Рішення № 137673078, 24.06.2026, Кельменецький районний суд Чернівецької області

Справа №717/882/26

Номер провадження 2/717/536/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року

Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючої судді Кудиби З. І.

секретаря: Житарюк А. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (місцезнаходження: м. Київ, О. Теліги, буд. 6-В, корп 4; ЄДРПОУ 20033533) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИЛА:

Представник Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» Білий Віталій Сергійович звернувся до Кельменецького районного суду Чернівецької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 8 381,00 грн, судового збору у розмірі 3 328,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Позовні вимоги Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА» обґрунтовує тим, що 03 квітня 2025 року в селищі Кельменці Дністровського району Чернівецької області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ВАЗ, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля Ford, державний номерний знак НОМЕР_3 .

Згідно з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколом), дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_1 , внаслідок порушення ним вимог Правил дорожнього руху України.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль Ford, державний номерний знак НОМЕР_4 , отримав механічні пошкодження.

На момент настання дорожньо-транспортної пригоди автомобіль Ford, державний номерний знак НОМЕР_3 , був застрахований у ПрАТ «СК «УНІКА» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 700009/4605/0000146 від 11 вересня 2024 року, укладеного зі страхувальником ОСОБА_2 .

Після настання страхового випадку страхувальник звернувся до ПрАТ «СК «УНІКА» із заявою про виплату страхового відшкодування.

За результатами розгляду поданих документів позивачем складено страховий акт та визначено розмір страхового відшкодування у сумі 19 435,13 грн, який було виплачено страхувальнику.

На час вчинення дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована в АТ «СГ «ТАС» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АТ005023639.

06 травня 2025 року АТ «СГ «ТАС» виплатило страхове відшкодування у розмірі 11 054,13 грн, визначивши його із врахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу та франшизи.

Оскільки сума виплаченого страховиком відповідача страхового відшкодування не покрила повного розміру шкоди, відшкодованої позивачем за договором добровільного страхування, до ПрАТ «СК «УНІКА» перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

Посилаючись на те, що різниця між сумою виплаченого позивачем страхового відшкодування та сумою страхового відшкодування, отриманого від страховика відповідача, становить 8 381,00 грн, позивач просить стягнути вказану суму з ОСОБА_1 , а також понесені судові витрати.

Ухвалою Кельменецького районного суду Чернівецької області від 04 травня 2026 року відкрито провадження у даній цивільній справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився. Представниця відповідача адвокатка Якубенко О. Ю. в судовому засіданні заперечила проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві.

Представницею відповідача у встановлений судом строк подано відзив на позовну заяву, в якому остання просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.

Відповідно до положень статей 43, 174, 178 ЦПК України відповідач реалізував надане йому процесуальне право на подання відзиву та викладення заперечень проти позову.

Враховуючи належне повідомлення учасників справи про дату, час і місце судового розгляду, а також наявність у матеріалах справи достатніх доказів для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін на підставі наявних у справі матеріалів.

В судовому засіданні 17 червня 2026 року суд оголосив про перехід на стадію оголошення судового рішення 24 червня 2026 року.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд встановив такі обставини.

03 квітня 2025 року в селищі Кельменці Дністровського району Чернівецької області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ВАЗ, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля Ford, державний номерний знак НОМЕР_3 .

Факт дорожньо-транспортної пригоди, обставини її настання та вина ОСОБА_1 підтверджуються повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколом), складеним учасниками пригоди.

Із зазначеного Європротоколу вбачається, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення відповідачем вимог Правил дорожнього руху України, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Таким чином, факт настання дорожньо-транспортної пригоди та вина відповідача у її вчиненні судом встановлені та сторонами фактично не оспорюються.

Разом із тим сам по собі факт дорожньо-транспортної пригоди та наявність вини відповідача не є безумовною підставою для задоволення заявлених позовних вимог, оскільки для покладення цивільно-правової відповідальності на особу необхідним є встановлення усіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема факту заподіяння шкоди та її розміру.

Судом встановлено, що на момент настання дорожньо-транспортної пригоди автомобіль Ford, державний номерний знак НОМЕР_3 , був застрахований у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «УНІКА» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 700009/4605/0000146 від 11 вересня 2024 року.

Після настання дорожньо-транспортної пригоди до позивача надійшла заява про виплату страхового відшкодування.

На підтвердження розміру завданої шкоди позивачем до матеріалів справи долучено документи огляду транспортного засобу та ремонтну калькуляцію № 2759466170 від 07 квітня 2025 року, відповідно до якої вартість відновлювального ремонту автомобіля Ford Transit визначена у сумі 22 205,13 грн.

Однак, оцінюючи зазначені документи відповідно до вимог статей 76, 77, 78, 79, 80 та 89 ЦПК України, суд не може покласти зазначені документи в основу висновку про розмір завданої шкоди.

Так, надані позивачем документи огляду транспортного засобу та ремонтна калькуляція не містять підписів осіб, які їх складали, а також відомостей щодо осіб, відповідальних за проведення огляду транспортного засобу та визначення вартості його відновлювального ремонту. У зв`язку з цим суд позбавлений можливості перевірити достовірність вихідних даних, використаних під час визначення вартості ремонту, та дійти переконливого висновку щодо відповідності зазначеного у цих документах розміру збитків фактичним обставинам справи.

Відсутність підписів відповідальних осіб унеможливлює перевірку походження зазначених документів, достовірності наведених у них відомостей та відповідності викладених висновків фактичним обставинам справи.

