Рішення № 137670616, 04.03.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/10380/23

провадження № 2/753/3878/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2026 року м. Київ

Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого судді Кулика С.В., за участю секретаря Щербак А.О., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СА Драйв» та ОСОБА_4 про витребування майна із чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

До Дарницького районного суду м. Києва звернувся ОСОБА_3 , з позовом до ТОВ «СА Драйв» та ОСОБА_4 , про витребування майна із чужого незаконного володіння. В обґрунтування позову зазначено, що у квітні 2021 року ОСОБА_3 , передав власний транспортний засіб «Mercedes-Benz» GL 450, НОМЕР_1 , на ремонт ОСОБА_5 20.03.2023 року позивач дізнався що 15.03.2023 року відбулась перереєстрація його авто в ТСЦ 8045. В зв`язку з тим, що в цей час позивач знаходився за кордоном, то провести відчуження та перереєстрацію свого авто на іншу особу він фізично не міг, довіреність на здійснення таких дій нікому не надавав, договорів або інших правочинів не укладав. Листом від 28.03.2023 року повідомлено, що транспортний засіб було перереєстровано з ОСОБА_3 на нового власника ОСОБА_4 , в ТСЦ 8045 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного у суб`єкта господарювання. В подальшому з`ясувалось що позивач нібито 07.07.2021 року уклав договір комісії №7296/21/1/029146 із ТОВ «СА Драйв» в особі ОСОБА_7, але в частині реквізитів договору стоїть незрозуміла прописка та відсутній підпис позивача. Позивач є особою з інвалідністю по опорно-рухомому апарату 2 групи, та не може самостійно пересуватися, тому він не підписував жодного договору із ТОВ «СА Драйв» та ніколи не передавав авто цьому товариству, дозволу на реалізацію не надав, вважає дії представника ТОВ «СА Драйв» такими, які тягнуть на кримінальну відповідальність за підробку документів та подальше їх використання. З урахуванням викладеного просить суд витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 ,, на користь власника вищевказаний транспортний засіб, компенсувати позивачу матеріальну та нематеріальну шкоду в розмірі 100000,00 грн.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 04.08.2023 року було відкрито загальне позовне провадження, постановлено по справі провести підготовче провадження.

Від представника відповідача адвоката Гулько Ж.В., яка діє в інтересах ОСОБА_4 , надійшов відзив, в обґрунтування якого зазначено, що відповідач набув право власності на вказаний транспортний засіб 03.08.2021 року, коли позивач не був за кордоном в статусі біженця. З вимогою про повернення автомобіля позивач звернувся лише 18.06.2023 року через 2 роки та 2 місяці, від моменту передачі авто на ремонт, що ставить під сумніви викладені обставини позивачем. 18.09.2023 року ГСЦ МВС надав інформацію, що вказаний автомобіль на дату подання відповідного запиту, не є власністю ОСОБА_4 . Відповідно до вищевказаного відповідач не є власником майна, на витребування якого позивається ОСОБА_3 . У зв`язку з чим просить відмовити в задоволенні позову. Стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 20000,00 грн.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 17.10.2025 року було закрито підготовче провадження у вказаній цивільній справі, призначено справу до судового розгляду.

Від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених у позові, наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача ОСОБА_2 , в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог в частині відповідача ОСОБА_4 заперечувала з підстав зазначених у відзиві.

Інші учасники в судове засідання не з`явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Під час розгляду справи представником позивача було подано клопотання про постановлення окремої ухвали, в обґрунтування якої зазначено що під час розгляду справи стороною позивача було встановлено факт систематичного неналежного виконання своїх посадових обов`язків працівниками апарату Дарницького районного суду м. Києва, що призвело до істотного порушення процесуальних прав позивача. Як вбачається з матеріалів справи, 28.09.2023 року відповідачем було подано відзив на позовну заяву у паперовій формі. Разом з цим всупереч положенням про порядок функціонування окремих підсистем (модулів» ЄСІТС, працівники апарату суду не здійснили сканування вищевказаного відзиву та не внесли його до електронної справи в автоматизованій системі діловодства суду. Внаслідок цієї службової недбалості вказаний процесуальний документ об`єктивно не міг бути та не був відображений в електронному кабінеті представника позивача. У зв`язку з чим позивач був позбавлений можливості своєчасно дізнатися про факт зміни власника спірного майна, викладений у відзиві, та подати клопотання про залучення належного відповідача, у зв`язку з чим останній просить постановити окрему ухвалу, якою довести до відома керівника апарату факт допущення працівниками порушень, щодо нездійснення сканування вхідної кореспонденції у вказаній справі та зобов`язати керівника апарату суду вжити відповідних заходів реагування щодо усунення виявлених недоліків в організації діловодства суду та притягнення винних осіб до відповідальності.

