Рішення № 137670693 від 22.05.2026 , Дніпровський районний суд міста Києва

Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа №:755/3940/24

Провадження №: 2/755/5630/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2026 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Коваленко І.В.,

при секретарі - Грищенко С.В.,

учасники справи:

представник відповідача - адвокат Спиридонов О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, в залі суду, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якої діє її законний представник ОСОБА_2 , треті особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інтайм Фінанс», Орган опіки та піклування в особі Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В :

Рух справи

04.03.2024 року ОСОБА_1 , діючи через представника - адвоката Москаля Геннадія Геннадійовича, звернулася до суду з позовом до відповідача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інтайм Фінанс» (далі за текстом ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс»), в якому позивач просить:

«Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 жилу квартиру АДРЕСА_1 .»

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2024 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Катющенко В.П.

07.03.2024 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва, суддя Катющенко В.П. заявила самовідвід від розгляду вказаної цивільної справи.

12.03.2024 року керівником апарату Дніпровського районного суду міста Києва О.С. Корович винесено розпорядження №102 «Щодо проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями».

12.03.2024 року на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддя вказану цивільну справу передано у провадження головуючому судді Дніпровського районного суду міста Києва Коваленко І.В.

18.03.2024 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва позовну заяву повернуто позивачу.

23.05.2024 року постановою Київського апеляційного суду, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , задоволено, ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 18.03.2024 року скасовано та справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

29.05.2024 року до Дніпровського районного суду міста Києва надійшла цивільна справа № 755/3940/24.

31.05.2024 року на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду цивільну справу за вказаною позовною заявою передано на розгляд судді Коваленко І.В.

Судом в порядку ч. 6 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичних осіб - відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Відповіді на такі запити отримані з відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської РДА - 20.06.2024.

21.06.2024 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у вказаній цивільній справі, справу призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на «31» липня 2024 року на 11 годину 00 хвилин.

Сторонам та третій особі роз`яснено їхні права на подання заяв по суті справи у строки, визначені ст.178 ЦПК України.

22.07.2024 року (вх.№40746), з дотриманням вимог статей 127, 174, 178 ЦПК України, представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» - адвокат Головко Ю.А. подав до суду письмові пояснення третьої особи щодо позову, з доказами направлення письмових пояснень іншим учасникам справи. За змістом пояснень представник третьої особи, який не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору висловив свою позицію щодо предмету та підстав позову, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з підстав наведених у поясненнях на позов, застосувати наслідки спливу позовної давності у разі наявності встановлення факту порушення прав ОСОБА_1 у справі № 755/3940/24. (а.с.113-181 т.1)

16.10.2024 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у цивільній справі та призначено до судового розгляду по суті на 10:00 годину 14 листопада 2024 року.

12.11.2024 року (Вх.№62269) через систему «Електронний суд» представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» - адвоката Максюк С.В. подав до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. (а.с.216-218 т.1)

13.11.2024 року (Вх.№62470) через систему «Електронний суд» представник третьої особи ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» - адвоката Максюк С.В. подав до суду клопотання про перевірку повноважень представника позивача (а.с.219-222 т.1)

14.11.2024 року (Вх.№62559) через систему «Електронний суд» представник третьої особи ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» - адвоката Максюк С.В. подав до суду клопотання про витребування у Державній прикордонній службі України інформації про дати перетин громадянкою України ОСОБА_1 державного кордону України за період з 01.01.2023 по теперішній час.(а.с.223-239 т.1)

14.11.2024 року, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Коваленко І.В. у нарадчій кімнаті у цивільній справі №755/7028/23, справу знято з розгляду та призначено дату наступного судового засідання на 12.12.2024 року на 16 год.30 хв.

14.11.2024 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Спиридонов О.В. отримав копію позовної заяви разом з копіями додатків та копію ухвали про відкриття провадження у справі, про що свідчить наявна в матеріалах справи власноручно складена адвокатом розписка. (а.с.243 т.1)

14.11.2024 року (Вх.№62601) до суду надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Спиридонова Олега Володимировича про повернення справи до стадії підготовчого провадження. (а.с.1-3 т.2)

12.12.2024 року у судовому засіданні, через неявку позивача, оголошено перерву до 15 год. 00 хв. 05.02.2025 року з метою вжиття заходів щодо належного повідомлення позивача про дату, час та місце судового засідання та її виклику.

05.02.2025 року у судовому засіданні, через неявку позивачки, від якої вперше не надійшло будь-яких заяв чи клопотань про розгляд справи за її відсутності, а також через відсутність доказів на підтвердження належного повідомлення позивача про розгляд справи, оголошено перерву до 16 год. 00 хв. 06.03.2025 року з метою вжиття заходів щодо належного повідомлення позивача про дату, час та місце судового засідання та її виклику.

06.03.2025 року, у зв`язку з оголошенням сигналу повітряної тривоги, та з урахуванням заперечень з боку представника третьої особи ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» - адвоката Максюка С.В. щодо розгляду справи під час повітряної тривоги, з метою збереження життя та здоров`я учасників процесу, судове засідання відкладено на 03.04.2025 року на 12 год. 00 хв.

03.04.2025 року протокольною ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва, занесеною до журналу судового засідання, відмовлено у задоволенні клопотання представника третьої особи ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» - адвоката Максюка С.В. про залишення позовної заяви без розгляду, яке подане через систему «Електронний суд» 12.11.2024 (Вх.№62269), у зв`язку з необґрунтованістю.

03.04.2025 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Спиридонова О.В. про повернення зі стадії розгляду справи по суті до стадії підготовчого провадження.

03.04.2025 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва відмовлено у задоволенні клопотання представника ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» - Максюка С.В. про витребування доказів, яке подане 14.11.2024 року (Вх.№62559).

03.04.2025 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва відмовлено задоволено клопотання представника відповідача - адвоката Спиридонова О.В. про залучення третьої особи.

Залучено до участі у цивільній справі у якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Орган опіки та піклування в особі Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації.

Зобов`язано Дніпровську районну в місті Києві державну адміністрацію як Орган опіки та піклування надати у строк до 30 квітня 2025 року висновок щодо розв`язання спору, зокрема в частині можливості витребування з володіння ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 1/5 частини квартири АДРЕСА_1 .

08.05.2025 року, у судовому засіданні, протокольною ухвалою, задоволено клопотання представника відповідача - адвоката Спиридонова О.В., у зв`язку з чим розгляд справи відкладено на 12.06.2025.

27.05.2025 року представник Органу опіки та піклування в особі Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації Муханов А.М. в приміщенні суду отримав копію позовної заяви разом з додатками, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка (а.с.79 т.2)

12.06.2025 року (Вх.№33870) через систему «Електронний суд» представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Спиридонов О.В. подав до суду заяву про призначення будівельно-технічної експертизи. (а.с.1-36 т.3)

Аналогічна за змістом заява про призначення будівельно-технічної експертизи разом з додатками подана представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Спиридоновим О.В. через канцелярію суду 12.06.2025 (Вх.№33876)

12.06.2025 року (Вх.№33877) представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Спиридонов О.В. подав до канцелярії суду заяву про закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України. (а.с.151-205 т.2)

12.06.2025 року (Вх.№33878) представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Спиридонов О.В. подав до канцелярії суду повторне клопотання про повернення справи до стадії підготовчого провадження. (а.с.206- 240 т.2)

12.06.2025 року (Вх.№33896) представник третьої особи ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» - адвокат Максюк С.В. подав через систему «Електронний суд» клопотання про відкладення розгляду справи. (а.с.37-39 т.3)

12.06.2025 року, у судовому засіданні, протокольною ухвалою, задоволено клопотання представника третьої особи ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» - адвоката Максюка С.В., у зв`язку з чим оголошено перерву до 24.07.2025 до 14:00 год.

17.07.2025 року (Вх.№41306) представник третьої особи Органу опіки та піклування в особі Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації подав до суду Висновок щодо можливого витребування майна дитини (протокол засідання Комісії від 09.07.2025 №13), за змістом якого орган опіки та піклування вважає за недоцільне витребування з володіння ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 1/5 частини квартири АДРЕСА_1 , так як це призведе до звуження обсягу існуючих прав дитини. (а.с.50 т.3)

24.07.2025 року у зв`язку з перебуванням головуючого судді Коваленко І.В. в іншому судовому засіданні, довідкою секретаря судового засідання справу, призначену до розгляду, знято. Наступний розгляд справи призначено на 24.09.2025 на 15:00 год.

06.08.2025 року представник позивача - адвокат Іванов А.В. ознайомився з матеріалами вказаної справи (а.с.58 т.3) та 23.09.2025 (Вх.№56436) через систему «Електронний суд» подав заяву вступ у справу в якості представника позивача. (а.с.63-66 т.3)

24.09.2025 року (Вх.№56485, Вх.№56487) через систему «Електронний суд» представник позивача - адвокат Іванов А.В. подав до суду заперечення на заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Спиридонова О.В. від 12.06.2025 (Вх.№33877) про закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України. (а.с.67-83 т.3)

24.09.2025 року (Вх.№56488) через систему «Електронний суд» представник позивача - адвокат Іванов А.В. подав до суду заперечення на заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Спиридонова О.В. від 12.06.2025 (Вх.№33870) про призначення будівельно-технічної експертизи. (а.с.84-87 т.3)

24.09.2025 року ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва у задоволенні повторного клопотання представника відповідача - адвоката Спиридонова О.В. про повернення зі стадії розгляду справи по суті до стадії підготовчого провадження у цивільній справі №755/3940/24 - відмовлено.

24.09.2025 року протокольною ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва, занесеною до журналу судового засідання, клопотання представника відповідача - адвоката Спиридонова О.В. про призначення будівельно-технічної експертизи повернуто без розгляду.

24.09.2025 року ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва у задоволенні повторного клопотання представника відповідача - адвоката Спиридонова О.В., яке подане 12.06.2025 (вх.№33862, Вх.№33877), про закриття провадження у цивільній справі №755/3940/24 - відмовлено.

