Рішення № 137673287, 23.06.2026, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/4556/26

Провадження №2/524/4451/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2026

Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі:

головуючого судді Ковальчук Т. М.,

за участю секретаря судових засідань Воблікової І. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (далі ТОВ «Фінансова компанія «Ейс») звернулось до суду із зазначеною позовною заявою, у якій просило стягнути з ОСОБА_1 (далі відповідач, ОСОБА_1 ) 23745,18 грн заборгованості за кредитним договором № 926084470 від 10 липня 2019 року, а також 2662,40 грн сплаченого судового збору та 7000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10 липня 2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії № 926084470 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, за умовами якого останній отримав 12000,00 грн на його банківську карту.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання виконало у повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 14999,00 грн, а останній свої зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у сумі 38565,38 грн, з яких: 9163,30 грн заборгованість за основним боргом, 14581,88 грн за нарахованими та несплаченими відсотками, 14820,20 грн заборгованість за штрафними санкціями.

28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01.

05 серпня 2020 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» уклали договір факторингу № 05/0820-01.

08 липня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТОВ Фінансова компанія «Ейс» уклали договір факторингу № 08/07/25-Е.

Ухвалою від 23 квітня 2026 року Автозаводський районний суд міста Кременчука відкрив провадження у справі для розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив проводити розгляд справи без участі його представника, проти ухвалення у справі заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, із клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався, своїм правом подати відзив на позовну заяву не скористався.

Згідно з частиною першою статті 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною першою статті 280 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, убачається, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У рішеннях ЄСПЛ, зокрема звертає увагу, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

За наведених обставин, відповідно до вимог частини першої статті 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За правилами частини другої статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України від 03 вересня 2015 року № 675-VIII «Про електронну комерцію» (далі Закон № 675-VIII) електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

За правилами частини дванадцятої статті 11 цього Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону № 675-VIII, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями статті 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі з використанням КЕП, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Суд установив, що 10 липня 2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали Договір № 926084470 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, за умовами якого кредитодавець надає позичальникові кредит без конкретної споживчої мети на суму 14999,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності. Строк дії договору становить 30 днів. Нарахування процентів за користування кредиту здійснюється у розмірі 0,46 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування уми кредиту до закінчення строку кредиту.

На виконання умов договору первісний кредитор надав ОСОБА_1 кошти у сумі 14999,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 10 липня 2019 року, а також випискою про рух коштів по банківській карті ОСОБА_1 № НОМЕР_1 за період із 10 липня 2019 року по 15 липня 2019 року, наданої АТ «Райффайзен Банк» на виконання ухвали суду від 23 квітня 2026 року.

06 серпня 2019 року сторони уклали додаткову угоду до договору № 926084470 від 10 липня 2019 року, відповідно до якої дійшли згоди у зв`язку з неможливістю виконання умов договору та на підставі звернення позичальника продовжити строк, на який був наданий кредит, на 27 днів.

При цьому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 23745,18 грн за тілом кредиту та відсотками за користування кредитними коштами без урахування штрафних санкцій, передбачених статтею 625 ЦК України.

28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01.

05 серпня 2020 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» уклали договір факторингу № 05/0820-01.

08 липня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТОВ Фінансова компанія «Ейс» уклали договір факторингу № 08/07/25-Е.

Відповідно до наданих позивачем розрахунків заборгованості за кредитним договором № 926084470 від 10 липня 2019 року заборгованість договором становить 38565,38 грн, з яких: 9163,30 грн заборгованість за основним боргом, 14581,88 грн за нарахованими та несплаченими відсотками, 14820,20 грн заборгованість за штрафними санкціями.

Приписами частини першої статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язань або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).

З урахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку про підтвердження факту укладення договору № 926084470 про надання споживчого кредиту від 10 липня 2019 року між відповідачем та відповідною фінансовою установою, невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення, отриманих в борг коштів, та наявності в нього боргових зобов`язань перед позивачем, який набув права вимоги за цим кредитним договором за договором факторингу. Наведені обставини відповідачем не спростовані.

Водночас суд не вбачає підстав для стягнення заборгованості за процентами після 05 вересня 2019 року, нарахованої поза межами дії кредитного договору.

Так, за умовами договору № 926084470 від 10 липня 2019 року кредит надається строком на 30 днів (пункт 1.3); відсотки нараховуються до закінчення строку, визначеного пунктом 1.3 цього договору (пункт 1.4); у випадку користування позивальником кредитом понад строк, встановлений пунктом 1.3, або додатковими угодами, зобов`язання позичальника за договором продовжується на весь період фактичного користування кредитом, при цьому застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом у розмірі 1,7 (пункт 4.2); сторони погоджуються, що проценти, нараховані згідно з пунктом 4.2 договору після закінчення строку кредиту, визначеного пунктом 1.3 цього договору, є процентами, що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами в розумінні частини другої статті 625 ЦК України.

Додатковою угодою до договору № 926084470 від 06 серпня 2019 року сторони дійшли згоди на підставі звернення позичальника продовжити строк, на який був наданий кредит, на 27 днів, починаючи з 09 серпня 2019 року, зі сплатою з цього періоду процентів за ставкою 0,85.

Ураховуючи наведене, загальний строк кредитування за наведеними вище договорами становить 57 днів, натомість із доданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається нарахування відповідачу процентів за користування кредитними коштами поза межами дії кредитного договору. При цьому зі змісту самого договору не вбачається автоматичної пролонгації дії договору, а навпаки зазначено, що нараховані поза межами строку дії договору кредитування проценти є такими, що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами в розумінні частини другої статті 625 ЦК України.

Суд звертає увагу, що з 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану. 15 березня 2020 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено новими пунктом 18, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на викладене, суд вбачає наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача відсотків за користування кредитними коштами лише в межах дії строку кредитного договору. З урахуванням сплачених відповідачем сум загальна сума його заборгованості перед позивачем становить 11282,78 грн, з яких 9163,30 грн заборгованість за тілом кредиту, та 2119,48 грн за нарахованими процентами за користування кредитними коштами.

За правилами статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Звертаючись до суду, позивач на підтвердження понесення витрат у сумі 7000,00 грн на правову допомогу долучив до позовної заяви: договір про надання правової допомоги 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року; додаткову угоду до Договору та акт прийому-передачі наданих послуг.

Отже, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача надано всі необхідні докази.

При цьому суд ураховує, що за правилами частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а передбачені статтею 141 ЦПК України підстави для відступу від загального правила розподілу судових витрат у даному випадку відсутні.

За правилами статті 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути понесені позивачем судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме 1265,17 грн судового збору та 3326,40 грн правничих витрат.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 137, 141, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» 11282 (одинадцять тисяч двісті вісімдесят дві) грн 78 коп. заборгованості за договором № 926084470 від 10 липня 2019 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» 1265 (одну тисячу двісті шістдесят п`ять) грн 17 коп. судового збору та 3326 (три тисячі триста двадцять шість) грн 40 коп. витрат на правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», ЄДРПОУ: 42986956, адреса: вул. Поправки Юрія, буд. 6, каб. 13, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Т. М. Ковальчук