Рішення № 137668772, 24.06.2026, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 695/1261/26

2/709/743/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2026 року с-ще Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Чубая В.В.:

за участі секретаря судового засідання - Кіян С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

в с т а н о в и в:

До Чорнобаївського районного суду Черкаської області із Золотоніського міськрайонного суду за підсудністю надійшов позов АТ «Пумб» (далі - позивач,

АТ «Пумб») до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що між АТ «Пумб» та відповідачем було укладено два кредитні договори:

- від 26 березня 2024 року № 1015087877, на підставі якого відповідачу видано кредит у розмірі 34138,61 гривень;

- від 23 жовтня 2024 року № 1018184358, на підставі якого відповідачу видано кредит у розмірі 14081,13 гривень.

Відповідач не виконував свої кредитні зобов`язання належним чином протягом довготривалого строку. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 02 лютого 2026 року складала:

- за кредитним договором від 26 березня 2024 року № 1015087877 -

45577,50 гривень, з яких: 34138,61 гривень заборгованість за кредитом; 4,89 гривень заборгованість за процентами; 11434,00 гривень заборгованість за комісією;

- за кредитним договором від 23 жовтня 2024 року № 1018184358 -

17243,85 гривень, з яких: 14081,13 гривень заборгованість за кредитом; 1,26 гривень заборгованість за процентами; 3161,46 гривень заборгованість за комісією.

Позивач надсилав письмову вимогу (повідомлення) відповідачу на адресу місця проживання, яку він зазначив в анкеті на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованість відповідачем погашена не була.

Враховуючи викладене, посилаючись на приписи діючого законодавства, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 62821,35 гривень та сплачений судовий збір.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 07 травня

2026 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Копія зазначеної ухвали суду була надіслана відповідачу рекомендованим листом, однак поштове відправлення повернулося до суду без вручення.

У зв`язку з цим ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від

25 травня 2026 року постановлено подальший розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві розгляд справи просив проводити за його відсутності, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання також не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся шляхом надсилання повістки про виклик на електронну пошту та повідомленням на особистий номер мобільного телефону у додаток «Viber», про що свідчать відповідні довідки. Крім того, відповідач викликався до суду через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, однак у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подав, жодних заяв чи клопотань не надіслав.

Виходячи з приписів ст.ст. 223, 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та за відсутності представника позивача.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

26 березня 2024 року відповідач підписав електронним підписом заяву

№ 1015087877 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі - кредитний договір).

Згідно з положеннями цієї заяви, її підписанням клієнт, тобто відповідач, беззастережно підтвердив, що приймає публічну пропозицію АТ «Пумб» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі - ДКБО), яка розміщена на сайті АТ «Пумб»: www. pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані мені в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, зокрема через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у банку).

Відповідач просив надати кредит у розмірі 34138,61 гривень на строк 36 місяців з розміром комісії за обслуговування кредитної заборгованості, що становить 1,6%, з розміром процентної ставки, що становить 0,01% річних.

Крім того, 23 жовтня 2024 року підписав електронним підписом заяву

№ 1018184358 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі - кредитний договір).

Згідно з положеннями цієї заяви, її підписанням клієнт, тобто відповідач, беззастережно підтвердив, що приймає публічну пропозицію АТ «Пумб» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі - ДКБО), яка розміщена на сайті АТ «Пумб»: www. pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані мені в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, зокрема через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у банку).

Відповідач просив надати кредит у розмірі 14081,13 гривень на строк 24 місяці з розміром комісії за обслуговування кредитної заборгованості, що становить 1,6%, з розміром процентної ставки, що становить 0,01% річних.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 3 цієї ж статті Кодексу передбачено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від

07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Таким чином судом встановлено, що кредитні договори між позивачем та відповідачем були укладені в електронній формі, тобто у письмову вигляді.

Особливості вчинення правочинів в електронній формі визначені положеннями Законом України «Про електронну комерцію».

Так, ст. 3 Закону містить визначення термінів, зокрема:

- електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору;

- одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно з ч. 6 цієї ж статті Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Зі змісту ч. 8 цієї ж статті Закону вбачається, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

У ч. 12 цієї ж статті Закону передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному

ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно зі ст. 12 Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином укладення договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що кредитні договори між позивачем та відповідачем підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Отже вказані правочини відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договорів, укладених у письмовій формі, а укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня

2021 року у справі № 234/7160/20, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20.

За змістом ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, воно має виконуватись належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і обов`язки відповідно до договору.

Як вбачається з матеріалів справи позивач зобов`язання за кредитними договорами виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти у розмірі, передбаченому умовами кредитних договорів.