21.10.2025 року (Вх.№63657) через систему «Електронний суд» представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Спиридонов О.В. подав заяву про відкладення розгляду справи. (а.с.109-111 т.3)

21.10.2025 року (Вх.№63826 від 22.10.2025) через систему «Електронний суд» представник позивача - адвокат Іванов А.В. подав до суду клопотання про долучення доказів: адвокатського запиту ОСОБА_4 до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 01.10.2025 №2025/13-15; відповіді Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на адвокатський запит від 01.10.2025 №2025/13-15. (а.с.112-121 т.3)

21.10.2025 року у зв`язку з перебуванням головуючого судді Коваленко І.В. на лікарняному, довідкою секретаря судового засідання справу, призначену до розгляду, знято. Наступний розгляд справи призначено на 04.12.2025 на 15:30 год.

14.11.2025 року матеріали цивільної справи направлені до Київського апеляційного суду, у зв`язку з надходженням апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Спиридонова О.В. на ухвалу Дніпровського районного суду м.Києва від 24.09.2025 року.

26.02.2026 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана адвокатом Спиридоновим Олегом Володимировичем, - задоволено. Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 24 вересня 2025 року скасовано, направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

18.03.2026 року цивільна справа надійшла до Дніпровського районного суду міста Києва та передана головуючому судді Коваленко І.В. для продовження розгляду.

07.05.2026 року (Вх.№31508 від 19.05.2026) через систему «Електронний суд» представник позивача - адвокат Іванов А.В. подав заперечення на заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Спиридонова О.В. від 12.06.2025 (Вх.№33870) про призначення будівельно-технічної експертизи.

11.05.2026 року (Вх.№29194) через систему «Електронний суд» представник позивача - адвокат Іванов А.В. подав заяву про розгляд справи без його участі та участі позивача.

19.05.2025 року ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача - адвоката Спиридонова О.В. про призначення судової будівельно-технічної експертизи у вказаній цивільній справі.

У судове засідання, яке відбувалось 19.05.2026 року позивач та її представник - адвокат Іванов А.В. не з`явились.

У письмових заявах, які надходили від позивачки упродовж розгляду справи, остання просила проводити розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримувала та просила задовольнити.

Доводи позову

Щодо фактичних обставин справи позивач вказувала, що 06.03.2019 р. заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва у справі № 755/17900/18 з позивача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Інтайм Фінанс» стягнута заборгованість у сумі 11 947 339,37 грн. 26.03.2019 р. на виконання зазначеного заочного рішення суду Дніпровським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 755/17900/18, на виконання якого приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Бандолою О.О. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_6.

На момент прийняття заочного рішення суду та відкриття виконавчого провадження позивачка була власником жилої квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Маловацькою Н.А. 10.12.2014 за реєстровим № 1459, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.12.2014, номер запису про право власності - 8012222.

Згідно Протоколу проведення електронних торгів № 476065 від 21.04.2020 р., виконавцем яких є ДП «Сетам», у процедурі виконавчого провадження з виконання виконавчого листа за заявкою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бандоли О.О. від 11.04.2020 на електронних торгах належна позивачу квартира була реалізована (продана), покупцем якої є відповідач ОСОБА_2 .

Приватним виконавцем Бандолою О.О. складено Акт про проведені електронні торги у ВП № НОМЕР_6 від 27.04.2020 р. з реалізації належної позивачу квартири, на підставі якого відповідач отримав Свідоцтво про право власності на придбане на торгах нерухоме майно за № 1124 від 08.07.2020 р. та зареєстрував право власності на квартиру.

Зазначені обставини належності квартири позивачці на праві власності, реалізації квартири на торгах та її придбання відповідачем з наступною реєстрацією права власності встановлено рішенням Дніпровського районного суду м. Києва у справі № 755/12274/20 від 04.10.2021, залишеним без змін Постановою Верховного Суду України у цій справі від 06.12.2023, у якій позивачкою оскаржувалися результати проведених торгів і було відмовлено.

Як зазначалося, реалізація квартири на торгах, за результатами чого приватним виконавцем складений Акт про проведені електронні торги у виконавчому провадженні № НОМЕР_6 від 27.04.2020 р. з визначенням покупцем квартири ОСОБА_2 , на підставі якого (Акту) ОСОБА_2 отримав Свідоцтво про право власності та зареєстрував право власності, відбулася у процедурі виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 755/17900/18 від 26.03.2019, виданого Дніпровським районним судом м. Києва на виконання заочного рішення цього ж суду у справі № 755/17900/18 від 06.03.2018.

Після набуття права власності на квартиру в цілому ОСОБА_5 відчужив (подарував) 1/5 частини квартири ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 10.07.2020, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Вепрейчук О.І., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 53061110 від 10.07.2020 р.

Після набуття відповідачами права власності на квартиру постановою Київського апеляційного суду № 755/17900/18 від 27.07.2021 заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06.03.2019 р. скасовано. Постановою Верховного Суду України у справі № 755/17900/18 від 30.03.2023 постанова Київського апеляційного суду № 755/17900/18 від 27.07.2021 залишена без змін. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва у справі № 755/17900/18 від 06.10.2021, що набула законної сили, виконавчий лист Дніпровського районного суду м. Києва № 755/17900/18 від 26.03.2019 визнано таким, що не підлягає виконанню.

Позивач звертала увагу, що під час дослідження та надання оцінки обставинам спірних правовідносин у справі № 755/17900/18, Київський апеляційний суд, скасовуючи заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06.03.2019, на виконання якого у процедурі виконавчого провадження належна позивачці квартира була продана на торгах і неправомірно вибула з її власності, встановив факт відсутності у позивачки заборгованості, про стягнення якої пред`явлено позов, та недобросовісність дій кредиторів.

У зв`язку з такими обставинами, позивач просить захистити її порушені права та майнові інтереси, ухваливши рішення про задоволення позову.

Щодо правової позиції відповідачів

Відзив відповідачів на позов не надійшов.

У подальшому, представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Спиридонова О.В. та ОСОБА_12, в інтересах якої діє її законний представник відповідач ОСОБА_2 правом подання відзиву не скористались. Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Спиридонов О.В. обмежився лише поданням заяв: 1) про повернення справи до стадії підготовчого провадження; 2) про залучення третьої особи на стороні відповідача Органу опіки та піклування в особі Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації; 3) про призначення будівельно-технічної експертизи; 4) про закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Спиридонова О.В. та ОСОБА_3 , в інтересах якої діє її законний представник відповідач ОСОБА_2 вважав позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та безпідставними, а тому такими, що не підлягають до задоволення з підстав, викладених адвокатом у заявах та клопотаннях, поданих до суду. Просив врахувати висновок Органу опіки та піклування в особі Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації подав до суду, за змістом якого орган опіки та піклування вважав за недоцільне витребування з володіння ОСОБА_3 , 1/5 частини квартири АДРЕСА_1 , так як це призведе до звуження обсягу існуючих прав дитини.

Щодо правової позиції третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інтайм Фінанс»

22.07.2024 року (вх.№40746) представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» - адвокат Головко Ю.А. у своїй письмових поясненнях щодо позову просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі з наступних підстав.

Вказував, що предметом позову у справі №755/3940/24 є «витребування майна з чужого незаконного володіння», однак норми Цивільного Кодексу України не містять конкретного визначення терміну «віндикація», але закріплюють право власника майна на його витребування у фактичного володільця (добросовісного набувача) та визначають перелік підстав, за яких таке право може бути реалізовано (тобто, пред`явлення віндикаційного позову). Зокрема, до таких підстав відносяться: - загублення майна власником/особою, якій воно було передано у володіння; - викрадення майна у власника/особи, якій воно було передано у володіння; - вибуття майна з власності власника/особи, якій воно було передано у володіння не з їхньої волі іншим шляхом. Посилався на постанови КЦС ВС в справі № 644/7281/16-ц від 16.10.2019 р. та в справі №127/6061/18 від 16.09.2020 р.

ТОВ «ФК «ІНТАЙМ ФІНАНС» повідомляло, що у межах справ №755/12274/20, №755/17900/18 судами досліджувалось питання щодо обставин, за яких майно позивача вибуло із його власності. 26 березня 2019 року Дніпровським районним судом міста Києва видано виконавчі листи № 755/17900/18 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» заборгованості за кредитним договором (із встановленням ліміту кредитування) № 16-06-29-006984 від 29 червня 2016 року в сумі 11 947 339,37 грн та витрат по оплаті судового збору в сумі 179 211 грн. Вказані виконавчі листи пред`являлись до примусового виконання приватному виконавцю Бандолі О.О., який 14 травня 2019 року виніс постанови про відкриття виконавчих проваджень № НОМЕР_7 та НОМЕР_4. За інформаційною довідкою № 166480240 від 14 травня 2019 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна приватний виконавець встановив, що боржнику ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 10 грудня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маловацькою Н. А. за реєстровим № 1459, на праві приватної власності належить квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10 грудня 2014 року, номер запису про право власності - 8012222. Постановою приватного виконавця Бандоли О.О. від 12.12.2019 в межах виконавчого провадження НОМЕР_4 накладено арешт на майно ОСОБА_1 - квартиру АДРЕСА_1 .

06.12.2019 приватний виконавець Бандола О.О. направляв сторонам виконавчого провадження, зокрема боржнику ОСОБА_1 та її представнику - адвокату Коваленку С.В., повідомлення про те, що 12 грудня 2019 року о 10:00 ним будуть проведені виконавчі дії щодо опису та арешту майна боржника. 12.12.2019 приватний виконавець в межах ВП № НОМЕР_4 виніс постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, відповідно до якої описав та наклав арешт на спірну квартиру; роз`яснив сторонам виконавчого провадження можливість у 10-денний строк з дня винесення постанови досягти згоди щодо вартості майна та необхідність письмово повідомити про це виконавця. Копію постанови направив сторонам виконавчого провадження.

Згідно з висновком про вартість майна, складеним суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Вектор оцінка» на замовлення приватного виконавця Бандоли О.О., станом на 28 січня 2020 року ринкова вартість об`єкта оцінки - спірної квартири складала 14 158 700 грн без ПДВ. Про результати визначення вартості та оцінки майна приватний виконавець повідомив сторін виконавчого провадження листом від 04 лютого 2020 року.

