Рішення № 137670838, 17.06.2026, Віньковецький районний суд Хмельницької області

Віньковецький районний суд Хмельницької області

Справа № 686/4203/26

Провадження № 2/670/252/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

17 червня 2026 року селище Віньківці

Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Голуба О.Є.

за участю секретаря судового засідання Сікорської В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Відповідно до ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04.03.2026 до Віньковецького районного суду Хмельницької області передано справу за підсудністю за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування, в якій представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 27 800,00 грн та суму сплаченого судового збору у розмірі 3 328,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 25.08.2023 о 14 год 55 хв у м. Хмельницькому по вул. Тернопільській, 19 ОСОБА_1 керував автомобілем марки «ЗАЗ-DAEWOO T13110», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння та скоїв зіткнення з транспортним засобом марки «ЗАЗ-DAEWOO T13110», номерний знак НОМЕР_2 , який в свою чергу по інерції здійснив зіткнення з транспортним засобом марки «MERCEDES-BENZ VITO», номерний знак НОМЕР_3 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 вересня 2023 року у справі № 686/23288/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.

На момент дорожньо-транспортної пригоди, цивільно правова відповідальність власника автомобіля «ЗАЗ-DAEWOO T13110», номерний знак НОМЕР_1 була застрахована в АТ «СГ «ТАС» (приватне) полісом обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № AT 4096712.

Потерпілий внаслідок ДТП ОСОБА_2 (власник транспортного засобу «ЗАЗ-DAEWOO T13110», номерний знак НОМЕР_2 ) звернувся до АТ «СГ «ТАС» (приватне) з повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 11.09.2023 та з заявою про страхове відшкодування від 19.09.2023.

Розрахунок та виплату страхового відшкодування було здійснено на підставі: протоколу огляду транспортного засобу від 14.09.2023; ремонтної калькуляція № 17964_33 від 26.09.2023; страхового акта № 19192/33/923 від 02.10.2023 та розрахунку суми страхового відшкодування.

АТ «СК «ТАС» (приватне) здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 27 800 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 366829 від 03.10.2023.

Вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України та підпункту а) підпункту 38.1.1 пункту 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Оскільки постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 вересня 2023 року у справі № 686/23288/23 встановлено, що ОСОБА_1 , на момент вчинення ДТП, керував транспортним засобом «ЗАЗ-DAEWOO T13110», номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, то з останнього слід стягнути на користь АТ «СГ «ТАС» (приватне) суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі: 27 800 (двадцять сім вісімсот) грн. 00 коп. За наведеного, просить позов задовольнити.

Рух справи в суді та позиція сторін у справі.

Ухвалою суду від 27.03.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

На виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху, у встановлений судом строк, до суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 06.04.2026 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 05.05.2026. Цією ж ухвалою надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

05.05.2026 судове засідання відкладено на 27.05.2026 у зв`язку із неявкою відповідача.

Ухвалою суду від 27.05.2026 судове засідання відкладено на 17.06.2026.

Представник позивача Сечко С.В. в судове засідання не з`явився, 16.06.2026 подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує, просить задовольнити, проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, шляхом направлення судом поштової кореспонденції за зареєстрованим місцем проживання, поштові конверти з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення повернулися на адресу суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Клопотань до суду про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та відзиву на позовну заяву не надходило.

Згідно з ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Враховуючи пункт 4 частини 8 статті 128 ЦПК України відповідач вважається повідомленим належним чином у день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд враховує позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладену у постанові № 755/4829/23, провадження № 61-73 св 24 від 13.05.2024, згідно якої вказано, що суд зробив правильний висновок, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується відповідними поштовими відправленнями, які повернулися до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомленням учасника справи.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Частиною 1 ст. 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України.

Ухвалою суду від 17.06.2026 постановлено проводити заочний розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив такі обставини та дійшов таких висновків.

Встановлені судом фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 25.08.2023 о 14 год 55 хв у м. Хмельницькому по вул. Тернопільській, 19 відповідач ОСОБА_1 керував автомобілем марки «ЗАЗ-DAEWOO T13110», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння та скоїв зіткнення з транспортним засобом марки «ЗАЗ-DAEWOO», номерний знак НОМЕР_2 , який в свою чергу по інерції здійснив зіткнення з транспортним засобом марки «MERCEDES-BENZ VITO», номерний знак НОМЕР_3 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, що підтверджується копією постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 вересня 2023 року у справі № 686/23288/23.

Водночас даною постановою відповідача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік (а.с.7).

На момент дорожньо-транспортної пригоди, цивільно правова відповідальність власника автомобіля «ЗАЗ-DAEWOO T13110», номерний знак НОМЕР_1 була застрахована в АТ «СГ «ТАС», що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № AT 4096712 (а.с.8).

