагу, що реєстрація торгової марки (ТМ) не є обов`язковою для більшості доменних зон, в тому числі і для .com.ua.

Щодо наданих Позивачем скріншотів листування у месенджері «Viber» та Відповідачем знімків екрана веб-ресурсів, суд зазначає, що відповідно до статті 100 ЦПК України роздруківки електронної переписки та веб-сторінок є лише паперовими копіями електронних доказів. Оскільки вони не засвідчені у встановленому законом порядку, не містять електронного підпису та не підтверджені оригіналами на відповідних технічних носіях або висновками експертів, такі матеріали не можуть вважатися належними й допустимими доказами.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, судові витрати, понесені позивачем у вигляді сплаченого судового збору за вимоги майнового та немайнового характеру, відшкодуванню не підлягають та залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 15, 16, 418, 420, 424, 432, 492, 494, 495 ЦК України, статтею 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», статтями 2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «НІК.ЮЕЙ» про заборону використання торговельної марки та зобов`язання переделегувати доменне ім`я відмовити в повному обсязі.

Судові витрати по справі залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Оскільки розгляд справи здійснювався судом за відсутності учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 24 червня 2026 року.

ПОЗИВАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

ВІДПОВІДАЧ 1: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

ВІДПОВІДАЧ 2: Товариство з обмеженою відповідальністю «НІК.ЮЕЙ», ЄДРПОУ 34984247, адреса: 49087, Україна, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Галини Мазепи, буд. 73, кв. 161.

Суддя Н. В. Недобитюк