27 квітня 2020 року приватний виконавець Бандола О.О. склав Акт про проведені електронні торги, при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_3, про те, що відповідно до протоколу проведення електронних торгів № 476065 від 21 квітня 2020 року, виданого ДП «СЕТАМ», за допомогою системи електронних торгів арештованого майна, проведених через веб-сайт https://setam.net.ua/ в мережі інтернет, реалізовано майно (лот 412529), а саме: чотирикімнатна квартир за адресою: АДРЕСА_2 . Вищезазначене майно належить боржнику ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі: договору купівлі-продажу, посвідченого 10 грудня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маловацькою Н. А. за реєстровим № 1459. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10 грудня 2014 року, номер запису про право власності - 8012222; акта приймання-передачі, серія та номер: б/н, виданого 10 грудня 2014 року. Ціна продажу майна - 12 034 895 грн, переможцем торгів визнано - ОСОБА_2 . Акт видано на підставі протоколу проведення електронних торгів № 476065 від 21 квітня 2020 року, виданого ДП «СЕТАМ»

За інформаційною довідкою № 221309527 від 24 серпня 2020 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - чотирикімнатна квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 253,9 кв. м, належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_2 , розмір частки 4/5, підстава для державної реєстрації: свідоцтво, серія та номер: 1124, виданий 08 липня 2020 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Вепрейчук О.І., підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 53027162 від 08 липня 2020 року 17:42:44, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Вепрейчук О.І., та ОСОБА_3 , розмір частки 1/5, підстава для державної реєстрації: договір дарування, 1/5 частки квартири, серія та номер: 1165, виданий 10 липня 2020 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Вепрейчук О.І., підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 53061110 від 10 липня 2020 року 11:46:21, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Вепрейчук О.І.

ТОВ «ФК «ІНТАЙМ ФІНАНС» у своїх поясненнях також вказувало, що судами встановлено, що вищевказані виконавчі листи №755/17900/18 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» заборгованості за кредитним договором (із встановленням ліміту кредитування) № 16-06-29-006984 від 29 червня 2016 року в сумі 11 947 339,37 грн та витрат по оплаті судового збору в сумі 179 211 грн були видані на виконання заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06 березня 2019 року у справі № 755/17900/18 за позовом ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» до ОСОБА_1 , треті особи: Публічне акціонерне товариство «Діамантбанк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс», про стягнення заборгованості.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 20 листопада 2018 року задоволено частково заяву ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс», в межах позовних вимог - 11 947 339, 37 грн накладено арешт на належну ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 , та зобов`язано Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві прийняти до виконання ухвалу суду.

Оскільки арештоване майно реалізовано на прилюдних торгах 21 квітня 2020 року за ціною 12 034 895 грн, ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 10 червня 2020 року у справі № 755/17900/18 було задоволено заяву ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс», скасовано заходи забезпечення позову згідно з ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 20 листопада 2018 року у справі № 755/17488/18 та знято арешт з квартири ОСОБА_1 .

В подальшому постановою Київського апеляційного суду від 07.07.2020 року заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06.03.2019 року у справі № 755/17900/18 скасовано, у задоволенні позову ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.04.2021 року частково задоволено касаційну скаргу ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс», постанову Київського апеляційного суду від 07 липня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.03.2023 року у справі № 755/17900/18 (провадження № 61-14716св21) касаційну скаргу ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 27 липня 2021 року - без змін.

З урахуванням зазначених обставин, ТОВ «ФК «ІНТАЙМ ФІНАНС» повідомляє суд, що на дату проведення електронних торгів № 476065 (20.04.2020) через веб-сайт https://setam.net.ua/ в мережі інтернет (лот 412529) щодо реалізації чотирикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 , заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06.03.2019 у справі №755/17900/18, постанова приватного виконавця Бандоли О.О. №59106210 від 12.12.2019 про опис та арешт майна (коштів) ОСОБА_1 , зокрема квартири АДРЕСА_1 були чинними та обов`язковими до виконання.

При цьому, ТОВ «ФК «ІНТАЙМ ФІНАНС» посилається, на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 11.02.2020 у справі №755/17900/18, якою залишено без задоволення заяву представника ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06.03.2019 за позовом ТОВ «ФК «ІНТАЙМ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , треті особи: ПАТ «ДІАМАНТ БАНК», ТОВ «ФК «ФАКТОР ПЛЮС» про стягнення заборгованості.

Зазначає, що ухвалою Київського апеляційного суду від 13.03.2020 у справі №755/1790018 повернуто апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Москаля Геннадія Геннадійовича на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 11.02.2020 у справі за позовом ТОВ «ФК «ІНТАЙМ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , треті особи: ПАТ «ДІАМАНТ БАНК», ТОВ «ФК «ФАКТОР ПЛЮС» про стягнення заборгованості.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 06.04.2020 у справі №755/17900/18 залишено без руху апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Москаля Г.Г. на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11.02.2020.

У справі №755/12274/20 встановлено, що арешт на спірне нерухоме майно було накладено ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 20 листопада 2018 року про застосування заходів забезпечення позову і виконавче провадження №591106270, в межах якого приватним виконавцем здійснено реалізацію майна, а саме квартири АДРЕСА_1 на прилюдних торгах, стосувався забезпечення належного виконання судового рішення в цій справі, тобто саме заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06 березня 2019 року.

Тобто на час проведення електронних торгів 21.04.2020 року виконавчий лист, виданий 26.03.2019 року Дніпровським районним судом міста Києва у справі № 755/17900/18, на виконання якого були проведені ці торги, та заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06.03.2019 року у справі № 755/17900/18 були чинними.

На виконання заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06.03.2019 року у справі № 755/17900/18 цим же судом 26.03.2019 року було видано виконавчі листи № 755/17900/18, на підставі яких приватний виконавець Бандола О.О. 14.05.2019 року відкрив виконавчі провадження НОМЕР_5 та НОМЕР_4, здійснив усі виконавчі дії, в тому числі призначив та провів електронні торги, які остаточно відбулися 21 квітня 2020 року (стор. 24 абз. 2 Постанови Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.12.2023 у справі №755/12274/20 (копія цієї Постанови додається до письмових пояснень ТОВ «ФК «ІНТАЙМ ФІНАС»).

Таким чином, на момент вчинення приватним виконавцем виконавчих дій, виконавчий документ, на підставі якого приватний виконавець відкрив виконавче провадження, наклав арешт на спірну квартиру, здійснив її оцінку та передав на реалізацію на електронних торгах, був чинним, а як наслідок ОСОБА_2 є добросовісним набувачем нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Звертаючись у 2020 році із позовом про визнання недійсними акта про проведення електронних торгів з реалізації нерухомого майна та свідоцтва про право власності на придбане на електронних торгах нерухоме майно, ОСОБА_1 пред`явила позов лише до однієї із сторін правочину, а саме продавців - приватного виконавця Бандоли О.О. та організатора електронних торгів - ДП «СЕТАМ», однак не зазначила відповідачем переможця цих торгів.

Також ТОВ «ФК «ІНТАЙМ ФІНАНС» просило застосувати наслідки спливу позовної давності у разі наявності встановлення факту порушення прав ОСОБА_1 у справі № 755/3940/24, посилаючись на наступне.

Вказувало, що починаючи з 21.04.2020 позивачу було відомо про проведення електронних торгів № 476065 від 21 квітня 2020 року (за результатами якого було складено приватним виконавцем Бандолою О.О. Акт від 27.04.2020), за допомогою системи електронних торгів арештованого майна, проведених через веб-сайт https://setam.net.ua/ в мережі інтернет щодо реалізації майна (лот 412529), а саме: чотирикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 , що є очевидним та підтвердженим фактом та окремо досліджено судами у Постановах Верховного суду від 30.03.2023, від 06.12.2023 у справах №755/17900/18, №755/12274/23.

Таким чином, строк позовної даності для звернення ОСОБА_1 до суду із позовом про витребування майна «з чужого незаконного володіння» розпочався з 21.04.2020 та закінчився 21.04.2023. Вказувало, що позивач як учасник брала активну участь у судових засіданнях у справах №755/17900/18, 755/12274/23, як особисто так і через уповноважених представників-адвокатів, а отже була обізнана щодо відчуження 21.04.2020 квартири АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 та не вчиняла жодних заходів стосовно витребування майна у період позовної давності, а саме з 21.04.2020 по 21.04.2023, а як наслідок відсутні поважні причини щодо його пропуску.

Щодо правової позиції третьої особи - Органу опіки та піклування в особі Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 06.03.2019 року у цивільній справі № 755/17900/18 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інтайм Фінанс» до ОСОБА_1 , треті особи: Публічне акціонерне товариство «Діамантбанк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» про стягнення заборгованості.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інтайм Фінанс» заборгованість за Кредитним договором (із встановленням ліміту кредитування) №16-06-29-006984 від 29 червня 2016 року, у сумі 11 947 339.37 гри. (одинадцять мільйонів дев`ятсот сорок сім тисяч триста тридцять дев`ять гривень 37 копійок), а також витрати по оплаті судового збору в сумі 179 211 (сто сімдесят дев`ять тисяч двісті одинадцять) грн. 00 коп.

26.03.2019 р. на виконання зазначеного заочного рішення суду Дніпровським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 755/17900/18, на підставі якого приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Бандолою О.О. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_6.

На момент ухвалення заочного рішення суду та відкриття виконавчого провадження позивачці на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Маловацькою Н.А. 10.12.2014 за реєстровим № 1459, право власності на квартиру зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.12.2014, номер запису про право власності - 8012222.

Постановою приватного виконавця Бандоли О.О. від 12.12.2019 року в межах виконавчого провадження НОМЕР_4 накладено арешт на майно ОСОБА_1 - квартиру АДРЕСА_1 .

27 квітня 2020 року приватний виконавець Бандола О.О. склав Акт про проведені електронні торги, при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_3, в якому відображені наступні відомості: що відповідно до протоколу проведення електронних торгів № 476065 від 21 квітня 2020 року, виданого ДП «СЕТАМ», за допомогою системи електронних торгів арештованого майна, проведених через веб-сайт https://setam.net.ua/ в мережі інтернет, реалізовано майно (лот 412529), а саме: чотирикімнатна квартир за адресою: АДРЕСА_2 . Вищезазначене майно належить боржнику ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі: договору купівлі-продажу, посвідченого 10 грудня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маловацькою Н.А. за реєстровим № 1459. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10 грудня 2014 року, номер запису про право власності - 8012222; акта приймання-передачі, серія та номер: б/н, виданого 10 грудня 2014 року. Ціна продажу майна - 12 034 895 грн, переможцем торгів визнано - ОСОБА_2 . Акт видано на підставі протоколу проведення електронних торгів № 476065 від 21 квітня 2020 року, виданого ДП «СЕТАМ»

На підставі Акту про проведені електронні торги відповідач ОСОБА_2 отримав Свідоцтво про право власності на придбане на торгах нерухоме майно за № 1124 від 08.07.2020 р. та зареєстрував своє право власності на квартиру.

