Ухвала суду № 137667450, 24.06.2026, Острозький районний суд Рівненської області

Справа №567/125/26

Провадження №2/567/344/26

У Х В А Л А

24 червня 2026 року м.Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Василевич О.В.

секретар - Клімович О.О.

з участю представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Борзова Я.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Борзова Я.Е. про відвід судді у цивільній справі за позовом ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Острозьким районним судом Рівненської області у складі головуючого судді Василевича О.В. в порядку спрощеного позовного провадження розглядається цивільна справа за позовом ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 26.01.2026 року головуючим суддею у вищевказаній цивільній справі визначено суддю Василевича О.В.

Ухвалою суду від 04.02.2026 року позовну заяву ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання на 20.02.2026 року, відповідачці встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Представник відповідачки - адвокат Борзов Я.Е. в поданому 18.02.2026 р. до суду відзиві на позовну заяву заперечив проти позову та просив у його задоволенні відмовити з підстав, вкладених у відзиві на позовну заяву. Водночас будь-яких клопотань, пов`язаних з розглядом справи по суті, до суду не подавав.

20.03.2026 р. представник відповідачки - адвокат Борзов Я.Е. в заперечення доводів, викладених у позовній заяві надав додаткові письмові пояснення, які просив врахувати при вирішенні спору.

26.03.2026 р. представник позивача Богданова В.С. в обгрунтування доводів позовної заяви та в заперечення доводів представника відповідачки надала додаткові письмові пояснення, в яких підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Згідно ухвали суду від 16.04.2026 р. витребувано докази в АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

19.06.2026 р. в судовому засіданні в ході дослідження доказів представник відповідачки - адвокат Борзов Я.Е. в усній формі заявив відвід головуючому судді Василевичу О.В. з підстав, передбачених п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України, мотивуючи тим, що головуючий суддя не може брати участь у розгляді вказаної вище цивільної справи і підлягає відводу, оскільки вважає, що існують обставини, що викликають сумнів в його неупередженості та об`єктивності, що є підставою в розумінні п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України для відводу. Зокрема, вказав на те, що на його думку, суд безпідставно відмовив у задоволенні трьох його усних клопотань про витребування доказів.

Посилаючись на те, що він як представник відповідачки має враження упередженості та необ`єктивності головуючого судді, просить відвести суддю Василевича О.В. від розгляду даної справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про місце, день та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про місце, день та час судового засідання була повідомлена належним чином у відповідності до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України.

Відповідно до ч.7, 8 ст.40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Вивчивши заяву про відвід головуючому судді, суд дійшов до наступного висновку.

Заява про відвід мотивована тим, що, на думку представника відповідачки, існують обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді Василевича О.В., який відмовив у задоволенні його трьох усних клопотань про витребування доказів.

Покликаючись на зазначені обставини та п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України представник відповідачки заявив відвід головуючому судді.

Статтею 40 ЦПК України визначено порядок вирішення заявленого відводу. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо приходить до висновку про його обґрунтованість. Якщо суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Стаття 36 ЦПК України містить вичерпний перелік підстав для відводу судді.

Так, відповідно до ч.1 ст.36 ЦПК України визначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до вимог ч.4 ст.36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відповідно до ч.3 ст.39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Системний аналіз положень статей 36 та 39 ЦПК України дає можливість дійти до висновку про те, що заява про відвід має містити вказівку на підстави, що зумовлюють його наявність та особа, яка його заявила, повинна викласти відомі їй обставини, з якими вона пов`язує необхідність усунення судді від участі у судовому провадженні.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини наявність безсторонності відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивними критеріями. У кожній окремій справі слід враховувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду.

Згідно усної заяви представника відповідачки відвід головуючого судді мотивований наявністю обставин, які на його думку, викликають сумнів у неупередженості або необ`єктивності судді.

Водночас, такі обставини під час розгляду заяви про відвід судді не встановлені та представником відповідачки не доведено наявність обставин з яких би вбачались обґрунтовані сумніви в неупередженості судді Василевича О.В., які унеможливлюють ухвалення об`єктивного рішення у справі.

Вивченням доводів представника відповідачки встановлено, що заява про відвід мотивована виключно тим, що він не погоджується з процесуальними рішеннями, прийнятими суддею, зокрема, про відмову витребувати докази (через чотири місяці після подання відзиву на позовну заяву), відтак на думку заявника суддя не може брати участь у розгляді даної справи і підлягає відводу.

