Рішення № 137671344, 23.06.2026, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/172/26

провадження № 2/136/80/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області у складі головуючого судді Іванця О.Д., за участі секретаря судового засідання Козаченко А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування позову зазначено, що 21 листопада 2021 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 336098390 у формі електронного документа з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора MNV4H63P. Відповідачу було надано кредит у розмірі 10 000 грн, а в подальшому суму кредиту збільшено до 22 000 грн. Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі та перерахував відповідачеві відповідну суму коштів, однак останній свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Також позивач зазначає, що право вимоги за вказаним кредитним договором неодноразово відступалося на підставі договорів факторингу, а саме: від ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та Реєстру прав вимоги № 175 від 05.05.2022; від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на підставі договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 та Реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023; від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «ЕЙС» на підставі договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025, Реєстру боржників від 14.07.2025 та Акту приймання-передачі Реєстру боржників.

Посилаючись на набуття права вимоги до відповідача та невиконання останнім зобов`язань за кредитним договором, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 64 244,20 грн, з яких 22 000 грн заборгованість за тілом кредиту та 42 244,20 грн заборгованість за нарахованими процентами, а також понесені судові витрати.

Викладені обставини слугували підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 13.02.2026 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а відповідачу визначено строк для подання відзиву. Також витребувано в Банка-емітента АТ КБ "ПРИВАТБАНК" інформацію щодо платіжної картки відповідача.

Сторони не подали до суду своїх заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

24.02.2026 через систему «Електронний суд» представник відповідача подав відзив на позов, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Свою позицію відповідач мотивував тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт набуття права вимоги за кредитним договором № 336098390 від 21.11.2021. Зокрема, відповідач зазначив, що надані позивачем витяги з реєстрів прав вимоги та реєстру боржників складені заінтересованими особами, а тому самі по собі не підтверджують належним чином перехід права вимоги саме до ТОВ «ФК «ЕЙС».

Крім того, відповідач звернув увагу на те, що договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, на який посилається позивач як на першу підставу переходу права вимоги, був укладений до виникнення кредитних правовідносин між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та відповідачем, оскільки кредитний договір укладено лише 21.11.2021. На думку відповідача, на момент укладення договору факторингу не існувало визначеного зобов`язання відповідача перед первісним кредитором, а тому право вимоги за таким кредитним договором не могло бути належним чином передане ТОВ «Таліон Плюс» та в подальшому іншим правонаступникам.

Також відповідач зазначав, що позивач не надав достатніх доказів переходу права вимоги на кожному етапі його відступлення, зокрема належних доказів оплати за договорами факторингу. У зв`язку з цим відповідач вважає, що ТОВ «ФК «ЕЙС» не набуло прав первісного кредитора за спірним кредитним договором, а отже не має права вимагати стягнення заборгованості з відповідача.

Окремо відповідач заперечує проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу позивача у розмірі 7000 грн, вважаючи їх завищеними, неспівмірними зі складністю справи та такими, що не відповідають критеріям розумності й необхідності.

Водночас відповідач просить стягнути з позивача на свою користь понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн.

02.03.2026 через систему «Електронний суд» представник позивача подав відповідь на відзив, в якому зазначив, що заперечення представника відповідача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з таких підстав.

Позивач зазначив, що право вимоги за кредитним договором № 336098390 від 21.11.2021 перейшло до нього належним чином за ланцюгом договорів факторингу. Зокрема, позивач вказав, що договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, укладений між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», був чинним на момент передачі права вимоги, оскільки ними було украдено ряд додаткових угод: №19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020, №27 від31.12.2021, №31 від 31.12.2022, №32 від 31.12.2023, - якими продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року.

При цьому передача права вимоги, відбулася не в момент укладення договору факторингу, а в день підписання відповідного реєстру прав вимоги.

Позивач наголосив, що право вимоги до відповідача було включено до Реєстру прав вимоги № 175 від 05.05.2022, тобто вже після укладення кредитного договору від 21.11.2021, у зв`язку з чим вважає помилковими доводи відповідача про передачу неіснуючої або невизначеної майбутньої вимоги.

Крім того, позивач зазначив, що в подальшому право вимоги було передано від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на підставі договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 та Реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023. Позивач вказав, що строк дії цього договору також був продовжений додатковими угодами, а тому передача права вимоги відбулася в межах строку його чинності.

В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022, якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін.

