Рішення № 137665057, 23.06.2026, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/2629/25

Провадження № 2-а/361/38/25

23.06.2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2026 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі головуючої судді Гізатуліної Н.М. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення № 169-25/МВ від 23 лютого 2025 року за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

УСТАНОВИВ:

Адвокат Шевченко К.М. від імені та в інтересах ОСОБА_1 подала до суду зазначений позов.

Позов мотивувала тим, що 23 лютого 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 нібито за порушення Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» винесено постанову № 169-25/МВ про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) у вигляді штрафу у сумі 17 000 грн.

Зі змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_1 за повісткою № 1742521 від 07 січня 2025 року чим начебто порушив ч. 1, 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим начебто скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 та ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Зазначила, що із зазначеною постановою позивач категорично не погоджується, винним себе у скоєнні адміністративного правопорушення не визнає, постанову про накладення на нього адміністративного стягнення вважає незаконною, оскільки вона постановлена без дотримання вимог ст. ст. 245, 247, 251, 254, 268, 279, 280, 283 КУпАП.

Вважає, що відповідачем усупереч ст. ст. 278, 279 КУпАП не проведено дій по розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема про вчинення проступку, відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся без підготовки та надання позивачу часу для звернення за правовою допомогою, подання заперечення на постанову, документів, які характеризують особу, інших доказів у справі, чим порушено його права передбачені ст. 268 КУпАП, якими він не мав можливості скористатися.

При визначені розміру штрафу відповідачем не враховано особу, матеріальний стан та інші обставини, які слід враховувати при визначені адміністративного стягнення, що вказує ст. 33 КУпАП.

На підставі викладеного просила суд скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 про адміністративне правопорушення від 23 лютого 2025 року № 169-25/МВ про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Копія зазначеної ухвали направлена на адресу позивача, яка зазначена у позовній заяві засобами поштового зв`язку Акціонерного товариства «Укрпошта».

Електронний примірник ухвали суду доставлений до електронного кабінету відповідача 02 квітня 2025 року.

Позивач, його представник до суду додаткових заяв, пояснень не подавали, відповідач не використав право подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Положеннями частини 5 статті 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Суд встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із 21 лютого 2015 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Відповіддю з Єдиного демографічного реєстру № 1200581 від 17 березня 2025 року.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи довічно у зв`язку з відсутністю ока. Інвалідність встановлена 16 вересня 2013 року, що підтверджується Довідкою до акта огляду МСЕК сер. КИО-1 № 0408485 від 16 вересня 2013 року.

23 лютого 2025 року офіцер мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 , старший лейтенант ОСОБА_3 склав протокол № 25-169/МВ про адміністративне правопорушення за ч. 1 та ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про те, що о 15:00 год. 23 лютого 2025 року до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 було доставлено громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_1 за повісткою № 1742521 від 07 січня 2025 року, чим порушив ч. 1, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», вчинив правопорушення, передбачене ч. 1, ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Зі змісту протоколу вбачається, що він складений у присутності ОСОБА_1 .. У поясненнях до протоколу, зазначено: «Я ОСОБА_1 з протоколом згоден, прошу справу розглянути 23 лютого 2025 року».

Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 № 169-25/МВ від 23 лютого 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн за вчинення адміністративного правопорушення по факту не явки за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 по повістці № 1742521 від 07 січня 2025 року.

Відомості про проголошення постанови та відомості щодо розгляду справи у присутності ОСОБА_1 відсутні.

Крім того, докази направлення на адресу ОСОБА_1 та отримання ОСОБА_1 поштового відправлення, яке мало б містити повістку від 07 січня 2025 року № 1742521 про направлення на проходження ВЛК для встановлення придатності до проходження військової служби за мобілізацією у матеріалах справи відсутні.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно, розсудливо та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Водночас суд зазначає, що порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюється нормами КУпАП.

Так, стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

За визначенням, наведеним у статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративне правопорушення згідно зі статті 10 КУпАП визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала настання цих наслідків.