Крім того, із наданих документів неможливо встановити, ким саме проводився огляд транспортного засобу, коли саме він проводився, чи був присутній власник транспортного засобу під час такого огляду, чи погоджувався він із переліком виявлених пошкоджень та чи відповідають зафіксовані пошкодження саме наслідкам дорожньо-транспортної пригоди від 03 квітня 2025 року.

Суд також враховує, що ремонтна калькуляція сама по собі не підтверджує фактичний розмір шкоди, завданої транспортному засобу, оскільки містить лише розрахунок можливих витрат на його відновлення та підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами.

Матеріали справи не містять актів виконаних робіт, рахунків-фактур, документів станції технічного обслуговування, висновку експерта, звіту суб`єкта оціночної діяльності або інших належних доказів, які б давали можливість суду перевірити правильність визначення розміру шкоди..

За таких обставин суд позбавлений можливості перевірити правильність визначення вартості відновлювального ремонту у розмірі 22 205,13 грн та дійти переконливого висновку про те, що саме така сума відповідає реальному розміру шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Із страхового акта та платіжної інструкції вбачається, що позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 19 435,13 грн.

Разом із тим сам факт здійснення страхової виплати не свідчить про доведеність розміру шкоди та не звільняє позивача від обов`язку довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Страховий акт та платіжні документи підтверджують виключно факт прийняття страховиком рішення про виплату грошових коштів та факт їх перерахування, проте не підтверджують достовірності розрахунку збитків, покладеного в основу такої виплати.

Отже, суд доходить висновку, що матеріали справи містять належні докази факту дорожньо-транспортної пригоди та факту здійснення страхової виплати, однак не містять достатніх та достовірних доказів, які б підтверджували фактичний розмір шкоди, завданої внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди.

Крім того, судом встановлено, що на момент настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в АТ «СГ «ТАС» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АТ005023639.

Із наданих до суду доказів убачається, що після звернення позивача до страховика цивільно-правової відповідальності відповідача АТ «СГ «ТАС» здійснило страхову виплату в розмірі 11 054,13 грн.

При цьому під час визначення розміру страхового відшкодування страховиком було застосовано коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу та враховано франшизу, передбачену умовами відповідного договору страхування.

Позивач вважає, що різниця між сумою виплати, здійсненою ним на користь страхувальника, та сумою страхового відшкодування, виплаченою АТ «СГ «ТАС», підлягає стягненню з відповідача як особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.

Разом із тим суд не може погодитися з такими доводами з огляду на наступне.

Відповідно до статей 12 та 81 ЦПК України саме на позивача покладається обов`язок доведення тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Однією з обов`язкових обставин, яка підлягає доказуванню у справах про відшкодування шкоди та у спорах, що виникають із суброгаційних правовідносин, є фактичний розмір шкоди, завданої потерпілій особі.

При цьому обов`язок доказування не може вважатися виконаним лише шляхом подання внутрішніх документів страхової компанії, якщо такі документи не дають можливості перевірити достовірність наведених у них відомостей та встановити реальний розмір збитків.

Як уже зазначалося судом, ремонтна калькуляція, на яку посилається позивач як на основний доказ розміру шкоди, не містить підпису особи, яка її склала, а документи огляду пошкодженого транспортного засобу не підписані особами, які проводили огляд транспортного засобу.

За відсутності підписів відповідальних осіб зазначені документи не дають можливості встановити особу, яка проводила розрахунок вартості ремонту, перевірити її повноваження та оцінити достовірність викладених у документах відомостей.

Відповідно до вимог статті 89 ЦПК України жоден доказ не має для суду наперед встановленої сили, а належність, допустимість, достовірність кожного доказу та достатність доказів у їх сукупності оцінюються судом за внутрішнім переконанням.

Оцінюючи подані позивачем докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що вони не дають можливості достовірно встановити фактичний розмір матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Суд звертає увагу, що поряд із фактом здійснення страхової виплати позивач повинен довести також фактичний розмір шкоди, завданої потерпілому майну.

Сам факт виплати страхового відшкодування не створює безумовного обов`язку для відповідача компенсувати таку виплату, якщо позивачем не доведено, що вона відповідає реальному розміру шкоди.

Суд також враховує, що суброгація, передбачена статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України «Про страхування», виникає лише в межах фактичних витрат страховика, які мають бути належним чином підтверджені допустимими доказами.

Отже, сам по собі факт виплати позивачем страхового відшкодування не звільняє його від обов`язку довести, що така виплата здійснена саме у розмірі фактично завданої шкоди та що відповідний розмір шкоди підтверджується належними доказами.

Оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження фактичного розміру збитків суду не надано, твердження позивача про існування невідшкодованої частини шкоди в сумі 8 381,00 грн ґрунтується виключно на внутрішніх розрахунках страховика та не підтверджується належними доказами у розумінні положень цивільного процесуального законодавства.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зобов`язана відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою лише за умови встановлення такого фактичного розміру шкоди належними та допустимими доказами.

Оскільки у даній справі позивачем не доведено фактичний розмір шкоди, суд позбавлений можливості встановити наявність передбачених зазначеною нормою підстав для покладення на відповідача обов`язку зі сплати заявленої до стягнення суми.

За таких обставин позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» є недоведеними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, статтями 22, 1166, 1187, 1192, 1194, 993 Цивільного кодексу України, статтею 27 Закону України «Про страхування», суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відмовити повністю.

Судові витрати, понесені Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА», у тому числі витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу, залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Кельменецький районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 24 червня 2026 року.

Суддя Кудиба З. І.