Також позивач посилався на те, що 11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 11/07/25-Е, за яким право вимоги до відповідача перейшло до позивача на підставі Реєстру боржників та Акта приймання-передачі Реєстру боржників. На думку позивача, зазначені документи підтверджують його статус нового кредитора та право вимагати від відповідача погашення заборгованості.

Щодо доводів відповідача про ненадання доказів оплати за договорами факторингу позивач зазначив, що умовами договорів момент переходу права вимоги пов`язаний із підписанням відповідних реєстрів або актів приймання-передачі, а не з фактом оплати. Водночас позивач вказав, що до матеріалів справи долучено документи, які підтверджують проведення розрахунків за договорами факторингу.

Окремо позивач зазначив, що надані витяги з реєстрів прав вимоги містять необхідні відомості щодо боржника, кредитного договору, суми заборгованості та підписані сторонами, а повні реєстри містять інформацію щодо інших боржників, фінансову інформацію та персональні дані, тому не можуть надаватися в повному обсязі. На думку позивача, чинне законодавство не встановлює спеціальної форми таких витягів, а подані документи є належними та допустимими доказами переходу права вимоги.

Також позивач заперечував проти доводів відповідача щодо необґрунтованості витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, що до позовної заяви долучено документи, які підтверджують надання правничої допомоги та виконання відповідних робіт а саме договір про надання правничої допомоги, додаткову угоду про надання надання правничої допомоги та акт прийому передачі наданих послуг.

З урахуванням наведеного позивач просив відхилити заперечення відповідача, врахувати подану відповідь на відзив та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

13.04.2026 представником відповідача подано додаткові пояснення, відповідно до яких відповідач та його представник підтримали заперечення проти позовних вимог та додатково висловили позицію щодо розміру заявлених до стягнення процентів.

Відповідач зазначив, що позивач просить стягнути 42 244,20 грн процентів, нарахованих за період з 21.11.2021 по 05.05.2022, однак вважає такий розмір процентів завищеним, неспівмірним із сумою основного боргу та таким, що не відповідає принципам справедливості, добросовісності й розумності. На думку відповідача, умови договору щодо нарахування процентів є несправедливими для споживача як слабшої сторони кредитних правовідносин та призводять до непропорційного фінансового навантаження.

Також відповідач звертав увагу на те, що позивач набув право вимоги за кредитним договором на підставі договору факторингу, при цьому вартість такого набуття, за твердженням відповідача, становила лише 220 грн, тоді як заявлена до стягнення заборгованість складає 64 244,20 грн. У зв`язку з цим відповідач вважав, що стягнення процентів у заявленому розмірі призведе до отримання позивачем невиправданого прибутку та не відповідатиме балансу інтересів сторін.

Відповідач просив, у разі якщо суд дійде висновку про доведеність набуття позивачем права вимоги та факту порушення відповідачем умов кредитного договору, зменшити розмір процентів, що підлягають стягненню, визначивши їх з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ у сумі 1 916,10 грн.

З огляду на це відповідач вважає, що позовні вимоги можуть бути задоволені лише частково, а саме в загальному розмірі 23 916,10 грн, з яких 22 000 грн - тіло кредиту та 1 916,10 грн - проценти за користування кредитними коштами.

16.04.2026 представником позивача подано додаткові пояснення, відповідно до яких позивач підтримав позовні вимоги та заперечив проти доводів відповідача щодо завищеного й неспівмірного розміру процентів.

Позивач зазначив, що відповідач під час укладення кредитного договору № 336098390 від 21.11.2021 був ознайомлений з його умовами, Правилами надання грошових коштів у позику та Паспортом споживчого кредиту, які є невід`ємною частиною договору. За твердженням позивача, відповідач самостійно ініціював укладення електронного договору, обрав суму кредиту та строк кредитування, мав можливість ознайомитися з умовами договору до його підписання, не відкликав згоду на укладення договору та не відмовлявся від одержання кредиту.

Щодо розміру заборгованості позивач пояснив, що кредит було надано у межах кредитної лінії із лімітом 22 000 грн. Спочатку відповідачу було надано перший транш у сумі 10 000 грн, а 26.11.2021 - другий та третій транші на загальну суму 12 000 грн, внаслідок чого загальна сума отриманого кредиту склала 22 000 грн.

Позивач вказав, що проценти нараховувалися відповідно до погоджених сторонами умов кредитного договору та визначених у ньому процентних ставок. Також позивач зазначив, що 25.12.2021 відповідач здійснив частковий платіж у розмірі 4 256 грн на погашення нарахованих процентів, що, на думку позивача, підтверджує обізнаність відповідача про укладення договору та наявність заборгованості.