Факт набуття відповідачами права власності на спірну квартиру підтверджується інформаційною довідкою № 221309527 від 24 серпня 2020 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, згідно якої - чотирикімнатна квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 253,9 кв. м, належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_2 , розмір частки 4/5, підстава для державної реєстрації: свідоцтво, серія та номер: 1124, видане 08 липня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вепрейчук О.І., підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 53027162 від 08 липня 2020 року 17:42:44, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Вепрейчук О.І., та ОСОБА_3 , розмір частки 1/5, підстава для державної реєстрації: договір дарування, 1/5 частки квартири, серія та номер: 1165, виданий 10 липня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вепрейчук О.І., підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 53061110 від 10 липня 2020 року 11:46:21, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Вепрейчук О.І.

Обставини належності позивачці спірної квартири на праві власності на момент ухвалення заочного рішення суду та відкриття виконавчого провадження, реалізації квартири на торгах та її придбання відповідачем з наступною реєстрацією права власності за відповідачами не заперечуються сторонами у справі.

Отже, набуття відповідачами у власність спірної квартири відбулась у процедурі виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 755/17900/18 від 26.03.2019, виданого Дніпровським районним судом м. Києва на виконання заочного рішення цього ж суду у справі № 755/17900/18 від 06.03.2018.

Судом встановлено, що постановою Київського апеляційного суду від 07 липня 2020 року у цивільній справі № 755/17900/18 задоволено частково апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 . Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 березня 2019 року - скасовано.

У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інтайм Фінанс» до ОСОБА_1 , треті особи: Публічне акціонерне товариство «Діамантбанк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» про стягнення заборгованості - відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у цивільній справі №755/17900/18 частково задоволено касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інтайм Фінанс». Постанову Київського апеляційного суду від 07 липня 2020 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Київського апеляційного суду від 27 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 березня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інтайм Фінанс» до ОСОБА_1 , треті особи: Публічне акціонерне товариство «Діамантбанк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» про стягнення заборгованості.

Постановою Верховного Суду від 30 березня 2023 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інтайм Фінанс» залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 27 липня 2021 року - залишено без змін.

Стаття 81 ЦПК України покладає на сторін обов`язок доказування та подання доказів. Зокрема, згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Водночас стаття 82 ЦПК України містить перелік підстав, які звільняють сторони від доказування.

Зокрема, ч.4 ст.82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судами апеляційної та касаційної інстанції у цивільній справі № 755/17900/18, серед іншого, встановлені наступні обставини:

«Суд встановив, що 29 червня 2016 року між ПАТ «Діамантбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 16-06-29-006984, відповідно до умов якого кредитодавець відкриває позичальнику з 29 червня 2016 року до 28 червня 2019 року відновлювану кредитну лінію із встановленням ліміту кредитування у розмірі 10 000 000,00 грн.

Згідно з пунктом 1.3 кредитного договору кредитні кошти надаються позичальнику на умовах цього договору зі сплатою за користування ними 30 % річних.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.1.1 кредитного договору на забезпечення виконання власник зобов`язань за цим договором (позичальник) в день укладення цього договору забезпечує надання кредитодавцю в іпотеку такого нерухомого майна:

громадянином ОСОБА_7 :

квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 23,90 кв. м;

квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 57,40 кв. м;

квартири АДРЕСА_5 , загальною площею 76,70 кв. м;

квартири АДРЕСА_6 , загальною площею 66,40 кв. м;

квартири АДРЕСА_7 , загальною площею 66,50 кв. м;

громадянкою ОСОБА_8 :

нежилих приміщень № 2, № 3 в літері «А», за адресою: АДРЕСА_8 , загальною площею 41,90 кв. м.

Відповідно до пунктів 3.2.1 та 3.2.3 кредитного договору визначено обов`язок позичальника повернути кредитодавцю фактично отримані кредитні кошти в межах встановленого ліміту кредитування згідно з пунктом 1.1 цього договору, а також погасити фактичну заборгованість за процентами та комісією за цим договором після закінчення вказаного в пункті 1.1 цього договору періоду, на який відкрито кредитну лінію, шляхом внесення готівкових коштів до каси кредитодавця.

Позичальник протягом 1 (одного) банківського дня з моменту хоча б одноразового порушення обов`язку з повернення кредиту та/або сплати процентів за користування ним на умовах, встановлених цим договором, зобов`язаний здійснити повне повернення кредиту та процентів за кредитом (з урахуванням законодавства України), а також сплатити неустойку згідно з умовами цього договору, якщо інше не буде вирішено кредитодавцем.

На забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором № 16-06-29-006984 між ПАТ «Діамантбанк» і ОСОБА_8 29 червня 2016 року укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки, згідно з умовами якого іпотекодавець ОСОБА_8 передала в іпотеку банку нежилі приміщення № № 2, 3 (в літ.А), за адресою: АДРЕСА_8 , загальною площею 41.90 кв. м.

На забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором № 16-06-29-006984 між ПАТ «Діамантбанк» і ОСОБА_7 29 червня 2016 року укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки, згідно з умовами якого іпотекодавець ОСОБА_7 передав в іпотеку банку квартири АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , на АДРЕСА_8 .

30 липня 2018 року між ПАТ «Діамантбанк» і ТОВ «ФК «Фактор Плюс» було укладено договір № F42GL2.3222 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги.

Згідно з умовами цього договору банк відступив, а ТОВ «ФК «Фактор Плюс» прийняло належне банку право вимоги за кредитним договором (із встановленням ліміту кредитування) № 16-06-29-006984, укладеним 29 червня 2016 року між банком і позичальником.

Станом на дату укладення договору про відступлення прав вимоги від 30 липня 2018 року № F42GL23222 розмір заборгованості позичальника за кредитним договором, тобто заборгованість перед ТОВ «ФК «Фактор Плюс», становила 26 772 490,50 грн, з яких:

заборгованість за кредитом - 10 000 000,00 грн;

заборгованість за процентами - 5 447 339,37 грн;

заборгованість за штрафами та пенями - 11 325 151,13 грн.

Згідно з абзацом другим пункту 2.1 договору № F42GL2.3222 про відступлення прав вимоги сторони домовились, що відступлення банком новому кредитору прав вимоги за договорами іпотеки (застави), що були укладені на забезпечення виконання зобов`язань боржника за основним (кредитним) договором та були посвідчені нотаріально, відбувається за окремим договором, який укладається між сторонами одночасно із укладенням цього договору та підлягає нотаріальному посвідченню.

30 липня 2018 року між ТОВ «ФК «Фактор Плюс» і ПАТ «Діамантбанк» було укладено та нотаріально посвідчено договір про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами, зазначеними вище.

31 серпня 2018 року між ТОВ «ФК «Фактор Плюс» і ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» було укладено договір про відступлення прав вимоги за кредитним договором від 29 червня 2016 року № 16-06-29-006984.

Відповідно до пункту 2.1 договору про відступлення прав вимоги від 31 серпня 2018 року № 31/08-18/2 в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, частину права вимоги первісного кредитора до позичальника, зазначеного у додатку 1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржника, спадкоємців боржника, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржника або які зобов`язані виконати обов`язки боржника, за кредитним договором (із встановленням ліміту кредитування) з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до нього згідно з реєстром у додатку 1 до цього договору, укладених боржником з ПАТ «Діамантбанк». Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у сумі та в порядку, визначених цим договором.

Відповідно до пункту 2.2 договору про відступлення прав вимоги від 31 серпня 2018 року № 31/08-18/2 за цим договором новий кредитор в день укладення цього договору набуває частину права кредитора за основним договором, включаючи, проте не обмежуючись: право вимагати належного виконання боржником зобов`язань за основним договором, сплати боржником грошових коштів, процентів, штрафних санкцій, неустойок виключно у розмірах, вказаних у додатку 1 до цього договору. Розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у додатку 1 до цього договору.

Згідно з додатком 1 до договору про відступлення прав вимоги від 31 серпня 2018 року № 31/08-18/2 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 29 червня 2016 року № 16-06-29-006984, яка відступається новому кредитору, становить 23 272 490,50 грн, з яких: 6 500 000,00 грн - заборгованість за кредитом; 5 447 339,37 грн - заборгованість за процентами; 11 325 151,13 грн - заборгованість за штрафами та пенею.

Згідно з витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13 вересня 2018 року вищевказане іпотечне майно зареєстроване за ТОВ «ФК «Фактор Плюс» у позасудовому порядку.»

Встановивши фактичні обставини справи у цивільній справі №755/17900/18 та відповідні їм правовідносини, Верховний Суд, залишаючи без змін постанову Київського апеляційного суду від 27 липня 2021 року, у своїй постанові від 30 березня 2023 року дійшов наступних висновків:

«У справі, що переглядається, апеляційний суд встановив, що 13 вересня 2018 року ТОВ «ФК «Фактор Плюс» скористалося своїм правом на звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку на підставі застереження в іпотечному договорі, зареєструвавши за собою право власності на предмет іпотеки.

Частина четверта статті 36 Закону України «Про іпотеку» вказує на недійсність будь-яких наступних вимог іпотекодержателя щодо виконання саме боржником основного зобов`язання після завершення позасудового врегулювання шляхом звернення стягнення на іпотечне майно, передане в іпотеку саме боржником, за відсутності інших забезпечувальних договорів.

З огляду на наведене правильними є висновки апеляційного суду про відмову в задоволенні позову з огляду на ту обставину, що у спірних правовідносинах мало місце позасудове врегулювання та звернення стягнення на предмет іпотеки у повному обсязі, тому вимоги позивача про стягнення заборгованості за основним зобов`язанням задоволенню не підлягають.»

01 вересня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Дніпровського районного суду м. Києва із позовом, в якому просила суд: визнати недійсним Акт про проведені електронні торги з реалізації нерухомого майна (квартири АДРЕСА_1 ), складений 27.04.2020 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Бандолою О.О.; визнати недійсним Свідоцтво про право власності на придбане на торгах нерухоме майно (квартиру АДРЕСА_1 ), видане ОСОБА_2 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вепрейчук О.І. за реєстровим № 1124 від 08.07.2020.