У розумінні статті 11 зазначеного вище Кодексу адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Отже, необхідними елементами складу адміністративного правопорушення є, зокрема:

- об`єктивна сторона, тобто конкретне протиправне діяння (дії чи бездіяльність), зміст яких розкрито у диспозиціях відповідних статей (частин статей) КУпАП;

- суб`єктивна сторона, однією зі складових якої є вина у формі умислу чи необережності.

Відсутність будь-якого з цих елементів безумовно виключає наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення.

До завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення, як унормовано статтею 245 КУпАП, належить своєчасне, всебічне і повне з`ясування обставин кожної справи і вирішення її у точній відповідності з законом.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, відповідно до частини першої статті 268 КУпАП має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, встановлені статтею 279-9 КУпАП.

За правилами, передбаченими у частині першій статті 279-9 КУпАП, у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Відповідно до частини 2 наведеної вище статті керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Отже, на процедуру розгляду органами ТЦК та СП справ про порушення прави військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію поширюються встановлені статтею 268 КУпАП загальні вимоги щодо належного повідомлення особи про час і місце розгляду справи з наданням їй реальної можливості взяти участь у розгляді справи й обстоювати власну правову позицію засобами, передбаченими цим Кодексом. Особливостями провадження у справах цієї категорії є лише можливість звернення суб`єкта правопорушення до уповноваженої службової особи з заявою про визнання фактичних обставин інкримінованого їй проступку, винуватості у його вчиненні, згоду на розгляд справи за її відсутності і відповідно право органу ТЦК та СП за наведених обставин розглянути справу без участі правопорушника.

За вимогами статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як визначено у частині першій статті 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, серед іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків (за наявності), документами.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення за приписами частини 2 статті 283 КУпАП повинна містити, зокрема, опис обставин, установлених під час розгляду справи, і зазначення нормативного акту, що передбачає адміністративну відповідальність за вчинений проступок.

Зі змісту наведених правових норм випливає, що одним із засадничих принципів провадження у справах про адміністративні правопорушення є обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Прийняття такого рішення можливе лише за умови наявності події адміністративного правопорушення і складу такого правопорушення у діях особи, що підтверджено належними, допустимими і достатніми доказами. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними фактами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі про накладення адміністративного стягнення, повинно бути вмотивованим.

У частині 3 статті 210 КУпАП встановлено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.

Наведена норма є бланкетною, тобто відсилає до положень спеціальних нормативно-правових актів, якими встановлено правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у особливий період.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком її громадян згідно зі статтею 65 Конституції України та частиною першою статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

За визначенням, сформульованим у статті 1 Закону України «Про оборону України», особливий період період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України № 65/2022 від 24 лютого 2022 року в нашій державі введено воєнний стан, який у подальшому неодноразово продовжувався, і оголошено про проведення загальної мобілізації.

Згідно з абзацом 3 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у редакції чинній на час винесення оскаржуваної постанови), громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління та регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або збори військовозобов`язаних та резервістів.

Абзацом 4 пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» визначено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, були зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим нормативним актом, тобто з 18 травня 2024 року, уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

Згідно з частиною першою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Відповідно до пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.

Підпунктом 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

У пункті 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року указано, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки є:

- у разі вручення повістки особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

- у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Отже, наведений нормативно-правовий акт дійсно у певних випадках дозволяє констатувати належне оповіщення військовозобов`язаного чи резервіста про обов`язок прибути за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки навіть у разі неотримання ним повістки, проте виключно у випадках:

-відмови військовозобов`язаного чи резервіста від отримання такого документа, зафіксованої належним чином;

-повернення відповідної поштової кореспонденції, адресованої військовозобов`язаному чи резервісту, з відміткою відділення поштового зв`язку про відсутність його за місцем проживання, зареєстрованим у встановленому законом порядку або зазначеним особою під час оновлення військово-облікових даних.