Крім того, позивач пояснив, що у зв`язку із введенням воєнного стану первісним кредитором було тимчасово звільнено клієнтів від сплати процентів за користування кредитом, а відповідні коригування були відображені в обліковій системі. Позивач також зазначив, що наступні кредитори жодних додаткових нарахувань за кредитним договором не здійснювали.

Заперечуючи проти доводів відповідача про надмірність процентів, позивач посилався на те, що кредитний договір є чинним і правомірним, його недійсність законом не встановлена та судом не визнавалася, а тому його умови є обов`язковими для сторін. Позивач вказав, що проценти були нараховані відповідно до узгоджених сторонами умов договору.

З огляду на це позивач вважає наявними правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 336098390 від 21.11.2021 у повному розмірі 64 244,20 грн, з яких 22 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 42 244,20 грн - заборгованість за несплаченими процентами, а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 грн.

Суд, дослідивши матеріали даної цивільної справи, вивчивши правові норми, що регулюють дані правовідносини, приходить до переконання, що позовні вимоги слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Правовідносини, що виникли між сторонами, урегульовані нормами ЦК України та умовами укладених між сторонами договорів.

Судом встановлено, що 21.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 336098390. З наданих суду матеріалів убачається, що вказаний договір укладено в електронній формі, через інформаційно-телекомунікаційну систему первісного кредитора, із застосуванням електронного підпису шляхом використання одноразового ідентифікатора MNV4H63P.

За умовами договору кредитодавець зобов`язувався надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії в межах кредитного ліміту 22 000,00 грн, а позичальник зобов`язувався повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними відповідно до умов договору, додатків до нього та Правил надання грошових коштів у позику.

Перший транш за договором було надано у сумі 10 000,00 грн, який підлягав поверненню до 21.12.2021. Строк кредитної лінії визначено 30 днів від дати отримання кредиту, тобто до 21.12.2021. Договором також передбачено право позичальника протягом строку дії договору збільшити суму кредиту в межах кредитного ліміту шляхом отримання наступних траншів через особистий кабінет. У подальшому сума отриманого відповідачем кредиту була збільшена та становила 22 000,00 грн.

За користування кредитом договором передбачено нарахування процентів за фіксованими процентними ставками. Протягом дисконтного періоду, визначеного п. 1.7 договору, проценти нараховуються за дисконтною процентною ставкою у розмірі 189,80 % річних, що становить 0,52 % від суми кредиту за кожний день користування ним. У разі продовження строку дисконтного періоду на умовах п. 1.8 договору, тобто за умови своєчасної оплати позичальником фактично нарахованих процентів та активації функції продовження строку, з наступного дня після закінчення первісного дисконтного періоду застосовується індивідуальна процентна ставка у розмірі 627,72 % річних, що становить 1,72 % на день від суми кредиту.

Якщо позичальник користується кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів у порядку, передбаченому п. 1.8 договору, застосовується базова процентна ставка у розмірі 722,70 % річних, що становить 1,98 % на день від суми кредиту, із перерахунком процентів з дати надання кредиту.

Крім того, відповідно до п. 1.12.2 договору, з наступного дня після закінчення дисконтного періоду у разі подальшого користування кредитними коштами позичальник зобов`язаний сплачувати проценти у розмірі 1087,70 % річних, що становить 2,98 % на день від суми кредиту за кожний день користування ним.

Проценти нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня надання відповідного траншу і до дня фактичного повернення всієї суми кредиту.

З Паспорта споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до договору № 336098390 від 21.11.2021 вбачається, що відповідачу була надана інформація про основні умови кредитування, зокрема тип кредиту - кредитна лінія, суму/ліміт кредиту, строк кредитування, порядок повернення кредиту, процентні ставки, тип процентної ставки, орієнтовну реальну річну процентну ставку та загальну вартість кредиту для споживача.

У паспорті споживчого кредиту відповідач підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи з обраних ним умов кредитування.

За змістом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або у письмовій, у тому числі електронній, формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин також вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною.

Використання електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства або за домовленістю сторін.