04.10.2021 року, за результати розгляду цивільної справи №755/12274/20, Дніпровським районним судом м. Києва ухвалено рішенням, яким у позові ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бандола Олександра Олексійовича, Державного підприємства «СЕТАМ», треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інтайм Фінанс», Дніпровська районна державна адміністрація (Служба у справах дітей та сім`ї) про визнання акту про проведення електронних торгів з реалізації нерухомого майна та свідоцтва про право власності на придбане на електронних торгах нерухоме майно недійсними - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року апеляційну скаргу адвоката Москаля Геннадія Геннадійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2021 року скасувано та постановлено нове судове рішення, за яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Київський апеляційний суд визнав недійсним акт про проведенні електронні торги з реалізації нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 , складений 27 квітня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Бандулою Олександром Олександровичем. Визнав недійсним свідоцтво про право власності на придбане на торгах нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 видане ОСОБА_2 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вепрейчук О.І. за реєстровим номером №1124 від 08 липня 2020 року.

Постановою Верховного Суду від 06 грудня 2023 року касаційні скарги представника приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бандоли Олександра Олексійовича - адвоката Коваленка Олександра Дмитровича, державного підприємства «СЕТАМ», представника ОСОБА_2 - адвоката Спиридонова Олега Володимировича, товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інтайм Фінанс» задоволено частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року скасовано, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2022 року змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

У цивільній справі №755/12274/20 судами апеляційної та касаційної інстанції встановлені такі фактичні обставини:

«26 березня 2019 року Дніпровським районним судом міста Києва було видано виконавчі листи № 755/17900/18 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» заборгованості за кредитним договором (із встановленням ліміту кредитування) № 16-06-29-006984 від 29 червня 2016 року в сумі 11 947 339,37 грн та витрат по оплаті судового збору в сумі 179 211 грн (т.1 а.с.130-133).

Вказані виконавчі листи були пред`явлені до примусового виконання приватному виконавцю Бандолі О. О., який 14 травня 2019 року виніс постанови про відкриття виконавчих проваджень № НОМЕР_7 та № НОМЕР_6 (т.1 а.с.135-141).

За інформаційною довідкою № 166480240 від 14 травня 2019 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна приватним виконавцем було встановлено, що боржнику ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 10 грудня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маловацькою Н. А. за реєстровим № 1459, на праві приватної власності належить квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10 грудня 2014 року, номер запису про право власності - 8012222 (т.1 а.с.142-143).

Постановою приватного виконавця Бандоли О. О. в межах виконавчого провадження № НОМЕР_6 накладено арешт на майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 . Копію вказаної постанови направлено сторонам виконавчого провадження (т.1 а.с.144-147).

Крім того приватний виконавець направив ОСОБА_1 виклик від 14 травня 2019 року, яким зобов`язано боржника з`явитись до виконавця 03 червня 2019 року о 09:00, а також зобов`язано: повідомити про заходи, що вживаються з метою добровільного виконання виданого судом виконавчого документу; надати достовірні відомості про доходи та місце роботи, на підтвердження чого надати довідку з місця роботи; достовірні відомості про кошти у гривнях та іноземній валюті, інші цінності (дорогоцінні метали, ювелірні вироби, тощо), у тому числі про кошти на рахунках і вкладах у банках та інших фінансових установах, про рахунки в цінних паперах у депозитарних установах, що знаходяться на території України та за її межами, з зазначенням назви відповідної установи та її адреси, на підтвердження чого надати копії відповідних договорів або інших документів; надати достовірні відомості про майно, у тому числі про майно, що перебуває у спільній власності (місцезнаходження, технічна характеристика тощо) з наданням копій підтверджуючих документів про відповідне право; достовірні відомості про майно, що перебуває в заставі/іпотеці або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні від інших осіб (місцезнаходження майна, його характеристика тощо) з наданням копій підтверджуючих договорів та додатків до них; надати достовірні відомості про майнові права, на які може бути звернено стягнення, зокрема частки у статутному капіталі юридичних осіб, в тому числі майнові права, що є предметом застави/іпотеки , з наданням копій підтверджуючих документів; надати копії паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон; надати довідку про склад сім`ї; документи щодо зареєстрованих осіб в житлових будинках, квартирах, що належать на праві приватної та/або спільної власності (т.1 а.с.148-150).

14 серпня 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Коваленко С. В. ознайомився з матеріалами виконавчого провадження (т.1 а.с.151-154).

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2019 року у справі № 755/17900/18 було задоволено подання приватного виконавця Бандоли О. О. про примусове проникнення до житла боржника - фізичної особи та надано дозвіл на примусове проникнення до квартири за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 , для проведення виконавчих дій по виконанню зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 755/17900/18, виданого 26 березня 2019 року Дніпровським районним судом міста Києва (т.1 а.с.155-159).

06 грудня 2019 року приватний виконавець Бандола О. О. направив сторонам виконавчого провадження, зокрема боржнику ОСОБА_1 та її представнику - адвокату Коваленку С. В., повідомлення про те, що 12 грудня 2019 року о 10:00 ним будуть проведені виконавчі дії щодо опису та арешту майна боржника, а саме: квартири за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності боржнику ОСОБА_1 (т.1 а.с.160-162).

12 грудня 2019 року приватним виконавцем в межах виконавчого провадження № НОМЕР_6 винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, відповідно до якої описано та накладено арешт на майно, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 253,9 кв. м, житловою площею 165,6 кв. м. Сторонам виконавчого провадження роз`яснено можливість у 10-денний строк з дня винесення постанови досягти згоди щодо вартості майна та необхідність письмово повідомити про це виконавця. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження (т.1 а.с.163-169).

За витягами № 43982012 від 16 жовтня 2019 року, №11913143 від 13 березня 2020 року, №12056007 від 21 квітня 2020 року з Реєстру територіальної громади міста Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 , приватним виконавцем було встановлено, що за вказаною адресою зареєстровані з 19 травня 2015 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (т.1 а.с.174-176).

Згідно з висновком про вартість майна, складеним суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Вектор оцінка» на замовлення приватного виконавця Бандоли О. О., станом на 28 січня 2020 року ринкова вартість об`єкта оцінки, яким є чотирикімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_2 , складає 14 158 700 грн без ПДВ (т.1 а.с.177).

Листом від 04 лютого 2020 року приватний виконавець повідомив сторін виконавчого провадження про результати визначення вартості та оцінки майна (т.1 а.с.178-180).

27 квітня 2020 року приватний виконавець Бандола О. О. склав акт про проведені електронні торги, при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_3, про те, що відповідно до протоколу проведення електронних торгів № 476065 від 21 квітня 2020 року, виданого ДП «СЕТАМ», за допомогою системи електронних торгів арештованого майна, проведених через веб-сайт https://setam.net.ua/ в мережі інтернет, реалізовано майно (лот « 412529), а саме: чотирикімнатна квартира АДРЕСА_14 . Вищезазначене майно належить боржнику ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі: договору купівлі-продажу, посвідченого 10 грудня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маловацькою Н. А. за реєстровим № 1459. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10 грудня 2014 року, номер запису про право власності - 8012222; акта приймання-передачі, серія та номер: б/н, виданого 10 грудня 2014 року. Ціна продажу майна - 12 034 895 грн, переможцем торгів визнано - ОСОБА_2 . Акт видано на підставі протоколу проведення електронних торгів № 476065 від 21 квітня 2020 року, виданого ДП «СЕТАМ» (т.1 а.с.81, 82).

Також судами встановлено, що ОСОБА_1 має трьох неповнолітніх дітей, а саме: дочку ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дочку ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та дочку, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 (т.1 а.с.86-88).

За інформаційною довідкою № 221309527 від 24 серпня 2020 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - чотирикімнатна квартира загальною площею 253,9 кв. м, що знаходиться що адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_2 , розмір частки 4/5, підстава для державної реєстрації: свідоцтво, серія та номер: 1124, виданий 08 липня 2020 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Вепрейчук О. І., підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 53027162 від 08 липня 2020 року 17:42:44, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Вепрейчук О. І., та ОСОБА_3 , розмір частки 1/5, підстава для державної реєстрації: договір дарування, 1/5 частки квартири, серія та номер: 1165, виданий 10 липня 2020 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Вепрейчук О. І., підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 53061110 від 10 липня 2020 року 11:46:21, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Вепрейчук О. І. (т.1 а.с.89).

Відповідно до довідки, складеної Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за результатами позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця Бандоли О. О. щодо здійснення зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_3, до складу якого входять виконавчі провадження №№ НОМЕР_7, НОМЕР_6, яка проводилась на підставі заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Москаля Г. Г., та в межах предмету цієї скарги, порушень законодавства не встановлено. Предметом скарги було ймовірне незаконне здійснення проникнення приватним виконавцем до помешкання ОСОБА_1 за її відсутності, заміна вхідних замків, опечатування квартири, що унеможливлює потрапляння до помешкання (т.1 а.с.193-198).

Апеляційним судом також встановлено, що вищевказані виконавчі листи № 755/17900/18 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» заборгованості за кредитним договором (із встановленням ліміту кредитування) № 16-06-29-006984 від 29 червня 2016 року в сумі 11 947 339,37 грн та витрат по оплаті судового збору в сумі 179 211 грн були видані на виконання заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06 березня 2019 року у справі № 755/17900/18 за позовом ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» до ОСОБА_1 , треті особи: Публічне акціонерне товариство «Діамантбанк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс», про стягнення заборгованості.

До пред`явлення вищезазначеного позову ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» зверталося до суду першої інстанції із заявою про вжиття заходів забезпечення позову та ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 20 листопада 2018 року заяву ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» було задоволено частково, в межах позовних вимог - 11 947 339, 37 грн накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 , зобов`язано Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві прийняти до виконання ухвалу суду.

Оскільки арештоване майно реалізовано на прилюдних торгах 21 квітня 2020 року за ціною 12 034 895 грн, то ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» звернулося до суду першої інстанції із заявою про скасування заходів забезпечення позову та ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 10 червня 2020 року у справі № 755/17900/18 заяву ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» було задоволено, скасовано заходи забезпечення позову згідно з ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 20 листопада 2018 року у справі № 755/17488/18 та знято арешт з квартири АДРЕСА_1 .

В подальшому постановою Київського апеляційного суду від 07 липня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Москаля Г. Г. було задоволено частково, заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06 березня 2019 року у справі № 755/17900/18 скасовано, у задоволенні позову ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2021 року касаційну скаргу ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» було задоволено частково, постанову Київського апеляційного суду від 07 липня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Київського апеляційного суду від 27 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06 березня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» відмовлено.