Крім цього, згідно з приміткою до статті 210 КУпАП положення статті 210 цього Кодексу, у тому числі щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності за неприбуття до органу ТЦК та СП за повісткою про виклик для уточнення даних, не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Суду не надано доказів на підтвердження належного оповіщення ОСОБА_1 про необхідність з`явитись до ТЦК та СП з метою уточнення облікових даних.

Оскаржена постанова будь-яких обставин чи відомостей про те, яким чином ОСОБА_1 було ознайомлено з повісткою від 07 січня 2025 року № 1742521 про необхідність прибути до ТЦК та СП не містить.

Наведене свідчить про неконкретність рішення суб`єкта владних повноважень на предмет об`єктивної сторони правопорушення, поставленого позивачу за провину часу його вчинення. Зазначене також призводить до суттєвого порушення права особи, що притягується до адміністративної відповідальності, на захист і є неприпустимим.

За таких умов, сама лише постанова про адміністративне правопорушення без надання доказів на підтвердження обставин, викладених у ній, не дає підстав вважати рішення відповідача правомірним і свідчить про його необґрунтованість.

Відповідач не надав суду жодних доказів завчасного направлення позивачеві повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримання позивачем цього документа або відмови від його отримання, зафіксованої у встановленому законом порядку, чи повернення відповідної поштової кореспонденції з відміткою про відсутність ОСОБА_1 за місцем проживання.

Отже, відповідач не довів належного оповіщення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Разом із тим, щодо належного повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи та забезпечення його права на участь у розгляді справи суд звертає на наступне.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право завчасно знати про дату, час та місце розгляду справи, що є гарантією реалізації наданих статтею 268 КУпАП прав зокрема, на участь у розгляді справи, висловлення заперечень, надання пояснень і доказів, заявлення клопотань, здійснення захисту.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи допускається лише за умови своєчасного повідомлення її про дату, час і місце розгляду.

У постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 676/752/17 зазначено, що, закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, положення КУпАП містять і певні застереження, спрямовані на забезпечення належного здійснення повноважень компетентними органами, зокрема можливість розгляду справи за відсутності особи лише за наявності даних, які підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду.

Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати її розгляду вважається виконаним, якщо особа проінформована про ці обставини у визначений строк. Обов`язок доведення цієї обставини покладається на уповноважену посадову особу.

Несвоєчасне або неповідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про час і місце розгляду справи є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною, як такої, що винесена з порушенням установленої процедури.

Наслідком цього є позбавлення особи прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема права бути присутньою під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 6 березня 2018 року у справі № 522/20755/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі № 591/2794/17, від 21 травня 2020 року у справі № 286/4145/15-а, від 31 березня 2021 року у справі № 676/752/17 та від 25 травня 2022 року у справі № 465/5145/16-а.

Процедурні порушення, а саме розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату розгляду, є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 30 вересня 2019 року у справі № 591/2794/17, від 21 травня 2020 року у справі № 286/4145/15-а, від 17 червня 2020 року у справі № 712/10440/16-а, від 30 серпня 2022 року у справі № 683/743/17.

Доказів щодо належного повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи 23 лютого 2025 відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч. 1). В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (абз. 1 ч. 2).

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Однак в межах даної справи відповідачем не надано доказів на підтвердження правомірності свого рішення, а судом з наявних матеріалів справи не встановлено жодних обставин, що свідчили б про зворотне. На основі цього суд також приходить до висновку, що відповідачем не спростовано презумпцію, що закріплена у ч. 2 ст. 77 КАС України та не доведено правомірність свого рішення.

У зв`язку із цим, оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Керуючись ст. ст. 241-250, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення № 169-25/МВ від 23 лютого 2025 року за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення задовольнити.

Постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 про адміністративне правопорушення від 23 лютого 2025 року № 169-25/МВ про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн скасувати.

Закрити справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце знаходження: Київська область, м. Бровари, вул. Героїв Небесної Сотні, буд. 1, ЄДРПОУ - 09868771.

Повний текст рішення складений 23 червня 2026 року.

Суддя Н.М. Гізатуліна