Відповідно до повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 11.09.2023 (а.с.10-11) та копії заяви про страхове відшкодування від 26.09.2023 (а.с.12-13) потерпілий внаслідок ДТП ОСОБА_2 (власник транспортного засобу «ЗАЗ-DAEWOO», номерний знак НОМЕР_2 ) звернувся до АТ «СГ «ТАС» з метою страхового відшкодування.

Відповідно до протоколу огляду 14.09.2023 позивач здійснив огляд пошкодженого транспортного засобу «ЗАЗ-DAEWOO», номерний знак НОМЕР_2 (а.с.14-15), а також здійснив ремонтну калькуляцію запчастин пошкодженого транспортного засобу № 17964_33 від 26.09.2023 (16-18).

02.10.2023 на підставі розрахунку суми страхового відшкодування №19192/33/923 від 02.10.2023 (а.с.19, зворот) позивачем було затверджено страховий акт №19192/33/923 на виплату страхового відшкодування потерпілій особі ОСОБА_2 за пошкоджений транспортний засіб «ЗАЗ-DAEWOO-Т13110», номерний знак НОМЕР_2 , у розмірі 27 800,00 грн (а.с.19).

ПрАТ «СК «ЄВРОІНС Україна» здійснило виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_2 власника пошкодженого транспортного засобу «ЗАЗ-DAEWOO-Т13110», номерний знак НОМЕР_2 , у розмірі 27 800,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 366829 від 03.10.2023 (а.с.20).

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, зокрема те, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

В силу положень ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного Кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

З аналізу змісту глави 82 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК України, у передбачених законом випадках, набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Стаття 979 Цивільного кодексу України, передбачає, що договір страхування Договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України «Про страхування», інших законодавчих актів.

Відповідно до ст. 982 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Згідно з ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до п. 2.1. ст. 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції Закону, що діяла на момент виникнення обставин, що розглядаються судом, надалі Закон України №1961-IV) відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Суб`єктами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ), потерпілі (ст. 4 Закону України № 1961-IV).

Згідно з ст. 5 Закону України №1961-IV, об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України№ 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України №1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з ст. 29 Закону України №1961-IV, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п. 36.2. ст. 36 Закону України №1961-IV, страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його. Якщо відшкодування витрат проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Згідно з підпунктом «а» п.п. 38.1.1. п. 38.1 ст. 38 Закону України №1961-IV, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Як встановлено судом, позивач на підтвердження обставин викладених в позовній заяві надав, зокрема, копію постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11.09.2023 у справі № 686/23288/23. Постанова набрала законної сили 22.09.2023. Даною постановою встановлено факт ДТП, внаслідок якої було пошкоджено транспортний засіб марки «ЗАЗ-DAEWOO», номерний знак НОМЕР_2 та транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ VITO» номерний знак НОМЕР_3 , а також перебування відповідача у стані алкогольного сп`яніння. Відповідача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушень, .передбачених ст.124, 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, вина відповідача ОСОБА_1 у скоєнні ДТП та факт його перебування у стані алкогольного сп`яніння є встановленими та не підлягають доказуванню.

Водночас після виплати позивачем страхового відшкодування на користь потерпілої особи, у нього, як страховика, виникло право вимоги до відповідача про відшкодування завданої шкоди (в порядку регресу).

Суд зазначає, що відповідач не скористався своїми процесуальними правами та не надав суду заперечень щодо розміру заподіяної шкоди, а також належних та допустимих доказів її добровільного відшкодування позивачу.

Враховуючи викладене вище, оскільки у справі наявні належні та достатні докази, що підтверджують виплату страховиком відповідно до закону відшкодування шкоди потерпілій особі спричинених ДТП, тому відповідно до наведених норм законодавства позивач, як страховик має право на відшкодування збитків відповідачем в порядку регресу, у зв`язку із чим, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судові витрати у справі.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до платіжної інструкції АТ КБ «Приватбанк» № 65293 від 15.01.2026 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 328,00 грн (а.с. 4).

З огляду на зазначене суд стягує з відповідача понесені позивачем витрати по оплаті судового збору у розмірі 3328,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 11, 22, 979, 993, 1166, 1187-1188, 1191 ЦК України, ст. 2, 4, 5, 6, 22, 29, 36, 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції Закону, що діяла на момент виникнення обставин, що розглядаються судом), ст. 2, 4, 12, 13, 76-80, 81-83, 89, 141, 258-259, 263-265, 280-285, 288-289, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 27800,00 грн (двадцять сім тисяч вісімсот гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» судовий збір у розмірі 3 328,00 грн (три тисячі триста двадцять вісім гривень 00 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повний текст рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування сторін:

Позивач приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», ЄДРПОУ 30115243, адреса місцезнаходження: місто Київ, проспект Берестейський, буд. 65.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду складено 22.06.2026.

Суддя О.Є. Голуб