За заявою ОСОБА_1 ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2021 року у справі № 755/17900/18 виконавчий лист Дніпровського районного суду міста Києва № 755/17900/18 від 26 березня 2019 року визнано таким, що не підлягає виконанню.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 березня 2023 року у справі № 755/17900/18 (провадження № 61-14716св21) касаційну скаргу ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 27 липня 2021 року - без змін.»

Встановивши фактичні обставини справи у цивільній справі №№755/12274/20 та відповідні їм правовідносини, Верховний Суд у своїй постанові від 06 грудня 2023 року, скасовуючи постанову Київського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року, та змінюючи мотивувальну частину рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2022 року в редакції своєї постанови, дійшов наступних висновків:

Щодо неефективного способу захисту позивача Верховний Суд у своїй постанові від 06 грудня 2023 року у справі №755/12274/20 зазначив наступне:

«…Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для визнання недійсним акта про проведені електронні торги з реалізації нерухомого майна, складеного 27 квітня 2020 року приватним виконавцем Бандолою О. О., а також - свідоцтва про право власності на придбане на торгах нерухоме майно, так як позивач та її представник були обізнані про здійснення виконавчих дій приватним виконавцем, однак не повідомили його про можливе порушення прав неповнолітніх дітей на користування квартирою. При цьому за відомостями з Реєстру територіальної громади міста Києва неповнолітні діти у спірній квартирі не зареєстровані, та на час здійснення виконавчих дій, зокрема реалізації майна з електронних торгів, спірна квартира перебувала у непридатному для проживання стані, в якій позивач та її неповнолітні діти ніколи не проживали, у зв`язку з чим неповнолітні діти не набули права користування цим житловим приміщенням.

Скасовуючи рішення місцевого суду про відмову у задоволенні позову та ухваливши нове судове рішення про його задоволення, апеляційний суд послався на те, що ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 20 листопада 2018 року було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , а також вважав, що факт скасування після проведення оспорюваних електронних торгів заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06 березня 2019 року та визнання виконавчого листа Дніпровського районного суду міста Києва № 755/17900/18 від 26 березня 2019 року таким, що не підлягає виконанню, свідчить про наявність підстав для визнання торгів недійсними відповідно до частини першої статті 215 ЦК України, норм Закону України «Про виконавче провадження» та Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2015 року № 2710/5.

Однак вищевказані висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права та зроблені з порушенням норм процесуального права з огляду на таке.

У справі, що переглядається, арешт на спірне нерухоме майно було накладено ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 20 листопада 2018 року про застосування заходів забезпечення позову і виконавче провадження № НОМЕР_6, в межах якого приватним виконавцем здійснено реалізацію цього ж майна на оскаржуваних прилюдних торгах, стосувався забезпечення належного виконання судового рішення в цій справі, тобто саме заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06 березня 2019 року. Тому апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що накладений ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 20 листопада 2018 року арешт на спірне нерухоме майно є перешкодою для примусової реалізації цього майна на електронних торгах в межах виконавчого провадження з виконання рішення в тій самій справі, у якій було вжито заходи забезпечення позову.

Заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06 березня 2019 року у справі № 755/17900/18 було скасовано постановою Київського апеляційного суду від 21 липня 2021 року, а виданий Дніпровським районним судом міста Києва виконавчий лист у справі № 755/17900/18 було визнано таким, що не підлягає виконанню ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2021 року. Тобто на час проведення електронних торгів 21 квітня 2020 року виконавчий лист, виданий 26 березня 2019 року Дніпровським районним судом міста Києва у справі № 755/17900/18, на виконання якого були проведені ці торги, та заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06 березня 2019 року у справі № 755/17900/18 були чинними.

На виконання заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06 березня 2019 року у справі № 755/17900/18 цим же судом 26 березня 2019 року було видано виконавчі листи № 755/17900/18, на підставі яких приватний виконавець Бандола О. О. 14 травня 2019 року відкрив виконавчі провадження № НОМЕР_7 та № НОМЕР_6, здійснив усі виконавчі дії, в тому числі призначив та провів електронні торги, які остаточно відбулися 21 квітня 2020 року.

Тобто всі вищевказані виконавчі дії відбулися до того, як заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06 березня 2019 року було скасоване постановою Київського апеляційного суду від 07 липня 2020 року, а також до того, як ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2021 року у справі № 755/17900/18 виконавчий лист було визнано таким, що не підлягає виконанню….»

«…оскільки на момент вчинення приватним виконавцем виконавчих дій, виконавчий документ, на підставі якого приватний виконавець відкрив виконавче провадження, наклав арешт на спірну квартиру, здійснив її оцінку та передав на реалізацію на електронних торгах, був чинним, такої підстави недійсності не існувало в момент проведення електронних торгів, тому посилання апеляційного суду в оскаржуваному судовому рішенні на порушення приватним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження» є необґрунтованим….»

«…Отже, свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, не є правовстановлюючим документом, а лише підтверджує вчинення сторонами дій, спрямованих на передання нерухомого майна у володіння покупцю. Видача свідоцтва не тягне переходу права власності на нерухоме майно від боржника до покупця. Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Абзац другий пункту 8 розділу X Порядку, відповідно до якого у випадку придбання нерухомого майна документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведені електронні торги, не відповідає зазначеній нормі закону, а тому не підлягає застосуванню згідно з частиною сьомою статті 10 ЦПК України. Тому свідоцтво є лише підставою для державної реєстрації права власності за покупцем, але не є правовстановлюючим документом, і вичерпує свою дію із здійсненням такої реєстрації.

Велика Палата Верховного Суду також нагадала, що за загальним правилом якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 115, 116), від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 98), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80) та багатьох інших.

При цьому, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Такий висновок сформульований, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18).

Таким чином, позовна вимога про визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, не відповідає належному способу захисту в цій справі. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Наведене узгоджується з правовими висновками сформульованими, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52)….»

Щодо пред`явлення позову до неналежних відповідачів Верховний Суд у своїй постанові від 06 грудня 2023 року у справі №755/12274/20 зазначив наступне:

«…В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17 (провадження № 12-128гс18), на яку послалося ДП «СЕТАМ» в касаційній скарзі, зроблено висновки про те, що правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника електронних торгів, та складанні за результатами їх проведення акта про проведення електронних торгів, який є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, визначених законодавством. Акт є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на торгах, а отже, є договором. Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів. Виходячи з наведеного, сторонами договору купівлі-продажу, оформленого за результатами проведених електронних торгів, є продавці - державна виконавча служба та організатор електронних торгів, та покупець - переможець електронних торгів, які мають залучатися відповідачами у справі.

Звертаючись із позовом про визнання недійсними акта про проведення електронних торгів з реалізації нерухомого майна та свідоцтва про право власності на придбане на електронних торгах нерухоме майно, ОСОБА_1 пред`явила позов лише до однієї із сторін правочину, а саме продавців - приватного виконавця Бандоли О.О. та організатора електронних торгів - ДП «СЕТАМ», однак не зазначила відповідачем переможця цих торгів.

Відчуження майна на спірних електронних торгах, як угода купівлі-продажу, є багатостороннім правочином і під час подання позову про його оспорення, такий позов подається до решти сторін зазначеного правочину, з якими є матеріально правовий спір та такі сторони мають бути залучені до участі у справі.

Отже, відповідачами в даній справі повинні бути організатор торгів і особа, визнана їх переможцем….»

«… ОСОБА_2 як переможець спірних електронних торгів, який одночасно є покупцем, тобто другою стороною угоди купівлі-продажу, повинен був брати участь в цій справі як відповідач, так як спір стосується безпосередньо його прав і обов`язків, однак позивач не заявляла клопотання про залучення його до участі у справі співвідповідачем.

В постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та ухвалює рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження….»

«…Однак, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними акта про проведення електронних торгів з реалізації нерухомого майна та свідоцтва про право власності на придбане на електронних торгах нерухоме майно, заявлених лише до приватного виконавця Бандоли О.О. та ДП «СЕТАМ» через їх недоведеність, місцевий суд не врахував зазначеного. За обставинами цієї справи в задоволенні позову необхідно відмовити у зв`язку з його пред`явленням не до всіх відповідачів, тобто з інших правових підстав.

Отже, визначені судом першої інстанції правові підстави для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного виконавця Бандоли О.О. та ДП «СЕТАМ» через його недоведеність, а апеляційного суду - для задоволення цього позову до названих відповідачів, є помилковими.»

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантується право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з нормами статті 13, 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно обмежений у здійсненні права власності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Разом із цим, власність зобов`язує та вона не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності інших громадян.

Разом із тим, ст. 316 ЦК України визначає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право володіння, користування та розпорядження своїм майном становлять зміст права власності (ст. 317 ЦК України).

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що незаборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Підстави набуття права власності поділяють на первісні (набуття права власності вперше, незалежно від волі попередніх власників) і похідні (зміна власника) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б).

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності на нерухоме майно, у тому числі у судовому порядку, є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо витребуваного нерухомого майна, а також підтверджений належним доказами факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права на це майно.

У разі звернення із позовом щодо захисту права власності на майно встановленню підлягають у сукупності, зокрема, такі обставини: чи існує майно, щодо якого заявлені вимоги, чи існують правовстановлюючі документи, що підтверджують право на це майно, у особи, яка заявила вимоги щодо нього чи вчинено порушення особою, до якої заявлені вимоги щодо захисту права власності на майно.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 жовтня 2018 року у справі № 923/1107/17, від 13 березня 2018 року у справі № 923/883/16.

За змістом чинного законодавства, зокрема Конституції України та ЦК України, усім власникам надано рівні умови для захисту права власності.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (частина перша статті 330 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником правочину.

Виникнення права на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, за наявності яких за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Наявність у діях власника волі на передання майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Положення зазначеної статті застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

За змістом ч.1 ст. 388 ЦК, майно, яке вибуло з володіння власника на підставі судового рішення, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.