Суд дослідивши матеріали справи, заслухавши сторони, приходить до наступного.

Судом встановлено, що згідно з відповіді з Головного сервісного центру МВС Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві від 28.03.2023 року, вбачається, що 15.04.2010 року транспортний засіб «Mercedes-Benz» GL 450, НОМЕР_1 було зареєстровано за ОСОБА_3 03.08.2021 року вищевказаний транспортний засіб було перереєстровано з ОСОБА_3 , на нового власника ОСОБА_4 , в ТСЦ 8045 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного із суб`єктом господарювання. 15.03.2023 року в ТСЦ 8045 проведено реєстраційну операцію у зв`язку із переобладнання транспортного засобу для роботи на газовому пальному із зміною свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Жодної перереєстрації вказаного транспортного засобу 15.03.2023 року на нового власника не здійснювалося.

07.07.2021 року між ТОВ «СА Драйв» та ОСОБА_3 , було укладено договір комісії №7296/21/1/029146 транспортного засобу «Mercedes-Benz» GL 450, НОМЕР_1 , та складено акт технічного стану транспортного засобу.

08.07.2021 року між ТОВ «СА Драйв» та ОСОБА_4 , було укладеного договір купівлі-продажу транспортного засобу «Mercedes-Benz» GL 450, НОМЕР_1 .

Згідно з відповіді з Головного сервісного центру МВС № 31/1588АЗ-20714-2023 від 18.09.2023 року вбачається, що станом на 15.09.2023 року, згідно відомостями які містяться в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, автомобіль «Mercedes-Benz» GL 450, номер кузова НОМЕР_1 , 02.06.2023 року перереєстрований з ОСОБА_4 , на ОСОБА_6 .

З висновку експерта «Інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» № 1073 складеного 15.04.2025 року, вбачається, що підпис від імені ОСОБА_3 , в договорі комісії № 7296/21/1/029146 від 07.07.2021 року на 2 аркуші в розділі VII Місцезнаходження та реквізити сторін, в графі «Комітет», в рядку (прізвище, ініціали, підпис уповноваженої особи», виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_3 .

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За приписами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Тобто, предметом доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як ті факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та інше. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Оскільки добросовісність набуття майна можлива лише тоді, коли майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати, наслідком правочину, здійсненого з таким порушенням, є не двостороння реституція, а витребування майна із незаконного володіння (віндикація). Отже, право особи, яка вважає себе власником майна, підлягає захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача із використанням правового механізму, встановленого статтею 388 ЦК України.

Відповідно до статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 листопада 2018 року у справі N 183/1617/16 (провадження N 14-208цс18), задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року у справі N 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року у справі N 757/61314/18-ц (провадження N 61-17082св20) вказано, що віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке в подальшому відчужене набувачем третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

У пункті 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» суд вказав, що відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. Недійсність правочину, на виконання якого передано майно, сама по собі не свідчить про його вибуття із володіння особи, яка передала це майно, не з її волі. При цьому суд має встановити, чи була воля власника на передачу права володіння іншій особі.

Аналізуючи матеріали справи суд враховує, що із наданої Головним сервісним центром МВС інформації вбачається, що станом на день звернення позивача до суду та пред`явлення позову спірний транспортний засіб вже не перебував у власності ОСОБА_4 , оскільки 02.06.2023 року був перереєстрований на іншу особу - ОСОБА_6 . Відтак ОСОБА_4 не був ані власником, ані фактичним володільцем спірного майна на момент пред`явлення позову, що виключає можливість задоволення віндикаційної вимоги саме до нього, оскільки витребування майна можливе лише від особи, у якої таке майно фактично перебуває у володінні на час розгляду спору.

Разом з тим, судом встановлено, що згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи № 1073 від 15.04.2025 року підпис від імені ОСОБА_3 у договорі комісії № 7296/21/1/029146 від 07.07.2021 року виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою з наслідуванням його підпису. Вказаний висновок є належним та допустимим доказом у справі, його достовірність сторонами не спростована. За таких обставин суд дійшов висновку, що діями ТОВ «СА Драйв» було порушено права позивача, у зв`язку з чим вимоги про відшкодування витрат на проведення судової експертизи підлягають задоволенню.