Згідно зі ст. 6 ЦК України та ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або необхідні для договорів такого виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 3, 4, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір може бути зроблена шляхом розміщення оферти у мережі Інтернет або в інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи про прийняття такої пропозиції може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви в електронній формі, підписання електронного повідомлення або вчинення інших дій, які вважаються прийняттям пропозиції, якщо такі дії чітко роз`яснені в інформаційній системі.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, прирівнюється за правовими наслідками до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

З матеріалів справи вбачається, що перед укладенням кредитного договору відповідач через мережу Інтернет перейшов на офіційний сайт первісного кредитора www.moneyveo.ua, зареєструвався на ньому, створив особистий кабінет позичальника, заповнив та подав заявку на отримання грошових коштів у кредит, у якій зазначив свої персональні дані, номер телефону, РНОКПП, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.

Також відповідач пройшов перевірку, ознайомився з офертою, індивідуальною частиною кредитного договору та Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною договору.

Після заповнення заявки відповідач отримав на номер телефону, зазначений ним у заявці, персональний одноразовий ідентифікатор, який використав для підписання кредитного договору. Саме шляхом введення такого одноразового ідентифікатора відповідач надав акцепт пропозиції первісного кредитора щодо укладення кредитного договору.

Суд бере до уваги, що без використання відповідачем особистого кабінету, номера телефону, електронної пошти та одноразового ідентифікатора укладення кредитного договору в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора було б неможливим.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що під час укладення кредитного договору первісний кредитор діяв відповідно до встановленого алгоритму дій, перевірив особисті дані відповідача, а також здійснив перевірку дійсності та автентифікацію платіжної картки відповідача згідно зі стандартами відповідних платіжних систем.

Одночасно з підписанням кредитного договору первісний кредитор направив на електронну адресу, зазначену відповідачем у заявці, повідомлення про успішне підписання кредитного договору та примірник електронного договору у формі, що унеможливлює зміну його змісту.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що кредитний договір № 336098390 від 21.11.2021 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі з дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію», а його підписання одноразовим ідентифікатором свідчить про волевиявлення відповідача на укладення такого договору.

Всупереч умовам кредитного договору, судом встановлено, що відповідач умови кредитного договору № 336098390 від 21.11.2021 належним чином не виконав, кредитні кошти у встановлений договором строк не повернув, проценти за користування кредитом не сплатив, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у загальному розмірі 64 244,20 грн.

Оцінюючи доводи сторін щодо переходу права вимоги за кредитним договором до позивача, суд виходить із такого.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином, тобто шляхом відступлення права вимоги.

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, а виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За змістом ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона, тобто фактор, передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони, тобто клієнта, за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи - боржника.

Згідно зі ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути як право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, так і право вимоги, яке виникне в майбутньому. Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Крім того, відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 зазначено, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Така презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

На виконання ухвали суду від 13.02.2026, на адресу суду надійшли витребувані докази від АТ КБ "Приватбанк", з яких слідує, що на ім`я громадянина ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , емітована банківська платіжна картка № НОМЕР_2 , номер НОМЕР_3 є фінансовим номером телефону. При цьому, надано підтвердження зарахування на вказаний рахунок 21.11.2021 грошових коштів у розмірі 10 000 грн, та 26.11.2026 грошових коштів у розмірі 7 000,00 грн. та 5 000,00 грн. (а.с. 153), а також надано виписку за поточними рахунками клієнта, що підтверджує факт надання відповідачеві ОСОБА_1 кредитних коштів та факт користування ними (а.с. 154-155).

Досліджуючи питання набуття позивачем права вимоги до відповідача за кредитним договором № 336098390 від 21.11.2021, суд враховує, що позивачем надано докази послідовного переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача.

Так, 28.11.2018 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01. За умовами цього договору перелік кредитних договорів, права вимоги за якими відступаються, визначається у відповідних реєстрах прав вимоги, а право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог.

З матеріалів справи також вбачається, що строк дії вказаного договору факторингу продовжувався сторонами шляхом укладення додаткових угод №19 від 28.11.2019 (а.с. 49 на звороті), № 26 від 31.12.2020 (а.с. 50-53), №27 від 31.12.2021 (а.с. 57), №31 від 31.12.2022 (а.с. 57 на звороті), №32 від 31.12.2023 (а.с. 58), - якими продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року. Тобто виконання договору факторингу № 28/1118-01 не було одноразовою дією, а здійснювалося протягом строку його чинності шляхом підписання сторонами окремих реєстрів прав вимоги.

05.05.2022 ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» підписали Реєстр прав вимоги № 175, за яким до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 336098390 від 21.11.2021. На підтвердження цієї обставини позивачем надано витяг з Реєстру прав вимоги (а.с 59), який містить відомості щодо відповідача та спірного кредитного договору.