Згідно роз`яснень, які містяться в п. 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 7 лютого 2014 року № 5, відповідно до положень ч. 1 ст. 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Отже за ст. ст. 330, 388 ЦК України право власності на майно, яке було відчужено поза волею власника, не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Крім того, на наявність права власності на майно не впливає також і та обставина, що воно було предметом відчуження, укладених іншими особами, оскільки дійсний власник не був стороною цих угод, а ст. 346 ЦК України не передбачає припинення права власності дійсного власника в зв`язку з реєстрацією договорів купівлі-продажу за іншими особами під час його неодноразового перепродажу, що відбувалося без участі та поза межами волі дійсного власника.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 р. у справі № 643/17966/14-ц сформульовано висновки, що якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

У Постанові Верховного Суду України від 15.06.2021 р. у справі № 922/2416/17 (пункти 7.21, 7.22) викладені наступні висновки: «3 огляду на наведені у постанові в справі № 922/2416/17 мотиви, для забезпечення єдності судової практики Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити шляхом конкретизації від її висновку, викладеного у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц, а також від аналогічного висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 6-1193цс15, і Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постановах від 10 травня 2018 року у справі № 643/18839/13-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 643/12557/16-ц та від 13 березня 2019 року у справі № 643/19761/13-ц. Означена конкретизація висновків полягає у такому: скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, але його скасування саме по собі (тобто без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які були вчинені на підставі цього рішення) не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінилися чи припинилися на підставі відповідного рішення.»

Досліджуючи та надаючи оцінку обставинам спірних правовідносин у справі № 755/17900/18, Київський апеляційний суд, скасовуючи заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва у вказаній справі від 06.03.2019, на виконання якого у процедурі виконавчого провадження належна позивачці квартира була продана на торгах і неправомірно вибула з її власності, встановив факт відсутності у позивачки заборгованості, про стягнення якої пред`явлено позов, та недобросовісність дій кредиторів.

Так, у Постанові у справі № 755/17900/18 від 27.07.2021 Київський апеляційний суд дійшов висновків:

«Згідно ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є добросовісність та справедливість.

ТОВ «ФК «Фактор плюс» у позасудовому порядку звернув стягнення на іпотечне майно, отримавши задоволення у розмірі, який значно перевищує розмір основного зобов`язання, виконання якого було забезпечене іпотекою.

Разом з цим, незважаючи на фактичне задоволення вимог за рахунок іпотечного майна в розмірі, що перевищує розмір основного зобов`язання, для позичальника склалася ситуація, за якої все одно основна заборгованість залишається не погашеною, що суперечить принципу справедливості.

Крім того, дії кредиторів, які використали прогалину законодавства та усвідомлено заслали договір відступлення права вимоги на визначених цим договором умовах без відступлення права вимоги за іпотекою шляхом укладення окремого договору, разом зі стягненням на предмет іпотеки у позасудовому порядку згідно ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» без проведення обов`язкової оцінки іпотечного майна суб`єктом оціночної діяльності на момент стягнення, суперечать принципу добросовісності.

Також колегія суддів враховує те, що згідно ч. 2, 3 ст. 13 ЦПК України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.»

Крім того, Велика Палата Верховного Суду України у Постанові від 04.07.2023 у справі №233/4365/18 також звернула увагу на те, що придбання майна на публічних торгах не є запорукою добросовісності набувача. Тому питання про добросовісність чи недобросовісність покупця, який набув майно на торгах, слід оцінювати у кожному конкретному випадку окремо.

В межах даного спору, який розглядається, судом встановлено, що спірна квартира вибула поза волею її власника ОСОБА_1 шляхом реалізації на електронних торгах в межах виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого листа, виданого на виконання заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва, яке в подальшому судом апеляційної (касаційної) інстанції було скасовано, а сам виконавчий лист відповідною ухвалою суду першої інстанції визнано таким, що не підлягає виконанню. При цьому, за результатами проведення електронних торгів, спірна квартира перейшла у власність відповідача ОСОБА_2 , з яким у позивача не існує жодних юридичних відносин, тому позивач має право витребувати це майно від добросовісного набувача на підставі статті 388 ЦК України.

Суд також бере до уваги факт апеляційного оскарження позивачем заочного рішення суду, що підтверджується Ухвалою Київського апеляційного суду № 755/17900/18 від 06.04.2020. Та обставина, що цією Ухвалою апеляційна скарга у зв`язку з недоліками була залишена без руху не спростовує факту апеляційного оскарження, зокрема, тому, що апеляційна скарга не була повернута чи у її задоволенні було відмовлено, а після усунення недоліків було відкрите апеляційне провадження, у якому якого заочне рішення суду скасоване.

Отже, судом враховується той факт, що станом на час придбання квартири на торгах ОСОБА_1 , яка виступала відповідачем у справі №755/17900/18, оскаржувала в апеляційному порядку заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06.03.2019 року.

Про цю обставину, проявивши розумну, добросовісну обачність, відповідач ОСОБА_2 міг дізнатися перед придбанням квартири на електронних торгах, зокрема, ознайомившись з загально-доступними даними Єдиного державного реєстру судових рішень, так само звернувшись до приватного виконавця, який накладав арешт та виступав ініціатором торгів, адже у пропозиції на торги зазначається, що на торги виставлене арештоване майно, з чого очевидно слідує, що майно є або може бути спірним. Тим самим, проявивши обачність, відповідач міг самостійно чи за допомогою фахівця в галузі права з`ясувати про існування спору, пов`язаного з виставленим на торги майном, а отже про ризики можливих негативних наслідків придбання квартири на торгах за наявності судового спору.

21.12.2023 Верховний Суд України у справі № 203/806/21, провадження № 61-10748св22 (ЄДРСРУ № 115821996), досліджував питання щодо витребування нерухомого майна, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але надалі скасованого, погоджуючись з висновками апеляційного суду про наявність підстав для витребування майна, що вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, яке в подальшому було скасоване.

«Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Так, пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України встановлено, що в разі придбання майна за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 24 червня 2015 року у справі № 6-251 цс 15, з яким погодилася і Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05 грудня 2018 року у справах № 522/2201/15-ц та № 522/2110/15-ц, за змістом статті 388 ЦК України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але надалі скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Верховний Суд, враховуючи інтереси позивача як власника спірної квартири, який здійснює захист свого порушеного права власності та надаючи їм оцінку з урахуванням балансу разом із ^правами та інтересами відповідача, як добросовісного набувача, вважає, що права та інтереси ОСОБА1 , як власника спірного майна, який був позбавлений права володіння та вільного користування ним внаслідок протиправних дій третіх осіб, на підставі судового рішення, яке надалі було скасоване, за обставинами цієї справи, перевищують інтереси добросовісного набувача.

Витребування спірного майна на користь позивача у цій справі містить легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві, оскільки позивача, з порушенням вимог закону, було позбавлено права власності на майно.

Позивач діє з легітимною метою для задоволення власних інтересів, передбачених нормами матеріального права з метою відновлення свого порушеного права на належне йому нерухоме майно.

Водночас, як обґрунтовано зазначив суд апеляційної інстанції, ОСОБА 2 не позбавлена можливості захистити свої права шляхом звернення до суду із позовом до продавця спірного майна щодо відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України, зокрема, з вимогою про стягнення з продавця, який не мав відповідних повноважень на укладення договору купівлі- продажу, витрачених нею коштів на придбання спірної квартири, а також вартості проведених ремонтних робіт, а відтак втручання у право власності відповідача не може вважатися непропорційним та таким, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.»

Верховний Суд у своїй постанові від 27.05.2020 у справі № 641/9904/16-ц виклав наступну правову позицію: «Відповідно до статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це право, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. Тлумачення статті 330 ЦК України свідчить, що виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК України, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребувано у добросовісного набувача. Цивільним кодексом України передбачені засади захисту права власності або законного права користування особою відповідним майном. Зокрема, відповідно до закріпленого у статті 387 ЦК України правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Такі ж саме права має законний володілець майна. Цивільним кодексом України передбачені як одні зі способів захисту порушених прав віндикація або реституція. Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого не власника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Згідно зі статтею 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. З конструкції частини третьої статті 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи-стягувача за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора. Частина перша статті 16 ЦК України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Разом з тим, відповідно до частини третьої статті 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частини другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу, зокрема відмовити у захисті права, яким особа зловживала.».

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Близькі за змістом висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 98), від 14 листопада 2018року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 115, 116), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20) та багатьох інших.

Отже, у тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Подібні висновки викладені також і в інших постановах, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц (провадження № 14-636цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (провадження № 14-396цс19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) тау постановах Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 462/5804/16-ц (провадження № 61-39342св18), від 26 лютого 2020 року у справі № 263/16124/17 (провадження № 61-5121св19), від 08 липня 2020 року у справі № 462/5536/16-ц (провадження № 61-34501св18), від 01 грудня 2021 року у справі № 463/2340/17 (провадження № 61-16441св20).

Крім цього, у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19 (провадження № 14-212цс21) за позовом про визнання протиправними рішень про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, скасування записів про державну реєстрацію права власності, Велика Палата Верховного Суду вказала про те, що якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то ефективним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідними для відновлення його права.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20: «21. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Ці право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі N 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі N 905/1926/16 (пункт 38), від 30.01.2019 у справі N 569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі N 916/3156/17 (пункт 72), від 13.10.2020 у справі N 369/10789/14-ц (пункт 7.37), від 26.01.2021 у справі N 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16.02.2021 у справі N 910/2861/18 (пункт 98), від 15.06.2021 у справі N 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22.06.2021 у справі N 334/3161/17 (пункт 55), від 22.06.2021 у справі N 200/606/18 (пункт 73), від 29.06.2021 у справі N 916/964/19 (пункт 7.3), від 31.08.2021 у справі N 903/1030/19 (пункт 68), від 26.10.2021 у справі N 766/20797/18 (пункт 19), від 23.11.2021 у справі N 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14.12.2021 у справі N 643/21744/19 (пункт 61), від 25.01.2022 у справі N 143/591/20 (пункт 8.31)). 22. Отже, коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту. 23. Крім того, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі N 522/1528/15-ц (пункт 58)).».

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 02.07.2019 у справі № 48/340: «6.41. Водночас, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158 гс18). Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).».

У межах даного спору позивачкою доведено той факт, що належне їй на праві власності майно реалізоване за відсутності правової підстави для його продажу та позбавлення її права власності, хоч ця обставина (незаконність рішення суду) й була встановлена вже після продажу майна.