Крім того, звертаючись до суду з вказаним позовом позивач зазначає, що йому була завдана моральна шкода у розмірі 100000,00 грн., обґрунтовуючи вказане останній зазначає, що він був позбавлений майна вартістю 550000,00 грн., є особою з інвалідністю 2 групи, не міг самостійно пересуватись, тому погіршилось його якість життя. Позивач не міг пересуватися до лікарні, аптеки, до дітей, внуків, жити повноцінним життям.

Водночас, вирішуючи вимогу про відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер допущеного порушення, тривалість негативних переживань позивача, принципи розумності, виваженості та справедливості. З огляду на встановлені обставини справи, суд вважає доведеним факт завдання позивачу моральної шкоди, однак заявлений розмір у 100000,00 грн., є завищеним та не повною мірою відповідає характеру і наслідкам порушення його прав, у зв`язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню частково, у зв`язку з чим з відповідача ТОВ «СА Драйв» на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 20000,00 грн.

Щодо клопотання представника позивача про постановлення окремої ухвали суд приходить до наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 262 ЦПК України, суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Окрема ухвала суду - це процесуальне судове рішення, якою суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону і причини та умови, що сприяли вчиненню порушення.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2018 року в справі № 761/32388/13-ц (провадження № 61-3251св18) зазначено, що «при вирішенні питання про постановлення окремої ухвали суд має виходити з того, що мають бути виявлені порушення закону. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є дискреційними повноваженнями суду і є його правом, а не обов`язком».

Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлені під час розгляду справи порушення матеріального або процесуального права, встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень.

Окрема ухвала є способом реагування суду на випадки виявлення порушення законності та правопорядку, які не можуть бути усунені ним самостійно при вирішенні цивільного спору з використанням передбачених цивільним процесуальним законом засобів. При цьому, такі порушення мають негативно впливати на стан суб`єктивних прав та обов`язків особи.

З матеріалів справи вбачається, що на адресу суду 28.09.2023 року надійшов відзив на позовну заяву, з доказами направлення вказаного відзиву на адресу позивача. Про наявність вказаного відзиву представник позивача був обізнаний про що свідчить повідомлення подане останнім до суду 28.11.2023 року про відсутність матеріалів у електронній справі, зокрема відзиву ОСОБА_4 , та клопотання про залучення свідків. Разом з тим тривалий час сторона позивача не здійснювала будь яких активних заходів за для ознайомлення з вказаним відзивом та реалізації своїх процесуальних прав. В подальшому 13.10.2025 року в судовому засіданні, знаючи про наявність відзиву представник позивача не заперечував проти закриття підготовчого провадження у вказаній цивільній справі та призначення справи до судового розгляду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 р. у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 «Пономарьов проти України» суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд враховує, що сторона позивача не була позбавлена можливості реалізувати свої процесуальні права та ознайомитися зі змістом відзиву безпосередньо в приміщенні суду, подати клопотанням про надання можливості ознайомлення з матеріалами справи, або про повторне направлення копії відзиву або порушити відповідне питання під час судового засідання. Процесуальний закон надає стороні достатньо механізмів для усунення можливих перешкод в ознайомленні з відзивом та поданні своїх заперечень. З урахування викладеного суд не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позов до ТОВ «СА Драйв» задоволено з останнього на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки,

На підтвердження витрат, які поніс відповідач ОСОБА_4 , на отримання професійної правничої допомоги до суду представником відповідача надано договір про надання правової допомоги № 23/1 від 23.06.2023 року, додаткова угода № 1 до договору про надання правничих послуг від 23.06.2023 року, якою визначено, що вартість робіт за договором становить 20000,00 грн., квитанцію до прибуткового касового ордеру № 16 від 12.09.2023 року про сплату ОСОБА_4 , грошових коштів у розмірі 20000,00 грн., на підставі договору про надання правничої допомоги.

З урахуванням викладеного, враховуючи що в задоволенні позовних вимог до відповідача ОСОБА_4 , було відмовлено, суд приходить до висновку, що з позивача на користь ОСОБА_4 , підлягає стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 20000,00 грн.

Керуючись статтями 141,264,265,268,354 ЦПК України, 387, 388 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СА Драйв» та ОСОБА_4 про витребування майна із чужого незаконного володіння - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СА Драйв» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 20000,00 грн., та витрати на проведення експертизи у розмірі 50359,12 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СА Драйв», на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрати на правову допомогу у розмірі 20000,00 грн.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «СА Драйв», ЄДРПОУ 40010449, адреса: м. Київ, вул. Колекторна, буд. 3, каб. 1.

ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя С.В.Кулик