У подальшому, 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01. За умовами цього договору ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язалося відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов`язалося прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.

З матеріалів справи вбачається, що строк дії договору факторингу №05/0820-01 також продовжувався додатковими угодами №2 від 03.08.2021 (а.с. 66 на звороті) та №3 від 30.12.2022 (а.с. 67), якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30.12.2024 включно, а тому підписання відповідного реєстру прав вимоги відбулося в межах строку чинності договору факторингу.

30.05.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» підписано Реєстр прав вимоги № 9, за яким до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №336098390 від 21.11.2021. На підтвердження цього позивачем надано витяг з відповідного Реєстру прав вимоги, а також платіжну інструкцію на підтвердження виконання умов договору факторингу.

Надалі, 11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено договір факторингу № 11/07/25-Е (а.с. 71-74), відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Згідно з умовами договору факторингу № 11/07/25-Е перехід прав вимоги до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта приймання-передачі Реєстру боржників, після чого позивач стає кредитором щодо відповідних боржників та набуває відповідні права вимоги.

Відповідно до Реєстру боржників від 14.07.2025 та акта приймання-передачі Реєстру боржників за договором факторингу № 11/07/25-Е до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 336098390 від 21.11.2021 на загальну суму 64 244,20 грн.

Таким чином, з наданих позивачем доказів убачається послідовний ланцюг переходу права вимоги за кредитним договором № 336098390 від 21.11.2021: від ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» - 05.05.2022; від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» - 30.05.2023; від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «ЕЙС» - 14.07.2025.

Щодо заперечень відповідача про те, що договори факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та № 05/0820-01 від 05.08.2020 були укладені до виникнення кредитних правовідносин між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та відповідачем суд зазначає наступне.

Вказані доводи відповідача не спростовують факту переходу права вимоги до позивача, оскільки з умов договорів факторингу та наданих до справи документів убачається, що самі договори факторингу мали рамковий характер і визначали загальні умови співпраці сторін, тоді як конкретні права вимоги індивідуалізувалися та передавалися шляхом підписання відповідних реєстрів прав вимоги.

Отже, право вимоги до відповідача було передано не в момент укладення договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, а в момент підписання Реєстру прав вимоги № 175 від 05.05.2022, тобто вже після укладення кредитного договору № 336098390 від 21.11.2021 та після виникнення відповідного кредитного зобов`язання.

Аналогічно, право вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло не в момент укладення договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, а після підписання Реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023, тобто також після виникнення кредитного зобов`язання відповідача.

Вказане узгоджується зі ст. 1078 ЦК України, яка допускає можливість відступлення як наявної грошової вимоги, так і майбутньої вимоги, а також передбачає, що майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника або з моменту настання події, з якою пов`язано її передання.

Щодо доводів відповідача про те, що витяги з реєстрів прав вимоги не можуть бути належними доказами, оскільки виготовлені зацікавленою особою, суд зазначає, що такі витяги оцінюються не ізольовано, а у сукупності з іншими доказами у справі: договорами факторингу, додатковими угодами, реєстрами прав вимоги, актом приймання-передачі Реєстру боржників, платіжними документами та розрахунком заборгованості.

Сам по собі факт надання витягів із реєстрів прав вимоги не свідчить про їх недопустимість, оскільки такі витяги подані для підтвердження відомостей щодо конкретного боржника з урахуванням того, що повні реєстри містять персональні дані інших осіб, які не є учасниками цієї справи.

Щодо доводів відповідача про відсутність доказів оплати за договорами факторингу, суд враховує, що позивачем надано документи, які підтверджують фінансування за договорами факторингу, зокрема платіжні документи, акт звірки взаємних розрахунків, протокол узгодження предмету факторингової операції та акт приймання-передачі Реєстру боржників. Крім того, умовами договорів факторингу момент переходу права вимоги пов`язаний із підписанням відповідного реєстру прав вимоги або Реєстру боржників та акта його приймання-передачі.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами факту переходу права вимоги до позивача.

Належних доказів того, що договори факторингу, додаткові угоди до них, реєстри прав вимоги або акт приймання-передачі Реєстру боржників були визнані недійсними у встановленому законом порядку, матеріали справи не містять. Тому, з урахуванням презумпції правомірності правочину, суд виходить із чинності зазначених правочинів та правових наслідків, які вони породжують.