Таким чином, виходячи з норм права, що регулюють спірні правовідносини, правових висновків Верховного Суду України у подібних правовідносинах, та дійсних обставин даних спірних правовідносин, за яких позивачка, будучи власником спірної квартири та не маючи договірних (зобов`язаних) правовідносин з відповідачем та іншими особами щодо спірного майна, була позбавлена такого права на підставі судового рішення про стягнення неіснуючого боргу, яке в подальшому було скасовано як незаконне, і як наслідок не може породжувати правових наслідків його виконання з моменту ухвалення, тобто за відсутності правової підстави для продажу майна, наявний факт порушення права власності позивачки, гарантованого Конституцією України та іншими нормами права, а тому позовна вимога ОСОБА_1 про витребування спірного майна у відповідачів на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК є належним способом захисту її порушеного права.

Щодо доводів сторони відповідача та висновку третьої особи Органу опіки та піклування в особі Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (протокол засідання Комісії від 09.07.2025 №13), за змістом якого орган опіки та піклування вважає за недоцільне витребування з володіння ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 1/5 частини квартири АДРЕСА_1 , так як це призведе до звуження обсягу існуючих прав дитини, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі правові норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма права, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма права, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми права, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у контексті загального принципу, закладеного першою нормою права.

Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Справедливого балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 23 січня 2014 року у справі EAST WEST ALLIANCE LIMITED v. UKRAINE, заява № 19336/04).

Тобто, у своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Зважаючи на те, що під час розгляду справи судом встановлено, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння позивача поза її волею, на підставі скасованого заочного судового рішення, жодних правочинів щодо розпорядження належним їй нерухомим майном позивач не вчиняла, тому суд приходить до висновку, що спірне майно підлягає витребуванню з володіння малолітньої ОСОБА_12 .

При цьому, суд ураховує інтереси позивача як власника спірного нерухомого майна та баланс з правами й інтересами добросовісного набувача, оскільки за обставин, коли позивач ОСОБА_1 втратила майно на підставі судового рішення про стягнення неіснуючого боргу, яке в подальшому було скасовано як незаконне, а тому воно не може породжувати правових наслідків його виконання з моменту ухвалення, тобто за відсутності правової підстави для продажу майна, права та інтереси позивача переважають інтереси добросовісних набувачів, які набувають право власності на майно лише за умови, що згідно зі статтею 388 ЦК України воно не може бути витребуване у них.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18 травня 2022 року у справі № 335/10446/18.

Суд також відмічає, що добросовісний набувач не позбавлений можливості відновити свої права у спосіб звернення до суду з позовом до продавця спірного нерухомого майна на підставі статті 661 ЦК України. Згідно з частиною першою цієї статті у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Тобто, законодавство України надає відповідачу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє її батько - відповідач ОСОБА_2 , певні ефективні засоби юридичного захисту.

Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2510цс15, а також постанові Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 335/10446/18.

Отже, витребування спірного нерухомого майна у малолітньої ОСОБА_12 не порушуватиме принцип пропорційності.

Щодо доводів сторони відповідача про те, що на момент подання позову квартири, про витребування якої заявлено вимогу, як об`єкта цивільний прав (нерухомого майна) не існувало та не існує на час розгляду справи, оскільки згідно відомостей з реєстру речових прав на нерухоме майно спірна квартира поділена на дві квартири, яким присвоєно поштову адресу - № 154/1 і № 154/2, є безпідставними та спростовуються наступним.

З наявної в Реєстрі інформації вбачається, що відомості про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно в результаті поділу між відповідачами спірної квартири (з номерами квартир АДРЕСА_15 ) внесені до реєстру приватним нотаріусом КМНО Скляр О.О. 13.11.2020 р.

Згідно ч. 1, 4 ст. 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI від 17.02.2011 р. (в редакції станом на 13.11.2020) для присвоєння поштової адреси нерухомості потрібно було рішення про присвоєння адреси, яке приймалося міським органом містобудування та архітектури на підставі поданих документів, що включали заяву, паспорт, РНОКПП (ІПН) заявника, документ про право власності, технічний паспорт та акт про прийняття об`єкта в експлуатацію, яке (рішення) використовувалося для реєстрації прав власності.

Зі змісту відповіді Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на адвокатський запит Іванова А.В. від 01.10.2025 No 2025/13-15 убачається наступне: «відповідно до рішення Київської міської ради від 22.05.2013 № 337/9394 «Про деякі питання ведення реєстрів адрес, вулиць та інших поіменованих об`єктів у місті Києві» та Положення про Департамент, затвердженого рішенням Київської міської ради від 20.04.2023 №6293/6334 Департамент веде та формує Реєстр адрес у місті Києві (далі - Реєстр адрес) з 2013 року на підставі розпоряджень відповідних районних в місті Києві державних адміністрацій (щодо присвоєння адрес житловим будинкам до 19.06.2024) та наказів Департаменту (з 2011 року). У Реєстрі адрес: наявні відомості про розпорядження Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації від 03.02.2010 № 41 «Про присвоєння поштової адреси», відповідно до якого на звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Д.І.А.Девелопмент», житловому будинку з підземним паркінгом присвоєно адресу АДРЕСА_16 , проте без зазначення переліку складових частин об`єкта (номер квартири, гаражного боксу, машиномісця, іншого житлового та нежитлового приміщення, яке є самостійним об`єктом права на нерухоме майно у складі іншого об`єкта); відсутні відомості про документи щодо зміни адрес квартирам АДРЕСА_17 та АДРЕСА_18 у зв`язку з поділом жилої квартири АДРЕСА_19 .»

З наведеного вбачається, що в установленому законодавством порядку поштова адреса була присвоєна безпосередньо лише житловому будинку АДРЕСА_16 , у якому розташована спірна квартира, без зазначення переліку складових частин цього житлового будинку, зокрема без зазначення номерів квартир у цьому будинку, а рішень про присвоєння поштових адрес квартирам АДРЕСА_17 і № 154/2 внаслідок поділу квартири АДРЕСА_1 , уповноваженим органом не приймалося.

Таким чином, доводи відповідача та третіх осіб про те, що відповідачі є добросовісними набувачами і майно не може бути у них витребуване, є безпідставними та спростовуються положеннями п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України. Спірна нерухомість вибула поза волею її власника (позивача) на підставі судового рішення про стягнення неіснуючого боргу, яке в подальшому скасоване судом апеляційної інстанції як незаконне. Оскільки це рішення втратило правові наслідки з моменту ухвалення, майно вибуло з володіння за відсутності правових підстав. Отже, позивач має право витребувати це майно від добросовісних набувачів на підставі ст. 388 ЦК України.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими.

Щодо строку позовної давності

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ТОВ «ФК «ІНТАЙМ ФІНАНС» просило суд застосувати наслідки спливу позовної давності у разі наявності встановлення факту порушення прав ОСОБА_1 у справі № 755/3940/24.

Суд не вирішує питання спливу позовної давності виходячи з наступного.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. (ч. 5 ст. 261, ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України).

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання і тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо втратили свою достовірність і повноту зі плином часу (пункт 51 рішення від 21 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. (частини 3-5 ст. 267 ЦК України).

Тлумачення цієї норми, положення якої сформульоване зі словом «лише» (аналог «тільки», «виключно»), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження, що із цього положення виплаває безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі позовна давність судом не застосовується.

Отже, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов`язана лише із наявністю про це заяви сторони.

Суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Натомість, заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності, подану третьою особою у справі - ТОВ «ФК «ІНТАЙМ ФІНАНС», яка в силу імперативних положень ч.3 ст.257 ЦК України не наділена правом на подання заяви про застосування строків позовної давності, у зв`язку з чим така заява не підлягає розгляду, оскільки подана неналежним суб`єктом.

При цьому відповідачі з відповідною заявою до суду не звертались. (схожі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 509/3589/16-ц (провадження № 61-16895св18)

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1, ч. 4 - ч. 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Частинами першою, другою , третьою статті 83 ЦПК України передбачено подання доказів сторонами та іншими учасниками справи безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Як встановлено ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Практика ЄСПЛ виходить з того, що реалізовуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16.12.1992 у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції).

За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20) у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини. У свою чергу процесуальні обов`язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає відповідач, зокрема, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов`язками.

Будь-яких інших конкретних правових доказів, які б повністю або частково спростовували позовні вимоги, суду не надано і судом таких доказів не здобуто.

Зважаючи на викладене, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження та відповідачами не спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судового збору

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивач при зверненні до суду з позовом у даній справі сплатила 15291,40 грн судового збору, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №15 від 01.03.2024 (а.с.8). Разом з тим, із заявою про відшкодування цих витрат з відповідачів на свою користь позивач не зверталась, а тому суд не вирішує питання розподілу судових витрат.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якої діє її законний представник ОСОБА_2 , треті особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інтайм Фінанс», Орган опіки та піклування в особі Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про витребування майна з чужого незаконного володіння, - задовольнити.

Витребувати квартиру АДРЕСА_1 з незаконного володіння ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_20 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_21 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса останнього відомого місця реєстрації: АДРЕСА_2 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса останнього відомого місця реєстрації: АДРЕСА_2 );

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_20 );

Відповідач: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_21 );

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інтайм Фінанс» (код ЄДРПОУ 39692262, адреса місцезнаходження: 04050, м.Київ, вул.Січових Стрільців, 77)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Орган опіки та піклування в особі Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (код ЄДРПОУ 37203257, адреса місцезнаходження: 02094, м.Київ, бульвар Івана Котляревського, 1/1)

Повний текст рішення суду складений 02.06.2026 року.

С у д д я:

Часті запитання

Який тип судового документу № 137670693 ?

Документ № 137670693 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 137670693 ?

Дата ухвалення - 22.05.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 137670693 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 137670693 ?

В Дніпровський районний суд міста Києва

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 137670693, Дніпровський районний суд міста Києва

Судове рішення № 137670693, Дніпровський районний суд міста Києва було прийнято 22.05.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.

Судове рішення № 137670693 відноситься до справи № 755/3940/24

Це рішення відноситься до справи № 755/3940/24. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:

Наша платформа забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 137647222

Наступний документ : 137670715

Налаштувати онлайн-моніторинг ключових змін, таких як початок банкрутства або зміна директора;
Знайти приховані зв’язки ваших контрагентів, зокрема компанії-”одноденки”;
Переглянути наявність і термін дії ліцензій;
Ознайомитись із судовими справами, якщо вони є;
Перевірити наявність податкового боргу;

Рішення № 137670693, 22.05.2026, Дніпровський районний суд міста Києва