Так, отримання коштів позичальником, тобто відповідачем, підтверджується:

- за кредитним договором від 26 березня 2024 року № 1015087877 копією платіжної інструкції від 26 березня 2024 року № TR.77811428.50197.25578;

- за кредитним договором від 23 жовтня 2024 року № 1018184358 копією платіжної інструкції від 23 жовтня 2024 року № TR.86833986.1027993.25578.

Порушуючи вказані вище положення законодавства та умови кредитних договорів, відповідач зобов`язання за вказаними кредитними договорами належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором від 26 березня

2024 року № 1015087877 станом на 03 лютого 2026 року заборгованість відповідача становила 45577,51 гривень, з яких:

- 34138,61 гривень - заборгованість за тілом кредиту;

- 4,90 гривень - заборгованість за процентами;

- 11434,00 гривень - заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором від 23 жовтня 2024 року № 1018184358 станом на 03 лютого 2026 року заборгованість відповідача становила 17243,85 гривень, з яких:

- 14081,13 гривень - заборгованість за тілом кредиту;

- 1,26 гривень - заборгованість за процентами;

- 3161,46 гривень - заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості.

Позивач надсилав відповідачу письмову вимогу (повідомлення) від 04 лютого

2026 року № КНО-44.2.2/8100 про необхідність негайного погашення заборгованості у загальному розмірі 62821,36 гривень.

Перевіривши вказані розрахунки заборгованості, суд не погоджується із заявленим до стягнення розміром заборгованості в частині комісій за обслуговування кредитних ліній з огляду на таке.

У п. 5.7.3. Публічної пропозиції АТ «Пумб» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб зазначено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості за споживчим кредитом встановлюється за послуги банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення споживчого кредиту, розрахунково-касове обслуговування щодо споживчого кредиту, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості сплачується щомісячно в термін сплати процентів за користування споживчим кредитом за відповідний розрахунковий період у розмірі, вказаному в заяві на приєднання до договору, від початкової (наданої) суми споживчого кредиту (база розрахунку комісії). Комісія за обслуговування кредитної заборгованості за наданим споживчим кредитом розраховується за повний місяць у якому відбувається повернення заборгованості. Під повним місяцем, у цій ч. 5 розділу ІІ цього договору, розуміється період, який визначається від попереднього до наступного терміну (дати) платежу згідно з графіком платежів. Комісія не встановлюється за надання один раз на місяць інформації за споживчим кредитом, яка згідно з вимогами законодавства не частіше одного разу на місяць повідомляється клієнту безоплатно (інформація про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, отримання виписки з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформація про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також інша інформація, надання якої безоплатно передбачено чинним законодавством.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від

08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від

10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Згідно з п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною в договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг банку, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит додатка 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Відповідно до додатку 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги банку, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту (уключаючи комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення та інші платежі), кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб (страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів та інших осіб, а також інші обов`язкові платежі), які сплачуються споживачем згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (крім платежів, що згідно із законодавством України не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом).

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Разом з тим позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження фактичного надання відповідачу будь-яких послуг, передбачених умовами кредитних договорів, за які могла б стягуватися комісія за обслуговування кредитної заборгованості. Матеріали справи не містять доказів здійснення позивачем конкретних дій на користь відповідача, які б свідчили про надання окремої платної послуги. Сам по собі факт укладення кредитних договорів не є достатньою підставою для стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості без доведення реальності та змісту відповідних послуг.

Таким чином суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача комісій за обслуговування кредитної заборгованості є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України вбачається, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

З огляду на те, що відповідач не виконав своїх зобов`язань за кредитними договорами щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, а саме стягнення заборгованості за кредитним договором від 26 березня 2024 року № 1015087877 у розмірі

34143,51 (34138,61 + 4,90) гривень та за кредитним договором від 23 жовтня 2024 року

№ 1018184358 у розмірі 14082,39 гривень (14081,13 + 1,26), а всього 48225,90 гривень (34143,51 + 14082,39), що становить 77% від заявлених позовних вимог (48225,90 х 100 / 62821,35), то з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2050,05 гривень (2662,40 х 77 / 100).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 81, 89, 141, 223, 247, 259, 263-265, 279, 280-283 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованість за кредитним договором від

26 березня 2024 року № 1015087877 у розмірі 34143,51 (тридцять чотири тисячі сто сорок три гривні 51 копійка) гривень та за кредитним договором від 23 жовтня 2024 року

№ 1018184358 у розмірі 14082,39 (чотирнадцять тисяч вісімдесят дві гривні 39 копійок) гривень.

У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» судовий збір у розмірі 2050,05 (дві тисячі п`ятдесят гривень 05 копійок) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Інформація про сторони:

Позивач: Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», код ЄДРПОУ 14282829, місцезнаходження: вул. Андріївська, 4, м. Київ, 04070.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя В.В. Чубай