Водночас, представником відповідачки не подано суду жодного доказу, який би підтвердив упередженість або необ`єктивність суду. Заявлений відвід не ґрунтується на фактах, які б об`єктивно свідчили про будь-яку заінтересованість чи упередженість головуючого судді, на що посилається представник відповідачки, не підтверджений будь-якими належними, допустимими та об`єктивними доказами, є надуманим та ґрунтується виключно на суб`єктивних переконаннях представника відповідачки.

Із змісту усної заяви встановлено, що представник відповідачки обмежився лише перерахуванням обставини, яка на його думку викликає сумнів в неупередженості та об`єктивності судді, яка зводиться виключно до його суб`єктивної оцінки діям головуючого під час ведення судового процесу.

В обґрунтування заяви про відвід представник відповідачки вказує, що не погоджується з процесуальним рішенням, прийнятим суддею, про відмову витребувати докази (через чотири місяці після подання відзиву на позовну заяву), що на його думку є процесуальним порушенням.

Суд вважає такі доводи безпідставними і такими, що вказують на відсутність перешкод для подальшого розгляду справи по суті з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій (разом з поданням позовної заяви) та третій (разом з поданням відзиву на позовну заяву) статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Представник відповідачки, подаючи до суду відзив на позовну заяву, будь-яких клопотань про витребування доказів суду не подавав та не повідомляв суд про наявність у нього об`єктивних причин неможливості самостійно подати такі докази суду, як це передбачено ч.4 ст.83 ЦПК України. З клопотанням про витребування доказів представник відповідачки звернувся до суду 19.06.2026 р., тобто через 4 місяці після подання відзиву на позовну заяву, будь-яких доводів неможливості подання такого клопотання у встановлений строк з причин, що не залежали від нього, суду не повідомив, як і не навів обставин, які унеможливлюють надати такі докази самостійно.

Вирішуючи питання про відвід головуючого судді, суд також бере до уваги практику Європейського суду з прав людини.

Так, згідно з усталеною практикою Суду, наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, п.27, 28 і 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява N33958/96, п.42). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10 червня 1996 року, п.38).

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі Веттштайна (Wettstein), п.43).

Застосовуючи об`єктивний критерій, слід з`ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть служити підставою для сумніву в його безсторонності. Тобто при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі Веттштайна (Wettstein), п. 44, та рішення у справі «Феррантеллі та Сантанджело проти Італії» (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), рішення від 7 серпня 1996 року, п.58).

Вказані висновки також містяться і в рішенні Європейського суду з прав людини від 10 грудня 2009 року у справі «Мироненко та Мартенко проти України».

Згідно ст.15 Кодексу суддівської етики, неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.

Статтями 36, 37 ЦПК України визначено підстави для відводу судді. Проте заявником не наведено достатніх та переконливих доводів, які б у сукупності вказували на існування підстав для відводу судді, передбачених вказаними статтями ЦПК України.

Згідно ч.4 ст.36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Частиною 1 ст.353 ЦПК України визначено перелік ухвал, що підлягають оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду. Оскарження ухвали про відмову в задоволенні заяви про відвід до цього переліку не входить. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Отже, суд приходить до висновку, що представником відповідачки заявлено безпідставний відвід, оскільки вказані представником відповідачки у заяві про відвід доводи є безпідставними, заявленими з надуманих міркувань.

Окрім того, суд вважає за необхідне роз`яснити, що відповідно до ст.44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами та зловживання процесуальними правами не допускається.

Верховний Суд у постанові від 12 жовтня 2022 року у справі № 345/2935/21 (провадження №61-2472св22) вказав на те, що зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (постанова Верховного Суду у справі 910/1873/17 від 08 травня 2018 року).

ЄСПЛ у рішеннях від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України», від 02 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України», від 20 січня 2011 року у справі «Мусієнко проти України» неодноразово наголошував на тому, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції.

Оскільки судом не встановлено підстав, передбачених ст.36 ЦПК України, які б виключали участь судді Василевича О.В. у розгляді цивільної справи, відтак суд вважає, що заявлений відвід ґрунтується виключно на суб`єктивних переконаннях представника відповідачки та його незгоді з процесуальним рішенням судді, ухваленим в ході розгляду даної справи, тому у задоволенні заяви слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.36, 39, 40, 258, 260, 353 ЦПК України, -

постановив:

В задоволенні заяви представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Борзова Я.Е. про відвід головуючого судді Василевича О.В. у цивільній справі № 567/125/26 за позовом ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повний текст ухвали складено 24.06.2026 року.

Суддя Острозького районного суду Василевич О.В.