При цьому неповідомлення боржника про заміну кредитора саме по собі не припиняє зобов`язання та не звільняє боржника від обов`язку погашення заборгованості. У такому випадку відповідно до ст. 516 ЦК України боржник має право виконати зобов`язання первісному кредиторові, і таке виконання вважалося б належним. Однак доказів погашення відповідачем заборгованості первісному кредитору або наступним кредиторам матеріали справи не містять.

Отже, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд вважає встановленим, що ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 336098390 від 21.11.2021 та є належним кредитором у спірних правовідносинах.

Щодо заперечень відповідача стосовно розміру процентів за користування кредитом, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5.1. Кредитного договору № 336098390 від 21.11.2021 невід`ємною частиною цього Договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано Позичальнику до укладення Договору. Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Кредитодавця: www.moneyveo.ua.

Відповідно до Алгоритму дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору Відповідач особисто обрав для себе суму кредиту, строк кредитування та мав змогу ознайомитися з умовами Договору перед його підписанням.

Згідно з п. 1.1. за цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 22000 грн 00 коп. (двадцять дві тисячі грн. нуль коп.) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА»

Під час укладення договору Відповідач ознайомився з його текстом та змістом в цілому, паспортом споживчого кредиту, зміст договору жодним чином не порушує його законних прав та інтересів, жодних заперечень щодо уточнення чи зміни його викладу не висловив та з ними погодився, про що свідчать його підписи у договорі.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про споживче кредитування» Відповідач має право протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин.

Проте, Відповідач не відмовлявся від одержання кредиту, свою згоду на укладення кредитного договору не відкликав, не звертався за додатковим роз`ясненням положень договору, тобто не скористалася цим своїм правом.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір є правомірним, оскільки його недійсність законом прямо не встановлена та судом він недійсними не визнаний, а тому відповідно до ст. 204 ЦК України, є правомірним і повинен виконуватися належним чином, виходячи зі змісту норм матеріального права та з урахуванням умов і змісту самого договору.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого первісним кредитором ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» загальна заборгованість складає 64 244,20 грн, з яких 22 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 42 244,20 грн - заборгованість по відсотках за користування кредитом (а.с.84-85). Крім того, позивачем у додаткових поясненнях надано детальні роз`яснення до даного розрахунку (а.с.163-166). 25.12.2021 відповідачем здійснено частковий платіж у розмірі 4 256,00 грн. заборгованості за нарахованими відсотками, що також відображено у наданому розрахунку. Наступні кредитори не здійснювали нарахувань за кредитним договором. Суд погоджується з наданими розрахунками, вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства та умовам кредитного договору. Даний розрахунок та порядок нарахування відсотків відповідачем не спростований.

Наданий відповідачем розрахунок заборгованості по відсотках, зроблений виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ, не ґрунтується на умовах кредитного договору, яким сторони погодили інший порядок нарахування процентів, а тому не може бути застосований.

Отже, доводи відповідача, викладені у додаткових поясненнях, не спростовують правильності розрахунку заборгованості, не підтверджують виконання зобов`язання в іншому розмірі та не є підставою для зменшення заявленої до стягнення суми процентів.

За таких обставин розмір заборгованості за відсотками, який підлягає стягненню з відповідача становить 42 244,20 грн.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2 662,40 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, які позивач просить стягнути на свою користь з відповідача, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з частиною першою, другою статті 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За змістом частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1-3 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.

На підтвердження понесених витрат та їх розміру до позовної заяви було долучено наступні докази: копію договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025, укладеного між ТОВ «ФК «Ейс» та АБ «Соломко та партнери» (а.с. 88-89); копію додаткової угоди №25770896459 від 01.09.2025 до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 (а.с. 90); копію акту прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 (а.с. 91).

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Оскільки позивачем в передбаченому ЦПК України порядку надано належні та допустимі докази на підтвердження понесення ним витрат на правничу допомогу у сумі 7000 грн., суд прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 205, 207, 509, 512, 514, 516, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 626, 627, 628, 629, 638, 1048, 1054, 1055, 1077, 1078 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст.ст. 13, 19, 76, 77, 81, 89, 95, 133, 137, 141, 256, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (місцезнаходження: вул. Юрія Поправки, буд. 6, кабінет 13, м. Київ, ЄДРПОУ 42986956) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №336098390 від 21.11.2021 у сумі 64 244,20 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту 22 000,00 грн., заборгованість по відсотках за користування кредитом 42244,20 грн.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судовий збір в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-т и днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.Д. Іванець