Ухвала суду № 137673286, 23.06.2026, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/2492/26

Провадження № 2/524/3070/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року

Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі:

головуючого судді Ковальчук Т. М.,

за участю секретаря Воблікової І. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

У березні 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до Автозаводського районного суду міста Кременчука із зазначеною позовною заявою. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 березня 2026 року для розгляду цієї справи визначено суддю Ковальчук Т. М.

Ухвалою від 24 березня 2026 року суд відкрив провадження у справі та призначив судове засідання.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просив проводити розгляд без його та відповідача участі, а також зазначив, що відповідач визнає вимогу позивача про стягнення з нього 18480,00 грн заборгованості, яку вже погасив 31 травня 2026 року. При цьому, посилаючись на неспівмірність заявленої суми витрат на правову допомогу, просить відмовити у її стягненні на користь позивача. Так, зазначає, зокрема, що позовна заява є типовою (бланкетною); окрім відомостей про боржника та першого абзацу, містить загальні посилання на положення договору та норми чинного законодавства; щодо взаємовідносин між Кредитором та Новим кредитором мають недоліки (неправильно зазначено номер та дата Договору відступлення права вимоги); розрахунок позовних вимог не здійснювався; як на підтвердження погодженої суми виконання наданих послуг (правової/правничої) допомоги надано Акт № 908 від 13 лютого 2026 року зі сторони ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» неповноважною особою, оскільки додана до позовної заяви довіреність на представництво інтересів юридичної особи втратила чинність 13 липня 2025 року та у подальшому даний правочин не було схвалено ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (оплату за надані послуги не проведено), отже відсутні підстави вважати, що позивач поніс витрати на правничу допомогу на час розгляду справи в суді і подання відзиву на позовну заяву.

Представник позивача подав клопотання, в якому просив проводити розгляд за його відсутності, щодо обставин погашення відповідачем суми заборгованості не заперечував, однак просив стягнути з останнього 2662,40 грн судового збору та 8000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. При цьому за висновками Верховного Суду предмет спору може припинити своє існування, зокрема, і після відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною другою статті 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

За правилами частини третьої статті 142 ЦПК України якщо позивач не підтримує своїх вимог внаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе закрити провадження у справі, а також повернути позивачу сплачений судовий збір, та стягнути на його користь понесені витрати на правничу допомогу.

Звертаючись до суду, позивач на підтвердження понесення витрат у сумі 8000,00 грн на правову допомогу долучив до позовної заяви: договір про надання правової допомоги № 0107 від 01 серпня 2025 року; акт наданих послуг від 13 лютого 2026 року та детальний опис наданих послуг від 13 лютого 2026 року.

Отже, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача надано всі необхідні докази.

Щодо доводів відповідача про неспівмірність розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу з обсягом наданих послуг, суд вважає необхідним зазначити наступне.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У частинах четвертій шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові від 19 лютого 2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Крім того, згідно з пунктом пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу представник позивача надав наступні документи: договір про надання правової допомоги № 43657029 від 02 січня 2026 року, додаткову угоду № 4018683 до договору № 43657029 від 02 січня 2026 року про надання правової допомоги.

Водночас суд враховує викладені у постанові від 14 листопада 2019 року у справі № 826/15063/18 висновки Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, за якими: «…суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо».

Виходячи з принципу співмірності (який, включає у себе, зокрема такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт), суд вважає за можливе обмежити належний до стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» розмір витрат на професійну правничу допомогу, визначивши його у сумі 3000,00 грн.

Керуючись статтями 133, 137, 142, 255 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 3000 (три тисячі) грн витрат на правничу допомогу.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, м. Львів) з державного бюджету сплачений судовий збір в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. згідно з платіжною інструкцією № 7752 від 06 лютого 2026 року.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 261 ЦПК України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя Т. М. Ковальчук